ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2021Справа № 910/17967/20

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом Державного підприємства "Антонов"

до Державного підприємства "Завод 410 Цивільної авіації"

про стягнення 416 208,10 грн.

без повідомлення учасників справи

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Антонов" (далі - ДП "Антонов", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Завод 410 Цивільної авіації" (далі - ДП "Завод 410 ЦА", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 416 208,10 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 1.0498.2018 від 11.06.2018 р. в частині своєчасної сплати вартості наданих послуг з уточнення (адаптування) раніше розробленої конструкторської та експлуатаційної документації для доробки літака АН-26 сер. № 12-02, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

У позові ДП "Антонов" просить стягнути з відповідача борг у сумі 370 480,40 грн., інфляційні втрати у сумі 25 112,75 грн., 3 % річних у сумі 20 614,95 грн., що разом становить 416 208,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 р. вказаний позов був прийнятий до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, надав суду відзив на позов, у якому суму основного боргу визнав, проте, вказав, що прострочення зобов`язання сталось внаслідок введенням в країні карантину, спричиненого коронавірусом SARS-CoV-2, а також простою підприємства, що свідчить про настання форс-мажорних обставин відносно відповідача, тому вважав необгрунтованим нарахування на основний борг матеріальних втрат, розмір яких просив зменшити. Вказаний позов був поданий із порушенням процесуального строку, визначеного законом, тому відповідач заявив клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відзиву.

Суд, розглянувши вказане клопотання, дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України).

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 23.11.2020 р. відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву - не менше 15 днів з дня вручення ухвали до 15.12.2020 р. При цьому з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105477218977 вбачається, що вищевказана ухвала Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 була отримана відповідачем - 30.11.2020 р., а відзив був поданий відповідачем 12.02.2021 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Обгрунтовуючи причини пропуску строку для подачі відзиву, ДП "Завод 410 ЦА" зазначило про продовження терміну дії в Україні карантину, спричиненого коронавірусом "COVID-19", з 06.04.2020 р. до 28.02.2021 р., а також вказало, що між позивачем та відповідачем тривають перемовини щодо укладання мирової угоди.

Суд розглянувши зазначені доводи відповідача враховує, що дійсно, постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України був продовжений карантин до 28.02.2021 р.

Також суд приймає до уваги, що відповідачем на виконання наказу ДК «Укроборонпром» № 74 від 12.03.2020 р., з врахуванням епідеміологічної ситуації у державі наказом ДП "Завод 410 ЦА" № 75 від 30.03.2020 р. (зі змінами та доповненнями) був оголошений простій на підприємстві з 06.04.2020 р. по 28.02.2021 р.

Крім того, як зазначив позивач, між сторонами тривають перемовини щодо укладання мирової угоди для врезулювання заборгованості, на підтвердження чого надав листи сторін від 10.12.2020 р. та від 13.01.2021 р.

За таких обставин, враховуючи продовження строків введення карантину, особливості роботи підприємства в період карантину (простій підприємства) та намагання відповідача врегулювати спір, суд визнає поважними причини пропуску подачі відзиву у встановлений законом строк, а тому поновлює відповідачу такий процесуальний строк і приймає наданий відзив до розгляду справи.

Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 11.06.2018 між ДП «Антонов» (виконавець) та ДП «Завод 410 ЦА» (замовник) було укладено договір № 1.0498.2018 (далі - договір), відповідно до якого виконавець зобов`язується надати послуги з уточнення (адаптування) раніше розробленої конструкторської та експлуатаційної документації для доробки літака АН-26 сер. № 12-02, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги (п. 1.1).

Орієнтовна ціна надання послуг становить 489 990,02 грн. (п. 2.1 договору). Ціна послуг може бути зменшена у разі якщо фактичні витрати, з урахуванням умов, визначених у п. 2.10 договору, є нижчими у порівнянні з ціною послуг, акцептованою замовником, про що останнього має бути повідомлено висновком ПЗ № 615 щодо рівня договірної ціни.

Згідно з висновком ПЗ № 615 щодо рівня договірної ціни на надані послуги № 1175 від 08.11.2018 р. - договірна ціна за договором № 1.0498.2018 від 11.06.2018 р. становить 370 480,40 грн., про що було повідомлено відповідача листом ДП «Антонов» № 566/13827 від 30.11.2018 р.

Замовник перераховує безготівкові кошти на рахунок виконавця у відповідності до договірної ціни договору протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів після підписання акту здачі-приймання послуг (п. 2.4 договору).

Термін надання послуг становить 60 днів після отримання письмового повідомлення (п. 3.2 договору). Здача - приймання послуг проводиться на підставі акту здачі-приймання послуг між виконавцем і замовником. Після виконання послуг виконавець оформлює й направляє замовнику два екземпляри акту здачі-приймання послуг (п. 5.1 договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами обов`язків за цим договором, але не пізніше 31.12.2018 р. (п. 9.1)

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як свідчать матеріали справи, позивач умови договору виконав у повному обсязі, надав відповідачу обумовлені договором послуги на суму 370 480,40 грн., що підтверджується наявним у справі актом приймання-передачі від 20.11.2018 р., підписаним сторонами без зауважень.

Проте, відповідач свої зобов`язання зі сплати вартості наданих послуг виконав неналежним чином, вартість наданих послуг на вказану суму не сплатив.

У зв`язку із порушенням господарського зобов`язання, позивач 01.11.2019 р. звернувся до ДП «Завод 410 ЦА» з вимогою про сплату заборгованості за договором № 1.0498.2018 від 11.06.2018 р.

У відповідь на вказану вимогу відповідач листом від 20.11.2019 р. повідомив ДП «Антонов», що оплата боргу буде здійснена після отримання грошових коштів від Міністерства оборони України, який фактично є замовником виконання робіт.

Отже, судом встановлено, що у ДП «Завод 410 ЦА» виникла заборгованість у сумі 370 480,40 грн., яка на час розгляду справи не сплачена.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання договору не допускається (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Ураховуючи вказані норми, суд зазначає, що належне виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем не може ставитися у залежність від виконання зобов`язань іншими контрагентами відповідача, і такої відкладальної умови в оплаті послуг договір № 1.0498.2018 від 11.06.2018 р. не містить.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки доказів належної сплати вартості послуг відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ДП "Завод 410 ЦА" основного боргу в сумі 370 480,40 грн. підлягають задоволенню.

Відповідач вказував про те, що порушення ним господарського зобов`язання відбулось через введення на всій території України карантину, спричиненого коронавірусом, що є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), яка свідчить про відсутність вини ДП «Завод 410 ЦА» у порушенні зобов`язання.

Проте, суд відхиляє такі доводи відповідача з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Як вбачається із п. 7.2 договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є відповідні документи, які надаються Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом (п. 7.4 договору).

У той же час, відповідач не надав суду на виконання зазначених норм чинного законодавства та умов договору, доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату Торгово-промислової палати стосовно невиконання договору № 1.0498.2018 від 11.06.2018 р.

Надані відповідачем сертифікати Торгово-промислової палати № 300-20-0434 від 29.04.2020 р. та № 300-201840 від 18.11.2020 р. стосуються настання форс-мажорних обставин щодо виконання відповідачем іншого договору - № 720/7/19/71 від 06.11.2019 р., укладеного із Міністерством оборони України, що не є предметом розгляду даної справи.

Щодо посилань відповідача на простій підприємства у зв`язку із введенням на всій території України карантину, що стало наслідком неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором надання послуг № 1.0498.2018 від 11.06.2018 р., суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 2.4 договору замовник перераховує безготівкові кошти на рахунок виконавця у відповідності до договірної ціни договору протягом 15 календарних днів після підписання акту здачі-приймання послуг.

Як було встановлено судом, акт здачі-приймання послуг за договором № 1.0498.2018 від 11.06.2018 р. був підписаний сторонами 20.11.2018 р., тобто, останнім днем для здійснення розрахунку відповідачем за отримані послуги є 05.12.2018 р. А відповідно до наказу ДП «Завод 410 ЦА» № 75 від 30.03.2020 р. простій на підприємстві був введений з 06.04.2020 р., тобто більше року, як триває неналежне виконання зобов`язань з боку відповідача.

Крім того, оголошення відповідачем простою на підприємстві не вказує на неможливість належного виконання ним зобов`язань за договором № 1.0498.2018 від 11.06.2018 р.

Отже, зазначені доводи відповідача є необґрунтованими та не свідчать про відсутність обов`язку замовника оплатити послуги.

Також за порушення зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 25 112,75 грн. та 3 % річних у сумі 20 614,95 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення сум матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 24 721,46 грн. та 3 % річних у сумі 20 591,16 грн., тобто у менших сумах, ніж заявлено позивачем, у зв`язку із неправильним розрахунком позивача.

Відповідач, посилаючись на ст. 233 ГК України, заявив клопотання про зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних, розглянувши яке суд дійшов висновку про необгрунтованість такого клопотання, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 233 ГК України якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, або якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Водночас, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу та 3 % річних, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу позивача, тому не можуть бути зменшені судом як штрафні санкції. Відтак, у клопотанні відповідача суд відмовляє.

На підставі викладеного, зважаючи на перерахунок заявлених до стягнення матеріальних втрат, позов ДП "Антонов" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного підприємства "Антонов" до Державного підприємства "Завод 410 Цивільної авіації" про стягнення заборгованості у сумі 416 208,10 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 Цивільної авіації" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94, ідентифікаційний код 01128297) на користь Державного підприємства "Антонов" (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1, ідентифікаційний код 14307529) заборгованість в сумі 370 480 (триста сімдесят тисяч чотириста вісімдесят) грн. 40 коп., інфляційні втрати у сумі 24 721 (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять одна) грн. 46 коп., 3 % річних у сумі 20 591 (двадцять тисяч п`ятсот дев`яносто одна) грн. 16 коп., судовий збір у розмірі 6 236 (шість тисяч двісті тридцять шість) грн. 89 коп.

У решті вимог - відмовити.

Повне судове рішення складено 19 травня 2021 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.