Справа № 180/804/21

2/180/425/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 р.

Суддя Марганецького міського суду Дніпропетровської області Тананайська Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Марганці цивільну справу № 180/804/21 за позовною заявою адвоката Меланчука Ігоря Віталійовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, -

встановив:

Адвокат Меланчук Ігор Віталійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, посилаючись на те, що ОСОБА_1 при виконанні трудових обов`язків, внаслідок нещасного випадку, отримала виробничу травму, про що було складено Акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. Оглядом МСЕК від 13.02.2013 року ОСОБА_1 первинно встановлено 10% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва, безстоково. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, лікування. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 60000 гривень, яку просив стягнути з відповідача, без утримання податків, зборів та інших платежів.

14 квітня 2021 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19 квітня 2021 року через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву. У якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 257 ЦК України. Відповідно п. 10 Акту № 42/2 від 08.11.2012 року про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за Формою Н-1, особою, яка допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, є ОСОБА_1 , яка при виконанні робіт порушила п.1.3.1 Інструкції з охорони праці для комірника БТІ ОВ 225-10. Зазначили, що згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Підприємством своєчасно здійснюється перерахування страхових внесків, а Фонд соціального страхування України нарахував та сплатив позивачу одноразову допомогу та продовжує нараховувати та виплачувати щомісячні виплати. Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Згідно абзацу «а» пп.164.2.14 Податкового кодексу України зобов`язано відповідно до чинного законодавства здійснити утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору від суми моральної шкоди (оподаткованого доходу), та перерахувати належну суму утриманого податку до бюджету.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працювала на підприємстві відповідача (а.с.20-27).

01 лютого 2008 року о 13-00 год. з ОСОБА_1 при виконанні трудових обов`язків стався нещасний випадок: ОСОБА_1 , знаходячись у господарському цеху, виконувала покладені на неї трудові обов`язки, їй необхідно було зважити транспортерну стрічку, що була завантажена на вантажний автомобіль, ОСОБА_1 на автомобілі попрямувала на вагову складу сипучих матеріалів для зважування стрічки. Повернувшись із складу сипучих матеріалів, вийшла з автомобіля на узбіччі дороги, напроти центральної прохідної господарського цеху, перейшла дорогу та пішла до дверей прохідної. Внаслідок незадовільного технічного стану господарських об`єктів, відбулося падіння ОСОБА_1 . Внаслідок чого отримала перелом зовнішньої кісточки праворуч, забій правого коліна. За даним випадком складено акт за формою Н-1 №42/2 від 08.11.2012 року та акт за формою Н-5 від 08.11.2012 року (а.с.10-17).

Відповідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 13.02.2013 року ОСОБА_1 при первинному огляді встановлено 10% втрати професійної працездатності у зв`язку із травмою на виробництві, безстроково (а.с.8-9).

В частині доводів відповідача про обов`язок відшкодування моральної шкоди, на час встановлення позивачу первинно ступення втрати професійної працездатностіу зв`язку з виробничою травмою - 13.02.2013 року Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань відповідно, суд заначає наступне, статтею 46 Конституції України передбачено, що право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно за ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно за ч.1 ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, завданої робітнику у наслідок ушкодження його здоров`я, здійснюється Фондом у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105-ХIV (далі Закон № 1105-ХIV), що набрав чинності з 01.04.2001 року.

Обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам, які потерпіли на виробництві, до внесення змін до Закону № 1105-Х1У на підставі Закону України від 23.02.2007 № 717-У, був покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

За виробничою травмою позивачу вперше була встановлена втрата професійної працездатності 13.02.2013 року, тобто під час дії правового акту, яким було покладено обов`язок щодо відшкодування моральної шкоди на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Між тим, 01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону України від 28.12.2014 № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці».

Частина восьма статті 36 цього Закону передбачає, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України.

Пункт 1 частини другої статті 10 цього Закону передбачає обов`язок страховика - Фонду соціального страхування України виплачувати тільки ті страхові виплати, які передбачені цим законом.

Отже, Фонд соціального страхування України не здійснює відшкодування моральної шкоди постраждалим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей.

До такого висновку суд дійшов з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.08.2018 у справі № 579/951/16ц, відповідно до якої ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застосовується до всіх відповідних позовних вимог, заявлених після 01 січня 2015 року, незалежно від більш ранньої дати встановлення на підставі висновків МСЕК стійкої втрати професійної працездатності позивача.

Таким чином, у разі професійного захворювання, нещасного випадку, що стався з працівником на виробництві, таку шкоду потерпілій особі повинен відшкодувати роботодавець на підставі ст.237-1 КЗпП України, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки виробнича травма сталася з позивачем під час виконання нею трудових обов`язків, а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Доводи представника АТ «МГЗК» про відсутність обов`язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, суд до уваги не приймає, оскільки обов`язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця.

Крім того, доводи представника відповідача щодо факту відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди суд вважає безпідставними, оскільки вказане спростовується матеріалами справи: факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку із виробничою травмою, встановлений виписним епікризом, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль. Так, позивач відчуває болі та скованість, обмеження рухів в правому гомілкостопному та колінному суглобах, погіршення після фізичного навантаження та при зміні погоди, що вимагає додаткових зусиль для продовження активного громадського життя та підтримання в належному стані здоров`я, вона обмежена в спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує її нормальні життєві зв`язки.

Таким чином, встановивши, що виробнича травма позивача, яка завдає їй фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», яким було допущено порушення трудового процесу, що підтверджено висновком МСЕК щодо втрати позивачем працездатності, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок виробничої травми (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі № 211/2524/16-ц).

В своєму Рішенні від 27.01.2004 №2 Конституційний Суд України визначив, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії. Дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15.

Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, з того приводу, що позивач відчуває болі та скованість, обмеження рухів в правому гомілкостопному та колінному суглобах, погіршення після фізичного навантаження та при зміні погоди, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 10 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Відповідно до Закону №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).

Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

В зв`язку з вищевикладеним, розмір моральної шкоди необхідно стягнути без утримання з нього обов`язкових податків і зборів, оскільки цей розмір не перевищує чотирикратного розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на рівні 01 січня 2021 року.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає також стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 908 гривень.

Керуючись ст.ст. 12, 76-78, 246, 258, 263-268, 430 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву адвоката Меланчука Ігоря Віталійовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, без утримання податків та зборів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Марганецький міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження: Дніпропетровська область, місто Марганець, вулиця Єдності, 62, код ЄДРПОУ 00190911.

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 13 травня 2021 року.

Суддя: Ю. А. Тананайська