Єдиний унікальний номер 243/12110/19

Номер провадження 22-ц/804/894/21

Єдиний унікальний номер 243/12110/19 Головуючий у 1 інстанції Ільяшевич О.В.

Номер провадження 22-ц/804/894/21 Доповідач Агєєв О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.

суддів Мальованого Ю.М., Космачевської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Гладуха О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 243/12110/19 за позовом ОСОБА_1 до Національного природного парку «Святі Гори», третя особа ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_3 , на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2020 року ухваленого у складі судді Ільяшевич О.В., -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду першої інстанції, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ № 03-01/37 про його звільнення з посади інспектора з охорони природно-заповідного фонду 1 категорії Теплинського ПНДВ Національного парку «Святі Гори», поновити його на роботі на посаді інспектора з охорони природно-заповідного фонду 1 категорії Теплинського ПНДВ Національного парку «Святі Гори», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 жовтня 2019 року до дня поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 18 листопада 2014 року він працював інспектором з охорони природно заповідного фонду 1 категорії Теплинського ПНДВ Національного природного парку «Святі Гори». Наказом № 03-01/367 від 01 жовтня 2019 року він був звільнений з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із прогулами без поважних причин 4 та 5 вересня 2019 року. Вважає, що звільнення є незаконним, оскільки він у вказані дні приходив до контори підприємства отримував завдання та за вказівкою директора їздив та збирав сміття у с. Тетянівка. При цьому, вважає, що такі розпорядження щодо збирання сміття є незаконними, оскільки в його посадові обов`язки не входить прибирання сміття. При цьому від його прямих обов`язків його було фактично не допущено.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Національного природного парку «Святі Гори» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, просить його скасувати і ухвалити нове, про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

В мотивування апеляційної скарги зазначив, що згідно положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України, а також посадової інструкції, в обов`язки інспектора не входить збирання сміття у лісі, тому що в них зовсім інші обов`язки. Тому посилання суду на той факт що в обов`язки ОСОБА_1 входило збирання сміття в лісі є безпідставними.

Зазначає, що навіть відмова від виконання роботи, непередбаченої посадовими інструкціями не є підставою для звільнення з роботи. Відсутність працівника в певному місці в певний час не є підставою для звільнення якщо працівник знаходиться в межах обслуговуємої території. Посилання суду про те що керівництвом було встановлено відсутність ОСОБА_1 на 392 га території є безпідставними.

Судом не було прийнято до уваги посилання позивача на те, що протокол засідання профспілкового комітету, проведеного поза межами встановленого законом часу не може бути прийнятим як доказ.

Судом було проігноровано, що позивач та його представник як особи які були присутні на засіданні профспілкового комітету стверджують що ніяких актів та пояснень до подання не надавалося, а було лише дві доповідні записки, які були зареєстровані у журналі вхідної кореспонденції.

У судовому рішенні при наданні оцінки доказів, а саме лісорубному квитку № 463126 серії 02 ЛКБ від 15 серпня 2019 року, який надавав дозвіл на санітарну порубку в кварталі № 67, суд першої інстанції безпідставно трактує як дозвіл на збирання хмизу у кучі для спалювання, очищення лісу від гілок та хмизу.

Відповідачем НПП «Святі Гори» надано письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначають, що на їх думку, відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо скасування рішення суду першої інстанції, оскільки воно є обґрунтованим та законним, звільнення ОСОБА_1 відбулося у відповідності до чинного законодавства, а вимоги про поновлення на роботі є безпідставними, що підтверджено наданими до суду документами, іншими доказами та працівниками підприємства.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача та третя особа в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити, рішення суду залишити без змін.

Позивач в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, третьої особи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом встановлено, що відповідно до наказу (розпорядження) № 53/к від 18 листопада 2014 року, ОСОБА_1 прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором згідно із штатним розписом.

Відповідно до наказу № 03/01/37 від 01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади інспектора з охорони ПЗФ 1 категорії Теплинського ПНДВ 1 жовтня 2019 року в зв`язку з прогулами без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України.

ОСОБА_1 ознайомлений із наказом 02 жовтня 2020 року.

