Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

По справі вбачається, що ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01.04.2008 року накладено арешт на будь-яке майно, яке належить відповідачу ОСОБА_3 , в межах ціни позову 11 037,34 грн. (а.с. 46).

Згідно ч. 1,3 ст. 152 ЦПК України у редакції, яка була чинна на час постановлення ухвали суду,суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно ч. 5 ст. 176 ЦПК України, закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди.

По справі вбачається, що ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25.04.2008 року у справі затверджено мирову угоду, відповідно до якої постановлено сплатити ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 5 037,34 грн., ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - моральну шкоду у розмірі 1000 грн. кожному, судові витрати у розмірі 114 грн. на користь ОСОБА_4 , 98,16 грн. - на користь ОСОБА_1 , витрати на проведення експертизи у сумі 200 грн. на користь ОСОБА_4 , провадження у справі закрито. (а.с. 78).

Також з матеріалів справи вбачається, що 20.05.2008 р. позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 подали заяви про виконання ухвали суду від 25.04.2008 р. та про направлення виконавчих листів на виконання (а.с. 79,80).

Згідно супровідних листів №2-2174/2008р. від 20.05.2008 р. на адресу начальника ДВС в Автозаводському районі були направлені виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суми - для виконання та на користь ОСОБА_1 суми - для виконання (а.с. 81,82).

Згідно інформації Автозаводського ВДВС у м. Кременчуці від 04.03.2021/23729 на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження №7721360 з примусового виконання виконавчого листа №2-2174, виданого 20.05.2008 р. Автозаводським районним судом м. Кременчука про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 6 335,34 грн. 08.05.2011 р. державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п. 7 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» (у старій редакції), майно боржника не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку, повторно виконавчий документ на виконання не пред`являвся. Виконавчий лист №2-2174, виданий Автозаводським районним судом м. Кременчука про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 станом на 03.03.2021 згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження не перебуває та не перебував (а.с. 137).

Проте, до апеляційної скарги додана ксерокопія інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження від 09.03.2021 р., з якої вбачається, що 02.06.2008 р. до державного виконавця надходив виконавчий лист №2-2174, виданий Автозаводським районним судом м. Кременчук, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1016 грн. та 03.06.2008 р. виконавчий лист повернутий стягувачу на підставі п.7 ч. 1 ст. 47 (боржник чи майно не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку) (а.с. 160).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у своєму клопотання про скасування забезпечення позову ОСОБА_3 вказує на те, що 14.08.2008 р. виконавче провадження №8110712 з примусового виконання ухвали суду від 01.04.2008 р. про накладення арешту на майно ОСОБА_3 на користь стягувача ОСОБА_4 та 14.08.2008 р. виконавче провадження було завершене на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 «Про виконавче провадження» (у редакції Закону, яка діяла на час прийняття рішення) у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення. Внаслідок закінчення трирічного строку зберігання завершених виконавчих проваджень, передбаченого п.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом МЮ України від 25.12.2008 р. №2274/5, зазначене виконавче провадження знищене.

Однак, ОСОБА_3 не вказує на виконавчі провадження, які були відкриті державним виконавцем за виконавчими листами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Згідно п.1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції 1999 р.) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років.

Згідно ч. 1,2,7 ст. 11-1 вказаного Закону сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заперечувати

проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом. Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.

05.01.2017 р. втратив чинність Закон України «Про виконавче провадження» у редакції від 1999 р.

Як вбачається з матеріалів справи, з моменту пред`явлення виконавчих листів до примусового виконання стягувачі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не цікавилися ходом виконавчих проваджень, належним чином не здійснювали свої права стягувачів у виконавчих провадженнях, вони не оскаржували дії чи бездіяльність державного виконавця, не отримували дублікати виконавчого документа, не ставили питання про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання тощо.

Виконання судового рішення є завершальною стадіє цивільного судочинства. Як зазначено в частині першій статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини (зокрема у справі «Пономарьов проти України») «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження», що також стосується і стадії виконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що на неодноразові звернення до державного виконавця щодо стану виконання боржником рішення суду стягувачі отримували відповіді, що боржник перебуває в розшуку, не працює, тому ніяких стягнень немає, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки стягувачі не надали належних та допустимих доказів таких звернень (листи, скарги тощо), тому ці доводи не грунтуються на доказах, а апеляційний суд позбавлений можливості перевірити ці обставини.

Доводи апеляційної скарги про те, що після закриття виконавчих проваджень за п.7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» листи більше не надходили до виконавчої служби, оскільки стягувачі їх взагалі не отримували, як і не отримували жодної постанови від виконавчої служби, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки вбачається, що стягувачі визнають той факт, що вони більше не пред`являли виконавчі листи до виконання, також вбачається неналежне здійснення ними прав як стягувачами.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено процесуальні права в частині незалучення до участі у справі в якості заінтересованої особи дружини померлого позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , оскільки 23.02.2021 р. до суду першої інстанції надійшла заява представника Нестеренко С.В. про залучення до участі у справі заінтересованих осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку ст. 53 ЦПК України, яка визначає статус третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (а.с. 109). Представник вказаних осіб посилається на те, що вони є спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 , на підтвердження цього надали копію свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 111). Заяв про визнання їх правонаступниками вказані особи не подавали. Участь кожного учасника цивільного процесу на будь-якій його стадії регламентована нормами ЦПК України. Оскільки предметом даного спору є скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом у справі позовного провадження, та обставини щодо виконання судового рішення, то на цій стадії процесу не передбачено нормами ЦПК України притягнення «заінтересованих осіб», поняття «заінтересована особа» міститься у справах окремого провадження.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції проігнорував та не зазначив в ухвалі суду інформацію про те, що на примусовому виконанні також перебував виконавчий лист про стягнення з боржника на користь ОСОБА_1 1016 грн., оскільки зазначене не впливає на законність та обгрунтованість судового рішення, стягувач ОСОБА_1 не надала доказів того, що належним чином здійснювала свої права стягувача та вживала заходів у разі порушення цих прав.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що у добровільному порядку боржник не виконав судове рішення, тому зняття арешту є неможливим, оскільки стягувачі пред`явили виконавчі листи до примусового виконання, вбачається те, що вони не цікавилися ходом виконавчих проваджень, не вживали заходів по отриманню їх дублікатів у випадку втрати виконавчих листів, т.я. вказують, що не отримували їх після повернення виконавчою службою у 2011 році.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Нестеренко Світлани Володимирівни - залишити без задоволення.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 березня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 травня 2021 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов