СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/8030/19 пр. № 1-кп/759/162/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ;

при секретарі - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження (ЄРДР № 12018100080009262 від 16 листопада 2018 року) за обвинувальним актом стосовно

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Малин Житомирської області, українця, гр-на України, з середньою освітою, працює, не одружений, зареєстрований в АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , судимий: - 04.06.2009 Іллічівським районним судом Одеської області за ч. 2 ст. 186 КК України, з урахуванням внесених до нього змін Апеляційним судом Одеської області від 12.11.2009, на 04 роки та 01 місяць позбавлення волі, звільнений 25.06.2012 умовно-достроково, не відбуте покарання 8 місяців та 19 днів позбавлення волі; - 12.02.2014 Іллічівським районним судом Одеської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України на 03 роки та 06 місяців позбавлення волі, які відбув 29.11.2016, -

який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 та ч. 2 ст. 187 КК України,

сторони: прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_7 , потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2018 року, близько 20 год. 00 хв., ОСОБА_6 , маючи судимість за крадіжки, перебуваючи біля кафе «Мальва» по вул. Академіка Єфремова, 3 в м. Києві, звернув увагу на раніше незнайомого гр-на ОСОБА_10 , майном якого вирішив відкрито заволодіти. З цією метою він підійшов до ОСОБА_10 і звернувся до нього з проханням надати для дзвінка свій мобільний телефон. ОСОБА_10 , не підозрюючи злочинні наміри ОСОБА_11 , надав останньому на його прохання свій телефон марки «Nokia 5». На далі, біля 21 год. того ж вечора, ОСОБА_6 , перебуваючи поруч з потерпілим ОСОБА_10 і побачивши в його руках гаманець, продовжуючи свій злочинний умисел, вирвав його з рук потерпілого, після чого втік з місця злочину, розпорядившись відкрито викраденим майном на власний розсуд. У такий спосіб ОСОБА_6 повторно відкрито викрав належне потерпілому ОСОБА_10 майно, а саме, мобільний телефон «Nokia 5» вартістю 5860 грн. 72 коп. з картою мобільного оператора, гаманець, в якому знаходились грошові кошти в сумі 700 грн. та 20 доларів США (що еквівалентно 556 грн. 79 коп.), а всього чужого майна на загальну суму 7117 грн. 51 коп.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 своєї вини у сформульованому прокурором обвинуваченні та у вказаному злочині, зокрема, не визнав і показав таке. Одного ранку біля станції метро «Академістечко» в м. Києві його зупинила поліція для з`ясування особи. У приміщенні райвідділу його почали бити та звинувачувати у причетності до крадіжки телефону, оскільки він був одягнутий у сіру куртку, яка відповідала орієнтуванню на крадія. Потерпілий ОСОБА_12 його не впізнав, але через побиття він все ж таки погодився визнати свою винуватість у шахрайстві за ч. 1 ст. 190 КК України, розраховуючи спростувати це в суді. Після цього його відпустили. В дійсності він жодного відношення до заволодіння майном ОСОБА_12 у вечорі 15 листопада 2018 року біля кафе «Мальва» по вул. Академіка Єфремова, 3 в м. Києві не має. Обвинувачений просив визнати показання потерпілого недостовірними, оскільки ними штучно підтверджується обвинувачення.

Оцінка поданих сторонами доказів судом.

Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного провадження, об`єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов таких висновків.

За обвинуваченням за ч. 2 ст. 186 КК України з потерпілим ОСОБА_13 .

Не зважаючи на повне невизнання обвинуваченим ОСОБА_14 своєї вини, його винуватість у вчиненні грабежу за вказаних та встановлених під час судового розгляду обставин підтверджується сукупністю злочинів, які не викликають сумнівів у свій належності, допустимості та є достатніми для спростування захисної позиції обвинуваченого поза розумним сумнівом.

Так, допитаний судом потерпілий ОСОБА_10 показав, що раніше ТРОХИМЧУКА не знав, у вечорі 15 листопада 2018 року, точний час не пам`ятає, перебував поблизу станції метро «Академмістечко» в м. Києві біля кафе. До нього підійшов обвинувачений ОСОБА_15 і попросив телефон подзвонити хворій матері. Він, нічого не підозрюючи, добровільно надав ТРОХИМЧУКУ на його прохання свій телефон «Nokia 5». Тільки він відвернувся, ОСОБА_15 втік з його телефоном. Через деякий час до нього підійшов інший незнайомець і повідомив, що бачив як він втратив телефон і запропонував його викупити. Він, потерпілий погодився заплатити 1000 грн., і коли вони відійшли в безлюдне місце, то до них повернувся ОСОБА_15 з його телефоном. Він, потерпілий, дістав гаманець, який вказані особи вирвали з його рук, штовхнули і втекли. Як також уточнив потерпілий: - він дійсно в той вечір вживав спиртні напої, проте свої дії контролював; - присутнього в залі обвинуваченого ТРОХИМЧУКА впізнає безпомилково, його ж він відразу впізнав і в поліції, хоча тоді ОСОБА_15 був з довгим волоссям, впізнання проходило у відділку поліції у присутності поліцейських та ТРОХИМЧУКА, який був один; - одяг, в якому був на час вказаних подій ТРОХИМЧУК, не пам`ятає, як і не пам`ятає, хто саме його штовхнув, вказані особи, один серед яких ОСОБА_15 , діяли спільно; - викрадений мобільний телефон «Nokia 5» вартістю 5860 грн. 72 коп. був пізніше йому повернутий поліцією, в гаманці знаходились грошові кошти в сумі 700 грн. та 20 доларів США, які не були повернуті.

Наведені показання потерпілого знайшли своє підтвердження під час дослідження судом заяви прозлочин від15листопада 2018року (т. 1 а. 200), яка містить загальні дані про заволодіння невідомими особами шахрайським способом мобільного телефону та грошей.

Звертає на себе увагу те, що потерпілий чітко ідентифікував ТРОХИМЧУКА як особу, яка обманним шляхом заволоділа його, потерпілого, телефоном з тим, щоб потім під час нібито викупу останнього, заволодіти і наявними при ньому грошима. Судження потерпілого про шахрайський характер таких дій обвинуваченого не впливає на їх правову оцінку, здійснену судом.

Однак, суд в порядку ч. 1 ст. 89 КПК України з підстав, передбачених ч. 1 ст. 86 КПК України, задовольняє клопотання захисту та визнає недопустимими доказами всі дані, які були встановлені (одержані) органом досудового розслідування і зафіксовані у протоколі пред`явленняособи длявпізнання від24листопада 2018року (т. 1 а. 209-212), оскільки, як це випливає з показань потерпілого учасника цієї слідчої дії, в порушення вимог ч. 2 ст. 228, ч. 3 ст. 231 КПК України пред`явлення впізнаної ним особи, яка називалася ОСОБА_16 , не супроводжувалося одночасним пред`явленням інших осіб, яких мало бути не менше трьох, а відео фіксація впізнання, яка за протоколом мала місце і могла б усунуті виявлені сумніви, не надана. Відтак, суд за вимогами ч. 2 ст. 86 КПК України не використовує вказані недопустимі докази при поставленні даного вироку і не посилається на них.

На наданих потерпілому КОНЕПУД для огляду документах наім`я гр-на ОСОБА_17 з фотографією обличчя останнього (т. 1 а. 74-75), потерпілий не впізнав особу, яка за повідомлених ним обставин заволоділа його речами.

Згідно з повідомленням КНДЕКЦМВС України№ 19/111/8-1/0732від 05березня 2019року (т. 1 а. 216) дактилоскопічна карта на ім`я ОСОБА_18 , яким на початку назвався ОСОБА_15 , також не підтвердила достовірність цих анкетних даних, оскільки подані відбитки пальців рук виявилися ідентичними з відбитками на дактокартах, заповнених на ім`я саме ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Малин Житомирської області (поставлений на облік 08 листопада 2013 року Іллічівським РВ Одеської області, підстава ч. 3 ст. 185 КК України).

За постановою проуточнення анкетнихданих від08квітня 2019року (т. 1 а. 218-219), дійсними анкетними даними особи, яка називалася в даному провадженні як ОСОБА_16 , є ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наприкінці судового розгляду ОСОБА_6 визнав, що під час затримання називався анкетними даними ОСОБА_18 , оскільки не довіряв поліції через наявний досвід фальсифікації доказів з їх боку.

Таким чином, суд вважає, що ідентифікація особи обвинуваченого ОСОБА_11 як особи, причетної до пограбування потерпілого за повідомлених останнім обставин є безспірною.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показав, що займається ремонтом та продажем мобільних телефонів, у 2018 році, точний час не пам`ятає, добровільно видав працівникам поліції раніше придбаний у невідомої особи, як з`ясувалося потім, викрадений телефон. Він не може пригадати, чи є присутній в судовому засіданні обвинувачений тією особою, в якої він придбав вказаний телефон, даними про продавця вказаного телефону не володіє.

Згідно з даними дослідженого судом протоколу оглядумісця подіївід 21листопада 2018року та додатками до нього у виді фото таблиць та заяви свідка ОСОБА_21 (т. 1 а. 201-207) останній добровільно видав поліції раніше придбаний у невідомої особи мобільний телефон «Nokia 5» модель ТА 1053 ІМЕІ: …386, …378.

Під час дослідження вказаного протоколу огляду свідок ОСОБА_22 підтвердив свою участь у цій слідчий дії, а також дані щодо часу, місця та характеристик виданого ним телефону, а потерпілий ідентифікував на фото таблиці свій телефон, який був йому повернутий, а раніше викрадений саме ТРОХИМЧУКОМ.

Належність вказаного мобільного телефону «Nokia 5» модель ТА 1053 потерплому КОНЕПУД та його вартість разом з аксесуарами в 5695 грн. 72 коп. підтверджена даними досліджених судом фіскальних чеків (т. 1 а. 220-221).

Враховуючи проведене дослідження доказів, суд визнає належними і достовірними показання потерпілого, окрім його оціночних суджень про шахрайський характер дій обвинуваченого, дані, які містять його заява прозлочин,повідомлення КНДЕКЦМВС України№ 19/111/8-1/0732від 05березня 2019року,показання свідка ОСОБА_22 ,протокол оглядумісця подіїза йогоучасті здодатками донього, фіскальні чеки на придбання згаданого телефону, які повністю узгоджуються між собою в деталях та мають взаємодоповнюючий характер. Відтак, суд критично оцінює показання ТРОХИМЧУКА, які спростовані поданими доказами, а тому відхиляє їх як недостовірні.

Надаючи правову оцінку корисливим діям ТРОХИМЧУКА, суд бере до уваги, що вони дійсно розпочаті як шахрайські (заволодіння телефоном шляхом обману), але у подальшому переросли у відкрите викрадення, оскільки ОСОБА_15 був викритий потерпілим, проте продовжував у його присутності протиправно утримувати належний останньому телефон, а згодом, діючи з єдиним умислом, спрямованим на відкрите заволодіння майном потерпілого, відкрито заволодів і гаманцем з грошима останнього, виявивши у такій спосіб свої кінцеві наміри на вчинення грабежу.

Натомість, суд констатує, що стороною обвинувачення не подано жодного доказу на підтвердження вартості викрадених у потерпілого гаманця та карти мобільного оператора, а тому посилання на ці дані суд виключає з обсягу висунутого обвинувачення як недоведені.

Крім того, під час судового розгляду не доведено поданими доказами, що ОСОБА_6 , реалізуючи свій умисел на відкрите заволодіння майном потерпілого, застосував до нього насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я останнього. Як було встановлено під час судового розгляду та зазначено у сформульованому обвинуваченні, телефоном потерпілого ОСОБА_15 заволодів шляхом обману, а його гаманцем, вирвавши останній з рук потерпілого, що відсутні підстави оцінювати як застосування до нього насильства, а тому посилання на цю кваліфікуючу ознаку грабежу суд також виключає.

За таких обставин, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів обвинувачення, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний поданий сторонами доказ та їх сукупність, вважає, що за результатами даного судового розгляду було доведено поза розумним сумнівом допустимими та достатніми доказами, що 15 листопада 2018 року, близько 21 год., ОСОБА_6 , перебуваючи біля кафе «Мальва» по вул. Академіка Єфремова, 3 в м. Києві, повторно відкрито викрав чуже майно (грабіж), а саме належні потерпілому ОСОБА_10 мобільний телефон «Nokia 5» вартістю 5860 грн. 72 коп. з картою мобільного оператора, гаманець, в якому знаходились грошові кошти в сумі 700 грн. та 20 доларів США (що еквівалентно 556 грн. 79 коп.), а всього чужого майна на загальну суму 7117 грн. 51 коп., а тому ці дії обвинуваченого кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України.

За обвинуваченням за ч. 2 ст. 187 КК України з потерпілим ОСОБА_23 .

Правова позиція сторони обвинувачення.

Прокурор повністю підтримав обвинувачення за ч. 2 ст. 187 КК України і вважав доведеним, що 08 березня 2019 року ТРОХИМЧУК та інша особа, матеріали судового провадження щодо якої ухвалою суду від 25 червня 2020 року були виділені в окреме провадження (т. 1 а. 151) (далі ІНША ОСОБА), знаходячись біля розважального закладу «КОСМОЛОТ» по вул. Тулузи, 1 в м. Києві, вирішили з корисливих мотивів вчинити напад на гр-на ХИЖНЯКА, поєднаний із насильством, небезпечним для його життя та здоров`я, та з погрозою застосування такого насильства з метою заволодіння його майном, вступивши тим самим у попередню змову на вчинення розбою. Реалізуючи свій спільний злочинний намір, ТРОХИМЧУК та ІНША ОСОБА, яка взяла із собою ніж з метою його використання під час нападу, приблизно о 18 год. 25 хв. того ж вечора зайшли до вказаного закладу, в приміщенні якого застосовуючи фізичне насильство, заштовхали потерпілого ОСОБА_24 до туалету та близько 18 год. 30 хв. здійснили напад на нього з метою заволодіння його майном, а саме, стали вимагати віддати їм наявні при ньому грошові кошти, висловлюючи погрозу застосувати ніж. У свою чергу ОСОБА_24 почав кликати на допомогу та чинити опір, долаючи який, ОСОБА_15 тримав потерпілого за руку, а ІНША ОСОБА нанесла йому удар кулаком в обличчя. Оскільки ОСОБА_24 не припиняв кричати та чинити опір, ТРОХИМЧУК та ІНША ОСОБА припинили свої дії та втекли з місця злочину. За вказаних обставин, ОСОБА_15 та ІНША ОСОБА спільними діями завдали потерпілому ОСОБА_24 легке тілесне ушкодження, яке не спричинило короткочасного розладу здоров`я, у виді садна на верхній губі зліва з переломом коронки 3-го зуба верхньої щелепи зліва.

На підтвердження винуватості ТРОХИМЧУКА у вчиненні розбою прокурор послався на дані, які містять протоколи прийняття заяви про злочин, огляду місця події у закладі «КОСМОЛОТ» за адресою: м. Київ, вул. Тулузи, 1, де були виявлені речові докази та сліди злочину, висновок судово-медичної експертизи щодо характеру виявлених на тілі потерпілого тілесних ушкоджень, протокол проведення слідчого експерименту, під час якого ОСОБА_24 на місці злочину показав про всі його обставини, протоколи пред`явлення особи для впізнання, за якими ідентифіковано ТРОХИМЧУКА як учасника нападу на потерпілого, частково показання свідка ОСОБА_25 , який також вказав на ТРОХИМЧУКА як учасника подій за участі потерпілого ОСОБА_24 , показання свідка ОСОБА_26 , протокол затримання ТРОХИМЧУКА тощо.

Правова позиція сторони захисту.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 за даним епізодом, як вже вказувалося раніше, своєї вини також не визнав і показав таке. Ані з ВАЛІЄВИМ, ані з потерпілим ОСОБА_24 він раніше знайомим не був. 08 березня 2019 року у вечорі він проводив дозвілля спільно зі своїм товаришем на ім`я « ОСОБА_27 », перебували поруч розважального закладу «КОСМОЛОТ» по вул. Тулузи, 1 в м. Києві. У свою чергу, «САША» познайомився із ОСОБА_24 , якому пообіцяв на його прохання допомогти придбати різні речі з побуту, за що той обіцяв пригостити пивом. Коли вони всі зустрілися біля розважального закладу «КОСМОЛОТ» за вказаною адресою, до них підійшов раніше незнайомий ОСОБА_25 з дружиною, який у свою чергу також знав «САШУ». Згодом між ВАЛІЄВИМ та ОСОБА_24 виникло якесь непорозуміння, вони пішли поговорити до туалету «КОСМОЛОТ», він, обвинувачений пішов за ними. Коли у туалеті між ВАЛІЄВИМ та ОСОБА_24 сталася бійка, він втрутився і розняв їх, на цьому інцидент було вичерпано. Продовжуючи перебувати біля «КОСМОЛОТ», його затримали поліцейські за орієнтуванням потерпілого ХИЖНЯКА лише на тій підставі, що він був присутнім під час бійки.

Сторона захисту наполягала на тому, що обвинувачення ґрунтується виключно на припущеннях, які не можуть бути доказами винуватості. Тому захисник просив ухвалити виправдувальний вирок.

Оцінка поданих сторонами доказів судом.

За протоколом прийняття заяви про злочин від 08 березня 2019 року (т. 1 а. 222) ОСОБА_24 повідомив, що 08 березня 2019 року близько 18 год. у закладі «КОСМОЛОТ» за адресою: м. Київ, вул. Тулузи, 1 наглядно знайомі особи, погрожуючи ножем та завдавши декілька ударів в обличчя, намагались заволодіти його грошима. Ці первинні дані не можуть бути визнані самостійним доказом винуватості обвинуваченого, оскільки потребують підтвердження іншими доказами.

Згідно з протоколом огляду місця події від 08 березня 2019 року (т.1а.223-232)під часогляду заучасті потерпілогоХИЖНЯКА приміщеннятуалету у закладі «КОСМОЛОТ» за адресою: м. Київ, вул. Тулузи, 1 виявлені та вилучені частина зубу людини у ганчірці з плямами бурого кольору та змиви таких же плям з рамки дверей. Однак, вказані плями сліди злочину виявилися неінформативними через відсутність їх експертного дослідження.

Згідно з дослідженим судом висновком судово-медичноїекспертизи №042-620-2019від 44.04.2019року (т. 2 а. 7-10) у ОСОБА_28 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: садна на верхній губі зліва з переломом коронки 3-го зуба верхньої щелепи зліва на ѕ довжини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Вказані дані, хоча і узгоджуються із повідомленням про побиття потерпілого, виявленням частини зубу людини на місці злочину, проте не вказують на причетність до цього ТРОХИМЧУКА, до того ж відсутні судово-медичні дані на підтвердження застосування до потерпілого насильства, небезпечного для його життя та здоров`я, до якого легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я, самі по собі не відносяться.

Згідно з даними дослідженого судом протоколу проведенняслідчого експериментувід 09березня 2019року та додатками до нього у виді відео фіксації цієї слідчої дії (файл «00006» на диску), яка також безпосередньо переглянута судом (т. 1 а. 241-245), потерпілий ОСОБА_29 , окрім власне надання показань у справі, які мають бути перевірені шляхом його безпосереднього допиту судом, також продемонстрував на місці злочину біля та в приміщенні розважального закладу «КОСМОЛОТ» по вул. Тулузи, 1 в м. Києві, як біля цього закладу спочатку зустрів особу на ім`я « ОСОБА_27 », який допоміг придбати посуд, а потім і його знайомого на ім`я « ОСОБА_30 », з якими разом проводив дозвілля. Коли до них близько 18 год. несподівано приєднався азербайджанець (далі «АЗЕРБАЙДЖАНЕЦЬ») з жінкою та запропоновував пройти до туалету закладу «КОСМОЛОТ» поговорити. Він, потерпілий, разом з «АЗЕРБАЙДЖАНЦЕМ» та «АНДРІЄМ» спокійно зайшли до загального приміщення туалету. Але «АЗЕРБАЙДЖАНЕЦЬ» зачинив за собою двері і штовхнув його, потерпілого, до кабіни туалету. «АНДРІЙ» був поруч, що робив не відомо, вимог ніяких не висував. Вже в кабіні туалету «АЗЕРБАЙДЖАНЕЦЬ» вперше висунув вимогу віддати гроші і намагався дістати лівою рукою ніж. Він, потерпілий, правою рукою схопив за ліву руку «АЗЕРБАЙДЖАНЦЯ» і намагався його вдарити, але « ОСОБА_30 » перехопив його ліву руку і в цей момент «АЗЕРБАЙДЖАНЕЦЬ» наніс йому, потерпілому, удар правою рукою в обличчя. Потерпілий почав кричати, « ОСОБА_30 » виштовхав з кабіни туалету «АЗЕРБАЙДЖАНЦЯ» і вони втекли. Як також уточив ОСОБА_24 , « ОСОБА_31 » він впізнавав в поліції серед інших осіб під № 2.

Суд не вбачає правових підстав для визнання за клопотанням захисника даних відео фіксації вказаного слідчого експерименту недопустимим через відсутність посвідчувальних написів на конверті, в якому було опечатано носій відео диск. Всі учасники цієї слідчої ідентифіковані під час перегляду судом відеозапису, а сам перебіг слідчої дії, який було зафіксовано безперервно, повністю узгоджується з даними протоколу, а тому не викликає сумнівів у своїй належності та допустимості.

Під час дослідження вказаного протоколу слідчого експерименту з додатками обвинувачений ОСОБА_15 визнав, що був учасником вказаних подій, але його роль оцінена стороною обвинувачення помилково.

За дослідженимисудом протоколами пред`явлення особи для впізнання обидва від 08 березня 2019 року (т. 1 а. 235-240), потерпілий ОСОБА_29 під № 2, а свідок ОСОБА_32 («САША») під № 4, кожний окремо, впізнали як учасника подій 08 березня 2019 року на ім`я « ОСОБА_30 » - особу, яка назвалася ОСОБА_33 . Однак, за постановою проуточнення анкетнихданих від22березня 2019року (т. 2 а. 22), дійсними анкетними даними особи, яка називалася в даному провадженні ОСОБА_33 , є ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особа якого встановлена за його особистою заявою на отримання паспорту з відповідною фотографією (т. 2 а. 27-28). Отже, згідно з даними вказаних протоколів пред`явлення особи для впізнання, потерпілий ОСОБА_24 дійсно під № 2, а свідок ОСОБА_34 під № 4, кожний окремо, впізнали саме ТРОХИМЧУКА як учасника вказаних подій на ім`я « ОСОБА_30 ».

Ці дані знайшли своє об`єктивне підтвердження і за іншими доказами.

Так, допитаний в судовому засіданні за правилами допитусвідка ОСОБА_35 , матеріалисудового провадженнящодо якоїухвалою судувід 25червня 2020року буливиділені вокреме провадження(т.1а.151), після роз`яснення йому права не свідчити проти себе, добровільно показав таке. Ані з обвинуваченим ТРОХИМЧУКОМ, ані з потерпілим ОСОБА_24 він раніше знайомим не був. Дійсно, 08 березня 2019 року у вечорі у нього стався конфлікт з ОСОБА_24 але за таких обставин. Він з дружиною проходив біля розважального закладу «КОСМОЛОТ» по вул. Тулузи, 1 в м. Києві, під час зупинки та спілкування із знайомими від дружини довідався, що ОСОБА_24 , який п`яним перебував поруч і продавав якійсь каструлі, висловив дружині пропозицію придбати в нього наркотик, що його, ОСОБА_25 , обурило. Він, ОСОБА_25 , підійшов до ОСОБА_24 і переконавшись у тому, що той дійсно пропонує наркотик - «фен», запропонував обговорити це в приміщенні туалету закладу «КОСМОЛОТ». З ХИЖНЯКОМ були ще дві особи, одна з яких, а саме обвинувачений ОСОБА_15 , також прослідував за ними. Вони спокійно пройшли до туалету в приміщенні вказаного розважального закладу. Коли всі вони опинилися в туалеті, висуваючи претензії щодо збуту наркотиків, він, ОСОБА_25 , наніс один удар кулаком в обличчя ХИЖНЯКУ, присутній ОСОБА_15 намагався їх розняти, виштовхнув його з туалету, тому конфлікт тривав не довго і вони розійшлися. Як також наполягав свідок ОСОБА_25 , він у змову з ТРОХИМЧУКОМ на вчинення нападу на потерпілого не вступав, наміру викрадати речі ХИЖНЯКА не мав і дій, спрямованих на це не вчиняв, ножа при собі не мав і ним не погрожував, конфлікт мав виключно побутовий характер, проте свою причетність до заподіяння вказаних тілесних ушкоджень потерпілому не заперечував. 18 березня 2019 року його за даним епізодом затримали.

Вказані показаннясвідка ОСОБА_25 обвинувачений ОСОБА_15 підтвердив і визнав, що під час затримання називався ОСОБА_36 , оскільки не довіряв поліції.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_37 охоронецьзакладу «КОСМОЛОТ» показав, що пару років назад у вечорі був у закладі гість, він був не сам, виходив з товаришем за покупками, потім повернувся з коробкою та двома особами (високий і не дуже) і всі вони зайшли в туалет, йшли спокійно, конфлікту між ними не було, потерпілий взагалі йшов до туалету першим, але через хвилину з туалету було чутно крики. Коли він, свідок, з іншим адміністратором підбігли до туалетної кімнати, там залишався вже один потерпілий, на його обличчі була розбита губа, він сказав, що в нього намагалися вкрасти гроші, вдарили по обличчю та вибили зуба. Як також уточнив свідок, у цій компанії поруч з потерпілим, як йому здається, дійсно була жінка.

Згідно з дослідженими протоколами затримання та пред`явленняособи длявпізнання обидва від 18 березня 2019 року (т. 2 а. 24-25; т. 1 а. 247-249), ВАЛІЄВА було затримано о 15 год. 00 хв. 18 березня 2019 року, під час особистого обшуку речових доказів виявлено не було, а потерпілий ОСОБА_29 впізнав його як «АЗЕРБАЙДЖАНЦЯ», який 08 березня 2019 року за адресою: вул. Тулузи, 1 у присутності іншої особи вчинив на нього напад.

Таким чином, суд вважає доведеною ідентифікацію учасників події, яка сталася з потерпілим ОСОБА_24 08 березня 2019 року, внаслідок якої він втратив частину зуба, а саме ОСОБА_25 «АЗЕРБАЙДЖАНЕЦЬ», який застосував до нього фізичне насильство, та присутній при цьому ТРОХИМЧУК « ОСОБА_30 », іншого наведеними доказами не встановлено. Суд всі вказані докази оцінює в порядку ч. 1 ст. 337 КПК України в межах висунутого обвинувачення, однак всі вони, в тому числі і у сукупності, не містять конкретних даних, які могли б вказати на участь у злочині ТРОХИМЧУКА. У цьому зв`язку звертає на себе увагу те, що і за результатами слідчого експерименту за участі потерпілого, і за результатами допиту іншого очевидця події свідка ОСОБА_25 дії, спрямовані на заволодіння грошима потерпілого (за заявою ХИЖНЯКА) та застосування до нього фізичного насильства (за заявою ХИЖНЯКА та показаннями ОСОБА_25 ), зафіксовані саме з боку і тільки ВАЛІЄВА, участь у цьому, а тим більше заздалегідь погоджена, з боку ТРОХИМЧУКА поданими доказами не доведена, останній був лише поруч в приміщенні туалету, стримав потерпілого, коли той першим хотів вдарити ОСОБА_25 , і навпаки виштовхав останнього, коли той наніс удар потерпілому в обличчя поєднуючи свої дії з протиправними вимогами іншого не встановлено.

Згідно з дослідженим протоколом затримання від 08 березня 2019 року (т. 2 а. 11-14), ТРОХИМЧУКА, який назвався ОСОБА_33 , було затримано о 21 год. 30 хв. 08 березня 2019 року, під час особистого обшуку речових доказів виявлено не було.

Сторона обвинувачення хоча і заявила клопотання про допит свідків ОСОБА_38 та ОСОБА_39 , проте забезпечити їх явку до суду не змогла, а вжитими заходами було встановлено, що гр-н ОСОБА_40 змінив адресу свого проживання, а гр-н ОСОБА_41 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 2 а. 78-79, 83, 94, 101-104).

Потерпілий ОСОБА_24 не сприяв встановленню істини у справі, за час судового розгляду змінив місце свого проживання і про це суд не повідомив, що унеможливило його судовий виклик. Так, всі судові виклики ОСОБА_24 в установі пошти не отримував (т. 1 а. 53-54 (на 12 червня 2019 року), 72, 81-82 (на 22 липня 2019 року), 89, 93 (на 08 жовтня 2019 року), 106 (на 11 грудня 2019 року), 164 (на 14 вересня 2020 року); т. 2 а. 63 (на 19 січня 2021 року), 77, 93 (на 11 березня 2021 року). Отже, судове провадження за погодженням зі сторонами здійснювалося за відсутності потерпілого, який системно на протязі кількох років уникав явки до судів різних інстанцій, відповідні доручення з цього приводу виявилися не реалізованими. Зважаючи на строк судового провадження, численні докази повідомлення потерпілого про час і місце судового слухання, документоване небажання ним отримувати судову кореспонденцію, що оцінюється судом як відсутність підстави вважати проведений судовий розгляд за його відсутності у таких умовах порушенням процесуального закону, суд здійснив даний судовий розгляд у відсутності потерпілого.

Клопотання про дослідження додаткових доказів сторони не заявляли.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що пред`явлене ТРОХИМЧУКУ обвинувачення за ч. 2 ст. 187 КК України не знайшло свого безспірного підтвердження у судовому засіданні для того, щоб вважати поза розумним сумнівом доведеним те, що він вчинив злочин, в якому обвинувачується.

Ст. 62 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Вказане встановлено ів ст. 17 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, в тому числі винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

За таких обставин, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів обвинувачення, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний поданий сторонами доказ та їх сукупність, вважає, що за результатами даного судового розгляду не було доведено поза розумним сумнівом допустимими та достатніми доказами, що за вказаних в обвинувальному акті обставин 08березня 2019року,приблизно о18год.30хв.,ТРОХИМЧУК зІНШОЮ ОСОБОЮза попередньоюзмовою групоюскоїв розбійнийнапад напотерпілого ХИЖНЯКА,поєднаний ізнасильством,небезпечним дляйого життята здоров`я,та зпогрозою застосуваннятакого насильстваз метоюзаволодіння йогомайном, а тому за цим обвинуваченням ТРОХИМЧУКА у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, належить виправдати та ухвалити щодо нього виправдувальний вирок з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що злочин вчинено обвинуваченим ТРОХИМЧУКОМ.

При призначенні обвинуваченому ТРОХИМЧУКУ покарання в частині доведеного обвинувачення за ч. 2 ст. 186 КК України суд згідно з вимогамист.65КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким, дані про його особу, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але належних висновків для себе не зробили, притягується до відповідальності в межах інших проваджень (т. 1 а. 78, 97, 108, 136, 140, 160; т. 2 а. 38-40), на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, відтак відсутні сумніви в його осудності. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, не встановлено.

Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за неможливе виправлення ТРОХИМЧУКА в умовах без ізоляції від суспільства, а тому призначає йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки саме таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення.

Враховуючи обґрунтованість висунутого обвинувачення, обраний судом вид остаточного покарання, суд, вважає за необхідне в порядкуст. 377 КПК Українираніше обраний запобіжний захід ТРОХИМЧУКУ у виді тримання під вартою залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.366,368,371,373-377 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та виправдати його за цим обвинуваченням з підстав не доведення, що злочин вчинено обвинуваченим ОСОБА_42 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за якою призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_11 ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ залишити без зміни до набрання вироком законної сили. Утримувати ОСОБА_3 в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Початок строку відбування покарання ОСОБА_43 рахувати з 27 серпня 2020 року з урахуванням строку його попереднього ув`язнення. У строк відбутого покарання ОСОБА_11 зарахувати період з 08 березня до 05 (включно) липня 2019 року з урахуванням строку його затримання та перебування під вартою в межах даного провадження.

Речові докази повернути потерпілим ОСОБА_44 та ОСОБА_45 .

Відмовити у стягненні з ОСОБА_11 судових витрат за проведення судово-медичної експертизи в сумі 378 грн.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою протягом цього ж строку з дня отримання вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СУДДЯ ОСОБА_46