29.04.2021 227/742/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Любчик В.М.,

за участю

секретаря судового засідання Сафронової К.М.,

представника позивача Сєргєєвої Р.А. ,

представника відповідача Бондара А.В.,

представника третьої особи Бабійчук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Добропіллявугілля», третя особа: Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_2 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Добропіллявугілля», третя особа: Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що з липня 1997 року по вересень 2020 року він працював електрослюсарем підземно 4 розряду та машиністом гірничих виїмкових машин підземним 6 розряду на ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське». 16 вересня 2020 року його було звільнено за станом здоров`я з діагнозом:

1. «Хронічна вертеброгенна (остеохондроз хребта, кила мхд (меж хребтового диска) L4-L5 до 5 мм, протрузії мхд в сегментах L1-L4, L5-S1 до 3 мм з компресією дуального мішку, стенозом хребетного каналу L1-L5) попереко-крижова радикулопатія, рецидивуючий перебіг, стадія тривалого загострення, з вираженим больовим, м`язово-тонічним лівобічним корінцевим синдромом, помірним парезом лівої стопи, вираженими порушеннями статико-динамічними функціями хребта, встановлено безстроково на МСЕК 12.01.2021 року - 35% втрати працездатності».

2. «Хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення. Прикореневий пневмофібріоз, ЛН I-II ст., встановлено безстроково на МСЕК 12.01.2021 року - 25% втрати працездатності».

Відповідач організував розслідування причин виникнення у позивача хронічних професійних захворювань та взяв його на облік, відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 17.04.2019 року № 337. За підсумками розслідування причин виникнення хронічних професійних захворювань за участю роботодавця було складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22 грудня 2020 року по формі П-4, на підставі якого позивачу вперше 12 січня 2021 року на МСЕК безстроково було встановлено по сукупності двох професійних захворювань 60 % втрати працездатності та III групу інвалідності. Один примірник акту було видано позивачу. Всі вимоги, які передбачені чинним законодавством, стосовно призначення комісії для розслідування причин виникнення хронічних захворювань у позивача, роботодавцем були виконані. Після встановлення позивачу стійкої втрати професійної працездатності останній з усіма необхідними документами звернувся до управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Добропільського міського відділу для відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної йому професійними захворюваннями на виробництві. На підставі наданих до управління документів ОСОБА_2 були призначені страхові виплати, передбачені законодавством, а саме: одноразова допомога і щомісячні регресні виплати. Внаслідок захворювань від шкідливих умов праці, в яких позивач працював тривалий час на виробництві, йому були заподіяні, насамперед, фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров`я, на безпечну працю. У зв`язку з захворюваннями цілком була порушена його нормальна життєдіяльність, він змушений постійно лікуватись, у нього постійна нехватка повітря, при хвилюванні відразу задихається, що дуже засмучує та лякає останнього. Професійні захворювання, які він отримав від шкідливих умов праці на виробництві, залишили для його здоров`я невиліковні наслідки, останній відчуває постійний біль у грудях, задуху при ходьбі, приступи ускладненого дихання вранці та увечері, слабкість в тілі, у зв`язку з чим відмовився від пересування на далекі відстані, оскільки при зміні погоди задихаючись, постійно приймає ліки. На додачу до проблем з легенями він не може позбавитись постійного болю в спині та лівій нозі. З`явилося відчуття страху, що його здоров`я ніколи повністю не відновиться. Після захворювань він не може виконувати певні види робіт у побуті, обмежився у спілкування із знайомими та друзями. Після встановлення у 2021 році професійного захворювання обмежений у працевлаштуванні, що також негативно впливає на його психічний стан. На сьогодні стан здоров`я позивача тільки погіршується.

