ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5257/21 Справа № 211/2202/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року м.Кривий Ріг

справа № 211/2202/16-ц

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Барильської А.П.

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОНДО-ІНВЕСТ», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «РБО Україна-Інвест»

розглянувши у спрощеномупозовному провадженні, упорядку ч.13ст.7,ч.1 ст.369ЦПК України,без повідомленняучасників справи,за наявнимиу справіматеріалами,апеляційну скаргу Товаристваз обмеженоювідповідальністю «РБОУкраїна-Інвест»,яке єправонаступником Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ТОНДО-ІНВЕСТ»,на рішенняДовгинцівського районногосуду м.Кривого Рогувід 08лютого 2021року,яке ухваленосуддею Ткаченко С.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення суду складено 19 лютого 2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОНДО-ІНВЕСТ», третя особа - Приватне акціонерне товариство «Стархова компанія «Уніка», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП.

В ході розгляду вказаного позову позивач змінював та уточнював позовні вимоги, та в останній їх редакції, в якості відповідачів по справі, зазначив Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОНДО-ІНВЕСТ» та Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія», в якості третьої особи зазначив ОСОБА_2 . Вказаний уточений позов був прийнятий ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 15 квітня 2020 року

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 09.12.2015 року, о 07 год. 35 хв., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ГАЗ 330232», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Акцірнерній в м. Кривому Розі, біля офісу № 9, перед виконання маневру розвороту не переконався що маневр буде безпечним і не створить перешкоди іншим учасникам руху, допустив зіткнення з автомобілем марки «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався прямо по лівій смузі.

Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав значні пошкодження.

Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.12.2015 року ОСОБА_2 визнано винною у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 09.12.2015 року та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Автомобіль марки «ГАЗ 330232», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ТОВ «ТОНДО-ІНВЕСТ».

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ГАЗ 330232», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідача -ТОВ «ТОНДО-ІНВЕСТ»,була застрахована в страховій компанії ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» згідно полісу № АЕ/7044128 від 04.12.2015 року строком до 04.12.2016 року. Згідно з умовамиПолісу, страхова сума за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, складає 100000 гривень, за шкоду, заподіяну майну, складає 50000 гривень, розмір франшизи становить 1000 гривень.

07.06.2016 року позивач отримав грошовий переказ від страхової компанії у розмірі 12372,42 грн., у рахунок відшкодування шкоди, при цьому позивач не погоджується з розміром страхового відшкодування, адже фактичний розмір понесених збитків відповідає ліміту самого страхового відшкодування, та за таких обставин відповідачем по справі є також страхова компанія.

Таким чином, позивач вважає, що розмір не відшкодованої суми завданої шкоди за наслідками ДТП складає 26257,77 грн. (38630,19 грн. 12372,42 грн.= 26257,77 грн.), яку має відшкодувати ТОВ «ТОНДО-ІНВЕСТ», як власник автомобіля та роботодавець ОСОБА_2 та ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія».

Також, внаслідок пошкодження його автомобіля, позивачу була спричинена і моральна шкода яку він оцінює у 20000 грн., що полягала у порушенні його прав та їх подальшому свідомому ігноруванню відповідачами, у тривалому порушенні звичного образу життя, оскільки автомобіль був йому необхідний не лише для роботи, а й для щоденного використання у сімейному житті. Позивач був вимушений самостійно вирішувати питання щодо ремонту автомобіля, оскільки коштів, отриманих від страхової компанії було не достатньо, та у зв`язку з вказаним він був змушений позичати кошти у знайомих та брати кошти в кредит.

На підставі наведеного вище, уточнивши позовні вимоги в останній їх редакції, позивач просив суд стягнути на його користь з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 26257,77 грн. та моральну шкоду у розмірі 20000 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 08 лютого 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства зобмеженою відповідальністю«ТОНДО-ІНВЕСТ» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіянувнаслідок дорожньо-транспортної пригодиурозмірі 18424 грн. 48 коп.,моральнушкоду у розмірі 5000 грн. тасудовий збір у сумі 1392 грн. 01 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ТзОВ «РБО Україна-Інвест», яке є правонаступником відповідача ТОВ «ТОНДО-ІНВЕСТ»,просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що ТОВ «ТОНДО-ІНВЕСТ», правонаступником якого є ТзОВ «РБО Україна-Інвест», не є належним відповідачем по даній справі, оскільки автомобіль «ГАЗ 330232», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент вчинення ДТП перебував у володінні ТОВ «Тондо» згідно договору оренди транспортних засобів № АТ01/11-15 від 01.11.2015 року та винуватцем ДТП був не працівник ТОВ «ТОНДО-ІНВЕСТ», правонаступником якого є ТзОВ «РБО Україна-Інвест».

