Справа № 755/2278/20 Головуючий 1 інстанція- Виниченко Л.М.

Провадження № 22-ц/824/5094/2021 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 травня 2021 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 23 грудня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертон Технолоджі» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2020 року ТОВ «Вертон Технолоджі» звернулося до суду із вказаним позовом, який мотивувало тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з централізованого опалення, які надаються ТОВ «Вертон Технолоджі». Вказані послуги надаються позивачем відповідно до укладеного між сторонами договору № 279/489 від 29 вересня 2016 року та додаткової угоди від 17 жовтня 2016 року. Додаткова угода направлялась відповідачу електронною поштою на його електронну адресу 25 жовтня 2016 року, однак відповідач не надав підписану додаткову угоду, чим порушив свій обов`язок споживача послуг централізованого опалення. За умовами договору оплата послуг повинна здійснюватися не пізніше 20 числа кожного місяця у розмірі, встановленому розділом «Тарифи на послуги та їх загальна вартість», а саме: з жовтня 2016 року по березень 2017 року включно вона склала 23,08 грн. за 1 кв.м. або 1275,26 грн. за 1 Гкал. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1158 від 20 вересня 2017 року для ТОВ «Вертон Технолоджі» встановлено тариф на теплову енергію, тарифи на виробництво та постачання теплової енергії, послугу централізованого опалення в розмірі 1331,54 грн./Гкал для житлових приміщень. Внаслідок неоплати відповідачем наданих послуг опалення в повному обсязі у нього виникла заборгованість у розмірі 10608,88 грн., яку слід стягнути в судовому порядку.

Окрім того, відповідно до договору міни № 09-19 від 17 вересня 2019 року ОСББ «Лазурний блюз» відступило ТОВ «Вертон Технолоджі» право вимоги до частини співвласників будинкупо АДРЕСА_2 по сплаті внесків а саме: щомісячних внесках співвласників на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна (внесок на утримання), встановленого рішенням загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз» від 28 квітня 2015 року та щомісячних внесках на організацію цілодобової охорони прибудинкової території (внесок на охорону), встановлених письмовим опитування співвласників ОСББ «Лазурний блюз», що проводилося з 21 по 29 травня 2015 року із наступними змінами їх розміру, внесеними рішенням

- 2 -

правління ОСББ «Лазурний блюз» відповідно до наданих загальними зборами об`єднання повноважень. В тому числі згідно наведеного договору міни по квартирі АДРЕСА_3 було відступлено право вимоги боргу на загальну суму 18441,66 грн., однак з урахуванням строків позовної давності стягненню підлягає борг у розмірі 16209,92 грн.

У зв`язку з наведеним просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за послуги централізованого опалення у розмірі 10608,88 грн. та заборгованість за внеском на утримання будинку і прибудинкової території в розмірі 16209,92 грн., що разом складає 26818,80 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 23 грудня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вертон Технолоджі» заборгованість за послуги централізованого опалення в розмірі 1987,58 грн., по внескам на утримання будинку і прибудинкової території та на охорону прибудинкової території в розмірі 16209,92 грн., а всього суму 18197,50 грн. В решті позову відмовлено, вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

Скарга мотивована неправильним застосуванням судом положень ст.ст.1, 20 Закону України «Про теплопостачання» та ст.ст.1, 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно яких тарифи на виробництво теплової енергії встановлюються НКРЕКП. Судом було встановлено, що позивач звертався до НКРЕКП із заявою про встановлення тарифу, однак тарифи комісія не встановила, а заява позивача залишена без розгляду, що на думку скаржника свідчить про необхідність застосування за період із 17 січня 2017 року по березень 2019 року встановленого договором № 279/489 тарифу і відповідає ст.ст.1, 2, 4 та 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно яких житлово-комунальні послуги надаються виключно на підставі укладеного між сторонами договору. Всупереч цьому суд помилково застосував тариф на опалення, встановлений для ТОВ «Вертон Технолоджі» розпорядженням виконавчого органу КМДА № 1158 від 20 вересня 2017 року в розмірі 1331,54 грн./Гкал для житлових приміщень. Стягуючи із нього на користь позивача борг по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території, суд не врахував відсутність у справі акту приймання-передачі права вимоги вказаного боргу, що предбачено п.2.6 договору міни № 09-19 від 17 вересня 2019 року, укладеного між ОСББ «Лазурний блюз» і ТОВ «Вертон Технолоджі», та у свою чергу свідчить про відсутність права вимоги у позивача. Також суд не врахував, що виключно загальними зборами ОСББ встановлюється розмір вказаних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, а на загальних зборах від 28 квітня 2015 рокку питання про ї розмір не вирішувалося. Окрім того, відсутні належні і допустимі докази щодо розміру його боргу перед первісним кредитором, розрахунок боргу здійснений судом самостійно, а додаток № 2 до договору міни (перелік і розмір заборгованості) не є первинним обліковим бухгалтерським документом та не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Суд не звернув уваги, що договір міни фактично є договором факторингу, бо встановлює плату фактору, а також на те, що договір підписаний головою правління ОСББ після спливу триденного строку на таке підписання, а тому суперечить ст.203 ЦК України і є недійсним. Судом допущено порушення норм процесуального права, що виразилося у прийнятті документів у якості письмових доказів, які не засвідчені у встановленому законом порядку.

Позивач ТОВ «Вертон Технолоджі» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної

- 3 -

скарги з додатками 10 березня 2021 року направлена згідно ч.6 ст.128 ЦПК України на офіційну електронну адресу позивача, що стверджується повідомленням про її доставлення.

Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки в даній справі ціна позову становить 26818,80 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідач ОСОБА_1 як власник квартири у багатоквартирному будинку не проводить в повному обсязі оплату за надані послуги з централізованого опалення, а також утримання будинку і прибудинкової території, має прострочену заборгованість, що у свою чергу порушує права позивача як надавача послуг і нового кредитора та є підставою для стягнення боргу в судовому порядку.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення боргу за надані послуги з централізованого опалення за період із січня 2017 року по березень 2019 року включно, коли був чинним Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV.

Відповідно ч.1 ст.13 вказаного Закону до житлово-комунальних послуг відносяться комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, опалення, вивезення побутових відходів) та послуги із утримання будинків і прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Згідно ч.1 ст.19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно положень ч.3 ст.20 цього Закону споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.32 цього Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМ України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

- 4 -

Судом першої інстанції встановлено, щовідповідач є власником квартири АДРЕСА_1 ,право власності на яку зареєстроване 13 червня 2016 року.

Позивач ТОВ «Вертон Технолоджі» надає відповідачу ОСОБА_1 послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 на підставіукладеного між сторонами договору № 279/489 від 29 вересня 2016 року, за умовами якого ТОВ «Вертон Технолоджі» зобов`язався надавати відповідачу послуги з централізованого опалення по квартирі АДРЕСА_1 , опалювальною площею 85,2 кв. м., зі встановленим теплолічильником з показанням на дату укладення договору 0, а відповідач зобов`язався щомісячно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами в термін не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно п.5договору, позивач зобов`язаний отримати у встановленому законодавством України порядку тариф, який має застосовуватися до послуг, що надаються за цим договором.

Згідно п.6 договору, до отримання ТОВ «Вертон Технолоджі» тарифів у строки та порядку, визначеному в п.5договору, до послуг, що надаються за цим договором, сторони домовились застосовувати договірний тариф з централізованого опалення у розмірі 661 грн. 59 коп. з ПДВ за 1 Гкал спожитої теплової енергії відповідно до показників квартирного теплолічильника за його наявності. Після затвердження тарифу у встановленому законодавством України порядку платежі, здійснені за договірним тарифом, підлягають перерахунку та врахуванню у платі за надані послуги у місячний термін.

Позивач ТОВ «Вертон Технолоджі» 14 жовтня 2016 року звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) із заявою та пакетом документів щодо встановлення тарифів на ліцензовані види діяльності, за результатами розгляду заява залишена Комісією без розгляду, оскільки надані матеріали не відповідають вимогам Порядку № 377 та Процедурам № 528, № 529.

Також, судом встановлено, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1158 від 20 вересня 2017 року (зареєстрованим в Головному територіальному управлінні юстиції у м.Києві 04 жовтня 2017 року за № 197/1789) «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії, послугу з централізованого опалення та вартості витрат на проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку теплової енергії ТОВ «Вертон Технолоджі» затверджено тарифи, у тому числі на послугу з централізованого опалення, як виконавцю цієї послуги, у розмірі 1331,54 грн. з ПДВ за 1 Гкал - у разі наявності квартирного (на приміщення) та/або будинкового засобів обліку теплової енергії, яка використовується на опалення населення; та у розмірі 22,18 грн. з ПДВ за 1 кв.м. опалювальної площі на місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення - у разі відсутності квартирного (на приміщення) та/або будинкового засобів обліку теплової енергії, яка використовується на опалення населення.

Пунктом 6 вказаного розпорядження КМДА встановлено, що воно набирає чинності з дня його оприлюднення, яке здійснено 11 жовтня 2017 року в газеті «Хрещатик» за № 105.

Також, судом встановлено, що відповідач не в повному обсязі оплачує надані послуги з централізованого опалення квартири, за період із січня 2017 року по березень 2019 року включно у нього утворилася заборгованість.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно стягнув із відповідача на користь позивача заборгованість за послугою централізованого опалення у розмірі 1987,58 грн., що становить різницю між вартістю наданих послуг на суму 9567,91 грн. (1662,58 грн. + 7762,88 грн. + 142,45 грн.) та сплаченими відповідачем за цей період коштами у розмірі 7580,33 грн.

- 5 -

При цьому суд вірно виходив з того, що за послуги централізованого опалення слід нараховувати заборгованість в межах позовних вимог, із січня 2017 року, виходячи з умов укладеного між сторонами договору № 279/489 від 29 вересня 2016 року про надання послуг з централізованого опалення, тобто з розрахунку за тарифом 661,59 грн. з ПДВ за 1 Гкал спожитої теплової енергії відповідно до показників теплолічильника у квартирі відповідача, а з 11 жовтня 2017 року - відповідно тарифу 1331,54 грн. з ПДВ за 1 Гкал спожитої теплової енергії, встановленого розпорядженням КМДА № 1158 від 20 вересня 2017 року.

Колегія суддів погоджується із наведеним у рішенні розрахунком боргу за послугами централізованого опалення, який відповідає матеріалам справи, є правильним і не спростований відповідачем.

При цьому суд вірно вказав, що матеріали справи не містять будь яких доказів щодо споживання ОСОБА_1 централізованого опалення, у тому числі розміру такого споживання після березня 2019 року, а відтак підстави для нарахування заборгованості за послуги з централізованого опалення після вказаної дати станом на час заявлених вимог - по 22 січня 2020 року відсутні.

Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що 17 вересня 2019 року між ТОВ «Вертон Технолоджі» і ОСББ «Лазурний блюз» укладений договір міни № 09-19, за умовами якого ОСББ «Лазурний блюз» відступило ТОВ «Вертон Технолоджі» право вимоги до частини співвласників будинкупо АДРЕСА_2 по сплаті внесків а саме: щомісячних внесках співвласників на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна (внесок на утримання), встановленого рішенням загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз» від 28 квітня 2015 року та щомісячних внесках на організацію цілодобової охорони прибудинкової території (внесок на охорону), встановлених письмовим опитування співвласників ОСББ «Лазурний блюз», що проводилося з 21 по 29 травня 2015 року із наступними змінами їх розміру, внесеними рішенням правління ОСББ «Лазурний блюз» відповідно до наданих загальними зборами об`єднання повноважень.

Відповідно п.2.1 договору міни, цей договір є договором міни у розумінні ст.ст.715-716 ЦК України, що містить елементи договору купівлі-продажу та договору відступлення права вимоги.

Невід`ємною частиною договору міни є Додаток № 2 до договору, а саме перелік заборгованості, право вимоги якої відступається. У вказаному Додатку № 2 зазначена заборгованість відповідача ОСОБА_1 по квартирі АДРЕСА_4 за період з 01 січня 2017 року по 17 вересня 2019 року у розмірі 18441 грн. 66 коп.

Відповідно положень п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.516 ЦК України).

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач ТОВ «Вертон Технолоджі» як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за зобов`язаннями перед ОСББ «Лазурний блюз» по сплаті щомісячних внесків на утримання будинку і прибудинкової території та організацію цілодобової охорони прибудинкової території.

Рішенням загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз» оформлених протоколом № 6 від 28 квітня 2015 року, затверджено щомісячні внески членів об`єднання та/або власників

- 6 -

приміщень на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна у розмірі 4,40 грн. за 1 кв.м. загальної площі житлових приміщень.

Отже, враховуючи розмір площі квартири ОСОБА_1 - 92,4 кв.м., за період заявлених позивачем вимог з 01 січня 2017 року по 31 серпня 2019 року, що включає 32 місяці, борг відповідача по сплаті щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна складає 13009,92 грн. (4,40 грн. х 92,4 кв.м. х 32 міс.).

Відповідно до протоколу засідання правління ОСББ «Лазурний блюз» від 20 травня 2015 року за результатами проведеного письмового опитування членів об`єднання в період з 21 по 29 травня 2015 року затверджено щомісячний внесок на організацію цілодобової охорони прибудинкової території (внесок на охорону) у розмірі 150 грн. з квартири або нежитлового приміщення, який згідно протоколу засідання правління ОСББ «Лазурний блюз» від 10 жовтня 2015 року зменшений з 01 листопада 2015 року для житлових приміщень до 100 грн. на місяць.

Тобто, борг відповідача по сплаті щомісячного внеску на охорону прибудинкової території за період з 01 січня 2017 року по 31 серпня 2019 року становить 3200 грн. (100 грн. х 32 міс.).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно задоволив вимоги в цій частині і стягнув із відповідача на користь позивача борг по сплаті щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, а також охорону прибудинкової території за період з 01 січня 2017 року по 31 серпня 2019 року у розмірі 16209,92 грн.

При цьому судом вірно враховано, що відповідачем суду не надано доказів про сплату ним коштів на користь ОСББ «Лазурний блюз», що є предметом спору, а посилання відповідачана те, що ОСББ «Лазурний блюз» не заявляв до нього будь яких вимог, не є підставою для звільнення відповідача від сплати боргу.

Таке відповідає в тому числі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, який уведений в дію з 01 травня 2019 року і стосується позовних вимог про стягнення боргу за утримання будинку і прибудинкоої території за період із 01 травня по 31 серпня 2019 року.

Згідно п.1 ст.5 вказаного Закону до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосуванням судом положень ст.ст.1, 20 Закону України «Про теплопостачання» та ст.ст.1, 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно яких тарифи на виробництво теплової енергії встановлюються НКРЕКП, яка тарифів позивачу не затверджувала, що на думку скаржника свідчить про необхідність застосування за період із 17 січня 2017 року по березень 2019 року встановленого договором № 279/489 тарифу, а застосування судом тарифу на опалення,

- 7 -

встановленого для ТОВ «Вертон Технолоджі» розпорядженням КМДА № 1158 від 20 вересня 2017 року є помилкоовим, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані.

За нормою ч.3 ст.20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Згідно ч.1 ст.13 цього Закону до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать в тому числі встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.

Аналогічні положення містить п.п.1 п.«а» ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування», який відносить до відання виконавчих органів міських рад власні (самоврядні) повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги;

Отже закон надає право органам місцевого самоврядування встановлювати тарифи на виробництво теплової енергії у межах повноважень, що КМДА і було зроблено, шляхом встановлення тарифу для ТОВ «Вертон Технолоджі», яке не виробляє теплову енергію на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках, що в тому числі підтверджується листом НКРЕКП від 21 листопада 2016 року, де вказано, що ТОВ «Вертон Технолоджі» не здійснює діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерл енергії (а.с.78).

При цьому розпорядження КМДА № 1158 від 20 вересня 2017 року зареєстроване у встановленому законом порядку в Головному територіальному управлінні юстиції у м.Києві 04 жовтня 2017 року за № 197/1789, не скасоване та не визнане недійсним у судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що, стягуючи із відповідача на користь позивача борг по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території, суд не врахував відсутність у справі акту приймання-передачі права вимоги заборгованості, що предбачено п.2.6 договору міни № 09-19 від 17 вересня 2019 року, укладеного між ОСББ «Лазурний блюз» і ТОВ «Вертон Технолоджі» та у свою чергу свідчить про відсутність права вимоги у позивача, безпідставні.

Згідно ст.517 ЦК України, первісний крдитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію яка є важливою для їх здійснення.

З матеріалів справи вбачається що при укладенні договору міни ОСББ «Лазурний блюз» передав ТОВ «Вертон Технолоджі» усі необхідні документи, в тому числі додаток № 2 із якого вбачається період та розмір заборгованості відповідача по внескам, а тому позивач

- 8 -

як новий кредитор набув право вимоги до відповідача.

Відхиляючи дані доводи колегія суддів вважає, що посилання скаржника на відсутність у справі акту прийому-передачі безпідставні, оскільки відповідач у передбачений процесуальним законом строк не заявляв клопотання про витребування цього документа.

Відповідно до положень ч.3 ст.83 ЦПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву на позов.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст.83 ЦПК України).

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч.5 ст.83 ЦПК України).

Згідно ч.8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

З матеріалів справи вбачається, що 14 травня 2020 року поштою відповідач направив до суду відзив на позов, у якому виклав свої заперечення проти позовних вимог і заявив клопотання про витребування ряду документів в тому числі оригіналів документів, доданих до договору міни. Таке клопотання позивача було задоволене ухвалою суду від 22 травня 2020 року, якою у позивача витребувано оригінали документів, доданих до договору міни.

Через три місяці після подання відзиву, а саме 14 серпня 2020 року відповідач поштою направив суду клопотання про витребування у позивача оригіналів документів, в тому числі акту прийому-передачі права вимоги за договором міни, у задоволенні якого ухвалою суду від 23 грудня 2020 року відмовлено як необгрунтованому з чим колегія суддів погоджується. Дана ухвала не оскаржена.

Посилання відповідача у скарзі на відсутність належних і допустимих доказів щодо розміру його боргу перед первісним кредитором, необгрунтовані.

В матерілах справи міститься розрахунок боргу по утриманню будинку та охороні, який є чітким, доступним і зрозумілим (а.с.32). Наданий позиачем розрахунок боргу є належним, допустимим, достовірним та достатнім письмовим доказом (ст.ст.76-80 ЦПК України), на підставі якого суд установив розмір боргу відповідача по внескам. У вказаному розрахунку чітко зазначено як період нарахування (помісячно), так і площа, на яку здійснено нарахування, розмір плати за 1 кв.м. та загальну суму (помісячно) на утримання будинку, а також розмір внеску на охорону (помісячно).

У випадку, якщо відповідач вважає, що наданий позивачем розрахунок невірний, зокрема, що він не відображає всі сплачені ним кошти, чи відображає у іншому (меншому) розмірі, то згідно ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, які покладають на сторону обов`язок довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, відповідач був зобов`язаний його спростувати, надавши свій розрахунок чи інші, передбачені ст.76 ЦПК України докази, на його спростування, чого відповідачем не зроблено.

Самі лише посилання на неналежність даного доказу, як помилково важає відповідач, не є достатніми підставами для його неприйняття судом.

Відхиляючи даний довід колегія суддів враховує, що діюче процесуальне законодавство надає стороні широке коло можливостей для надання доказів чи спростування доказів, наданих іншою стороною, в тому числі згідно ст.106 ЦПК України відповідач мав можливість провести експертне дослідження за власною ініціативою на спростування

- 9 -

розрахунку боргу, проте не зробив цього.

Згідно ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доводи скарги про те, що додаток № 2 до договору міни (перелік і розмір заборгованості) не є первинним обліковим бухгалтерським документом та не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облікта фінансову звітність в Україні», а відтак суд установив обставини справи на підставі недопустимих доказів, колегія суддів вважає необгрунтованими.

Надані позивачем документи належним чином завірені печаткою та підписом, відповідають вимогам, які висуває процесуальне законодавство до письмових доказів, і не спростовані відповідачем і за установлених судом обставин не потребують надання первинної бухгалтерської документації, як помилково вважає відповідач.

Це ж стосується доводів відповідача про те, що розрахунок боргу здійснений судом самостійно, оскільки процесуальний закон покладає на суд обов`язок у випадку незгоди із розрахунком сторони не відмовляти за необгрунтованістю розрахунку, а навести свій розрахунок, що відповідає приниципам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя.

Доводи скарги про те, що договір міни фактично є договором факторингу, бо встановлює плату фактору, надумані та безпідставні.

Як вище вказувалося ст.ст.512, 514 ЦК України встановлюють можливість заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Цивільний кодекс України передбачає можливість відступлення прав вимоги шляхом укладання різних правочинів, зокрема догвоорів купівлі-продажу або міни (ч.3 ст.656 ЦК України), дарування (ч.2 ст.718 ЦК України), а також договору факторингу (ст.1077 ЦК України).

Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За змістом Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою (п.5 ч.1 ст.4 Закону), а фактор для надання такої фінансової послуги має бути включеним до Державного реєстру фінансових установ (ст.7 Закону).

Вирішуючи виключну правову проблему щодо необхідності розмежування договору факторингу та інших способів відступлення права вимоги у зв'язку з великою кількістю спорів, пов'язаних з правонаступництвом у кредитних договорах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, вказала, що метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, та її ринковою (дійсною) вартістю. Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої

- 10 -

сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається. Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж (ч.3 ст.656 ЦК України) з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (п.п.59-64).

Аналогічний висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, де Велика Палата вказала, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. При цьому можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому (п.57).

Посилаючись на те, що укладений між ОСББ «Лазурний блюз» і ТОВ «Вертон Технолоджі» договір міни є договором факторингу, скаржник не надав доказів, що право вимоги було передане товариству за окрему плату, розмір якої визначений у договорі. Навпаки із укладеного договору не вбачається ні встановлення сторонами оплати за послугу, ні її розмір, що спростовує посилання скаржника на укладення договору факторингу. При цьому колегія суддів звертає увагу, що сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу. А сам договір є змішаний (містить ознаки різних догвоорів) і фактично передне майно, що додатково свідчить про відсутність будь-яких ознак факторингу.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір підписаний головою правління ОСББ «Лазурний Блюз» після спливу триденного строку на таке підписання, а тому суперечить ст.203 ЦК України необгрунтовані. Такі доводи суперечать ст.204 ЦК України, яка встановлює презумпцію правомірності правочину і згідно якої вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. В установленому законом порядку договір міни, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги, укладений 17 вересня 2019 року між ОСББ «Лазурний блюз» і ТОВ «Вертон Технолоджі», недійсним не визнаний і його презумпція правомірності боржником не спростована, а відтак ставити під сумнів правомірність укладенихх договорів у суду підстав не було.

Така правова позиція сформована у ряді постанов Великої Палати Верховного Суду, в тому числі в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 916/2286/16, де посилаючись на відсутність підстав для передачі справи № 916/2286/16 на її розгляд, в тому числі з питання чи повинен суд виходити з презумпції правомірності правочину в процесі розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні на підставі договору про відступлення права вимоги, якщо суд встановлює відсутність у цього правочину ознак специфічного суб`єктного складу правочину, Велика Палата зазначила, що суд оцінює достовірність поданих договорів на предмет їх нікчемності. Водночас норми матеріального і процесуального права не передбачають право суду надавати на цій стадії

- 11 -

оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності (ст.204 ЦК України.)

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в цій же справі № 916/2286/16, де Об`єднана палата вказала, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо визнання недійсним цього договору у судовому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину. А тому відмова судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні заяви про заміну сторони (кредитора) правонаступником з підстав того, що фізична особа не може бути належним правонаступником кредитодавця у спірних правовідносинах і укладений договір не може змінити імперативні приписи законодавства, Об`єднана палата вважає помилковими.

Доводи апеляційної скарги про те, що стягуючи із відповідача на користь позивача борг по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території, суд не врахував, що виключно загальними зборами ОСББ встановлюється розмір вказаних внесків, а на загальних зборах від 28 квітня 2015 рокку питання про розмір внесків не вирішувалося. Необгрунтовані і спростовуються наявним у справі рішенням загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз», оформлених протоколом № 6 від 28 квітня 2015 року, яким затверджено щомісячні внески членів об`єднання та/або власників приміщень на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна у розмірі 4,40 грн. за 1 кв.м. загальної площі житлових приміщень (а.с. 33-36).

Жодних доказів що таке рішення не приймалося відповідач не надав, як і не надав доказів, що він оспорив дане рішення у встановленому законом порядку і воно визнано судом незаконним (неправомірним) або скасовано.

Відхиляючи дані доводи, колегія суддів враховує, що відповідно до положень ст.4 ЗаконуУкраїни «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Згідно ст.15 цього Закону співвласник зобов`язаний виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, а також своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно ст.16 цього Закону об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

Для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів; звертатися до суду в разі відмови співвласника своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі внески і платежі (ст.17 цього Закону).

Доводи апеляційної скарги про те, що судом допущено порушення норм процесуального права, що виразилося у принятті документів у якості письмових доказів, які не засвідчені у встановленому законом порядку, необгрунтовані. Подані позивачем докази (документи) на підтвердження своїх вимог засвідчені у встановленому порядку підписом посадової особи та печаткою товариства, що у свою чергу свідчить про належність та допустимість даних доказів (а.с.5-39).

Даючи оцінку доводам відповідача, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд

- 12 -

вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів вважає, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 23 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: