-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Постанова
Іменем України
12 травня 2021 року
м. Київ
справа №521/19852/18
провадження №61-1497св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представники позивача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 ,
представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 ,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позовом, у якому просила стягнути з відповідачів в рівних частках на її користь: заборгованість за договором позики в розмірі 4 727 650,62 грн; суму інфляційних втрат в розмірі 2 026 631,43 грн за період з 21 грудня 2015 року по 02 серпня 2018 року; три відсотки річних в розмірі 527 967,86 грн за період
з 21 грудня 2015 року по 02 серпня 2018 року; пеню 5 відсотків від суми заборгованості за останній рік прострочення в розмірі 236 382,53 грн.
2. Позовна заява мотивована тим, що за умовами договору позики від
06 серпня 2015 року, укладеного між нею та ОСОБА_3 , вона передала останньому гроші в сумі 7 560 000 грн, що еквівалентно
339 000 доларам США, строком на 133 дні.
3. З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язання, взятого за договором позики, 07 серпня 2015 року між
ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , діючим від імені ОСОБА_2 , на підставі нотаріально посвідченої довіреності, було укладено договір іпотеки, відповідно до підпункту 1.6.1 пункту 1.6. якого предметом іпотеки є домоволодіння, загальною площею 1 062,1 кв. м, житловою площею 521,7 кв. м, яке складається з: житлового будинку під літерою А; 1,2 огорожа; I вимощення; що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
4. У зв`язку з невиконанням умов договору, в рахунок погашення заборгованості за договором позики, за її заявою, на підставі пункту 3.3. договору іпотеки, приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Одеської області Тімченко О. І. 26 травня 2016 року за нею зареєстровано право власності на зазначений предмет іпотеки.
5. Згідно звіту про оцінку майна від 23 січня 2017 року, складеного на підставі заяви ОСОБА_2 , ринкова вартість предмету іпотеки становить 2 832 349,38 грн.
6. Посилаючись на вищевикладене, позивач просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 вересня
2019 року у складі судді Коблової О. Д. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу за договором позики
від 06 серпня 2015 року у розмірі 4 720 383,78 грн; інфляційні втрати за весь час прострочення, а саме у період з 21 грудня 2015 року по
02 листопада 2018 року, у розмірі 2 028 525,06 грн; три відсотки річних від простроченої суми у період з 21 грудня 2015 року по 02 листопада
2018 року у розмірі 528 043,17 грн; пеню у розмірі 5 відсотківвід суми простроченого зобов`язання за останній рік прострочення, тобто
з 02 листопада 2017 року по 02 листопада 2018 року, у розмірі
236 657,41 грн, а всього 7 513 609,42 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
8. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позичені грошові кошти у гривні ОСОБА_3 Чекіті- ОСОБА_9 у строк
до 20 грудня 2015 року не повернув, то позичальник має право на стягнення боргу в судовому порядку.
9. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що відповідач
ОСОБА_2 несе відповідальність перед позивачем не в межах вартості предмета іпотеки, а в повному обсязі, оскільки остання дала свою згоду на збільшення розміру зобов`язань та/або продовження терміну виконання зобов`язань, забезпечених іпотекою за цим договором, що можуть виникнути в майбутньому внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності перед іпотекодержателем, у випадку внесення змін та доповнень до кредитного договору.
10. Місцевий суд узяв до уваги звіт про оцінку майна, виданий 05 серпня 2015 року ТОВ «АКР КОНСАЛТ», згідно якого ринкова вартість домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 складає 2 839 616,22 грн, оскільки матеріали справи містять нотаріально посвідчену заяву відповідачки ОСОБА_2 від 23 жовтня 2018 року про повну відсутність претензій будь-якого майнового та немайнового характеру стосовно процедури, порядку, способу та вартості переходу права власності на вказаний предмет іпотеки на ім`я ОСОБА_10 , що доказів спростування даної заяви відповідачем ОСОБА_2 та її представником суду надано не було.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
11. Постановою Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 вересня
2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки позивач ОСОБА_1 скористалася своїм правом, передбаченим договором іпотеки, та зареєструвала на своє ім`я право власності на предмет іпотеки - домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», тобто вирішила питання шляхом позасудового врегулювання спору на підставі договору, а тому правові підстави для стягнення суми заборгованості за договором позики, яка залишилася після реалізації предмета іпотеки, відсутні, оскільки такі вимоги є недійсними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що позичальник ОСОБА_3 у порушення умов договору позики не повернув позивачу суму позики. Позика не погашена після звернення стягнення на предмет іпотеки.
15. При вирішення спору апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом постановах
від 27 лютого 2019 року у справі № 643/18466/15-ц, від 03 лютого
2020 року у справі № 569/613/19, від 26 лютого 2020 року у справі
№ 569/23247/18, відповідно до якого наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3 процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, передбаченою умовами договору за неналежне виконання умов договору, та не входять до складу основного зобов`язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
16. Не враховано, що позивач ОСОБА_1 має право на підставі статті 625 ЦК України на стягнення з відповідачів за весь час прострочення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох процентів річних від простроченої суми, а також на підставі пункту 7 договору позики пені в розмірі 5 процентів від суми простроченого зобов`язання.
Доводи інших учасників справи
17. У відзиві ОСОБА_3 заперечив проти доводів касаційної скарги, посилається на те, що вона безпідставна та необґрунтована. Зазначає, що оскаржена постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, оскільки враховує практику Верховного Суду, обставини справи та положення договору іпотеки.
18. Також указує, що судові рішення, на які робиться посилання в касаційній скарзі, не містять вказівки на конкретний договір іпотеки, який був укладений між сторонами даного спору та не відображає особливості спірних відносин, які є предметом розгляду цієї справи.
19. Крім того, ані позовна заява, ані рішення Малиновського районного суд м. Одеси від 04 вересня 2019 року не містить повного розрахунку заборгованості, а саме: 3 проценти річних, індексу інфляції. Позивач також просить стягнути заборгованість за періоди, за які заборгованість не могла виникнути.
20. Інші учасники справи отримали копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги з доданими до неї додатками, однак відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21. Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
22. Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23. 06 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до умов якого останній отримав
від позивачки грошові кошти в розмірі 7 560 000 грн. що еквівалентно
339 000 доларів США, на строк до 20 грудня 2015 року.
24. На підтвердження факту отримання вказаних коштів ОСОБА_3 складено нотаріально посвідчену заяву від 04 вересня 2015 року.
25. Відповідно до пункту 7 договору позики від 06 серпня 2015 року позичальник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, в разі прострочення ним грошового зобов`язання на вимогу позикодавця зобов`язаний виплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пені у розмірі 5% від суми простроченого зобов`язання, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
26. 07 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , від імені якої діяв ОСОБА_8 , укладено договір іпотеки.
27. Відповідно до підпункту 1.6.1 пункту 1.6. предметом договору іпотеки є домоволодіння, загальною площею 1 062,1 кв. м, житловою площею 521,7 кв. м, яке складається з: житлового будинку під літерою А; 1,2 огорожа; I вимощення; що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_11 на праві приватної власності на підставі договору дарування, посвідченого Крицькою Н. В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 15 грудня 2012 року, реєстровий номер 1569, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 18 грудня 2012 року, реєстровий номер об`єкту нерухомого майна: 31596560, номер запису: 44883 в книзі 314-98.
28. ОСОБА_3 свої зобов`язання за договором позики в строк не виконав.
29. У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 не було повернуто заборгованість у строк до 20 грудня 2015 року, на підставі пунктів 3.1 - 3.4 іпотечного договору від 07 вересня 2015 року, ОСОБА_1 за рахунок іпотечного майна здійснила задоволення своїх інтересів та зареєструвала у позасудовому порядку 26 травня 2017 року право власності на вказане вище нерухоме майно на своє ім`я.
30. Вказаний факт підтверджено інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25 вересня 2018 року та не заперечувався сторонами.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
31. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
32. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
33. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
34. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
35. Предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення заборгованості в рівних частках за договором позики від 06 серпня
2015 року у загальному розмірі 7 518 632,44 грн з позичальника ОСОБА_3 та майнового поручителя за договором іпотеки ОСОБА_2 .
Щодо стягнення заборгованості з майнового поручителя
ОСОБА_2 .
36. З обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, слідує, що договір іпотеки від 07 серпня 2015 року, укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 на забезпечення виконання позичальником ОСОБА_3 умов договору позики від 06 серпня 2015 року по поверненню позичальнику ОСОБА_1
позики у розмірі 7 560 000 грн.
37. У пункті 3.1 договору іпотеки від 07 серпня 2015 року сторони погодили, щодо іпотекодавець солідарно з позичальником несуть відповідальність перед іпотекодержателем. Іпотекодавець несе відповідальність перед іпотекодержателемв межах вартості предмету іпотеки.
38. Відповідно до Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
39. Визначення іпотеки передбачено й у статті 575 ЦК України, згідно з якою іпотека - це застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
40. Суб`єктами іпотечних правовідносин Закон України «Про іпотеку» визначає іпотекодавця та іпотекодержателя.
41. Відповідно до визначень, що містяться в статті 1 цього Закону, іпотекодержателем є кредитор за основним зобов`язанням.
42. Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
43. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника.
44. Необхідно враховувати, що згідно зі статтею 546 ЦК України порука та застава визначені як окремі види забезпечення зобов`язань.
45. Поручитель і майновий поручитель є суб`єктами різних за змістом цивільних правовідносин. Поручитель є суб`єктом такого виду забезпечення виконання зобов`язання, як порука, а майновий поручитель є суб`єктом іншого виду забезпечення виконання зобов`язання - застави. Правовий статус поручителя й майнового поручителя врегульовано окремо, із суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення та для вирішення спорів за їхньої участі шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону.
46. Оскільки договір іпотеки є різновидом договору застави та окремим способом забезпечення зобов`язань, регулювання якого здійснюється статтями 572-593 глави 49 ЦК України і спеціальним законом, то до іпотечних правовідносин за участі майнового поручителя не підлягають застосуванню положення параграфа 3 глави 49 ЦК України (постанови Верховного Суду України від 16 жовтня 2012 року у справі № 3-43гс12 та від 17 вересня 2014 року у справі № 6-109цс14).
47. Жодним із названих нормативних актів не передбачено солідарну відповідальність боржника за кредитним договором та іпотекодавцем.
48. Отже, можна зробити висновок, що боржник за основним зобов`язанням та майновий поручитель - іпотекодавець не є солідарними боржниками, оскільки солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо передбачених законом або договором (стаття 541 ЦК України).
49. Законом України «Про іпотеку» солідарної відповідальності боржника за основним зобов`язанням та майнового поручителя в разі порушення боржником зобов`язання не передбачено. Крім того, у цьому Законі в частині першій статті 11 визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Тобто обсяг відповідальності майнового поручителя обмежений вартістю майна, переданого ним в іпотеку, у зв`язку із чим збільшення обсягу відповідальності майнового поручителя неможливе (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц, провадження № 14-32цс20).
50. Отже, у разі реалізації предмета іпотеки у зв`язку зі зверненням на нього стягнення майнова порука припиняється.
51. Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання.
52. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки виникає також з підстав, установлених статтею 12 Закону України «Про іпотеку», а саме: у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
53. У пунктах 3.2-3.3 договору іпотеки від 07 серпня 2015 року сторони погодили, що іпотекодержатель має право задоволення своїх вимог за кредитним договором і за цим договором, яке виникає у іпотекодержателя у випадку невиконання (часткового невиконання) позичальником своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором, у випадку невиконання (часткового невиконання) іпотекодавцем своїх зобов`язань за даним договором та в інших випадках, передбачених цим договором.
54. Звернення стягнення і реалізація предмета іпотеки здійснюється шляхом позасудового врегулювання, або в примусовому порядку відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України. Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» спосіб стягнення: на підставі рішення суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.
55. У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 не було повернуто позику у строк до 20 грудня 2015 року, за заявою ОСОБА_1 26 травня
2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Тімченко О. І. на підставі договору іпотеки було звернено стягнення на предмет іпотеки та зареєстровано право власності за позивачем ОСОБА_1 на домоволодіння загальною площею 1 062, 1 кв. м, житловою площею 521,7 кв. м,
що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,
в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 06 серпня 2015 року, відповідний запис було внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 травня 2017 року, індексний номер: 35448223.
56. Вартість, за якою було здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки складає 2 839 616,22 грн.
57. Передача позивачу іпотечного майна та його вартість в установленому законом порядку не оспорювались.
58. Зважаючи на те, що позичальник скористалася своїм правом, передбаченим договором іпотеки, та зареєструвала на своє ім`я право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність правових підстав для покладення на іпотекодавця ОСОБА_11 обов`язку по стягненню суми заборгованості за договором позики, яка залишилася після реалізації предмета іпотеки.
Щодо стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_3 .
59. Відмовляючи в задоволенні позову до позичальника ОСОБА_3 апеляційний суд виходив із відсутності правових підстав для стягнення суми заборгованості за договором позики, яка залишилася після реалізації предмета іпотеки, оскільки такі вимоги є недійсними так як позичальник скористалась своїм правом, передбаченим договором іпотеки та зареєструвала за собою право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
60. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
61. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в указаній частині не відповідає.
62. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
63. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
64. Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
65. Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
66. Відповідно до статей 526, 530, 610, 611 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
67. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
68. У справі, яка переглядається, між сторонами існують договірні правовідносини з позики.
69. Розмір позики складає 7 560 000 грн, що еквівалентно
339 000 доларам США. Термін дії договору сторони визначили в 133 дні, а саме з 10 серпня 2015 року по 20 грудня 2015 року (а. с.12 т. 1).
70. 26 травня 2017 року мало місце часткове погашення заборгованості у розмірі 2 839 616,22 грн за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.
71. Звертаючись у листопаді 2018 року з цим позовом,
ОСОБА_1 просила стягнути: 4 727 650,62 грн заборгованості за договором позики; 2 026 631,43 грн інфляційні втрати за період
з 21 грудня 2015 року по 02 серпня 2018 року; 527 967,86 грн три відсотки річних за період з 21 грудня 2015 року по 02 серпня 2018 року;
236 382,53 грн пені в розмірі 5 відсотків від суми заборгованості за останній рік прострочення.
72. Звільнення боржника ОСОБА_3 від погашення боргу, який залишився після сплати частини заборгованості, яка була погашена за рахунок вартості предмета іпотеки, не ґрунтується на законі.
73. Посилання апеляційного суду на постанову Верховного Суду
від 17 квітня 2019 року у справі № 204/714/16-ц є безпідставним, оскільки в наведеній справі боржник та іпотекодавець є однією особою і погашення заборгованості відбулось за рахунок майна боржника шляхом визнання права власності за іпотекодержателем у позасудовому порядку.
74. Проте у справі, яка переглядається, боржник і майновий поручитель (іпотекодавець) відмінні.
Щодо нарахування індексу інфляції на підставі статті 625 ЦК України
75. Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня.
76. Гривня є законним платіжним засобом на території України.
77. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини друга статті 192 ЦК України).
78. Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці Україні - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
79. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
80. Отже, гривня, як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
81. Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
82. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
83. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
84. За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання
85. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
86. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
87. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.
88. Разом із тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
89. Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.
90. Також, аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі
№ 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19).
91. Зважаючи на те, що предметом договору позики від 06 серпня
2015 року є грошові кошти, виражені в гривнях (7 560 000 грн) з визначенням еквіваленту в іноземній валюті (339 000 доларів США), то передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції можуть бути відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Щодо нарахування 3-х процентів річних від простроченої суми, пені
92. Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3-х процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
93. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
94. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3-х процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
95. У пункті 7 договору позики від 06 серпня 2015 року позичальник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, в разі прострочення ним грошового зобов`язання на вимогу позикодавця зобов`язаний виплатити суму пені у розмірі 5% від суми простроченого зобов`язання, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
96. За викладених обставин у даній конкретній справі для правильного обрахування 3 процентів річних та пені у розмірі 5 процентів від суми простроченого зобов`язання має бути встановлено розмір простроченого зобов`язання з урахуванням часткового погашення заборгованості 26 травня 2017 року у розмірі 2 839 616,22 грн.
97. Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
98. Згідно із пунктами 1-3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
99. За положеннями статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
100. Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
101. Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
102. Оскільки в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат,у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, але судами попередніх інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що ухвалені у справі судові рішення в цій частині слід скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з мотивів, наведених у цій постанові.
103. Постанова суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, 3-х процентів річних та пені у розмірі 5 процентів від суми простроченого зобов`язання не відповідає вимогам статті 263, частині четвертій статті 411 ЦПК України, не може вважатись законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа передачі в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 410, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 вересня
2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня
2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат скасувати, у цій частині ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року в частині вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, 3-х процентів річних та пені у розмірі 5 процентів від суми простроченого зобов`язання скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
О. С. Ткачук
скопійовано
-
скопійовано
-
