Справа № 420/2949/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Господарського суду Одеської області (пр.-т Шевченка, 29, м. Одеса, 65119) про визнання нечинним наказу та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Господарського суду Одеської області, в якому просив:

визнати нечинним та скасувати наказ господарського суду Одеської області від 26 вересня 2016 року №2-а про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності;

стягнути на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування вимог, позивач в цілому зазначив, що 03.08.2016 року до господарського суду Одеської області надійшов лист ТУ ДСА України в Одеській області про проведення розслідування з приводу надходження скарги ОСОБА_2 26.09.2016 року керівником апарату господарського суду Одеської області Вінцевською О.О. винесено наказ за № 2-а, яким: оголошено догану секретарю судового засідання сектору забезпечення судового процесу відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду ОСОБА_1 за неналежне виконання посадових обов`язків; фінансово - економічному відділу керуватись цим наказом при нарахуванні заробітної плати ОСОБА_1 ; заступнику керівника апарату суду ОСОБА_3 обговорити на нараді з працівниками апарату суду результати розгляду скарги ОСОБА_2 по справі № 7/17/2087/2011; відділу управління персоналом ознайомити з наказом відповідних працівників апарату суду; контроль за виконання цього наказу залишено за керівником апарату. Відповідно до вищезазначеного наказу, підставою є подання дисциплінарної комісії. Позивач вважає, що наказ від 26.09.2016 року за № 2-а господарського суду Одеської області винесено безпідставно, не правомірно, без всебічного з`ясування обставин, а тому він підлягає визнанню нечинним та скасуванню.

Позивач зазначив, що у судді господарського суду Одеської області Зеленова Г.М. перебувала на розгляді справа № 7/17-2087-2011 про визнання банкрутом Кредитну спілку Перше Кредитне Товариство. Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.04.2016 року затверджено мирову угоду, провадження у справі № 7/17-2087-2011 про банкрутство Кредитної спілки Перше Кредитне Товариство - припинено. Керуючим санацією КС Перше Кредитне Товариство до мирової угоди додано графік погашення заборгованості кредиторам 6 черги згідно з умовами мирової угоди, до якого також включено вимоги ОСОБА_2 , строк погашення -1 кв. 2020 року. У зв`язку з значною кількість сторінок ухвали, а саме, 84 сторінки та великою кількістю кредиторів (більш 2500 кредиторів) Кредитної спілки Перше Кредитне Товариство, позивачем в усній та письмовій формі повідомлено керівника апарату господарського суду ОСОБА_4 про необхідність надання великої кількості паперу формату А4 та заправлених картриджів з метою копіювання вищезазначеної ухвали та направлення її кредиторам Кредитної спілки Перше Кредитне Товариство. Письмової відповіді позивачу надано не було, але у кабінеті відповідача, у присутності заступника керівника апарату господарського суду Одеської області ОСОБА_3 в усній формі позивачу було відмовлено у наданні додаткового паперу та картриджів. Відмова керівника апарату була мотивована тим, що на той час було недостатнє фінансування та надання позивачу додаткового паперу та картриджів для копіювання, та відправлення копій вищезазначеної ухвали може призвести до зупинення всієї роботи у суді. Також керівником апарату було запропоновано позивачу копії ухвали направити кредиторам у електронному вигляді на електронну пошту кредиторів у мережі Інтернет. Проте, як зазначив позивач, майже вся кількість кредиторів Кредитної спілки Перше Кредитне Товариство, це люди похилого віку та не володіють електронною поштою. У зв`язку з зазначеними вказівками відповідача копії ухвали не були направлені усім кредиторам. Копії ухвали господарського суду Одеської області від 05.04.2016 року про затвердження мирової угоди були направлені членам Комітету Кредиторів Перше Кредитне Товариство, відповідно до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України та абз.3 6 ст.26 ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. 29.06.2016 року до господарського суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_2 , яка зареєстрована за вх. № 15987/16 про надіслання кінцевого рішення у справі № 7/17-2087-2011 про банкрутство Кредитної спілки Перше Кредитне Товариство. Позивач зазначив, що суддя господарського суду Одеської області ОСОБА_5 у період з 13.06.2016 року по 15.07.2016 року включно, перебував у щорічній відпустці, фактичний вихід на робоче місце - 18.07.2016 року. У відділі документального забезпечення та контролю (канцелярія) заяву кредитора - ОСОБА_2 позивач не отримував та про існування зазначеної заяви йому не було відомо та коли вона надійшла саме до судді господарського суду Одеської області ОСОБА_5 також не відомо. Відповідно до реєстру вхідної кореспонденції 01-11, підпис позивача про отримання зазначеного документу - відсутній. Листом господарського суду Одеської області від 25.07.2016 року за підписом судді Зеленова Г.М., витяг з ухвали господарського суду Одеської області від 05.04.2016 направлено ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Листом господарського суду Одеської області від 03.08.2016 року за підписом судді Зеленова Г.М. копія повного тексту ухвали направлена ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до рекомендованого повідомлення, ОСОБА_2 отримав вищезазначену копію ухвали.

