28.04.2021 Справа № 756/4917/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/4917/21

1-кс/756/835/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.04.2021 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

особи, яка звернулася зі скаргою ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в місті Києві від 21.03.2016 про закриття кримінального провадження №12016100050002920 від 21.03.2016,

в с т а н о в и в:

02.04.2021 до провадження слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 надійшла вказана скарга.

В обґрунтування доводів та вимог скарги ОСОБА_3 зазначає, що зі змісту ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 25.03.2021 за №756/4280/21 їй стало відомо, що постановою слідчого від 21.03.2016 кримінальне провадження №12016100050002920 від 21.03.2016 закрито. Однак, вказану постанову слідчого вона не отримувала, а тому вважає, що вказане кримінальне провадження не може бути закритим, оскільки слідчим не вчинено жодної процесуальної дії, з огляду на що вказана постанова слідчого є незаконною та має бути скасована.

В судовому засіданні ОСОБА_3 вимоги скарги підтримала та просила задовольнити.

В судове засідання прокурор не з`явився, про дату час і місце розгляду скарги повідомлявся належним чином. 26.04.2021 через канцелярію до суду надійшли матеріали закритого кримінального провадження .

Відповідно до положень ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим провести розгляд скарги у відсутність осіб, які не з`явились.

Вивчивши скаргу, заслухавши пояснення ОСОБА_3 , дослідивши матеріали судового провадження та матеріали закритого кримінального провадження №12016100050002920, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, задля чіткого та імперативного визначення процедур та запобігання свавільного використання владними органами своїх повноважень та забезпечення умов справедливого судочинства.

Як зазначено у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.04.2019 (справа №370/2316/18, провадження №51-9929 км 18), за змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.

Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.

Так, у рішенні по справі «Беллет проти Франції» від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначив, що ст. 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд із огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Разом з тим, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1975, п. 36), не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, особливо щодо умов прийнятності скарги, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави (рішення у справах «Мельник проти України» від 28.03.2006, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998, «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001).

Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 цього Кодексу.

Завданням слідчого судді відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, ч. 5 ст. 21 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України, п. 3 якої передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржено, серед іншого, рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Верховний Суд України у постанові від 16.03.2017 у справі №671/463/15-к зазначає, що порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій.

Стаття 5 КПК України передбачає, що процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент прийняття такого рішення.

Відповідно до ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

У відповідності до частин 5-7 ст. 110 цього Кодексу, постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови. Постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення. Постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Разом із тим, при дослідження матеріалів кримінального провадження №12016100050002920 від 21.03.2016 слідчим суддею встановлено, що вони не містять будь-якого процесуального рішення слідчого/прокурора від 21.03.2016, прийнятого у формі та спосіб, визначеному ст. 110 КПК України, про закриття кримінального провадження, яке може бути предметом оскарження до слідчого судді в порядку, передбаченому ст. 303 КПК України, а відтак, постанову від 21.03.2016, яка є предметом оскарження у даній скарзі, не може бути оскаржено до слідчого судді через призму здійснення ним судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, оскільки способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, ч.5 ст.21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Таким чином, слідчий суддя, розглянувши скаргу в межах питань, які були винесені на його розгляд учасником кримінального провадження, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного приходить до висновку, що в силу принципу змагальності сторін, особою, що подала скаргу, не надано належних та допустимих доказів та в судовому засіданні не встановлено таких, які давали б підстави дійти висновку про наявність наявність правових підстав та об`єктивних фактів для розгляду такої скарги слідчим суддею.

Застосовуючи аналагію при застосуванні висновку щодо застосування норм права, викладеній в ухвалі Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №569/17036/18 (провадження №51-598кмо19), відповідно до якої судом постановляється ухвала про закриття провадження у разі, якщо після відкриття провадження за скаргою буде встановлено, що вона відкрита за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які не можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, слідчий суддя приходить до висновку що провадження за скаргою підлягає закриттю.

Керуючись статтями 3, 5, 110, 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

Закрити провадження за скаргою ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в місті Києві від 21.03.2016 про закриття кримінального провадження №12016100050002920 від 21.03.2016.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1