Справа № 625/404/20

Провадження № 2/625/46/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2021 року с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Лосєва Д.К.

при секретарі - Калюжній Л.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Коломацького районного суду Харківської області цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором №б/н від 22.02.2011 року у сумі 17779,20 грн., а також судові витрати в сумі 2102,00 грн. Позивач зазначає, що 22.02.2011 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем укладено вищевказаний договір за яким ОСОБА_1 , отримав кредит у розмірі 14000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку із порушенням зобов`язань за кредитним договором, відповідач, станом на 21.09.2020 року, має заборгованість 17779,20 грн., яка складається з наступного: 13712,57 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4066,63 грн., - заборгованість за простроченими відсотками. Позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2102,00 грн. - судовий збір.

Не погоджуючись з позовними вимогами акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на адресу суду, у відповідності до приписів статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив у задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» відмовити у повному обсязі.

Відповідач зазначив, що з доданих позивачем до заяви «Умов та Правил надання банківських послуг» не вдається встановити, що саме ці Умови є невід`ємною частиною кредитного договору, укладеного між сторонами, оскільки на жодному з аркушів зазначених Умов та Правил немає підпису позичальника (відповідача) про ознайомлення з ними. Крім того, відповідач відмитив, що надані суду до позовної заяви документи не підтверджують позовні вимоги.

Відповідно до змісту частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України з урахуванням статей 526,527,530 Цивільного кодексу України, на думку представника відповідача, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

З урахуванням того, що банк не додав до позову оригіналу Заяви позичальника, виписки з особового рахунку відповідача, первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт надання кредиту, то сума боргу або взагалі його наявність, на думку представника відповідача, є не доведеною належними та допустимими доказами.

За наведеними у відзиві доводами, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, оскільки позивачем не надано доказів наявності згоди відповідача по справі на умови та правила надання банківських послуг, посилався на невідповідність та недоведеність розрахунку кредитної заборгованості та того, що відповідач не був ознайомлений зі всіма істотними умовами договору.

Крім того, відповідач просила суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, встановлений статтями 257 та 258 Цивільного кодексу України.

В порядку статті 179 Цивільного процесуального кодексу України на адресу суду від представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначив наступне.

Так, щодо форми кредитного договору банк зазначив, що при оформленні кредиту заява на отримання кредиту підписується повнолітньою дієздатною особою, якою підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами. В даному випадку, позичальник ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що заява, пам`ятка клієнта, Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг.

Укладання договору, за доводами позивача, здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання. Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умовам та Тарифам, які є загальнодоступною інформацією та розміщенні в відділеннях банку та на офіційному сайті банку.

На думку позивача при укладанні кредитного договору були досягнуті усі його істотні умови. Представником банку надано суду виписку з карткового рахунку, якою позивач підтверджує встановлений кредитний ліміт, а також те, що відповідач, ОСОБА_1 , користувався грошима, отримував кошти через банкомат.

На думку позивача, оскільки банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, то між банком і відповідачем було укладено Договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Стосовно застосування строків позовної давності, на які відповідач посилається в наданому відзиві на позовну заяву, представник позивача зазначила, що даний кредитний договір має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Відповідно до даного договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше наданого кредиту. Клієнт використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

При цьому позивач звернув увагу суду, що в порушення приписів статті 526 Цивільного кодексу України відповідач, на даний час, свої зобов`язання належним чином не виконав, на підставі чого просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду клопотання в якому просить розглядати справу за його відсутності за наявними у справі матеріалами, підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач по праві ОСОБА_1 , у судове засідання теж не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини 1статті 4 Цивільного процесуального кодексу Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогокодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

За приписамистатті 15 Цивільного кодексу Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

При цьому частиною 1 статті 77 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з приписами частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 вказаного вище нормативно-правового документа кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частини 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, шляхом підписання останнім 22 лютого 2011 року анкети заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, згідно з якою відповідачем отримано кредит, який у подальшому збільшився до розміру 14000 гривень 00 копійок у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Зі змісту вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_1 своїм підписом погодився з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 15 зв. сторона).

Згідно з наданим банком розрахунком, ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 21 вересня 2020 року має заборгованість у сумі 17779 гривень 20 копійок, яка складається з наступного:

13712 гривень 57 копійок заборгованість за тілом кредиту;

4066 гривень 63 копійок заборгованість за простроченими відсотками.

21 травня 2018 року позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» змінив тип товариства з публічного на приватне без зміни їх організаційно-правової форми: приватне акціонерне товариство. Оскільки відповідно до змісту абзацу 3 частини 2 статті 5 Закону України № 514-ІV від 17 вересня 2008 року «Про акціонерні товариства»(із змінами та доповненнями) зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням, ураховуючи, що банком здійснено відповідну державну реєстрацію зміни назви юридичної особи, відсутні юридичні підстави для залучення до участі у справі їх правонаступника, а тому в ході розгляду цього судового провадження слід враховувати нове найменування позивача: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Вирішуючи даний спір суд виходить з положень частин 1 та 2 статті 207 Цивільного кодексу України відповідно до яких правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1статті 638 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 526 наведеного кодифікованого закону Україниобумовлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому у відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексуУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 2статті 1054 Цивільного кодексу Українивизначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині стягнення прострочених відсотків, відсотків згідно ст. 625 ЦК України, банк посилався на Паспорт споживчого кредиту, у якому зазначені умови кредитування та який підписаний відповідачем.

Оскільки в указаних вище документах, підписаних відповідачем, визначений розмір процентної ставки за користування кредитом та штраф, суд вважає, що сторони погодили умови договору кредиту в частині розміру процентів за користування кредитом.

Відповідно до Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» процентна ставка за межами пільгового періоду для карти Універсальна ГОЛД встановлюється у розмірі 30%.

Згідно з наданим Банком розрахунку розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту складає 13712, 57 грн, а розмір процентів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 станом на 21.09.2020, складає 4066,63 грн.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України.

За таких обставин, наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в примусовому порядку суми непогашеного тіла кредиту, яка відповідно до заявленої вимоги складає 13712 гривень 57 копійок та заборгованості за відсотками у розмірі 1116 гривень 84 копійок.

Стосовно заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за кредитом, суд зазначає наступне.

Відповідно доположень статті 256 Цивільного кодексу Українипозовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257Цивільного кодексу України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина 2статті 258 Цивільного кодексу Українипередбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом перебіг загальної іспеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 5 статті 261 Цивільного кодексу Україниза зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, про що імперативно визначено у частині 4 статті 267 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд України неодноразово робив висновки про те, що за договором, який визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 Цивільного кодексу України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 Цивільного кодексу України), а не закінчення строку дії договору (зокрема у постановах: від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14; від 17 вересня2014 року у справі № 6-95цс14; від 24 вересня 2014 року у справі № 6-103цс14, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-134цс14; від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15).

В даному випадку, підписаний сторонами 22 лютого 2011 року кредитний договір у вигляді анкети- заява не містить строку повернення кредиту (користування ним), а відсутність підпису позичальника в Умовах та правилахнадання банківських послуг, у яких передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців змоменту його підписання і якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору він автоматично пролонговується на той самий строк, дає підстави для висновку, що сторони не обумовили в письмовому вигляді строк повернення кредиту.

Ураховуючи положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України мова про яку йшла вище та те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строків позовної давності, про яку у своїй заяві вказує представник відповідача.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що закредитним договором від 22 лютого 2011 року ОСОБА_1 видавались кредитні картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня березня 2021 року. Доказів видачі ОСОБА_1 інших кредитних карток за вказаним кредитнимдоговором матеріали справи не містять (а.с. 13).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», суд відповідно до пункту 6 частини 1статті 264 Цивільного процесуального кодексу Українивважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1, підпункту 1 пункту 1 частини 2статті 4 Закону України «Про судовий збір`судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір на загальну суму 2102 гривні 00 копійок, що підтверджено платіжним дорученням № PROM1В25MN від 01 жовтня 2020 року.

Частиною 1статті 141 Цивільного процесуального кодексу Українивстановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини 2статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Оскільки суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне покласти судові витрати по сплаті судового збору на позивача.

Керуючись ст. ст. 141, 223, 247, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК», 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, (код за ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_4 ) для сплати заборгованості та судових витрат МФО № НОМЕР_5 ) заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.02.2011 року в сумі 17729 (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят дев`ять ) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судові витрати у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві ) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Харківської апеляційного суду через Коломацький районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Повний текст рішення виготовлено 11 травня 2021 року.

Суддя: Лосєв Д.К.