Позивач посилаючись на те, що не з`ясувавши, зокрема, вищевикладені обставини, а також обставини, зазначені у позові, його було безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності, у зв`язку з чим він звернувся за захистом до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.01.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.06.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 верховний суд зазначив, що при прийняті оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій не було досліджено: 1) яким нормативним актом передбачено, що обов`язок передачі заяви про видачу копії процесуального документа судді по взаємодії покладено на секретаря судового засідання, та чи доведено цей обов`язок до відома позивача; 2) не було надано оцінку тому, що у матеріалах дисциплінарної справи відсутні пояснення в.о. голови суду ОСОБА_6 , судді ОСОБА_5 , помічника судді ОСОБА_5 ОСОБА_7 , працівника відділу документального забезпечення, який займається видачею вхідної кореспонденції та в.о. начальника відділу документального забезпечення ОСОБА_8 ; 3) не було враховано, що в графі вхідного документа - заява ОСОБА_2 по справі №7/17-2087-2011, яка зареєстрована під №15987/16, відсутній підпис позивача (або іншої особи) про отримання, а доповідна записка в.о. начальника відділу документального забезпечення (канцелярія) Возної І.М. датована 17.10.2016 року та не могла бути врахована дисциплінарною комісією під час внесення подання 16.09.2016 року щодо застосування до державного службовця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани; 4) не перевірено легітимність та персональний склад дисциплінарної комісії; 5) не досліджено чи отримувались пояснення від позивача суб`єктом призначення перед накладенням дисциплінарного стягнення.

04.02.2021 року справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та за результатами автоматичного розподілу справ між суддями була передана для розгляду судді ОСОБА_9 .

Ухвалою суду від 09.02.2021 року прийнято справу та призначено до розгляду в порядку загального провадження.

09.03.2021 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечував проти задоволення позову з наступних підстав.

Щодо висновку суду касаційної інстанції про безпідставне застосування судом апеляційної інстанції Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 20.06.2017р. №17-09/2017, з огляду на те, що спірні правовідносини виникли до прийняття оскаржуваного Наказу від 26.09.2016р. №2-а, відповідач зазначив, що у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019р. по справі 420/2949/19 відсутнє посилання на редакцію Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 20.06.2017р. №17-09/2017, а натомість суд апеляційної інстанції зазначає про редакцію Засад, затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 21-22.04.2016р. №17-4/2016. які були чинними на час виникнення спірних правовідносин. Тому вважаємо, що судами першої та апеляційної інстанції цілком вірно застосовано вказану редакцію Засад.

Щодо ненадання оцінки попередніми судовими інстанціями тому, що в матеріалах дисциплінарної справи відсутні пояснення в. о. голови суду ОСОБА_6 , судді ОСОБА_5 , помічника судді ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , працівника відділу документального забезпечення, який займається видачею вхідної кореспонденції та в о. начальника відділу документального забезпечення ОСОБА_8 , відповідач зазначив наступне.

В період здійснення дисциплінарного провадження суддя ОСОБА_5 з 22.08.2016р. по 16.09.2016р. включно перебував у щорічній відпустці, що співпало з періодом, в який проводилося дисциплінарне провадження, тим самим отримання таких пояснень не уявлялось можливим. Поряд з цим зауважуємо, що діючим на той момент законодавством не було передбачено відібрання дисциплінарною комісією, створеною згідно Закону України "Про державну службу", письмових пояснень саме у судді. Аналогічно з тих же підстав комісія не вбачала необхідності пропонувати заступнику голови суду ОСОБА_6 надавити письмові пояснення з приводу усного доручення ОСОБА_1 про негайне направлення копії документа заявнику. Крім того, факт ненадання відповіді на запит був очевидним та для дисциплінарної комісії було достатньо зібраних матеріалів щодо встановлення факту неналежного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків. Помічник судді ОСОБА_5 ОСОБА_7 відмовилась надавати будь-які письмові пояснення та відповідно до статті 92 Закону України "Про державну службу" під час дисциплінарного провадження перебувала на патронатній службі. В.о. начальника відділу документального забезпечення (канцелярія) ОСОБА_8 з 22.08.2016р. по 02.09.2016р. включно перебувала у щорічній відпустці та після її виходу в подальшому надала відповідні пояснення.

