Справа № 761/22456/16-к

Провадження №1-кп/761/174/2021

В И Р О К

Іменем України

06 квітня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі:

секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

представника потерпілих ОСОБА_12 ,

обвинуваченого ОСОБА_13 ,

захисника ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Києва кримінальне провадження № 120151001000138 77 від 19.11.2015, у якому

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, громадянин України, перс, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, має двох неповнолітніх дітей, з вищою освітою, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у силу ст. 89 КК України не судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України,

у с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_13 вчинив умиснікримінальні правопорушенняпроти життялюдини та протичужої власності за нижченаведених обставин.

У ОСОБА_13 у період, що передував даті 19.11.2015, на ґрунті ревнощів та особистих неприязних стосунків виник протиправний намір, спрямований на заподіяння смерті своїй колишній дружині ОСОБА_15 .

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_13 19.11.2015, близько 8-ої години прибув до будинку АДРЕСА_3 , де у розташованому на 1-му поверсі цього будинку парикмахерському салоні «Студія краси», здійснювала підприємницьку діяльність ОСОБА_15 , та став очікувати на останню.

Обвинувачений, дочекавшись, коли близько 9-ої години ОСОБА_15 увійшла до приміщення салону, зайшов услід за нею.

Ага- ОСОБА_16 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігав, що виключало можливість надання допомоги ОСОБА_15 сторонніми особами, розуміючи свою перевагу у фізичній силі, діючи умисно, переслідуючи мету вбивства, усвідомлюючи, що спричиняє ОСОБА_15 особливих фізичних страждань через заподіяння останній великої кількості тілесних ушкоджень, завдав їй:

- не менше одного удару невстановленим предметом з обмеженою контактною поверхнею в область обличчя, чим спричинив потерпілій небезпечні для життя у момент заподіяння тілесні ушкодження у вигляді синця на обличчі у лобній ділянці зліва, крововилив у м`яких тканинах голови зі сторони їх внутрішньої поверхні у лобній ділянці зліва, у потиличній ділянці зліва та справа, значного нерівномірно вираженого, обмежено-дифузного субарахноїдального крововиливу по випуклим поверхням лобної, тім`яної та частково скроневої частки лівої гемісфери головного мозку, рожевого ліквору у шлуночках головного мозку (набряк-набухання головного мозку);

- не менше одного травматичного впливу за механізмом удару та тиснення невстановленим тупим предметом з обмеженою контактною поверхнею в область шиї,чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження, небезпечні для життя у момент заподіяння у вигляді синця на передній поверхні шиї на всьому протягу, підкапсулярного крововиливу у правій частині щитоподібної залози, крововиливу у корі язика зліва, неповного перелому лівої пластини щитоподібного хряща, повного косо-вертикального перелому правої частки перснеподібного хряща;

- не менше шести ударів невстановленим предметом в область обличчя, чим спричинив потерпілій легкі тілесні ушкодження у вигляді синців на правій половині обличчя, які охоплють повіки ока, спинку носа та частково виличну ділянку, на повіках лівого ока, на нижній щелепі справа з множинними подряпинами на фоні трьох забійних ран на червоній каймі верхньої губи зліва та справа, слизової оболонки нижньої губи;

- два удари невстановленим гострим предметом в область лоба, чим спричинив потерпілій легкі тілесні ушкодження у вигляді двох сліпих колото-різаних поранень у лобній ділянці;

- сім ударів невстановленим гострим предметом у ділянку очей, чим спричинив потерпілій легкі тілесні ушкодження у вигляді семи колото-різаних поранень повік обох очей;

- три удари невстановленим гострим предметом у підборіддя, чим спричинив потерпілій легкі тілесні ушкодження у вигляді трьох сліпих колото-різаних поранень підборіддя;

- тринадцять ударів невстановленим гострим предметом у шию, чим спричинив потерпілій тяжкі тілесні ушкодження у вигляді трьох проникаючих колото-різаних поранень шиї, легкі тілесні ушкодження у вигляді десяти сліпих колото-різаних поранень шиї;

- три удари невстановленим гострим предметом в область лівого надпліччя, чим спричинив потерпілій легкі тілесні ушкодження;

- два удари невстановленим гострим предметом в область правого вуха, чим спричинив потерпілій легкі тілесні ушкодження у вигляді двох різаних поранень правої вушної раковини.

Смерть ОСОБА_15 настала внаслідок комбінованої травми шиї та голови у вигляді колото-різаних поранень шиї з ушкодженням яремної вени та глотки, закритої травми шиї у вигляді переломів хрящів гортані з набряком слизової оболонки гортані та частковим перекриттям дихальних шляхів, а також внутрішньочерепної травми з травматичним субарахноїдальним крововиливом, яка у своїй течії ускладнилась крововтратою, шоком, асфіксією та набряком-набуханням головного мозку.

Нанесені ОСОБА_15 тілесні ушкодження у сукупністю з їх кількістю завідомо для обвинуваченого завдали потерпілій особливих фізичних страждань та мучення, оскільки виникли приблизно за 30-40 хв. до настання смерті.

Крім того, 19.11.2015, приблизно о 09.20 год. ОСОБА_13 , перебуваючи у приміщенні вищезазначеної «Студії краси», таємно викрав мобільний телефон «Samsung SM-J500H/DS», який належав потерпілій ОСОБА_15 , чим спричинив останній матеріальної шкоди на суму 4535 грн.,

Після вчинення вказаних дій ОСОБА_13 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядися на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_13 , будучи допитаним у судовому засіданні, вини у вчиненні інкримінованих йому дій не визнав, наполягаючи на своїй непричетності до скоєних правопорушень, у зв`язку з цим просив його виправдати та повністю відмовити у задоволенні заявлених до нього цивільних позовів.

Заперечуючи висунуте проти нього обвинувачення, ОСОБА_13 пояснив, що 19.11.2015, тобто у день вбивства ОСОБА_17 , приблизно в обідній час йому зателефонувала мати його колишньої дружини - ОСОБА_11 та запитала, чи не знає він, чому ОСОБА_18 не відповідає на телефонні виклики. Оскільки йому не були відомі причини такої поведінки, він так і відповів. Через деякий час йому зателефонував батько ОСОБА_18 ОСОБА_10 , який повідомив, що з ОСОБА_18 щось сталося і йому необхідно приїхати до неї на роботу.

Приблизно за дві години після цих розмов, коли він прибув до «Салону краси», йому від працівників поліції стало відомо, що ОСОБА_18 у лікарні, хтось із правоохоронців вилучив його мобільний телефон. Потім на вимогу слідчого слідчо-оперативна група прибула до його квартири на вул. Урицького та були вилучені три мобільних телефони, електронний планшет, який був споряджений сім-карткою та блютуз-гарнітурою.

Обвинуваченому не відомо, хто міг вчинити вбивство ОСОБА_18 та мотиви цього.

Мотиву вчиняти вбивство ОСОБА_15 у нього не було. Не дивлячись, що шлюб між ними був розірваний, стосунки між ним та колишньою дружиною були нормальними. Під час спільного проживання він ніколи не застосовував до ОСОБА_18 фізичної сили, тим більше не душив, після розлучення між ними інколи траплялися дрібні сварки. Він був проти розлучення, намагався зберегти сім`ю, хоча спільне проживання фактично припинилося у лютому 2015 року, за два тижні до розлучення вони виїжджали сім`єю до Одеси на відпочинок. Під час судового засідання у справі про розірвання шлюбу був вимушений дати свою згоду. Питання розподілу майна не обговорювалося. Після розлучення інколи зустрічалися, вихідні проводив разом з ОСОБА_18 та дітьми.

Обвинувачений бачився з ОСОБА_18 за два дні до вбивства, гуляли ввечері з нею у ОСОБА_19 парку, що розташований недалеко від місця роботи ОСОБА_15 .

ОСОБА_20 - ОСОБА_16 також повідомив, що 19.11.2015, приблизно о 9-й годині ОСОБА_18 з свого мобільного телефону з власної ініціативи зателефонувала йому, розмова тривала не більше хвилини, обговорювали побутові теми. Телефонний виклик був здійснений на планшет обвинуваченого.

Обвинувачений наполягав, що допитані судом свідки його оговорюють. Свідок ОСОБА_21 , яка начебто бачила його зранку у день вбивства на вул. В.Чорновола, помилилася, оскільки у названий свідком час він знаходився у себе вдома на вул. Урицького у м. Києві.

Ніяких дій щодо підготовки до вказаного злочину він не вчиняв.

Суд критично ставиться до показань обвинуваченого, оскільки вони спростовуються сукупністю інших, досліджених судом належних та допустимих доказів.

Позицію, яку зайняв обвинувачений безпосередньо у судовому засіданні щодо заперечення своєї причетності до вбивства ОСОБА_15 , суд вважає способом захисту обвинуваченого, метою якого є уникнення передбаченої законом відповідальності.

Надані суду показання ОСОБА_13 спростовуються, зокрема, даними слідчого експерименту, який проведений 16.04.2016 за добровільної участі обвинуваченого, із залученням захисника, з фіксацією цієї слідчої дії на відеоносій.

Так, обвинувачений детально та послідовно повністю відтворив свої дії безпосередньо на місцевості та повідомив, що він 19.11.2015, перебуваючи близько 8.30 год. під аркою будинку АДРЕСА_4 стрільців, що знаходиться майже навпроти «Салону краси», дочекався приїзду на роботу ОСОБА_15 та зайшов за нею до салону. Під час спілкування розмова загострилась, він не втримався та відштовхнув ОСОБА_18 в бік. Від завданого поштовху та впала на підлогу, забившись головою об крісло. Обвинувачений намагався допомогти їй підвестися, однак вона лежачи на спині, вдарила його ногою. Тоді він у відповідь завдав кулаками декілька ударів по голові та в обличчя ОСОБА_18 . Увесь цей час у руках обвинуваченого перебувала викрутка, яку він на прохання ОСОБА_15 взяв з її машини для ремонту ролета. Після удару ОСОБА_18 в обличчя ОСОБА_13 робочою частиною викрутки почав завдавати ударів в область обличчя та голови ОСОБА_18 . Кількість нанесених ним ударів не пам`ятає через те, що втратив контроль над собою. Після описаних дій він взяв зі столу мобільний телефон потерпілої та вийшов з приміщення. Не змикаючи двері, опустив ролет та покинув місце події. Переконливим, на думку суду, є та обставина, що безпосередньо під час слідчого експерименту обвинувачений продемонстрував ручку на ролеті, яку він того дня прикручував викруткою на прохання загиблою.

У подальшому, перетнувши вул. Січових стрільців, неподалік від магазину «Сільпо» викинув до смітникового баку телефон ОСОБА_15 , далі, рухаючись вулицею Павлівською, вийшов на вулицю В.Чорновола, на протилежній стороні якої, скориставшись громадським транспортом, дістався зупинки «Вул. Курська». Під час руху виявив у зовнішній кишені одягнутої на ньому куртки знаряддя злочину - викрутку, якою наносив тілесні ушкодження ОСОБА_15 , тому переложив її до внутрішньої кишені.

Повернувшись до своєї квартири, переодягнувся, забруднений кров`ю одяг поклав до двох синіх пакетів та викинув їх у баки для сміття біля гуртожитку по АДРЕСА_5 , подалі від будинку, де проживав. Приблизно о 10.40 год. був вдома.

Суд відмічає, що розташування трупа ОСОБА_15 та окремих предметів обстановки, що зафіксовано у протоколі огляду місця події від 19.11.2015, повністю відповідають вищезазначеним показанням ОСОБА_13 .

Так, у протоколі огляду місця події від 19.11.2015, протоколі огляду трупа ОСОБА_15 , та ілюстративній таблиці до нього відображена кімната, у якій розташований труп, його поза, у т. ч. поворот голови дещо на ліво, видимі тілесні ушкодження.

Крім того, відповідають показанням обвинуваченого, які він дав під час слідчого експерименту, відомості про місце стоянки автомобіля, на якому загибла 19.11.2015 прибула до місця роботи.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 19.11.2015, фототаблиці до нього автомобіль «Мітсубіші Л200», реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебував у дворі будинку АДРЕСА_3 стрільців, тобто саме на тому місці, на яке вказав обвинувачений.

Також виявлені на трупі та відображені у висновку судового експерта Київського міського клінічного бюро СМЕ від 21.03.2016 № 2944 ОСОБА_22 під час судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_15 тілесні ушкодження збігаються з показанням обвинуваченого.

Зокрема, вказаною експертизою на трупі ОСОБА_15 виявлено:

- два сліпих колото-різаних поранення в лобній ділянці: дві колото-різані (з рівними неосадненими краями, одним П-подібним кінцем та другим гострокутнім і рановими каналами, які перевищують довжину ран на шкірі) рани № 1 та рани № 2 в діяльнці хвоста лівої брови, від яких проходять ранові канали, що йдуть спереду назад, зверху вниз та дещо справа наліво, пошкоджуючи за своїм ходом підшкірно-жирову клітковину та м`язи в яких сліпо закінчується. Глибина ранових каналів становить по 1 см.

- сім колото-різаних поранень повік обох очей: колото-різані ( за морфологією аналогічні вище вказаним) рани №3,4,5,6,7,8,9 на верхніх повіках обох очей та на нижній повіці лівого ока, від якого відходять ранові канали, що мають різну направленість, ушкоджуючи за своїм ходом хрящі повік та їх кон`юктиви. Рани №8,9 також ушкоджують склеру правого ока. Глибина ранових каналів становить від 0,2 см до 0,4 см.

- три сліпих колото-різаних поранень підборіддя: колото-різані ( за морфологією аналогічні вище вказаним) рани № 12,13,14 на підборідді по центру та справа, від яких відходять ранові канали, що йдуть спереду назад, зверху вниз та дещо справа наліво, ушкоджуючи своїм ходом підшкірно-жирову клітковину та м`язи підборіддя в яких сліпо закінчується. Глибина ранових каналів становить 1,5 см, 2 см та 1 см.

- три проникаючі колото-різані поранення шиї: колото-різані ( за морфологією аналогічні вище вказаним) рани №15,16,17 на передній поверхні шиї справа в верхній третині, від яких відходять ранові канали, що йдуть спереду назад, зверху вниз та справа наліво. Рани №15,16 ушкоджують за своїм ходом підшкірно-жирову клітковину та м`язи шиї, проникаючи в порожнину глотки. Глибина їх приблизно по 2 см. Рана №17 ушкоджує за своїм ходом підшкірно-жирову клітковину, м`язи шиї, а також зовнішню гілку правої яремної вени. Глибина її ранового каналу становить біля 3 см.

- десять сліпих колото-різаних поранень шиї: колото-різані ( за морфологією аналогічні вище вказаним) рани № 18,19,20,21,22,23,24,25,26,27 на передній поверхні шиї по центру та справа, в передній та нижній третинах, на правій бічній поверхні шиї справа в нижній третині та на задній поверхні шиї зліва в нижній третині, від яких відходять ранові канали, що мають різну направленість, та ушкоджують за своїм ходом підшкірно-жирову клітковину та м`язи шиї, в яких сліпо закінчується, глибина їх становить від 0,8 до 1,5 см.

- два колото-різаних поранення лівого надпліччя: колото-різані ( за морфологією аналогічні вище вказаним) рани № 29,30 на лівому надпліччі, від яких відходять ранові канали, що мають дану направленість та ушкоджують за своїм ходом підшкірно-жирову клітковину та м`язи лівого надпліччя, в яких сліпо закінчується. Глибина ранових каналів становить по 1 см.

- два різаних поранення правої вушної раковини та одне лівого надпліччя: різані ( з рівними неосадненими краями, гострими кінцями, та рановими каналами, якій не перевищують довжину ран на шкірі) рани № 10 на козелку та №11 на протикозелку правої вушної раковини, а також №28 на лівому надпліччі, які ушкоджують лише м`які тканини. Глибина їх становить по 0,3 см.

- синець на обличчі в лобній ділянці зліва: крововиливи в м`яких тканинах голови зі сторони їх внутрішньої поверхні в лобній ділянці зліва, в потиличній ділянці зліва та справа, значний нерівномірно виражений, обмежено-дифузний субарахноїдальний крововилив по випуклим поверхням лобної, тім`яної та частково скроневої частини лівої гемісфери головного мозгу, рожевий ліквор в шлуночках головного мозку (набряк-набухання головного мозку).

- синець на передній поверхні шиї на всьому протязі: підкапсулярний крововилив в правій часці щитоподібної залози; крововилив в корні язика зліва; неповний перелом лівої пластини щитоподібного хряща; повний косо-вертикальний перелом правої частки перснеподібного хряща.

- синці на правій половині обличчя, охоплюючи повіки ока, спинку носа та частково виличну ділянку, на повіках лівого ока; на нижній щелепі справа з множинними подряпинами на фоні; забійні (не рівними осадненими краями, гострими кінцями, що з`єднані тканинними перетинками в дні та нерівними горбистими стінками) рани на червоній каймі верхньої губи зліва та справа; на слизовій оболонці нижньої губи справа у кількості трьох; садно на спині по серединній лінії; в проекції 1-го грудного хребця.

Смерть ОСОБА_15 настала внаслідок комбінованої травми шиї та голови у вигляді колото-різаних поранень шиї з ушкодженням яремної вени та глотки, закритої травми шиї у вигляді переломів хрящів гортані з набряком слизової оболонки гортані та частковим перекриттям дихальних шляхів, а також внутрішньочерепної травми з травматичним субарахноїдальним крововиливом, яка у своїй течії ускладнилась крововтратою, шоком, асфіксією та набряком-набуханням головного мозку.

Нанесені ОСОБА_15 тілесні ушкодження у сукупністю з їх кількістю завідомо для обвинуваченого завдали потерпілій особливих фізичних страждань та мучення, оскільки виникли приблизно за 30-40 хв. до настання смерті.

Спростовуються показання обвинуваченого щодо його непричетності до вчинення вбивства ОСОБА_15 висновком судово-медичної експертизи від 08.02.2016 № 46 та висновком судово-медичної експертизи від 23.03.2016 № 93, якими встановлено, що на наданій на дослідження будівельній рукавичці, вилученій під час огляду квартири обвинуваченого, виявлена кров людини, у результатів її дослідження встановлений змішаний ДНК-профіль, в якому по всіх досліджуваних локусах виявлені алельні поєднання, властиві генотипу ОСОБА_15 . Отже, домішок крові ОСОБА_15 у цьому об`єкті не виключається.

Пояснити походження у його квартирі цього предмета обвинувачений не зміг.

Вина обвинуваченого також підтверджується висновком експерта ДНДЕКЦ ОСОБА_23 від 21.03.2016 № 10-8. Зокрема, під час розтину трупа ОСОБА_15 у приміщенні Київського міського клінічного бюро СМЕ вилучений одяг останньої, під час проведення молекулярно-генетичної експертизи виявлено та вилучено зі светра загиблої 12 мікрооб`єктів, схожих на волосся. Молекулярно-генетичним дослідженням зазначеного волосся встановлено, що мітотип букального епітелію ОСОБА_13 збігається з мітотипом двох вилучених волосин. При цьому не виключається походження цих волосин від обвинуваченого або особи, яка є його біологічним родичем по материнській лінії.

Суд враховує, що згідно з показаннями самого обвинуваченого, потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також допитаних судом свідків, ОСОБА_24 щодня змінювала свій одяг, намагалася відповідати образу стиліста. Виходячи з цього, малоймовірним є те, що загибла була одягнута у той же одяг, що і на передодні, а виявлене на светрі ОСОБА_15 волосся має походження від двоюрідної сестри обвинуваченого ОСОБА_25 .

Крім того, показання допитаної судом свідка ОСОБА_25 в частині того, що ввечері, напередодні вбивства вона зустрічалася у «Салоні краси» з ОСОБА_26 , спростовуються даними моніторингу мобільного телефону ОСОБА_15 , який у вказаний свідком час знаходився в районі дії базових станцій по вул. Олени Теліги у м. Києві.

Беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_13 є дані, здобуті під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії.

Так, відповідно до ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 28.03.2016 слідчому наданий дозвіл на проведення негласної слідчої розшукової дії аудіо- та відеоконтролю публічно доступного місця - Ізолятора тимчасового тримання за адресою - м. Київ, провул. Косогірний, 7, з метою виявлення та документування доказів вчинення ОСОБА_13 особливо тяжкого злочину.

У результаті проведення названої НСРД встановлено, що обвинувачений 19.11.2015 приїхав до ОСОБА_15 з метою обговорити їх стосунки. Дочекавшись, коли ОСОБА_18 зайде до приміщення свого салону, увійшов за нею, у той час ОСОБА_18 підстригала собі волосся. У ході розмови, через свою емоційність не стримався, штовхнув ОСОБА_18 , яка від удару впала, вдарив її кулаком в область голови, потім якийсь гострий предмет попався йому під руку і обвинувачений завдав ним ударів ОСОБА_15 . Коли він прийшов до тями, ОСОБА_18 лежала на підлозі у крові.

Предмет, яким обвинувачений задавав тілесних ушкоджень ОСОБА_15 , він забрав з собою. Також з метою забезпечити собі алібі він взяв мобільний телефон ОСОБА_18 та зателефонував на свій планшет, у якому була налаштована функція автовідповідача.

Після вчинення злочину пішки пішов вулицею Коцюбинського, а потім донизу до просп. Повітрофлотського.

Повернувшись додому, переодягнувся, одяг куртку та штани, у яких він був під час вчинення злочину, викинув у смітник. Також в бак для сміття викинув мобільний телефон ОСОБА_15 .

Ураховуючи, що зазначена негласна слідча (розшукова) дія санкціонована відповідною ухвалою слідчого судді, відповідає вимогам ст. 270 КПК, оскільки проведена під час досудового розслідування особливо тяжкого злочину, зібрані відомості мають значення для кримінального провадження, при цьому не допущено істотних порушень прав та свобод людини, суд визнає зазначений доказ допустимим та вважає за можливе використати його як доказ вини обвинуваченого ОСОБА_13 .

Вищенаведені показання збігаються з показаннями обвинуваченого, які він дав під час проведеного з ним 16.04.2016 слідчого експерименту.

Вина обвинуваченого, у тому числі наявність мотиву, тривалих неприязних стосунків між обвинуваченим та ОСОБА_15 підтверджуються показаннями потерпілих та свідків.

Потерпілий ОСОБА_10 суду пояснив, що загибла ОСОБА_27 була його дочкою. Про її вбивство він дізнався 19.11.2015 з телефонної розмови з колегою дочки. На місці події він не був, туди виїжджала його дружина ОСОБА_11 .

За 2-3 місяці до загибелі ОСОБА_18 раптово переїхала жити до них, причиною було загострення її стосунків з обвинуваченим. Дочка приховувала, що стосунки з обвинуваченим стали напруженими, однак потерпілий бачив на шиї дочки синці, інколи був присутнім під час словесних сварок подружжя. Від ОСОБА_18 потерпілому відомо, що обвинувачений намагався її задушити. Ніч з 18 на 19 листопада 2015 року ОСОБА_18 провела у них, поїхала з квартири приблизно о 9-й годині, мобільний телефон вона носила у своїй сумці.

У шлюбі з ОСОБА_13 вони прожили приблизно 11 років, мали спільних дітей - сина та дочку, однак обвинувачений чомусь вважав, що син не його. Після розлучення стосунки стали ще складнішими, ОСОБА_18 стала більше нервувати. Можливо тому, що попереду було питання поділу спільного майна.

Дочка була успішною людиною, матеріально забезпечувала сім`ю. Тоді як ОСОБА_13 не затримувався на роботі більше двох-трьох місяців, увесь час знаходив причини, щоб кинути роботу. Обвинувачений пропонував дочці бути її менеджером з роботи з клієнтами, однак ОСОБА_18 на це не погодилася.

Після загибелі дочки він спілкувався телефоном з обвинуваченим, останній переконував, що вбивства не вчиняв.

Потерпілий наполягав на задоволенні цивільного позову на користь ОСОБА_28 та ОСОБА_29 щодо стягнення з обвинуваченого моральної шкоди та матеріальної шкоди до настання їх повноліття. А також цивільного позову самого потерпілого та його дружини ОСОБА_11 . На теперішній час онуки проживають разом з ним, він призначених їхнім опікуном.

Потерпіла ОСОБА_11 повністю підтвердила показання ОСОБА_10 , додавши, що зі слів дочки їй відомо про конфлікти в сім`ї останньої, про те, що обвинувачений її душив, знущався з їхнього сина. Напередодні вбивства 18.11.2015 дочка повернулася близько 21-ї години через те, що у неї був пізній клієнт, тому вона затрималася на роботі. Потерпіла охарактеризувала обвинуваченого як нестриману людину, якій важко контролювати свої емоції. Просила задовольнити їх з чоловіком цивільний позов.

Допитана судом свідок ОСОБА_30 пояснила, що з 2013 року була знайома з ОСОБА_27 , проходила у неї стажування. Зі слів загиблої, свідку відомо, що у ОСОБА_18 з обвинуваченим склалися непрості стосунки, останній неодноразово їй погрожував, намагався маніпулювати дітьми; говорив, що у разі, якщо ОСОБА_18 не буде з ним, то вона не буде більше ні з ким. ОСОБА_15 розповідала, що у серпні 2015 року, коли вона була у с. Тарасівка Київської області, обвинувачений душив її, від цих дій у ОСОБА_18 залишилися синці на шиї. З метою уникнути розлучення ОСОБА_13 надсилав ОСОБА_18 фотознімки, де він ріже собі вени, через це ОСОБА_15 кидала роботу та їхала до нього. З цих же міркувань приніс довідку, що у нього онкологічна хвороба останньої стадії, аби ОСОБА_18 не йшла від нього. Причинами такої поведінки, на думку свідка, були ревнощі та певна матеріальна залежність обвинуваченого від ОСОБА_15 , оскільки останнім часом дітей та чоловіка утримувала саме ОСОБА_18 . Під час процесу розірвання шлюбу обвинувачений погрожував знищити усі документи. Будь-яких погроз від інших людей ОСОБА_18 не надходило, вона була дружелюбною, привітною людиною. Останні місяці ОСОБА_15 та її діти жили у батьків ОСОБА_18 через те, що остання дуже боялася ОСОБА_20 - ОСОБА_16 .

Свідок ОСОБА_30 19.11.2015 мала прибути до «Салону краси» після обіду, однак близько 10-ї їй почала телефонувати їхній косметолог через те, що одна з клієнток не може потрапити до салону. ОСОБА_30 намагалася телефоном знайти ОСОБА_18 , однак на виклики та не відповідала. Прибувши близько 12-ї до місця роботи, свідок побачила, що автомобіль ОСОБА_18 стояв неподалік від салону, ролет на вхідних дверях був опущений, однак самі двері не замкнені. Увійшовши до приміщення салону, вона побачила, що всередині увімкнено світло, на підлозі у калюжі крові лежала ОСОБА_18 , на її тілі було багато різаних ран. Після цього свідок викликала поліцію та швидку. Обвинувачений нерідко бував у салоні, знав, як відкриваються та закриваються вхідні двері.

Допитаний судом свідок ОСОБА_31 показав, що загибла ОСОБА_15 була його двоюрідною сестрою їх будинки у с. Тарасівка розташовані по сусідству. У серпі 2015 року ОСОБА_18 зателефонувала йому з проханням про допомогу, кричала та плакала, повідомила, що обвинувачений її душить, благала врятувати її. Коли він прибіг до будинку сестри, побачив, що, дійсно, ОСОБА_13 обома руками душив її за шию. Свідкові вдалося відштовхнути обвинуваченого, тоді той перекинувся на ОСОБА_32 , намагався душити і його, був дуже агресивним, збудженим, емоційно не стриманим, погрожував присутнім розправою. Свідок бачив на тілі ОСОБА_18 синці від нанесених обвинуваченим побоїв. Пізніше від ОСОБА_33 дізнався, що причиною такої поведінки обвинуваченого були ревнощі та небажання ОСОБА_13 працювати.

Показання цього свідка повністю відповідають змісту листа ОСОБА_15 , який виявлений у результаті комп`ютерно-технічної експертизи вилученого за місцем проживання обвинуваченого ноутбуку «Аcer», модель Aspire one. У листі, зокрема, зазначається про конфлікт між обвинуваченим та ОСОБА_15 у с. Тарасівка, про роль у ньому свідка ОСОБА_34 .

Зазначеним листом також підтверджуються показання свідка ОСОБА_30 щодо погроз з боку ОСОБА_13 на адресу ОСОБА_15 , про її побиття обвинуваченим, про намагання вплинути через надсилання їй фотознімків розрізаних вен тощо.

Свідок ОСОБА_35 у суді показала, що у липні 2015 року після тривалої перерви відновила своє спілкування з ОСОБА_15 . При цьому свідок помітила, що ОСОБА_18 дуже напружена, все їх спілкування стосувалося виключно сімейного життя ОСОБА_18 . Остання розповідала, що її чоловік ОСОБА_20 - ОСОБА_16 душив її, очевидцями цього були їх діти. Причиною такої поведінки обвинуваченого були ревнощі, той не визнавав їх сина ОСОБА_36 своїм, казав, що син народився від подружньої зради ОСОБА_18 . Через це жорстоко ставився до дитини. ОСОБА_18 висловлювала наміри розлучитися з обвинуваченим, однак не знала, як це зробити. За враженням свідка, ОСОБА_15 була налякана до смерті. Тому свідок порекомендувала ОСОБА_18 звернутися до психолога, однак ОСОБА_18 в узгоджену дату до лікаря не з`явилася. Через деякий час ОСОБА_35 з соціальних мереж дізналася про вбивство ОСОБА_15 .

Аналогічні показання дав суду свідок ОСОБА_37 , додавши, що особисто чув від ОСОБА_18 скарги на агресивну поведінку та погрози вбивством, які надходили на її адресу від обвинуваченого, безпосередньо бачив синці на її зап`ясті. Як відомо свідку, обвинувачений з метою перешкодити розлюченню відібрав у ОСОБА_15 телефон, знищив її документи.

Свідок ОСОБА_38 також суду показала, що їй зі слів ОСОБА_17 відомо, що обвинувачений застосовував до ОСОБА_18 фізичну силу, душив, дуже ревнував, погрожував вбити. ОСОБА_18 дуже побоювалася за своє життя.

Зі слів допитаного судом свідка ОСОБА_39 слідує, що стосунки в сім`ї ОСОБА_15 та ОСОБА_13 у час, що передував убивству, значно погіршилися, ОСОБА_18 неодноразово скаржилася свідкові з приводу того, що ОСОБА_13 не працює, що їй самій доводиться нести матеріальний тягар та утримувати сім`ю. Обвинувачений на ґрунті ревнощів увесь час її контролював, застосовував до неї фізичну силу, душив її. У зв`язку з цим вона висловлювала наміри розлучитися з ОСОБА_20 - ОСОБА_16 .

Після смерті ОСОБА_18 свідок був запрошений до слідчого, де на пред`явленому відеозаписі за рисами обличчя впізнав ОСОБА_13 .

Свідок ОСОБА_40 показав суду, що з ОСОБА_18 та ОСОБА_41 знайомий тривалий час, ОСОБА_18 неодноразово скаржилася, що ОСОБА_42 не хоче працювати. Про її смерть дізнався з засобів масової інформації, зустрівся з ОСОБА_41 . Від останнього йому стало відомо, що у день вбивства ОСОБА_18 двічі йому телефонувала, він же увесь день був вдома, лише ненадовго виходив до магазину. Однак від своєї знайомої ОСОБА_43 свідку відомо, що та 19.11.2015 бачила ОСОБА_13 неподалік від місця роботи ОСОБА_18 .

ОСОБА_21 , будучи допитаною судом як свідок, повідомила, що з ОСОБА_41 та ОСОБА_18 була знайома декілька років до вбивства останньої. Про смерть ОСОБА_44 дізналася з соціальної мережі. Впевнено стверджує, що 19.11.2015, у період між 9.40 год. та 10.10 год., перебуваючи на вул. В`ячеслава Чорновола в районі її перетину з вул. Павлівської у м. Києві, бачила ОСОБА_20 - ОСОБА_16 . Обвинувачений був одягнутий у сірі штани та темну куртку з капюшоном, вони не привіталися, оскільки ОСОБА_42 її не бачив, він був заглиблений у власні думки. Свідок наполягала, що не могла помилитися, обвинувачений має характерну, дещо східну зовнішність і у той час вона зустріла єдину знайому людину.

Вищенаведені показання свідка ОСОБА_21 щодо випадкової зустрічі з обвинуваченим у день вчинення вбивства ОСОБА_15 неподалік від місця вбивства підтверджуються протоколом пред`явлення особи за фотознімками від 25.11.2015, згідно з яким цей свідок за фотознімками з камер зовнішнього відеоспостереження, які зафіксували переміщення ОСОБА_20 - ОСОБА_16 19.11.2015, впізнала обвинуваченого за рисами обличчя та одягом, у якому той був одягнутий.

Свідки ОСОБА_45 та ОСОБА_40 також вказали, що на фотознімках з камер відеоспостереження від 19.11.2015 зафіксований саме обвинувачений, а не інша особа, результати такого впізнання відображені у протоколах впізнання від 26.11.2015.

Суд бере до уваги, що зазначені слідчі дії проведені із свідками через нетривалий проміжок часу від дня скоєння злочину, що, на переконання суду, значно підвищує достовірність цих доказів, оскільки в пам`яті свідків збереглося більше деталей, що дало їм можливість впевнено розпізнати ОСОБА_13 , його одяг тощо.

Крім того, зазначені докази в цілому відповідають вимогам ч. 6, 7 ст. 223 КПК України, тобто визнаються судом допустимими.

Висновки суду в частині того, що на представлених фотознімках свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_45 та ОСОБА_40 впевнено впізнали обвинуваченого, підтверджуються висновком портретної експертизи від 10.06.2016 № 9225/16-35.

Дослідницька частина зазначеного висновку свідчить, що під час перегляду відеозапису на файлі «Артема 35.avi» (на таймері 2015-11-19, 08:18:39, 08:18:46, 08:22:25, 08:23:19), зафіксовані особи, які перебувають на відкритому повітрі (фото 12, 14), серед інших осіб одна особа за візуальними проявами ознак зовнішності схожа на ОСОБА_13 .

Відповідно до протоколу від 22.11.2015, який містить результати огляду планшету марки «Samsung SM-Т211», ІМЕІ: НОМЕР_3 , відображено, що даний пристрій містить інформацію про два вхідних виклики з мобільного телефону ОСОБА_15 НОМЕР_4 (картка контакту «Катенька»):

-19.11.2015 о 09 год. 41 хв. тривалість 18 секунд;

-19.11.2015 о 09 год. 42 хв. тривалість 22 секунди.

Цим же оглядом виявлено, що планшет має влаштовану стаціонарну функцію «автоматична відповідь» вхідних викликів.

Наведені у протоколі огляду дані знайшли своє підтвердження у висновку судового експерта Київського НДІСЕ ОСОБА_46 від 18.03.2016 № 1388/16-35, згідно з яким у зазначеному планшеті є функція «Автоматический ответ», що дозволяє при використанні гарнітури здійснювати автоматичне з`єднання при вхідних телефонних викликах на цей планшет.

Виходячи з вищезазначених показань допитаних судом свідків, суд вважає доведеним, що направлені на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_15 дії ОСОБА_13 були умисними та цілеспрямованими, їх мотивом були особисті неприязні стосунки на ґрунті матеріальної залежності від ОСОБА_15 а ревнощі обвинуваченого.

Під час огляду квартири, де проживав обвинувачений, за адресою АДРЕСА_2 , 19.11.2015 вилучені:

- ноутбук «Аcer», модель Aspire one та планшет «Самсунг» ІМЕІ: НОМЕР_3 (постановою слідчого від 03.12.2015 визнані речовими доказами);

- мобільний телефон «Nokia», ІМЕІ: НОМЕР_5 (постановою слідчого від 21.11.2015 визганий речовим доказом);

- мобільний телефон «Lenovo S920», ІМЕІ: НОМЕР_6 (постановою слідчого від 21.11.2015 визнаний речовим доказом).

На окрему увагу заслуговують дані за результатами аналізу інформації операторів мобільного зв`язку, згідно з якої мобільний термінал потерпілої ОСОБА_15 за № НОМЕР_7 19.11.2015 о 09 год. 39 хв. був зафіксований згідно даних типу GPRS (це пакетна система передачі даних, яка функціонує аналогічно з мережею Інтернет. Весь потік даних відправника розбивається на окремі пакети і потім доставляється одержувачу, де пакети збираються в один) станцією по АДРЕСА_6 , що знаходиться напроти через дорогу від будинку, де було вчинено вбивство.

За результатами аналізу інформації операторів мобільного зв`язку, згідно з якою мобільний термінал потерпілої ОСОБА_15 в момент здійснення телефонних з`єднань о 09:41 та 09:42 знаходився по АДРЕСА_7 , що відповідає часовому проміжку перебування ОСОБА_13 на вказаному місці відповідно до аналізу відеозаписів з камер відеоспостереження та даних, отриманих від обвинувченого під час слідчого експерименту.

Матеріалами судового провадження встановлено, що обвинувчений ОСОБА_47 користувався наступними номерами мобільних телефонів: НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 .

Так, після тривалої перерви у використанні (з 13.10.2015 по 16.11.2015) 16.11.2015 о 22 год. 34 хв. ОСОБА_47 переставив картку мобільного оператора НОМЕР_8 з ІМЕІ: НОМЕР_13 та активував її у своєму планшеті (ІМЕІ: НОМЕР_14 ) та з іншого свого номеру - НОМЕР_9 здійснив дзвінок на НОМЕР_8 , тривалістю 12 секунд. Суд враховує, що під час здійснення дзвінків відлік часу мобільним оператором починається з моменту початку здійснення вихідного сигналу.

Також, 17.11.2015:

- о 17 год. 48 хв. обвинувачений здійснив дзвінок з НОМЕР_8 на свій же номер НОМЕР_12 тривалістю 00:00:00 секунд;

- о 17 год. 49 хв. 50 сек. з НОМЕР_12 на НОМЕР_8 тривалістю 00:00:21 секунду;

- о 17 год. 50 хв. 32 сек. з НОМЕР_8 на НОМЕР_12 тривалістю 00:00:23 секунди;

- о 19 год. 44 хв. 58 сек. з НОМЕР_8 на НОМЕР_12 тривалістю 00:00:00 секунд;

- о 20 год. 16 хв. 04 сек. з НОМЕР_12 на НОМЕР_8 тривалістю 00 год. 13 хв. 07 секунд.

Крім того, 18.11.2015:

- о 15 год. 05 хв. 35 сек. ОСОБА_13 здійснив дзвінок з НОМЕР_8 на свій же НОМЕР_12 тривалістю 00:00:01 сек.;

- о 15 год. 05 хв. 57 сек. - дзвінок з НОМЕР_12 на свій же НОМЕР_8 тривалістю 00:01:26 сек.

Також, 19.11.2015 о 07 год. 21 хв. 00 сек. зі свого номеру - НОМЕР_9 здійснює дзвінок на НОМЕР_8 тривалістю 00:00:00 секунд.

При цьом, мобільні телефони знаходилися у зоні дії базових станцій, розміщених за адресами: м. Київ, вул. Антонова, 5, та м. Київ, вул. Солом`янська, 2, у зоні покриття яких знаходиться місце проживання ОСОБА_13 - м. Київ, вул. Урицького.

Після цього, 19.11.2015 з мобільного телефону потерпілої ОСОБА_15 ( НОМЕР_15 ) о 09 год. 41 хв. 49 сек. тривалістю 19 секунд та о 09 год. 42 хв. 24 сек. тривалістю 23 секунди здійснюються вихідні дзвінки на номер ОСОБА_13 НОМЕР_8 , при цьому перебуваючи в зоні дії базової станції по АДРЕСА_7 , (місце події обслуговує базова станція по АДРЕСА_8 ), тобто в момент дзвінка мобільний телефон потерпілої знаходився вже не на місці події.

В подальшому, о 10 год. 33 хв. 08 сек. з зазначеного вище планшету (ІМЕІ: НОМЕР_14 ) картку мобільного оператора НОМЕР_8 ОСОБА_13 знову переставляє до мобільного терміналу з ІМЕІ: НОМЕР_13 .

На переконання суду, такі дії ОСОБА_13 свідчать, що здійснюючи дзвінки на планшет з встановленою у ньому функцією автовідповідача з різних мобільних номерів, обвинувачений перевіряв спрацювання налаштувань автовідповідача, оскільки хотів остаточно впевнитись у його надійності.

Не спростовують висновків суду про винуватість ОСОБА_13 і показання свідка ОСОБА_48 , з яким обвинувачений близько 10-ї год. у день вчинення злочину спілкувався на вулиці. Оскільки факт перебування обвинуваченого у цей час поблизу його будинку не свідчить про неможливість останнього перебувати поблизу «Салону краси» годиною раніше.

Суд, дослідивши всебічно, повно та неупереджено всі обставини кримінального провадження, оцінивши у відповідності до вимог ст. 94 КПК кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що вина ОСОБА_13 у скоєнні інкримінованих йому злочинів доведена поза розумним сумнівом.

Дії ОСОБА_13 за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України стороною обвинувачення кваліфіковані правильно, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю.

Органом досудового розслідування дії обвинуваченого, пов`язані з протиправним заволодінням мобільним телефоном ОСОБА_15 кваліфіковані за ч. 1 ст.185 КК України, що суд також вважає правильним, оскільки обвинувачений таємно викрав чуже майно.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_13 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, у силу ст. 89 КК України не судимий.

Проведеною експертами Київського міського центру судово-психіатричної експертизи від 21.04.2016 № 311 встановлено, що ОСОБА_13 на будь-який психічний розлад не страждає і за своїм психічним станом на день інкримінованого діяння та на день проведення експертизи не страждав та не страждає, міг усвідомлювати значення своїх дій та міг керувати ними; на будь-яку наркологічні залежність (хронічний алкоголізм, наркоманію) не страждає та лікування з цього приводу не потребує.

Суд, враховуючи, що відповідно до ст. 89 КК України ОСОБА_13 не є особою, що має не зняту та не погашену судимість, як обставину, що характеризує обвинуваченого, бере до уваги, що згідно з вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20.05.1991 обвинувачений у квітні 1989 року брав активну участь у замаху на зґвалтування групою осіб неповнолітньої. Відбував покарання у виді позбавлення волі. Отже, вчинення насильницьких дій щодо жінки є характерною особистою рисою обвинуваченого.

Обставини, які відповідно до ст. 66, 67 КК України пом`якшують та/або обтяжують покарання, судом не встановлені.

Відповідно до вимог ст.50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно із ст.65КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.414КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною частиною статті закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Таким чином, окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, оскільки категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права передусім є недискримінаційним підходом, та не є неупередженістю, оскільки це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину за ст. 12 КК України та межі покарання за санкцією статті КК України відповідатимуть один одному, ай те, що покарання перебуватиме у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного, особою винного, що відповідає позиції Конституційного суду України (рішення від 02.11.2004) та Європейського суду з прав людини у справі «Скоппола проти Італії», що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п. 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання, суди повинні всебічно враховувати фактичні обставини кримінального провадження у їх сукупності та визначати тяжкість конкретних злочинів, враховуючи їх індивідуальний ступінь.

Визначаючи ступінь тяжкості злочину необхідно виходити з особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення, а саме: форми вини, мотивів, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків). Отже, ступінь тяжкості злочину визначається характером того діяння, яке було вчинено у конкретному випадку.

Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання, призначене особі, за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Під час призначення покарання ОСОБА_13 суд виходить із положеньстатті 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно дост.12 КК України, віднесений до категорії особливо тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який не працевлаштований, суспільно-корисною діяльністю не займається, вчиненим злочином позбавив життя матір двох власних малолітніх дітей, його відношення до скоєних злочинів і вважає, що виправлення ОСОБА_13 та попередження скоєння ним нових злочинів не можливо без ізоляції від суспільства, тобто має бути пов`язано з призначенням йому покарання лише у виді позбавленням волі.

Довічне позбавлення волі призначається лише у випадках, спеціально передбачених КК України, і за умови, що суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк. Призначення цього покарання повинно мотивуватись у вироку з обов`язковим наведенням обставин, які, на думку суду, перешкоджають застосуванню позбавлення волі на певний строк.

Вчинення обвинуваченим умисного вбивства людини, характер, кількість та локалізація тілесних ушкоджень, спричинених потерпілій, спосіб вбивств, обраний обвинуваченим, мотив особистої неприязні, який поставлений вище, ніж життя людини, мета завдати потерпілій особливих фізичних страждань шляхом нанесення численних поранень, а саме не менше 38 ударів в область обличчя, голови, шиї, а також мучення, оскільки ушкодження нанесенні за 30-40 хвилин до настання смерті потерпілої, що свідчить про чітко виражену антисоціальну спрямованість, зневажливе ставлення до закону та загальноприйнятих норм моралі та винятковий цинізм, є підставою для висновку, що ОСОБА_13 становить особливу небезпеку для суспільства.

Крім того, суд не може залишити поза увагою думку потерпілих батьків загиблої, які внаслідок злочинних дій обвинувачених втратили дочку, є людьми похилого віку, на їх утриманні залишились двоє малолітніх дітей.

Таким чином, зважаючи на дані про особу обвинуваченого, тяжкість вчинених ним злочинів, серед яких умисне позбавлення життя особи з обтяжуючою обставиною, а також особливу зухвалість й цинічність вчинення вбивства (спосіб, яким позбавлено життя потерпілої), думку потерпілих, суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому за п.4 ч.2ст. 115 КК Українивиняткової міри покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, із застосуванням вимогст. 70 КК України. Таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченимст. 65 КК України, за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_13 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

До обвинуваченого пред`явлено цивільні позови ОСОБА_10 , який діє в інтересах малолітніх ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про стягнення на кожного з дітей по 5000000 грн. на відшкодування моральної шкоди та по 4000 грн. щомісячних виплат на утримання кожної дитини; та ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про стягнення на їх користь з обвинуваченого по 5000000 грн. моральної шкоди кожному, по 2000 грн. щомісячного утримання, на користь ОСОБА_11 завдану матеріальну шкоду у розмірі 10039,10 грн.

Вказані цивільні позови в частині вимог, що стосуються моральної шкоди, є законними та обґрунтованими та у відповідності до вимог ст. 23, 1167 ЦК України підлягають задоволенню.

Так, при визначенні моральної шкоди суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, враховує страждання батьків загиблої ОСОБА_44 та малолітніх потерпілих, внаслідок загибелі їх доньки та матері відповідно. А також те, що злочин обвинуваченим вчинений умисно, за обтяжуючих обставин, причинний зв`язок між винними діями обвинуваченого та смертю ОСОБА_15 , вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги потерпілих про відшкодування моральної шкоди в межах 5 000000 грн. на кожного.

Суд враховує, що діти у малолітньому віці зазнали глибоких моральних страждань, пов`язаних з втратою найдорожчої їм людини матері ОСОБА_15 . Умисними злочинними діями обвинуваченого їх батька, вони позбавлені материнської турботи, любові та ласки. А відтак, зазначена втрата спричиняє їм глибокі душевні страждання та не може бути компенсована будь-якими благами.

Призначаючи до компенсації вказану суму, суд враховує глибину та тяжкість моральних страждань, а також їх тривалість. При цьому суд вважає, що вказана сума є співмірною з отриманими душевними травмами, а відтак позови у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо іншої частини позовів, то в цій частині суд задовольняє позови частково, з огляду на таке.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні, або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується дитині до досягнення нею 18 років, учню, студенту до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років, та батькам, які досягли пенсійного віку встановленого законом довічно.

На утриманні ОСОБА_15 перебували малолітні діти 2007 та 2010 років народження. Отже, останні мають право на щомісячне утримання до досягнення ними 18 років, а при навчанні до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років.

Батьками ОСОБА_15 є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які на час смерті потерпілої досягли пенсійного віку, отже, мають право на щомісячне утримання.

У відповідності до ч.2 вказаної статті шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

Проте, до цивільного позову не долучено документів, які б підтверджували щомісячний дохід потерпілої, що унеможливлює розрахунок у відповідності до позовних вимог.

Втім, суд вважає, що за вказаних обставин можливо застосувати прожитковий мінімум для певної категорії осіб, визначений Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік», та визначити щомісячне утримання на кожного з дітей по 2395 грн. щомісячно, з 01.07.2021 - по 2510 грн., з 01.12.2021 року - по 2618 грн. щомісячно, у наступному у відповідності до прожиткового мінімуму, визначеному відповідними законами України «Про державний бюджет» до виповнення кожним з дітей повноліття, а у разі навчання - до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років.

Щодо потерпілих батьків, які є особами пенсійного віку, при розрахунку щомісячних виплат необхідно застосувати мінімум, визначений Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік», у розмірі 1769 грн. щомісячно, з 01.07.2021 - по 1854 грн., щомісячно, з 01.12.2021 - по 1934 грн., а у подальшому у відповідності до прожиткового мінімуму, визначеному відповідними законами України «Про державний бюджет» - довічно.

З врахуванням наведеного в цій частині суд уважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України підлягає задоволенню позов в частині стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_11 матеріальної шкоди у розмірі 10039,10 грн. витрат на поховання її доньки ОСОБА_15 . Вказаний позов є законним та обґрунтованим, підтверджується наданими платіжними документами; видатковою накладною від 24.11.2015 та касовим чеком.

Процесуальні витрати у сумі 43 706, 00 грн., пов`язані з залученням експертів, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання щодо долі речових доказів необхідно вирішити у порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1ст. 115, ч. 1 ст. 185, ст. 64, 65 КК України, ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_13 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 115 КК України, та призначити йому покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.

Ага- ОСОБА_16 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України, та призначити йому покарання у виді арешту на строк 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_13 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.

Строк відбування призначеного цим вироком покарання відраховувати з 28 березня 2016 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування засудженим ОСОБА_13 призначеного покарання період його попереднього ув`язнення з 28.03.2016 по день набрання цим вироком законної сили з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення дорівнюють два дні позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Цивільний позов ОСОБА_10 та ОСОБА_11 задовольнити задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_13 на користь:

- ОСОБА_11 матеріальну шкоду в розмірі 10 039,10 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000 0000 грн., щомісячно по 1769 грн. на відшкодування шкоди, з 01.07.2021 - по 1854 грн., 01.12.2021 - по 1934 грн., а у подальшому у відповідності до прожиткового мінімуму, визначеного відповідними законами України «Про державний бюджет», - довічно.

- ОСОБА_10 моральну шкоду у розмірі 5000000 грн., щомісячно по 1769 грн. на відшкодування шкоди, з 01.07.2021 - по 1854 грн., з 01.12.2021 - по 1934 грн., а у подальшому у відповідності до прожиткового мінімуму, визначеному відповідними законами України «Про державний бюджет», - довічно.

Цивільний позов ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_28 , ОСОБА_29 задовольнити частково, стягнути з з ОСОБА_13 на користь:

- ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 5000000 грн. моральної шкоди, 2395 грн. щомісячно на відшкодування шкоди, з 01.07.2021 - 2510 грн., з 01.12.2021 - 2618 грн. щомісячно, у подальшому у відповідності до прожиткового мінімуму, визначеному відповідними законами України «Про державний бюджет», до виповнення ним повноліття, а у разі навчання - до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років.

- ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 5000000 грн. моральної шкоди, 2395 грн. щомісячно на відшкодування шкоди, з 01.07.2021 - 2510 грн., з 01.12.2021 - 2618 грн. щомісячно, у подальшому у відповідності до прожиткового мінімуму, визначеного відповідними законами України «Про державний бюджет», до виповнення нею повноліття, а у разі навчання - до закінчення навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років.

В іншій частині позову до ОСОБА_13 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_13 на користь держави витрати на залучення експерта у сумі 43 706 (сорок три тисячі сімсот шість) грн. 05 коп.

Речові докази - CD-диски зберігати при матеріалах судового провадження; змиви крові з місця події, зрізи нігтьових пластин знищити; вилучені у обвинуваченого ноутбук «Аcer», модель Aspire one, планшет «Самсунг» ІМЕІ: НОМЕР_3 ; мобільний телефон «Nokia», ІМЕІ: НОМЕР_5 ; мобільний телефон «Lenovo S920», ІМЕІ: НОМЕР_6 , конфіскувати на користь держави.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2