ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.05.2021Справа № 910/18813/19Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "РЕВЕРС ІНВЕСТ"

до 1) Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК"

2) Державної організації (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб"

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товарна біржа "Аукціоніст"

про застосування наслідків недійсності правочинів

за участю представників:

від позивача: Авраміч В.О.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Кузьмік Д.В.

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "РЕВЕРС ІНВЕСТ" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вимогами про:

застосування наслідків недійсності правочину до договору №3 купівлі-продажу майнових прав від 19.02.2019;

застосування наслідків недійсності правочину до договору №4 про відступлення прав вимоги від 21.02.2019;

стягнення за наслідками недійсності правочинів з відповідачів на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "РЕВЕРС ІНВЕСТ" коштів у розмірі 4557886,35 грн.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо внесення відомостей про припинення (ліквідації) ПАТ "АКТАБАНК" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

Ухвалою Господарського суду міста Києва ухвалою від 28.12.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "РЕВЕРС ІНВЕСТ" про забезпечення позову повернуто заявнику.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.12.2019 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

10.01.2020 через канцелярію суду позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову та заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову. У редакції позовної заяви поданої разом із заявою про усунення недоліків позивач заявляє вимоги про:

застосування наслідків недійсності правочину до договору №3 купівлі-продажу майнових прав від 19.02.2019;

застосування наслідків недійсності правочину до договору №4 про відступлення прав вимоги від 21.02.2019;

стягнення за наслідками недійсності правочинів солідарно з Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" та Державної організації (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "РЕВЕРС ІНВЕСТ" заборгованості у розмірі 4557886,35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "РЕВЕРС ІНВЕСТ" про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 18.02.2020, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товарну біржу "Аукціоніст".

17.02.2020 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-2 заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач-2 посилається на те, що відповідно до умов договору №3 купівлі-продажу майнових прав від 19.02.2019 покупець усвідомлював всі ризики купівлі майнових прав за договором, покупцю було відомо про стан активу, який він купує, покупець усвідомлював та погоджувався з тим, що припинення будь-якого із прав, що складають майнові права за цим договором не вплине на дійсність цього договору, та продавець не несе жодної відповідальності за такі наслідки. Також, відповідно до договору №4 про відступлення прав вимоги від 21.02.2019 сторони надали письмову згоду і погодилися із тими обставинами, що після підписання договору загроза припинення, розірвання, невиконання боржником зобов`язань покладається на нового кредитора (позивача по справі). Окрім того, відповідач звертає увагу, що позивач не був позбавлений права ознайомитись з документами щодо активу (майна) до початку торгів.

17.02.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду від 22.01.2020.

18.02.2020 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 18.02.2020 суд відклав розгляд справи на 11.03.2020, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

В подальшому, підготовчі засідання судом було відкладено.

20.02.2020 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшло уточнення щодо відзиву в частині відмови у позовних вимогах про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 4 557 886,35 грн.

08.05.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про витребування доказів.

У підготовчому засіданні 19.05.2020 судом залишено без задоволення вказане клопотання, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

У відповідності до ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

З урахуванням наведених приписів процесуального законодавства, з огляду на наведені у клопотанні обставини, суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано поважності причин подання клопотання із пропуском встановленого ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України строку.

У зв`язку із вище наведеним, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

У підготовчому засіданні 26.05.2020 представник відповідача-2 надав заперечення по справі, в яких зазначив про хибність доводів позивача щодо спрямування коштів позивачем на рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

15.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача-2.

У підготовчому засіданні 16.06.2020 представник позивача надав клопотання про витребування доказів, суд розглянувши вище вказане клопотання відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї, У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Тобто, заявляючи клопотання про витребування доказів, стороною, якою заявлено таке клопотання має бути обґрунтовано, що заявленим до витребування доказом може бути підтверджено обставини, що входять до предмету доказування, те, що у матеріалах справи відсутні інші докази на підставі яких можливо було б встановити фактичні обставини справи, що стороною вживались заходи щодо їх отримання, причини неможливості самостійного вчинення зазначених дії та обставини неможливості їх подання до суду.

У клопотанні позивачем не доведено, що заявлені до витребування докази можуть підтвердити обставини, що входять до предмету доказування, а також те, що у матеріалах справи відсутні інші докази на підставі яких можливо було б встановити фактичні обставини справи.

З урахуванням вище наведеного, суд прийшов до висновку про необґрунтованість клопотання позивача, у зв`язку із чим суд відмовив у його задоволенні.

03.07.2020 через відділ діловодства суду від позивача повторно надійшло клопотання про витребування доказів.

14.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшли письмові пояснення.

У підготовчому засіданні 28.07.2020 суд розглянувши клопотання представника позивача про витребування доказів, відмовив в його задоволенні, з огляду на те, що позивач у своєму клопотанні не навів достатніх обґрунтувань обставин, які можуть підтвердити зазначені докази, або аргументи, які вони можуть спростувати.

З урахуванням наведеного, оскільки подане позивачем клопотання не відповідає наведеним вище вимогам статті 81 Господарського процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про витребування з підстав його необґрунтованості, про що постановлено протокольну ухвалу.

У судовому засіданні 28.07.2020 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/18813/19 до судового розгляду по суті на 18.08.2020, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

17.08.2020 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/18813/19 до набрання законної сили рішення у справі №904/701/19.

Господарський суд м. Києва ухвалою від 18.08.2020 повернувся до розгляду справи №910/18813/19 у підготовчому провадженні та продовжив підготовче засідання, задовольнив клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зупинив провадження у справі №910/18813/19 до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/701/19.

Судом було встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2019 у справі №904/701/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОМА" задоволено в повному обсязі, визнано недійсними відкриті торги (аукціон) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 18.02.2019 року, з реалізації лоту №F28GL40303 (Майнові права за кредитним договором №01-1488/Т від 29.07.2013, укладеним з юридичною особою (Забезпечення: обладнання, товари в обороті, нерухомість комерційного призначення (1 об`єкт), 4 поруки фізичних осіб та 3 поруки юридичних осіб); визнано недійсним протокол електронного аукціону №UА-ЕА-2019-01-28-000042-b, сформований 18.02.2019 16:49:48 за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону від 18.02.2019 року з реалізації лоту №F28GL40303 (Майнові права за кредитним договором №01-1488/Т від 29.07.2013, укладеним з юридичною особою (Забезпечення: обладнання, товари в обороті, нерухомість комерційного призначення (1 об`єкт), 4 поруки фізичних осіб та 3 поруки юридичних осіб); визнано недійсним Договір купівлі-продажу майнових прав №3 від 19.02.2019 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "АКТАБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "РЕВЕРС ІНВЕСТ" за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UА-ЕА-2019-01-28-000042-b від 18.02.2019 року.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлені вимоги, про застосування наслідків недійсності правочину до договору №3 купівлі-продажу майнових прав від 19.02.2019; застосування наслідків недійсності правочину до договору №4 про відступлення прав вимоги від 21.02.2019; стягнення за наслідками недійсності правочинів з відповідачів на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "РЕВЕРС ІНВЕСТ" коштів у розмірі 4557886,35 грн.

Водночас, предметом розгляду у справі №904/701/19 є, зокрема, визнання недійсним договорву купівлі-продажу майнових прав №3 від 19.02.2019, укладеного між Публічним акціонерним товариством "АКТАБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "РЕВЕРС ІНВЕСТ" за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UА-ЕА-2019-01-28-000042-b від 18.02.2019 року.

Отже, судом зазначено, що у разі набрання рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2019 у справі №904/701/19 законної сили буде визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав №3 від 19.02.2019, що є підставою для застосування наслідків недійсності вказаного правочину та є предметом розгляду справі №910/18813/19.

З урахуванням об`єктивної неможливості розгляду справи №910/18813/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/701/19, судом було вирішено зупинити провадження у справі №910/18813/19 до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/701/19.

03.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Верховний Суд ухвалою від 23.12.2020 касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2020 у справі №904/701/19 повернув без розгляду.

Враховуючи вище викладене ухвалою від 08.02.2021 Господарський суд м. Києва поновив провадження у справі №910/18813/19, підготовче засідання у справі призначив на 02.03.2021.

01.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

У підготовчому засіданні 28.07.2021 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 30.03.2021.

У підготовчому засіданні 30.03.2021 представник позивача надав клопотання про витребування доказів, суд розглянувши вище вказане клопотання відмовив в його задоволенні, оскільки враховуючи наведені у клопотанні обґрунтування, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, предмет спору, суд прийшов до висновку про необґрунтованість клопотання позивача про витребування доказів, у зв`язку із чим, відмовив у його задоволенні.

У судовому засіданні 30.03.2021 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/18813/19 до судового розгляду по суті на 28.04.2021, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 28.04.2021 представник позивача надав пояснення по суті спору, просив суд заволинити позов.

Представник відповідача-2 надав пояснення по суті заперечень, проти позову заперечив.

Представник третьої особи та відповідача-1 у судове засідання 28.04.2021 не з`явилися. Про розгляд справи по суті були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 28.04.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до Протоколу електронного аукціону №UA-EA-2019-01-28-000042-b від 18.02.2019 за результатом проведення в інтересах Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» (надалі - відповідач-1) аукціону за номером лота F28GL40303 (Майнові права за Кредитним договором №01-1488/Т від 29.07.2013, укладеним з юридичною особою (Забезпечення: обладнання, товари в обороті, нерухомість комерційного призначення (1 об`єкт), 4 поруки фізичних осіб та 3 поруки юридичних осіб), Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РЕВЕРС ІНВЕСТ» (надалі - позивач) було визнано переможцем.

За результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UA-EA-2019-01-28-000042-b від 18.02.2019, між Публічним акціонерним товариством «АКТАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РЕВЕРС ІНВЕСТ» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №3 від 19.02.2019 (надалі - договір №3), відповідно до умов якого відповідач-1 передає у власність позивачу, а позивач приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають:

- право вимоги до боржника, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами, перелік яких зазначений у додатку № 1 до цього договору;

- право оскаржувати недійсність або припинення прав вимоги, а також припинення/ліквідацію будь-якого з боржників у судовому та позасудовому порядках;

- право звернення до державних органів, установ, організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень власника прав вимоги та/або кредитора за правами вимоги, які передбачені законодавством та укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись боржників, органів нотаріату, правонаступників/спадкоємців боржників, тощо;

- право власності на права вимоги, а також інші права кредитора за правами вимоги, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у разі скасування рішень про їх недійсність чи припинення або у разі скасування припинення/ліквідації боржника, на підставі цього договору;

-інші права, що пов`язані або випливають із прав вимоги.

Відповідно до додатку №1 до договору №3 предметом договору №3 є майнові права за кредитним договором №01-1488/Т від 29.07.2013.

Відповідно до п.3.1 договору №3 за продаж майнових прав за договором покупець сплачує продавцю грошові кошти у розмірі 1 399 550,00 грн.

На виконання умов договору №3 ТОВ «ФК «РЕВЕРС ІНВЕСТ» сплатило на користь ПАТ «АКТАБАНК» кошти у сумі 1 399 550,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №178 від 19.02.2019.

Також позов мотивований тим, що відповідно до Протоколу електронного аукціону №UA-EA-2019-01-30-000094-b від 20.02.2019 за результатом проведення в інтересах Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» аукціону за номером лота №F28GL40420 (Права вимоги за кредитним договором № 01-1033/Т від 04.07.2012, укладеним з юридичною особою Застава: нерухомість комерційного призначення (1 об`єкт), Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РЕВЕРС ІНВЕСТ» було визнано переможцем.

За результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UA-EA-2019-01-30-000094-b від 20.02.2019, між Публічним акціонерним товариством «АКТАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РЕВЕРС ІНВЕСТ» було укладено договір №4 про відступлення прав вимоги від 21.02.2019 (надалі - договір №4), відповідно до умов якого відповідач-1 відступає позивачу належні Банку, а позивач набуває права вимоги відповідача-1 до позичальника та заставодавця (іпотекодавця), зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договором та іпотечним договором, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Відповідно до додатку №1 до договору №4 предметом договору №4 є права вимоги за кредитним договором №01-1033/Т від 04.07.2012.

Відповідно до п.4 договору №4 за відступлення прав вимоги за основним договором позивач сплачує відповідачу-1 грошові кошти у розмірі 2 899 524,66 грн.

На виконання умов договору №4 ТОВ «ФК «РЕВЕРС ІНВЕСТ» сплатило на користь ПАТ «АКТАБАНК» кошти у сумі 2 899 524,66 грн, що підтверджується платіжним дорученням №179 від 21.02.2019.

30.05.2019 Господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення по справі №904/701/19, відповідно до якого судом:

1) Визнано недійсними відкриті торги (аукціон) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 18.02.2019 року, з реалізації лоту №F28GL40303 (Майнові права за кредитним договором №01-1488/Т від 29.07.2013, укладеним з юридичною особою (Забезпечення: обладнання, товари в обороті, нерухомість комерційного призначення (1 об`єкт), 4 поруки фізичних осіб та 3 поруки юридичних осіб).

2) Визнано недійсним протокол електронного аукціону №UА-ЕА-2019-01-28-000042-b, сформований 18.02.2019 за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону від 18.02.2019 року з реалізації лоту № F28GL40303 (Майнові права за кредитним договором №01-1488/Т від 29.07.2013, укладеним з юридичною особою (Забезпечення: обладнання, товари в обороті, нерухомість комерційного призначення (1 об`єкт), 4 поруки фізичних осіб та 3 поруки юридичних осіб).

3) Визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав №3 від 19.02.2019 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "АКТАБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "РЕВЕРС ІНВЕСТ" за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UА-ЕА-2019-01-28-000042-b від 18.02.2019 року.

22.04.2019 Господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення по справі №904/702/19, відповідно до якого:

1) Визнано недійсними відкриті торги (аукціон) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 20.02.2019, з реалізації лоту №: F28GL40420 (Права вимоги за кредитним договором № 01-1033/Т від 04.07.2012, укладеним з юридичною особою Застава: нерухомість комерційного призначення (1 об`єкт).

2) Визнано недійсним протокол електронного аукціону № UA-ЕА-2019-01-30-000094-b від 20.02.2019, за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону від 20.02.2019 з реалізації лоту №: F28GL40420 (Права вимоги за кредитним договором № 01-1033/Т від 04.07.2012, укладеним з юридичною особою Застава: нерухомість комерційного призначення (1 об`єкт).

3) Визнано недійсним договір № 4 про відступлення прав вимоги від 21.02.2019, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Актабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Реверс Інвест» за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UА-ЕА-2019-01-30-000094-b від 20.02.2019.

Звертаючись з позовом до суду, позивач стверджує, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2019 по справі №904/701/19 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2019 по справі №904/702/19 не приймалось рішень щодо застосування наслідків недійсності договорів №3 та №4 - повернення ТОВ «ФК «РЕВЕРС ІНВЕСТ», отриманих ПАТ «АКТАБАНК» за договором №3 грошових коштів на суму 1 399 550, 00 грн та за договором №4 грошових коштів на суму 2 899 524, 66 грн.

Отже, за доводами позивача з моменту набрання законної сили вище вказаних рішень відповідачем-1 не повернуто сплачені позивачем кошти на виконання договорів №3 та №4.

Таким чином, позивач вважає, що у зв`язку з визнанням недійсними договорів №3 та №4 у відповідача-1 та відповідача-2 виникло грошове зобов`язання перед позивачем щодо повернення на його користь грошових коштів, які були отримані за договорами №3 та №4 у загальному розмірі 4 299 074, 66 грн, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з вимогами про застосування наслідків недійсності правочинів на підставі ст. 216 ЦК України та стягнення солідарно з відповідачів на користь заборгованості у розмірі 4557886,35 грн.

Також, позивачем заявлені до стягнення суми винагороди оператора відповідно до Протоколу електронних торгів №UА-ЕА-2019-01-28-000042-b від 18.02.2019 у розмірі 41 986,00 грн та відповідно до Протоколу електронних торгів № UA-ЕА-2019-01-30-000094-b від 20.02.2019 у розмірі 86 985,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачами грошового зобов`язання по оплаті заборгованості у загальному розмірі 4 428 045,00 грн позивачем заявлено про стягнення з відповідачів 3 % річних у розмірі 129 841,35 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UA-EA-2019-01-28-000042-b від 18.02.2019, між Публічним акціонерним товариством «АКТАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РЕВЕРС ІНВЕСТ» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №3 від 19.02.2019, відповідно до умов якого відповідач-1 передав у власність позивачу, а позивач прийняв у власність майнові права за кредитним договором №01-1488/Т від 29.07.2013.

21.02.2019 за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UA-EA-2019-01-30-000094-b від 20.02.2019, між Публічним акціонерним товариством «АКТАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РЕВЕРС ІНВЕСТ» було укладено договір №4 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого відповідач-1 відступив позивачу належні йому, а позивач набув права вимоги відповідача-1 за кредитним договором №01-1033/Т від 04.07.2012.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У своєму позові позивач посилається на те, що оскільки рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2019 по справі №904/701/19 та від 22.04.2019 по справі №904/702/19 визнано недійсними договори №3 та №4 та судами не приймалось рішень щодо застосування наслідків недійсності таких договорів, то у відповідача-1 та відповідача-2 існує зобов`язання перед позивачем про повернення коштів у загальному розмірі 4 299 074, 66 грн,

Як встановлено судом, у справі №904/701/19 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2019, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2020, зокрема, визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав №3 від 19.02.2019, укладений між Публічним акціонерним товариством «АКТАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РЕВЕРС ІНВЕСТ» за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UА-ЕА-2019-01-28-000042-b від 18.02.2019 року.

У справі №904/702/19 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2019, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2021, зокрема, визнано недійсним договір № 4 про відступлення прав вимоги від 21.02.2019, укладений між Публічним акціонерним товариством «Актабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Реверс Інвест» за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UА-ЕА-2019-01-30-000094-b від 20.02.2019.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002, а також рішенні Європейського суду з прав людини Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§42 та 60, від 22.11.2007 встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Таким чином, враховуючи, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2019 по справі №904/701/19 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2019 по справі №904/702/19 визнано недійсними договір №3 купівлі-продажу майнових прав від 19.02.2019 та договір №4 про відступлення прав вимоги від 21.02.2019, а тому такі обставини в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягає доведенню при розгляді даної справи.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Оскільки, вищезазначеними судовими рішеннями встановлено, що при проведенні відкритих торгів (аукціонів) за лотом №:F28GL40420 та за лотом №F28GL40303 було здійснено незаконну реалізацію майнових прав, чим наявні підстави для визнання недійсними електронних торгів (аукціонів), визнання недійсними протоколів електронних аукціонів та договорів №3 та № 4, має бути наслідком повернення правовідносин сторін у попередній стан.

Так, судом встановлено, що позивачем перераховано кошти за договором №3 на користь ПАТ «АКТАБАНК» у сумі 1 399 550,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №178 від 19.02.2019, а також за договором № 4 на користь ПАТ «АКТАБАНК» у сумі 2 899 524,66 грн, що підтверджується платіжним дорученням №179 від 21.02.2019.

З огляду на те, що договір №3 купівлі-продажу майнових прав від 19.02.2019 та договір №4 про відступлення прав вимоги від 21.02.2019 визнано недійсними, з підстав того, що зобов`язання за кредитним договором № 01-1033/Т від 04.07.2012 були виконані, а також з огляду на те, що боржника за кредитним договором №01-1488/Т від 29.07.2013 було ліквідовано та зобов`язання за кредитним договором були виконані, а тому ПАТ «АКТАБАНК» не міг здійснювати відчуження спірних майнових прав, враховуючи, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, а тому суд вважає про достатність підстав для застосування наслідків недійсності договору №3 купівлі-продажу майнових прав від 19.02.2019 та договору №4 про відступлення прав вимоги від 21.02.2019 шляхом стягнення з Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» на користь позивача кошти у розмірі 4 299 074,00 грн (2 899 524,00 грн + 1 399 550,00 грн), які були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "РЕВЕРС ІНВЕСТ» на виконання договорів №3 та №4.

Щодо вимоги позивача про солідарного стягнення заборгованості з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за наслідками недійсності правочинів, то суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

При цьому, в обґрунтування вимог про стягнення заборгованості солідарно з відповідачів, позивач, зокрема, посилається на норму ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 15.01.2015 № 19 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Актабанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.01.2015 № 6 "Про початок процедури ліквідації ПАТ Актабанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Актабанк".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 04 січня 2018 року № 24 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «АКТАБАНК» строком на один рік з 16 січня 2018 року до 15 січня 2019 року включно.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27 грудня 2018 року № 3475 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «АКТАБАНК» строком на один рік з 16 січня 2019 року до 15 січня 2020 року включно.

Отже, з огляду на викладене та враховуючи положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноваження органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб`єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного суду від 18.04.2018 у справі № 910/8132/17.

Разом з тим, суд відзначає, що чинними нормами законодавства України або договорами №3 та №4 не визначений солідарний обов`язок ПАТ "Актабанк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо застосування наслідків недійсності правочинів та повернення коштів позивачу.

Більш того, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є стороною договорів №3 та №4, а відповідно до платіжних доручень №178 від 19.02.2019 та дорученням №179 від 21.02.2019 позивачем було перераховано кошти у загальній сумі 2 899 524,66 грн саме на рахунок ПАТ «АКТАБАНК» № НОМЕР_1 , відкритий в Національному банку України.

За таких обставин, оскільки відповідач-2 не може бути солідарним боржником за зобов`язанням, що виникли у зв`язку з виконанням договорів №3 та №4 , суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "РЕВЕРС ІНВЕСТ" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідачів сплачені ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "РЕВЕРС ІНВЕСТ" суму коштів за винагороду оператора відповідно до Протоколу електронних торгів №UА-ЕА-2019-01-28-000042-b від 18.02.2019 у розмірі 41 986,00 грн та відповідно до Протоколу електронних торгів № UA-ЕА-2019-01-30-000094-b від 20.02.2019 у розмірі 86 985,00 грн.

Пунктами 1, 2, 3 статті 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно, що є об`єктом довірчої власності, інше майно у випадках, прямо передбачених законом, а також банкноти і монети, передані Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними, ліцензія, гудвіл.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

За змістом п. 6. ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб:

1) на відкритих торгах (аукціоні);

2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 2 від 05.07.2012 (надалі - Положення) зокрема визначено, що порядок організації передпродажної підготовки, реалізації майна банку, у тому числі консолідованого продажу майна банку (кількох банків), затверджується виконавчою дирекцією Фонду гарантування (пункт 5.1. Розділу V).

Пункт 5.11. Положення встановлює, що реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу.

Отже, виходячи з вищезазначеного встановлюється, що на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися права вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до ст.51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Для проведення відкритих торгів на підставі договору може залучатися організатор торгів - юридична особа, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Організатор торгів не повинен мати конфлікт інтересів з банком, майно якого продається.

Як встановлено судом, за результатом проведення електронних аукціонів №UA-EA-2019-01-28-000042-b, №UA-EA-2019-01-30-000094-b за номером лота F28GL40303 (Майнові права за Кредитним договором №01-1488/Т від 29.07.2013, укладеним з юридичною особою (Забезпечення: обладнання, товари в обороті, нерухомість комерційного призначення (1 об`єкт), 4 поруки фізичних осіб та 3 поруки юридичних осіб) та за номером лота F28GL40420 (Права вимоги за кредитним договором № 01-1033/Т від 04.07.2012, укладеним з юридичною особою Застава: нерухомість комерційного призначення (1 об`єкт), Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РЕВЕРС ІНВЕСТ» було визнано переможцем.

Відповідно до Регламенту роботи електронної торгової системи щодо організації та проведення відкритих торгів (аукціонів) з продажу активів (майна неплатоспроможних банків (далі - Регламент ЕТС), регулює правовідносини, що виникають чи можуть виникнути між адміністратором, Фондом, банками, операторами, користувачами та учасниками в процесі проведення електронних торгів в ЕТС. Будь-який користувач, який реєструється для участі в електронних торгах, підтверджує, що ознайомлений з цим Регламентом ЕТС та визнає його.

Відповідно до протоколів електронних торгів №UA-EA-2019-01-28-000042-b, №UA-EA-2019-01-30-000094-, за лотами F28GL40303 та F28GL40420 були проведені на електронному майданчику, оператором якого є Товарна біржа «Аукціоніст» (надалі - третя особа).

Для участі в електронних торгах користувач через свій особистий кабінет здійснює подання заяви про участь шляхом заповнення екранної форми і завантаження електронних документів та сплачує гарантійний внесок на рахунок оператора або надає видану банком-гарантом безвідкличну електронну банківську гарантію, яка передбачає строк для оплати вимоги бенефіціара не більше трьох робочих днів та бенефіціаром (бенефіціарами) за якою є банк (кілька банків), майно (активи) якого (яких) виставляється для продажу наелектронному аукціоні, у розмірі, визначеному відповідно до рішення Фонду щодо затвердження умов продажу активу (майна), та сплачує на рахунок оператора грошові кошти у якості забезпечення виконання зобов`язань учасника щодо оплати винагороди оператора (п. 7.6. Регламенту ЕТС).

Відповідно до 7.9. та 7.10 Регламенту ЕТС Користувач зобов`язаний сплатити гарантійний внесок для набуття статусу учасника. Учасник має право подати закриту цінову пропозицію до закінчення кінцевого терміну прийняття закритих цінових пропозицій.

Гарантійний внесок може бути здійснений в будь який момент з дати публікації оголошення в ЕТС. Гарантійний внесок вважається внесеним:

- у випадку його зарахування на банківський рахунок оператора не пізніше ніж за одну годину до закінчення кінцевого терміну прийняття заяв про участь/прийняття закритих цінових пропозицій. Гарантійний внесок, зарахований на банківський рахунок оператора пізніше вказаного строку не вважається сплаченим та підлягає поверненню такому учаснику протягом 1 (одного) робочого дня з моменту його зарахування на рахунок оператора; або

- якщо оператор отримав через особистий кабінет учасника видану банком-гарантом безвідкличну електронну банківську гарантію виконання зобов`язань такого учасника щодо участі в електронному аукціоні або лист від банку-гаранта про її надання та отримав на власний рахунок грошові кошти у якості забезпечення виконання зобов`язань учасника щодо оплати винагороди оператора не пізніше ніж за одну годину до закінчення кінцевого терміну прийняття заяв про участь/прийняття закритих цінових пропозицій. У випадку отримання оператором виданої банком-гарантом безвідкличної електронної банківської гарантії або листа банку-гаранта про її надання та/або отримання оператором на власний рахунок грошових коштів у якості забезпечення виконання зобов`язань учасника щодо оплати винагороди оператора пізніше вказаного строку, оператор інформує такий банк-гарант та такого учасника про те, що гарантійний внесок не вважається внесеним

Пунктом 9.1. Регламенту ЕТС визначено, якщо гарантійний внесок був здійснений переможцем шляхом внесення грошових коштів на рахунок оператора, оператор, через електронний майданчик якого переможець набув право участі в електронному аукціоні, перераховує на рахунок такого переможця залишок гарантійного внеску, за вирахуванням винагороди оператора (за умови дотримання таким оператором підпункту 5.6.19 пункту 5.6 глави 5 цього Регламенту ЕТС), встановленої рішенням Фонду, не пізніше 3-х робочих днів з моменту отримання підтвердження від банку про укладення договору купівлі-продажу/відступлення права вимоги та повний розрахунок за відповідний лот.

За твердженнями позивача, через неправомірні дії ПАТ «Актабанку» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Актабанку» Куліша Віктора Миколайовича, які полягають у включені в ліквідаційну масу і в подальший продаж майнових вимог на кредитні зобов`язання, які були погашені в установленому порядку, позивач поніс витрати на сплату вартості винагороди оператора у сумі 128 971,00 грн., які підлягають відшкодуванню в порядку ст.216 ЦК України.

Однак, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження вказаних ним обставин щодо сплати вартості винагороди оператора у сумі 128 971,00 грн, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.

Таким чином, позивачем належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, не доведено підстав стягнення з відповідачів суми 128 971,00 грн., сплаченої позивачем за участь у електронних торгах.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "РЕВЕРС ІНВЕСТ" в цій частині.

Щодо нарахування на суму основної заборгованості 3 % річних у розмірі 129 841,35 грн, які позивач також просить стягнути з відповідачів, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку;

У відповідності до ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Отже, як встановлено судом вище, було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Актабанку», а тому нарахування 3% річних є безпідставним (аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.04.2018 р. у справі № 911/501/17, Вищим господарським судом України у постанові від 06.12.2016 р. у справі № 910/11294/16).

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 3% річних задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").