Крім цього, Відповідач не погоджується з твердженням про неотримання позивачем заяви кредитора ОСОБА_2 , оскільки позивач 29.06.2016р. був присутній на робочому місці та нехтуючи посадовими обов`язками, визначеними п.п. 2.1.1. посадової інструкції, не виконав обов`язку щодо проставляння підпису в реєстрі вхідної кореспонденції за отриманий документ. Більш того, в наданих поясненнях на ім`я керівника апарату Господарського суду Одеської області від 13.09.2016р., що міститься в матеріалах дисциплінарної справи, ОСОБА_1 не зазначав про те, що заяву ОСОБА_2 від 29.06.2016р. за вх. №15987/16 ним не було отримано. Натомість, у вказаних поясненнях позивач зазначив про обізнаність щодо надходження вказаної заяви та повідомив про надання відповіді на зазначену заяву після виходу з відпустки судді ОСОБА_5 . З зазначеного слідує, що на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 не заперечував отримання ним заяви ОСОБА_2 від 29.06.2016р., а подальше заперечення позивачем в судовому процесі при первісному розгляді справи №420/2949/19 факту отримання заяви ОСОБА_2 від 29.06.2016р. свідчить про намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності за дисциплінарний проступок та неналежне виконання ним своїх посадових обов`язків. Щодо доводів в постанові касаційного суду про те, що з доповідної записки в.о. начальника відділу документального забезпечення (канцелярія) Возної І.М. від 17.10.2016р. не вбачається, коли саме позивач отримав вищезазначену заяву, а вказана доповідна записка не могла бути врахована дисциплінарною комісією під час внесення подання 16.09.2016р.. слід зазначити, що вказані обставини не спростовують факту несвоєчасного надання відповіді заявнику та неналежного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків. Також обов`язок долучення до матеріалів справи відповідних документів передбачений пунктом 2.1.6. посадової інструкції секретаря судового засідання, який визначає, що секретар судового засідання оформлює матеріали судових справ після їх розгляду суддею (приєднує та підшиває поштові повідомлення, іншу вхідну кореспонденцію по справі, що розглядається суддею).

Щодо відсутності в матеріалах справи №420/2949/19 наказів про склад дисциплінарної комісії в контексті порівняння складу дисциплінарної комісії визначеної згідно протоколу №17-09/2016 зборів державних службовців Господарського суду Одеської області від 02.09.2016р. та членів дисциплінарної комісії, які приймали участь при розгляді дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 (прийняття участі в засіданнях дисциплінарної комісії ОСОБА_10 та неприйняття участі ОСОБА_11 ), відповідач надав відповідні накази та зазначив, що під час проведення перевірки позивач не ставив під сумнів повноваження будь-кого з її членів або комісії в цілому, не заявляв їм відводів, а навпаки подавав пояснення з приводу обставин, що були предметом перевірки.

Щодо відсутності письмових пояснень судді ОСОБА_5 з приводу створення позивачем супровідного листа від 25.07.2016р. в електронному вигляді в АС «ДСС» 03.08.2016р.. відповідач зазначив, що позивачем здійснено противоправне втручання у Автоматизовану систему "Діловодство спеціалізованого суду", що також є неприпустимим при виконанні державними службовцями своїх посадових обов`язків. В період здійснення дисциплінарного провадження суддя ОСОБА_5 з 22.08.2016р. по 16.09.2016р. включно перебував у щорічній відпустці, що співпало з періодом в якій проводилося дисциплінарне провадження, тим самим отримання таких пояснень не уявлялось можливим. Крім того, створення позивачем листа від 25.07.2016р. в електронному вигляді АС «ДСС» - 03.08.2016р. є очевидним та підтвердженим фактом, що є порушенням пункту 2.1.12 посадової інструкції секретаря судового засідання, де передбачено забезпечення секретарем наповнення автоматизованої системи документообігу суду відповідними текстами документів, з урахуванням перебування помічника судді ОСОБА_5 - Каплун І.О. у відпустці з 03.08.2016р. по 10.08.2016р.

Щодо виконання положень ч. 1 ст. 75 Закону України "Про державну службу" в отримання суб`єктом призначення письмових пояснень від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, відповідач зазначив, що 13.09.2016р. ОСОБА_1 надав письмові пояснення, які долучені до матеріалів дисциплінарної справи.

Щодо незазначення в наказі керівника апарату Господарського суду Одеської області ОСОБА_4 від 26.09.2016р. № 2-а суті вчиненого порушення та який конкретно посадовий обов язок позивачем не виконано належним чином, відповідач зазначив, що конкретні факти дисциплінарного проступку ОСОБА_1 є в матеріалах дисциплінарної справи, зазначені у висновку та поданні дисциплінарної комісії, а в наказі від 26.09.2016 р. № 2-а наявне посилання на підставу - подання дисциплінарної комісії, також згадується про розгляд скарги ОСОБА_2 по справі №7/17-2087-2011, яка стала підставою для порушення дисциплінарного провадження.

