ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2021 року

Київ

справа №816/1234/17

адміністративне провадження №К/9901/23567/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» до Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду у складі судді Клочка К.І. від 16.08.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Чалого І.С., П`янової Я.В., Зеленського В.В. від 26.10.2017,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» (далі у тексті цієї постанови також ПАТ «Полтавагаз», Товариство, позивач) звернулося з позовом до Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (далі у тексті цієї постанови також Управління, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 18.07.2017 №109 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - спірне рішення).

2. У позові наводились аргументи про те, що спірне рішення, на переконання позивача, винесено необґрунтовано та безпідставно, оскільки при обчислені страхового стажу для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним страхуванням Товариство діяло у спосіб та в порядку, встановленим чинним законодавством України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017, у задоволенні позову відмовлено.

4. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відображені у спірному рішенні порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування дійсно мали місце і це не спростовано Товариством під час судового розгляду цієї справи, а тому відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5. Надаючи оцінку спірному рішенню відповідача, суди попередніх інстанцій зазначали, що відповідно до наявної станом на час виникнення спірних правовідносин правової регламентації, яка міститься у Законі України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», до страхового стажу включається саме період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

6. Отже, згідно з позицією судів, підстави для зарахування до страхового стажу за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку із отриманням в цей час відповідно до закону допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, виплата яких не передбачена жодним із видів соціального страхування, для осіб, що не перебувають у відповідній соціальній відпустці, відсутні.

7. Зважаючи на положення частини першої статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та з урахуванням встановлених судовим розглядом обставин справи, суди відзначали, що страховий стаж гр. ОСОБА_1 на дату прийняття на роботу до позивача становив 3 роки 2 місяці, а з урахуванням відпрацьованого у позивача часу на дату настання тимчасової непрацездатності у зв`язку із доглядом да хворою дитиною: на 14.02.2017 за листком непрацездатності АДЕ №383475 становив 3 роки 7 місяців 26 днів; на 25.04.2017 за листком непрацездатності АДЕ № 331976 становив 3 року 10 місяців 6 днів; на 06.06.2017 за листком непрацездатності АДЕ № 332399 становив 3 роки 11 місяців 18 днів.

8. На підставі вищевикладеного суди дійшли висновку, що позивач неправомірно зарахував до страхового стажу гр. ОСОБА_1 1 рік 6 місяців 23 дні періоду отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а не соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та невірно виплатив 70% (необхідно було 60%) середньої заробітної плати, що призвело до неправомірних витрат в сумі 214,16 грн.

9. Окрім цього, суди попередніх інстанцій, зважаючи на наявні у справі матеріали, встановили, що страховий стаж гр. ОСОБА_2 на дату прийняття на роботу до позивача становив 3 роки 1 місяць 18 днів, а з урахуванням відпрацьованого у позивача часу на дату настання тимчасової непрацездатності у зв`язку із доглядом за хворою дитиною: на 27.03.2017 за листком непрацездатності АДЕ № 416881 становив 3 роки 5 місяців 8 днів; на 17.04.2017 за листком непрацездатності АДЕ № 517802 становив 3 роки 5 місяців 29 днів.

10. У зв`язку з наведеним суди дійшли висновку, що позивач неправомірно зарахував до страхового стажу гр. ОСОБА_2 2 роки 1 місяць періоду отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а не соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного вік, та невірно виплатив 70% (необхідно було 60%) середньої заробітної плати, що призвело до неправомірних витрат в сумі 229,55 грн.

11. В оскаржуваних судових рішеннях наведені мотиви й про те, що страховий стаж гр. ОСОБА_3 на дату прийняття на роботу до позивача становив 8 місяців 17 днів, а з урахуванням відпрацьованого у позивача часу на дату настання тимчасової непрацездатності: на 24.04.2017 за листком непрацездатності АДЕ №378932 у зв`язку із доглядом да хворою дитиною становив 8 місяців 29 днів; на 25.05.2017 за листком непрацездатності АДЕ №276751 у зв`язку із загальним захворюванням становив 0 років 9 місяців 29 днів.

