Номер провадження: 22-ц/813/3955/21

Номер справи місцевого суду: 522/7372/20

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

Цюри Т.В.,

за участю:

секретаря Хухрова С.В.,

представника ОСОБА_1 адвоката Скіндера В.Б.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданніапеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2020 року про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення конференції громадської організації, та за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» про визнання протиправним та скасування рішення конференції громадської організації,

встановив:

08.05.2020 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» (далі - ГО «ВМСОТРЛ»), третя особа на боці відповідача ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення конференції громадської організації від 30.04.2020р.

Ухвалою суду 13.05.2020 року провадження у справі було відкрите в загальному позовному порядку.

У підготовче засідання 12.06.2020 року до суду першої з`явились позивач ОСОБА_2 , представник позивача ОСОБА_4 , представник відповідача ОСОБА_5 , у клопотанні від ОСОБА_3 про об`єднання справ в одне провадження від 19.05.2020 року було відмовлено.

У підготовче засідання 09.07.2020 року з`явились третя особа ОСОБА_3 та представник третьої особи Самодурова Н.В., Бугайчука В.В. було залучено у якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 за його заявою від 07.07.2020 року.

У підготовче засідання 28.07.2020 року з`явились: третя особа ОСОБА_3 та новий представник відповідача - директор Киричок О.Г., які позов не визнали.

Ухвалою суду від 28.07.2020 року клопотання третьої особи про об`єднання справ в одне провадження задоволено та об`єднано в одне провадження:

-цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ГО «ВМСОТРЛ», третя особа на боці відповідача ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення конференції громадської організації (справа №522/7372/20)

- цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ГО «ВМСОТРЛ», про визнання протиправним та скасування рішення конференції громадської організації (справа №522/7847/20).

Присвоєно зведеній цивільній справі №522/7372/20. Розгляд справи відкладено на 10.09.2020р..

У зв`язку з неявкою сторін 10.09.2020 року розгляд справи було відкладено на 16.09.2020 року.

У підготовче засідання 16.09.2020 року сторони не з`явились, будучи належним чином сповіщеними про час та місце розгляд справи.

16.09.2020 року представник третьої особи ОСОБА_3 ОСОБА_6 надійшло клопотання про закриття провадження у справі (т.2, а.с.22-24)

В клопотанні ОСОБА_6 посилалась на те, що відсутній предмет спору (п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України),оскільки вважає, що в силу прямої вказівки законодавства спірні питання мають вирішуватись відповідно до статутних документів відповідної громадської організації, та спір не підлягає розгляду в порядку судочинства. Також як на підставу позову посилалась на відсутність предмету спору, оскільки позивач оспорює правовий акт індивідуальної дії статутного органу юридичної особи, відносно якої ним особисто подано заяву від 15.10.2019 року про залишення членства у лавах даної юридичної особи.

У зв`язку з цим, розгляд справи був відкладений на 17.09.2020 року для належного ознайомлення сторони позивача з клопотанням про закриття провадження у справі.

У судове засідання 17.09.2020 року представник відповідача ОСОБА_7 , який обраний директором ГО «ВМСОТРЛ» з 30.04.2020р., в засідання не з`явився, поважність причин неявки суду не повідомив.

17.09.2020 року представником позивачів адвокатом Іноземцевим О.В. до суду були подані заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою Приморського районного суду від 18 вересня 2020 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ГО «ВМСОТРЛ», третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення конференції громадської організації, та за позовом ОСОБА_1 до ГО «ВМСОТРЛ» про визнання протиправним та скасування рішення конференції громадської організації було закрито (т.2, а.с.31-33).

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали Приморського районного суду від 18 вересня 2020 року та постановлення нової, якою справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права (т.2, а.с.37-40).

Закриваючи провадженняу цивільнійсправі запозовом ОСОБА_2 до ГО«ВМСОТРЛ»,третя особана боцівідповідача ОСОБА_3 ,про визнанняпротиправним таскасування рішенняконференції громадськоїорганізації,та запозовом ОСОБА_1 до ГО«ВМСОТРЛ» провизнання протиправнимта скасуваннярішення конференціїгромадської організації,судпершої інстанціївиходив ізтого, що позов про визнання протиправним і скасування рішення статутного органу громадської діяльності не може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на наступні обставини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що у відповідності до п. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленимзаконом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка взаконіна вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

За змістом ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Крім того, ч. 1 ст. 19ЦПКвизначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Закон України від 24 грудня 1993 року № 3808-XII «Про фізичну культуру і спорт»(далі - Закон № 3808-XII) визначає загальні правові, організаційні, соціальні та економічні основи діяльності у сфері фізичної культури і спорту та регулює суспільні відносини у створенні умов для розвитку фізичної культури і спорту.

У відповідності до ст. 5 Закону № 3808-XIIдержавне управління фізичною культурою і спортом здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, за сприяння відповідно інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно дост. 20 Закону № 3808-XIIспортивні федерації (асоціації, спілки, об`єднання тощо (далі - спортивні федерації) - громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, основними завданнями яких є: забезпечення інтересів членів відповідних спортивних федерацій у сфері спорту, в тому числі сприяння захисту їх соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних та інших інтересів; сприяння розвитку відповідного виду (видів) спорту шляхом участі у розробленні та виконанні відповідних програм; залучення різних груп населення до фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності; сприяння підготовці спортсменів національних збірних команд та забезпечення їх участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях; організація та проведення фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів; участь у здійсненні кадрового забезпечення розвитку відповідного виду (видів) спорту; сприяння розвитку міжнародного співробітництва у сфері фізичної культури і спорту.

Спортивні федерації діють на підставі статуту. У найменуванні спортивної федерації зазначається вид спорту, розвитку якого вона сприяє. Спортивні федерації можуть мати всеукраїнський або місцевий статус.

Відповідно до ч. 1, 3, 5ст. 1 Закону України від 22 березня 2012 року № 4572-VI «Про громадські об`єднання» (далі - Закон №4572-VI)громадське об`єднання- це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Відповідно до ст. 3 Закону № 4572-VIгромадські об`єднання утворюються і діють на принципах, зокрема, добровільності, самоврядності, рівності перед законом.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що спір виник між позивачами ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (членами громадської організації) та громадською організацією «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів»,яка відповідно до Статуту є добровільним об`єднанням фізичних осіб,створеним для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема спортивних, екологічних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів своїх членів.

Організація здійснює свою діяльність відповідно доКонституції України,Законів України «Про громадські об`єднання»та «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», інших законів та нормативно-правових актів, а також Статуту.

Відповідно до п.4.2 Статуту, до керівних органів Організації належать: вищий керівний орган Конференція; центральний постійнодіючий орган управління Рада; виконавчий орган Директор.

У відповідності до п.4.27.11 Статуту, конференції можуть вирішувати будь-які питання діяльності Організації, у тому числі й питання, вирішення яких віднесено до компетенції інших органів Організації.

До виключних повноважень конференції відноситься, зокрема, формування складу статутних органів (обрання та відкликання) членів: Ради, Ревізійної комісії, Директора.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що данийпозов про визнання протиправним і скасування рішення статутного органу громадської діяльності не може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства, тому, посилаючись на п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд закрив провадження у справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду і вважає, що даний спір має вирішуватись за правилами господарського судочинства, оскільки виник між членами громадського об`єднання і самим об`єднанням «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів»,з приводу діяльності цього об`єднання, в даному випадку рішення його керівного органу Конференції.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги посилання представника третьої особи як на підставу для закриття провадження у справі - відсутність предмету спору, з тих підстав, що позивач за власною заявою вийшов з членства юридичної особи, правовий акт якої оскаржує. Такого висновку суд обгрунтовано дійшов, виходячи з того, що спірні правовідносини між сторонами існують, що і призвело до виникнення спору між сторонами.

Також суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до ч.2ст. 256 ЦПК Україниу разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що в даному випадку між юридичною особою, якою є Громадська організація ВМСОТРЛ та її учасниками, якими є позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , виник спір, пов`язаний з діяльністю та управлінням цією юридичною особою.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника чи члена виконавчого органу суб`єкта господарюванняюридичної особи.

Зокрема Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 року по справі №127/21764/17 відступила від правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 30 травня 2018 року у справі № 916/978/17 (провадження № 12-100гс18) щодо визначення предметної юрисдикції у спорах між членами громадської організації товариства та громадською організацією з приводу визнання недійсним рішення керівних органів щодо припинення повноважень одного з органів управління цією організацією.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 року по справі №127/21764/17 викладено наступну правову позицію.

Члени товариства, яке є господарською організацією, беруть участь в управлінні ним та здійснюють інші правомочності, встановлені законом і статутними документами товариства.

Можна підсумувати, що громадське об`єднання (громадська організація) є одним з різновидів юридичної особи, створеної шляхом об`єднання осіб, які мають право участі у ньому (у ній). Члени громадської організації товариства мають право брати участь в управлінні товариством, обирати та бути обраними до органів управління товариством, одним з яких є голова правління, порядок обрання та усунення з посади якого передбачено Статутом такої громадської організації.

Оскільки вказаний спір пов`язаний з реалізацією загальними зборами членів громадської організації права на управління юридичною особою у вигляді формування органу управління, підставою для прийняття рішення про обрання головою правління громадської організації зазначені положення Статуту товариства, тому його слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти заяви та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу у справі постановлено у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморськогорайонного судум.Одеси від18вересня 2020року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.05.2021 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк

Т.В. Цюра