Ухвалою суду від 15.03.2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті.

В судове засідання 30.03.2021 року сторони не з`явились, про час та місце розгляду повідомлялись належним чином та своєчасно. Від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання за його відсутності.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, та у зв`язку з відсутністю потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, керуючись приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання від 30.03.2021 року, продовжено розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

У провадженні судді господарського суду Одеської області ОСОБА_5 перебувала на розгляді справа №7/17-2087-2011 про визнання банкрутом Кредитну спілку Перше Кредитне Товариство.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.04.2016р. затверджено мирову угоду, провадження у справі №7/17-2087-2011 про банкрутство Кредитної спілки Перше Кредитне Товариство припинено.

Ураховуючи значну кількість сторінок ухвали (84 сторінки) та велику кількість кредиторів (більше 2500 кредиторів) Кредитної спілки Перше Кредитне Товариство, а також недостатнє фінансування господарського суду Одеської області була відсутня можливість зробити копії ухвали від 05.04.2016р. та направити її всім сторонам у справі №7/17-2087-2011. Було вирішено копії ухвали про затвердження мирової угоди направити членам Комітету Кредиторів, відповідно до ст.87 ГПК України, а також ухвалу розмістити в мережі Інтернет на офіційній сторінці господарського суду Одеської області веб-порталу Судова влада та направляти її кредиторам у разі подання ними відповідних заяв про отримання копії ухвали.

У зв`язку із надходженням до господарського суду Одеської області запиту Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області від 02.08.2016 року №2-1852/16 (вх. ГСОО №19242/16 від 03.08.2016 року) про проведення перевірки фактів, зазначених у скарзі ОСОБА_2 та встановлення причин не направлення скаржнику ухвали суду по справі №7/17-2087-2011, а також надходженням до суду звернення ОСОБА_2 з Адміністрації Президента України (вх. ГСОО №19493/16 від 05.08.2016 року), з Апарату Верховної Ради України (вх. ГСОО №19959/16 від 15.08.2016 року) на розгляд в частині питань, що належать до компетенції суду, та відповідно до наказу в.о. керівника апарату господарського суду Одеської області №79 від 08.09.2016 року Про ініціювання дисциплінарного провадження, дисциплінарною комісією у складі: голови комісії - Мінакова Олександра Анатолійовича - заступник керівника апарату суду; Галущенка Вадима Леонідовича - головного консультанта відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду; ОСОБА_12 - головного спеціаліста із забезпечення зв`язків з засобами масової інформації аналітично-інформаційного відділу; Фодченко Валентини Павлівни - начальника статистичного відділу; секретаря комісії, ОСОБА_13 - заступника начальника відділу управління персоналом; ОСОБА_14 - завідуючого сектором адміністрування баз даних та захисту інформації статистичного відділу - здійснено дисциплінарне провадження з метою з`ясування обставин, викладених у вищенаведених зверненнях.

Під час дисциплінарного провадження з метою з`ясування обставин, викладених у зверненнях, посадовими особами господарського суду Одеської області складу комісії були надані письмові пояснення. За наслідком проведеного аналізу наданих комісії пояснень, матеріалів справи та витребуваних додаткових документів, комісією складено висновок про наявність у діях державного службовця ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх посадових обов`язків.

Зокрема, у висновку зазначено, що ухвалою господарського суду Одеської області від 30.06.2015р. ОСОБА_2 визнаний кредитором до Кредитної спілки Перше Кредитне Товариство на суму 75950,63 грн. Ухвалою від 05.04.2016р. затверджено мирову угоду, укладену між Комітетом Кредиторів Кредитної спілки Перше Кредитне Товариство в особі голови комітету кредиторів ОСОБА_15 та Боржником в особі керуючого санацією - арбітражного керуючого Дворніченко О.О.; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, провадження у справі №7/17-2087-2011 про банкрутство кредитної спілки припинено. У зв`язку із значною кількістю сторінок ухвали (84 сторінки) та великою кількістю кредиторів (більше 2500 кредиторів) Кредитної спілки Перше Кредитне Товариство та недостатнім фінансуванням господарського суду Одеської області не було можливості зробити копії ухвали від 05.04.2016р. та направити її всім сторонам у справі №7/17-2087-2011. Копії ухвали про затвердження мирової угоди були направлені членам Комітету Кредиторів відповідно до ст.87 ГПК України.

Як свідчать дані АС ДСС, 29.06.2016р. до господарського суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_2 , яка зареєстрована за вх. №15987/16, про надіслання кінцевого рішення у справі №7/17-2087-2011 про банкрутство Кредитної спілки Перше Кредитне Товариство. Водночас, на згаданій заяві присутня резолюція судді про залучення заяви до матеріалів справи та проставлена дата резолюції 18.07.2016р.

Суддя господарського суду Одеської області ОСОБА_5 у період з 13.06.2016р. по 15.07.2016р. включно перебував у щорічній відпустці, фактичний вихід на роботу 18.07.2016р.

Відповідно до п. 6.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 21-22.04.2016р. №17-4/2016, у разі, якщо в день надходження заяв (клопотань, скарг, інших документів), які не передбачають вчинення процесуальної дії, виявиться неможливим виконання суддею, в провадженні якого перебувала справа, або який є головуючим у складі колегії суддів, обов`язків судді, такі заяви передаються наступному за алфавітом судді по взаємодії, затвердженої даними Засадами, з числа тих, у яких день надходження відповідної заяви (клопотання, скарги) є робочим днем, а саме заяви (клопотання): а) про ознайомлення з матеріалами справи; б) про видачу копій процесуальних або інших документів; в) про ознайомлення з протоколом судового засідання; г) про видачу наказів.

Секретарем судового засідання ОСОБА_1 , в порушення вимог Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в господарському суді Одеської області, не було передано вчасно заяву про видачу копії процесуального документа судді по взаємодії, оскільки в період з 13.06.2016р. по 15.07.2016р. включно, суддя Зеленов Г.М. перебував у щорічній відпустці, а заява надійшла 29.06.2016р., саме в період відпустки судді.

Також, у висновку зазначено, що після подачі ОСОБА_2 заяви про надіслання йому кінцевого рішення у справі №7/17-2087-2011 та не дочекавшись реагування на неї у встановлені чинним законодавством терміни, скаржник звернувся з усним проханням щодо сприяння у вирішені питання про надання йому копії процесуального документа по справі до в.о. голови суду ОСОБА_6 , у зв`язку з чим в.о. голови суду ОСОБА_6 було надано помічнику судді та секретарю судового засідання ОСОБА_1 усне доручення про негайне направлення копії документа заявнику та виконання вищезазначених вимог Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів.

Листом господарського суду Одеської області від 25.07.2016р., за підписом судді Зеленова Г.М., Кириченко В.М. направлено витяг з ухвали господарського суду Одеської області від 05.04.2016р. по справі №7/17-2087-2011 за адресою: АДРЕСА_2 . Водночас, як свідчить штамп поштової відправки на зворотному боці згаданого листа, зазначений лист направлений провідним спеціалістом Лукаш Т.П. на адресу скаржника тільки 01.08.2016р. При цьому, на штампі відправки на даті відправлення присутнє механічне виправлення кульковою ручкою з дати 25 липня 2016 р. на 01 серпня 2016 р..

Як встановлено комісією, згідно списку реєстру вихідної поштової кореспонденції поштове відправлення по справі №21/2087/11 на адресу скаржника ОСОБА_2 відправлено 02.08.2016р. Відповідно до штампу Укрпошти на реєстрі вихідної поштової кореспонденції за 02.08.2016р. лист від 25.07.2016р. фактично відправлено 03.08.2016р.

Одночасно, як свідчать дані АС ДСС зазначений лист від 25.07.2016р. створений в АС ДСС 03.08.2016р., так як містить в собі автоматично згенерований того ж дня за допомогою АС порядковий вихідний номер, а саме №7/17-2087-2011/6198/2016.

У зв`язку з цим, комісія дійшла висновку, що лист від 25.07.2016р. не міг бути направлений на адресу скаржника 01.08.2016р., як свідчить штамп відправки, та 02.08.2016р., як свідчить реєстр вихідної поштової кореспонденції господарського суду Одеської області за 02.08.2016р., а фактично направлений скаржнику 03.08.2016р., тобто в день створення цього листа в АС ДСС та присвоєння йому того ж дня порядкового номеру. Таким чином, вбачається факт фальсифікації відмітки про відправку листа від 25.07.2016р.

За висновками комісії, яка проводила перевірку фактів, зазначених у скарзі ОСОБА_2 та встановлення причин ненаправлення скаржнику постанови суду по справі №7/17-2087-2011, вбачається порушення секретарем судового засідання ОСОБА_1 положень ГПК України щодо вчасної відправки процесуальних документів, Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої Вищим господарським судом України від 19.02.2013р. №01- 17/315/384/13 та затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. №28, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 21-22.04.2016р. №17-4/2016, та положень посадової інструкції секретаря судового засідання.

Додатково комісія звернула увагу на непоодинокість випадків неналежного виконання секретарем судового засідання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків, а саме: встановлення такого факту за наслідком надходження до суду заяви ОСОБА_16 щодо протиправних дій державного службовця секретаря судового засідання ОСОБА_1 та встановлення за наслідком перевірки порушення даною особою Загальних правил поведінки державного службовця. За вказаним фактом з секретарем судового засідання було проведено співбесіду щодо дотримання ним трудової та виконавчої дисципліни, а також попереджено про недопущення в подальшому подібних ситуацій.

Приймаючи до уваги наведене, враховуючи характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, комісія дійшла висновку про наявність в діях державного службовця ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та факт неналежного виконання ним своїх посадових обов`язків. Висновок комісії: внести керівнику апарату господарського суду Одеської області подання щодо застосування до державного службовця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

26.09.2016р. дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ господарського суду Одеської області керівнику апарату суду внесено подання щодо застосування до державного службовця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

26.09.2016р. керівником апарату господарського суду Одеської області Вінцевською О.О. видано наказ №2-а Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , яким секретарю судового засідання сектору забезпечення судового процесу відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання своїх посадових обов`язків. Фінансово-економічний відділ зобов`язано керуватися цим наказом при нарахуванні заробітної плати ОСОБА_1 , а заступника керівника апарату ОСОБА_3 обговорити на нараді з працівниками апарату суду результати розгляду скарги ОСОБА_2 по справі №7/17-2087-2011.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу, регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходження та припинення, визначає правовий статус державного службовця (тут і далі по тексту в редакції, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Частиною першою статті 64 Закону України Про державну службу визначено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Частина перша статті 8 Закону України Про державну службу визначає, що державний службовець зобов`язаний:

1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки;

3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина;

4) з повагою ставитися до державних символів України;

5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації;

6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів;

7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки;

8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України;

9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції;

10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби;

11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності;

12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню;

13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначенні у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадовою інструкцією, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону України Про державну службу підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону України Про державну службу дисциплінарними проступками є:

1) порушення Присяги державного службовця;

2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;

3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;

4) дії, що шкодять авторитету державної служби;

5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;

6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;

7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;

8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;

9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;

10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;

11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;

12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

Частиною 3 ст. статті 65 Закону України Про державну службу передбачено, що державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України Про державну службу до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:

1) зауваження;

2) догана;

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

Частиною 1 ст. 67 Закону України Про державну службу передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

За змістом ч.ч. 1, 10, 11 ст. 69 69 Закону України Про державну службу, для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Закону України Про державну службу, рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства суд зазначає, що дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується роботодавцем до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними й поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає в порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю: КЗпП України, Законом №889, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 працював на посаді секретаря судового засідання Господарського суду Одеської області.

На момент виникнення спірних правовідносин правовий статус секретаря судового засідання визначався статтею 152 Закону України Про судоустрій та статус суддів №2453-VI від 07.07.2010 року (зі змінами та доповненнями), яка відносила посаду секретаря судового засідання до штату апарату судів загальної юрисдикції, а також визначала, що правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України Про державну службу.

Як встановлено судом, до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани, а саме, за вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що полягає у неналежному виконанні посадових обов`язків.

Щодо легітимності та персонального складу дисциплінарної комісії суд зазначає, що відповідачем було надано відповідні накази про склад дисциплінарної комісії.

Наказом в.о. керівника апарату Господарського суду Одеської області від 02.09.2016р. №76 відповідно до статті 69 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015р. №889-VIII призначено до складу дисциплінарної комісії представників керівника державної служби, визначених ним одноосібно із числа державних службовців апарату суду: ОСОБА_3 - заступника керівника апарату суду; ОСОБА_17 - головного консультанта відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду; ОСОБА_11 - головного спеціаліста відділу документального забезпечення (канцелярія).

Наказом в.о. керівника апарату Господарського суду Одеської області від 02.09.2016р. №77 відповідно до статті 69 Закону України "Про державну службу" затверджено в Господарському суді Одеської області дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" і "В", у складі шести членів, а саме: включено до складу дисциплінарної комісії представників керівника державної служби, визначених ним одноосібно наказом від 02.09.2016р. №76 із числа державних службовців апарату суду: ОСОБА_3 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 ; включено до складу дисциплінарної комісії представників державних службовців, обраних на загальних зборах державних службовців апарату Господарського суду Одеської області (протокол від 02.09.2016р. №17-09/2016): ОСОБА_18 начальника статистичного відділу; ОСОБА_13 - заступника начальника відділу управління персоналом; ОСОБА_14 - завідуючого сектором адміністрування баз даних та захисту інформації статистичного відділу.

Наказом в.о. керівника апарату Господарського суду Одеської області від 08.09.2016р. №78, у зв`язку з виробничою необхідністю та знаходженням головного спеціаліста відділу документального забезпечення (канцелярія) Стадніченко Н.Л. у щорічній відпустці з 05.09.2016р. по 09.09.2016р., виключено із складу дисциплінарної комісії ОСОБА_11 та включено до складу дисциплінарної комісії ОСОБА_12 - головного спеціаліста із забезпеченням зв`язків з засобами масової інформації аналітично-інформаційного відділу.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про легітимність персонального складу дисциплінарної комісії.

Посадова інструкція секретаря судового засідання Господарського суду Одеської області, затверджена наказом керівника апарату господарського суду Одеської області від 27.08.2010 № 82, яка встановлює єдині засади діяльності, обсяг посадових обов`язків та основні вимоги щодо їх виконання, права та обсяг відповідальності особи, яка займає посаду секретаря судового засідання господарського суду (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 1.4. Інструкції секретар судового засідання безпосередньо підпорядкований керівнику апарату суду та судді, секретарем якого він є, координує свою діяльність з помічником судді.

Згідно п.п. 2.1.1 Інструкції секретар судового засідання отримує вхідну кореспонденцію, позовні заяви, справи, передані судді на розгляд, з обов`язковою відміткою про отримання, і передання їх судді.

Підпунктом 2.1.11 Інструкції визначено, що секретар судового засідання за дорученням судді готує проекти процесуальних документів, відповідей на заяви, звернення чи скарги, запитів, листів, інших матеріалів, пов`язаних із розглядом конкретної справи, забезпечує наповнення автоматизованої системи документообігу суду відповідними текстами документів.

Відповідно до п. 6.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 21-22.04.2016р. №17-4/2016, у разі, якщо в день надходження заяв (клопотань, скарг, інших документів), які не передбачають вчинення процесуальної дії, виявиться неможливим виконання суддею, в провадженні якого перебувала справа, або який є головуючим у складі колегії суддів, обов`язків судді, такі заяви передаються наступному за алфавітом судді по взаємодії, затвердженої даними Засадами, з числа тих, у яких день надходження відповідної заяви (клопотання, скарги) є робочим днем, а саме заяви (клопотання): а) про ознайомлення з матеріалами справи; б) про видачу копій процесуальних або інших документів; в) про ознайомлення з протоколом судового засідання; г) про видачу наказів.

Відповідач стверджує, що Відповідно до пункту 2.1.1 посадової інструкції секретаря судового засідання, позивач ОСОБА_1 , як секретар судового засідання, повинен був отримати вхідну кореспонденцію з обов`язковою відміткою про отримання та з огляду на перебування судді ОСОБА_5 у відпустці, передати заяву ОСОБА_2 по справі №7/17-2087-2011. судді по взаємодії, згідно Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 21-22.04.2016р. №17-4/2016.

При цьому суд зазначає, що засадами використання автоматизованої системи документообігу суду в господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 21-22.04.2016р. №17-4/2016, не передбачено що саме секретарем відповідна кореспонденція передається наступному за алфавітом судді по взаємодії.

Разом з цим суд звертає увагу, що, як вбачається з реєстру вхідної кореспонденції від 29.06.2016 року, в графі вхідного документа - заява ОСОБА_2 по справі №7/17-2087-2011, яка зареєстрована під №15987/16, відсутній підпис позивача, а також відсутній підпис будь-якої іншої особи, яка могла отримати цю заяву.

Посилання відповідача на доповідну записку в.о. начальника відділу документального забезпечення (канцелярія) Возної І.М. від 17.10.2016 року, з якої вбачається, що зазначена заява фактично була отримана ОСОБА_1 разом із іншою кореспонденцією судді, суд відхиляє, оскільки доповідна записка датована 17.10.2016 року та не могла бути врахована дисциплінарною комісією під час внесення подання 16.09.2016 року щодо застосування до державного службовця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани. При цьому, суд звертає увагу, що з даної доповідної записки не вбачається, коли позивач отримав вищезазначену заяву.

Крім цього в матеріалах дисциплінарної справи відсутні пояснення в.о. голови суду ОСОБА_6 , судді ОСОБА_5 , помічника судді ОСОБА_5 ОСОБА_7 , працівника відділу документального забезпечення, який займається видачею вхідної кореспонденції та в.о. начальника відділу документального забезпечення ОСОБА_8 .

Як зазначає відповідач, в період здійснення дисциплінарного провадження суддя ОСОБА_5 з 22.08.2016р. по 16.09.2016р. включно перебував у щорічній відпустці, що співпало з періодом, в який проводилося дисциплінарне провадження, тим самим отримання таких пояснень не уявлялось можливим. Поряд з цим діючим на той момент законодавством не було передбачено відібрання дисциплінарною комісією, створеною згідно Закону України "Про державну службу", письмових пояснень саме у судді. Аналогічно з тих же підстав комісія не вбачала необхідності пропонувати заступнику голови суду ОСОБА_6 надавити письмові пояснення з приводу усного доручення ОСОБА_1 про негайне направлення копії документа заявнику. Крім того, факт ненадання відповіді на запит був очевидним та для дисциплінарної комісії було достатньо зібраних матеріалів щодо встановлення факту неналежного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків.

З приводу зазначеного суд зазначає, що секретар судового засідання безпосередньо підпорядкований судді, секретарем якого він є.

У висновку дисциплінарної комісії зазначено, що листом господарського суду Одеської області від 25 липня 2016 року за підписом судді ОСОБА_5 , на адресу ОСОБА_2 направлено витяг з ухвали господарського суду Одеської області від 05 квітня 2016 року у справі №7/17-2087/2011., а, як свідчать дані АС ДСС зазначений лист від 25 липня 2016 року створений в АС ДСС 03 серпня 2016 року, а тому вбачається факт фальсифікації відмітки про відправку листа від 25 липня 2020 року.

За твердженням ОСОБА_1 саме суддя ОСОБА_5 і надав йому лист, датований 25 липня 2016 року.

В контексті зазначеного, з огляду на те, що секретар судового засідання безпосередньо підпорядкований в тому числі і судді, секретарем якого він є, суд дійшов висновку, що в ході дисциплінарного провадження необхідно було отримати пояснення безпосереднього керівника позивача - судді, секретарем якого він є, з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.

Стосовно посилань відповідача на той факт, що в період здійснення дисциплінарного провадження суддя ОСОБА_5 з 22.08.2016р. по 16.09.2016р. включно перебував у щорічній відпустці, суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, дисциплінарне провадження щодо позивача тривало лише 9 днів, з 08.09.2016 по 16.09.2016 року.

Положеннями Закону України Про державну службу, в редакції станом на час проведення дисциплінарного провадження, не було передбачено, що дисциплінарне провадження проводиться у виключно у дев`ятиденний строк.

Разом з цим положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 71 Закону України Про державну службу було передбачено, що з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування. Тривалість службового розслідування не може перевищувати один місяць. За потреби зазначений строк може бути продовжений суб`єктом призначення, але не більш як до двох місяців.

З огляду на зазначене суд дійшов висновок, що у відповідача була можливість з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку вчинити дії на отримання пояснень безпосереднього керівника позивача - судді, секретарем якого він був.

При цьому, відсутність пояснень працівника відділу документального забезпечення, який займається видачею вхідної кореспонденції та в.о. начальника відділу документального забезпечення ОСОБА_8 станом на момент завершення дисциплінарного провадження з яких вбачається, що заява ОСОБА_2 фактично була отримана ОСОБА_1 свідчить про відсутність підстав вважати, що у дисциплінарної комісії було достатньо зібраних матеріалів щодо встановлення факту неналежного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що дисциплінарне провадження відносно позивача не було проведено всебічно та об`єктивно.

Щодо пояснень ОСОБА_1 суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні його письмові пояснення, датовані 13.09.2016 року. Разом з цим зі змісту даних пояснень вбачається, що 29.06.2019 року надійшла заява ОСОБА_2 і листом від 25.07.2016 року витяг з ухвали від 05.04.2016 року було направлено на адресу ОСОБА_2 .

При цьому суд звертає увагу, що в поясненнях позивач не зазначає, що ним особисто було отримано заяву ОСОБА_2 .

Кірм того, оскаржуваний наказ керівника апарату господарського суду Одеської області Вінцевської О.О. від 26 вересня 2016 року № 2-а Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 містить лише загальне посилання на неналежне виконання позивачем посадових обов`язків і взагалі не містить стислий виклад обставин справи, що прямо передбачено ч. 2 ст. 77 Закону України Про державну службу.

На підставі викладеного, з огляду на встановлені судом обставини у сукупності суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування Наказу керівника апарату господарського суду Одеської області від 26 вересня 2016 року №2-а про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Стосовно позовних вимог Позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн., суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

На підставі ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 (із змінами і доповненнями від 25 травня 2001 року № 5) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

Позивачем не надано суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв`язку між діями відповідача та завданням йому моральної шкоди, а також не зазначено, на яких критеріях розрахунку базується заявлена позивачем до відшкодування сума у розмірі 10000 грн. у зв`язку з чим у задоволенні зазначеної вимоги слід відмовити.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Господарського суду Одеської області (пр.-т Шевченка, 29, м. Одеса, 65119, код ЄДРПОУ 03499997) про визнання нечинним наказу та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Наказ керівника апарату господарського суду Одеської області від 26 вересня 2016 року №2-а про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Господарського суду Одеської області (пр.-т Шевченка, 29, м. Одеса, 65119, код ЄДРПОУ 03499997) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. та 40 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук