СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2021 р. Справа № 5023/10655/11 (922/4052/20)

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.

за участю представників:

позивач - Тамазликар Л.Й., ордер №664304 від 01.12.2020 р.;

відповідач - Косінова Н.І., довіреність № 567-13 від 30.12.2020 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева (вх.№680Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2021 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., суддя Яризько В.О., суддя Хотенець П.В.) повний текст рішення складено 28.01.2021) у справі №5023/10655/11 (922/4052/20)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоспецметал, м. Харків

до Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева, м. Харків,

про стягнення коштів

в межах справи про банкрутство державного підприємства Завод ім. В.О. Малишева, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Харківської області розглядається справа №5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева".

До Господарського суду Харківської області від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоспецметал надійшла позовна заява про стягнення з відповідача Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева заборгованості за Договором поставки № 640дп від 21.05.2020 у розмірі 165000,00 грн., пеню у розмірі 8910, 00 грн., інфляційні втрати у розмірі 4290, 00 грн. та 3% річних у розмірі 1356, 16 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.01.2021 (повний текст рішення складено 28.01.2021) у справі № 5023/10655/11 (922/4052/20) позов ТОВ Енергоспецметал задоволено частково. Стягнуто з ДП Завод імені В.О. Малишева на користь ТОВ Енергоспецметал заборгованість у розмірі 165 000, 00 грн., пеню у розмірі 3191,80 грн., 3 % річних у розмірі 1356,16 грн., інфляційні у розмірі 4290,00 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2607,57 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 11000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Державне підприємство Завод імені В.О. Малишева звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/4052/20) скасувати в частині стягнення пені у розмірі 3191,80 грн., 3 % річних у розмірі 1356,16 грн., інфляційних у розмірі 4290,00 грн. та ухвалити нове рішення. Витрати зі сплати судового збору покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою суду від 05.04.2021 поновлено Державному підприємству Завод імені В.О. Малишева пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/4052/20). Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева на рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/4052/20). Сторонам встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) протягом 5 днів з дня вручення ухвали. Призначено справу до розгляду на "17" травня 2021 р. о 12:00 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

У відзиві на апеляційну скаргу Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева (вх. 4329 від 13.04.2021) ТОВ Енергоспецметал не погоджується зі скаргою, вважає, що місцевим господарським судом в ході слухання справи, було дотримано вимоги матеріального і процесуального права, докази, наведені у скарзі вважає необґрунтованими, у зв`язку з чим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Також, ТОВ Енергоспецметал просить відшкодувати йому витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн, понесені у зв`язку з розглядом апеляційної скарги.

У судове засідання з`явились представники сторін.

Представник ДП Завод імені В.О. Малишева підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник ТОВ Енергоспецметал проти задоволення скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийняте при повному встановленні обставин, що мають значення для справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, вислухавши представників позивача і відповідача, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2020 між Державним підприємством Завод імені В.О. Малишева (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергоспецметал (постачальник) укладено договір поставки №640дп (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним Договором, зобов`язується прийняти та оплатити товарно матеріальні цінності (далі - товар), асортимент комплектність, кількість та вартість якого визначається сторонами окремо в специфікації, що є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 1.3. Договору, якість, комплектність, маркування та пакування товару повинні відповідати ГОСТ, ДСТУ, ТУ заводу виробника, технічній документації та нормативно правовим актам України, а також країни виробника товару.

Згідно з п. 2.1. Договору, ціна Договору дорівнює загальній вартості всього товару, поставленого за цим Договором та складає 330000, 00 грн. у тому числі ПДВ 20 % 55000, 00 грн.

Відповідно до п. 2.2. Договору, вартість окремих одиниць товару в цілому визначена сторонами в специфікації, яка складається в порядку, передбаченому в п. 1.2. цього Договору, та включає вартість тари, пакування, маркування та інші видатки постачальника.

Згідно з п. 2.4. Договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в безготівковій формі.

Відповідно до п.10.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту печатками (у разі їх наявності) діє до 31.12.2020, а в частині виконання постачальником гарантійних зобов`язань - до повного виконання.

21.05.2020 сторони підписали та скріпили печатками Специфікацію № 1 до договору поставки № 640дп від 21.05.2020.

Відповідно до вказаної Специфікації сторони погодили поставку товару на загальну суму 330000, 00 грн.

Згідно з умовами Специфікації №1, оплата здійснюється таким чином: 50% передплата, доплата до 100% вартості партії товару за фактом повідомлення про готовність до відвантаження протягом 5-ти робочих днів з моменту одержання повідомлення. У разі різниці сплаченої і фактично поставленої кількості товару, продавець повертає суму різниці протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання листа від покупця з вимогою повернення надлишково сплачених коштів.

Строки поставки передбачено протягом 30-45 робочих днів з моменту отримання 50% передплати, але не раніше отримання остаточної вартості за готову партію товару. Якщо доплата до 100% вартості партії товару, за фактом повідомлення про готовність до відвантаження проведена в термін, який більше 5 ти робочих днів з моменту одержання повідомлення, термін поставки збільшується на термін прострочення доплати.

Відповідачем 05.06.2020 сплачено на рахунок позивача 50% передплати за договором у розмірі 165000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3185.

Позивачем 03.08.2020 направлено на електронну адресу відповідача лист вих. № 2/08 з повідомлення про те, що продукція згідно специфікації № 1 до договору №640дп від 21.05.2020, профіль СФПВТ 4001 ст.65С2ГВА (65С2ВА) ГОСТ 14959-2016, ТУ 14-11-245-88 у кількості 1,0 тн виготовлена і проходить випробування. Позивач просив здійснити доплату за товар у сумі 165000, 00 грн. з ПДВ.

Таким чином, покупець повинен був доплатити до 100% вартості партії товару до 10.08.2020 включно.

Водночас, позивач вказує, що станом на момент розгляду справи відповідачем грошові кошті у розмір 165000, 00 грн. не сплачено.

Позивач зазначає, що на його неодноразові звернення (лист вих. № 5/08 від 20.08.2020, вих. № 9/09 від 09.09.2020, вих. № 4/10 від 07.10.2020) про необхідність здійснити доплату у розмірі 165000, 00 грн., відповідач не реагував та відповіді не надавав.

Як вбачається з листа вих. № 002-16/033/6165 від 02.12.2020 відповідач просить відвантажити в термін до 09.12.2020 виготовлений згідно специфікації № 1 до договору поставки № 640дп від 21.058.2020 аварійно необхідний підприємству металопрокат:

- профіль СФПВТ 4001 ст. 65С2ВА в кількості 1 тн.

Доплату у розмірі 50 % в сумі 165000 грн. гарантував здійснити до 24.12.2020.

На вказаний лист позивачем надано відповідь вих. № 9/12 від 02.12.2020 та повідомлено, що у зв`язку з систематичними порушеннями термінів оплати підприємством за раніше поставлену продукцію, готові поставити продукцію тільки на умовах специфікації № 1 до договору, в перебігу 2-х днів згідно умов.

Разом з тим, доплати до 100% вартості партії товару відповідачем здійснено не було.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, а також нарахуванню відповідачу пені у розмірі 8910, 00 грн., інфляційних втрат у розмірі 4290, 00 грн. та 3 % річних у розмірі 1356, 16 грн.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що рішення Господарського суду відповідає в повній мірі нормам матеріального та процесуального права, враховуючи таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

В силу приписів ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Згідно з ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.1 ст. 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 525 Цивільного Кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного Кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного Кодексу України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У даному разі, сторонами було погоджено, що оплата товару здійснюється 2 частинами: 50% передплата та доплата до 100% вартості партії товару за фактом повідомлення про готовність до відвантаження протягом 5-ти робочих днів з моменту одержання повідомлення.

Позивачем умови договору виконано та листом від 03.08.2020 вих. № 2/08 повідомлено відповідача про готовність продукції.

А отже, відповідач повинен був доплатити до 100 % вартості партії товару до 10.08.2020 включно.

На думку відповідача, лист від 03.08.2020 вих. № 2/08 неможна розцінювати як повідомлення про готовність продукції, оскільки умови Специфікації №1 до договору поставки №640дп від 21.05.2020 не містять затвердженого зразка такого повідомлення і зазначає, що такого листа не отримував.

Однак, суд не приймає таке твердження відповідача і зазначає, що твердження відповідача про неотримання листа від 03.08.2020 вих. №2/08 спростовується наданими позивачем доказами, а саме: скріншотом електронної скриньки, відповідно до якого лист направлено відповідачу 03.08.2020 та отримано останнім 03.08.2020 о 15:12 год.

Отже, факт отримання відповідачем листа від 03.08.2020 вих. №2/08 не було спростовано у суді першої інстанції і немає обґрунтувань щодо цього в апеляційній скарзі.