Враховуючи зазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 60 000 грн.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи є заява про розгляд справи у його відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник позивача адвокат Сєргєєва Р.А. у судовому засіданні просила задовольнити позовну заяву ОСОБА_3 з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Добропіллявугілля» у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Разом з тим, було надано відзив, з якого також вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Добропіллявугілля» не може погодитись із доводами позивача викладеними в позовній заяві з наступних підстав. Так, відповідачем було проведено вивчення особистої картки позивача, за результатами вивчення якої було встановлено, що позивач 8 років 10 місяців 15 днів, з 01 листопада 2011 року по 16 вересня 2020 року дійсно працював на ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля». За період праці позивач використав 512 календарних днів щорічної відпустки, та 287 днів знаходився на лікарняному. Шляхом підсумку загального часу відсутності позивача на роботі вбачається його безпосередня відсутність на робочому місці 2 роки 2 місяці, а фактичний його період роботи на підприємстві - 6 років 8 місяців. Відповідно до обставин, які знайшли своє відображення в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, комісією були встановлені причини виникнення професійних захворювань у позивача. Так, згідно зазначеного акту комісією зазначається, що хронічний бронхіт та хронічна попереково-крижова радикулопатія раніше у позивача виявлені не були. Відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, за час своєї роботи в ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» ОСОБА_2 не надавав достовірну інформацію про динаміку захворювань, не вживав заходів щодо лікування захворювань на ранніх стадіях, не звертався до лікувальних закладів щодо лікування, усунення захворювань, динаміка захворювань не спостерігалась. За результатами проведених щорічних медичних оглядів за період своєї роботи з 2011 року по 2020 рік визнавався придатним до роботи в підземних умовах. Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України, встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. З урахування зазначеної норми права, вважають, що відповідачем в даному випадку не було завдано шкоди позивачу, та взагалі відсутня вина відповідача у заподіянні позивачу моральної шкоди, оскільки останнього було допущено до праці, виключно на підставі медичних довідок, виданих лікарською установою. ТОВ "ДТЕК "Добропіллявугілля" завжди дотримується принципу законності під час здійснення своєї господарської діяльності, тому вважає, що причиною виникнення обставини за якою позивачу було завдано шкоди, що в свою чергу призвело до виникнення у позивача профзахворювань, є саме недостовірні відомості, які були зазначені у медичних довідках, відповідальними особами лікувального закладу, оскільки ті професійні захворювання, які зазначає позивач у своїй позовній заяві не можуть виникати раптово та повинна спостерігатися певна динаміка щодо виникнення зазначених захворювань, що в свою чергу є одним із завдань та прямим обов`язком лікувального закладу, який зобов`язаний відображати у медичних документах достовірну інформацію та встановлювати придатність працівника до роботи з урахувань умов праці останнього. Разом з тим, з незрозумілих причин, виходячи зі змісту позовних вимог, вбачається вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди стосується лише ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" та залишається незрозумілою позиція позивача, стосовно не пред`явлення вимог до роботодавця ДП "Добропіллявугілля", на якому у позивача фактично міг початися розвиток професійного захворювання, який було встановлено у відповідності до наданих позивачем довідкам МСЕК. Не пред`явлення вимог до лікувального закладу, який несвоєчасно включає хворих до диспансерної групи нагляду, що є порушенням наказу МОЗ України № 278 від 27 серпня 2018 року, наказу МОЗ України № 110 від 14 лютого 2012 року, постанови № 31662 від 08 листопада 2000 року "Про затвердження переліку професійних захворювань". Вважають, що позивач в даному випадку взагалі не надав доказів, які б свідчили про те, що саме внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_2 було завдано моральну шкоду, тому залишається недоведеним факт заподіяння йому діями саме відповідача моральних чи фізичних страждань. Окрім того, до позовної заяви не доданий розрахунок розміру заподіяної позивачу моральної шкоди. Тому залишається незрозумілим із яких особистих міркувань виходив позивач зазначаючи у позовній заяві у якості розміру заподіяної йому моральної шкоди, саме суму 60000 гривень. У довідці МСЕК від 12.01.2021 року відсутній висновок про те, що внаслідок цього ушкодження здоров`я крім стійкої втрати працездатності МСЕК встановила ОСОБА_2 ще і наявність факту моральної шкоди, а отже і підстави для подання позову про її відшкодування відсутні. Тому наданий позивачем висновок МСЕК про встановлення ОСОБА_2 стійкої втрати працездатності по професійному захворюванню не можуть бути підставою для задоволення позову і не можуть замінити висновку МСЕК про наявність чи відсутність фату моральної шкоди. Вважають що в даному випадку розмір моральної шкоди заявлений позивачем є непідтвердженим, необгрунтованим та суттєво завищеним, не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості. Позивачем не додано до позовної заяви висновків медичних установ про встановлення факту завдання позивачу моральної шкоди та саме ступеню заподіяння моральної шкоди. Отже позивачем при зверненні із позовною заявою до суду не надано належного обгрунтування позовних вимог розрахунку визначеної моральної шкоди, а також вичерпного переліку доказів на підтвердження наявності вини відповідача, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Представник третьої особи, Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, у судовому засіданні просив винести рішення на розсуд суду, пояснивши, що позивач перебуває на обліку в управлінні з 22 грудня 2020 року, має зареєстрований страховий випадок професійного захворювання, внаслідок чого йому було призначено одноразову допомогу та щомісячні страхові виплати. Що стосується вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, позивач повинен надати докази про моральні переживання у зв`язку з ушкодженням здоров`я, про порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, дані про порушення стосунків з оточуючими людьми, дані про настання інших негативних наслідків. Документи, на які посилається позивач у своєму позові, а саме довідку МСЕК та акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) по формі П-4 не можуть бути доказом заподіяння моральної шкоди. Управління вважає, що посилання на ці документи, як на єдину підставу для відшкодування моральної шкоди є безпідставними.

Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. ст. 2, 5 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи справу суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами у зв`язку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст. 237-1 КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Добропіллявугілля» з 01 листопада 2011 року по 16 вересня 2020 року.

Відповідно до копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 на підставі наказу № 177 від 16.09.2020 року був звільнений з ТОВ «Добропіллявугілля» за станом здоров`я згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України (а.с. 7-8).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 22 грудня 2020 року ОСОБА_2 працював на посаді машиніста гірничих виїмкових машин, загальний стаж роботи складає 25 роки 04 місяці 01 день, з них 08 років 07 місяців 26 днів за професією, 17 років 03 місяці 27 днів у цеху в умовах впливу шкідливих факторів. За період роботи на шахті імені РСЧА виробничого об`єднання "Добропіллявугілля" (1995 р.-1996 р.), на шахті "Добропільська" ДХК "Добропіллявугілля" (1997 р.-2003 р.), на ВП "Шахта "Добропільська" ДП "Добропіллявугілля" (2003 р.-2011 р.), на ВСП "Шахта" Добропільська" ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" (2011 р.-2012 р.), на ВСП "Шахтоуправління "Добропільське" ТОВ "ДТЕК "Добропіллявугілля" (2012 р.-2020 р.), піддавався впливу несприятливих виробничих факторів. На шахті "Добропільська" ВСП "Шахтоуправління "Добропільське" ТОВ "ДТЕК "Добропіллявугілля" умови та характер праці машиніста гірничих виїмкових машин дільниці підготовчих робіт № 1 ОСОБА_2 згідно атестації робочих місць, відповідно до Державних санітарних норм та правил "Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу, наказ Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 року № 248 відносяться по мікроклімату - до 2 (допустимого) класу, по пилу - до 3 класу 4 ступеня, по шуму - до 3 класу 3 ступеня, по важкості праці - до 3 класу 3 ступеня, по загальній вібрації до 2 (допустимого) класу. Діагноз: основні: 1. хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення. Прикореневий пневмофібріоз, ЛН I-II ст. (один-два). 2. хронічна попереко-крижова радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та стійким больовим синдромами. Супутні: гіпертонічна хвороба I ст., II ст., СН 1, ризик 3. Гострий катаральний фарингіт. Раніше хронічного професійного захворювання у ОСОБА_2 виявлено не було. На момент розслідування хворий не працює з 17 вересня 2020 року. Професійне захворювання виникло внаслідок впливу на потерпілого несприятливих виробничих факторів, а саме фізичних навантажень, робочої пози, пилу; недосконалості технологічного процесу (не ефективна робота зрошувальної системи); несвоєчасне направлення робітника зі стажем роботи у шкідливих умовах більше 10 років на додаткові обстеження, консультації та оздоровчі заходи в спеціалізовані ЛПЗ. За період роботи на всіх шахтах піддавався впливу несприятливих виробничих факторів. Проте, за період роботи на ВСП "Шахтоуправління "Добропільське" ТОВ "ДТЕК "Добропіллявугілля" ОСОБА_2 визнавався придатним до роботи у підземних умовах. За період роботи на всіх шахтах піддавався впливу несприятливих виробничих факторів. Проте, за період роботи на ВСП "Шахтоуправління "Добропільське" ТОВ "ДТЕК "Добропіллявугілля" ОСОБА_2 визнавався придатним до роботи у підземних умовах. Профзахворювання хронічний бронхіт, хронічна попереково-крижова радикулопатія встановлені під час медогляду у КНП "Добропільська ЛІЛ" у червні 2020 року. Під час медоглядів було забезпечено своєчасне направлення робітників зі стажем роботи у шкідливих умовах більше 10 років на додаткові обстеження, консультації та оздоровчі заходи в спеціалізовані ЛПЗ. У зв`язку з частою зміною посадових дільниць, на яких працював ОСОБА_2 встановити винних осіб не уявляється можливим (а.с.9-10).

Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 092118, ОСОБА_2 встановлено первинно за сукупністю 60% відсотків втрати професійної працездатності з 05.01.2021 року безстроково, 35% за хронічно попереково-крижову радикулопатію, 25% за хронічний бронхіт, дата перегляду не підлягає (а.с.11).

Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 851920 ОСОБА_2 було встановлено третю групу інвалідності з 05.01.2021 року безстроково, причина інвалідності професійні захворювання, протипоказана важка фізична праця, робота в підземних умовах (а.с.11).

Також до матеріалів справи додано копію індивідуальної програми реабілітації інваліда № 62 від 12.01.2021 року, копію консультаційного висновку спеціаліста, копію магнітно-резонансної томографії попереко-крижового відділу хребта, копію висновку нейрохірурга та інші документи, які свідчать про отримані позивачем на виробництві хронічні професійні захворювання (а.с.12-23).

Надаючи правову оцінку правовідносинам у справі, суд виходить з наступного.

Згідно до ч. 3 ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Статтею 158 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно ст. 1 Гірничого закону України, шахта - це гірниче підприємство з видобування корисних копалин (вугілля, солей тощо) підземним способом. Праця шахтарів супроводжується великим ризиком і характеризується низкою особливостей. Оскільки зсуви порід і обвали лишаються частим явищем, відбивання, відкачування, транспортування руди по штреках і штольнях, а також кріпильні роботи пов`язані з небезпекою для здоров`я. Основними виробничими шкідливостями, які характеризують умови праці шахтарів, є несприятливі метеорологічні умови, пил і токсичні гази, шум і вібрація, недостатнє освітлення.

Тобто, робота в шахті є роботою з небезпечними та шкідливими умовами праці, а саме це виробничі процеси та (або) види робіт, що супроводжуються об`єктивними факторами, які створюють загрозу для здоров`я та життя працівників.

Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується, зокрема, на принципах пріоритету життя й здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях.

Таким чином, судом встановлено, що позивач отримав хронічні професійні захворювання під час виконання ним трудових обов`язків на шахті ВСП "Шахтоуправління "Добропільське" ТОВ "ДТЕК "Добропіллявугілля", а тому наявні у зв`язку з цим підстави, передбачені статтями 153, 237-1 Кодексу законів про працю України, для відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача у своєму відзиві посилається на те, що позивача було допущено до праці, виключно на підставі медичних довідок, виданих лікарською установою, тому йому не зрозуміло, чому вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди лише з ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", а не з ДП "Добропіллявугілля", на якому у позивача фактично міг початися розвиток професійного захворювання, який було встановлено у відповідності до наданих позивачем довідкам МСЕК, та не з лікувального закладу, який несвоєчасно включає хворих до диспансерної групи нагляду. Вважають, що відповідачем в даному випадку взагалі не було завдано моральної шкоди позивачу.

Однак, ця обставина не може бути підставою для відмови в позові ОСОБА_2 до роботодавця, оскільки, як це випливає з аналізу норм частини 2 статті 153, статті 173, частини 1 статті 237-1 Кодексу законів про працю України, до числа умов виникнення зобов`язання з відшкодування моральної шкоди відносяться наявність моральних страждань працівника або втрати нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника вживати додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, вина роботодавця не є умовою настання такого виду юридичної відповідальності.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що у судовому засіданні встановлено, що хронічні професійні захворювання та моральну шкоду позивачу заподіяно з вини відповідача під час виконання ним трудових обов`язків в небезпечних та шкідливих умовах праці.

Небезпечні та шкідливі умови праці і стали причинами виникнення хронічних професійних захворювань у позивача.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що отримання позивачем, під час виконання ним професійних обов`язків на підприємстві відповідача, ушкодження здоров`я, за наслідком якого виникла втрата професійної працездатності (60%), відбулось у зв`язку з незабезпеченням належних та безпечних умов праці з боку роботодавця, внаслідок чого позивачу було спричинено моральні страждання у вигляді фізичних та душевних страждань, тому така моральна шкода має відшкодовуватись за рахунок роботодавця, яким є відповідач по справі.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України №5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди є Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 17 грудня 2020 року та рішення МСЕК про встановлення позивачу втрати професійної працездатності та третьої групи інвалідності.

Крім того, суд визнаючи заподіяння позивачу моральної шкоди бере до уваги рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004, в якому зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричиняє порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я, тощо.

На основі аналізу приведених вище доказів, суд вважає, що вина відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоров`я є доведеною, що є підставою для задоволення позову.

Тому враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров`я, ступінь втрати ним професійної працездатності та встановлення третьої групи інвалідності безстроково, тобто довічно, суд вважає за необхідне позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача 60000,00 грн в порядку відшкодування моральної шкоди.

Доводи відповідача, з приводу того, що позивач не надав обґрунтований розрахунок моральної шкоди, а також не надав підтвердження спричинення йому моральної шкоди внаслідок отримання професійних захворювнь на виробництві не заслуговують на увагу, так як в п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності вже спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 908,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 81, 89, 259, 263-265, 273 ЦПК України, на підставі ст. ст. 173, 237-1 КЗпП України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Добропіллявугілля», третя особа: Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (ЄДРПОУ 37014600) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Меліоративне Новомосковського району Дніпропетровської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 31 липня 1997 року Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області, РНОКПП НОМЕР_3 ) моральну шкоду в розмірі 60000 грн (шістдесят тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (ЄДРПОУ 37014600) на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено о 13 годині 59 хвилин 29 квітня 2021 року.

Повний текст рішення виготовлено 07 травня 2021 року.

Головуючий суддя В.М. Любчик

29.04.2021