ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.05.2021Справа № 910/2659/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., за участю секретаря судового засідання П`янковської Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

позовну заяву ОСОБА_1

до 1) Приватного акціонерного товариства «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВАШ ВИБІР»

2) Публічного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕПОЗИТАРІЙ УКРАЇНИ»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Приватне акціонерне товариство «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА»

2) Приватне акціонерне товариство «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД»

про визнання права власності

За участі представників:

від позивача - Боченко П.С.,

від відповідача 1 - не з`явився,

від відповідача 2 - Бондаревська Г.С.

від третьої особи 1 - Гінінгер А.А.,

від третьої особи 2 - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВАШ ВИБІР», Публічного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕПОЗИТАРІЙ УКРАЇНИ», в якому просить визнати право власності на:

- 407 205 штук простих іменних акцій (номінальна вартість 0,25 грн., міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN) - UA4000092225), що становить 0,0033% статутного капіталу ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (код ЄДРПОУ: 00191129) на дату переліку акціонерів - на 23.03.2018;

- 11 200 штук простих іменних акцій (номінальна вартість 1,76 грн., міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN) - UA4000079222), що становить 0,0057% статутного капіталу ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (код ЄДРПОУ: 00191075) на дату переліку акціонерів - на 10.05.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням права власності позивача на акції, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод», у зв`язку з непереданням Приватним акціонерним товариством «Фінансова Компанія «Ваш Вибір» інформації щодо прав власності позивача на акції до Центрального депозитарію, що має наслідком відсутність даних щодо ОСОБА_1 та кількості належних їй акцій у переліку акціонерів. Факт же відмови Публічного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕПОЗИТАРІЙ УКРАЇНИ» у списанні цінних паперів в одній депозитарній установі та зарахування їх на рахунок в іншій депозитарній установі позивач вважає порушенням своїх прав як акціонера.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.03.2021.

02.03.2021 від ПрАТ «АКХЗ» надійшли пояснення щодо заявленого позову, в яких третя особа просить відмовити у задоволенні позову. Разом з поясненнями, третьою особою надано витяг з реєстру (переліку) акціонерів ПрАТ «АКХЗ» станом на 10.05.2018 в частині відображення інформації відносно ПрАТ «ФК «Ваш Вибір».

02.03.2021 від ПрАТ «ММК імені Ілліча» надійшли пояснення щодо заявленого позову, в яких третя особа просить відмовити у задоволенні позову. Разом з поясненнями, третьою особою надано витяг з реєстру (переліку) акціонерів ПрАТ «ММК імені Ілліча» станом на 23.03.2018 в частині відображення інформації відносно ПрАТ «ФК «Ваш Вибір».

17.03.2021 від позивача надійшли пояснення, щодо необхідності залучення до участі у справі третіх осіб Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійські цінні папери».

17.03.2021 від ПАТ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕПОЗИТАРІЙ УКРАЇНИ» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач наголошує на порушенні прав позивача внаслідок протиправних дій ПрАТ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВАШ ВИБІР» та відсутності позовних вимог саме до Центрального депозитарію.

У підготовчому засіданні 23.03.2021 протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання про залучення третіх осіб Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійські цінні папери», продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів згідно ч. 3 ст. 177 ГПК України та оголошено перерву до 13.04.2021.

У підготовчому засіданні, призначеному на 13.04.2021, судом закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті в цьому ж судовому засіданні, проведено стадії вступного слова, дослідження доказів та судові дебати, а також оголошено перерву у судовому засіданні на 12.05.2021.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

04.06.2009 між Акціонерним товариством закритого типу «ВАШ ВИБІР» (зберігач) та ОСОБА_1 (депонент) укладено Договір № Х-100005 про відкриття рахунку у цінних паперах (далі - Договір), відповідно до умов якого депонент доручає, а зберігач зобов`язується надавати депоненту послуги щодо відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, обслуговування операцій за цим рахунком, зберіганню цінних паперів, що належать депоненту, отримання доходів за цінними паперами на викладених нижче умовах згідно з Положенням про депозитарну діяльність, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 № 999, внутрішнього положення зберігача, чинного законодавства України та на підставі розпоряджень депонента.

Розділом 2 Договору визначені обов`язки сторін.

Так, зберігач, зокрема, зобов`язується протягом 2 (двох) робочих днів з дати прийняття від депонента документів, передбачених у п. 2.16 договору, відкрити депоненту рахунок у цінних паперах (п. 2.1 Договору); здійснювати облік та зберігання цінних паперів (п. 2.2 Договору); здійснювати ведення рахунку в цінних паперах шляхом виконання операцій згідно з порядком, у терміни, обумовлені внутрішніми документами зберігача (п. 2.3 Договору).

Згідно з п. 7.1 Договору, він укладений на невизначений термін.

На виконання умов вказаного правочину депозитарною установою було відкрито депоненту рахунок в цінних паперах з депозитарним кодом НОМЕР_1 .

Як вбачається з виписки про стан рахунку в цінних паперах від 15.01.2015, виданої Приватним акціонерним товариством «Фінансова компанія «Ваш вибір», станом на 15.01.2015 позивач був власником наступних цінних паперів, зокрема:

- простих іменних акцій кількістю 11200 шт, вартістю 19 712, 00 грн, емітент - Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод»;

- простих іменних акцій кількістю 407 205 шт, вартістю 101 801, 25 грн, емітент - Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».

Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.02.2015 № 151 анульовано депозитарній установі - Приватному акціонерному товариству «Фінансова компанія «Ваш вибір» ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності.

Як вбачається з листа Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» № 1972/09-01 від 18.12.2018, Приватне акціонерне товариство «Фінансова компанія «Ваш вибір» не передало до Центрального депозитарію як уповноваженого на зберігання органу визначені Положенням № 431 документи, інформацію та бази даних.

При цьому, як вбачається з Публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», заявником - Barlenco Ltd, який опосередковано володіє разом з афілійованими особами 95,00072% акцій товариства, було подано до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників (вх. № 11/09/371 від 07.05.2018).

Аналогічним чином, з Публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», вбачається, що заявником - Barlenco Ltd, який опосередковано володіє разом з афілійованими особами 99,322555% акцій товариства, було подано до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників (вх. №09/697 від 19.03.2018).

У п. 6.3 вказаних вимог зазначено, що для проведення виплат акціонерам - клієнтам депозитарних установ, які не надали інформації Центральному депозитарію для формування переліку, такі особи додатково надають належним чином завірену копію рішення суду, що набуло чинності, та що встановлює факт наявності права власності на акції емітента на дату переліку акціонерів.

Однак, невиконання Приватним акціонерним товариством «Фінансова компанія «Ваш вибір» вимог законодавства призвело до порушення права власності позивача на акції Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», оскільки інформація щодо таких прав міститься лише у базі даних відповідача 1.

Як вказує позивач, непередання відповідачем 1 інформації щодо його права власності на акції третіх осіб до Центрального депозитарію призвело до того, що перелік акціонерів вказаних товариств не містить інформації про права власності позивача. При цьому, списки осіб, у яких купуються акції, із зазначенням суми коштів, що підлягає сплаті банком, які були складені емітентами (третіми особами) також не містять інформації щодо позивача, що фактично позбавляє його права на отримання грошових коштів за належні йому акції.

Отже, позивач доводить, що протиправні дії Приватного акціонерного товариства «Фінансова компанія «Ваш вибір» призвели до порушення його права власності позивача в частині володіння, користування та розпорядження цінними паперами, внаслідок чого він позбавлений права отримати грошові кошти за належні йому акції у загальній сумі 200 576, 40 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI (далі - Закон № 514-VI) визначено, що він визначає порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов`язки акціонерів.

Обов`язковий продаж акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій врегульовано статтею 65-2 цього Закону.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 65-2 Закону № 514-VI особа (особи, що діють спільно), яка внаслідок придбання акцій товариства з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, стала (прямо або опосередковано) власником домінуючого контрольного пакета акцій, протягом наступного робочого дня з дня набуття нею права власності на такий пакет акцій зобов`язана подати до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і до товариства повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій (далі - повідомлення).

Частиною 4 статті 65-2 Закону № 514-VI передбачено, що протягом 90 днів з дня подання повідомлення відповідно до частини другої цієї статті та за умови виконання нею дій, передбачених статтею 65 або 65-1 цього Закону, особа, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або уповноважена особа (далі - заявник вимоги) має право надіслати до товариства публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства (далі - публічна безвідклична вимога).

У разі подання до товариства публічної безвідкличної вимоги всі акціонери акціонерного товариства, крім осіб, що діють спільно із такою особою, та її афілійованих осіб, та саме товариство зобов`язані продати належні їм акції цього товариства заявнику вимоги. Разом з поданням товариству публічної безвідкличної вимоги заявник вимоги надсилає товариству копію договору, укладеного між заявником вимоги та банківською установою, в якій відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу) відповідно до вимог частини дев`ятої цієї статті. Заявник вимоги може подати до товариства публічну безвідкличну вимогу тільки після виконання нею дій, передбачених статтею 65 або 65-1 цього Закону.

Відповідно до ч. 8 ст. 65-2 Закону № 514-VI публічна безвідклична вимога розміщується товариством на своєму веб-сайті та у загальнодоступній інформаційній базі даних про ринок цінних паперів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом наступного робочого дня з дня її отримання товариством.

Згідно з ч. 9 ст. 65-2 Закону № 514-VI заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції (їхні спадкоємці або правонаступники, або інші особи, які відповідно до законодавства мають право на отримання коштів). Заявник вимоги відкриває такий рахунок умовного зберігання (ескроу) не пізніше дати надсилання публічної безвідкличної вимоги.

Відповідно до ч. 10 ст. 65-2 Закону № 514-VI протягом наступного робочого дня з дня отримання товариством публічної безвідкличної вимоги засвідчена товариством копія такої вимоги разом із засвідченою копією договору, укладеного між заявником вимоги та банківською установою, в якій відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), надсилається товариством до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і Центрального депозитарію цінних паперів.

Центральний депозитарій цінних паперів у порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України:

1) наступного робочого дня з дати отримання від товариства засвідченої товариством копії публічної безвідкличної вимоги: встановлює обмеження на здійснення операцій у системі депозитарного обліку з акціями товариства; надає депозитарним установам, на рахунках яких обліковуються акції цього товариства, копію публічної безвідкличної вимоги разом із засвідченою копією договору, укладеного між заявником вимоги та банківською установою, в якій відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу); розміщує публічну безвідкличну вимогу на своєму веб-сайті;

2) протягом трьох робочих днів з дати отримання від товариства засвідченої товариством копії публічної безвідкличної вимоги складає перелік акціонерів товариства та надсилає його товариству.

Товариство протягом п`яти робочих днів з дня отримання від Центрального депозитарію цінних паперів переліку акціонерів зобов`язане:

1) надіслати кожному акціонеру, акції якого придбаваються, копію публічної безвідкличної вимоги. Товариство зобов`язане надати акціонеру на його вимогу засвідчену товариством копію надісланої публічної безвідкличної вимоги, а також реквізити банківської установи, в якій відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), та реквізити такого рахунка;

2) скласти список осіб, у яких придбаваються акції, із зазначенням суми коштів, що підлягають сплаті заявником вимоги на користь кожного акціонера, акції якого придбаваються, а також надати такий список банківській установі, в якій відповідно до частини дев`ятої цієї статті відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу). Зазначений список складається товариством на підставі переліку акціонерів, отриманого від Центрального депозитарію цінних паперів відповідно до цієї частини.

Товариство протягом двох робочих днів з дня надсилання кожному акціонеру, акції якого придбаваються, копії публічної безвідкличної вимоги повідомляє про це заявника вимоги із зазначенням кількості акцій, що належать акціонерам і придбаватимуться.

Копія публічної безвідкличної вимоги також подається заявником вимоги до депозитарної установи, в якій відкрито її рахунок у цінних паперах.

У ч. 13 ст. 65-2 Закону № 514-VI зазначено, що після надсилання інформації відповідно до частин десятої та дванадцятої цієї статті та забезпечення встановлення обмеження (обтяження) відповідно до частини шістнадцятої цієї статті (за необхідності) заявник вимоги переказує грошові суми за акції, що придбаваються, у порядку, встановленому частиною дев`ятою цієї статті, та інформує про це товариство.

Перерахування всього обсягу грошових сум у порядку, встановленому частиною дев`ятою цієї статті, є належним виконанням заявником вимоги зобов`язання щодо оплати акцій, що придбаваються.

Товариство зобов`язане протягом наступного робочого дня з дати отримання інформації про перерахування грошових сум за акції, що придбаваються, повідомити про це Центральний депозитарій цінних паперів.

Банківська установа, в якій відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), протягом трьох років зобов`язана здійснювати перерахування коштів акціонерам, акції яких придбаваються (їхнім спадкоємцям або правонаступникам, або іншим особам, які відповідно до законодавства мають право на отримання коштів), на зазначені ними рахунки у банківських установах або здійснювати виплату відповідних коштів готівкою.

Акціонери, акції яких придбаваються (їхні спадкоємці або правонаступники, або інші особи, які відповідно до законодавства мають право на отримання коштів), для одержання коштів з рахунка умовного зберігання (ескроу) мають звернутися до банківської установи, в якій відкрито такий рахунок умовного зберігання (ескроу).

Після встановлення особи акціонера (його спадкоємця чи правонаступника або іншої особи, яка відповідно до законодавства має право на отримання коштів) та перевірки наявності в нього права на одержання коштів (згідно із списком осіб, складеним відповідно до частини одинадцятої цієї статті, а для спадкоємців, правонаступників або інших осіб, які відповідно до законодавства мають право на отримання коштів, - також згідно з документами, що підтверджують їх правомочність) банківська установа, що здійснює обслуговування рахунка умовного зберігання (ескроу), здійснює перерахування коштів на рахунок, зазначений акціонером (його спадкоємцем або правонаступником), або, на їхню вимогу, здійснює виплату відповідних коштів готівкою.

Звертаючись з даним позовом до суду та вказуючи на порушення своїх прав, позивач зазначає, що він є власником вказаних вище цінних паперів і в силу положень ст. 65-2 Закону № 514-VI, він зобов`язаний продати свої акції, однак не може виконати свого обов`язку у зв`язку з тим, що відповідач 1 не передав інформацію до Центрального депозитарію відносно прав власності на акції, належні позивачу.

Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

Частиною 1 статті 194 ЦК України визначено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно до частини 1 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 № 3480-IV, акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про депозитарну систему України» від 06.07.2012 № 5178-VI (далі - Закон № 5178-VI) визначено, підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Частиною 2 статті 8 Закону № 5178-VI визначено, що виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.

Отже, реалізація права власності на набуті цінні папери можлива після належного їх оформлення - видачі особі сертифіката (при документарній формі випуску) або зарахування цінних паперів на рахунок особи та отримання нею виписки з рахунку у цінних паперах (при бездокументарній формі випуску).

Як встановлено судом, на рахунку позивача, відкритому в Приватному акціонерному товаристві «Фінансова компанія «Ваш вибір», обліковувались наступні акції:

- прості іменні акції (код ISIN UA4000079222) у кількості 11 200 штук, загальною номінальною вартістю 19 712, 00 грн., що становить 0,0057% статутного капіталу ПрАТ «АКХЗ» (код ЄДРПОУ 00191075);

- прості іменні акції (код ISIN UA4000092225) у кількості 407 205 штук, загальною номінальною вартістю 101 801, 25 грн., що становить 0,0033% статутного капіталу ПрАТ «ММК ім. Ілліча» (код ЄДРПОУ 00191129).

При цьому, рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.02.2015 № 151 анульовано депозитарній установі - Приватному акціонерному товариству «Фінансова компанія «Ваш вибір» ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII (в редакції чинній станом на час прийняття рішення про анулювання ліцензії та набрання ним чинності) анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії.

Розділом V Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів), затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.05.2013 № 816, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 червня 2013 року за № 862/23394 (далі - Порядок № 816) визначені дії професійного учасника у випадку анулювання ліцензії на певні види професійної діяльності на фондовому ринку.

Так, відповідно до п. 1 розділу V Порядку № 816 депозитарна установа у випадку анулювання ліцензії зобов`язана припинити провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності за певним видом з дати набрання чинності рішенням про анулювання ліцензії за цим видом депозитарної діяльності та зобов`язана здійснити дії, передбачені нормативно-правовим актом Комісії, що регулює питання припинення провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) - депозитарної діяльності.

Порядок дій депозитарних установ, а також дій юридичних осіб, яким було анульовано ліцензії на провадження депозитарної діяльності на фондовому ринку, що припиняють провадження ними професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, визначені Положенням про припинення депозитарною установою провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 08.04.2014 № 431 (далі - Положення № 431).

Відповідно до п. 3 розділу III Положення № 431 у разі прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії, всі документи, бази даних, архіви баз даних Депозитарної установи, інформація щодо її депонентів, які не закрили рахунки в цінних паперах, та прав на цінні папери, які обліковувалися на їх рахунках станом на кінець операційного дня, що передує даті припинення діяльності, та невиплачені депозитарною установою кошти за цінними паперами особам, що мають право на їх отримання, передаються виключно до уповноваженого на зберігання.

Послідовність дій депозитарної установи, діяльність якої припиняється, у разі передання баз даних, архівів баз даних та документів уповноваженому на зберігання, визначена Главою 3 Розділу IV Положення № 431.

Так, згідно п. 1 Глави 3 Розділу IV Положення № 431 депозитарна установа (ліквідатор у разі відкриття ліквідаційної процедури) протягом 20 робочих днів, починаючи з першого робочого дня, наступного за датою припинення діяльності, повинна підготувати для передачі перелік документів, серед яких повинні міститись в т.ч. виписки про стан рахунків у цінних паперах та бази даних депозитарної установи станом на кінець операційного дня, що передує даті припинення діяльності.

Згідно п. 2 Глави 3 Розділу IV Положення № 431 передавання документів, зазначених у пункті 1 цієї глави, від депозитарної установи до уповноваженого на зберігання повинно бути виконано депозитарною установою (ліквідатором у разі відкриття ліквідаційної процедури) не пізніше 30 календарних днів, починаючи з першого робочого дня, наступного за датою припинення діяльності, та оформлено актом приймання-передавання, який підписується уповноваженими особами депозитарної установи (або ліквідатора у разі відкриття ліквідаційної процедури) та уповноваженого на зберігання, складеним не менше ніж у двох примірниках. Строк передавання документів, зазначених у пункті 1 цієї глави, від депозитарної установи до уповноваженого на зберігання може бути продовжений органом ліцензування за його окремим рішенням у разі звернення депозитарної установи та подання документів, що обґрунтовують таке продовження. Орган ліцензування протягом 3 робочих днів з дати прийняття такого рішення надсилає відповідне повідомлення центральному депозитарію цінних паперів та Національному банку України.

В матеріалах даної справи відсутні докази передання відповідачем - 1 документів та баз даних, визначених Положенням № 431 до уповноваженого на зберігання - центральному депозитарію - відповідачу - 2.

При цьому, як вбачається з пояснень Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», 23.03.2018 третя особа отримала від Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» перелік акціонерів на дату отримання вимоги, у вказаному переліку відсутні відомості щодо ОСОБА_1 (станом на 23.03.2018).

Водночас, у переліку містяться відомості про облік 1771760 акцій на депозитарному рахунку, відкритому в Приватному акціонерному товаристві «Фінансова компанія «Ваш вибір» (відповідний витяг зі списку осіб, у яких придбаваються акції Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», долучено третьою особою до матеріалів справи).

Також, як вбачається з пояснень Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», 30.04.2018 третя особа отримала від Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» перелік акціонерів на дату отримання вимоги, у вказаному переліку відсутні відомості щодо ОСОБА_1 (станом на 10.05.2018).

Водночас, у переліку містяться відомості про облік 28100 акцій на депозитарному рахунку, відкритому в Приватному акціонерному товаристві «Фінансова компанія «Ваш вибір» (відповідний витяг зі списку осіб, у яких придбаваються акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», долучено третьою особою до матеріалів справи).

Тобто, у зв`язку з невиконанням відповідачем 1 обов`язку щодо передачі відповідачу 2 інформації про акції, належні позивачу, така інформація відсутня в переліку акціонерів.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неправомірних дій відповідача 1, позивач позбавлений права отримати грошові кошти за вказані цінні папери (у зв`язку з їх викупом Barlenco Ltd), оскільки для отримання належних позивачу грошових коштів позивач зобов`язаний пред`явити копію рішення суду, яке встановлює факт наявності права власності на акції на дату переліку акціонерів (так як позивач відсутній в переліку акціонерів).

Відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Частиною 4 статті 11 ГПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Крім того, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, Заява 28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18).

Порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява № 20390/07).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що обраний позивачем засіб захисту є ефективним, оскільки забезпечить позивачу за допомогою процесуального інструменту - рішення суду - відновлення в порядку, визначеному законом, сукупності усіх правомочностей власника цінних паперів з урахуванням усіх гарантованих законом складових права власності (володіння, користування та розпорядження) на прості іменні акції.

Таким чином, на переконання суду, позовні вимоги позивача відповідають як ефективному засобу захисту у відповідності до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так і спрямовані на захист прав власника та виконання покладених законом зобов`язань утримувати майно.

У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Наведеними обставинами спростовуються твердження третіх осіб стосовно неефективності обраного позивачем способу захисту своїх порушених прав.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

В матеріалах справи наявні належні та достатні докази в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України та ст. 8 Закону України «Про депозитарну систему України» докази того, що позивач був власником спірних цінних паперів.

При цьому, суд при вирішенні спору враховує, що матеріали справи не містять спростування іншими учасниками спору даної обставини.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені до Приватного акціонерного товариства «Фінансова компанія «Ваш вибір», підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується позовних вимог, заявлених до Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України», суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини 1 статті 9 Закону № 5178-VI передбачено, що Центральний депозитарій забезпечує формування та функціонування системи депозитарного обліку цінних паперів. Центральний депозитарій веде депозитарний облік всіх емісійних цінних паперів, крім тих, облік яких веде Національний банк України відповідно до компетенції, визначеної цим Законом.

До виключної компетенції Центрального депозитарію належить, зокрема, ведення рахунка в цінних паперах депозитарної установи, що припинила свою депозитарну діяльність або якій анульовано відповідну ліцензію за правопорушення на ринку цінних паперів чи в іншому визначеному Комісією випадку, а також відповідальне зберігання документів, баз даних, копій баз даних, архівів баз даних депозитарної установи, інформації про тих її депонентів, що в установленому порядку не закрили свої рахунки в цінних паперах, та цінних паперів, які обліковувалися на їх рахунках, та подання інформації про стан таких рахунків згідно із законодавством (пункт 9 частини 8 статті 9 Закону № 5178-VI).

Частинами 1, 2 статті 16 Закону № 5178-VI передбачено, що Центральний депозитарій у порядку, встановленому Комісією, відповідно до отриманих депозитарних активів провадить діяльність з депозитарного обліку та обслуговування обігу цінних паперів, розміщених в Україні та за її межами, та корпоративних операцій емітента на рахунках у цінних паперах клієнтів відповідно до компетенції щодо обліку цінних паперів, встановленої цим Законом. Клієнтами Центрального депозитарію є емітенти, Національний банк України, депозитарні установи, депозитарії-кореспонденти, клірингові установи та Розрахунковий центр. Центральному депозитарію заборонено розпоряджатися цінними паперами, які він обліковує, або вчиняти будь-які інші дії з такими цінними паперами, крім дій, що вчиняються згідно з договорами, укладеними ним відповідно до статті 5 цього Закону.

Відповідно до пункту 13 статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 № 448/96-ВР та на виконання підпункту 4 пункту 5 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 5178-VI, з метою забезпечення збереження у системі депозитарного обліку інформації про випуски емісійних іменних цінних паперів, які не були переведені в бездокументарну форму, та про власників цих цінних паперів Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку було прийнято рішення № 729 від 18.04.2013 «Про затвердження Порядку передачі інформації, що міститься у системі реєстру власників іменних цінних паперів, до системи депозитарного обліку».

Пунктом 7 цього рішення передбачено, зокрема, що Центральний депозитарій зобов`язаний забезпечити збереження інформації з реєстрів власників іменних цінних паперів, облікових реєстрів, зведених облікових реєстрів власників цінних паперів та документів, отриманих відповідно до вимог цього рішення та Порядку передачі інформації, що міститься у системі реєстру власників іменних цінних паперів, до системи депозитарного обліку, затвердженого цим рішенням, окремо у розрізі випусків цінних паперів, за якими ця інформація та документи передаються.

Тобто, положеннями пункту 7 Рішення "Про затвердження Порядку передачі інформації, що міститься у системі реєстру власників іменних цінних паперів, до системи депозитарного обліку", відповідач зобов`язаний виключно зберігати інформацію з реєстрів власників іменних цінних паперів, облікових реєстрів, зведених облікових реєстрів власників цінних паперів та документів, отриманих відповідно до вимог цього рішення та Порядку передачі інформації, що міститься у системі реєстру власників іменних цінних паперів, до системи депозитарного обліку, затвердженого цим рішенням, окремо у розрізі випусків цінних паперів, за якими ця інформація та документи передаються, а не вносити на підставі цієї інформації зміни до системи депозитарного обліку, як і не має права робити оцінку змісту такої інформації, щоб визнавати чи не визнавати право власності позивача на акції.

Порядок провадження депозитарної діяльності Центральним депозитарієм цінних паперів та депозитарними установами з надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах, вимоги до порядку відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, порядку проведення операцій на рахунках у цінних паперах та їх видів, порядку зарахування цінних паперів до системи депозитарного обліку при емісії, їх обліку та зберігання, а також списання цінних паперів у зв`язку з їх погашенням та/або анулюванням, порядку внесення змін до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів конкретного власника, стосовно всього випуску цінних паперів, стосовно здійснення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів тощо, вимоги до діяльності учасників депозитарної системи та взаємовідносин між ними, вимоги до порядку складання реєстру власників іменних цінних паперів, у тому числі порядку взаємодії депозитарних установ з Центральним депозитарієм щодо складання реєстру, вимоги до змісту внутрішніх документів професійних учасників депозитарної системи України та інші вимоги, встановлення яких належить до компетенції Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку відповідно до Закону України «Про депозитарну систему України» встановлений Положенням про провадження депозитарної діяльності, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 23.04.2013 № 735.

Пунктами 3-5 Розділу ІІІ Положення про провадження депозитарної діяльності передбачено, що для виконання функцій щодо депозитарного обліку цінних паперів, обслуговування обігу цінних паперів та корпоративних операцій емітента на рахунках у цінних паперах Центральний депозитарій та депозитарні установи здійснюють такі депозитарні операції: адміністративні операції; облікові операції; інформаційні операції.

Адміністративні операції - депозитарні операції з відкриття рахунків у цінних паперах, внесення змін до анкети рахунку, закриття рахунків у цінних паперах та інші операції, наслідком яких є зміни в системі депозитарного обліку, не пов`язані зі зміною залишків цінних паперів, прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах.

Облікові операції - депозитарні операції з ведення рахунків у цінних паперах та відображення операцій з цінними паперами, наслідком яких є зміна кількості цінних паперів, прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах, встановлення або зняття обмежень щодо їх обігу.

До облікових операцій Центрального депозитарію, депозитарних установ належать операції зарахування, списання, переказу:

1) зарахування - облікова операція, яка відображає уведення до системи депозитарного обліку Центрального депозитарію, депозитарної установи визначеної кількості депозитарних активів та збільшення кількості цінних паперів, прав на цінні папери на рахунку в цінних паперах клієнта, депонента на таку саму кількість.

Операція зарахування призводить до збільшення на однакову кількість цінних паперів, прав на цінні папери на активних і пасивних аналітичних рахунках депозитарного обліку;

2) списання - облікова операція, яка відображає виведення (вилучення) визначеної кількості депозитарних активів, за якими Центральний депозитарій, депозитарна установа здійснювали депозитарний облік, та зменшення кількості цінних паперів, прав на цінні папери на рахунку в цінних паперах клієнта, депонента на таку саму кількість.

Операція списання призводить до зменшення на однакову кількість цінних паперів, прав на цінні папери на активних і пасивних аналітичних рахунках депозитарного обліку;

3) переказ - облікова операція, що відображає переведення цінних паперів, прав на цінні папери з рахунку в цінних паперах одного клієнта, депонента на рахунок у цінних паперах іншого клієнта, депонента або проведення операцій, пов`язаних з обмеженнями щодо обігу (блокуванням) цінних паперів, прав на цінні папери на визначений строк та/або до настання певної події (зокрема у зв`язку з обтяженням цінних паперів зобов`язаннями) або відміною встановлених обмежень (розблокуванням) цінних паперів, прав на цінні папери.

Операція переказу призводить до збільшення кількості цінних паперів, прав на цінні папери на одному пасивному аналітичному рахунку депозитарного обліку та зменшення кількості цінних паперів, прав на цінні папери на іншому пасивному аналітичному рахунку депозитарного обліку на однакову величину.

Операції переказу цінних паперів, прав на цінні папери, пов`язані з встановленням або зняттям обмежень щодо обігу цінних паперів, не призводять до переходу прав на цінні папери. При їх здійсненні певна кількість або всі цінні папери, права на цінні папери, що обліковуються на рахунку в цінних паперах клієнта, депонента, блокуються/розблоковуються на цьому рахунку в цінних паперах шляхом здійснення відповідних облікових записів.

Враховуючи наведені норми, якими встановлено компетенцію Центрального депозитарія, та беручи до уваги, що як до, так і під час розгляду даної справи відповідачем 2 не порушувалось право власності позивача на цінні папери, не вчинялись дії щодо оспорювання чи невизнання права власності позивача на спірні акції, суд дійшов висновку про відмову у позові до Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України».

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, що викладені в рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи, що порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, відбулось внаслідок порушення відповідачем-1 вимог законодавства, судові витрати покладаються на Приватне акціонерне товариство «Фінансова Компанія «Ваш Вибір».

При цьому, судом враховано, що позивачем внесено суму судового збору в більшому розмірі, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне роз`яснити право на повернення переплати в розмірі 0,05 грн в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов до Приватного акціонерного товариства «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВАШ ВИБІР» задовольнити повністю.

Визнати право власності ОСОБА_1 (паспорт: серія НОМЕР_2 , виданий 25.06.1998 Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму, РНОКПП НОМЕР_3 ) на:

- 407 205 штук простих іменних акцій (номінальна вартість 0,25 грн., міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN) - UA4000092225), що становить 0,0033% статутного капіталу ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (код ЄДРПОУ: 00191129) на дату переліку акціонерів - на 23.03.2018;

- 11 200 штук простих іменних акцій (номінальна вартість 1,76 грн., міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN) - UA4000079222), що становить 0,0057% статутного капіталу ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (код ЄДРПОУ: 00191075) на дату переліку акціонерів - на 10.05.2018.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВАШ ВИБІР» (95017, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Скрипніченка, буд. 30/13; ідентифікаційний код: 22229861) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 008, 65 грн (три тисячі вісім гривень 70 коп.).

У задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕПОЗИТАРІЙ УКРАЇНИ» відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Рішення в повному обсязі складено 13.05.2021.

Суддя О.С. Комарова