Також, позивач неодноразово зазначав про необхідність доплати до 100% вартості партії товару у розмірі 165000, 00 грн. в листах №5/08 від 20.08.20, №9/09 від 09.09.20, №4/10 від 07.10.20.

На листи відповідач не відреагував, доплату не здійснив.

Вказані листи досліджені судом першої інстанції та їм надана належна оцінка.

Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, відповідач умови договору поставки не виконав у повному обсязі та доплату до 100% вартості партії товару у розмірі 165000, 00 грн. у строки встановлені Специфікацією до договору не здійснив, суд правомірно, на думку колегії суддів апеляційного суду, задовольнив вимоги в частині стягнення цієї суми заборгованості. У свою чергу, відповідач у апеляційній скарзі намагається переоцінити докази, які вже були досліджені судом першої інстанції.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені у розмірі 8 910 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч. 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч. 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.3.1. договору, у разі неналежного виконання грошового зобов`язання, прострочення якого триває більше 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від простроченої до оплати суми, за кожен день такого порушення, але в будь-якому випадку не більше 30 % від суми заборгованості за відповідним зобов`язанням.

За розрахунком позивача, сума пені за період з 20.08.2020 по 15.12.2020 складає 8 910 грн.

Керуючись статтею 232 ГК України, перевіривши здійснений судом попередньої інстанції розрахунок пені за вищезазначений період, колегія суддів підтримує висновок суду попередньої інстанції про те, що до стягнення підлягає пеня за період з 20.08.2020 по 15.12.2020 у розмірі 3191,80 грн, в решті нарахованої суми пені слід відмовити як безпідставно нарахованої.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1356,16 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4290,00 грн, слід зазначити наступне.

У відповідності до статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За розрахунком позивача, сума 3% річних за період з 10.08.2020 по 15.12.2020 становить 1356,16 грн. та інфляційних збитків за період з серпня 2020 року по листопад 2020 року становить 4290,00 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 10.08.2020 по 15.12.2020 у розмірі 1356,16 грн. та інфляційних збитків за період з серпня 2020 року по листопад 2020 року у розмірі 4290,00 грн, встановлено, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, з урахуванням чого, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 1356, 16 грн та інфляційних втрат у розмірі 4290,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача та залишення без змін рішення Господарського суду Харківської області.

Позивачем було заявлено про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн.

У свою чергу, через канцелярію суду відповідач надав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши вказані клопотання, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до Адвокатського бюро Леноніда Тамазликар, з метою надання йому юридичних послуг з приводу захисту інтересів в суді, про що було укладено договір № 01/12-2020/Е від 01.12.2020 і додаткову угоду №4 від 08.04.2021.

Факт надання юридичних послуг перевірено, на підтвердження позивачем надано договір № 01/12-2020/Е від 01.12.2020, додаткова угода №4 від 08.04.2021, акт приймання-передачі №08/04-2021 від 08.04.2021, платіжне доручення №5 від 09.04.2021, ордера серії КС № 664304 від 01.12.2020, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7159/10, виданого 07.12.2018, наявні в матеріалах справи.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У п. 269 Рішення у цієї справи суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тобто витрати на послуги адвоката мають бути фактично понесеними та підтвердженими належними фінансовими документами.

Колегія суддів Касаційного господарського суду Верховного суду у своїй постанові від 05.02.2019 у справі № 906/194/18 та постанові від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18 зауважила, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Позивачем надано до суду докази фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн., зокрема, платіжне доручення №5 від 09.04.2021 .

Разом з тим, на адресу суду від відповідача надійшло клопотання (вх. №5158) про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в обґрунтування зазначено, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору у цій справі. У зв`язку з чим просить зменшити суму судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд доходить висновку, що в загальній кількості достатнім, об`єктивним і співмірним зі складністю справи є витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

У силу статті 129 ГПК України, судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з оплатою судового збору за подання апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева на рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2021 у справі №5023/10655/11 (922/4052/20) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2021 у справі №5023/10655/11 (922/4052/20) залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева (вул. Плеханівська, 126, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 14315629, ІПН №143156220397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоспецметал (пр. Московський, 199-Б, поверх 10, оф. 1026-А, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 38632045, п/р НОМЕР_1 у банку АТ «Таскомбанк» МФО 339500) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.05.2021 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Хачатрян В.С.