ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

30.04.2021м. ДніпроСправа № 904/4386/21

Суддя Рудь І.А. , розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест", м. Сміла Черкаської області

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако Плюс", м. Дніпро

відповідача-2: Закритого акціонерного товариства "Назаровское", п. Степовий Назарівський район Краснодарського краю

про солідарне стягнення заборгованості в сумі 2 094 148, 46 російських рублів, що еквівалентно 750 606 грн. 63 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 16.04.2021, в якому просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако Плюс" та Закритого акціонерного товариства "Назаровское" заборгованість у розмірі 2 094 148, 46 російських рублів, що еквівалентно 750 606 грн. 63 коп. за курсом НБУ на 03.04.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами умов договору відступлення прав вимоги (цесії) від 24.12.2020 № 5 в частині повної та своєчасної оплати.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Статтею 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.10 Конституції України держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст.10 Конституції України держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.

За приписами ч. 3 ст.12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 10 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою.

Частинами 3, 4 ст. 10 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" встановлено, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" статус української мови як єдиної державної мови зумовлений державотворчим самовизначенням української нації. Державний статус української мови є невіддільним елементом конституційного ладу України як унітарної держави.

Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" статус української мови як єдиної державної мови в Україні визначається виключно Конституцією України. Порядок функціонування і застосування державної мови визначається виключно законом.

За приписами ч. 6, ч. 7 ст. 1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" навмисне спотворення української мови в офіційних документах і текстах, зокрема навмисне застосування її з порушенням вимог українського правопису і стандартів державної мови, а також створення перешкод та обмежень у застосуванні української мови тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов`язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені цим Законом.

Відповідно до ч. 8 ст. 1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" українська мова як єдина державна мова виконує функції мови міжетнічного спілкування, є гарантією захисту прав людини для кожного українського громадянина незалежно від його етнічного походження, а також є фактором єдності і національної безпеки України.

Нормами ч. 1, ч. 2 ст.6 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" визначено, що кожний громадянин України зобов`язаний володіти державною мовою. Держава забезпечує кожному громадянинові України можливості для опанування державної мови через систему закладів дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, освіти дорослих, а також через підтримку неформальної та інформальної освіти, спрямованої на вивчення державної мови.

Частиною 1, частиною 6 ст. 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" визначено, що мовою нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії, діловодства і документообігу органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування є державна мова. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" унормовано, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" у судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.

Крім цього, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 у справі № 10-рп/99, українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина 5 статті 10 Конституції України).

У постанові пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996, а саме у п. 9 зазначено, що згідно зі ст. 10 Конституції державною мовою в Україні є українська мова, всебічний розвиток і функціонування якої в усіх сферах суспільного життя на всій території України забезпечується державою. Виходячи з цього конституційного положення судочинство в Україні має провадитися українською мовою. На виконання ч. 4 ст. 10 Конституції суд за клопотанням осіб, які беруть участь у розгляді справи, зобов`язаний застосовувати при провадженні судочинства й іншу мову в порядку, визначеному законом (наприклад, Кримінально-процесуальним, Цивільним процесуальним кодексами).

Рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2008 від 22.04.2008 у справі №1-18/2008 встановлено, що відповідно до статті 124 Конституції України Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.

Гарантування у судочинстві використання російської та інших мов національних меншин України цілком узгоджується з Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, ратифікованою Законом України від 15.05.2003 N 802-IV.

Разом з тим суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов`язок суду приймати такі документи до розгляду. Згідно з частиною 1 статті 10 ГПК України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою, а відповідний механізм забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою передбачено у частинах 3, 4 статті 10 ГПК України, відповідно до якої суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

Законом України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" передбачено, що при застосуванні положень Хартії заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які відповідно до ст. 2 цього Закону поширюються положення Хартії.

Отже, враховуючи вищевказані положення Конституції України, Закону України „Про судоустрій та статус суддів", Господарського процесуального кодексу України, Закону України „Про забезпечення функціонування української мови як державної" та інших нормативно-правових актів, та за наслідками їх правового аналізу суд вважає, що процесуальні документи (заяви по суті справи, заяви та клопотання з процесуальних питань, скарги тощо) мають бути складені та подані до суду учасниками справи лише державною мовою, а у разі, якщо учасники судового процесу не володіють або недостатньо володіють державною мовою, вони мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку передбаченим Господарським процесуальним кодексом України.

Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява подана до суду в письмовій формі і підписана директором ТОВ "Укрстор-Інвест" Данильченок Ю.В., складена російською мовою, що не відповідає вимогам ст. ст. 13, 14 Закону України „Про забезпечення функціонування української мови як державної", ст. 10, частин 1, 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За змістом ч.2 ст.123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачуються 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За нормами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Як вбачається з наданої позивачем квитанції № 37 від 21.04.2021 судовий збір сплачений у сумі 11 259 грн. 10 коп.

Проте, враховуючи курс гривні до російського рубля станом на 21.04.2021, встановлений Національним банком України (0,36504), судовий збір з суми позову у розмірі 2 094 148, 46 російських рублів, еквівалентній 764 447 грн. 95 коп. за курсом НБУ на 21.04.2021, повинен складати 11 466 грн. 72 коп.

Таким чином, позивачем сплачений судовий збір у неналежному розмірі.

Отже, позовна заява подана позивачем без додержання вимог ст. ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

За нормами ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 162, 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву залишити без руху.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" протягом семи днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, надавши до суду:

- належні докази на підтвердження сплати судового збору в сумі 11 466 грн. 72 коп.;

- позовну заяву від 16.04.2021, з якою позивач звернувся до суду, складену українською мовою.

Докази усунення недоліків мають надійти до Господарського суду Дніпропетровської області не пізніше сьомого дня з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, з урахуванням строків поштового перебігу.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест", що у разі не усунення всіх недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя І.А. Рудь