КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/824/6418/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа №756/13369/19

29 квітня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарях - Мариненко Я.С., Гоін В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року, ухвалене під головуванням судді Диби О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона» про визнання кредитного договору недійсним та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 поштою направив на адресу Оболонського районного суду м.Києвапозов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона» про визнання кредитного договору недійсним та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 28 травня 2019 року він отримав лист ТОВ " Фінансова компанія " Верона" з вимогою про погашення заборгованості по кредиту за договором № 424146 від 15.03.2019 року у розмірі 3600,00 грн. та сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 8 820,00 грн.

Проте, він не звертався до ТОВ " Фінансова компанія " Верона" із заявою про надання кредиту, жодних договорів, в тому числі, і в електронній формі - не заповнював та не підписував. Кредит на сайті " Гроші всім" ( режим доступу htths:/groshivsim.com) не оформлював та жодних кредитних коштів не отримував. Крім того, не уповноважував третіх осіб на вчинення таких дій від його імені та не надавав стороннім особам свої персональні дані на вчинення таких дій. З метою отримання детальної інформації він звернувся до відповідача по вказаному у вимозі номер телефону, де його повідомили, що між ним та ТОВ " Фінансова компанія Верона" було укладено договір про надання коштів у позику на умовах короткострокового фінансового кредиту № 424146. Вказаний договір був укладений у електронній формі шляхом його реєстрації на сайті і виконання ним певних дій, в тому числі щодо надання персональних даних . Також його було повідомлено, що на виконання умов вказаного договору відповідачем було здійснено безготівковий переказ грошових коштів у розмірі 3600,00 грн. на рахунок його банківської платіжної картки, яка нібито була вказана ним під час ідентифікації на сайті відповідача.

Проте, станом на 15.03.2019 року у нього було відкрито 2 поточних рахунки лише у КБ " ПриватБанк", на які згідно виписок не надходило жодних коштів від ТОВ "ФК " Верона" або від іншої особи в сумі 3600,00 грн. або будь-яких інших коштів від інших осіб.

24 травня 2019 року він звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину внаслідок протиправного використання його персональних даних невстановленими особами та оформлення на його ім`я кредиту у розмірі 3600,00 грн. та подальшого вимагання повернення кредит та сплати відсотків за користування кредитом в сумі 8 820,00 грн.. На підставі даної заяви було відкрито кримінальне провадження та внесено відомості до ЄДР кримінальних проваджень за № 12019110200002498 за ч.1 ст. 190 КК України.

Посилався на те, що він не є учасником вказаного правочину, хоча спірний договір і було укладено від його імені. Укладення вказаного правочину не відповідає його волевиявленню і було здійснено без його відома та бажання. Правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки він не отримував кредитних коштів, а отже і обов`язок по їх поверненню у нього відсутній.

Посилаючись на зазначене та вимоги ст.ст. 205, 215 ЦК України, просив суд визнати недійсним кредитний договір № 424146 від 15.03.2019 року, укладений в електронній формі між ТОВ " Фінансова компанія" Верона" та невстановленою особою від імені ОСОБА_1 .

Крім того, посилався на те, що з боку відповідача спостерігається відносно нього агресивна поведінка та здійснюється моральний тиск, а саме: здійснюються телефонні дзвінки з погрозами та вимогою сплатити борг не тільки відповідачу, а його літній матері. Вказаними діями відповідач завдає йому моральної шкоди, яка виражена у постійних переживаннях та тривозі за себе та свою сім`ю. Також внаслідок дій відповідача була зіпсована його кредитна репутація. Моральну шкоду він оцінює в 30 000,00 грн. і просить стягнути її з відповідача на свою користь.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона» про визнання кредитного договору недійсним та відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 05 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та дослідженим судом доказам.

Зазначає що, відмовляючи у задоволенні його позову, суд 1 інстанції не врахував, що відповідачем не було проведено належну ідентифікацію та верифікацію особи позичальника, в порушення власних Внутрішніх правил, що спричинило технічну можливість отримати кредитні кошти невстановленою особою на його ім`я (шляхом зловживанням відомою персональною інформацією).

Вказує на те, що згідно п. 3.5.2. Внутрішніх правил, одним із етапів укладання договору, є ідентифікація клієнта шляхом надання товариству інформації та персональних (ідентифікаційних) даних, які необхідно для верифікації та укладення правочину. Товариство залишає за собою право зателефонувати заявнику за наданим ним телефонним номером, для підтвердження повноти, точності та достовірності інформації, що була ним зазначена, а також для отримання інших відомостей від заявника, у тому числі, належним чином завірених копій документів, які товариство вважає необхідними для верифікації та прийняття рішення для укладення договорів з товариством. Верифікація позичальника здійснюється за допомогою наданої позичальником інформації про банківський рахунок позичальника.

В даному випадку, верифікація за допомогою інформації про банківський рахунок ( в тому числі, на чиє ім`я він відкритий) позичальника здійснена не була з огляду на те, що згідно наданої відповідачем довідки ТОВ «Платежі Онлайн», 15.03.2019 року на сайті groshivsim.com через платіжний сервіс «Рlaton» була успішно проведена транзакція на суму 3 600,00 грн., на карту НОМЕР_1 (банк-емітент картки КБ «ПриватБанк»), за договором № 424146.

В той же час, згідно вже наявних в матеріалах справи виписок з 2-ох його банківських рахунків, відкритих у КБ «ПриватБанк» (номер карти НОМЕР_2 та номер карти НОМЕР_3 ) за 15.03.2019 року - жодних надходжень від третіх осіб не було, і номери карткового рахунку не співпадають. Відсутність відкритого на ім`я ОСОБА_1 банківського рахунку та платіжної картки, зазначеної в довідці ТОВ «Платежі Онлайн», в банку КБ «ПриватБанк», підтверджується наданою суду довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 22.01.2020 року, в якій вказано номери всіх рахунків, що були відкриті ним в КБ «ПриватБанк», починаючи з 2014 року. Рахунок з номером - НОМЕР_1 - в довідці відсутній, що підтверджує той факт, що кредитні гроші було отримано не ним, а іншою особою, яка заволоділа його персональними даними.

Вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд 1- інстанції порушив та не застосував ст.ст. 203,215 ЦК України, що визначають умови визнання договору недійним. Не врахував його доводів на наданих доказів про те, що спірний договір було укладено невстановленою особою від його імені без належних на це правових підстав (довіреності, доручення, тощо);щоукладення кредитного договору не відповідає його волевиявленню і було здійснено без його відома та бажання; що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Вказує, що за даних обставин є всі підстави для визнання спірного договору недійсним, у відповідності до положень цивільного законодавства. Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Київського апеляційного суду № 756/5039/20 від 10.12.2020 року.

Зазначає також, що суд 1 інстанції не прийняв до уваги його доводи про те, що у наданій відповідачем роздруківки з особистого кабінету позичальника «Данные заявителя» вказано не коректні дані, не актуальні (застарілі) персональні дані та інша інформація, що свідчить, що особа, яка використала його персональні дані, володіла застарілою та не актуальною інформацією, а саме: дата з якої він проживає за адресою прописки вказано « ІНФОРМАЦІЯ_1 », проте, згідно відмітки у його паспорті, дата реєстрації 24.06.2006 року; назва підприємства, де працює позичальник, вказано ТОВ «Інтерпроект», проте він звільнився з ТОВ «Інтерпроект» ще з 17.09.2018 року, що підтверджується витягом з наказу № 17-09/18 від 17.09.2018 р. «Про звільнення ОСОБА_1 » та рішенням учасника 14-09/18 ТОВ «Інтерпроект»; некоректні дані також зазначені в графах «контактний телефон» (телефон, який йому не належить ), «сімейний статус», «кількість дітей до 18».

Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Страшний Олексій Олександрович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова компанія " Верона" адвокат Тихонов Олександр Аркадійович проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовуОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона» про визнання кредитного договору недійсним та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції посилався на те, що оспорюваний договір укладений між сторонами у відповідності до вимог закону і підстав для визнання його недійсним немає.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, спірний договір в формі заявки - приєднання № 424146 від 15.03.2019 року, має від імені ОСОБА_1 прохання ТОВ "ФК "Верона" надати йому кредит у розмірі 3600 грн. строком з 15.03.2019 по 12.04.2019 року включно. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту ( а в разі часткового погашення - на непогашену частину) та встановлюються у розмірі 1,90 %, що на рік становить 693,5 %, процентна ставка фіксована. Згідно заявки-приєднання № 424146 від 15.03.2019 року ОСОБА_1 приєднався до Публічної пропозиції ( оферти) Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова компанія " Верона" на укладення договору про надання коштів у позику, в тому числі і на мовах фінансового кредиту.

В договорі зазначено дані ОСОБА_1 , а саме: прізвище, ім`я, по батькові, серію та номер паспорту, а також орган, що видав цей паспорт, адресу місця реєстрації і проживання.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується положеннями Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон)

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 3 даного Закону електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.

Зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд першої інстанції встановив, що спірний електронний договір формально містить всі основні умови договору та має електронний підпис позичальника у формі електронного підпису одноразовим ідентифікатором. При цьому, не врахував, не перевірив та не надав належної правової оцінки доводам позивача про те, що він вказаний договір не підписував, перерахування грошових коштів в сумі 3600,00 грн. ТОВ " ФК " Верона" на рахунки позивача, які відкриті у АТ КБ «Приватбанк» не було, грошові кошти перераховані відповідачем на карту НОМЕР_1 (банк-емітент картки КБ «ПриватБанк»), яка ніколи не належала і не рахувалася за позивачем ОСОБА_1 а відтак відсутні докази як перерахування позивачу грошових коштів за електронним договором позики, так і докази їх отримання позичальником. З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги про неправильність та неповноту висновків суду першої інстанції в цій частині є обгрунтованими.

24 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину внаслідок протиправного використання його персональних даних невстановленими особами та оформлення на його ім`я кредиту у розмірі 3600,00 грн. та подальшого вимагання повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом в сумі 8 820,00 грн.. На підставі даної заяви було відкрито кримінальне провадження та внесено відомості до ЄДР кримінальних проваджень за № 12019110200002498 за ч.1 ст. 190 КК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частина 1 статті 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином зазначені договори (позика, кредит) віднесені законом до реальних правочинів, оскільки для того, щоб такий правочин вважався укладеним, сторонам недостатньо погодити у належній формі його істотні умови, натомість необхідно, щоб відбулася реальна передача грошових коштів на погоджених сторонами умовах.

В даному випадку кредитодавець зобов`язувався перерахувати позичальнику грошову позику на рахунок його банківської платіжної картки в АТ КБ «Приватбанк».

З наявних у матеріалах справи доказів достовірно встановлено, що відповідно до наданої відповідачем довідки ТОВ «Платежі Онлайн», 15.03.2019 року на сайті groshivsim.com через платіжний сервіс «Рlaton» була успішно проведена транзакція на суму 3 600,00 грн., на карту НОМЕР_1 (банк-емітент картки КБ «ПриватБанк»), за договором № 424146. А згідно виписок з 2-ох банківських рахунків ОСОБА_1 , відкритих у КБ «ПриватБанк» (номер карти НОМЕР_2 та номер карти НОМЕР_3 ) за 15.03.2019 року - жодних надходжень від третіх осіб не було. Номер карткового рахунку, на який були перераховано кошти відповідачем, не співпадають з відкритими на ім`я позивача номерами карткових рахунків у АТ КБ " ПриватБанк". Відсутність відкритого на ім`я ОСОБА_1 банківського рахунку та платіжної картки, зазначеної в довідці ТОВ «Платежі Онлайн», в банку КБ «ПриватБанк», підтверджується наданою суду довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 22.01.2020 року, в якій вказано номери всіх рахунків, що були відкриті ОСОБА_1 в КБ «ПриватБанк», починаючи з 2014 року. Рахунок з номером - НОМЕР_1 - в довідці відсутній, що підтверджує той факт, що кредитні гроші від ТОВ " ФК " Верона" за договором № 424146 від 15.03.2019 року ОСОБА_1 не отримував, а відтак сам електронний договір позики не можна вважати укладеним.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним, при цьому наслідки недійсності правочину також не можуть застосовуватись до правочину, який не вчинено.

На зазначене суд першої інстанції належної уваги не звернув та помилково відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору № 424146 від 15.03.2019 року з тих підстав, що вказаний договір укладений у відповідності до вимог закону і підстав для визнання його недійсним немає.

Доводи апеляційної скарги про наявність визначених ст.ст. 203,215 ЦК України підстав для визнання оспорюваного договору кредиту недійсним, колегія суддів відхиляє, так як з доводів самого позивача та досліджених доказів достовірно встановлено, що вказаний договір позивачем не укладався, а неукладений договір не можна визнати недійсним.

За вказаних обставин, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона» про визнання кредитного договору недійсним та відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний правочин є неукладеним, а вимоги щодо недійсності правочину можуть бути застосовані тільки до вчиненого (укладеного) правочину.

Враховуючи, що визнання правочину неукладеним не є належним способом захисту прав та інтересів, для ОСОБА_2 , як для позичальника за неукладеним правочином достатньою мірою захисту буде встановлення судом факту його не укладання у формі заяви-приєднання, що виключає настання за ним будь-яких правових наслідків.

Згідно п.2 ч.1ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона» про визнання кредитного договору недійсним та відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст.11, 202, 205, 509, 1046, 1054 ЦК України, ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона» про визнання кредитного договору недійсним та відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 квітня 2021 року.

Головуючий: Судді: