Представник третьої особи АТ «Чернівцігаз» Миронов С,І. заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 , просив у його задоволенні відмовити повністю. Надав пояснення аналогічні поясненням на позовну заяву. Зазначив, що спірний газопровід не може існувати самостійно. Він є частиною технологічного комплексу, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів газотранспортної системи і виділення його як окремого майна є неможливим.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, приходить до наступних висновків.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що згідно з Робочого проекту №902/03, замовником робіт та проектної документації на газифікацію житлових будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 була - ОСОБА_1 (а.с.12-18).

Відповідно до акту про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкт: Розподільчий газопровід та газопроводи вводи середнього тиску із поліетиленових труб по АДРЕСА_1 по завершенню вищевказаних робіт ТОВ «Факел-1» у присутності представника газового господарства ВАТ «Чернівцігаз» та газотехнічного інспектора органів Держнаглядохоронпраці передало Замовнику ОСОБА_1 «в експлуатацію розподільчий газопровід та газопроводи вводи середнього тиску із поліетиленових труб по АДРЕСА_1 » (п. 2 рішення приймальної комісії Акту про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкт: Розподільчий газопровід та газопроводи вводи середнього тиску із поліетиленових труб по АДРЕСА_1 в місті Чернівці (а.с.19).

Згідно заяви ОСОБА_1 від. 05.05.2015 р. адресованої Чернівецькій міській раді, для належної експлуатації поліетиленового розподільчого газопроводу та газопроводу-вводу середнього тиску збудованого по АДРЕСА_3 , позивач просить прийняти даний газопровід та газопровід - ввід, для подальшої передачі на баланс у користування ПАТ Чернівцігаз. (а.с.31).

Відповідно до листа № 04.2/463 від 16.02.2015 року, адресованого ОСОБА_1 ПАТ по газопостачанню та газифікації « Чернівцігаз» погоджує прийняття на баланс та у користування без переходу права власності поліетиленовий розподільчий газопровід та газопровід ввід середнього тиску по АДРЕСА_1 , загальною протяжністю 498 п.м.(а.с.35)

Відповідно до листа Дерпартаменту житлово - комунального господарства Чернівецької міської ради № Ч-694/0-03/01 від 08.05.2015 року «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 » позивачу ОСОБА_1 повідомляється, що її звернення щодо необхідності прийняття поліетиленового розподільчого газопроводу та газопроводу - вводу середнього тиску на АДРЕСА_1 довжиною 498 метрів погонних у комунальну власність територіальної громади м. Чернівці з подальшою передачею його у господарське відання без переходу права власності ПАТ « Чернівцігаз» , розглянуто та департаментом буде внесено пропозицію з цього питання (а.с.34).

Відповідно до листа № Ч-694/0-03/01 від 03.07.2015 року департаментом житлово - комунального господарства Чернівецької міської ради додатково повідомляється, що міська рада, згідно рішення VI скликання від 30.06.2015 року , надала згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Чернівці поліетиленового розподільчого газопроводу та газопроводу - вводу середнього тиску на АДРЕСА_1 довжиною 498 метрів погонних. Абзацом другим вказаного листа зазначається, що оригінал звернення гр. ОСОБА_1 доданий до вказаного рішення міської ради (а.с.33).

Відповідно відповіді на адвокатський запит від 05.08.2020 року ТОВ «Факел-1» повідомляє, що документи щодо проектування та будівництва газопроводу по АДРЕСА_1 не збереглися , так як закінчився термін їх зберігання. Та ТОВ «Факел -1» на баланс газопровід по АДРЕСА_1 не приймав (а.с.32)

Рішенням 65 сесії VI скликання Чернівецької міської ради від 30.06.2015 року №1641 надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Чернівців п. 1.1. «поліетиленовий розподільчий газопровід за газопровід-ввід середнього тиску на АДРЕСА_1 довжиною 498,00 погонних метрів, (вартість відсутня) з передачею його у господарське відання без переходу права власності (баланс, користування та обслуговування) публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» від товариства з обмеженою відповідальністю «Факел-1» (а.с. 30).

22.06.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області із письмовою заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій вказала, що невідома особа здійснила підроблення її заяви до Чернівецької міської ради про прийняття газопроводу та газопроводів по АДРЕСА_1 протяжністю 498 п.м у комунальну власність територіальної громади м. Чернівці з подальшою передачею у господарське відання без переходу права власності ПАТ «Чернівцігаз». З даного приводу внесенні відомості до ЄРДР та відібрано пояснення ОСОБА_1 (а.с.46-56).

Висновком експерта №137-К від 24.01.2020 р., яке було проведено в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019260020000864 від 23.06.2019 року, до Чернівецького Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС 18.01.2020 року було направлено постанову від 16.01.2020 року про призначення почеркознавчої експертизи. Внаслідок та в межах проведеного експертного дослідження було зроблено висновок: «Підпис від імені ОСОБА_1 в заяві від 05.05.2015 року до Чернівецької міської ради - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою» (а.с.20-29).

ОСОБА_1 згідно інвентарної справи, державного акту на землю П №9835 від 05.03.2003 р. рішенням МВК №895/23 від 11.11.2003 р. являється власником житлового будинку « АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою КЖРЕП №12 (а.с.33).

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він є чоловіком ОСОБА_1 . Вони з дружиною в 2000 році купили будинок на АДРЕСА_1 . І вирішили провести газифікацію. Вказує, що проводили газифікацію повністю за свої кошти. Для будівництва газопроводу витратили значні кошти, за які в той час можна було купити квартиру. Квитанції про витрачені кошти з метою будівництва газопроводу у них не збереглися. Для виготовлення проектної документації користувалися послугами « Факела ». В подальшому , коли вже газопровід був побудований , сусіди які хотіли під`єднатися до спірного газопроводу запитували у них дозволу на підключення.

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду , що він є сусідом позивача ОСОБА_1 . Каже , що в 2005 році він з метою газифікації свого будинку звертався до сусідів ОСОБА_1 про надання дозволу на під`єднання до газопроводу. Тому, що ОСОБА_1 були власниками газопроводу. Дозвіл сусіди ОСОБА_1 йому надавали письмовий. З цим документом він звертався в газконтору і це був однією з підстав дозволу на підключення до газу.

Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що вона проживає на АДРЕСА_1 з 2012 року є сусідкою ОСОБА_1 . З метою здійснення газифікації свого будинку вона з сином зверталася в газконтору. Там їм сказали, що для того щоб під`єднатися до труби газопроводу треба взяти дозвіл у ОСОБА_1 , яка є її власником. З цією метою вони зверталися до подружжя ОСОБА_1 , які дали письмову згоду напідключення. Чи зберігся у них документ про надання цієї згоди вона не знає, бо пройшло багато часу.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що проживає на АДРЕСА_1 з 2014 року. Будував будинок з нуля. В той час як почав будуватися , земельна ділянка не була газифікована. З метою підведення газу до свого будинку він звертався до ДК «Газ України». Там йому сказали взяти довідку у сусідів ОСОБА_1 про те, що вони не заперечують щоб він підключився до газопроводу. З документом, в якому ОСОБА_1 дала згоду на підключення до газопроводу він звертався до ДК «Газ України» і це було підставою надання йому згоди на проведення газу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд та у своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 25 вказаного закону , сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, Законом № 280 та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст. 60 Закону № 280 територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно п.п. 1 п. 9 ст. 60 Закону № 280, визначено, що сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших об`єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад.

Таким чином, рішення про прийняття газопроводів у комунальну власність приймаються відповідною місцевою радою.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно з положенням статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується,розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Таким чином, власник не зобов`язаний у кожному випадку доводити іншим особам правомірність набуття права власності на належне йому майно. До 1.01.2004 право власності в набувача майна за договором виникало з моменту передання речі. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №640/2034/15-ц, в якій також зазначив, що «вирішуючи спори, що випливають з правовідносин, які виникли до набрання чинності ЦК та тривають до цього часу, суди, вирішуючи питання про набуття права власності на майно, відповідно до положень ст.5 цього кодексу повинні виходити з положень законодавства, яке діяло на час виникнення правовідносин, повинні встановити час та підстави виникнення права власності, з`ясувати, чи належить майно до нерухомих речей та чи підлягає воно реєстрації відповідно до законодавства, яке діяло на той час та на момент виникнення спору.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в листі Національної комісії регулювання електроенергетики України від 06.11.2007 р. № 6420/14/17-07 , власник газопроводу має право використовувати його для здійснення своєї господарської діяльності,зокрема передавати його за плату у володіння і користування, вчиняти щодо

нього будь-які інші дії, які не суперечать закону.

Згідно з статтею 13 Закону України "Про трубопровідний транспорт" діяльність, пов`язана з проектуванням, будівництвом, ремонтом та експлуатацією об`єктів трубопровідного транспорту, здійснюється на підставі спеціального дозволу (ліцензії) і підлягає обов`язковій сертифікації. Ліцензії видаються уповноваженими на те центральними органами державної виконавчої влади у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правилами безпеки систем газопостачання України, затвердженими наказом Держнаглядохоронпраці від 01.10.97 N 254 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 318/2758 передбачено, що роботи пов`язані з проектуванням, будівництвом та експлуатацією систем газопостачання здійснюють спеціалізовані організації.

Таким чином експлуатацію газопроводу можуть здійснювати спеціалізовані організації, які в установленому законом порядку отримали відповідні дозволи, сертифікати та ліцензії.

Також відповідно до вищеназваних роз`яснень, листа Національної комісії регулювання електроенергетики України від 06.11.2007 р. № 6420/14/17-07 власник газопроводу, якщо він самостійно з додержанням вимог законодавства не може здійснювати експлуатацію газопроводу, має право передати газопровід

спеціалізованій організації у власність, користування, оренду тощо, що регламентує,

власне, право власника передачі газопроводу, а не обов`язок це зробити.

Як вбачається суду з матеріалів справи, ТОВ « Факел» на замовлення позивача ОСОБА_1 , було здійснено будівельно -монтажні роботи з побудови поліетиленового розподільчого газопроводу та газопроводу-вводу середнього тиску на АДРЕСА_1 довжиною 498,00 погонних метрів. З пояснень позивача та свідків, встановлено, що роботи з монтажу та прокладання спірного газопроводу здійснені за рахунок позивача. Що підтверджується, окрім наведеного актом від 26.12.2003 року відповідно до якого ТОВ «Факел-1» представлено до приймання об`єкт та розподільчий газопровід та газопроводи вводи середнього тиску із поліетиленових труб по АДРЕСА_1 та об`єкт вважати прийнятим замовником ( а.с. 19). Аналізуючи наведене та норми закону , суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 є власником поліетиленового розподільчого газопроводу та газопроводу-вводу середнього тиску на АДРЕСА_1 довжиною 498,00 погонних метрів.

Твердження відповідачів про те, що при винесенні ними оскаржуваного рішення заява позивача ОСОБА_1 не бралася до уваги, спростовуються листом газової компанії Чернівцігаз №04.2/463 від 16.02.2015 року , згідно якого « Чернівцігаз», погоджує прийняття на баланс та у користування спірного газопроводу, листом департаменту житлово- комунального господарства Чернівецької міської ради від 08.05.2015 року № Ч-694/0-03/01, відповідно до якого департамент повідомляє ОСОБА_1 , що розглянув її звернення та внесе пропозицію міській раді з цього питання. А також листом департаменту житлово -комунального господарства від 03.07.2015 року «Про розгляд звернення гр.. ОСОБА_1 », відповідно до якого ОСОБА_1 повідомляється , що міська рада надала згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Чернівці поліетиленового розподільчого газопроводу та газопроводів вводів середнього тиску на АДРЕСА_1 з подальшою передачею їх у господарське відання без переходу права власності ПАТ «Чернівцігаз». Інших підстав прийняття спірного рішення в додатку до рішення не міститься. Вказівки представника відповідача про те, що спірний газопровід вони прийняли від ТОВ «Факел -1», суд також розцінює критично, так як ТОВ «Факел -1» на адвокатський запит від 05.08.2020 року повідомляє, що вказаний газопровід вони на баланс не брали.

Таким чином суд , вважає доведеним той факт, що саме заява ОСОБА_1 була підставою прийняття п.1.1 ч.1 резолютивної частини оскаржуваного рішення міської ради 65 сесії VI скликання. Та оскільки, згідно висновку № 137 -к від 24.01.2020 року почеркознавчої експертизи , визначено, що підпис від імені ОСОБА_1 в заяві до Чернівецької міської ради від 05.05.2015 року , зроблений не ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про необхідність скасування рішення міської ради в частині, що оспорюється позивачем, як такого що прийняте з порушенням засад законності та добросовісності, на основі сфальсифікованого, і з цих причин, недійсного документу.

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати п. 1.1 частини 1 резолютивної частини рішення № 1641 Чернівецької міської ради від 30.06.2015 року "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Чернівців газопроводів з передачею їх у господарське відання без переходу права власності публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз"", а саме: поліетиленового розподільчого газопроводу та газопроводу-вводу середнього тиску на АДРЕСА_1 довжиною 498,00 погонних метрів, (вартість відсутня) з передачею його у господарське відання без переходу права власності (баланс, користування та обслуговування) публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» від товариства з обмеженою відповідальністю « Факел -1».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Танасійчук Н.М.