Номер провадження: 22-ц/813/3475/21

Номер справи місцевого суду: 500/9237/18

Головуючий у першій інстанції Швець В. М.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2021 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.,

розглянувши упорядку письмовогопровадження апеляційнускаргу ОСОБА_1 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Швець В.М. 05 лютого 2020 року у м. Ізмаїл Одеської області, -

встановила:

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 149788 грн. 57 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного кредитного договору № 4041639950 від 26 січня 2017 року між Товариством та відповідачем ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 107 850 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,99 відсотків щомісячно від суми кредиту та 0,01 відсотків річних від суми боргу за договором строком на 12 місяців до 26 січня 2018 року. 26 січня 2017 року між Товариством та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 4041639950-П, згідно до якого ОСОБА_2 несе солідарну відповідальність перед Товариством за виконання зобов`язань за кредитним договором відповідачем ОСОБА_1 . У зв`язку із невиконанням відповідачами зобов`язань, станом на 06 грудня 2018 року виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 149 788 грн. 57 коп., яка складається із 55 673 грн. 75коп. заборгованості за кредитом, 7 грн. 50 коп. заборгованості за річними відсотками, 69 656 грн. 64 коп. заборгованості по щомісячним відсоткам та 24 450 грн. 68 коп. пені, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 лютого 2020 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» було задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»(03150, місто Київ, вулиця Червоноармійська, 72, код ЄДРПОУ 35725063) 55 673 грн. 75 коп. заборгованості за кредитом, 2 грн. 78 коп. заборгованості за річними відсотками, 25 819 грн. 32 коп. заборгованості по щомісячним відсоткам та 7 290 грн. 51 коп. пені, а разом 88 786 грн. 36 коп., а також 668, 70 грн. судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на необґрунтованість рішення суду, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, судом не було враховано, що позивач не надав жодних доказів того, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні гроші, крім того, вважає, що по стягненню пені минув строк позовної давності в один рік, по вимогам до відповідача ОСОБА_2 минув строк позовної давності вимог до поручителя, тому що Товариство звернулося до суду із позовом більш ніж чим через півроку після спливу строку зобов`язання.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України,апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного кредитного договору між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 107850 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,99 відсотків щомісячно від суми кредиту та 0,01 відсотка річних від суми боргу за договором строком на 12 місяців до 26 січня 2018 року (а.с.5).

26 січня 2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно до якого ОСОБА_2 несе солідарну відповідальність перед Товариством за виконання зобов`язань за кредитним договором відповідачем ОСОБА_1 (а.с.18).

У зв`язку із невиконанням відповідачами зобов`язань, станом на 06 грудня 2018 року виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 149788 грн. 57коп., яка складається із 55673 грн. 75 коп. заборгованості за кредитом, 7 грн. 50коп. заборгованості за річними відсотками, 69 656 грн. 64 коп. заборгованості по щомісячним відсоткам та 24 450 грн. 68 коп. пені (а.с.17).

Згідно частин першої, другої?статті 207 ЦК України?правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у?письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей?626,?628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою?статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК).

Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК, зобов`язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У ст.599 ЦК встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Відповідно ст.1050 ЦК України - якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, а також відповідно до ст.550 ЦК України сплатити неустойку (штраф, пеню).

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» надано належні докази того, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредит, а саме: довідка руху коштів по кредиту від 06 грудня 2018 року, якою підтверджується рух коштів по кредиту: переведення суми кредиту та часткове погашення кредиту відповідачем ОСОБА_1 (а.с.16), та платіжне доручення № І106553580 від 26 січня 2017 року, яким підтверджується переведення позивачем Товариством кредитних коштів на рахунок відповідача ОСОБА_1 (а.с.107).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» довело, що виконало свої обов`язки за кредитним договором, а тому відповідачі мають виконати свої солідарні обов`язки за кредитним договором перед позивачем.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами кредитного договору між Товариством та відповідачем ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 107 850 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,99 відсотків щомісячно від суми кредиту та 0,01 відсотка річних від суми боргу за договором строком на 12 місяців до 26 січня 2018 року. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припинилось після спливу визначеного договором строку позики. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки зі спливом строку, на який була надана позика, припинилося і право позивача нараховувати проценти за договором позики, то після 26 січня 2018 року позивач не міг нараховувати такі проценти.

Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 390/1875/16-ц (провадження № 61-19255св18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, стягненню підлягають відсотки за період дії договору позики з 26 січня 2017 року по 26 січня 2018 року, тобто за 1 рік. Ця сума складає, згідно до розрахунку позивача (а.с.17), 25 819 грн. 32 коп. заборгованості за щомісячними відсотками та 2 грн. 78коп. заборгованості за річними відсотками.

Також згідно до розрахунку, наданого позивачем, відповідач має заборгованість за сумою кредиту в сумі 55 673 грн. 75 коп. та за пенею в сумі 7 290 грн. 51 коп. Пеня за період після 26 січня 2018 року не може бути стягнута судом, тому що вона розрахована позивачем із нарахуванням й на суму безпідставно нарахованих за цей період відсотків, а тому суд вірно стягнув лише підтверджену суму пені.

Щодо заперечень проти позову відповідачів стосовно необхідності застосування строку давності за пенею, то судом першої інстанції правильно зазначено, що позивач звернувся до суду в грудні 2018 року, тобто до спливу строку давності, після закінчення зобов`язання тобто після 26 січня 2018 року. Щодо заперечень відповідачки ОСОБА_2 про сплив строку позовної давності щодо вимог до поручителя, тому що Товариство звернулося до суду із позовом більш ніж чим через півроку після спливу строку зобов`язання, то відповідно до п.6.3 договору поруки такий строк складає 5 років, з чим погодилась відповідачка, підписуючи договір поруки. Даний договір поруки не був оскаржений сторонами у справі.

Таким чином, як вірно вказано у рішенні суду першої інстанції, з відповідачів на користь позивача підлягала солідарному стягненню сума 55 673 грн. 75 коп. заборгованості за кредитом, 2 грн. 78 коп., заборгованості за річними відсотками, 25 819 грн. 32 коп., заборгованості по щомісячним відсоткам та 7 290 грн. 51 коп. пені та 1 337, 40 грн. судових витрат.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання у апеляційній скарзі ОСОБА_1 про те, що апелянт не був ознайомлений з загальними умовами ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» з надання фізичним особам кредитів, затверджених наказом №14 від 18 червня 2013 року.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявлених позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» було надано Заяву відповідача про отримання кредиту від 26 січня 2017 року, яка підписана сторонами; графік платежів за договором; розрахунок заборгованості за кредитним договором; Заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень».

При цьому, у заяві, підписаній сторонами, зазначені усі умови договору, а саме: зазначена сума кредиту, строк дії договору, щомісячна процентна ставка, річні проценти, а також встановлена відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання.

За таких обставин, позивачем підтверджено наявність домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, а тому надані ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» Заява на отримання кредиту разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.

Таким чином, є усі підстави вважати, що при укладенні договору ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» дотримано вимог, передбачених частиною 2?статті 11 Закону «Про захист прав споживачів»?щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими позивач.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник у апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 лютого 2020 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 12 травня 2021 року.

Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова

А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе