ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3626/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Нечепуренко А.П.

за участю представників:

позивача: адвокат Кузьменко В.В. ордер

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: Переверзева К.В., Клочко Н.А. самопредставництво

третя особа на стороні відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засідання справу № 916/3626/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРБНИЦЯ БЕССАРАБІЇ" (буд. № 188б, вул. Дунайська, м. Рені, Одеська обл, 68802)

до відповідачів: 1) Державне підприємство "СЕТАМ" (буд. № 4-б, вул. Стрілецька, м. Київ, 01001)

2) Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області (буд. 34, вул. Б. Хмельницького, м. Одеса, 65007)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області (буд. 1-А, вул. Садова, м. Одеса, 65023)

про стягнення 32432210,63 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СКАРБНИЦЯ БЕССАРАБІЇ" (надалі ТОВ "Скарбниця Бессарабії") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "СЕТАМ" (надалі ДП "СЕТАМ") та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області (надалі ПМУ МЮУ), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 22.03.2021 просить Суд стягнути з Відповідача 1: інфляційні збитки в розмірі 77864,84 грн, 3% річних в розмірі 34368,65 грн та судові витрати у 7118,75 грн; з Відповідача 2 шляхом списання з рахунків державного бюджету України суму, сплачену в якості розрахунку за об`єкт нерухомості на прилюдних торгах, в розмірі 6884650,00 грн, інфляційні збитки в розмірі 1563072,81 грн, 3% річних від простроченої суми в розмірі 672809,49 грн; суму прямих збитків в розмірі 3549444,84 грн. упущену вигоду у розмірі 19 740 000,00 грн та судові витрати в розмірі 476199,33 грн.

2. Короткий зміст аргументів учасників справи

2.1. Аргументи Позивача.

2.1.1. Щодо стягнення з Відповідача 1 сплаченого гарантійного внеску у розмірі 362350,00 грн та стягнення з Відповідача 2 сплачених коштів за придбаний на електронних торгах об`єкт нерухомості у загальній сумі 6884650,00 грн Позивач в обґрунтування цих вимог зазначив що 21.12.2016 відбулись електроні торги з продажу об`єкта нерухомості - майнового комплексу, який знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188б за результатами яких він став переможцем по купівлі лоту №183175, а саме - майнового комплексу - нежитлової будівлі, площею 562,5 м2, за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188Б (надалі за текстом - комплекс).

Після визначення Позивача переможцем електронних торгів, ним у встановлений строк були сплачені кошти у загальній сумі 6884650,00 грн., 29.12.2016 отриманий Акт державного виконавця про реалізацію нерухомого майна, а 20.01.2017 Ренійською районною державною нотаріальною конторою Позивачу було видане Свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні.

У січні 2017 колишній власник газового комплексу - ТОВ "Лагуна- Рені" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ДП "Сетам" та Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в якому просило суд: визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна ТОВ "Лагуна- Рені", а саме: майнового комплексу - нежитлової будівлі, площею 562,5 м2, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188 б (лот №183175), які відбулися 21.12.2016; визнати недійсним протокол проведення зазначених електронних торгів від 21.12.2016 №221791; визнати недійсним акт державного виконавця про реалізацію нерухомого майна від 29.12.2016, складений за результатами проведення цих електронних торгів.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 у справі № 916/24/17 позов ТОВ "Лагуна- Рені" задоволено повністю.

Господарський суд Одеської області виходив з того, що електронні торги з реалізації нерухомого майна не відповідають вимогам КПК України, "Порядку реалізації арештованого майна" та Закону України "Про виконавче провадження", оскільки на час їх проведення та складання Акту державного виконавця про реалізацію нерухомого майна у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано відповідне обтяження нерухомого майна (ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 09.12.2016 у справі №511/20851/16-к), яким було заборонено розпорядження, продаж та передача майнових прав щодо арештованого майна. наявність зареєстрованого обтяження є підставою для зупинення електронних торгів. проте ДП "Сетам" були проведені електронні торги, оформлені протоколом № 221791 від 21.12.2016, за яким ТОВ "Скарбниця Бессарабії" було визнано переможцем.

Крім іншого, Судом у рішенні було зазначено, що як на момент проведення переможцем електронних торгів розрахунку за придбане нерухоме майно, так і на момент складання і затвердження Акту державного виконавця про реалізацію нерухомого майна від 29.12.2016 відділ ДВС був обізнаний з наявністю ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси №522/20851/16-к від 09.12.2016, якою був накладений арешт на спірний об`єкт нерухомості, шляхом заборони розпорядження, продажу та передачі майнових прав щодо цього майна, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою з державного реєстру №276606477 від 22.12.2016.

В подальшому Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 у справі №916/24/17 було скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

05.12.2017 Постановою Вищого господарського суду України постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 скасовано, рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 у справі №916/24/17 залишено в силі.

Позивач у позові зазначає, що на протязі 2018-2020 він вживав усіх можливих заходів щодо захисту своїх прав власника - як добросовісного набувача, зокрема, звертався до господарського та адміністративного суду, звертався з листами до Кабінету міністрів України, проте захистити свої порушені права у такий спосіб не зміг.

Позивач вказує, що ним ДП "Сетам", як організатору торгів, був перерахований вступний внесок у розмірі 362350,00 грн, і за результатами електронних торгів на рахунок Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області була перерахована грошова сума в розмірі 6884650,00 грн. Обидві вказані організації були учасниками справи №916/24/17 і обізнані про результати її розгляду, проте обидві організації кошти, які були перераховані Позивачем за придбаний об`єкт, до теперішнього часу не повернуті, а тому Позивач вважає, що з Відповідача 1 на його користь повинна бути стягнута сума в розмірі 362350,00 та з Відповідача 2 (який є правонаступником Головного територіального управління юстиції в Одеській області) на користь Позивача має бути стягнута сума в розмірі 6884650,00 грн.

2.1.2. Щодо позовних вимог стосовно стягнення з Відповідачів інфляційних збитків та 3% річних від прострочених сум Позивач посилається на те, що Відповідач 1 і Відповідач 2 були сторонами по справі №916/24/17, по якій 05.12.2017 ВГСУ була винесена остаточна постанова, яка відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень була оприлюднена на сайті 12.12.2017 тобто, на переконання Позивача, 15.12.2017 є кінцевим терміном, коли Відповідач 1 та Відповідач 2 в силу приписів закону мали повернути сплачені Позивачем, за придбаний на електронних торгах об`єкт нерухомого майна, грошові кошти.

2.1.3. Щодо позовних вимог стосовно стягнення з Відповідача 2 витрат для відновлення свого порушеного права (прямі збитки) в розмірі 5 459 444,84 грн та суми упущеної вигоди в розмірі 19 740 000, 00 грн Позивач зазначив що з початку 2017 до теперішнього часу ним витрачались грошові кошти на розроблення технічної документації, на приведення об`єкту до належного технічного стану для початку роботи. Крім того, Позивачем був набраний штат працівників, які виконували та виконують роботу по підтриманню об`єкту в належному стані. В якості підтвердження понесення ним прямих збитків, Позивач посилається на укладені між ним та контрагентами договори, сплату ним грошових коштів за цими договорами, виплату заробітної плати найманим працівникам, оплату податків та зборів, пов`язаних із виплатою заробітної плати, тощо у період 2017-2020 на загальну суму 3459444,84 грн.

2.1.4. Щодо підстав стягнення упущеної вигоди, Позивач послався на укладений між ним та ТОВ "Енергоімпекс" договір про співробітництво по зберіганню та перевалці зрідженого вуглеводного газу №07- 12/16 від 07.12.2016, за умовами якого Позивач повинен був би отримувати прибуток напротязі дії договору у зазначеній вище сумі і який він із-за протиправних дій відповідачів не отримав.

В обґрунтування зазначеного, Позивач посилається не те, що на його переконання, в діях Головного територіального управління Одеського обласного управління юстиції в особі відділу примусового виконання рішень при складанні Акту державного виконавця при реалізації нерухомого майна від 29.12.2016, який за своєю природою є оформленням договору купівлі-продажу майна з прилюдних торгів, наявний весь склад цивільного правопорушення, а саме:

- протиправна поведінка яка встановлена рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 по справі № 916/24/17, і яка полягала в тому, що Відповідач 2 в момент видачі Акта державного виконавця був обізнаний про наявність арешту на спірне нерухоме майно, що за висновками суду мало бути підставою для не укладення договору купівлі- продажу шляхом видачі акту державного виконавця;

- негативний результату такої поведінки (збитків) з боку Відповідача 2 який полягав у тому, що Позивач не отримав суму упущеної вигоди у відповідному розмірі за неможливість виконання робіт по перевалці зрідженого вуглеводного газу;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою Відповідача 2 та збитками Позивача полягає в тому, що Позивач при здійсненні купівлі спірного об`єкта розраховував на його використання в своїй господарській діяльності з метою отримання прибутку, проте, у зв`язку із протиправними діями Відповідача 2 здійсненим всупереч нормам законодавства України і встановленими судовим рішенням, Позивач був позбавлений такої можливості і зазнав збитки у вигляді упущеної вигоди - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене;

- вини правопорушника - яка встановлена судовими рішеннями по справі № 916/24/17 в яких зазначено, що відділ ДВС був обізнаний з наявністю ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси №522/20851/1б-к від 09.12.2016, якою був накладений арешт на нежитлову будівлю загальною площею 562,50 м2, розташовану за адресою Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська,188 б, шляхом заборони розпорядження, продажу та передачі майнових прав щодо цього майна, яке є безумовною підставою для стягнення з правонаступника Головного територіального управління Одеського обласного управління юстиції в особі відділу примусового виконання рішень суми упущеної вигоди у повному обсязі.

Все вищенаведене на думку Позивача є підставою для задоволення його позовних вимог.

2.2. Аргументи Відповідача 1

Відповідач 1 вважає вимоги Позивача незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з того, що постанова Вищого господарського суду України від 05.12.2017 р. у справі № 916/24/17 до цього часу до нього не надходила, у нього відсутні реквізити для повернення Позивачу суми гарантійного внеску, а Позивач до цього часу не надав такі реквізити Відповідачу 1. Таким чином, на переконання Відповідача 1, відсутні підстави для стягнення із нього інфляційних збитків та трьох процентів річних від простроченої суми.

2.3. Аргументи Відповідача 2

Ознайомившись з підставами звернення позивача до суду та матеріалами справи, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не погоджується з позовною заявою в частині заявлених вимог до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а тому такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

2.3.1. Щодо порушених Позивачем строків позовної давності на подання позовної заяви по справі, Відповідач 2 звернув увагу на те, що відповідно до постанови ВГСУ від 05.12.2017 у справі № 916/24/17, Позивачу стало відомо про порушення його прав у день ухвалення вищезазначеного рішення, а саме 05.12.2017, а тому з урахуванням вихідних, останнім днем трирічного строку позовної давності є саме 07.12.2020, тобто оскільки Позивачем позовна заява до Господарського суду подана 17.12.2020, то позов подано з порушенням строку позовної давності,

2.3.2. Щодо того. Що Відповідач 2 вважає що він є неналежним відповідачем по справі та безпідставних заяв Позивача про наявність правонаступництва, Відповідач 2 зазначає, що станом на день подання відзиву, Головне територіальне Управління юстиції в Одеській області не є припиненим як юридична особа, а перебуває в процесі припинення (шляхом ліквідації), про що наявний відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР). Тобто, загальні положення про юридичну особу, наведені у ЦК України, розповсюджуються й на юридичних осіб публічного права, до яких, виходячи з вказаного у законодавстві визначення, належить й Головне територіальне управління юстиції в Одеській області.

Відповідач 2 зазначає, що на його переконання, належним відповідачем у даній справі повинно бути Головне територіальне управління юстиції в Одеській області яке було стороною спірних правовідносин, а Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м, Одеса) безпідставно залучено в якості Відповідача по цій справі, що є самостійною підставою для відмови у позові.

2.3.3. Щодо заявлених вимог кредитора та реституції, Відповідач 2 зазначив що оскільки Головне територіальне управління юстиції у Одеській області на час розгляду справи перебуває у стані припинення з 17.10.2019., то Позивачу як кредитору потрібно було звертатись до ліквідаційної комісії в порядку, передбаченому ЦК України. Рішення, про припинення Головного територіального управління юстиції в Одеській області як юридичної особи було оприлюднено у ЄДР та на сайті Міністерства юстиції України 18.10.2019. В той же час, строк визначений органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог встановлений до 18.12.2019.

Виходячи з наведеного, Відповідач 2 вказує не лише про сплив терміну позовної давності, а й про пропущення Позивачем строку пред`явлення вимог у якості кредитора до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, що наразі перебуває в процесі припинення (шляхом ліквідації).

Окрім цього, Відповідач 2 вказує, що оскільки Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на ст.216 ЦК України, тобто просить застосувати реституцію а до спірного нерухомого майна була застосована спеціальна конфіскація, тобто у Позивача відсутнє майно, яке було предметом договору, то здійснити двосторонню реституцію в силу закону неможливо. Таким чином, на переконання Відповідача 2 застосування положень статті 216 ЦК у цьому випадку, а також посилання на цю норму матеріального права як на підставу стягнення коштів є некоректним та не відповідає специфічним особливостям конкретних правовідносин.

3.2.4. Щодо безпідставності вимог Позивача списати з рахунків державного бюджету України суму, сплачену в якості розрахунку за об`єкт нерухомості на прилюдних торгах в розмірі 6884650,00 грн, Відповідач 2 зазначив, що:

по-перше, на момент передачі державним виконавцем арештованого майна боржника на реалізацію, інформація щодо арешту, накладеному на все нерухоме та рухоме майно боржника, на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси № 522/20851/16-к від 09.12.2016, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Державному реєстрі іпотек. Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, була відсутня.

по-друге, грошові кошти у сумі 6884650,00 грн які були перераховані Позивачем на депозитний рахунок Відділу, були розподілені та перераховані державним виконавцем на користь всіх стягувачів за зведеним виконавчим провадженням відповідно до ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент здійснення виконавчих дій), про що свідчать наявні у матеріалах зведеного виконавчого провадження платіжні доручення;

по-третє, решту коштів, що залишились після задоволення всіх вимог стягувачів за виконавчими документами зведеного виконавчого провадження державним виконавцем перераховано на рахунок ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ".

по-четверте, за рахунок отриманих від Позивача коштів від реалізації арештованого майна ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ", державним виконавцем було стягнуто виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій за зведеним виконавчим провадженням.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, Відповідач 2 вважає, що виконати вимогу Позивача щодо повернення суми, сплаченої в якості розрахунку за об`єкт нерухомості на прилюдних торгах в розмірі 6884650,00 грн Відділом не вбачається за можливе без порушення норм чинного законодавства. До того ж, слід зазначити, що Відділ, в межах здійснення примусових дій за зведеним виконавчим провадженням, не набував та ні в якому разі не міг зберегти жодного майна, в тому числі і грошових коштів, за рахунок Позивача.

Також Відповідач 2 вказує на те, що до прийняття постанови ВГСУ по справі № 916/24/17 від 05.12.2017 існували усі законні підстави для набуття стягувачами коштів, що були перераховані Відділом в результаті реалізації арештованого майна боржника, відтак застосування до стягувачів за зведеним виконавчим провадженням положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України є неможливим, оскільки до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є заробітною платою і платежами, що прирівнюються до неї, які проведено іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення етапі 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не піддягають.

2.3.5. Стосовно стягнутих Відділом виконавчого збору та витрат виконавчого провадження під час здійснення примусових дій за зведеним виконавчим провадженням Відповідач 2 зазначив що стягнення суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження відбувається в рамках імперативних приписів Закону України "Про виконавче провадження", а не за вольовим рішенням держаного виконавця, до того ж рішення щодо стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження приймаються державним виконавцем в межах повноважень наданих державному виконавцю чинним законодавством. А оскільки Позивач жодного разу не звертався до Відділу з будь-якими заявами, щодо повернення коштів виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, перерахованих до Державного бюджету в результаті визнання електронних торгів не дійсними, за власною ініціативою державний виконавець не в праві повертати такі кошти з бюджету.

Крім того, на думку Відповідача 2, виконання вимоги Позивача щодо списання з рахунків державного бюджету України суми, сплаченої в якості розрахунку за об`єкт нерухомості на прилюдних торгах в розмірі 6884650,00 грн, взагалі не вбачається за можливе, без порушення при цьому норм чинною законодавства.

3.2.6. Щодо стягнення з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса) суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми Відповідач 2 зазначив, що оскільки інфляційні збитки та три відсотки річних є акцесорним (додатковим) зобов`язанням відносно основного зобов`язання щодо якого сплив термін позовної давності, отже, ця вимога також не може бути задоволена.

3.2.7. Щодо безпідставності вимог стосовно стягнення витрат для відновлення порушеного права Позивача (прямих збитків) та суми упущеної вигоди Відповідач 2 зазначає що саме на Позивача покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому Позивач повинен не лише точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином. Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Також Відповідач 2 звертає увагу на те, що відшкодування збитків може бути покладено на нього лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад цивільного правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому саме на Позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача збитків та заподіяними збитками. Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, Позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. Крім того, важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Позивачу слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли в потерпілої особи наслідком такої протиправної поведінки.

Також Відповідач 2 наголошує на тому, що пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на Позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. Оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані Позивачем, а наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Отже, з урахуванням наведеного Відповідач 2, стверджує, що Позивачем у не надано належних доказів наявності в діях Відповідача 2 всіх складових цивільного правопорушення, не надано доказів які ю безспірно підтвердили реальну можливість отримати Позивачем вигоду у розмірі, який їм заявлено, а також не надано беззаперечних доказів того, що понесені Позивачем у період з 2017 по 2020 витрати є реальними збитками, пов`язаними із предметом даного спору.

3.2.8. Щодо застосування Позивачем у спірних правовідносинах аналогії закону, Відповідач 2 вказує, що Позивач безпідставно посилається на аналогію закону, оскільки відсутні прогалини у законодавстві, що регулює правовідносини між Позивачем та Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса).

Також Відповідач 2 звертає увагу на те, що Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у будь-які правовідносини з Позивачем ніколи не вступало, а тому жодним чином не могло порушити його права та законні інтереси.

Резюмуючи вищевикладене, Відповідач 2 зазначає, що заявлені Позивачем вимоги є безпідставними, неаргументованими належними та допустимими доказами, заявлені до неналежного Відповідача та з пропуском строків позовної давності, а тому задоволенню не підлягають.

2.4. Аргументи Третьої особи

Казначейство вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

2.4.1. Щодо належного Відповідача 1 про стягнення гарантійного внеску Казначейство, із посиланням на "Порядок реалізації арештованого майна", який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5 (далі - Порядок №2831/5) вважає, що обов`язок повернення гарантійного внеску переможцю електронних торгів покладається виключно на Організатора електронних торгів, а саме на ДП "СЕТАМ".

2.4.2. Щодо вимоги Позивача стягнути з Відповідача 2 шляхом списання з рахунків Державного бюджету України грошових коштів, зазначених у позовній заяві як суму, сплачену в якості розрахунку за об`єкт нерухомості на прилюдних торгах, інфляційні збитки, 3% річних від простроченої суми, суму прямих збитків та суму упущеної Казначейство вказує, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, що встановлені чинним законодавством України.

Із посиланням на приписи ст. 216 ЦК України , Казначейство зазначає, що у разі визнання електронних торгів, проведених Відповідачами недійсними, учасники електронних торгів підлягають поверненню в попередній стан, який існував до їх проведення.

Оскільки грошові кошти Позивачем були перераховані на рахунки Відповідачів, а відповідно протоколу №221791 проведення електронних торгів, у вказаних електронних торгах визначені наступні сторони: переможець торгів - ТОВ "Скарбниця Бессарабії", продавець - Відділ ПВР УЗПВР в Одеській області. На думку Третьої особи, Позивачу необхідно заявляти вимоги щодо стягнення сплачених ним коштів на придбання виключно до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі Відділу ПВР УЗПВР в Одеській області, оскільки саме зазначений орган був замовником проведення торгів та передавав описане майно на реалізацію.

3. Процесуальні питання вирішені судом.

17.12.2020 до канцелярії Господарського суду надійшла позовна заява (вх. № 3751/20) ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ" із позовними вимогами до ДП "СЕТАМ" та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області про стягнення грошових коштів.

Того ж дня, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовна заява вх. № 3751/20 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

22.12.2020 ухвалою Господарського суду позовна заява (вх. № 3751/20) прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі №916/3626/20, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання суду призначено на 14.01.2021.

05.01.2021 від ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ" на електронну адресу Суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 27360/20) підписане КЕП, яке було задоволено Судом, 11.01.2021 адвокат ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ" ознайомився із матеріалами та зняв потрібні копії справи.

14.01.2021 від ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ" надійшло клопотання про залучення його до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору (вх. № 902/21), яка обґрунтована тим, що правовідносини, які виникли у зв`язку із продажом на електронних торгах майна, належного ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ" на думку заявника безпосередньо пов`язані з правовідносинами, що є предметом розгляду у справі № 916/3626/20.

14.01.2021 у зв`язку із неявкою в підготовче засідання представників відповідачів Судом була постановлена протокольна ухвала про перерву в підготовчому засіданні до 28.01.2021 до 12:00.

Того ж дня Судом постановлена ухвала в порядку ст. 120 ГПК України, якою відповідачі були повідомлені про час та місце наступного підготовчого засідання.

21.01.2021 від Відповідача 2 на електронну адресу Суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 1411/21) підписане КЕП, яке було задоволено Судом. Того ж дня представник Відповідача 2 ознайомився із матеріалами справи.

25.01.2021 від Відповідача 2 на електронну адресу Суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 2062/21) підписане КЕП, яке було задоволено Судом. Того ж дня представник Відповідача 2 ознайомився із матеріалами справи.

25.01.2021 від Відповідача 1 на адресу суду надійшов відзив на позов (вх. № 2081/21) в якому він проти позову заперечує у повному обсязі, просить суд в його задоволені відмовити.

27.01.2021 від Відповідача 2 на електронну адресу Суду надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача (вх. №2462/21) в якому він зазначає, що Позивач безпідставно залучив його в якості відповідача по справі оскільки у спірних правовідносинах приймало участь Головне територіальне управління юстиції в Одеській області, яке на сьогодення перебуває у стадії ліквідації і не є ліквідоване, про що свідчать данні з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Отже на переконання Відповідача 2 належним відповідачем по цій справі повинно бути саме Головне територіальне управління юстиції в Одеській області.

28.01.2021 Суд від Відповідача 2 на електронну адресу отримав:

- заяву про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору (вх. № 2470/21) підписана КЕП, в якій він просить залучити до участі у справі Кабінет Міністрів України та Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області, оскільки вироком Київського районного суду м. Одеси від 26.02.2018 по справі №520/1470/18 залишеним в силі ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 16.06.2020 щодо нерухомого майна, яке було предметом електронних торгів, за яке Позивач вимагає повернути сплачені кошти у цій справі, було застосовано спеціальну конфіскацію. Щодо залучення ГУ ДКСУ в Одеській області в якості третій особи, Відповідач 2 обґрунтовує своє клопотання тим, що у випадку задоволення позову щодо Відповідача 2 у органу державної казначейської служби виникне обов`язок щодо виконання рішення суду;

- відзив на позов (вх. № 2476/21) разом із клопотанням про поновлення строку на його подання (вх. № 2493/21) підписані КЕП, відповідно до якого він проти позову повністю заперечує;

- підписане КЕП клопотання про повернення позовної заяви (вх. № 2490/21) відповідно до якого Відповідач 2 просить суд повернути позовну заяву Позивачу у зв`язку із пропуском строку позовної давності, а також не надано належних доказів направлення позовної заяви із додатками Відповідачу 2.

В підготовчому засіданні, яке відбулось 28.01.2021 Судом були розглянуті всі вищезазначені заяви та клопотання та прийняті наступні рішення:

- щодо клопотання ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ" (вх. № 902/21 від 14.01.2021), вислухавши думку учасників справи, суд дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, оскільки правовідносини, які виникли між Позивачем та Відповідачами у цій справі не є тотожними тим, що виникли у ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ" у зв`язку оспорюванням результатів продажу на електронних торгах належного йому майна. Окрім того, ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ" належно та повно не обґрунтувало Суду яким саме чином рішення по справі №916/3626/20 може вплинути на його права та обов`язки;

- щодо заяви Відповідача 2 (вх. № 2470/21) про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Кабінету Міністрів України та Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області, Суд дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, а саме: щодо залучення до участі у справі КМУ, Суд вважає, що оскільки спір у цій справі не зачіпає права та інтереси КМУ як власника нерухомого майна, до якого застосовано спеціальну конфіскацію, то законні підстави для залучення КМУ до участі у справі в якості третьої особи відсутні; щодо залучення до участі у справі Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача 2, оскільки у випадку задоволення позову щодо Відповідача 2 у органу державної казначейської служби можуть виникнути певні обов`язки щодо виконання рішення суду, а тому Суд вважає що клопотання в частині залучення Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів обґрунтовано належним чином і підлягає задоволенню, про що Судом постановлена відповідна ухвала.

- щодо клопотання Відповідача 2 (вх. №2462/21) про заміну неналежного відповідача Суд вважає, що визначення Відповідача 2 як відповідного суб`єкта господарського процесу є диспозитивним правом Позивача, а тому зазначене клопотання задоволенню не підлягає;

- щодо клопотання Відповідача 2 про повернення позовної заяви (вх. № 2490/21) Суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки, по-перше, пропуск строків позовної давності не є підставою для повернення позовної заяви Позивачу, по-друге, посилання Відповідача 2 про неналежність доказів, наданих Позивачем, щодо направлення позовної заяви із додатками учасникам справи, на думку Суду, зводиться до правового формалізму, оскільки відповідачі отримали позовну заяву саме із тими позовними вимогами, які є предметом розгляду цієї справи, по-друге, позовна заява підписана 07.12.2020 та відправлена адвокатом позивача 08.12.2020 учасникам справи та отримана ними, отже з урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що процесуальні права Відповідача 2 жодним чином не порушені;

Окрім цього ж дня в підготовчому засіданні Суд отримав від Відповідача 2 клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 2512/21) яке обґрунтоване тим, що 25.11.2020 ухвалою Верховного суду відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 по справі 916/24/17, що на думку заявника, встановлює об`єктивну неможливість розглянути справу № 916/3626/20 до ухвалення відповідного рішення Верховним Судом по справі № 916/24/17. Розгляд цього клопотання суд залишив на наступне підготовче засідання.

29.01.2021 ухвалою Суду в порядку ст. 120 ГПК України учасники справи, які були відсутні у підготовчому засіданні повідомлені про час та місце наступного підготовчого засідання.

02.02.2021 від ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ" на електронну адресу Суду надійшла заява (вх. № 3009/21) про видачу копії ухвали суду (що стосується відмови в залучені заявника ) від 28.01.2021 та копії протоколу судового засідання від 28.01.2021, яка була підписана КЕП представника заявника.

05.02.2021 Позивач надав до Суду відповідь на відзив Відповідача 1 (вх. № 3331/21) та відповідь на відзив Відповідача 2 (вх. № 3333/21), які судом долучені до матеріалів справи.

Також Судом від ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ" повторно отримана підписана КЕП його представника заява про видачу належним чином засвідченої копії ухвали суду (що стосується відмови в залученні ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ") від 28.01.2021 та протоколу судового засідання від 28.01.2021.

05.02.2021 разом із супровідним листом вих.№ 916/3626/20/772/2021 ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ" була направлена копія протоколу судового засідання від 28.01.2021 засвідчена належним чином.

08.02.2021 адвокат ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ" звернувся до Господарського суду Одеської області з адвокатським запитом (вх. № 3495/21) в якому просив Суд надати докази направлення (а саме: копію чеку поштового відправлення з номером поштового відправлення) копії ухвали суду (що стосується відмови в залученні ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ") від 28.01.2021 та протоколу судового засідання від 28.01.2021.

10.02.2021 від Відповідача 2 на електронну адресу Суду надійшли письмові заперечення на відповідь Позивача на відзив Відповідача 2 (вх. № 3816/21) підписані КЕП, які Судом долучені до матеріалів справи.

11.02.2021 разом із супровідним листом вих.№ 916/3626/20/900/2021 ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ" Судом була направлена зазначена у адвокатському запиті інформація.

10.12.2021 від Позивача на адресу Суду надійшла письмова заява (вх. № 3854/21), якою він повідомив про дату отримання Відповідачем 2 позовної заяви та про повідомлення третьої особи про наявність у неї зазначених документів. Заява долучена до матеріалів справи.

16.02.2021 від Відповідача 1 на електронну адресу суду надійшли підписані КЕП заперечення на відповідь Позивача на відзив (вх. № 4494/21), які судом долучені до матеріалів справи.

18.02.2021 Позивачем суду надане клопотання (вх. № 4648/21) про продовження терміну підготовчого засідання на 30 днів, яке обґрунтоване тим, що Відповідач 1 частково розрахувався з Позивачем, що потребує певних дій з боку Позивача, а також зайнятістю адвоката Позивача в іншій справі № 946/6011/20.

В підготовчому засіданні, яке відбулось 18.02.2021 суд розглянув клопотання Позивача та задовольнив його, постановивши протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого засідання на 30 днів. Також судом було розглянуто клопотання Відповідача 2 про зупинення провадження у справі до розгляду ВС справи № 916/24/17 та оскільки Відповідач 2 у засіданні суду відмовився від цього клопотання, залишив його без задоволення. В підготовчому засіданні судом постановлена протокольна ухвала про перерву в засіданні суду до 11.03.2021 до 12:20 год.

Того ж дня судом була постановлена ухвала в порядку ст. 120 ГПК України, якою ДП "СЕТАМ" було повідомлено про час та місце наступного підготовчого засідання.

25.02.2021 від Третій особи до суду надійшли письмові пояснення (вх № 5380/21), в яких вона просить суд врахувати ці пояснення та приєднати їх до матеріалів справи. Судом зазначені пояснення долучені до матеріалів справи.

26.02.2021 від ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ" до суду надійшла апеляційна скарга на протокольну ухвалу Господарського суду від 28.01.2021 по справі № 916/3626/20 якою суд відмовив у задоволені клопотання ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ" в залучені до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

03.03.2021 ухвалою Господарського суду апеляційна скарга ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ" була повернута заявнику на підставі, зокрема, п.17.11 Розділу ХІ "Перехідних положень" ГПК України.

11.03.2021 у зв`язку зі сплатою Відповідачем 1 на користь Позивача грошових коштів у розмірі 362 350 грн в якості повернення гарантійного внеску за участь у торгах, судом була постановлена ухвала про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з Відповідача 1 на користь Позивача зазначеної суми боргу, про що в підготовчому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частина ухвали. Також цього дня судом була постановлена ухвала в порядку ст. 120 ГПК, якою Відповідач 1 та третя особа були повідомлені про час та місце наступного засідання суду.

12.03.2021 від адвоката Позивача до суду надійшло клопотання про отримання копій ухвали суду від 11.03.2021, яке судом було розглянуто та задоволено.

22.03.2021 Позивачем разом із клопотанням про приєднання доказу до матеріалів справи (вх № 7734/21) була надана суду належним чином посвідчена копія договору про співробітництво та перевалку зрідженого вуглеводного газу № 07-12/16 від 07.12.2016, яка раніше була подана разом із позовною заявою, але у не повному об`ємі. Суд долучив зазначений доказ до матеріалів справи.

Того ж дня, від Позивача на електрону адресу суду надійшла Заява про збільшення позовних вимог (вх № 1779/21). Відповідно до якої Позивач збільшив свої позовні вимоги, та просив суд 1. стягнути з ДП "Сетам" на його користь: інфляційні збитки в розмірі 77 864,84 грн.;3% річних від простроченої суми в розмірі 34 368,65 грн та судові витрати в розмірі 7118,75 грн., а також стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області шляхом списання з рахунків державного бюджету України: суму, сплачену в якості розрахунку за об`єкт нерухомості на прилюдних торгах в розмірі 6 884 650,00 грн., інфляційні збитки в розмірі 1 563 072,81 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 672 809,49 грн., суму прямих збитків в розмірі 3 459 444,84 грн. суму упущеної вигоди в розмірі 19 740 000,00 грн., судові витрати в розмірі 484799,70 грн. судом зазначена заява долучена до матеріалів справи та прийнята до розгляду.

Також Позивач цього дня подав до суду заяву (вх № 7911/21), в якій просив суд додати до матеріалів справи докази направлення засобами поштового зв`язку заяви з додатками про збільшення позовних вимог від 22.03.2021. Зазначена заява також судом була задоволена.

В підготовчому засіданні суду 22.03.2021 судом була проголошена протокольна ухвала про закриття підготовчого засідання по справі та про призначення справи № 916/3626/20 до розгляду по суті в судовому засіданні на 23.03.2021 об 14:20 та призначена резервна дата на 06.04.2021 на 12:20 год. Того ж дня судом в порядку ст. 120 ГПК України була постановлена ухвала якою Відповідач 1 та третя особа були повідомлені про час та місце розгляду справи по суті.

25.03.2021 судом в порядку ст. 120 ГПК України була постановлена ухвала якою Відповідач 1 та третя особа були повідомлені про час та місце розгляду справи по суті.

06.04.2021 судом від Відповідача 2 на електронну адресу був отриманий підписаний КЕП відзив на заяву про збільшення позовних вимог (вх. 6445/21), який з урахуванням норм ст.202 ГПК України судом був долучений до матеріалів справи.

Також цього дня від Позивача до суду надійшли письмові пояснення щодо строків позовної давності (вх № 9468/21), в яких виклав свою правову позицію щодо не пропущення ним цих строків, проте, попросив суд вважати поважними причини пропуску строків позовної давності у випадку, якщо дійде висновку, що Позивачем цей строк пропущений.

З приводу зазначених письмових пояснень суд дійшов висновку, що оскільки вони подані Позивачем під час розгляду справи по суті, то в частині щодо правового обґрунтування ним своєї позиції щодо не пропуску строків позовної давності суд дійшов висновку що ці пояснення не можуть бути прийняті судом до розгляду, проте, щодо заявлення Позивачем клопотання про визнання поважними причини пропуску строків позовної давності, суд вважає, що це клопотання повинно бути прийнято судом до розгляду.

Того ж дня від адвоката Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що адвокат Позивача буди приймати участь у судовому засіданні у ВС по справі № 520/1470/18 та враховуючи те, що Позивач не мав можливості знайти іншого представника у стислий термін.

Враховуючи зазначене клопотання та відсутність заперечень інших учасників справи, суд задовольнив зазначене клопотання, про що була постановлена протокольна ухвала про оголошення перерви в розгляді справи по суті до 15.04.2021 до 14:20 год.

07.04.2021 судом від Відповідача 1 на адресу надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог (вх.№ 9658/21), який з урахуванням ст.202 ГПК України судом був долучений до матеріалів справи.

Також цього дня Позивач надав на електронну адресу суду клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи (вх № 9603/21), яке підписано КЕП. Клопотання судом було задоволено, 12.04.2021 адвокат Позивача ознайомився з матеріалами справи.

08.04.2021 Третя особа надала до суду додаткові пояснення (вх № 9160/21) щодо заяви Позивача про збільшення розміру позовних вимог. Ці додаткові пояснення судом, з урахуванням норм ст. 202 ГПК України, долучені до матеріалів справи.

15.04.2021 від Відповідача 2 на електронну адресу суду надійшли підписані КЕП Пояснення на письмові пояснення щодо строку позовної давності, подані позивачем 06.04.2021 (вх № 10509/21), які судом до розгляду не прийняті, оскільки вони подані під час розгляду справи по суті та оскільки пояснення Позивача від 06.04.2021 судом також до розгляду в частині строків позовної давності не прийняті.

15.04.2021 в судовому засіданні з розгляду справи по суті у зв`язку із неможливістю завершити розгляд справи судом була постановлена протокольна ухвала про перерву в судовому засіданні до 20.04.2021 до 14:20 год.

Під час розгляду справи по суті представник Позивача збільшені позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити повністю.

Представники Відповідача 2 проти позовних вимог повністю заперечують, просять суд в їх задоволенні відмовити.

Представники Відповідача 1 та Третьої особи про час та місце розгляду справи по суті повідомлялися належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, а також копії відправлених судом електронних листів на офіційні електронні адреси Відповідача 1 та Третьої особи, проте, їх представники в судові засідання не з`явився, про поважність неявки суд не повідомили. Як вбачається із наданих суду заяв по суті спору проти позовних вимог і відповідач 1 і Третя особа заперечують повністю, в їх задоволені просять суд відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Саме до таких висновків прийшов ВС КГС в своєї постанові у справі № 911/1163/17 від 03.03.2018.

Враховуючи належне повідомлення Відповідача 1 та Третьої особи про час та місце судових засідань, наявність в матеріалах справи їх правових позицій щодо суті спору, викладених у заявах по суті спору та строки розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про їх належне повідомлення та можливість розглянути справу за відсутності їх представників.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

В судовому засіданні, 20.04.2021 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України по виходу з нарадчої кімнати проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

3. Фактичні обставини встановлені судом.

07.12.2016 між ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ" (далі Виконавець) та ТОВ "ЕНЕРГОІМПЕКС" (далі Замовник) був укладений договір № 07-12/16 про співробітництво по зберіганню та перевалці зрідженого вуглеводного газу, відповідно до п.1.1. якого Сторони зобов`язалися співпрацювати в області зберігання та перевалці зрідженого газу.

За умовами п.1.2. договору визначено, що підписанням цього договору Виконавець підтверджує, що він має намір придбати на прилюдних торгах системи "СЕТАМ", які мають відбутись 21.12.2016, об`єкт нерухомості (газовий комплекс): майновий комплекс нежитлова будівля, площею 562,5 м2 що розташований за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188 б та складається з: адміністративної будівлі, альтанки, прохідної, вагової, насосно-компресорного відділення, естакади, АЗС, сховища, дренажної ємності, огорожі металевої, споруди, компресорів для проведення зливу, трубопроводів, насосів для транспортування зрідженого газу, компресорів для проведення зливу.

Пунктом 1.4. договору встановлено, що у випадку придбання Виконавцем газового комплексу, Виконавець власними силами здійснює його підготовку (технічне обслуговування, ремонт, набор персоналу, розробка та отримання дозвільної документації) для виконання функцій по зберіганню та перевалці зрідженого вуглеводного газу.

Згідно з п.1.5. договору у випадку настання обставин, вказаних у п.1.3., 1.4. договору та після отримання повідомлення від Виконавця про готовність комплексу до виконання робіт, обумовлених цим договором, Замовник підтверджує, що за попередньо узгодженими заявками буде доручати Виконавцю для обробки (прийому, зберігання і відвантаження) зріджений газ пропан-бутан (товар) марки, кількості та якості які будуть узгоджуватись сторонами в письмовій формі кожен місяць. Замовник підтверджує, що мінімальний щомісячний обсяг товару, який буде надаватись від нього або від третіх осіб за його дорученням буде не меншим 1000 тон на місяць.

Відповідно до п.3.1. договору вартість послуг Виконавця за перевантаження однієї тони товару складає 420 грн.

Пунктом 8.1. договору сторони погодили що термін його дії складає 5 років з моменту підписання і до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

19.12.2016 ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ" відповідно до платіжного доручення № 1 сплатило гарантований внесок за участь у торгах у розмірі 362350,00 грн.

21.12.2016 відбулись електронні торги з реалізації майнового комплексу -нежитлової будівлі. Площею 562,5 м2, розташованого за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188 б (лот № 183175) переможцем яких став Учасник 1 ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ", запропонувавши за майновий комплекс ціну у розмірі 7 247 000,00 грн.

Того ж дня, за результатами електронних торгів був складений Протокол проведення електронних торгів за № 221791, в якому, зокрема, зазначена сума, яка повинна бути сплачена переможцем на рахунок продавця у строк до 05.01.2017 9 (за вирахуванням гарантійного внеску).

Відповідно до платіжних доручень № 2 від 22.12.2016 та № 3 від 23.12.2016 ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ" перерахувало на рахунок відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області вартість придбаного на електронних торгах газового комплексу у розмірі 6 884 650 грн.

29.12.2016 посадовою особою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області був складений Акт державного виконавця про реалізацію нерухомого майна, в якому, зокрема, було зазначено, що нерухоме майно придбано (переможцем електронних торгів) ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ" за 7 247 000. 00 грн, які перераховані за придбане нерухоме майно. акт видано на підставі протоколу проведення електронних торгів № 221791 від 21.12.2016 та що цей акт є підставою для видачі нотаріусом свідоцтва про придбання нерухомого майна.

12.01.2017 державним нотаріусом Ренійської районної державної нотаріальної контори Букатич Е.В. було видано Свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні, яким було посвідчено те, що ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ" належить право власності на майно. яке складається з: майновий комплекс- нежитлова будівля, загальною площею 562,5 м2, що розташований на земельній ділянці площею 1627,0 м2 та знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188 б і складається з : адміністративної будівлі, альтанки, прохідної, вагової, насосно-компресорного відділення, естакади, АЗС, сховища, дренажної ємності, огорожі металевої, споруди, компресорів (у кількості 3 шт)для проведення зливу, трубопроводів, насосів (у кількості 3 шт) для транспортування зрідженого газу, компресорів для проведення зливу, що не введені в експлуатацію, яке придбане ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ" за 7 247 000 грн, що раніше належало ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ", тощо.

20.01.2017 право власності ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ" на придбаний об`єкт нерухомості було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності18708409).

Не погоджуючись із результатами електронних торгів ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ДП "СЕТАМ" та Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області з позовом, в якому просило визнати недійсними: електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ" (лот №183175), які відбулися 21.12.2016р., протокол проведення електронних торгів №2217991 від 21.12.2016, Акт державного виконавця про реалізацію нерухомого майна від 29.12.2016, що були складені за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ", які відбулися 21.12.2016, а саме майнового комплексу нежитлової будівлі, площею 562,5 м2, що знаходиться за адресою м. Рені, вул. Дунайська,188 б (лот №183175).

07.07.2017 рішенням Господарського суду по справі № 916/24/17 позовні вимоги ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ" були задоволені повністю (т.с.1, а.с.50-60).

При цьому в своєму рішенні суд зазначив, що підставою для задоволення позову ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ", зокрема, стало наступне:… як вище Господарським судом, як на момент проведення електронних торгів ДП "СЕТАМ" - 21.12.2016, так і на момент складання акту державного виконавця про реалізацію нерухомого майна 29.12.2016 у Державну реєстрі з 15.12.2016 було зареєстровано відповідне обтяження нерухомого майна, а саме арешт нерухомого майна, який накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду від 09.12.2016, якою заборонено розпорядження, продаж та передача майнових прав щодо арештованого майна.

За наявності підстав, визначених у п.2 розділу ХІ "Порядку реалізації арештованого майна", який затверджений Наказом Мін`юсту 29.09.2016 №2831/5 та зареєстрований в Мін`юсті України 30.09.2016 за №1301/29431, Організатор негайно зупиняє електронні торги (торги за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом, про що складає акт про зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) з фіксацією підстави та рішення про їх зупинення. З моменту зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом строки електронних торгів автоматично зупиняються.

Отже, наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрованого обтяження арешту нерухомого майна на підставі ухвали слідчого судді Приморського суду м. Одеси від 09.12.2016р., якою заборонено розпорядження, продаж та передача майнових прав щодо арештованого майна нежитлової будівлі загальною площею 562,5 м2 , розташованої за адресою Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, буд.188б, є підставою для зупинення електронних торгів.

Проте електронні торги були проведені ДП "СЕТАМ", про що 21.12.2016 сформований протокол проведення електронних торгів №221791, згідно з яким ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕССАРАБІЇ" визнано переможцем торгів і в строк 05.01.2017 він має сплатити грошові кошти у розмірі 6 884 650 грн на реквізити рахунку продавця: Відділу ДВС.

Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акту про проведені електронні торги (п.8 р. Х Порядку)

Як встановлено Господарським судом, з 22.12.2016, тобто, як на момент проведення переможцем електронних торгів розрахунку за придбане нерухоме майно (майновий комплекс нежитлова будівля, загальною площею 562,50 м2, що розташований на земельній ділянки площею 16276,0 м2 та знаходиться за адресою Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188б), так і на момент складання і затвердження Акту державного виконавця про реалізацію нерухомого майна від 29.12.2016р. Відділ ДВС був обізнаний з наявністю ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси №522/20851/16-к від 09.12.2016, якою накладено арешт на нежитлову будівлю загальною площею 562,50 м2, розташовану за адресою Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська,188 б шляхом заборони розпорядження, продажу та передачі майнових прав щодо цього майна, що підтверджується відповідною Інформаційною довідкою з Державного реєстру №76606477 від 22.12.2016.

Отже, з огляду на вищевикладене, а також виходячи з того, що арешт нерухомого майна шляхом заборони в т.ч. продажу цього майна накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси саме для забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації та з метою відшкодування збитків в особливо великих розмірах завданих державі, господарський суд дійшов висновку, що електронні торги з реалізації цього нерухомо майна не відповідають, як вимогам Кримінального процесуального кодексу України, так і вимогам Порядку реалізації арештованого майна, який затверджений Наказом Мін`юсту 29.09.2016 №2831/5 та зареєстрований в Мін`юсті України 30.09.2016 за №1301/29431, та вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

10.08.2017 постановою Одеського апеляційного господарського суду по справі № 916/24/17 рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2017 було скасовано, у задоволені позову ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ» було відмовлено (т.с.1, а.с.61-71).

05.12.2017 постановою ВГСУ по справі №916/24/17 постанову Одеського апеляційного господарського суду по справі № 916/24/17 було скасовано, а рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2017 залишено в силі (т.с.1, а.с.72-80).

26.02.2018 Київським районним судом м. Одеси за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження № 12016160000000042 та угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими (справа № 520/1470/18, Провадження 1-кп/520/660/18) був постановлений вирок (т.с.3, а.с.1-9), яким, зокрема, клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації до речових доказів у кримінальному проваджені було задоволено застосовано спеціальну конфіскацію цілісного майнового комплексу по наливу, схову та зливу зрідженого вуглеводневого газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, що знаходяться на земельній ділянці загальною площею 16276,00 м2 за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Б; складових частин: нежитлової будівлі (прохідна літера В); нежитлової будівлі (насосно-компресорне відділення літера Д); навісної літера Д; альтанки літера Б; вагової літера Г; естакади І; АЗС -ІІ; сховища ІІІ; дренажної ємкості ІV; огорожі номер 1-7,28; споруди номер 8-27, V; нежитлової будівлі загальною площею 562,5 м2, розташованих за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Б шляхом їх звернення на користь держави. Даний вирок Київського районного суду м. Одеси від 26.02.2018 був залишений в силі ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 16.06.2020 (т.с.3, а.с.10-21).

03.08.2018 ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ" звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про перегляд рішення у справі за нововиявленими обставинами, згідно з якою ТОВ "Скарбниця Бессарабії" просить господарський суд скасувати рішення господарського суду Одеської області від 07.06.2017 у справі №916/24/17 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ" відмовити в повному обсязі.

20.08.2018 рішенням Господарського суду заява ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕССАРАБІЇ" за про перегляд рішення за нововиявленими обставинами була задовільнена, рішення господарського суду Одеської області від 07.06.2017р. у справі №916/24/17 було скасовано та ухвалено нове рішення, яким ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ" у задоволенні позову було відмовлено (т.с.1, а.с.81-86).

02.10.2019 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Заступника прокурора Одеської області, ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ", Бівен Інвестментс ЛТД були задоволені, рішення Господарського суду Одеської області від 20.08.2018 у справі №916/24/17 було скасовано, а в задоволенні заяви ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕССАРАБІЇ" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 у справі №916/24/17 відмовлено, рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 у справі №916/24/17 залишено без змін (т.с.1, а.с.87-101).

15.01.2020 постановою ВС касаційна скарга ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕССАРАБІЇ" була задоволена частково, постанова Південно західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 20.08.2018 у справі № 916/24/17 були скасовані, а справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (т.с.1, а.с.102-107).

30.07.2020 Господарським судом Одеської області була постановлена ухвала по справі № 916/24/17, якою клопотання ТОВ "ЛАГУНА-РЕНІ" про залишення без розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами було задоволено. Заява ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕССАРАБІЇ" (вх.№2-3926а/18 від 03.08.2018) про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі №916/24/17 залишена без розгляду (т.с.1, а.с.108-115). Зазначена ухвала залишена в силі постановою Південно-західного апеляційного господарського суду 16.09.2020 (т.с.1, а.с. 116-127).

12.08.2020 ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ" звернулось з листом №07/09-20 до КМУ України з приводу залишення у власності товариства придбаного через систему електронних торгів "СЕТАМ" майнового комплексу по наливу, схову та розливу зрідженого вуглеводневого газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, розташованого по вул. Дунайській, 188-Б у м. Рені Одеської області.

26.08.2020 Міністерство юстиції України на виконання доручення Секретаріату КМУ від 13.08.2020 розглянувши лист ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ" №07/09-20 від 12.08.2020, листом №8555/11721-4-20/2041 (т.с.3, а.с. 25-27) повідомило Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, що відповідно до "Порядку реалізації арештованого майна", затвердженого наказом МЮУ від 29.09.2016 № 2831/5, спори, пов`язані з реалізацією майна, вирішуються в судовому порядку, а тому вирішення порушеного ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ" питання можливе лише в судовому порядку.

01.09.2020 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України своїм листом за № 3213-06/53476-07 повідомило ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ" що вирішення питань, порушених ним у своєму листі на ім`я КМУ, належить до компетенції органів судової влади та повинні вирішуватись у судовому порядку (т.с.3, а.с. 22-24).

07.09.2020 ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ" листом за № 07-09/20 знову звернулось до КМУ з приводу залишення у власності товариства придбаного через систему електронних торгів "СЕТАМ" майнового комплексу по наливу, схову та розливу зрідженого вуглеводневого газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, розташованого по вул. Дунайській, 188-Б у м. Рені Одеської області.

22.09.2020 2020 Міністерство юстиції України на виконання доручення Секретаріату КМУ від 11.09.2020 розглянувши лист ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ" № 07-09/20 від 07.09.2020, листом №9495/13199-4-20/2041 (т.с.3, а.с. 31-33) повідомило Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, що відповідно до "Порядку реалізації арештованого майна", затвердженого наказом МЮУ від 29.09.2016 № 2831/5, спори, пов`язані з реалізацією майна, вирішуються в судовому порядку, а тому вирішення порушеного ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ" питання можливе лише в судовому порядку.

30.09.2020 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України своїм листом за № 3213-06/59510-07 повідомило ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ" що вирішення питань, порушених ним у своєму листі № 07-09/20 від 07.09.2020 на адресу КМУ , належить до компетенції органів судової влади та повинні вирішуватись у судовому порядку(т.с.3, а.с. 28-30).

09.11.2020 ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ДП "СЕТАМ" та Південного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення коштів у розмірі 32 197 385, 21 грн.

23.11.2020 ухвалою Господарського суду по справі № 916/3317/20 позовна заява ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ" була залишена без руху у зв`язку з тим, що заявник в якості доказів направлення Відповідачам 1 та 2 позовної заяви та доданих до неї документів надав описи вкладення від 17.11.2020 які не містять номеру поштового відправлення, що унеможливлює ідентифікацію наданої послуги з відправлення позову з доданим документами з описом вкладення відповідачам.

Зазначені описи вкладення у цінний лист не відповідають вимогам пункту 61 "Правил надання послуг поштового зв`язку", затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 № 270, а тому не можуть бути взяті до уваги як належний та допустимий доказ направлення відповідачам копії позовної заяви та доданих до неї документів. Крім того, суд звернув увагу на те, що позовна заява не місить прохальної частини.

При цьому судом для ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ" був встановлений строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви, а саме 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернута заявнику.

10.12.2020 ухвалою Господарського суду по справі № 916/3317/20 позовна заява разом із доданими матеріалами була повернута заявнику.

Як стверджує Позивач несплата Відповідачами грошових коштів, які були сплачені Позивачем за нерухоме майно, придбано ним за результатами електронних торгів 21.12.2016 порушує його права.

Окрім цього Позивач зазначає, що після прийняття постанови ВГСУ від 05.12.2017 із-за протиправних дій Відповідачів він позбавився можливості отримати очікуваний прибуток (упущена вигода) за укладеним 07.12.2016 договором про співробітництво по зберіганню та перевалці зрідженого вуглеводневого газу, також Позивач звертає увагу суду на те, що у період з 03.03.2017 по 28.12.2018 для приведення газового терміналу у робочий стан, забезпечення безпечного функціонування та утримання його у працездатному стані, ним були укладені договори та угоди, найняті працівники, яким виплачувалась заробітна плата (т.с.1, а.с.136-250, т.с.2, а.с.1-236), що підтверджує наявність понесених Позивачем прямих збитків, пов`язаних з забезпеченням безпечного функціонування, охороною та зберіганням газового терміналу.

Вищенаведені дії Відповідачів стали підставою для звернення Позивача до Господарського суду із відповідним позовом для захисту його порушеного права.

4. Норми права застосовані судом

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Стаття 1. Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 6. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя (ч.1).

Стаття 13. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 23. Юрисдикція Суду поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, подані йому на розгляд відповідно до статей 33, 34, 46 і 47 (ч.1).

Конституція України

Стаття 3. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2).

Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч.1).

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч.2).

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч.4).

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ч.6).

Стаття 55. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч.1).

Згідно ст. 56 кожен має право на відшкодування за рахунок держави … матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади … їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Господарський кодекс України

Відповідно до ч. 3 ст. 8 господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно абз 2. ч.1, 2 ст. 20. кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема: відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; іншими способами, передбаченими законом.

За умовами ст. 173 господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Згідно ст. 174 господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Частина 1 ст.175 передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 193. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7).

Стаття 216. Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч.1).

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч.3).

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч.4).

Стаття 218. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст 220 боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків..

Згідно із ч.1. ст.222 учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду (ч.1).

Стаття 223 визначає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Стаття 224. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч.1).

Стаття 226. Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Цивільний кодекс України

Стаття 3. Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема: 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Стаття 4. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України (ч.1).

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону (ч.4).

Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом (ч. 5).

Стаття 8. Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (ч.1).

Стаття 11. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч.1). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти (ч.2). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (ч.4). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (ч.5).

Стаття 13. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч.1). При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч.2).

Стаття15. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1).

Стаття16. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.2).

Стаття 22. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1).

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч.2). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право (ч.3).

Стаття 81. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (ч.2). Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом (абз. 2 ч.3).

Стаття 82. На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 104. Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників (ч.1). Установа не може бути перетворена, крім випадків, передбачених законом (ч.3). Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.5).

Стаття 106. Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади (ч.1).

Стаття 110. Юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами (ч.1).

Стаття 170. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Стаття 179. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Частина 1 стаття 190. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Стаття 216. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.1). Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (ч.2). Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ч.5).

Стаття 256. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 261. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч.5).

Стаття 265. Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності (ч.1). Якщо суд залишив без розгляду позов, пред`явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред`явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності. Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців (ч.2).

Стаття 267. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності (ч.2). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5).

Стаття 509. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 530. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 610.Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 623. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором…. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Стаття 625. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 661. У разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав….

Частина 1 стаття 1166. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам … юридичної особи, а також шкода, завдана майну … юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 1173. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, … при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, … незалежно від вини цих органів.

Стаття 1174. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади…при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою….незалежно від вини цієї особи.

Стаття 1212. 1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Стаття 1213. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі…

Стаття 1215. Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Стаття 1. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Закон України "Про державну виконавчу службу"

Частиною 1 ст. 2 зазначеного закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частина 3 ст 11. Шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Господарський процесуальний кодекс України

Частини 4, 5 ст.75 . Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Закону України "Про доступ до судових рішень"

Відповідно до статті 2 кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Закон України "Про виконавче провадження"

Частина 1 ст. 44 встановлює, що органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.

Закон України "Про Кабінет Міністрів України"

Стаття 1. Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, …, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Абзац 8 п. 6 статті 20 Кабінет Міністрів України … у сфері вдосконалення державного управління та державної служби…утворює, реорганізовує і ліквідує міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до закону в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання органів виконавчої влади, затверджує положення про зазначені органи;…

Закон України "Про центральні органи виконавчої влади"

Відповідно до ч. 1, 5 статті 5 …міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно із ч. 8 статті 5 Актом Кабінету Міністрів України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується.

Стаття 13 вказує, що територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права … ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України….Територіальні органи міністерства діють на підставі положень, що затверджуються міністром. Типове положення про територіальні органи міністерства затверджується Кабінетом Міністрів України.

Закон України "Про доступ до судових рішень"

Частина 2 стаття 2. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання…

Стаття 3. Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень…Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення

Стаття 4. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади" № 1074 від 20.10.2011

Відповідно пункту 6 права та обов`язки органів виконавчої влади переходять у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України" від 23.06.2011 № 1707/5

Пункт 1. Міжрегіональні управління Міністерства юстиції України (далі - міжрегіональне управління) підпорядковуються Міністерству юстиції України та є його територіальними органами.

Пункт 2. Міжрегіональне управління в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України та іншими нормативно-правовими актами.

Пункт 3. Основними завданнями міжрегіонального управління є: реалізація державної правової політики,…, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень…, забезпечення реалізації державної політики у сферах організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)….

Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Типового положення про відділ державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України" від 20.04.2016 № 1183/5

Пункт 1. Відділ державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - Відділ) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, є структурним підрозділом та підпорядковується міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України (далі - міжрегіональне управління юстиції) через відповідні управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - Управління).

Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна" від 29.09.2016 № 2831/5

Пункт 1 частини І організатор електронних торгів - суб`єкт господарювання, якого … уповноважено на здійснення заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних системи електронних торгів, …, забезпечення її постійної роботи та доступу користувачів до неї, публікації повідомлень про безоплатне передання нереалізованого конфіскованого майна, забезпечення збереження майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком;…

організація електронних торгів - вчинення Організатором заходів із супроводження …, забезпечення її постійної роботи та доступу користувачів до неї, …, забезпечення збереження майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.

Пункт 1 розділу Х. На підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майн в такому порядку:

зазначена в протоколі електронних торгів сума коштів, яка дорівнює різниці між ціною продажу придбаного лота і сумою винагороди за організацію та проведення електронних торгів за цим лотом, перераховується переможцем на рахунок відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця)….;

сума гарантійного внеску, зарахованого на рахунок Організатора, визнається частиною оплати переможцем придбаного ним на електронних торгах майна та розподіляється Організатором …;

Виконавець зобов`язаний повідомити Організатора про перерахування переможцем електронних торгів коштів за придбане майно не пізніше наступного робочого дня з дня надходження коштів на рахунок відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) через особистий кабінет.

Пункт 2 розділу Х. Гарантійний внесок переможця електронних торгів зараховується до ціни продажу в рахунок сплати винагороди за організацію та проведення електронних торгів….

Абзац 3 пункту 2 розділу Х. У разі набрання законної сили судовим рішенням щодо визнання електронних торгів недійсними гарантійний внесок підлягає поверненню переможцю електронних торгів протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідного рішення на адресу Організатора.

Абзац 2 пункту 8розділу Х. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

5.1. Щодо предмету та підстав позову

Як зазначено в Конституції України - кожному гарантується право на судовий захист (ст. 55 Конституції).

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої ст. 4 ГПК України право на звернення до Господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частиною першою ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського cуду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії").

ЄСПЧ у своєму рішенні у справі "Каіч та інші проти Хорватії" зазначив, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Отже Європейський суд зазначає, що, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Саме Держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

Звернення особи до Господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного оспорюваного або невизнаного права та охоронюваних законом інтересів.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право чи охоронюваний інтерес та його спосіб захисту.

Отже, Суд зазначає, що позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет позову та підстава позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача, стосовно якої Позивач просить постановити судове рішення. Вона безпосередньо пов`язана із спірними правовідносинами та суб`єктивним правом і обов`язком Відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права Позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється Судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими Позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

У справі, що розглядається в якості підстав заявлених вимог по стягнення грошових коштів, сплачених під час проведення електронних торгів, в якості прямих збитків та упущеної вигоди, Позивач посилається на обставини придбання ним майна на електронних торгах, які згодом було визнано недійсними з огляду на порушення вимог закону Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області, що стало підставою для позбавлення Позивача права власності на придбане на електронних торгах майно і в наступному застосування до цього майна спеціальної конфіскації у межах кримінального провадження. Однак, кошти сплачені Позивачем за придбане на прилюдних торгах майно, йому не були повернуті.

Вирішуючи спір суд дійшов до наступних висновків.

5.2. Щодо строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256, ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови в позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У визначенні моменту виникнення права на позов відображаються як об`єктивні, так і суб`єктивні моменти: об`єктивний - сам факт порушення права, суб`єктивний - особа дізналась або могла дізнатись про це порушення.

Так, Відповідач 2 заявив про застосування строку позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРБНИЦЯ БЕССАРАБІЇ" у цій справі.

Як зазначив Відповідач 2, з постанови ВГСУ від 05.12.2017 у справі № 916/24/17, Позивачу стало відомо про порушення його прав, оскільки як вбачається із тексту постанови, представник Позивача 05.12.2017 безпосередньо приймав участь у судовому засіданні в якому була проголошена постанова ВГСУ.

За приписами ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Наявні матеріали справи не місять, а Позивачем не надано доказів на підтвердження зупинення перебігу позовної давності або його переривання.

Із позовом про стягнення з відповідачів грошових коштів ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ" звернулося безпосередньо до Господарського суду Одеської області 17.12.2020, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на першому аркуші позовної заяви (т.1, а.с. 1) та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2020 (т.3, а.с. 35). В наявних матеріалах справи відсутні докази щодо направлення ТОВ " СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ " позовної заяви засобами поштового зв`язку.

Враховуючи початок перебігу строку позовної давності (05.12.2017) та дату звернення ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ" із позовом до суду (17.12.2020), Суд дійшов висновку, що Позивачем був пропущений загальний трирічний строк позовної давності, який застосовується до спірних правовідносин.

За наведених обставин, Судом не приймаються доводи Позивача, якими останній обґрунтовує власні твердження про перебіг позовної давності, який, на його думку, має починатися з 19.01.2018 - дати коли Позивачу стало відомо про внесення до державного реєстру запису про припинення його права власності на об`єкт нерухомості.

Частинами 4 та 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Разом з цим Позивач під час розгляду справи по суті подав до суду заяву в якій, зокрема, просив визнати причини пропуску строку позовної давності поважними, в обґрунтування чого послався на те, що строк для звернення до суду був ним пропущений з поважних причин.

Враховуючи те, що чинними нормами процесуального законодавства не передбачено процесуальних обмежень щодо подання заяви про застосування строків позовної давності яка повинна бути подана зацікавленою стороною до винесення рішення п справі (ч.3 ст. 267 ЦК України), суд вважає, що й заяву про визнання поважними підстав пропуску строку позовної давності також можливо подавати на будь-якій стадії судового процесу, оскільки, по-перше, вона безпосередньо пов`язані із заявою про застосування строків позовної давності, по-друге, на підставі саме цієї заяви суд в силу приписів ч.5 ст. статті 267 ЦК України якщо суд може визнати поважними причини пропущення позовної давності і захистити порушене право.

Зазначена заява Позивача в частині визнання поважними підстав пропуску строку позовної давності прийнята судом до розгляду.

Отже суд вважає за доцільне зазначити, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати, зокрема, можливість поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Питання поважності причин пропущення позовної давності (наявність обставин, які з об`єктивних, незалежних підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову) вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

При вирішенні питання про захист порушеного права, у разі пропущення позовної давності суд: а) у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які обґрунтовують поважність причин пропущення позовної давності; б) вирішує дане питання у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; в) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Чинним законодавством не передбачено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Виходячи з наведеного, Суд зазначає, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Так, принцип добросовісності - це загально правовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

В суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що з огляду на приписи ч. 2 ст. 208 ГК України та ч. 1 ст. 216 ЦК України, не повернення органом державної влади Позивачеві, сплачених за недійсним правочином грошових коштів (майна урозумінні ст. 190 ЦК України), не може свідчить про добросовісну поведінку цього державного органу.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися … "майном". (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.1999, заява №311107/96, п. 54).

Аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу. Зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" та "Федоренко проти України" ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності (c.f. Рressos Соmpania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995, серія А, №332, пункт 31; рішення ЄСПЛ у справі "Федоренко проти України", пункт 21).

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення ЄСПЛ від 02.03.2005 у справі "Von Мaltzan and others v. Germany"), ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту.

У справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, елементом якого є принцип правової визначеності.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, за наявності відповідного рішення суду щодо визнання електронних торгів недійсними, у Позивача виникли "правомірні очікування" та "законні сподівання" щодо повернення належних йому грошових коштів (майна) за недійсним правочином. При цьому такі правомірні очікування, є об`єктом правового захисту згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції та національного законодавства України.

Проте, Головне територіальне управління юстиції в Одеській області, правонаступником якого є Відповідач 2 у порушення приписів чинного законодавства, добровільно не виконав свого зобов`язання та не повернув Позивачеві все одержане за зобов`язанням.

Суд також констатує, що пропущений Позивачем строк позовної давності є незначним, оскільки кінцевим строком звернення до суду із позовом (з урахуванням вихідних) є 07.12.2020, а із позовом Позивач звернувся 17.12.2020.

При цьому Суд, врахувавши практику Європейського суду з прав людини встановив, що після ухвалення ВГСУ постанови від 05.12.2017 у справі № 916/24/17 про визнання електронних торгів недійсними у Позивача виникли "правомірні очікування" та "законні сподівання" щодо того, що Головне територіальне управління юстиції в Одеській області є державним органом, діє в силу та в межах чинного законодавства України, а тому поверне сплачені Позивачем грошові кошти за придбання нерухомого майна на визнаних судом недійсними електронних торгах, які ("правомірні очікування") є об`єктом правового захисту згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції та національного законодавства України.

Отже, вирішуючи питання поважності пропуску Позивачем строку позовної давності та можливості захисту порушеного права Позивача, Суд враховує, що Позивачем для захисту свого порушеного права як власника придбаного на електронних торгах нерухомого майна на протязі трьох років вживалися різноманітні заходи, зокрема звернення до Окружного та Господарського суду із відповідними позовними заявами, звернення до КМУ з приводу вирішення питання щодо прав власності на спірний об`єкт нерухомості, те що скасування результатів електронних торгів сталось з вини та на підставі протиправних дій саме державного органу відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

З огляду на викладене, врахувавши фактичні обставини у цій справі, сталу практику ЄСПЛ, а також те, що пропущений Позивачем строк позовної давності є незначним (10 календарних днів) Суд дійшов висновку, що причини пропуску Позивачем строку позовної давності є поважними, а тому порушене право Позивача підлягає захисту.

При цьому Суд не бере до уваги доводи Відповідача 2, викладені в заявах по суті спору про відсутність поважних причин пропуску Позивачем строку позовної давності з огляду на фактичні обставини у цій справі.

5.3. Вирішуючи питання щодо особи, з якої мають бути стягнуті грошові кошти, Суд зазначає наступне.

У даній справі, враховуючи вимоги викладені у позовній заяві, правові позиції учасників справи, необхідним є надання юридичної оцінки питанню наявності правонаступництва Відповідача 2 та як наслідок встановлення наявності підстав для переходу до нього прав та обов`язків Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Наразі судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 р. № 870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції":

- ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1 (п. 1 Постанови);

- утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2 (п.2 постанови);

- установлено, що територіальні органи Міністерства юстиції, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження і функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції; здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією територіальних органів згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворення міжрегіональних територіальних органів згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Міністерство юстиції (п.3 постанови).

У додатку 1 до постанови КМУ від 09.10.2019 № 870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" серед міжрегіональних територіальних органів Мін`юсту, що ліквідуються, вказане Головне територіальне управління юстиції в Одеській області, а в додатку 2 цієї ж постанови серед територіальних органів Мін`юсту що утворюються, зазначено Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5 із змінами станом на 04.02.2021 затверджено Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України.

29.10.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис (№ 15561020000072078) про проведення державної реєстрації юридичної особи Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529). Відповідно до відомостей ЄДР організаційно-правова форма орган державної влади; дані про розпорядчий акт, на підставі якого створено юридичну особу - постанова Кабінету Міністрів України № 870.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 16.12.2019 р. № 3173/5 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України" він виданий відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою КМУ від 02.07.2014 та на виконання постанови КМУ від 09.10.2019 № 228№ 228 (із змінами).

Так, п. 1 вказаного наказу визначено про ліквідування як юридичних осіб публічного права територіальних органів Міністерства юстиції згідно з переліком (додаток 1).

Пунктом 2 наказу утворені юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком (додаток 2).

Водночас, п.п. 3-5 вказаного наказу визначено строки для заявлення кредиторами своїх вимог до юридичних осіб, що ліквідуються, список голів ліквідаційних комісій та їх порядок дій.

Проте, враховуючи ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.1, 5, 8 ст. 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" суд звертає увагу на те, що механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів визначений Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що затверджений постановою КМУ від 20.10.2011 № 1074 (далі - Порядок № 1074 від 20.10.2011).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1074 від 20.10.2011 органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються або ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.

За змістом пунктів 4, 5 Порядку № 1074 від 20.10.2011 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1074 від 20.10.2011 права та обов`язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1074 від 20.10.2011 майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом. У разі ліквідації органу виконавчої влади складається ліквідаційний баланс.

Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо подальшого використання нерухомого майна органу виконавчої влади, що ліквідується, та визначає суб`єкта управління підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління такого органу.

Пунктом 13 Порядку № 1074 від 20.10.2011 передбачено, що акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов`язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.

Так, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 09.09.2019 у справі №916/376/15-г дійшов висновку, що інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб`єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов`язків, які складають зміст відповідних правовідносин - тобто публічне правонаступництво за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується до органу, що створюється та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, у яких орган влади виступає як юридична особа приватного права.

У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов`язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі передавального акту (ч. 2 ст.107 ЦК України, пункт 7 Порядку № 1074 від 20.10.2011). При цьому публічна юридична особа є припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Суд враховує, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У такому випадку також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю публічного правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульована певними нормами адміністративного права.

Як встановлено судом під час розгляду справи, Головне територіальне управління Міністерства юстиції в Одеській області у зв`язку із прийняттям КМУ 09.10.2019 постанови № 870 вибуло із площини публічних правовідносин та перестало здійснювати функції компетентного органу державної влади, який має можливість відновити порушені права Позивача.

Натомість Відповідач 2 з моменту його державної реєстрації на підставі рішення центрального органу виконавчої влади постанови КМУ № 280 від 09.10.2019, став правонаступником Головного територіального управління Міністерства юстиції в Одеській області без будь-яких обмежень щодо такого правонаступництва. Зазначена постанова КМУ на час розгляду справи в суді є чинною.

Отже, коли відбувається публічне правонаступництво одного державного органу за іншим, вирішальним є встановлення саме факту переходу повністю (чи частково) функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб`єкта владних правовідносин як юридичної особи.

Відтак, у вирішенні питань, пов`язаних з таким правонаступництвом, необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов`язків.

Враховуючи те, що відповідно до "Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України", затвердженого Наказом Мін`юсту від 23.06.2011 № 1707/5, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконує саме ті повноваження та функції, які були покладені на Головне територіальне управління юстиції в Одеській області, зважаючи на вибуття Головного територіального управління юстиції в Одеській області як суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин, а також на те, що єдиним органом, уповноваженим державою забезпечувати реалізацію державної політики у сферах організації примусового виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів України, є новоутворене Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції(м. Одеса), суд дійшов до висновку, що Позивачем Відповідач 2 вірно обраний у цій справі в якості відповідальної особи, щодо якої ним заявлені позовні вимоги.

Щодо посилання Відповідача 2 в обґрунтування своїх доводів та заперечень щодо відсутності правонаступництва між ним та Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області на численну практику Верховного суду, суд вважає за доцільне звернути увагу Відповідача 2 на те, що обставини справ, які розглядалися Верховним Судом та на які Відповідач 2 посилався не є тотожними обставинам цієї справи і правовідносини, які виникли в неї.

Крім того, враховуючи те, що у випадку звернення Позивача із позовними вимогами до Головного територіального управління юстиції в Одеській області як до відповідача та у разі, якщо б такі позовні вимоги були задоволені, з урахуванням того, що Головне територіальне управління юстиції в Одеській області знаходиться у стані ліквідації і відбулося його вибуття із публічних правовідносин, те що з моменту державної реєстрації Відповідача 2 як юридичної особи публічного права, яка наділена державою повноваженнями представляти державні інтереси, забезпечувати реалізацію державної політики у сферах організації примусового виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів України, саме Відповідач 2 є тою юридичною особою, яка в силу закону представляє інтереси держави у спірних правовідносинах, а тому суд дійшов висновку, що лише заявляючи позовні вимоги до Відповідача 2 порушене право Позивача може бути захищене ефективно та остаточно.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду, яка неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 .09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 .01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19). Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права Позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Отже, з урахуванням наведеного та того що: по-перше, відділ примусового виконання рішень управління примусового виконання рішень в Одеській області який є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції в Одеській області виступав продавцем нерухомого майна на електронних торгах; по-друге, що в силу п.3 постанови КМУ "№ 870 від 09.10.2019 Головного територіального управління юстиції в Одеській області як територіальний орган Міністерства юстиції, який ліквідується припинив здійснювати повноваження та функції, покладені на нього у зв`язку із завершенням здійснення заходів, пов`язаних з утворенням Відповідача 2; по-третє, що Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі постанови КМУ "№ 870 від 09.10.2019 визнано правонаступником Головного територіального управління юстиції в Одеській області та з моменту державної реєстрації як юридичної особи наділено повноваженнями та функціями державного органу, який представляє інтереси держави у певних правовідносинах, Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідальною перед Позивачем за понесені ним витрати з оплати вибувшого з його власності майна, в силу приписів ст.170 ЦК України є держава саме в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

5.4. Щодо стягнення з Відповідача-2 6 884 650,00 грн., сплачених в якості розрахунку за об`єкт нерухомості на прилюдних торгах.

В якості правових підстав заявленого позову Позивач посилається на ст.ст. 8,22,216, 1166, 1173, 1174 ЦК України.

Разом з тим Суд дійшов висновку, що Позивачем помилково визначені вищенаведені правові норми в якості правових підстав заявленого позову.

Суд зазначає, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація Позивачем і Відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

У зв`язку з цим Суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

Керуючись наведеним, Суд зазначає, що у матеріальному законі передбачена правова можливість повернення майна, переданого, в тому числі, на виконання недійсного правочину, шляхом пред`явлення вимоги набувачу, який не є стороною недійсного правочину, підстава набуття якого, а так само володіння яким (майном) згодом відпала в порядку статті 1212 ЦК України.

Такий підхід до оцінки спірних правовідносин які виникли між учасниками справи відповідає правовому висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеному Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15.

Згідно з ч. 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 (провадження № 12-83гс18) зроблено висновок, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Крім того суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) в яких зазначено, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Системне тлумачення абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (правовий висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 396/29/17).

Судом у цій справі встановлено, що Позивач, як учасник електронних торгів, сплатив організатору торгів Відповідачу 1 грошові кошти в якості гарантійного внеску у сумі 362350,00 грн. (т.с.1., а.с.38), які під час розгляду справи були повернуті Відповідачем 1 Позивачу самостійно (у зв`язку із чим провадження у справі в цій частині було закрите) та як переможець електронних торгів сплатив на рахунок відділу примусового виконання рішень управління примусового виконання рішень в Одеській області суму 6884650,00 грн, яка після визнання торгів недійсними, позбавлення Позивача права власності на придбане майно та застосування до цього майна спеціальної конфіскації, останньому не була повернута.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

З урахуванням наведеного та того, що в процесі розгляду справи її учасниками не заперечувався факт того, що Позивачем за придбаний на електронних торгах, які відбулися 21.12.2016, об`єкт нерухомості газовий комплекс, були сплачені власні кошти. Так само Відповідачами не ставилось під сумнів те, що грошові кошти у сумі 7247000,00 грн які були сплачені Позивачем на електронних торгах були його власністю. Отже, Суд дійшов висновку, що Позивач володів майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Отже, неповернення Головним регіональним управлінням юстиції в Одеській області коштів за газовий комплекс, сплачених Позивачем за результатами електронних торгів, після визнання останніх недійсними становить втручання, яке слід розглядати у контексті загального правила, наведеного в першому реченні першого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У світлі спірних правовідносин Суд враховує також рішення ЄСПЛ у справі "МПП "Фортеця" проти України" (заява № 68946/10) у пункті 41 якого зазначено що для того, щоб захід, який становить втручання, відповідав статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має бути доведено, що він був законним, здійснювався "відповідно до загальних інтересів" і що існувала розумна пропорційність між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення по справі "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy) [GC], заява №33202/96, п.п.108-114, ЄСПЛ 2000-1). Необхідного блансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції (<…>), від 23.09.1982, п.п.69 і 73, Серія А № 52).

Пунктом 42 цього ж рішення стверджується, що навіть припустивши, що оскаржуване втручання було передбачене законом і переслідувало мету, яка відповідала суспільному інтересу, воно в будь-якому випадку не відповідало вимогі пропорційності, про що йтиметься далі (див. mutatis, рішення у справах "Максименко та Герасименко проти України" (Maksymenko and Gerasymenko v. Ukraine), заява № 49317/07, п. 69, від 16.05.2013 та "Гладишева проти Росії" (Gladysheva v. Russia), заява № 7097/10, п. 75 і 76 від 06.12.2011).

У пункті 43 цього ж рішення ЄСПЛ нагадує, що необхідність виправити стару "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, добросовісно набуте особою, яка покладалася на законність дій державного органу влади (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovа and Pinc v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, ЄСПЛ 2002 VIII). Ризик будь-якої помилки державного органу влади має покладатися на саму державу і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб (див. рішення справах "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007; та "Трґо проти Хорватії" (Trgo v.Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009). У контексті скасування помилково наданого права власності принцип належного урядування може не лише покладати на органи влади обов`язок діяти невідкладно при виправленні своєї помилки (див., наприклад, згадане рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 69), але й може також вимагати виплату колишньому добросовісному власникові належної компенсації або іншого виду відповідного відшкодування (див. mutatis mutandis, згадані рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovа and Pinc v. the Czech Republic), п. 53, "Гладишева проти Росії" (Gladysheva v. Russia), п. 80 та "Максименко та Герасименко проти України" (Maksymenko and Gerasymenko v. Ukraine), заява № 49317/07, п.64).

З урахуванням наведеного Суд дійшов висновку, про наявність законних підстав для стягнення з Відповідача 2 суми 6884650,00 грн сплаченої в якості розрахунку на прилюдних торгах за об`єкт нерухомості - газовий комплекс.

Крім того, беручи до уваги задоволення вимог Позивача в частині стягнення з Відповідача 2 грошових коштів у сумі 6884650,00 грн, сплачених на електронних торгах, які в наступному визнані судом недійсними у зв`язку із неправомірними діями державних виконавців, Суд з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 згідно якої кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України) вважає за доцільно зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, у цій справі Відповідачем фактично є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади, у даному випадку Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області.

Відповідно до підпункту 2 пункту 35 "Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", затвердженого Постановою КМУ 03.08.2011 № 845 (далі - Порядку) казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Пунктом 36 Порядку (у редакції, чинній на час розгляду справи) передбачено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені в пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.

Отже, територіальний орган Державної казначейської служби України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів державного бюджету на виконання судових рішень про відшкодування шкоди, заподіяної юридичним особам, внаслідок незаконних дій (бездіяльності).

Відповідно до частини п`ятої статті 238 ГПК України, оскільки у позовній заяві відсутні вимоги про зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, номера (види) рахунків, з яких має бути здійснено стягнення (списання) коштів, зокрема, за вимогами до держави Україна, тому резолютивна частина рішення у цій справі не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

А тому Суд дійшов висновку, що не буде а ні зміною предмету позовних вимог, а ні зміною суті позову, якщо в резолютивній частині рішення боржником буде зазначена Держава в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області.

5.5. Щодо стягнення з Відповідача 1 та Відповідача 2 суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.

Аналіз змісту заявлених Позивачем вимог у цій частині свідчить, що останні фактично за своєю правовою природою є вимогами про стягнення інфляційних витрат, позаяк обґрунтовуються знеціненням грошових коштів в сумі 362350 грн, сплачених Відповідачу 1 в якості гарантійного внеску та в сумі 6884650,00 грн. сплачених за придбане на прилюдних торгах нерухоме майно внаслідок інфляційних процесів за період з 16.12.2017 по 23.10.2020.

Так само Позивачем обґрунтовуються нарахування 3% річних у сумах 31038,66 грн - Відповідачу 1 та 1073658,84 грн Відповідачу 2.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 19.06.2018 у справі № 646/14523/15-ц.

Тобто, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Тому, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, від 01.10.2014 № 6-113цс14 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно з статтею 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, перевіривши розрахунок 3%річних та інфляційних, зроблений Позивачем в частині позовних вимог до Відповідача 1, суд дійшов висновку що вони зроблені вірно, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заперечень Відповідача 1 про те, що ним взагалі не отримана Постанова ВГСУ по справі № 916/24/17 від 05.12.2017, Суд зазначені заперечення до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.1, 3, 4 ст. 111-11 ГПК України (в редакції чинній на момент винесення ВГСУ постанови від 05.12.2017) за наслідками розгляду касаційної скарги суд приймає постанову, яка надсилається сторонам у справі у триденний строк з дня її прийняття.

Отже, за приписами вказаної норми процесуального закону ВГСУ направив прийняту 05.12.2017 по справі №9 16/24/17 постанову всім учасникам справи, одним із яких було ДП "СЕТАМ".

Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" інформація про прийняту ВГСУ по справі № 916/24/17 від 05.12.2017 постанову є загально доступною та була оприлюднена 12.12.2017 що підтверджується наявним в матеріалах справи доказом (т.с.1, а.с.72-80).

Окрім цього, судом встановлено, що Відповідач 1 був обізнаний про час та місце розгляду справи у ВГСУ що підтверджується текстом постанови ВГСУ від 05.12.2017 по справі № 916/24/17, з якої вбачається що Відповідач 1 надавав відзив на касаційну скаргу (т.с.1, а.с 74).

Порядок реалізації арештованого майна, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5 зобов`язує Відповідача 1 у разі набрання законної сили судовим рішенням, яким електронні торги визнані недійсними, повернути гарантійний внесок переможцю електронних торгів протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідного рішення на адресу Організатора. Оскільки інформація, щодо судових рішень розміщених в ЄДРСР є загальнодоступною, то на переконання суду, Відповідач 1 будучи стороною у справі № 916/24/17 і проявивши розумну обачливість, мав можливість дізнатись про дату оприлюднення постанови ВГСУ, а саме 12.12.2017. Зазначене ствердження суду повністю підтверджується правовою позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Так само Судом не приймаються до уваги заперечення Відповідача 1 щодо відсутності в персональному кабінеті Позивача реквізитів для повернення гарантійного внеску, що унеможливлювало своєчасне його повернення, оскільки вимога щодо обов`язкового письмового повідомлення Позивачем Відповідача 1 про внесення/заміну фінансових реквізитів з`явилась лише в редакції Порядку реалізації арештованого майна від 18.06.2018, а до цього моменту Відповідач 1 мав відповідні платіжні реквізити Позивача, зазначені у платіжних дорученнях, відповідно до яких Позивачем був сплачений гарантійний внесок.

Щодо розрахунку, зробленого Позивачем в частині нарахування 3% річних та інфляційних збитків Відповідачу 2, суд не погоджується із періодом часу, за який Позивач здійснив відповідні розрахунки виходячи з наступного.

Як встановлено судом, Позивач дізнався про визнання недійсними результатів електронних торгів 05.12.2017, а тому право на пред`явлення вимоги на повернення сплачених ним грошових коштів виникло саме з цієї дати.

Оскільки, на переконання суду, до спірних правовідносин не можливо застосовувати приписи ст.216 ЦК України, то датою пред`явлення Позивачем вимоги в силу Закону, слід вважати дату подачі Позивачем позову до суду, а саме, 17.12.2020.

А оскільки Позивачем 22.03.2021 була подана заява про збільшення позовних вимог, в якій ним був зроблений перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, то за переконанням Суду період за який слід розраховувати нараховані Позивачем 3% річних та інфляційні втрати становить з 17.12.2020 по 22.03.2021.

Зробивши власний розрахунок Суд встановив, що с Відповідача 2 на користь Позивача слід стягнути 3% річних в сумі 52601,94 грн та інфляційні в сумі 159241,95 грн, в решті суми 3% річних та інфляційних втрат Позивачу слід відмовити.

5.6. Щодо стягнення прямих збитків суд дійшов до наступних висновків.

Позовні вимоги Позивача в цій частині обґрунтовані понесенням ним збитків у зв`язку з неправомірним діями Відповідачів, оскільки Позивачем з початку 2017 року до теперішнього часу були витрачені кошти на розроблення технічної документації а також на приведення придбаного об`єкту до належного технічного стану для початку його роботи. Крім того, був набраний штат працівників, які виконували та виконують роботу по підтриманню об`єкту в належному стані.

В якості підтвердження прямих збитків Позивач надав письмові докази, а саме договори, платіжні доручення, видаткові касові ордери на виплату заробітної плати працівникам (т.с. 1, а.с. 136-250, т.с.2, а.с.1-236) на загальну суму 3459444,84 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача упущеної вимог у розмірі 19 740 000 грн обґрунтовані тим, що у зв`язку із визнанням судовим рішенням по справі № 916/24/17 результатів електронних торгів недійсними, Позивач позбавився права власності на нерухомий об`єкт газовий комплекс, що в свою чергу стало підставою для розірвання укладеного 07.12.2016 між Позивачем та ТОВ "Енергоімпекс" договору № 07-12/16 про співробітництво по зберіганню та перевалці зрідженого вуглеводного газу, за умовами якого Позивач повинен був отримати за період його дії 19 740 000 грн прибутку.

Як зазначає Позивач, в діях Головного територіального управління Одеського обласного управління юстиції в особі Відділу примусового виконання рішень при проведенні електронних торгів, складанні Акту державного виконавця при реалізації нерухомого майна від 29.12.2016, який за своєю правовою природою дорівнює оформленню договору купівлі-продажу майна з прилюдних торгів, наявний склад цивільного правопорушення, що підтверджено судовим рішенням по справі № 916/24/17. Отже в діях Головного територіального управління Одеського обласного управління юстиції в особі Відділу примусового виконання рішень присутні всі складові цивільного правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності Відповідача 2.

Як встановлено судом рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 по справі № 916/24/17, залишеним в силі постановою ВГСУ від 05.12.2017, визнані недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна ТОВ "Лагуна-Рені"…, лот 183175, що відбулись 21.12.2016; визнаний недійсним протокол проведення електронних торгів № 221791 від 21.12.2016, складений за результатами проведення електронних торгів … та визнаний недійсним акт державного виконавця про реалізацію нерухомого майна від 29.12.2016, складений за результатами проведених електронних торгів….

Під час розгляду справи №916/24/17 судом було встановлено те, що як на момент проведення електронних торгів ДП "СЕТАМ" 21.12.2016, так і на момент складання акту державним виконавцем про реалізацію нерухомого майна 29.12.2016 у Державному реєстрі з 15.12.2016 було зареєстровано відповідне обтяження нерухомого мана, а саме арешт цього майна, який накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду від 09.12.2016, якою було заборонено розпорядження, продаж та передача майнових прав щодо арештованого майна, про що з 22.12.2016 відділ ДВС був обізнаний.

Отже, виходячи з наведеного, враховуючи приписи ст. 75 ГПК України рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 по справі № 916/24/17 залишеним в силі постановою ВГСУ від 05.12.2017 встановлена протиправна поведінка відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Виходячи з наведеного суд вважає, що в діях державного виконавця є всі ознаки цивільного правопорушення, а саме:

-протиправна поведінка - встановлена рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 по справі № 916/24/17 залишеним в силі постановою ВГСУ від 05.12.2017 яка полягала в тому, що відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в момент видачі Акту державного виконавця про реалізацію нерухомого майна був обізнаний про наявність арешту на це майно, проте видача Акту державного виконавця зупинена не була;

-негативний результат такої поведінки (збитків) для Позивача Позивач позбавлений права власності на нерухоме майно, придбане на електронних торгах, визнаних судом недійсними та у зв`язку із чим позбавлений можливості використовувати це майно в своїй господарській діяльності з метою отримання прибутку - доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

-вина правопорушника - встановлена судовими рішеннями, а саме, як зазначено в рішенні суду, відділ ДВС був обізнаний з наявністю ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси №522/20851/1б-к від 09.12.2016, якою накладено арешт на нежитлову будівлю загальною площею 562,50 м2, розташовану за адресою Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська,188 б, шляхом заборони розпорядження, продажу та передачі майнових прав щодо цього майна, що підтверджується відповідною Інформаційною довідкою з Державного реєстру №76606477 від 22.12.2016р. Тобто, за висновками суду, відділ ДВС, який виступав продавцем за електронними торгами, знаючи про наявність підстав, які унеможливлювали здійснення укладання зазначеного правочину, здійснив оформлення Акту державного виконавця про реалізацію нерухомого майна від 29.12.2016.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із частиною четвертою статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

А тому саме Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії Відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Аналогічна правова позиції викладена Верховним Судом України у постанові від 18.05.2016 у справі № 6-237цс16 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

З урахуванням наведеного, суд відхиляє заперечення Відповідача 2 про відсутність в діях державних виконавців при проведенні 21.12.2016 електронних торгів складу цивільного правопорушення, оскільки вина відділу ДВС була доведена рішенням Господарського суду по справі № 916/24/17, яка в силу приписів ст. 75 ГПК України презюмуються і додаткового доказування не вимагає.

Проте, судом також не приймаються у повній мірі в якості належних та допустимих доказів понесення Позивачем прямих збитків надані ним до суду письмові докази (т.с.1, а.с.136-250, т.с.2., а.с.1-236), оскільки переважна більшість цих доказів не підтверджують наявність прямого зв`язку понесених Позивачем витрат саме з об`єктом нерухомості газовим комплексом, зокрема, в якості понесених Позивачем витрат на об`єкт нерухомості, він зазначає витрати на оплату праці які підтверджуються видатковими касовими ордерами (т.с.2, а.с. 222).

Проте на переконання Суду, зазначені видаткові касові ордери свідчать лише про те, що ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ" у період з травня 2017 по грудень 2018 виплачувалась заробітна плата. Але кому ця заробітна плата виплачувалась зазначені докази інформації не містять (відсутні відомості виплати заробітної плати, які зазначені додатками до цих видаткових касових ордерів),так само матеріали справи не містять штатний розклад ТОВ "СКАРБНИЦЯ БЕСАРАБІЇ" з якого Суд мав би можливість встановити, що заробітна плата виплачувалась саме працівникам Позивача, які працюють на спірному об`єкті нерухомості.

Так само, не можуть бути прийняті Судом в якості належних та допустимих доказів понесення Позивачем витрат, пов`язаних із спірним об`єктом нерухомості надані суду договори із контрагентами та платіжні доручення на сплату за цими договорами, окрім Договору № РШЩ-10/17 від 31.05.2017 та платіжні доручення до нього (т.с. 2, а.с.23-31), Договору № 260 від 03.05.2017 та платіжні доручення до нього (т.с. 2, а.с.66-38), Договору № 41-П-РЕФ-17 від 05.04.2017 з додатками та платіжні доручення до нього (т.с. 2, а.с.73-86), Договору № 101-041 від 03.03.2017 та платіжні доручення до нього (т.с. 2, а.с.101-114), Договору № 22/10-2018 від 22.10.2018 та платіжні доручення до нього (т.с. 1, а.с.150-154), Договору № 36-П-РЕФ-10 від 28.12.2018 та платіжні доручення до нього (т.с. 2, а.с.23-31); Договору № 02/04/1 від 02.04.2018 та платіжні доручення до нього (т.с. 1, а.с.161-163); Договору № 02/04/2 від 02.04.2018 з додатками платіжні доручення до нього (т.с. 1, а.с.164-166); Договору № 00455 від 30.03.2018 та платіжні доручення до нього (т.с. 1, а.с.167-170); Договору № 241ТС від 28.03.2018 з додатками та платіжні доручення до нього (т.с. 1, а.с.171-173); Договору № 09-П-РЕФ-18 від 15.01.2018 з додатками та платіжні доручення до нього (т.с. 1, а.с.174-186); Договору № 9 від 25.10.2017 з додатками та платіжні доручення до нього (т.с. 1, а.с.200-212) та платіжне доручення від 15.05.2018 (т.с.2, а.с.235) які безпосередньо пов`язані із обслуговуванням та підтриманням у справному працездатному стані об`єкта нерухомості і відповідно до яких, як встановлено Судом, Позивачем понесені витрати на обслуговування та підтримання у справному працездатному стані об`єкта нерухомості.

За висновком суду зазначені вище прямі збитки Позивача слід стягнути з Відповідача 2, оскільки у період з 05.12.2017 (дата постанови ВГСУ про залишення в силі рішення Господарського суду Одеської області про визнання електронних торгів недійсними по справі № 916/24/17) до набрання 16.06.2020 (ухвала Миколаївського апеляційного суду) законної сили вироком Київського районного суду м. Одеси від 26.02.2018 по справі № 520/1470/18 (провадження № 1-кп/520/660/18, яким була застосована спеціальна конфіскація до спірного об`єкта нерухомості шляхом його звернення на користь держави, витрати понесені Позивачем за цими договорами безпосередньо пов`язані з забезпеченням безпечного стану газового комплексу, підтриманням його нормального функціонування та бездіяльністю Головного регіонального управління юстиції в Одеській області щодо здійснення заходів по поверненню спірного об`єкта нерухомості в порядку ст.216 ЦК України.

А тому за розрахунком, зробленим Судом з Відповідача 2 на користь Позивача слід стягнути прямі збитки, понесені Відповідачем 2 на підтримання газового комплексу у безпечному стані, для забезпечення його безпеки для навколишнього оточення у розмірі 480235,74 грн за період з 05.12.2017 (час позбавлення Позивача права власності на газовий комплекс) до набрання 16.06.2020 (ухвала Миколаївського апеляційного суду) законної сили вироком Київського районного суду м. Одеси від 26.02.2018 по справі № 520/1470/18 (провадження № 1-кп/520/660/18, яким була застосована спеціальна конфіскація до спірного об`єкта нерухомості шляхом його звернення на користь держави.

5.7. В частині позовної вимоги про стягнення з Відповідача 2 упущеної вигоди суд дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як убачається з встановлених судом обставин справи, а саме з тексту договору № 07-12/16 про співробітництво по зберіганню та перевалці зрідженого вуглеводного газу, укладеного 07.12.2016 між Позивачем та ТОВ "Енергоімпекс" за умовами якого, як зазначає Позивач, він повинен був отримати за період його дії 19 740 000 грн прибутку вбачається, що цей договір свідчить про наміри Позивача придбати об`єкт нерухомості газовий комплекс (п.1.2. договору), який в подальшому при умові придбання Позивачем газового комплексу, та здійснення власними силами Позивача його підготовки (технічне обслуговування, ремонт, набор персоналу, розробка та отримання дозвільної документації) для виконання функцій по зберіганню та перевалці зрідженого вуглеводного газу (п.1.4.) та після отримання повідомлення від Позивача про готовність комплексу до виконання робіт, обумовлених цим договором, ТОВ "Енергоімпекс" повинно було підтвердити що буде доручати Позивачу для обробки (прийому, зберігання і відвантаження) зріджений газ пропан-бутан (товар) марки, кількості та якості які будуть узгоджуватись сторонами в письмовій формі кожен місяць у обсягу не меншим 1000 тон на місяць (п.1.5.договору) за ціною за перевантаження однієї тони товару - 420 грн.

Враховуючи те, що відповідно до правової позиції висловленої КГС ВС своєї постанові у справі № 904/8832/17 пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані, Суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено реальність можливості отримання ним вказаної у позові вигоди у розмірі 19 740 000 грн за звичайних обставин, а доводи Позивача в цій частині ґрунтуються лише на його припущеннях, що об`єкт нерухомості буде приведений до працездатного стану, що у ТОВ "Енергоімпекс" або третіх осіб, які будуть діяти за його дорученням буде щомісячно існувати газ в об`ємі, визначеному у договорі, що не відбудуться будь-які інші події, які унеможливлять виконання договору, на який посилається Позивач, на протязі всього його часу дії.

5.8. Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав

Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

За умовами пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У пункті 24 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

З урахуванням викладеного Судом вжиті всі можливі заходи для надання учасникам справи мали часу для реалізації ними своїх процесуальних прав, передбачених ГПК України, в тому числі, права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції щодо учасниками справи заяв по суті спору.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Ван деГурк проти Нідерландів" зазначено, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами.

Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України"). Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи Відповідачів, що викладені в заявах по суті спору, суд не бере до уваги та відхиляє, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Оцінивши подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, на користь Позивача слід стягнути з ДП "СЕТАМ" інфляційні збитки у розмірі 77864,84 грн та 3% річних від простроченої суми у розмірі 34368,65грн та з держави Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області суму, сплачену в якості розрахунку за об`єкт нерухомості на прилюдних торгах в розмірі 6 884 650,00 грн, інфляційні збитки в розмірі 159 241,95 грн, 3% річних від простроченої суми в розмірі 52 601,94 грн, суму прямих збитків в розмірі 480 235,74 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

5.9. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню, Суд вважає, що витрати зі сплати судового збору у цій справі підлягають стягненню з Відповідача 1 на користь Позивача у сумі 1683,50 грн та з Відповідача 2 на користь Позивача у сумі 113 650,94 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 76, 86, 129, 202, 232, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємство "СЕТАМ" (буд. № 4-б, вул. Стрілецька, м. Київ, 01001, код 39958500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРБНИЦЯ БЕССАРАБІЇ" (буд. № 188б, вул. Дунайська, м. Рені, Одеська обл., 68802, код 38794386) інфляційні збитки у розмірі 77864 (сімдесят сім тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн 84 коп, 3% річних від простроченої суми у розмірі 34368 (тридцять чотири тисячі триста шістдесят вісім) грн 65 коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1683 (одна тисяча шістсот вісімдесят три) грн 50 коп.

3. Стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області (буд. 34, вул. Б. Хмельницького, м. Одеса, 65007, код 43315529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРБНИЦЯ БЕССАРАБІЇ" (буд. № 188б, вул. Дунайська, м. Рені, Одеська обл, 68802, код 38794386) суму, сплачену в якості розрахунку за об`єкт нерухомості на прилюдних торгах в розмірі 6884650 (шість мільйонів вісімсот вісімдесят чотири тисячі шістсот п`ятдесят) грн, інфляційні збитки в розмірі 159241 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч двісті сорок одна) грн 95 коп, 3% річних від простроченої суми в розмірі 52601 (п`ятдесят дві тисячі шістсот одна) грн 94 коп, суму прямих збитків в розмірі 480235 (чотириста вісімдесят тисяч двісті тридцять п`ять) грн74 коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 113650 (сто тринадцять тисяч шістсот п`ятдесят) грн 94 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 30 квітня 2021 р.

Суддя О.В. Цісельський