Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2021 р. Справа№200/465/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ушенка С.В.,

при секретарі судового засідання Кабановій О.О.,

за участю

представника позивача Романенка А.В. (за довіреністю),

представника відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000135108 від 20.10.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків контролюючого органу про порушення підприємством норм податкового законодавства при відображенні в податковому обліку операцій з реалізації продукції за ціною нижчою за виробничу собівартість. На думку позивача, висновки представників контролюючого органу, які проводили позапланову документальну виїзну перевірку стосовно здійснення господарської діяльності вказаних підприємств з поставки на адресу Комбінату товарів/послуг/робіт, є суб`єктивними та не можуть розглядатись як підстави для висновків про відсутність факту здійснення господарських операції між Комбінатом та підприємствами-постачальниками, оскільки дії, передбачені п.20.1.30, п.20.1.37 ст.20 ПК України, з боку посадових осіб ДПС України не були здійснені ні в періоді, який перевірявся, ні на момент оформлення Акту перевірки. Висновки відповідача про порушення п. 188.1 ст. 188 ПК України в частині нарахування податкових зобов`язань з ПДВ також є необґрунтованими та незаконними, оскільки з огляду на положення цієї норми база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг визначається виходячи з договірної вартості, не може бути нижче звичайних цін та не ставиться в залежність від собівартості виготовленої продукції. Вважає, що проведення перевірки було безпідставним, висновки, зазначені в Акті перевірки про те, що ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» допустив порушення пункту п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України є такими, що суперечать чинному законодавству України.

Враховуючи наведене, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, у зв`язку з чим надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, у зв`язку з порушенням позивачем приписів Податкового кодексу України. Зі слів відповідача перевіркою встановлено, що у червні 2020 року ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» реалізувало продукцію власного виробництва за ціною, нижче її собівартості саме взаємно залежним юридично та фактично контрагентам, тому розглядати договірні ціни в якості звичайних/ринкових цін при взаємовідносинах з пов`язаними особами суперечить наведеним нормам ПКУ. Крім того, з урахуванням виявлених порушень в частині заниження податкових зобов`язань у зв`язку з реалізацією продукції власного виробництва по території України за цінами, що є нижчими ніж її собівартість, ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» порушено п 201.1, 201.10 статті 201 ПКУ, п.15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 зі змінами та доповненнями, а саме ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на перевищення звичайних цін над ціною реалізації продукції за червень 2020 року на суму 9 032 542,00 грн. Зазначає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «НІКОБУДСЕРВІС», ТОВ «ПСМК ОРІС», ТОВ «МК-Сталь», ТОВ "ЗАПОРОЖСПЕЦСПЛАВ" не підтверджуються належними доказами, а саме наявністю трудових ресурсів, виробничо- складських приміщень та іншого майна у контрагентів ПРАТ «ММК ім.Ілліча», які економічно необхідні для здійснення вищезазначених операцій, а надані до перевірки документи не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з ПДВ. Відповідач переконаний, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, згідно ч.2 ст.19 Конституції України, а позовна заява ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» є необгрунтованою та не підлягає задоволенню.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій він зазначив, що пояснення, викладені у відзиві на позовну заяву від 15.02.2021, необґрунтовані і такі, що не спростовують правової позиції, що наведена у позовній заяві.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 16 лютого 2021 року.

У вказаний день підготовче засідання відкладено на 18 березня 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року закрито підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду по суті на 13 квітня 2021 року.

13.04.2021 судовий розгляд справи відкладено на 19.04.2021.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду 19 квітня 2021 року судовий розгляд справи відкладено на 23.04.2021.

У визначений день представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи, яке розглянуто судом у судовому засіданні і, з урахуванням думки представника позивача і відсутності доказів поважності причин неможливості явки у судове засідання, залишено без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти відкладення розгляду справи у зв`язку з необґрунтованістю клопотання представника відповідача та відсутністю документального підтвердження неможливості явки у судове засідання, надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі ПрАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА», позивач) зареєстроване як юридична особа, про що 30 грудня 1996 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис, знаходиться на податковому обліку в Офісі великих платників податків Державної податкової служби.

Відповідач Офіс великих платників податків ДПС в розумінні п. 7 ч. 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є суб`єктом владних повноважень, який у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов`язаними із контролем за повнотою нарахування та сплати податків, обов`язкових платежів, реалізує владні управлінські функції.

У період часу з 26.08.2020 по 15.09.2020 посадовими особами Східного управління Офісу великих платників податків ДПС на підставі наказу Офісу великих платників податків ДПС від 26.08.2020 № 954 (а.с. 82) та направлень від 26.08.2020 №№ 135, 136, 137, 138, 139 (а.с. 83-85) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» з питання законності декларування суми від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року (вх. №9172007587 від 20.07.2020) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків (№ 9203768222 від 17.08.2020 та № 9206939471 від 20.08.2020) із задекларованою сумою від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень з урахуванням періодів виникнення від`ємного значення.

За результатами перевірки складено акт № 43/28-10-51-04/00191129 від 22.09.2020, яким встановлено порушення ПрАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА», зокрема:

1. пп. 14.1.71, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, п. 15 Розділу V «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 № 21, в результаті чого завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р. 19) на суму ПДВ 13 269 678 грн., в тому числі:

- завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) за червень 2020 року на суму ПДВ 13269678грн.

2. пп. 187.1 ст. 187, пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, п. 8, п. 12. п. 15 та п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 зі змінами та доповненнями, в результаті чого не зареєстровано в ЄРПН:

а)податкові накладні на перевищення звичайних цін над ціною реалізації продукції за червень 2020 року на суму ПДВ 9 032 542 грн.;

б)податкову накладну на суму 3 044 568,24 грн. (ПДВ 0%)

та безпідставне складення та реєстрація податкової накладної № 1006117 від 10.06.2020 на суму 3 024 593, 41 грн.(ПДВ 0%).

Позивач не погодився з висновками Акту перевірки та надіслав до Офісу великих платників податків ДПС заперечення до нього №33/270 від 06.10.2020 (а.с. 165-178).

За результатом розгляду поданих заперечень до Акту перевірки, відповідач залишив висновки, викладені в Акті перевірки від в 22.09.2020 № 43/28-10-51-04/00191129, без змін (а.с. 179-186).

На підставі вказаного акту перевірки Офісом великих платників податків ДПС 20.10.2020 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000135108, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, суми податку на додану вартість у розмірі 13 269 678 грн. (а.с. 204).

У подальшому ПрАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» оскаржило вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, надіславши скаргу про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2020 № 0000135108 (а.с. 189-203).

Рішенням ДПС України № 32923/6/99-00-06-02-02-06 від 19.11.2020 строк розгляду скарги продовжено до 01.01.2021 (а.с. 205).

Рішенням ДПС України № 35842/6/99-00-06-02-02-06 від 21.12.2020 податкове повідомлення-рішення від 20.10.2020 № 0000135108 залишено без змін, а скарга ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» - без задоволення (а.с. 206-208).

Предметом розгляду даної адміністративної справі є правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення рішення від 20 жовтня 2020 року № 0000135108, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, суми податку на додану вартість у розмірі 13 269 678 грн.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач вважає неправомірним висновок податкового органу про порушення ним вимог Податкового кодексу України, тому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення.

Приймаючи рішення по суті справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс) у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України (далі - Податкового кодексу) податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 41.1.1 ст. 41 Податкового кодексу контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно з пунктом 41.5 ст. 41 Податкового кодексу повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульовано положеннями статті 78 ПК України.

Відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Приписами п. 78.4, п. 78.5, п. 78.6, п. 78.7, п. 78.8, п. 78.9 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності); у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт; якщо такі порушення відсутні - складається довідка.

Пунктом 86.7 ст. 86 Податкового кодексуУкраїни передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу).

Згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 58.1 ст. 58 Податкового кодексуУкраїнивизначено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, […] якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Статтею 203 ПК України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Суд зазначає, що п. 1, 2 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 № 21 (далі - Порядок № 21), подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено п. 46.1 ст. 46 розділу ІІ Адміністрування податків, зборів, платежів та ст. 203 розділу V Податок на додану вартість ПК України.

Подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 розділу II ПК України) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 розділу II Кодексу)) передбачено п. 50.1 ст. 50 розділу II Кодексу.

Пунктом 6 розділу І Порядку № 21 визначено, що до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать: податкова декларація з податку на додану вартість з додатками; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками; розрахунок податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Згідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку № 21 декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II цього Порядку строк за формою, встановленою на дату подання.

До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

Приписами пункту 5 розділу V Порядку № 21 визначено, що до Розділу III Розрахунки за звітний період:

1) якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.

У рядку 18 вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету у порядку, визначеному у статті 200 Кодексу;

2) якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

При від`ємному значенні суми податку на додану вартість, розрахованої інвестором (оператором) за угодою про розподіл продукції, така сума підлягає відшкодуванню інвестору (оператору) в порядку та строки, передбачені угодою про розподіл продукції, затвердженою Кабінетом Міністрів України. При цьому інвестор (оператор) має право на автоматичне бюджетне відшкодування такої суми в повному обсязі.

З рядка 19 визначається сума перевищення від`ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації. Визначена сума вказується у рядку 19.1 та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21).

У разі якщо сума від`ємного значення (рядок 19) менша або дорівнює сумі, обчисленій відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, рядок 19.1 не заповнюється.

Сума, обчислена відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, зазначається у відповідному службовому полі у рядку 19.1;

3) сума від`ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до п. 200-1.3ст. 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), зазначається у рядку 20;

4) сума від`ємного значення (рядок 20 у декларації): зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) (відображається у рядку 20.1); підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2).

Платники податку, які відповідно до ст. 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.

Значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації;

зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При заповненні рядка 20.2 обов`язковим є подання (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

Залишок від`ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3;

5) сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем до Офісу великих платників податків ДПС 20.07.2020 подана податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2020 року, згідно якої сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, складає 29 748 781 грн., відображена у рядку 21 декларації (т.1 а.с. 219-220).

17 серпня 2020 року ПрАТ ММК ІМ. ІЛЛІЧА подало до Офісу великих платників податків ДПС уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, відповідно до рядка 21 якого сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, не змінилась і складає 29748781 грн. ( т.1 а.с. 242-243)

20 серпня 2020 року ПрАТ ММК ІМ. ІЛЛІЧА подало до Офісу великих платників податків ДПС уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, за яким відповідно до рядка 21 сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, складає 51159387 грн. (різниця 21 410 606 грн.) ( т.1 а.с. 251-252).

Щодо встановленого податковим органом порушення позивачем податкового законодавства в частині заниження бази оподаткування операцій з постачання продукції на території України за цінами, що є нижчими за її собівартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2020 року на загальну суму 9032542,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач наголошує на встановленні юридичної залежності/пов`язаності позивача з ПрАТ «ІНГЗК», ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ», ТОВ «ЗЛМЗ», ТОВ "МЕТІНВЕСТ-СМЦ", ТОВ «РЕСАЙКЛІНГ СОЛЮШИНС», ТОВ "ЮНІСТІЛ" у контексті пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Отже застосування договірних цін в якості ринкових/звичайних цін в даних фінансово-господарських операціях між ПрАТ «ММК ім. Ілліча» та вищевказаними контрагентами суперечить приписам пп. 14.1.71, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

В ході перевірки встановлено, що у ПрАТ «ММК ім. Ілліча» відсутні економічні причини укладання угод за цінами нижчими за виробничу собівартість, оскільки підприємство має збитковий характер діяльності. В результаті реалізації продукції за договірними цінами розумна економічна причина (ділова мета) у ПрАТ «ММК ім. Ілліча» відсутня.

При цьому, за висновком відповідача, впродовж періоду, що перевірявся, позивач реалізовував продукцію власного виробництва за цінами нижчими за собівартість її виготовлення, в результаті чого відбулось зменшення такої складової власного капіталу, як активи (в розмірі собівартості продукції) та збільшення активів на суму грошових коштів, отриманих від продажу продукції власного виробництва.

Судом встановлено, що між позивачем та ПрАТ «ІНГЗК» 01.04.2015 було укладено договір постачання № 2130-59, згідно з яким відповідно до Специфікації №46 до Договору позивачем здійснено продаж чавуну передільного в чушках у кількості 32000 тон, за ціною без ПДВ - 6250,00 грн. на загальну суму 200625000 грн., в т.ч. ПДВ - 40125000 грн., що є товаром власного виробництва.

Між позивачем та ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» 01.04.2016 було укладено договір купівлі-продажу палива пиловугільного № 965, згідно з яким поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, зазначеними у Специфікаціях.

Між позивачем та ТОВ «ЗЛМЗ» 20.01.2020 було укладено договір постачання №8/2020/29, згідно з яким відповідно до Специфікації № 6 від 03.06.2020 до Договору позивачем здійснено продаж чавуну передільного в чушках у кількості 3500 тон, за ціною без ПДВ - 6200,00 грн. на загальну суму 26040 000 грн., в т.ч. ПДВ - 4340000 грн., що є товаром власного виробництва.

Між позивачем та ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» 22.12.2016 було укладено договір купівлі-продажу сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів №504419/12/16/2641, згідно з яким Постачальник зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити металопродукцію, а також договір комісії від 26.05.2017 №504419/12/16/2641, згідно з яким Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за плату укласти від свого імені, але за рахунок Комітента, договори постачання металопродукції.

Між позивачем та ТОВ «РЕСАЙКЛІНГ СОЛЮШИНС» 26.12.2019 було укладено договір постачання № 2124, згідно з яким відповідно до Специфікації № 5 від 01.06.2020 до Договору позивачем здійснено поставку продукції: шлак доменний гранульований у кількості 16000 тон, за ціною без ПДВ - 25,00 грн., суміш щебнево-піщана (0-70) у кількості 2500 тон, за ціною без ПДВ - 15,00 грн., суміш щебнево-піщана (0-40) у кількості 12000 тон, за ціною без ПДВ - 20,00 грн.

Між позивачем та ТОВ "ЮНІСТІЛ" 01.11.2018 було укладено договір поставки від №1990, згідно з яким Постачальник зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити металопродукцію, поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами постачання, зазначеними у Специфікаціях.

Згідно зі статтею 42 Господарського Кодексу України підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідач, посилаючись в акті перевірки на дану норму, зазначає, що в результаті проведення збиткових операцій відбувається зменшення такої складової власного капіталу як активи. Проведення такої діяльності підприємства призводить до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю виготовленої продукції та ціною її продажу. Розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має право одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Посилання відповідача на збитковість операцій позивача суд вважає безпідставним, оскільки до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов`язаних із виробництвом товару, належать: рівень попиту на продукцію, кон`юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об`єктивно впливають на формування ціни. При цьому, прибутковість кожної окремої операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об`єктивними причинами, а відтак продаж позивачем продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звідність в Україні» № 996-ХIV від 16.07.1999 (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначене свідчить про те, що термін господарська операція не включає такої обов`язкової ознаки, як одержання прибутку, оскільки неотримання прибутку від окремої господарської операції не може свідчити про відсутність у цієї операції ознак господарської діяльності, крім того, за своїм змістом термін господарська діяльність значно ширше господарської операції, оскільки передбачає сукупність господарських операцій, що здійснюються платником податку, і у відповідності до ПК України оподаткуванню підлягають не господарські операції (окремі дії або події), а господарська діяльність за звітний податковий період.

Відповідно до положення (стандарта) бухгалтерського обліку №73 від 07.02.2013 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку» 1 Загальні вимоги до фінансової звітності визначено поняття витрат як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, що призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Також цим Положенням визначено, що збиток - це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати, а прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати. Збиток або прибуток це вже є фінансовим результатом господарської діяльності. Одержання прибутку - це є мета підприємницької господарської діяльності, але ніяк не обов`язкова умова. В ПК України відсутня норма, яка б визначала належність окремих операцій до господарської діяльності в залежності від їх фінансового результату.

Отже, законодавець надав платнику податків право здійснювати господарську діяльність на власний ризик та можливість самостійно оцінювати її ефективність та доцільність, з огляду на мету отримання економічного ефекту і приросту активів в майбутньому, а також самостійно обирати виконавців послуг або постачальників товарів. А відтак продаж позивачем продукції за ціною, яка на думку відповідача є нижчою виробничої собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.

Збитковість операції виключає право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі доведення податковим органом відсутності у платника податків розумної ділової мети, свідомого здійснення платником податків завідомо збиткових операцій з метою отримання, зокрема, податкових вигод тощо.

Таким чином, враховуючи приписи вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1 та пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України та з огляду на матеріали справи, суд вважає помилковим висновки контролюючого органу про збитковість спірних господарських операцій позивача, оскільки вони зроблені лише з огляду на наявність думки відповідача про отримання позивачем збитків саме за розрахунком контролюючого органу, та лише у періоді, який підлягав перевірці. Тобто, без обов`язкового дослідження фактичних обставин, що вплинули на формування вартості товару, показників податкової звітності платника податків та дослідження його господарської діяльності в цілому з урахуванням комерційного ризику не отримати дохід від конкретної операції або отримати дохід у майбутніх періодах.

Згідно з актом перевірки, встановлення факту збитковості господарських операцій позивача було проведено за період червень 2020 року без оцінки його господарської діяльності в цілому, крім того, за розрахунком контролюючого органу, здійсненому з урахуванням складових, визначених відповідачем довільно.

Підпунктом 14.1.28 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - це витрати, що прямо пов`язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Підпунктом 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Кодексу ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відповідно до пп. 14.1.159 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв, зокрема для юридичних осіб, як:

одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків;

одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 20 і більше відсотків;

кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа.

Собівартість - це витрати підприємства на виробництво (виробнича собівартість) та реалізацію (собівартість реалізації) власної продукції. Сума витрат на виробництво і реалізацію товару називається повною собівартістю. Собівартість формується безпосередньо на підприємстві і відображає індивідуальні витрати та умови виробництва, а також конкретні результати господарювання цього виробничого підприємства (постанова Верховного Суду від 16.12.2019 у справі № 200/12345/18- а).

Статтею 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначено, що суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 11 вказаного Закону вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

Стосовно заниження позивачем бази оподаткування операцій з постачання продукції за цінами, що є нижчими за її собівартість, суд зазначає, що пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України був доповнений новим абзацом згідно із Законом № 71-VIII від 28.12.2014:

«При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення».

Проте дана норма зобов`язувала платника податків визначати базу оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг виходячи з розміру, який не може бути нижче їх собівартості лише до 31.12.2015.

Відповідно до Закону № 909-VIII від 24.12.2015 вказана норма викладена в редакції, яка пов`язує базу оподаткування операції з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг із звичайними цінами.

У зв`язку з чим, посилання відповідача на те, що при визначенні бази оподаткування має враховуватися розмір собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг, не відповідає положенням податкового законодавства, які були чинними протягом періоду, що перевірявся.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2019 у справі № 200/12345/18-а.

Отже, при визначенні бази оподаткування ПДВ операції з постачання продукції власного виробництва враховується рівень звичайних цін на таку продукцію.

Відповідно до п. 13 Указу Президента України від 23.07.1998 № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митих цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов`язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з акту перевірки податковий орган провів порівняльний аналіз умов договорів, укладених ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» з вищенаведеними підприємствами, за якими ПрАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» у червні 2020 року відбувалась реалізація продукції власного виробництва за цінами, нижчими ніж її собівартість.

До вказаних висновків податковий орган прийшов в результаті здійснення в ході перевірки визначення фінансового результату при реалізації продукції власного виробництва по кожній окремій господарській операції на території України, виходячи з різниці між вартістю реалізації та сумою витрат, що врахована ПрАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» у складі собівартості виготовлених та реалізованих товарів за податковим обліком (відображених у податковій звітності за період, що перевірявся), а саме:

- за даними Головної книги за червень 2020 року здійснено співставлення рахунків 8001100001 «Дохід від реалізації основної продукції, товарів і послуг» та 9001100001 «Собівартість реалізованої основної продукції, товарів і послуг», 9001100002 «Собівартість реалізованої основної продукції коригування» та встановлено, що виробнича собівартість окремих видів продукції ПрАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» за червень 2020 року перевищує вартість її реалізації;

- товарного балансу за червень 2020 року, в якому наведено кількість та собівартість реалізованої продукції та відповідно собівартість конкретного виду реалізованої продукції.

Проте з`ясування рівня звичайних цін має відбуватись відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватись уповноваженим державним органом. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 04.06.2019 у справі № 818/2186/14, від 12.09.2019 у справі № 815/527/14.

Так, в постанові від 12.09.2019 у справі № 815/527/14 Верховний Суд зазначив, що податковим органом в порушення наведених вище нормативних приписів при визначенні звичайної ціни (…) не використовувалась інформація про укладені на момент придбання зазначених послуг договори з ідентичними (однорідними) послугами у співставних умовах, будь-яких запитів до уповноважених із цих питань органів не скеровувалось, аналіз ринку відповідних послуг не проводився.

Будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

В даній справі відповідач при здійсненні контрольного заходу не звертався до уповноваженого державного органу із запитом про надання інформації щодо рівня звичайних цін на товари, які реалізував позивач протягом відповідного періоду, та, відповідно, таку інформацію не поклав в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відсутність доказів звернення податкового органу до уповноваженого державного органу про отримання необхідної інформації свідчить про порушення відповідачем визначеної процедури з`ясування рівня звичайних цін. Використання іншої інформації до встановлення відсутності офіційних статистичних даних про рівень цін на окремі товари свідчить про передчасність використання результатів досліджень, використаних податковим органом для визначення звичайної ціни у межах спірних відносин.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 14.08.2018 в справі № 2а-3564/09/1970.

Отже, враховуючи наведене, висновки відповідача щодо заниження позивачем бази оподаткування операцій з постачання продукції на території України за цінами, що є нижчими за її собівартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2020 року на загальну суму 9032542,00 грн., є такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, а, отже, не можуть бути покладені в основу індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, яким є спірне податкове повідомлення-рішення.

Стосовно порушення позивачем податкового законодавства в частині завищення податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 4 237 136 грн., суд зазначає таке.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом в ході проведення перевірки виявлено серед постачальників ПрAT «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» 4 суб`єкта господарювання, які, на думку відповідача, здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру): ТОВ «НІКОБУДСЕРВІС» (ЄДРПОУ 34610541), ТОВ «ПСМК ОРІС» (ЄДРПОУ 377474787), ТОВ «МК СТАЛЬ» (ЄДРПОУ 37275672), ТОВ «Запорожспецсплав» (ЄДРПОУ 32068473).

Так, на думку податкового органу позивачем було допущене порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит на суму ПДВ по взаємовідносинам з вищевказаними контрагентами в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 237 136 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що при проведенні перевірки не доведена реальність здійснення операцій позивача з ТОВ «НІКОБУДСЕРВІС», ТОВ «ПСМК ОРІС», ТОВ «МК СТАЛЬ» і ТОВ «Запорожспецсплав», оскільки ним створено схему штучного руху товару, спрямовану на створення формального документообігу, про що свідчить те, що постачальники не мають матеріальної бази, об`єктивно необхідної для виконання поставок, були учасниками проведення транзитних фінансових потоків у правовідносинах з іншими суб`єктами господарювання, а також відсутність у позивача документів, складенням яких опосередковується постачання продукції. Надані до перевірки договори, видаткові та податкові накладні не є достатніми доказами фактичного виконання поставок, господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими схемами штучного руху товарів постачальниками свідчить про безтоварність операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача.

Предметом доказування в цій справі є, зокрема, обставина реальності господарських операцій позивача з ТОВ «НІКОБУДСЕРВІС», ТОВ «ПСМК ОРІС», ТОВ «МК СТАЛЬ» і ТОВ «Запорожспецсплав», правильність відображення їх в податковому обліку та правильність формування податкового кредиту.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Платники податку на додану вартість, об`єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) фактично використовуються в операціях, які не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до розділу V Податкового кодексу України, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

З аналізу положень розділу V (податок на додану вартість) Податкового кодексу України, якими визначені правила формування податкового кредиту у спірний період часу, вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Судом встановлено, що до податкової декларації з ПДВ за червень 2020 року включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 142 564 грн. на підставі податкової накладної, складеної та зареєстрованої в ЄРПН ПП "НІКОБУДСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 34610541).

Взаємовідносини між позивачем та ПП "НІКОБУДСЕРВІС" оформлено Договором № 387 від 12.02.2018. До перевірки були надані Рахунки-фактури №№ 9, 8, 11 від 21.05.2019 та Акти виконаних робіт №№ 9, 8, 11 від 21.05.2019 на загальну суму 855384,00 грн., сума ПДВ 142564,00 грн., та платіжні доручення від 13.03.2020 №4500021914 на суму 53944,00 грн., ПДВ 11883,34 грн., від 27.06.2019 №4500058897 на суму 218 384,00 грн., ПДВ 36 397,33 грн., від 25.06.2019 №4500057860 на суму 744 672,00 грн., ПДВ 124 112,00 грн.

Крім того, позивачем включено до складу з податкового кредиту за червень 2020 року суму ПДВ 722 471,12 грн. згідно уточнюючого розрахунку з ПДВ від 20.08.2020 на підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих в ЄРПН ТОВ «ПСМК ОРІС» (код ЄДРПОУ 377474787).

Взаємовідносини між ПрAT «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» та ТОВ «ПСМК ОРІС» (код ЄДРПОУ 377474787) в періоді, що перевірявся, оформлено Договором № 1416 від 23.06.2017. До перевірки були надані рахунки-фактури № 12 від 16.03.2020 на загальну суму 621175,58 грн., сума ПДВ 103529,26 грн., № 31 від 25.03.2020 на загальну суму 345 600,00 грн., сума ПДВ 57 600,00 грн., № 21 від 25.03.2020 на загальну суму 577 542,96 грн., сума ПДВ 96 257,16 грн., № 1 від 08.04.2020 на загальну суму 126 720,00 грн., сума ПДВ 21 120,00 грн., № 16 від 21.04.2020 на загальну суму 365 024,58 грн., сума ПДВ 60 837,43 грн., № 17 від 24.04.2020 на загальну суму 708 619,07 грн., сума ПДВ 118 103,18 грн., № 2 від 03.06.2020 на загальну суму 1118 603,27 грн., сума ПДВ 186 433,88 грн., № 30 від 25.06.2020 на загальну суму 471 541,25 грн., сума ПДВ 78 590,20 грн. та Акти виконаних робіт № 1 від 16.03.2020 на загальну суму 621175,58 грн, сума ПДВ 103529,26 грн., № 3/1 від 05.03.2020 на загальну суму 345 600,00 грн., сума ПДВ 57600,00 грн., № 3 від 25.03.2020 на загальну суму 577 542,96 грн., сума ПДВ 96 257,16 грн., №2 від 08.04.2020 на загальну суму 126 720,00 грн., сума ПДВ 21 120,00 грн., № 4 від 21.04.2020 на загальну суму 365 024,58 грн., сума ПДВ 60 837,43 грн., № 5 від 24.04.2020 на загальну суму 708 619,07 грн., сума ПДВ 118 103,18 грн., № 7 від 03.06.2020 на загальну суму 1118 603,27 грн., сума ПДВ 186 433,88 грн., № 8 від 25.06.2020 на загальну суму 471 541,25 грн., сума ПДВ 78 590,20 грн., а також платіжне доручення від 22.05.2020 №4500039172 на загальну суму 126720,00 грн., ПДВ 21120,00 грн.

Позивачем включено до складу податкового кредиту червня 2020 року суму ПДВ 394072,80 грн. згідно уточнюючого розрахунку з ПДВ від 20.08.2020 на підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих в ЄРПН ТОВ "МК-СТАЛЬ" (код ЄДРПОУ 37275672).

Взаємовідносини між ПрAT «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» та ТОВ "МК-СТАЛЬ" (код ЄДРПОУ 37275672) в перевірений період оформлено Договором № 1820 від 30.08.2017. До перевірки були надані: платіжні доручення № 4500059208 від 27.06.2019 на загальну суму 1891298,40 грн., сума ПДВ 316216,40 грн., № 4500065087 від 19.07.2019 на загальну суму 778658,40 грн., сума ПДВ 129 776,40 грн.; видаткові накладні № 170 від 13.06.2019 на загальну суму 1585 778,40 грн., сума ПДВ 264 296,40 грн., № 195 від 27.06.2019 на загальну суму 778658,40 грн., сума ПДВ 129 776,40 грн.; товарно-транспортні накладні № УК 130619 від 13.06.2019, № УК 270619 від 27.06.2019.

Крім того, позивачем до податкової декларації з ПДВ за червень 2019 року включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 2 978 028 грн. на підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих в ЄРПН ТОВ "ЗАПОРЖСПЕЦСПЛАВ" (код ЄДРПОУ 32068473).

Взаємовідносини між ПрAT «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» та ТОВ «ЗАПОРОЖСПЕЦСПЛАВ» оформлено договором №1033 від 24.05.2019. До перевірки були надані: рахунки-фактури від 12.05.2020, від 22.05.2020, від 25.05.2020, від 27.05.2020 всього на загальну суму 17868 67,04 грн., сума ПДВ 2 98027,82 грн., обсяг операцій за ставкою 20% 14890139,22 грн.; видаткові накладні від 12.05.2020, від 22.05.2020, від 25.05.2020, від 27.05.2020 всього на загальну суму17868 67,04 грн., сума ПДВ 2 98027,82 грн., обсяг операцій за ставкою 20% 14890139,22 грн.; платіжні доручення від 25.06.2020, від 03.07.2020, від 06.07.2020, від 10.07.2020 всього на загальну суму17868 67,04 грн., сума ПДВ 2 98027,82 грн.; товарно-транспортні накладні №12052020/1 від 12.05.2020, №12052020/2 від 12.05.2020, №12052020/3 від 12.05.2020, №12052020/4 від 12.05.2020, №12052020/5 від 12.05.2020, №12052020/1 від 15.05.2020, №12052020/2 від 15.05.2020, №12052020/3 від 15.05.2020, №22052020/1 від 22.05.2020, №22052020/2 від 22.05.2020, №22052020/3 від 22.05.2020, №22052020/4 від 22.05.2020, №22052020/5 від 22.05.2020, №22052020/1 від 25.05.2020, №22052020/2 від 25.05.2020, №22052020/3 від 25.05.2020.

Згідно підпункту 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3), в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу).

Виходячи із положень вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість і тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Згідно п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого ним неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 4 237136 грн., які зазначені в податкових накладних, якими оформлено операції з постачання продукції ТОВ «НІКОБУДСЕРВІС», ТОВ «ПСМК ОРІС», ТОВ «МК СТАЛЬ» і ТОВ «Запорожспецсплав», у зв`язку з тим, що дані операції є нікчемними.

В обґрунтування своєї правової позиції щодо нікчемності укладених позивачем з ТОВ «НІКОБУДСЕРВІС», ТОВ «ПСМК ОРІС», ТОВ «МК СТАЛЬ» і ТОВ «Запорожспецсплав» правочинів, які не були направлені на досягнення господарської мети позивача, відповідач зазначає, що такого висновку дійшов у зв`язку з тим, що господарські операції між позивачем та ТОВ «НІКОБУДСЕРВІС», ТОВ «ПСМК ОРІС», ТОВ «МК-Сталь», ТОВ «ЗАПОРОЖСПЕЦСПЛАВ» не підтверджуються належними доказами, а саме наявністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна у контрагентів ПРАТ «ММК ім. Ілліча», які економічно необхідні для здійснення вищезазначених операцій, а надані до перевірки документи не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з ПДВ.

Однак, як встановлено судом в ході розгляду справи і вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача, що зазначені вище господарські операції є нікчемними і здійснювались позивачем з метою мінімізації податкових зобов`язань, є лише припущеннями, на яких вони не можуть ґрунтуватись, оскільки не підтверджені належними, допустимими і достатніми доказами, в розумінні приписів КАС України. Здійснення даного виду господарської діяльності відповідає меті та предмету діяльності позивача як юридичної особи.

Всі товари і послуги, отримані вищезазначеними контрагентами від позивача у спірний період часу по вказаним вище договорам були використані ними в ході здійснення господарської діяльності. Всі витрати понесені контрагентами підтверджено первинними документами (рахунками фактурами, актами приймання-передачі виконаних робіт, видатковими і податковими накладними, договорами тощо), які були предметом дослідження відповідачем в ході проведення перевірки, про що зазначено в Акті перевірки. Відповідачем не заперечується обставина фактичного здійснення позивачем даних господарських операцій, проведення оплати за договорами, відображення правочину у відповідних документах бухгалтерського обліку і податкової звітності.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до контролюючого органу податкової звітності з податку на додану вартість та відповідність даних, що містяться в наданій податковій звітності, даним первинного бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов`язані з рухом активів, виконанням зобов`язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладених позивачем договорах, та підтверджують обґрунтованість формування податкового кредиту за досліджуваними господарськими операціями.

Судом встановлено, що контрагенти позивача ТОВ «НІКОБУДСЕРВІС», ТОВ «ПСМК ОРІС», ТОВ «МК-Сталь», ТОВ «ЗАПОРОЖСПЕЦСПЛАВ» на момент вчинення спірних фінансово-господарських операцій були юридичними особами, зареєстрованими у встановленому законом порядку, знаходились на податковому обліку в органах податкової служби та були платниками податку на додану вартість.

Отже, при здійсненні господарських операцій із зазначеними контрагентами та подальшому їх використанні у своїй господарській діяльності в діях позивача була наявна господарська мета, відтак, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав вважати вищезазначені правочини нікчемними і такими, що не спрямовані на досягнення господарської мети.

Відповідно до пункту 201.8. статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Таким чином, контрагенти позивача ТОВ «НІКОБУДСЕРВІС», ТОВ «ПСМК ОРІС», ТОВ «МК-Сталь», ТОВ «ЗАПОРОЖСПЕЦСПЛАВ» на час здійснення господарських операцій мали статус юридичної особи, та як наслідок мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів та були наділені правами видачі податкових накладних, що обумовлює їх спеціальну податкову правосуб`єктність.

Отже, з урахуванням вищенаведених обставин, суд приходить до висновку про безпідставність посилань відповідача в акті № 43/28-10-51-04/00191129 від 22.09.2020 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «НІКОБУДСЕРВІС», ТОВ «ПСМК ОРІС», ТОВ «МК-Сталь», ТОВ «ЗАПОРОЖСПЕЦСПЛАВ» за період червень 2020 року.

В свою чергу, обставина реального здійснення господарських операцій та правильність їх відображення в податковому обліку доведена в цій адміністративній справі на підставі досліджених доказів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові або службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем у вигляді сплати судового збору у сумі 22700,00 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 78, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1; ЄДРПОУ 00191129) до Офісу великих платників податків ДПС (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 11-г; ЄДРПОУ 43141471) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г; ЄДРПОУ 43141471) від 20 жовтня 2020 року № 0000135108.

Стягнути з Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г; ЄДРПОУ 43141471) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1; ЄДРПОУ 00191129) здійснені ним документально підтверджені судові витрати у розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29 квітня 2021 року, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 23 квітня 2021 року.

Суддя С.В. Ушенко