печерський районний суд міста києва

Справа № 757/19474/21-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність Генерального прокурора, яка полягає у не розгляді клопотання від 08.04.202 з доповненнями від 21.04.2021 щодо прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020,-

ВСТАНОВИВ:

13.04.2021 до провадження слідчого судді Печерського районного суду міста Києва - ОСОБА_1 надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність Генерального прокурора, яка полягає у нерозгляді клопотання щодо процесуальних рішень у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020.

У скарзі, з урахуванням поданих доповнень, адвокат ОСОБА_3 просить зобов`язати Генерального прокурора розглянути його клопотання щодо прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020 та за результатами розгляду зобов`язати підпорядкованих прокурорів Департаменту міжнародно-правового співробітництва та повернення активів Офісу Генерального прокурора провести перевірку щодо необґрунтованості оголошення ОСОБА_4 у міжнародний розшук, відмовити у наданні гарантій Інтерполу, що в разі затримання останнього за кордоном уповноважені органи України ініціюють процедуру екстрадиції та відмовити у направленні запиту до іноземних держав про видачу (екстрадицію) ОСОБА_4 .

В обґрунтування доводів скарги адвокат ОСОБА_3 зазначає, що він звернувся до Генерального прокурора з клопотанням у порядку ст. 220 КПК України та на підставі ст. 36 КПК України, ст. 17 Закону України «Про прокуратуру» з відповідними вимогами, оскільки органом слідства та прокурорами у вказаному кримінальному провадженні вчиняються дії щодо незаконного оголошення ОСОБА_4 у міжнародний розшук та направлення запитів до іноземних держав про видачу (екстрадицію) ОСОБА_4 , а прокурори Департаменту міжнародно-правового співробітництва та повернення активів Офісу Генерального прокурора ігнорують вказані правопорушення, чим порушують права та законні інтереси останнього.

Однак, станом на час звернення до слідчого судді з даною скаргою, його клопотання Генеральним прокурором не розглянуто, та жодної відповіді на нього не надано. Таким чином вважає, що Генеральним прокурором допущено бездіяльність, яка полягає у нерозгляді його клопотання в порядку та строки, визначені ст. 220 КПК України, а відтак просить слідчого суддю зобов`язати Генерального прокурора розглянути його клопотання та задовольнити.

Адвокат ОСОБА_3 , що подав скаргу в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду скарги повідомлявся належним чином. Через канцелярію суду ним подано заяву про розгляд скарги за його відсутності, долучено до матеріалів скарги доповнення до скарги, із зазначенням, що вимоги скарги підтримує в повному обсязі.

Представник Офісу Генерального прокурора у судове засідання не з`явився, заяви, клопотання або письмові заперечення подані не були, про причини неявки до суду не повідомлено.

За вказаних обставин, слідчим суддею з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, визнано можливим її розгляд у відсутність скаржника та представника Офісу Генерального прокурора.

Згідно ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

Частинами 1, 2 ст. 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформляється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Відповідно до ст. 303 КПК України поряд з іншими, на досудовому провадженні заявником, підозрюваним, його захисником може бути оскаржена така бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Вивчивши скаргу та дослідивши письмові докази, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку.

Судовим розглядом встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000362 від 03.06.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ст. 368-5, ч. 4 ст. 369 КК України стосовно надання неправомірної вигоди особі, яка займає особливе відповідальне становище.

01.07.2020 детективами Національного антикорупційного бюро України складено підозру відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КПК України.

Як вбачається з матеріалів скарги, 28.07.2020 постановою детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 оголошено у міжнародний розшук та в цей же день матеріали кримінального провадження стосовно нього виділені в окреме провадження №52020000000000473, досудове розслідування якого здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України.

За приписами п. 1 розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 17.08.2020 №613/380/93/228/414/510/2801/5, уповноважений підрозділ запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну.

Публікація Червоного оповіщення запитується за таких умов: вчинене особою діяння кваліфіковано як злочин відповідно до Кримінального кодексу України; особу в установленому законодавством порядку оголошено в розшук правоохоронними органами України: для притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше двох років; для виконання вироку, яким особу засуджено до позбавлення волі на термін щонайменше шість місяців, або якщо невідбута особою частина покарання становить не менше шести місяців.

Для запиту публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу формуляр для запиту публікації Червоного оповіщення (додаток 1), а також таку інформацію та документи,: стислий і зрозумілий опис злочину, вчиненого особою, яка розшукується, зокрема час, місце, спосіб та інші суттєві обставини вчинення злочину (друкований текст обсягом до однієї тисячі знаків, у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу), а також інформацію про особисту участь особи у вчиненні злочину, мотиви, з яких його вчинено, та завдану шкоду; положення статті Кримінального кодексу України, за якою кваліфікується злочин; відомості про максимально можливе покарання, передбачене статтею Кримінального кодексу України; місцезнаходження за кордоном особи, яка розшукується, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (за наявності), або дані, які вказують на можливе перебування за кордоном особи, яка розшукується (підтверджена інформація про виїзд особи, яка розшукується, за межі України або про наявність в особи родинних та інших зв`язків за межами України тощо) та інші відомості, визначені вказаним пунктом Інструкції.

Запит про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення надсилається уповноваженим підрозділом за умови його погодження із центральним органом України щодо видачі особи (екстрадиції) і повідомлення ним про намір надіслати запит про видачу (екстрадицію) особи, яка розшукується, у разі її арешту, затримання чи встановлення місцезнаходження на території іноземної держави.

На підставі положень ч. 2 ст. 574 КПК України Офіс Генерального прокурора є центральним органом України щодо видачі (екстрадиції) підозрюваних, обвинувачених у кримінальних провадженнях під час досудового розслідування.

Наказом Генеральної прокуратури України №223 «Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародного співробітництва» від 18.09.2015 року встановлено, що міжнародне співробітництво під час кримінального провадження та наглядова діяльність на зазначеному напрямі здійснюються органами прокуратури України відповідно до Конституції України, чинного законодавства, міжнародних договорів України, а також загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

Згідно із п. 5.3 Наказу на Департамент міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України покладено організацію розгляду та безпосередній розгляд у межах компетенції запитів про міжнародну правову допомогу, екстрадицію і перейняття кримінального провадження на підставі міжнародних договорів, законодавства України, відомчих угод, а в окремих випадках - без договору, на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, а також підготовку рішень за такими запитами.

На підставі п. 7.11. Наказу на керівників регіональних та місцевих прокуратур у межах компетенції покладено обов`язок забезпечувати належну організацію нагляду у галузі міжнародного співробітництва під час кримінального провадження. Вживати заходів до попередження порушень українськими органами досудового розслідування конституційних прав громадян при оголошенні особи у міжнародний розшук та вирішенні питань, пов`язаних із її екстрадицією.

За запитом Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України, надавати висновки щодо обґрунтованості оголошення особи в міжнародний розшук, а також у встановленому порядку - матеріали досудового розслідування.

Відповідно до п. 1.1 Положення про Департамент міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України від 14.11.2017 №324 Департамент міжнародно-правового співробітництва є самостійним структурним підрозділом Генеральної прокуратури України, підпорядкованим заступнику Генерального прокурора згідно з розподілом обов`язків між керівництвом Генеральної прокуратури України.

Наказом Генеральної прокуратури України № 99-шц від 21.12.2019 «Про затвердження структури Офісу Генерального прокурора» визначено, що до складу Департаменту міжнародно-правового співробітництва та повернення активів входять, відділ правової допомоги, відділ екстрадиції, відділ міжнародного співробітництва та повернення активів та відділ організації перекладів.

На підставі п. 4.1.2.1. Положення про Департамент міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України відділ екстрадиції здійснює вивчення висновків щодо обґрунтованості оголошення особи в міжнародний розшук та надання відповідних гарантій Департаменту Інтерполу та Європолу Національної поліції України.

Викладене дає підстави дійти висновку про наявність повноважень у Департаменту міжнародно-правового співробітництва та повернення активів Офісу Генерального прокурора перевіряти законність та обґрунтованість оголошення особи в міжнародний розшук.

З матеріалів скарги вбачається, що за версією досудового розслідування, ОСОБА_5 за пособництва ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, 12.06.2020 надали неправомірну вигоду керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 у сумі 5 млн доларів США за закриття кримінального провадження №42014000000001590 від 17.11.2014 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, досудове розслідування у якому проводять детективи Національного антикорупційного бюро України, а процесуальне керівництво здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Як зазначає скаржник, за версією слідства ОСОБА_4 начебто організував вчинення вказаного злочину, надавши ОСОБА_5 відповідні вказівки щодо передачі неправомірної вигоди.

Зі скарги та доданих до неї документів, вбачається, що ОСОБА_4 з 2014 року постійно проживає за межами України та має громадянство Республіки Кіпр, що підтверджується паспортом Республіки Кіпр № НОМЕР_1 , виданим йому 22.12.2017.

За версією органу слідства, 01.02.2018 ОСОБА_4 покинув територію України і більш в Україну не повертався.

Відповідно до ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Відповідно до п. 7 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.

Статтею 281 КПК України встановлено, що якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.

Зважаючи на встановлення органом слідства обставин щодо відсутності

ОСОБА_4 на території України з 2018 року, наявність даних про його проживання та громадянство Республіки Кіпр з 2017 року, слідчий суддя погоджується з доводами скарги щодо наявності підстав для проведення перевірки з питань обґрунтованості оголошення ОСОБА_4 у міжнародний розшук та дотримання вимог КПК України органом слідства при вчиненні вказаної процесуальної дії.

Крім того, на підставі п. 1 Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, для запиту публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення правоохоронний орган України повинен надіслати уповноваженому підрозділу, серед іншого, інформацію про особисту участь особи у вчиненні злочину, мотиви, з яких його вчинено, та завдану шкоду.

За даними скарги єдиним доказом на підтвердження причетності

ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, є протокол огляду речей від 22.06.2020, складений детективом НАБУ, а саме картки пам`яті, на якій наявна копія архівна копія інформації з мобільного телефону ОСОБА_5 з абонентським номером НОМЕР_2 , в якому наявне листування з номером телефону НОМЕР_3 , який, за версією слідства, належить ОСОБА_4 .

Разом з тим, адвокатом ОСОБА_4 до скарги долучено копію вироку Обухівського районного суду Київської області від 28.12.2020 у справі 372/4387/20, яким засуджено ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.2 ст. 190 КК України.

У вказаному вироку встановлено, що ОСОБА_9 за попередньою змовою з невстановленими слідством особами розробили план заволодіння грошовими коштами осіб шахрайським шляхом. Згідно розподілених ролей, ОСОБА_9 відправляв особам, яких визначала невстановлена особа, зі свого абонентського номеру мобільного телефону НОМЕР_3 за допомогою месенджеру «WhatsApp» повідомлення з інформацією та даними наданими невстановленою слідством особою, при цьому маючи на меті отримати грошові кошти.

Також у вироку встановлено, що у період квітня-червня 2020 року ОСОБА_9 , діючи умисно, за попередньою змовою з групою осіб, на виконання раніше досягнутої домовленості із невстановленою слідством особою, матеріали, щодо якої виділено в окреме провадження, за допомогою свого абонентського номеру мобільного телефону НОМЕР_3 направляв повідомлення в месенджері «WhatsApp» абоненту НОМЕР_2 , який, за версією слідства у кримінальному провадженні №52020000000000362 належить ОСОБА_5 .

У ст. 90 КПК України зазначено, що рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили та яким встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України й міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, має преюдиційне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

Таким чином обставини, встановлені вироком Обухівського районного суду Київської області від 28.12.2020 є такими, що не потребують доказування.

Викладене дає обґрунтовані підстави вважати, що надана слідством інформація про особисту участь ОСОБА_4 у вчиненні злочину підлягає додатковій перевірці, в тому числі і у ході оголошення останнього у міжнародний розшук.

Крім того, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.12.2020 зобов`язано Генерального прокурора вирішити спір про підслідність та доручити здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000362 від 03.06.2020 іншому органу досудового розслідування.

З мотивувальної частин вказаного судового рішення вбачається, що слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні детективами Національного антикорупційного бюро України.

Враховуючи, що кримінальне провадження №52020000000000473 від 28.07.2020 стосовно ОСОБА_4 виділено з кримінального провадження №52020000000000362, допустимість зібраних доказів у вказаному кримінальному провадженні також підлягає додатковій перевірці.

Порядок здійснення видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, передбачений главою 44 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 573 КПК України, запит про видачу особи(екстрадицію) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв`язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк неменше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців. Запит компетентного органу іноземної держави про видачу особи може розглядатися лише у разі дотримання вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

За правилами ст. 575 КПК України клопотання про видачу особи в Україну готує слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, з дотриманням вимог, передбачених цим Кодексом та відповідним міжнародним договором України.

Клопотання складається у письмовій формі і повинно містити дані про особу, видача якої вимагається, обставини і кваліфікацію вчиненого нею злочину.

До клопотання додається, серед іншого, довідка про відомості, які вказують на вчинення кримінального правопорушення особою, або довідка про докази, якими підтверджується винуватість розшукуваної особи у його вчиненні.

На підставі п. 4.1.2.1. Положення про Департамент міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України від 14.11.2017 №324 на відділ екстрадиції покладається безпосередній розгляд документів про видачу або транзит правопорушників, що надходять від органів досудового розслідування та судів України, організація, а у виняткових випадках, за дорученням заступника Генерального прокурора, який згідно з розподілом обов`язків відповідає за напрям міжнародно-правового співробітництва, безпосереднє проведення екстрадиційних перевірок, вирішення за їх результатами запитів іноземних держав згідно з вимогами міжнародних договорів та законодавства України, у тому числі: перевірка документів органів досудового розслідування та судів України щодо екстрадиції на відповідність їх оформлення вимогам міжнародних договорів та законодавства України, вжиття заходів із метою усунення виявлених порушень та їх недопущення надалі; звернення до компетентних установ іноземних держав із запитами про видачу осіб, надання на їх вимогу необхідних гарантій, додаткових документів та відомостей;

Викладене дає підстави вважати, що вивчення питань законності та обґрунтованості клопотань органу слідства про видачу особу також покладається на відділ екстрадиції Департаменту міжнародно-правового співробітництва та повернення активів Офісу Генерального прокурора.

З урахуванням усіх вищенаведених обставин, що стосуються кримінального провадження №52020000000000473 з огляду на повноваження Департаменту міжнародно-правового співробітництва та повернення активів Офісу Генерального прокурора, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність також проведення перевірки щодо наявності підстав для направлення Департаментом запиту до іноземних держав про видачу (екстрадицію) ОСОБА_4 .

З огляду на необхідність проведення відповідних перевірок, до отримання результатів їх проведення, слідчий суддя вважає, що вимоги щодо відмови Департаментом міжнародно-правового співробітництва та повернення активів Офісу Генерального прокурора у наданні гарантій Інтерполу, що в разі затримання ОСОБА_4 за кордоном уповноважені органи України ініціюють процедуру екстрадиції та відмови у направлення запиту до іноземних держав про видачу (екстрадицію) останнього є такими, що заявлені передчасно.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Статтею 36 КПК України, встановлено, що нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, здійснює прокурор у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

Слід зауважити, що ст. 36 КПК України передбачає декілька видів нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, зокрема нагляд прокурорів у формі процесуального керівництва, тобто прокурорів, які у визначеному законом порядку входять до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні, та нагляд Генеральним прокурором, керівниками регіональних прокуратур, керівниками місцевих прокуратур, їх першими заступниками та заступниками, за додержанням законів поза процесуальною формою керівництва (ч. 5, 6 ст. 36 КПК України).

Статтею 123 Конституції передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначаються Законом України «Про прокуратуру», згідно зі ст.1 якого прокуратура становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим законом, здійснює встановлені Конституцією функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

На підставі ч. 3 ст. 17 Закону України «Про прокуратуру» під час здійснення повноважень, пов`язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов`язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті.

Прокурори вищого рівня мають право давати вказівки прокурору нижчого рівня, погоджувати прийняття ним певних рішень та здійснювати інші дії, що безпосередньо стосуються реалізації цим прокурором функцій прокуратури, виключно в межах та порядку, визначених законом. Генеральний прокурор має право давати вказівки будь-якому прокурору.

Стаття 19 Конституції України та визначений ст. 25 КПК України принцип публічності, із урахуванням повноважень, наданих ст. 36 КПК України та ст. 17 Закону України «Про прокуратуру», зобов`язують Генерального прокурора реагувати на незаконні рішення або бездіяльність підпорядкованих прокурорів.

Таке становище керівника узгоджується з положеннями ч.1 зазначеної статті КПК, відповідно до якої прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Згідно з ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання.

Так, єдиним критерієм, який дозволяє визначити, які дії чи бездіяльність органу дізнання, слідчого, прокурора, які рішення цих органів та осіб можуть бути оскаржені до суду та хто саме має право на таке оскарження, є обмеженням конституційних прав і свобод громадян або створення перепон для доступу до правосуддя.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження здійснюється шляхом судового контрою у відповідності до положень ст. 7 КПК України.

Відповідно до ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора постановлюється ухвала, яка за результатами розгляду може бути про: скасування рішення прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмовити в задоволенні.

З урахуванням повноважень, наданих ст. 36 КПК України та ст. 17 Закону України «Про прокуратуру», Генеральний прокурор має повноваження реагувати на незаконні рішення або бездіяльність підпорядкованих прокурорів шляхом надання вказівки, у тому числі і на здійснення певних процесуальних дій.

Тому, слідчий суддя, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України, враховуючи наявність обґрунтованих підстав для проведення перевірки щодо обґрунтованості оголошення ОСОБА_4 у міжнародний розшук, приходить висновку про обґрунтованість скарги в цій частині та наявності підстав для її задоволення. Інші вимоги скарги є передчасними, а тому, за встановлених обставин та наведених норм законодавства слідчий суддя приходить до переконання про часткове задоволення скарги адвоката ОСОБА_3

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 24, 42, 36, 40, 46, 303, 306, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність Генерального прокурора, яка полягає у не розгляді клопотання від 08.04.202 з доповненнями від 21.04.2021 щодо прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020 задовольнити частково.

Зобов`язати Генерального прокурора розглянути клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність Генерального прокурора, яка полягає у нерозгляді клопотання від 08.04.2021 з доповненнями від 21.04.2021 щодо прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020 та за результатами розгляду зобов`язати підпорядкованих прокурорів Департаменту міжнародно-правового співробітництва та повернення активів Офісу Генерального прокурора провести перевірку щодо обґрунтованості оголошення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у міжнародний розшук.

В решті вимог скарги відмовити.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1