Відповідно до записів трудової книжки, ОСОБА_1 був прийнятий на посаду інспектора з охорони ПЗФ 1 категорії Теплинського ПНДВ роботу 18 листопада 2014 року. Згідно із наказом № 53/лс. 01 жовтня 2020 року внесені відомості про звільнення на підставі п.4 ст.40 КЗпП та реквізити наказу про звільнення № 03/01/37

Відповідно до доповідної записки майстра Теплинського ПНДВ ОСОБА_4 , поданої 04 вересня 2019 року начальнику Теплинського ПНДВ ОСОБА_5 , та пояснень, поданих директору НПП «Святі Гори» ОСОБА_2 , ОСОБА_4 повідомляє, що на підставі усної вказівки він проїхав до кварталу №65, з тим, щоб перевірити перебування ОСОБА_1 на робочому місці. О 10год. 30хв. останнього на місці не було, прибирання сміття не проводилось. До 13 год. 30 хв. зв`язатися по телефону з ним не вдалося.

Згідно із актом від 04 вересня 2019 року, складеним в с. Богородичне та підписаним начальником Теплинського ПНДВ ОСОБА_5 , майстром з охорони природи ОСОБА_4 , начальником відділу Державної охорони Савченком В.М. провідним інженером ОСОБА_6 , інспектор ПЗФ ОСОБА_1 відсутній на роботі в кварталах 64, 65, 67 з 15год. 00хв. до 16год. 30хв., на телефонні дзвінки не відповідає.

Відповідно до доповідної записки ОСОБА_5 в.о. директора НПП «Святі Гори» ОСОБА_2 від 04 вересня 2019 року, вх.№ 53 від 04 вересня 2019 року, останній повідомляє, що інспектор ОСОБА_1 не виконав його вказівку на отримання мішків для збирання сміття в кварталі № 65, він особисто направився у вказаний квартал біля 09год. 00хв. 04 вересня 2019 року. У вказаному кварталі ОСОБА_1 був відсутній, на телефонні дзвінки не відповідав. В конторі до 10год. 30хв. ОСОБА_1 також не з`явився. Майстер ОСОБА_4 також виїздив у вказаний квартал, однак ОСОБА_1 був відсутній, до 13год. 30хв. зв`язатися з ним по телефону також не вдалося.

Відповідно до пояснювальної записки ОСОБА_5 від 04 вересня 2019 року, останній повідомляє, що він 03 вересня 2019 року дав вказівку ОСОБА_1 4 та 5 вересня 2019 року направитися до кварталу № 65, для прибирання сміття, для чого наступного дня з`явитися за мішками. 04 вересня 2019 року ОСОБА_1 до контори за мішками не з`явився, у зв`язку з цим, він сам поїхав у вказаний квартал, де ОСОБА_1 не знайшов. Після чого дав вказівку майстру ОСОБА_4 знайти ОСОБА_1 , який йому пізніше повідомив, що він приїздив у місцевість, де повинен був знаходиться ОСОБА_1 , його там не було, до 13год. 30хв. намагався з ним зв`язатися по телефону, однак останній не відповідав. В 14год. 30хв. він доповів про це директору НПП, після чого о 15год. 30хв. за вказівкою директора до 65-го кварталу виїжджали ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які також перевіряли місце знаходження ОСОБА_1 та також проїхали по 64, 65, 67 кварталах, з тим, щоб перевірити місце знаходження ОСОБА_1 , а також проконтролювати, щоб не проводилися незаконні порубки. ОСОБА_1 був відсутній.

Відповідно до доповідної записки майстра Теплинського ПНДВ Батури А.В., поданої 05 вересня 2019 року начальнику Теплинського ПНДВ Жукову С.І., ОСОБА_4 повідомляє, що на підставі усної вказівки він разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_6 проїхали до кварталу № 65, з тим, щоб перевірити перебування ОСОБА_1 на робочому місці, де пробули з 10год. 30хв. до 13год. 30хв.. Останнього на робочому місці не було, прибирання сміття не проводилося. Зв`язатися по телефону з ним не вдалося.

Відповідно до доповідної записки ОСОБА_5 поданої в.о. директора НПП «Святі Гори» ОСОБА_2 від 05 вересня 2019 року, вх.№ 54 від 05 вересня 2019 року, останній повідомляє, що інспектор ОСОБА_1 вчинив прогул, про що підтверджують працівники ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які за вказівкою керівництва перебували на 65 кварталі з тим, щоб перевірити, чи перебуває ОСОБА_1 на робочому місці. З 10 год. 00 до 13 год. 00 хв. на робочому місці ОСОБА_1 був відсутній, на телефонні дзвінки не відповідав. В конторі з 08 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. був відсутній. З 16 год. до 16 год. 30 хв. вказаним працівникам також зафіксовано його відсутність на робочому місці. Про зазначене був складений акт.

Згідно із актом від 05 вересня 2019 року, складеним в с. Богородичне та підписаним майстром з охорони природи ОСОБА_4 , начальником відділу Державної охорони Савченком В.М., провідним інженером ОСОБА_6 , 05 вересня 2020 року інспектор ПЗФ ОСОБА_1 відсутній на роботі в кварталі № 65 з 10год. 00хв. до 13год. 30хв., та з 16год. 00хв. до 16год. 30хв., прибирання сміття не проводилося, інспектор на телефонні дзвінки не відповідає.

Відповідно до пояснення ОСОБА_1 , відібраного 09 вересня 2019 року, останній повідомив, що він 04 та 05 вересня 2019 року перебував у 65 кварталі, де за вказівкою ОСОБА_5 займався прибиранням сміття.

09 вересня 2019 року був складений акт про відмову інспектора ОСОБА_1 ознайомитися із актами від 04 та 05 вересня 2019 року, якими зафіксовано його відсутність на робочому місці.

Відповідно до доповідної записки № 29 від 12 вересня 2019 року провідного фахівця з кадрів ОСОБА_8 , на ім`я в. о. директора НПП «Святі Гори» ОСОБА_2 , остання повідомила, що за результатами перевірки та зібраних документів встановлено, що інспектор з охорони ПЗФ 1 категорії ОСОБА_1 був відсутній 4 та 5 вересня 2019 року на роботі без поважних причин. За наказом № 03-01/31 від 30 серпня 2019 року ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни з винесенням йому догани. 11 вересня 2019 року надійшло клопотання від співробітників Теплинського ПНДВ про звільнення інспектора з охорони ПЗФ 1 кат. Чалого В.В. Висловлене клопотання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнити його за п.4 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до подання №30 від 12 вересня 2019 року в.о. директора НПП «Святі Гори» ОСОБА_2 направлено голові профспілкового комітету НПП «Святі Гори» Єпанчиній Н.І. документи відносно ОСОБА_1 для вирішення питання про надання згоди профспілкового комітету на його звільнення.

01 жовтня 2019 року профспілковим комітетом Первинної профспілкової організації НПП «Святі Гори» винесено постанову №16, за якою надано згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора з охорони ПЗФ 1 категорії у зв`язку з порушенням ним правил внутрішнього трудового розпорядку: за прогули від 04 та 05 вересня 2019 року без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до клопотання від 11 вересня 2019 року, колектив Теплинського ПНДВ клопоче про звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора, оскільки він своєю поведінкою підриває авторитет колективу.

Відповідно до наказу № 03-01/31 від 30 серпня 2019 року, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану з позбавленням його преміальних виплат за результатами роботи до зняття догани на підставі доповідних начальника Теплинського ПНДВ ОСОБА_5 та майстра Теплинського ПНДВ ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1 16 та 22 серпня 2019 року був відсутній без поважних робіт на робочому місці. За наказом № 54 від 29 серпня 2019 року була проведена контрольна ревізія обходу № 7, що перебуває у віданні інспектора 1 категорії ОСОБА_1 , за результатами якої виявлено нестачу лісопродукції у кількості 32 скл/м 19,84 кв. м (акт від 30 серпня 2019 року). В наказі мається запис ОСОБА_1 про незгоду із наказом.

Згідно із копією посадової інструкції інспектора з охорони природно-заповідного фонду, з якою ОСОБА_1 ознайомлений під підпис, передбачене обов`язок інспектора, зокрема, безпосередньо забезпечувати усунення порушень природоохоронного законодавства. Інспектор з охорони ПЗФ зобов`язаний дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку установи, трудового законодавства, вимог охорони праці.

Згідно із наказом № 233-о від 02 липня 2018 року, ОСОБА_2 призначено виконуючим обов`язки директора НПП «Святі Гори» з 03 липня 2018 року.

Відповідно до п.п.3.6 п. 3 Положення про національний парк «Святі Гори», директор Парку здійснює керівництво роботою адміністрації видає у межах своєї компетенції накази та доручення, визначає функціональні обов`язки працівників Парку; укладає господарські, цивільно-правові договори/угоди, трудові договори (контракти).

Відповідно до довідки за вих. № 362, ОСОБА_1 за травень жовтень 2019 року отримав дохід в сумі 25547 грн. 38 коп., середній заробіток 4257 грн. 90 коп.

Відповідно до накладної № 33 від 05 квітня 2019 року, витратної накладної № 1960 від 10 квітня 2019 року, накладної від 29 лютого 2019 року НПП «Святі Гори» закуповувалися необхідні для роботи товари, зокрема, мішки, рукавички.

Судом оглянуті лісорубні квитки за 2019-2020 роки.

Відповідно до лісорубного квитка № 463126 серії 02 ЛКБ від 15 серпня 2019 року наданий дозвіл на санітарну рубку, формування та оздоровлення лісу у кварталі № 67. Дерева до вирубання не призначені. Спосіб очищення: збирання хмизу у кучі для спалювання, або залишення понижених місцях.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 4 та 5 вересня 2019 року знайшов своє підтвердження у судовому засіданні. Вирішуючи питання щодо правомірності винесення наказу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що наказ винесений особою, яка правомочна виносити такі накази: в.о. директора НПП «Святі Гори» на підставі Положення про національний парк «Святі Гори». Накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади вчинено у строки, передбачені ст.148 КЗпП України та за умови отримання попередніх письмових пояснень від особи, щодо якої вирішується питання про накладення щодо неї дисциплінарного стягнення, при цьому вжито відповідних заходів щодо повідомлення про вказаний наказ та вручення трудової книжки.

Судом також встановлено, що звільненню передувало погодження профспілкового комітету, на якому був присутній як позивач, так і його захисник, яким було надано можливість надати свої доводи на захист інтересів позивача. Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо дотримання норм, передбачених ст.ст.40, 43 КЗпП при звільненні, з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів, дійшов висновку що при звільненні було дотримано вимоги щодо первинного дозволу про звільнення профспілковим комітетом.

Суд першої інстанції, з урахуванням всіх обставин справи, також дійшов до висновку, що обрання відповідачем такого виду стягнення як звільнення, відповідає ступеню тяжкості вчиненого проступку, заподіяній позивачем шкоди, обставинам, за яких вчинено проступок, і попередній роботі працівника, за якою щодо нього вже були застосовані інші стягнення за трудові порушення.

А тому, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що в позові про поновлення на роботі та скасування наказу про звільнення слід відмовити, також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу оскільки вони є похідними від вимоги про поновлення на роботі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Частиною шостою статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збережені роботи.

Пунктом четвертим частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Таким чином, у пункті 4 статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Обов`язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця.

Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причин його відсутності.

Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40, пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що Національним природним парком «Святі Гори» було правомірно розірвано трудовий договір із позивачем ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги про те, що в обов`язки ОСОБА_1 не входило збирання сміття в лісі відповідно до посадової інструкції та положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України, не впливають на правільність рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно п.1.2. Положення про Національний природний парк «Святі Гори» (далі Положення), затвердженого Міністерством екології та природних ресурсів від 12.12.2011 року № 520 (в редакції від 23.10.2019 року №354), Національний природний парк «Святі Гори» (надалі Парк) є бюджетною, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання природних ресурсів.

В пункті 1.5 Положення Парк у своїй діяльності керується Конституцією України, Земельним, Лісовим та Водним кодексами України, законами України «Про охорону навколишнього середовища», «Про природно-заповідний фонд України», «Про рослинний світ», «Про наукову і науково-технічну діяльність», іншими нормативно-правовими актами, Проектом організації території національного природного парку «Святі Гори», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів (далі Проект організації території), а також цим Положенням.

Згідно п.2.2. Положення основними завданнями діяльності Парку є: збереження та відтворення цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів на його території……… і т.і.

Відповідно до абзацу 1.2 ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.5.1 Положення охорона території Парку покладається на службу охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України.

Відповідно до п.4 Положення про службу державної охорони природно- заповідного Фонду України, затвердженого постановою КМУ від 14 липня 2000 р. № 1127 (далі Положення № 1127) основними завданнями служби держохорони є: забезпечення додержання режиму охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду України; попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства.

Згідно до абзаців 1, 4, 10 п.5 Положення № 1127 служба держохорони відповідно до покладених на неї завдань: здійснює охорону... національних природних парків загальнодержавного значення; забезпечує додержання вимог щодо відвідування територій та об`єктів природно-заповідного фонду; забезпечує додержання режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до п.5.4 Положення про НПП «Святі Гори» основними завданнями служби охорони є: - забезпечення додержання режиму охорони території та природних обєктів на території Парку; - попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства на території Парку.

Згідно посадової інструкції інспектора з охорони ПЗФ 1 категорії НПП «Святі Гори» - інспектор безпосередньо забезпечує усунення порушень природоохоронного законодавства, ...встановленого порядку ...природокористування.

Відповідно до абз.10 п.1 Постанови КМУ від 24 липня 2013 №514 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства про природно-заповідний фонд» затверджено такси для обчислення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про ПЗФ у межах територій та об`єктів ПЗФ внаслідок, засмічення їх територій (Додаток 10).

Побутовим засміченням територій, згідно вказаного Додатку №10, є покинуті речі, банки, пляшки, тара тощо.

Таким чином наявність побутового сміття на території НПП «Святі Гори», є порушенням природоохоронного законодавства, на усунення яких направлена діяльність підприємства відповідача.

Виконання даних обов`язків входило до повноважень усіх інспекторів з охорони природно-заповідного фонду Парку, в тому числі і позивача, що також вбачається з наданих в судовому засіданні пояснень свідків працівників даного підприємства.

Крім того колегія суддів зазначає, що підставою для звільнення ОСОБА_1 стало саме його відсутність на робочому місці 04 та 05 вересня 2019 року без поважних причин, яка була доведена відповідачем в ході розгляду справи по суті з наданням відповідних доказів, які були досліджені судом першої інстанції і їм була надана правильна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги, що не може бути прийнято як доказ протокол засідання профспілкового комітету, проведеного поза межами встановленого законом часу, спростовуються поясненнями свідків, згідно яких засідання комітету відбулось перший раз в вересні 2019 року, і було перенесено через відсутність позивача по справі. Остаточно рішення було прийнято на засіданні 01.10.2019р. в присутності позивача та його представника адвоката Гурьєва В.М. (а.с.73).

Крім того слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2019 року у аналогічній справі №336/5828/16 в частині отримання згоди профспілкового комітету при звільненні зазначив, що системний аналіз ст.ст.43, 252 КЗпП України, ч.3 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» дозволяє зробити висновок, що попередня згода чи незгода на звільнення працівника, який є членом профспілкової організації, з боку профспілкової організації є засобом захисту прав працівника, і це право на захист не може бути обмежено.

Пленум Верховного Суду України в п.15 Постанови від 06.11.1992р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснив, що суд, встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення. Відмова профспілкового, органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі. Аналогічний висновок викладений і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2018 року при розгляді справи № 408/1847/16-ц.

У зв`язку з викладеним, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відійти від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії судців Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року у справі № 333/5300/ згідно з яким позивач, як член виборного органу (заступник керівника первинної профспілкової організації), може бути звільнений з ініціативи роботодавця лише із наявністю попередньої згоди на таке профспілки, членом виборного органу якої є вивільнюваний працівник, а тому, за відсутності такої згоди, він підлягає обов`язковому поновленню на роботі, тобто без врахування вимог частини дев`ятої статті 43 КЗпП України.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду приходить до висновку, що як при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення при час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 369/7966/16-ц.

В абзаці третьому п.15 наведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що згода профспілкового органу на звільнення не може бути визнана такою, що має юридичне значення, якщо не додержані вимоги про участь у засіданні цього органу більше половини його членів, або згода давалась на прохання службової особи, що не наділена правом прийняття і звільнення і не мала правомочної особи, чи з ініціативи самого профспілкового або з інших підстав, ніж зазначалось у уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення.

Таким чином, наведені вище доводи апеляційної скарги, що засідання профспілкового комітету проведено поза межами встановленого законом часу на переконання колегії суддів не можуть бути визнані такими, що впливають на правильність рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність працівника в певному місці в певний час не є підставою для звільнення якщо працівник знаходиться в межах обслуговуємої території не заслуговують на увагу, оскільки робота інспектора з охорони природно-заповідного фонду планується щоденно на конкретній ділянці лісу зі здійсненням конкретного виду роботи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доводи позивача викладені апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів, що викликано незгодою з висновком суду та були предметом дослідження судом першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2020 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» ("Pronina v. Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява N 63566/00, § 23).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, та враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати за подання апеляційної скарги необхідно віднести на рахунок держави.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_3 , на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2020 року залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складено 13 травня 2021 року.

Головуючий суддя О.В. Агєєв