Відзив на апеляційну скаргу не подався.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 09.12.2015 року, о 07 год. 35 хв., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ГАЗ 330232», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Акцірнерній в м. Кривому Розі, біля офісу № 9, перед виконанням маневру розвороту не переконався що маневр буде безпечним і не створить перешкоди іншим учасникам руху, допустив зіткнення з автомобілем марки «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався прямо по лівій смузі.

Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав пошкодження.

Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.12.2015 року ОСОБА_2 визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 09.12.2015 року та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Автомобіль марки «ГАЗ 330232», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ТОВ «ТОНДО-ІНВЕСТ».

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ГАЗ 330232», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідача -ТОВ «ТОНДО-ІНВЕСТ»,була застрахована в страховій компанії ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», згідно полісу № АЕ/7044128 від 04.12.2015 року строком до 04.12.2016 року. Згідно з умовамиПолісу, страхова сума за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, складає 100000 гривень, за шкоду, заподіяну майну, складає 50000 гривень, розмір франшизи становить 1000 гривень.

Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 , викладеному у звіті про оцінку майна за № 069/МУ-17 від 09.11.2017 року та складеного за заявою страховика ПрАТ«Українська транспортна страхова компанія», вартість відновлювального ремонту автомобілямарки «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 38630,19 грн., вартість матеріальної шкоди спричиненої власнику автомобілямарки «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та з урахуванням ПДВ складає 23430,94 грн. Розмір ПДВ запасних частин та матеріалів становить 2225,23 грн. (том 1 а.с.93-126).

На підставі платіжного доручення № 3299 від 07.06.2016 рокуПрАТ «Українська транспортна страхова компанія»перерахувала на користь ОСОБА_1 12372,42 грн. Також на підставі платіжного доручення № 17211від 14.06.2018 рокуПрАТ «Українська транспортна страхова компанія»перерахувала на користь ОСОБА_1 4000,00 грн., та на підставі платіжного доручення № 17227від 15.06.2018 рокуПрАТ «Українська транспортна страхова компанія»перерахувала на користь ОСОБА_1 3833,29 грн., а всього 20205,71 грн. (том 1 а.с. 244-245).

Увалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача ТОВ «ТОНДО-ІНВЕСТ» на користь позивача матеріальної шкоди урозмірі 18424,48 грн, яка становить різницю суми страхового відшкодування у розмірі 20205,71 гривень та розміру реальних збитків, завданих автомобілю позивача в сумі 38630,19 грн., та моральної шкоди в розмірі 5000 грн., суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для їх задоволення та відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення матеріальної шкоди з відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія».

Колегія суддів не може погодитись з вказаними висновками суду першої інстанції, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення по справі, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті4ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися досудуза захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальними правилом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у статті 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, зокрема відповідно до частини другої, таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями статті 397 ЦК України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до статті 398 ЦК України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина перша статті 1172 ЦК України).

Положення частини першої статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1187 ЦК України).

В такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Згідно із статтею 804 ЦК України, наймач зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану іншій особі у зв`язку з використанням транспортного засобу, відповідно до глави 82 цього Кодексу.

Положеннями статті 798 ЦК України передбачено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОНДО-ІНВЕСТ» є належним відповідачем по справі, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, на момент ДТП автомобіль марки «ГАЗ 330232», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , був переданий в оренду ТОВ «ТОНДО», відповідно до договору оренди транспортних засобів від 01 листопада 2015 року № АТ 01/11-15 строком до 31 грудня 2016 року (том 2 а.с.80-84), та відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОНДО-ІНВЕСТ» від № 20/01-17 від 20.01.2017 року, ОСОБА_2 за трудовим договором у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ТОНДО-ІНВЕСТ», з моменту його реєстрації, по день видачі довідки, не працював.

Отже, колегія суддів, установивши, що на підставі договору оренди від 01 листопада 2015 року № АТ 01/11-15 володільцем автомобіля марки «ГАЗ 330232», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час виникнення ДТП,було ТОВ «ТОНДО», яке має нести відповідальність за заподіяну ОСОБА_2 внаслідок ДТП майнову шкоду і до якого позивач не пред`являв вимог, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОНДО-ІНВЕСТ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОНДО-ІНВЕСТ» заслуговують на увагу, що не позбавляє позивача права на звернення до суду з позовом до належного відповідача.

При цьому, колегія суддів вважає, що частковому задоволенню підлягають позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», з огляду на наступне.

За змістом положеньстатті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом1 частини другоїстатті 22ЦК України визначено, щореальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей1187,1188 ЦК України.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина другастатті 1187 ЦК України).

Згідностатті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістомстатті 1194ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, яка мала певну зношеність, зокрема автомобіля, було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

Пунктом 22.1статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статей9,22-31,35,36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, проте обмежується страховою сумою.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі№ 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18, зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором абоЗаконом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченомуЗакономУкраїни «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у Постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18, зазначила, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 ЗаконуУкраїни «Про обов`язкове страхуванняцивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Як вбачається із матеріалів справи, згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 , викладеному у звіті про оцінку майна за № 069/МУ-17 від 09.11.2017 року та складеного за заявою страховика ПрАТ«Українська транспортна страхова компанія», вартість відновлювального ремонту автомобілямарки «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 38630,19 грн., вартість матеріальної шкоди спричиненої власнику автомобілямарки «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та з урахуванням ПДВ складає 23430,94 грн. Розмір ПДВ запасних частин та матеріалів становить 2225,23 грн. (том 1 а.с.93-126).

На підставі платіжного доручення № 3299 від 07.06.2016 рокуПрАТ «Українська транспортна страхова компанія»перерахувала на користь ОСОБА_1 12372,42 грн. Також на підставі платіжного доручення № 17211від 14.06.2018 рокуПрАТ «Українська транспортна страхова компанія»перерахувала на користь ОСОБА_1 4000 грн., та на підставі платіжного доручення № 17227від 15.06.2018 рокуПрАТ «Українська транспортна страхова компанія»перерахувала на користь ОСОБА_1 3833,29 грн., а всього 20205,71 грн. (том 1 а.с. 244-245).

При цьому колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність визначення розміру збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, оскільки за правилами статей1188,1192 ЦК Українишкода, завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується у розмірі реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.Коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу враховується у випадку стягнення на користь потерпілого вартості такого майна. В даному випадку вирішується спір не про стягнення повної вартості автомобіля, а щодо стягнення суми, необхідної для виконання робіт по відновлювальному ремонту, пошкодженого з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія».

Отже, колегія суддів, установивши, що сума відновлювального ремонту автомобілямарки «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 38630,19 грн., приходить до висновку про те, що саме страхова компанія має відповідати за завдані збитки в межах страхового ліміту, який згідно полісу № АЕ/7044128 від 04.12.2015 року, за шкоду, заподіяну майну, складає 50000 гривень, розмір франшизи становить 1000 гривень.

З урахуванням добровільно виплаченої позивачу суми страхового відшкодування у розмірі 20205,71 грн, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь позивача 15199 грн. 25 коп., що становить різницю між загальною вартістю відновлювального ремонтута вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, з ПДВ, та франшизи, а саме: 38630 грн. 19 коп. 20205,71 грн. (сума страхового відшкодування) 2225,23 грн. (ПДВ в вартості запасних частин) 1000 грн. (франшиза) = 15199 грн. 25 коп.

Отже, встановивши, що сума відшкодування у розмірі 20205,71 грн. є недостатньою для відновлення пошкодженого в ДТП автомобіля, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу різниці між загальною вартістю відновлювального ремонтута вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, з ПДВ, та франшизи, в сумі 15199 грн. 25 коп., в межах страхового ліміту.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що наведе вище не позбавляє позивача права звернутися до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» з вимогою про перерахування йому невиплаченої суми ПДВ, надавши відповідні докази на підтвердження включення ПДВ у вартість проведеного ним відновлювального ремонту.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню, та з відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь позивача підлягає стягненню 15199 грн. 25 коп. матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, п.п. 1,2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений позивачем судовий збір при подачі позовної заяви, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 230 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю«РБО Україна-Інвест»,яке єправонаступником Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ТОНДО-ІНВЕСТ», задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 15199 грн. 25 коп. та судового збору у розмірі 230 грн.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РБО Україна-Інвест» підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 2088 грн. 02 коп., у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РБО Україна-Інвест», яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОНДО-ІНВЕСТ», задовольнити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 08 лютого 2021 року скасувати та постановити нове рішення по справі.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОНДО-ІНВЕСТ», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 15 199 (п`ятнадцять тисяч сто дев`яноста дев`ять) грн. 25 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 230 (двісті тридцять) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РБО Україна-Інвест» судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 2088 (дві тисячі вісімдесят вісім) грн. 02 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне рішення суду складено 17 травня 2021 року.

Головуючий:

Судді: