Справа № 333/1780/21

Провадження № 1-кс/333/218/21

УХВАЛА

12 квітня 2021 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , особа, яка звернулася із скаргою ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя скаргу ОСОБА_3 щодо бездіяльності начальника слідчого відділення Відділу поліції №4 Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2021 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_3 у порядку ч.1 ст.303 КПК України щодо не внесення відомостей до ЄРДР. Крім того, у своїй скарзі останній, посилаючись на вимоги КПК України, просить слідчого суддю:

- винести рішення щодо доступу до речей і документів по трьох матеріалах кримінальних проваджень на 322 аркушах, 565 аркушах та 62 аркушах, які Запорізька місцева прокуратура №2 направила начальнику Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, провести їх вилучення та повернути потерпілому;

- винести рішення щодо повернення майна (матеріали амбулаторної карти), вилучені 26.05.2005 року дільничним інспектором Комунарського РВ ОСОБА_4 , а також лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_5 №221 та повернути їх потерпілому;

- призначити та забезпечити проведення судово-медичної експертизи щодо причин смерті ОСОБА_5 у порядку ч.3 ст.238 та ч.ч. 1-9 ст.244 КПК України;

- зобов`язати Запорізьку місцеву прокуратуру №2 винести постанову на проведення ексгумації трупа ОСОБА_5 . Під час проведення ексгумації трупа провести вилучення доказів знаряддя злочину та нічну сорочку його матері ОСОБА_5 .

08.04.2021 року ОСОБА_3 доповнив свою скаргу, а саме: вимогою зобов`язати начальника Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області призначити слідчого для досудового розслідування; провести досудове розслідування за фактом вбивства ОСОБА_5 на підставі відомостей, внесених до ЄРДР; скласти обвинувальний акт; внести клопотання про призначення примусових заходів виховного характеру відносно осіб, зазначених у скарзі та притягти їх до кримінальної відповідальності за п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.185, ч.ч. 1-4 ст.190, ч.ч. 1-5 ст.191, ч.ч. 1-3 ст.358 КК України; залучити ОСОБА_3 як потерпілого у вказаному кримінальному провадженні.

У своїй скарзі ОСОБА_3 зазначив, що у березні 2005 року ОСОБА_6 дозволила проживати у її кімнаті, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , свого співмешканця ОСОБА_7 . За вказаною адресою в одній із кімнат проживала також його матір ОСОБА_5 . У ніч на 18.03.2005 рок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скоїли вбивство його матері. Так, останній душив подушкою ОСОБА_5 , а ОСОБА_6 утримувала руки матері костилем останньої та випадково нанесла ОСОБА_5 колоте поранення у живіт. Організатором цього вбивства була ОСОБА_8 , яка хотіла заволодіти кімнатою матері.

17.03.2005 року він ввечері був у матері, переодягав її у нічну сорочку і жодних поранень на животі у останньої не було. 18.03.2005 року під час огляду місця події приймав участь прокурор та експерт. Останній прокурору зазначив, що відбулося вбивство, але прокурор, порушуючи усі вимоги законодавства, не призначив судову експертизу трупу матері, а виписав дозвіл на поховання.

Крім того, він помітив, що матір вдягнута у іншу нічну сорочку, ніж, ту в яку від одягав ОСОБА_5 ввечері 17.03.2005 року. Під час огляду у кімнаті матері він знайшов сорочку, в яку вдягнув матір, але вона була у крові. На тілі матері була ромбовидне поранення, тому він зрозумів, що таке поранення було нанесено костилем. Під час поховання він знайдену нічну сорочку, в якій матір була в момент вбивства, та костиль сховав у труну, тому на цей час і необхідно зробити ексгумацію, для того, щоб вилучити знаряддя вбивства та речові докази. Про цей факт він розповів священнику, який порадив йому дев`ять днів мовчати про це, для того, щоб заспокоїти душу померлої. Він так і зробив, тому на десятий день від вбивства все розповів працівникам міліції та прокуратури.

У подальшому, 26.05.2005 року дільничний інспектор Комунарського РВ ОСОБА_4 вилучив свідоцтво про смерть матері та амбулаторну картку останньої, але жодних процесуальних документів з цього факту не складав.

Також, у володінні Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області на цей час мається три матеріали кримінальних проваджень з приводу його скарг та заяв: на 322 аркушах, 565 аркушах та 62 аркушах, які направлялися з Офісу Президента України, Запорізької обласної прокуратури та Запорізької місцевої прокуратури №2. Тому, враховуючи, що він є потерпілим, просить провести їх вилучення та повернути йому.

У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав свою скаргу з підстав, викладеній у ній та просив задовольнити.

Начальник СВ Відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 до суду не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги ОСОБА_3 .

До суду направив копію заяви ОСОБА_3 у порядку ст.214 КПК України та відповідь останньому, що за вказаними у заяві фактами вже проводилася ретельна перевірка, а саме: 29.03.2016 року, під час якої зазначені у заяві відомості не знайшли свого обєктивного підтвердження.

Вислухавши пояснення ОСОБА_3 , перевіривши матеріали, додані до скарги останнього, слідчий суддя дійшов до такого.

Відповідно до ч.1 ст.303КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогамистатті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;

2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченимиглавою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;

9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;

10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Таким чином, частиною 1 статті 303 КПК України передбачений вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

Частиною 3 ст.26 КПК Українивизначено, що слідчі судді, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноваженьКПК України.

У скарзі ОСОБА_3 відсутня чітка вимога щодо внесення певних відомостей до ЄРДР, хоча його вимоги про зобов`язання начальника Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області призначити слідчого для досудового розслідування; провести досудове розслідування за фактом вбивства ОСОБА_5 на підставі відомостей, внесених до ЄРДР; скласти обвинувальний акт свідчить про те, що ОСОБА_3 фактично саме оскаржує бездіяльність посадових осіб з приводу не внесення відомостей до ЄРДР.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 214 КПК України, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає не внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Системний аналіз положень ст.ст. 214, 303 КПК України, свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні.

У судовому засіданні встановлено, що 24.03.2021 року ОСОБА_3 письмово подав заяву у порядку ст.214 КПК України до начальника Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області на підставі:

- направлення до Комунарського ВП матеріалів з прокуратури по вимозі Президента України на 565 аркушах від 06.08.2020 року про обов`язкове проведення досудового розслідування;

- прийнятого рішення суддею Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_10 від 09.04.2007 року;

- заяви потерпілого ОСОБА_3 від 16.02.2005 року, 12.04.2005 року, 12.04.2006 року, 27.12.2006 року, 09.04.2007 року, 25.08.2020 року, в яких повідомлялося про те, що експерт ЗОБ СМЕ, зловживаючи своїм положенням оглянув труп ОСОБА_5 та не встановив на ньому наявність свіжого поранення, а прокурор замість призначення експертизи, видав направлення на поховання;

- дільничний інспектор Комунарського РВ ОСОБА_4 вилучив свідоцтво про смерть ОСОБА_5 та амбулаторну картку останньої, але жодних процесуальних документів з цього факту не складав і не провів слідчих дій.

12.04.2021 року начальник Відділу поліції №4 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_3 , що останній звертався 29.03.2016 року з аналогічною заявою, під час перевірки якої, факти, викладені у його зверненні не знайшли свого об`єктивного підтвердження.

Згідно з ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Обов`язковими елементами складу будь-якого злочину є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.

Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність), які оцінюється, не є злочином.

Аналіз першого речення ч.1 ст. 214 КПК України дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення (злочин).

Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про вчинений злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях такі дані відсутні, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до ЄРДР.

Із заяви ОСОБА_3 , з якою він звернувся 24.03.2021 року вбачається, що останній фактично посилається на минулі свої звернення. В заяві ОСОБА_3 , на думку слідчого судді, відсутні об`єктивні дані, що дійсно вказують про вчинення злочину (відсутня суспільна небезпека відповідно до положень ч.1 ст.2 КК України та відсутні обставини, що свідчать про вчинення ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 кримінального правопорушення).

Таким чином, аналізуючи зміст скарги та заяви ОСОБА_3 , слідчий суддя не вбачає підстав для внесення відомостей, викладених у заяві останнього від 24.03.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Розглянувши інші вимоги ОСОБА_3 , слідчий суддя дійшов до такого.

Відповідно достатті 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбаченихстаттею 244цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Згідно ч.1 ст.159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх

Відповідно до частини 1 статті 239 КПК України провести ексгумацію можна тільки на підставі постанови прокурора. Якщо під час досудового розслідування виникла необхідність проведення ексгумації трупа, слідчий може звернутися до прокурора з відповідним клопотанням. Прокурор зобов`язаний розглянути це клопотання та у разі, якщо це необхідно, винести постанову про проведення ексгумації трупа.

У частині 1 статті 55 КПК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Процесуальними умовами появи потерпілого як учасника кримінального провадження є необхідність подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, надання згоди на визнання потерпілим (у разі, якщо така заява ним не подавалась) або подання заяви про залучення до провадження як потерпілого.

У частині 2 статті 55 КПК України визначається момент виникнення в особи статусу потерпілого як учасника кримінального провадження: права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Кримінальний процесуальний закон (статті 55 - 59 КПК України) юридично закріплює статус потерпілого - учасника кримінального провадження, наділяючи його певними процесуальними правами та обов`язками саме як учасника процесу.

Водночас у частині 6 статті 55 КПК України передбачено так зване правонаступництво у кримінальному провадженні. Згідно з положеннями цієї норми, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.

Таким чином, чинний КПК України передбачає юридичну фікцію, відповідно до якої інша особа визнається власне потерпілим, хоча їй безпосередньо не заподіяна шкода в результаті вчинення кримінального правопорушення. Водночас КПК України закріплює перехід до такої особи не тільки прав потерпілого, а й перехід самого процесуального статусу потерпілого.

На цей час відсутні дані, які б вказували, що ОСОБА_3 є потерпілим або заявником по кримінальному провадженню, пов`язаному із смертю його матері.

Таким чином, не маючи процесуального статусу потерпілого або іншого учасника провадження ОСОБА_3 позбавлений права на подання клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів, призначення експертизи та проведення ексгумації.

Щодо клопотання про повернення йому певних речей (матеріали амбулаторної карти та лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_5 №221), то ОСОБА_3 не доведений сам факт вилучення вказаних документів дільничим інспектором ОСОБА_4 .

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що необхідне відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст. 55, 159, 241-242, 303-309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 щодо бездіяльності начальника слідчого відділення Відділу поліції №4 Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді.

Повний текст ухвали складено 16.04.2021 року.

Слідчий суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя ОСОБА_1