12. Тому, на переконання судів попередніх інстанцій, позивач неправомірно зарахував до страхового стажу гр. ОСОБА_3 2 роки 9 місяців 26 днів періоду отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а не соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та невірно виплатив 60% (необхідно було 50%) середньої заробітної плати, що призвело до неправомірних витрат в сумі 166,55 грн.

13. Суди першої та апеляційної інстанцій визнали безпідставним посилання Товариства на частину другу статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки обчислення страхового стажу за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності здійснюється відповідно до положень всієї статті, а не згідно із окремою її частиною.

14. Щодо порушень вимог частини першої статті 21, пункту 1 частини четвертої статті 19 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», абзацу другого пункту 29 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266, суди попередніх інстанцій зазначали, що наймана працівниця ПАТ «Полтавагаз» - гр. ОСОБА_1 з 27.01.2014 по 18.08.2016 отримувала допомогу від Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, не перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому вказаний період не зараховується їй до страхового стажу за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

15. Таким чином суди наголошували, що у гр. ОСОБА_1 , прийнятої на роботу до позивача 19.08.2016, страховий стаж протягом 12 місяців перед настанням 08.09.2016 та 03.10.2016 страхових випадків, засвідчених листками непрацездатності АДЕ №512003 та АДЕ №513013, був меншим за 6 місяців і складав відповідно 21 день та 1 місяць 15 днів.

16. Тому, через невірне обчислення страхового стажу, що зумовлене порушенням частини першої статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», всупереч пункту 1 частини четвертої статті 19 цього ж Закону та абзацу другого пункту 29 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням допомога по тимчасовій непрацездатності гр. ОСОБА_1 , як застрахованій особі, що протягом останніх 12 календарних місяців перед настанням тимчасової непрацездатності мала страховий стаж менше 6 місяців, не була обмежена розміром мінімальної заробітної плати, встановленої законом на час настання страхового випадку, що призвело до неправомірних витрат на суму 426,07 грн.

17. Суди попередніх інстанцій також погодились із тим, що Товариство допустило порушення вимог абзацу першого пункту 3, пункт 32 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

18. Так, у оскаржуваних судових рішеннях з цього приводу зазначено, що судовим розглядом справи встановлено та не спростовано Товариством, що гр. ОСОБА_4 була тимчасово непрацездатною у період з 17.10.2016 по 22.10.2016, що підтверджується листком непрацездатності АДЕ №283219. Наказом ПАТ «Полтавагаз» від 31.10.2016 №40 "Про преміювання працівників Диканського РГП за жовтень 2016 року" гр. ОСОБА_4 наказано провести нарахування премії за жовтень 2016 року в розмірі 60%.

19. Тобто, на думку судів, застрахованій особі ОСОБА_4 , яка прийнята на роботу до позивача з 13.09.2016 і була тимчасово непрацездатною у період з 17.10.2016 по 22.10.2016, у розрахунок середньоденної заробітної плати для обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності на підставі листка непрацездатності НОМЕР_1 включено премію в сумі 93,11 грн., розмір якої встановлений не у розрахунковому періоді (з 13.09.2016 по 16.09.2016), а поза його межами, оскільки наказ «Про преміювання працівників Диканського РГП за жовтень 2016 р.» прийнято 31.10.2016, а не перед настанням страхового випадку. Середньоденна заробітна плата ОСОБА_5 для обчислення допомоги за листком непрацездатності АДЕ № 283242 складала 95,59 грн. (не 98,25 грн, як зазначає позивач) і повинна була розраховуватись Товариством наступним чином: (2049,55 грн +1389,37 грн - 93,11 грн):(18 к. дн. + 24к.дн. - 6 к. дн. тимчасової непрацездатності).

20. За наведеного суди констатували, що включення в розрахунок середньоденної заробітної плати складових оплати праці, встановлення яких проведене поза межами розрахункового періоду, є порушенням абзацу першого пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням й суперечить пункту 32 цього ж Порядку, що в свою чергу, призвело до неправомірних витрат на суму 12,80 грн.

21. Спираючись на вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що спірне рішення відповідача ґрунтується на вимогах закону і скасуванню не підлягає, а у задоволенні цього позову належить відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, Товариство подало касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити позов.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи у період з 03.07.2017 по 07.07.2017 відповідачем проведено планову перевірку правильності нарахування та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності позивача за період з 01.10.2016 по 30.06.2017, за результатами якої складено акт від 07.07.2016 результатів планової перевірки правильності нарахування та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у ПАТ "Полтавагаз" за період з 01.10.2016 по 30.06.2017.

24. Перевіркою встановлено порушення пункту 1 частини другої статті 15, частини першої статті 30, частини першої статті 21, пункт 1 частини четвертої статті 19 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону України від 28.12.2014 №77-VIII), абзацу другого пункту 29, абзацу першого пункту 3, пункт 32 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, в тому числі:

1) у порушення вимог частини першої статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхувальником невірно обчислений страховий стаж, що призвело до неправомірних виплат у загальному розмірі 610,26 грн., з яких 214,16 грн. - гр. ОСОБА_1 , 229,55 грн. - гр. ОСОБА_6 , 166,55 грн. - гр. ОСОБА_3 ;

2) у порушення вимог частини першої статті 21, пункту 1 частини четвертої статті 19 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», абзацу другого пункту 29 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, страхувальником допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі, яка протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку мала страховий стаж менше 6 місяців, не була обмежена розміром мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку. Внаслідок порушення неправомірно виплачені 426,07 грн. гр. ОСОБА_1 ;

3) у порушення вимог абзацу першого пункту 3, пункт 32 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням страхувальником середньоденна заробітна плата для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності обчислена не з фактично нарахованої за розрахунковий період заробітної плати. Внаслідок порушення неправомірно виплачені кошти у сумі 12,80 грн. гр. ОСОБА_4 .

25. За результатами адміністративного оскарження акт залишено в силі.

26. На підставі вказаного акту винесено рішення від 18.07.2017 №109 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яким зобов`язано позивача повернути до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності суми неправомірних витрат у розмірі 1049,13 грн., а також сплатити штраф за порушення порядку використання страхових коштів у розмірі 524,57 грн.

27. Суди попередніх інстанцій також встановили, що відповідно до трудової книжки гр. ОСОБА_1 та індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-7, до укладення трудового договору із позивачем із прийняттям на роботу 19.08.2016 вона 3 роки 1 місяць 7 днів працювала на підставі трудового договору зі сплатою страхових внесків в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (в тому числі 10 міс. 20 дн. з 01.07.2010 по 20.05.2011 у ФОП ОСОБА_7 , 2 р. 2 міс. 18 дн. з 21.05.2011 по 07.08.2013 у ФОП ОСОБА_8 ); 23 дні (з 29.08.2013 по 20.09.2013) отримувала виплати за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття від Полтавського міського центру зайнятості; 1 рік 6 місяців 23 дні (з 27.01.2014 по 18.08.2016) отримувала допомогу від Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, не перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

28. Виходячи із даних трудової книжки гр. ОСОБА_2 та індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-7, судами встановлено, що гр. ОСОБА_2 до укладення трудового договору із ПАТ "Полтавагаз" 2 роки 10 місяців 15 днів працювала на підставі трудового договору зі сплатою страхових внесків в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок у Карлівській центральній районній лікарні (у тому числі 2 роки 9 місяців 17 днів з 26.08.2010 по 11.06.2013 та 0 років 0 місяців 28 днів з 01.07.2014 по 28.07.2014); 3 місяці 3 дні (з 07.08.2014 по 09.11.2014) отримувала виплати за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття від Карлівського районного центру зайнятості; 2 роки 1 місяць (з 01.02.2015 по 28.02.2017) отримувала допомогу від Управління праці та соціального захисту населення Карлівської районної державної адміністрації, не перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

29. Згідно записів у трудовій книжці гр. ОСОБА_3 та індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-7, гр. ОСОБА_3 до укладення трудового договору із позивачем, із прийняттям на роботу 13.04.2017, 5 місяців 29 днів (з 25.01.2011 по 23.07.2011) отримувала виплати за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття від Машівського районного центру зайнятості; 2 місяці 19 днів (з 02.02.2012 по 20.04.2012) працювала на підставі трудового договору зі сплатою страхових внесків в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок у ПрАТ "Альба Україна"; 2 роки 9 місяців 26 днів (з 28.01.2014 по 22.11.2016) отримувала допомогу від Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації, не перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

30. На переконання скаржника, якщо допомога при народженні або по догляду за дитиною призначена матері, то, відповідно, за неї органи соціального забезпечення сплачують єдиний соціальний внесок і вона, на думку Товариства, отримує страховий стаж за три роки (за увесь час виплати такої допомоги), незалежно від того, чи буде вона працювати, чи ні.

31. Таким чином, скаржник наполягає, що при обчисленні страхового стажу для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням по відповідним листкам непрацездатності, Товариство діяло у відповідності до вимог законодавства і не допустила порушень, про які зазначено в оскаржуваному рішення відповідача.

32. Не погоджується Товариство й з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ним було допущено порушення Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, оскільки премія, виплачена працівникам ПАТ «Полтавагаз», вказаним у акті перевірки, була розрахована у відповідності з вимогами законодавства за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку й усі ці виплати були оподатковані єдиним соціальним внеском.

33. З огляду на наведене, позивач вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спірне рішення відповідача є законним і обґрунтованим, оскільки Товариство у відповідності з вимогами Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, здійснило обрахування страхового стажу працівників.

34. У запереченні на касаційну скаргу відповідач висловлює незгоду з наведеними у ній аргументами і просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вважає, що такі ухвалені відповідно до закону.

35. В обґрунтуванні такої позиції Управління зазначає, що виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також допомоги при народженні дитини не залежить від факту перебування отримувача такої допомоги у трудових відносинах і надання соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. При цьому, як вважає відповідач, такі види допомог не належать до виплат за жодним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

36. Відповідач також наголошує, що єдиний соціальний внесок, сплачений за вищевказаних осіб органами соціального захисту населення, згідно із Порядком нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №178, спрямовується тільки на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до солідарної системи і не розподіляється на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, про що зазначено й у пункті 3 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №675.

37. У зв`язку з вищевикладеним, а також виходячи із приписів частини першої статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Управління наполягає на тому, що період отримання особою допомоги по догляду за дитиною та/або допомоги при народженні дитини не підлягає зарахуванню до страхового стажу за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

38. При цьому, Управління, із посиланням на вимоги Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562, зауважує, що у реєстрі застрахованих осіб не здійснюється облік страхового стажу окремо за кожним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування в залежності від розподілу сплаченого єдиного внеску. Тому, на переконання відповідача, індивідуальні відомості про застраховану особу, отримані з реєстру застрахованих осіб за формою ОК-7, у повній мірі відображають інформацію тільки про страховий стаж за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

39. Окрім цього, Управління наполягає на правильності висновків судів попередніх інстанцій про те, що Товариством було допущено порушення вимог абзацу першого пункту 3 та пункту 32 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням страхувальником.

40. З цього приводу Управління наводить доводи про те, що у розрахунок середньоденної заробітної плати для обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності працівника Товариством, всупереч вимог закону, включено премію, розмір якої встановлено не у розрахунковому періоді, а поза його межами, оскільки відповідний наказ щодо преміювання було видано після настання страхового випадку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

41. Так, принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні відповідно до Конституції України визначають Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 №16/98-ВР.

42. Згідно з статтею 1 вищенаведених Основ загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

43. Статями 3, 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування також встановлено, що право на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов`язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

44. За приписами статті 9 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачено законодавством. Особливості обчислення страхового стажу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування визначаються законом.

Період, протягом якого особа є застрахованою за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, визначається відповідними законами України.

Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а за періоди до запровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

45. Відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

46. У розумінні пункту 1 частини першої статті 1 вищевказаного Закону видами соціальне страхування є: у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності; від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхування від нещасного випадку); медичне.

47. Особи, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, визначені статтею 18 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», за приписами якої страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

48. За страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: 1) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); 2) допомога по вагітності та пологах; 3) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); 4) оплата лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм (стаття 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

49. Питання, пов`язані із обчисленням страхового стажу, регламентовані статтею 21 цього ж Закону, за правилами частин першої, другої якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

50. За змістом частин першої, другої статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків, зокрема, тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

51. Механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників (далі - роботодавці), визначає Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

52. Абзацом першим пункту 2 вищезгаданого Порядку передбачено, що сума страхових виплат застрахованій особі та оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.

53. Середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (абзац перший пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням).

54. Особливості обчислення середньої заробітної плати для призначення допомоги по вагітності та пологах, допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначені пунктами 25-30 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

55. Зокрема, відповідно до пункту 26 цього Порядку якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).

56. Якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середня заробітна плата визначається для розрахунку: допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, що пов`язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку (абзаци перший, другий пункту 29 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням).

57. За правилами пункту 32 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС.

58. Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 11.04.2016 №441), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905, за змістом пункту 1 розділу ІІІ, пунктів 1, 9 розділу IV якого встановлено таке.

59. Страхувальники, крім зазначених у пунктах 5, 6 цього розділу, а також страхувальники, зазначені у пунктах 2, 4 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФО - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у частині подання Звіту за таких осіб, зобов`язані формувати та подавати до органів доходів і зборів Звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць.

Звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.

Таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку призначена для формування страхувальниками, у тому числі тими, які нараховують та сплачують єдиний внесок за осіб із числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової та альтернативної служби), осіб рядового і начальницького складу, у розрізі кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої їй заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) у звітному місяці. Такі відомості формуються з урахуванням кодів категорій застрахованих осіб, визначених у додатку 2 до цього Порядку.

Нарахування відображаються за календарний місяць (з першого до останнього числа місяця).

60. У відповідності до приписів частини першої статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

61. Безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція (частина друга статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

62. Основними завданнями Фонду та його робочих органів, згідно з статтею 9 вказаного Закону, є, зокрема, здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності; здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду.

Фонд та його робочі органи відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють контроль за використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.

63. Фонд має право, зокрема, накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону (пункт 5 частини першої статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

64. Частиною шостою статті 15 вищенаведеного Закону встановлено, що у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

65. Для правильного вирішення даного спору ключове значення має питання застосування частини першої статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у аспекті того, чи зараховується до страхового стажу за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням період отримання особами, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до закону допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, та які не перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

66. За твердженнями відповідача та згідно з позицією судів попередніх інстанцій, викладеною у оскаржуваних судових рішеннях, вищевказаний період не підлягає зарахуванню до страхового стажу за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, внаслідок чого Товариством було неправильно обчислено такий стаж та здійснено виплати особам у більшому розмірі, ніж це передбачено законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

67. Позивач із такими аргументами і висновками судів попередніх інстанцій не погоджується та вважає, що оскільки з допомоги, які отримують вищевказані особи, органами соціального забезпечення сплачується єдиний соціальний внесок, то цей період підлягає зарахуванню до страхового стажу.

68. Надаючи правову оцінку вищезгаданим доводам учасників справи та перевіряючи правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд зазначає таке.

69. Відповідно до статті 1 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

70. Право на відпустки забезпечується, окрім іншого, гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом, про що вказано у частині третій статті 2 Закону України «Про відпустки».

71. У розумінні абзацу третього пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки» відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку належить до соціальних відпусток та відповідно до частини третьої статті 20 цього ж Закону надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

72. Правове регулювання відпустки у зв`язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною міститься й у Кодексі Законів про працю України, частиною третьою статті 179, статтею 181 якого встановлено, що за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

73. Право на допомогу при народженні дитини, а до 01.04.2014 на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, визначено Законом України від 21.11.1992 №2811-XII «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», за преамбулою до якого цей Закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

74. Покриття витрат на виплату державної допомоги сім`ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (частина перша статті 4 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми»).

75. При цьому, згідно з положеннями статей 7, 10 цього ж Закону право на державну допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами мають за цим Законом всі жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

76. Системний аналіз наведених вище правових норм, з урахуванням їх юридичних зв`язків, дає підстави колегії суддів для висновку про те, що особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, та які у цей час не перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не є особами, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, у розумінні приписів статті 18 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки такі особи у цей період не перебувають у трудових відносинах, а отримувана ними вищевказана грошова допомога спрямована на забезпечення гарантованого державою рівня матеріальної підтримки сімей з дітьми і не належить до жодного з видів соціального страхування, передбаченого законодавством, й, до того ж, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів, а не за рахунок коштів, передбачених на державне соціальне страхування.

77. За наведеного Верховний Суд приходить до висновку, що статтею 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не передбачено зарахування до страхового стажу за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням періоду отримання особами, які, не перебувають у соціальній відпустці й доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до закону допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини.

78. Такому висновку відповідає й позиція судів попередніх інстанцій, які, з огляду на вищевикладене, дійшли правильного і обґрунтованого висновку про законність спірного рішення відповідача в частині зобов`язання повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення вимог частини першої статті 21, пункту 1 частини четвертої статті 19 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», абзацу другого пункту 29 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням (пункти 1, 2 спірного рішення).

79. Про те, що норми чинного законодавства не передбачають включення до страхового стажу на випадок безробіття час догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку без надання у встановленому порядку відповідної відпустки наголошено й у постанові Верховного Суду від 03.08.2020 у справі №817/48/18 й підстав для відступу від такої правової позиції не вбачається.

80. Зазначеного не спростовують й аргументи касаційної скарги про те, що матір, якій призначена допомога при народженні або по догляду за дитиною, отримує страховий стаж за три роки (за увесь час виплати такої допомоги), незалежно від того, чи буде вона працювати, чи ні, оскільки за неї органи соціального забезпечення сплачують єдиний соціальний внесок.

81. З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до абзацу сьомого пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб, зокрема, осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини.

82. Підпунктом 2 пункту 4 Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що обчислення єдиного внеску провадиться такими платниками єдиного внеску, в тому числі, районними (міськими) управліннями праці та соціального захисту населення - за осіб, зазначених у підпунктах 2 - 4 пункту 1 цього Порядку (зокрема, осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або допомогу при народженні дитини).

83. В той же час, згідно з додатком 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №675 «Про затвердження пропорцій розподілу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сума єдиного внеску, що сплачується платниками, зазначеними в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 Закону (крім платників, що сплачують єдиний внесок за військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу), абзаці п`ятому частини першої статті 10 Закону, спрямовується на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи).

84. Таким чином, єдиний соціальний внесок, сплачений районними (міськими) управліннями праці та соціального захисту населення - за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або допомогу при народженні дитини, не спрямовується на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та/або на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а отже не може свідчити про наявність підстав для зарахування періоду отримання такої допомоги до страхового стажу, про який зазначено у частині першій статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

85. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про законність спірного рішення відповідача в частині стосовно накладення на Товариство фінансових санкцій у сумі 6,40 грн. та зобов`язання повернути Фонду неправомірно виплачені кошти у сумі 12,80 грн. працівниці ОСОБА_4 у зв`язку з порушенням вимог абзацу першого пункту 3, пункту 32 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

86. Щодо цього колегія суддів зазначає, що як вбачається з абзацу першого пункту 3, пунктів 26, 32 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, на порушення яких Товариством наполягає відповідач, розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку, в тому числі допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, у разі, якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи, охоплює фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.

87. При цьому, середня заробітна плата для розрахунку вищевказаної допомоги обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС.

88. За вимогами Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідні положення якого наведено вище у цій постанові Верховного Суду, звітним періодом є календарний місяць, а звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок. При цьому, відомості про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) у звітному місяці подаються у розрізі кожної застрахованої особи, а нарахування відображаються за календарний місяць (з першого до останнього числа місяця).

89. За змістом статті 2 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» до структури заробітної плати, окрім основної та додаткової заробітної плати, входять також й інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать, зокрема, премії за спеціальними системами і положеннями.

90. Тобто, як засвідчує зміст вищенаведених приписів законодавства, розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі - працівниці ПАТ «Полтавагаз» ОСОБА_4 , яка, як встановлено судовим розглядом справи, перебувала у трудових відносинах з Товариством менше ніж календарний місяць, необхідно здійснювати з розрахункового періоду, який охоплює фактично відпрацьовані нею календарні дні, а саме - з 13.09.2016 (першого робочого дня після прийому на роботу) по 16.10.2016 (дня, у який застрахована особа перебувала на роботі і який передує настанню страхового випадку).

91. Обчислення ж середньої заробітної плати, яка включає і премію, для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності необхідно здійснювати на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС.

92. Як встановили суди попередніх інстанцій, у розрахунковому періоді, а саме - з 13.10.2016 працівниці Товариства ОСОБА_4 була нарахована премія у розмірі 93,11 грн. згідно з наказом ПАТ «Полтавагаз» від 31.10.2016 №40 «Про преміювання працівників Диканського РГП за жовтень 2016 року». Відомості про таку премію було включено Товариством до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС, і на цю виплату нараховано єдиний соціальний внесок.

93. Той факт, що відповідний наказ про преміювання було видано після настання страхового випадку не зумовлює неможливості її врахування у середню заробітну плату для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, оскільки така премія була встановлена з 13.10.2016, тобто з дня, який у даному конкретному випадку охоплюється розрахунковим періодом (з 13.06.2016 по 16.10.2016), така виплата була оподаткована єдиним соціальним внеском, а відомості про неї включені до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що подавався Товариством до ДФС.

94. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що спірне рішення в частині зобов`язання Товариства повернути неправомірні витрати у розмірі 12,80 грн., а також застосування до ПАТ «Полтавагаз» штрафу за порушення порядку використання страхових коштів у розмірі 6,40 грн. (50 відсотків такої суми) є незаконним та підлягає скасуванню.

95. Висновки ж судів першої та апеляційної інстанцій у вищенаведеній частині не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню із прийняттям у цій частині нового судового рішення про відмову у позові.

96. Стосовно вимог касаційної скарги про розподіл судових витрат, колегія суддів зазначає таке.

97. Частинами першою, третьою, шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

98. За подання до суду цього позову, а також апеляційної та касаційної скарг, Товариством було сплачено загалом 5280 грн. судового збору.

99. Враховуючи, що цей адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а саме - в частині оскаржуваного позивачем рішення у сумі 19,20 грн. (що становить 1,22 відсотка від 1573,70 грн. - суми штрафних санкцій та коштів, які згідно спірного рішення підлягають поверненню), колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь ПАТ «Полтавагаз» за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, яке є правонаступником відповідача у справі - Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, судового збору у розмірі 64,42 грн., тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

100. За правилами пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

101. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

102. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та ухвалення в частині позовних вимог нового судового рішення про задоволення позову.

103. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 350, 351, 355, 356, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 18.07.2017 №109 щодо повернення коштів у сумі 12.80 грн. та застосування фінансових санкцій у розмірі 6,40 грн. за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» до Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 18.07.2017 №109 в частині повернення коштів у сумі 12.80 грн. та застосування фінансових санкцій у розмірі 6,40 грн. за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В решті оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41319427) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03351912) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 64,42 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний