ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2335/21 Справа № 177/1522/17 Суддя у 1-й інстанції - Строгова Г. Г. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Пищиди М.М.

суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Піменової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне акціонерне товариство «Туристична компанія «Айті-тур», фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, про відшкодування збитків, завданих невиконанням умов договору про надання туристичних послуг та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Травел Профешнл Груп», треті особи: ПАТ «Туристична компанія «Айті-тур», ФОП ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, про відшкодування збитків, завданих невиконанням умов договору про надання туристичних послуг та моральної шкоди.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що на початку липня 2017 року через туристичного агента ФОП ОСОБА_3 та АТ «Туристична компанія Айті-тур», ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Тревел профешнл груп» договір про надання туристичних послуг за умовами якого, передбачалось надання туристичних послуг ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в межах турпакету до м. Хургада за період з 14:00 годин 27 липня 2017 року по 12.00 годин 10 серпня 2017 року на підтвердження чого здійснив оплату ТОВ «Тревел профешнл груп» у розмірі 37 792,00 грн.

Умовами укладеного договору, окрім іншого, передбачався обов`язок туроператора забезпечити виліт вказаних осіб з аеропорту «Жуляни» 27 липня 2017 року о 10:00 год. Виліт з аеропорту «Жуляни» був скасований та перенесений на 27 липня 2017 року 12:30 годин з аеропорту «Бориспіль». У призначений вдруге час вильоту 12:30 годин 27 липня 2017 року туроператор не забезпечив виліт відповідно до умов договору. Приблизно об 11:45 годин 27 липня 2017 року на табло аеропорту з`явилося оголошення про те, що виліт на Хургаду перенесений на 15:00 годин. У призначений втретє час вильоту 27 липня 2017 року о 15.00 годині позивач не був відправлений до м. Хургада без пояснення причин виліт відкладено на невизначений час. При цьому, протягом усього часу перебування в аеропорту туроператор ТОВ «Тревел профешнл груп» не надавав позивачу ніякої інформації, представник туроператора був відсутній, туристи перебували в інформаційному вакуумі не розуміючи причин порушення туроператором істотних умов договору, які стосуються часу вильоту, часу прибуття, своєчасного розміщення в готелі, можливості отримання харчування.

27 липня 2017 року після проходження реєстрації і до 22 години туристи перебували в буферній зоні аеропорту. О 21:15 годині 27 липня 2017 року група туристів у кількості 30-40 осіб почала вимагати від працівників аеропорту «Бориспіль» пояснень щодо затримки рейсу на Хургаду № 4355 та викликати представників туроператора.

ОСОБА_1 , вказував, що враховуючи дані обставини, як втрачений з вини туроператора цілий день відпочинку, втрачені кошти які були сплачені за 27 липня 2017 року у складі турпакету, перенесення авіарейсу 4 рази, відсутність будь-якої інформації з боку туроператора про причини порушення умов договору та час вильоту, загальна невизначеність з відправкою позивача та членів його сім`ї 27 липня 2017 року у турпоїздку внаслідок відсутності літака, психічне напруження, втому, тощо, позивачем було прийнято рішення про відмову від договору про надання туристичних послуг, оскільки відповідачем в односторонньому порядку декілька разів порушено умови договору.

Позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- розірвати договір туристичного обслуговування укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Травел Профешнл Груп»;

- стягнути з ТОВ «Тревел профешнл груп» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 37 792,00 грн за сплачений туристичний пакет;

- стягнути з ТОВ «Тревел профешнл груп» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 3 518,48 грн у якості компенсації збитків;

- стягнути з ТОВ «Тревел профешнл груп» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 37 792,00 грн у якості спричиненої моральної шкоди та кошти в розмірі 106 573,44 грн у якості пені (т.1, а.с. 1-7, 210-217).

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено (т.2, а.с.103-106).

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права (т.2, а.с.111-116).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2019 року - залишено без змін (т.2, а.с.133-136).

Постановою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року Постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.2, а.с.217-230).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду (т.2, а.с.235).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, з урахуванням постанови Верховного Суду від 02 грудня 2020 року, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 придбав туристичний тур Єгипет - Хургада Hilton Hurgada Long Beach resort 4* на 3 особи (2 дорослих + 1 дитина) дата прибуття 27 липня 2017 року о 14:00 годин та дата вибуття 10 серпня 2017 року 12:00 годин. На підтвердження факту укладання договору про надання туристичних послуг туристи отримали електронний ваучер на поселення від відповідача у якому зазначено: № ЕG 27077025, де ЕG означає Єгипет, а 27077025 номер договору з туристичним оператором.

Умовами укладеного договору та програмою туру передбачався обов`язок туроператора забезпечити виліт вказаних осіб з аеропорту Жуляни 27 липня 2017 року, час вильоту з аеропорту «Жуляни» був призначений о 01:00 годині 27 липня 2017 року.

Виліт з аеропорту «Жуляни» був скасований та перенесений на 27 липня 2017 року 12:30 годин з аеропорту «Бориспіль» рейсом ВАY 4355.

Відправлення рейсу ВАY 4355 переносилось на 15:00 годину, потім на 19:00 годину, але фактично в цей час рейс не був відправлений.

Рейс ВАY 4355 було відправлено 27 липня 2017 року о 23:01 годині на повітряному судні В734 авіакомпанії «DART», яке прибуло перегінним рейсом ВАY 1023 з аеропорту «Жуляни» до аеропорту «Бориспіль» о 21:30 годині.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач після початку споживання туристичних послуг (реєстрації для посадки на рейс), в односторонньому порядку відмовився від подорожі, а тому підстави для стягнення коштів відсутні.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Виконавець повинен надати послугу особисто (частина перша статті 902 ЦК України)

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (частина друга статті 902 ЦК України)

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року в справі № 756/1381/17-ц (провадження № 61-30637св18) зроблено висновок по застосуванню статті 902 ЦК України та вказано, що «за загальним правилом виконавець в договорі про надання послуг має надати послугу особисто. Проте не виключається, що сторони в договорі про надання послуг встановлять право виконавця покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, але виконавець залишається відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. При покладенні на іншу особу виконання договору про надання послуг не відбувається виникнення обов`язку в іншої особи. Зрозуміло, що покладення виконання на іншу особу не робить її стороною в зобов`язанні, яке виникло на підставі договору про надання послуг, та не створює для неї жодних прав і обов`язків. По своїй суті дії іншої особи з виконання договору про надання послуг є діями самого виконавця. При цьому виконавець залишається стороною зобов`язання, яке виникло на підставі договору про надання послуг».

У постанові Верховного Суду України від 03 липня 2013 року в справі № 6-42цс13 зроблено висновок про те, що «згідно із частиною п`ятою статті 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про туризм» порушеннями законодавства в галузі туризму є порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг. Згідно із частиною десятою статті 20 Закону України «Про туризм» якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів. Так, частиною четвертою статті 10 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» передбачено, що за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Також частиною першою статті 33 Закону України «Про туризм» встановлено, що суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Згідно із частинами першою та другою статті 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини. Отже, майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, тобто порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг та за вини якого замовнику завдано збитків».

Суди встановили та визнано сторонами, що ТОВ «Тревел профешнл груп» шляхом видачі ваучера TPG № EG27077025 та надання програми туру до ваучера TPG № EG27077025 уклало з ОСОБА_1 договір на туристичне обслуговування та взяло на себе зобов`язання надати позивачеві комплекс туристичних послуг, до складу якого входили:

послуги перевезення;

послуги розміщення;

інші додаткові послуги.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що інші умови, в тому числі щодо можливості та порядку зміни ТОВ «Тревел профешнл груп» обсягу та часу послуг, які входили до визначеного у ваучері TPG № EG27077025 та програмі туру комплексу туристичних послуг, між позивачем та відповідачем визначені не були.

Якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України «Про захист прав споживачів» (частина п`ятнадцята статті 20 Закону України «Про туризм»)

У пункті 1 частини сьомої статті 20 Закону України «Про туризм» передбачено, що кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв`язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі: погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків.

Відповідно до частини одинадцятої статті 20 Закону України «Про туризм» якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані. У разі неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста від них туроператор зобов`язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін.

Апеляційним судом встановлено, що замовником чартерного рейсу ВАY 4355 було ТОВ «Тревел профешнл груп» та жодних угод чи прямого продажу авіаквитків ОСОБА_1 ТОВ «Авіакомпанія Браво» не здійснювала (т. 1, а .с. 203) та матеріали справи не містять авіаквитків придбаних безпосередньо ОСОБА_1 в ТОВ «Авіакомпанія Браво» або іншого авіаперевізника.

Укладаючи договір відповідач зобов`язався забезпечити виліт осіб вказаних у ваучері TPG № EG27077025 з аеропорту Жуляни 27 липня 2017 року о 01:00 годині та затримка надання туристичного продукту повинна визначатись саме з цього моменту.

Відповідач не зміг надати частину туристичного продукту, а саме забезпечити виліт осіб вказаних у ваучері TPG № EG27077025 з аеропорту Жуляни 27 липня 2017 року о 01:00 годині 27 липня 2017 та ТОВ «Тревел профешнл груп» без згоди позивача змінено місце та час відправлення позивача в туристичну подорож, що потягло за собою відмову відповідача від договору про надання туристичних послуг, оскільки тур оператор неодноразово в односторонньому порядку порушив істотні умови договору в частині забезпечення взятого на себе обов`язку щодо своєчасного вильоту, та прибуття до м. Хургада, не забезпечив туриста як споживача туристичних послуг інформацією про зміну часу вильоту, причини зміни часу вильоту, в односторонньому порядку змінив істотні умови договору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що права позивача порушено, та вважає за необхідне, розірвати договір туристичного обслуговування укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Травел Профешнл Груп», відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України, а також стягнути з ТОВ «Тревел профешнл груп» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 37792,00 грн за сплачений туристичний пакет; а також стягнути з ТОВ «Тревел профешнл груп» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 3518,48 грн у якості компенсації збитків, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (том 1 а.с.18-20).

Щодо стягнення моральної шкоди.

Згідно з ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Правовідносини сторін випливають з договірних відносин щодо надання банківських послуг.

Згідно зі ст.611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Правила ст. 1167 ЦК України регулюють позадоговірні (деліктні) відносини.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Згідно з ч.2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.032019 у справі № 761/26293/16-ц, провадження № 14-64цс19.

У вищенаведеній постанові Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов`язання (стаття 611 ЦПК України) може здійснюватися виключно у випадках, що прямо передбачені законом, а також якщо умови про відшкодування передбачені укладеним договором. Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Отже, виходячи з аналізу зазначених правових норм слід дійти висновку про те, що ні чинним законодавством, ні договором, укладеним між позивачем та відповідачем не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди, а відтак висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 в цій частині є вірним.

Щодо стягнення пені в розмірі 106573,44 грн.

Відповідно до ч.5 ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуг) згідно з договором, за кожен день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі, коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Колегія суддів, врахувавши, що заявлений розмір пені є значно більшим за розмір сплачений за туристичний пакет, дійшла висновку про зменшення розміру пені до 37792 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови в задоволені позовних вимог про розірвання договору туристичного обслуговування укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Травел Профешнл Груп», стягненні коштів за сплачений туристичний пакет коштів, збитків, а також пені, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог. В частині відмови в стягненні моральної шкоди, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі позову до суду позивач звільнений від сплати судового збору, рішення прийнято на користь позивача, тому судові витрати слід стягнути з відповідача в дохід держави пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 259, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне акціонерне товариство «Туристична компанія «Айті-тур», фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, про відшкодування збитків, завданих невиконанням умов договору про надання туристичних послуг та пені, - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне акціонерне товариство «Туристична компанія «Айті-тур», фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, про відшкодування збитків, завданих невиконанням умов договору про надання туристичних послуг та пені, - задовольнити частково.

Розірвати договір туристичного обслуговування укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Травел Профешнл Груп».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел профешнл груп» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 37792,00 грн за сплачений туристичний пакет.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел профешнл груп» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 3 518,48 грн у якості компенсації збитків.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел профешнл груп» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 37792грн у якості пені.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел профешнл груп» судовий збір в розмірі 791,02 грн. та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді: