Справа № 297/2763/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гецко Ю. Ю., з участю секретаря судового засідання Михайліченко І. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ СП "Керамнадра" про визнання припиненим трудового договору та стягнення заборгованості,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в Берегівський районний суд Закарпатської області із позовом до ТзОВ СП "Керамнадра" про визнання припиненим трудового договору та стягнення заборгованості.

Позовні вимоги позивачем мотивовано тим, що в період із ОСОБА_1 із 09 лютого 2015 знаходився у трудових відносинах з СП "Керамнадра" у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Так, 09.02.2015 р. мене було прийнято на роботу до зазначеного підприємства на посаду водія автомобіля Краз - 6510. 15.02.2018 року я переведений на посаду охоронця гірничої ділянки. З 26 числа вказаного місяця переведений водієм вантажного автомобіля. 14.03.2018 р. мене переведено на посаду слюсаря по ремонту обладнання V розряду і з 31.10.2018р. - переведено на посаду охоронця гірничої дільниці.

З жовтня місяця 2018 року відповідач почав допускати заборгованість по виплаті мені заробітної плати, а з грудня 2018 року підприємство взагалі перестало її виплачувати. Оскільки заборгованість відповідача переді мною тільки зростала і заробітна плата не виплачувалася протягом декількох місяців я звернувся до відповідача із проханням звільнити мене з роботи. Останню заяву про звільнення мене з роботи я відправив на адресу відповідача поштою рекомендованим листом, у якій вказав дату з якої мене належить звільнити - 01.09.2019р., однак по сьогоднішній моє звільнення не оформлено відповідачем.

На даний час ТОВ СП «Керамнадра» не провадить господарську діяльність, керівника підприємства немає. Згідно інформації з ЄДРЮОФОПГФ ОСОБА_2 виконував обов`язки керівника до 27.05.2020р., про наступного керівника відомості відсутні, за юридичною адресою органів управління відповідача не має, а тому я позбавлений можливості реалізувати своє право передбачене ст. 38 КЗпП.

З наведених підстав я змушений просргги суд визнати трудові відносини між мною та відповідачем, які оформлені трудовим договором, припиненими, внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи працівника відповідно до ч. 1 ст.38 КЗпП України.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, згідно якої просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача, який про день, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи, про розгляд справи без його участі чи відзиву на позов від нього не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, Відповідно до п. 4 ч.І ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Згідно із ч. З вказаної норми працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Правом не звільнити працівника чинне законодавство роботодавця не наділяє.

Вказані обставини свідчать про те, що на теперішній час трудові відносини між мною та відповідачем припинені з 01.09.2019р., однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України не виконана, тому враховуючи особливості правового регулювання, я позбавлений можливості захистити своє порушене право в досудовому порядку.

Окрім цього, Спільне підприємство "Керамнадра" у формі товариства з обмеженою відповідальністю допустило переді мною заборгованість по виплаті заробітної плати, яка станом на 1 вересня 2019 року становить 51 093,68 грн.

Згідно ст. 94 КЗпП України та ст. 1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Чинним законодавством, а самест. 115 КЗпП України, встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Крім того, за останні три з половиною роки моєї роботи на вказаному підприємстві я не був у відпусті. Так, у період з 09.02.2017р. по 10.02.2017р. я не використав 28 днів відпустки, з 10.02.2018р. по 09.02.2019р. також 28 днів та з 09.02.2019р. по 09.02.2020р. також 28 днів та з 09.02.2020р. по 01.09.2020р. 14 днів (разом 98 дні). Компенсацію за невикористану відпустку я не отримав. У заявку із чим відповідачем допущено заборгованість по вказаній компенсації у розмірі 23 929,64 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи АІ групи.

Згідно ч 1 ст. 183 КЗпП, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 цього кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Окрім того, до стаття 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно статті З цього ж Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з Постановою ІСМУ від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам трати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. В зв`язку з цим, позивачем розрахована компенсація у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати в розмірі 76 672,52 грн. (244, 18 грн. в день х на 314 робочих днів).

Згідно ч. 1ст. 117 КЗпП, - в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, приймаючи до уваги, що позивач ОСОБА_1 при пред`явленні позову був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на виконання вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в користь держави судовий збір.

Керуючись ст.ст. 47, 117, 166, 183 КЗпП, ст. ст. 141, 263-265, 280-282, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,-

рішив:

Позов задоволити.

Визнати припиненим з 01.09.2019р. трудовий договір, укладений між Спільним підприємством "Керамнадра" у формі товариства з обмеженою відповідальністю ( код ЄДРПОУ 20449073) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Стягнути зі Спільного підприємства "Керамнадра" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (ЄДРПОУ код 20449073) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму 151 695,80 грн. заборгованості, з яких сума 51 093,68 грн. невиплаченої заробітної плати, сума 76 672,52 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку після звільнення, сума 23 929,64 грн. компенсації за невикористану відпустку.

Стягнути з Спільного підприємства "Керамнадра" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, місцезнаходження якого за адресою: с. Мужієво, вул. Чіпі, 3 Берегівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 20449073 в користь держави судовий збір в розмірі 908 гривень.

Рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 11 290, 83 грн. підлягає негайному виконанню.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Гецко Ю. Ю.