Постанова

Іменем України

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 753/21884/17

провадження № 61-6021св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва»,

третя особа - директор Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва» Швейгер Ярослав Леонідович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року у складі судді Коренюк А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Українця Л. Д., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва» (далі - КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району м. Києва»), за участю третьої особи - директора КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району м. Києва» ОСОБА_2 , про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що наказом від 24 січня 2017 року № 50 за підписом директора КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району м. Києва» ОСОБА_2 на неї як лікаря відділення невідкладної медичної допомоги внаслідок невиконання посадових обов`язків накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, який було доведено до відома всіх лікарів відділення невідкладної медичної допомоги. Покладене на неї вказане дисциплінарне стягнення нею було оскаржено у судовому порядку. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червні 2017 року, яке набрало законної сили, визнано наказ від 24 січня 2017 року № 50 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району м. Києва» про притягнення її до дисциплінарної відповідальності незаконним. Із часу накладення оскарженого дисциплінарного стягнення відповідачем поширюється неправдива інформація, яка дискредитує її як лікаря та завдає моральної шкоди.

Зазначала, що вказана в наказі інформація є недостовірною та завідомо неправдивою. Вона є лікарем вищої категорії з двадцятирічним стажем роботи, шанованою серед колег, взірцем професіоналізму та професійної етики, й накладене на неї стягнення порочить її честь, гідність та ділову репутацію.

Позивач просила суд визнати інформацію, яку поширено відповідачем у наказі та виробничій нараді, недостовірною та зобов`язати директора вказаного центру ОСОБА_2 спростувати поширену ним 26 січня 2017 року серед лікарів абсолютно всю інформацію в наказі від 24 січня 2017 року № 50 про те, що вона як лікар відділення невідкладної медичної допомоги 04 січня 2017 року проігнорувала виклики на дім.

У строк протягом десяти календарних днів з дня набуття чинності судовим рішенням у цій справі позивач просила спростувати поширену ним недостовірну інформацію 26 січня 2017 року серед лікарів відділення, викладену у наказі від 24 січня 2017 року № 50 у найбільш близький до способу поширення, а саме - шляхом винесення наказу наступного змісту: «Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію лікаря відділення невідкладної медичної допомоги (далі - ВНМД) ОСОБА_1 , поширену у наказі від 24 січня 2017 року № 50 про те, що вона 04 січня 2017 року проігнорувала виклики на дім і не виїхала на їх виконання. Під час проведення перевірки 04 січня 2017 року після 18.10 год. оперативно-штабна бригада надзвичайної ситуації відділу медицини катастроф Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва фактів необґрунтованої затримки обслуговування викликів пацієнтів на дім з боку лікаря ВНМД ОСОБА_1 виявлено не було. ОСОБА_1 повністю виконала вимоги пункту 1.6 Примірного положення про лікаря виїзної бригади пункту (відділення) невідкладної допомоги для дорослого населення, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 серпня 2008 року № 500 «Про заходи щодо удосконалення надання екстреної медичної допомоги населенню в Україні» (далі - Наказ № 500) та свої функціональні обов`язки, після надходження викликів про надання медичної допомоги на їх виконання виїжджала одразу. Амбулаторний прийом пацієнтів згідно з пунктом 1.7 Примірного положення про лікаря виїзної бригади пункту (відділення) невідкладної допомоги для дорослого населення, затвердженого наказом № 500 лікар ОСОБА_1 здійснила з 17.00 год. до 18.00 год., коли на пункт невідкладної медичної допомоги за адресою: вул. Вербицького, 5, м. Київ, не поступило жодного виклику, що повністю виключало можливість лікарем ОСОБА_1 проігнорувати виклик на дім».

Просила ознайомити з цим наказом під підпис всіх лікарів ВНМД КПН «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району м. Києва».

Оскільки поширена відповідачем відносно неї інформація завдала їй душевного болю, психологічних страждань, просила стягнути з КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району м. Києва» на її користь моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 5 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 жовтня 2018 року відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що викладена у наказі про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності інформація, не може бути предметом захисту честі, гідності, ділової репутації, інформація, спростування якої вимагає позивач, є результатом трудової діяльності, а саме - процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, й з точки зору сприймання нею цих подій і поширеної відповідачем інформації (винесення наказу) - є вчинення дій правомочною посадовою особою, якій згідно з частиною першою статті 1471 КЗпП України надано право щодо застосування дисциплінарного стягнення, й не є її розповсюдженням.

Окрім того, дії сторін як учасників трудових відносин, не може бути засуджено, оскільки кожна із них діяла в межах, наділеного КЗпП України права: відповідача - права на притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, а позивача - права на оскарження наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки остання має природу прав та обов`язків працівника та роботодавця, й ці дії жодним чином не можуть порушувати честь, гідність та ділову репутацію позивачки, як учасника трудових відносин.

Позивач, звернувшись до суду із позовом про визнання наказу про накладення на неї дисциплінарного стягнення, за наслідками розгляду якого суд позов задовольнив й визнав наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності незаконним, тим самим суд поновив порушене право позивача, а тому правових підстав для звернення до суду з цим позовом не має, оскільки позивач вказане порушене право захистила.

Позивачем не обґрунтовано пред`явлено позов до директора КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва» Швейгера Я. Л., який не є відповідачем та згідно з загальними вимогами ЦПК України, не є суб`єктом спірних правовідносин, якщо не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 жовтня 2018 року залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції вірно визначився з відсутністю юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, поняття якого викладено у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

При цьому, суд апеляційної інстанції наголосив, що сторони перебували у трудових відносинах, у межах яких відповідачем видано наказ про застосування до позивача дисциплінарного стягнення, який у подальшому було визнано незаконним та скасовано відповідачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що підставою для скасування судових рішень є порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: необґрунтоване відхилення клопотання про допит свідків та порушення права на правову допомогу та вільний вибір захисника; суд не встановив, що ОСОБА_2 є поширювачем інформації, що призвело до визначення неналежного відповідача. Суд апеляційної інстанції розглянув справу неповноважним складом, оскільки не було вирішено заяву про відвід головуючого судді.

У травні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району міста Києва» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Заяви та клопотання

До касаційної скарги додано клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частинами першою та п`ятою статті 403 ЦПК України.

Частина перша статті 403 ЦПК України передбачає, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати, а частина п`ята цієї статті передбачає, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Аналіз змісту клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та матеріалів справи свідчить про відсутність необхідності передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки заявником не наведено обґрунтування необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду та не зазначеного якої саме норми права та у якому рішенні, а також не мотивовано в чому полягає виключна правова проблема і чи є необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики в спірних правовідносинах. Суд, передбачених частинами першою та п`ятою статті 403 ЦПК України підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати також не вбачає.

У касаційній скарзі міститься клопотання про виклик свідків.

Оскільки під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, як визначено статтею 400 ЦПК України, підстав для задоволення судом касаційної інстанції клопотання про виклик свідків немає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що наказом від 24 січня 2017 року № 50 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району м. Києва» на ОСОБА_1 , лікаря ВНМД, внаслідок невиконання нею посадових обов`язків накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

У цьому наказі зазначено, що під час проведення перевірки 04 січня 2017 року з 17.00 год. до 18.00 год. оперативно-штабною бригадою надзвичайних ситуацій відділу медицини катастроф Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва виявлено та зафіксовано факти необґрунтованої затримки обслуговування викликів пацієнтів на дому з боку лікаря ВНМД ОСОБА_1 .

Так, всупереч вимогам пунктів 1.6 та 1.7 Примірного положення про лікаря виїзної бригади пункту (відділення) невідкладної допомоги для дорослого населення, затвердженого Наказом № 500 та своїм функціональним обов`язкам, після надходження виклику про надання медичної допомоги на його виконання, ОСОБА_1 не виїхала та здійснювала амбулаторний прийом пацієнтів, що обумовило суттєву затримку обслуговування викликів хворих на дому. При цьому лікар ОСОБА_1 проігнорувала виклики на дім, а здійснювала амбулаторний прийом з 17.00 год. до 18.00 год. під час роботи амбулаторної мережі КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Дарницького району м. Києва». Таким чином лікар ОСОБА_1 порушила пункт 1.6 вищевказаного Примірного положення, який зобов`язує лікаря невідкладної медичної допомоги виїхати одразу після надходження виклику для його виконання. Додатковою перевіркою з`ясовано, що факти, викладені в акті від 04 січня 2017 року № 19 оперативно-штабної бригади надзвичайних ситуацій відділу медицини катастроф Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва, є обґрунтованими та такими, що відповідають дійсності, а дії лікаря ВНМД ОСОБА_1 в частині ігнорування виклику на дім, вбачаються безпідставними та такими, що суперечать Примірному положенню про лікаря виїзної бригади пункту (відділення) невідкладної допомоги для дорослого населення, затвердженого Наказом № 500 та її функціональним обов`язкам.

За самоусунення від виконання своїх прямих посадових обов`язків шляхом ігнорування викликів на дім, що призвело до суттєвої затримки в наданні невідкладної медичної допомоги пацієнтам, оголошено догану лікарю ВНМД ОСОБА_1 .

Цим же наказом пунктом 6 зобов`язано довести до всіх лікарів відділення невідкладної медичної допомоги під підпис обумовлений наказ.

Згідно з додатком до цього наказу, в якому зазначений перелік лікарів, до відома яких доводився наказ, ознайомлені із ним 12 осіб.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2017 року, позов ОСОБА_1 до КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району м. Києва» про визнання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконним та його скасування, відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Визнано наказ від 24 січня 2017 року № 50 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району м. Києва» про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності незаконним. У задоволенні інших вимог відмовлено.

Визнаючи незаконним наказ про оголошення ОСОБА_1 догани, суд виходив із того, що не встановлено факту порушення позивачем вимог пунктів 1.6 та 1.7 Примірного положення про лікаря виїзної бригади пункту (відділення) невідкладної допомоги для дорослого населення, затвердженого Наказом № 500.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наказом від 24 жовтня 2017 року № 163 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району м. Києва», скасовано наказ від 24 січня 2017 року № 50 «Про накладення дисциплінарного стягнення на лікаря ВНМД ОСОБА_1 », у порядку виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2017 року про визнання наказу про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності незаконним.

Наказ КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району м. Києва від 24 жовтня 2017 року № 163, яким скасовано наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, став предметом обговорення на виробничій нараді медичних працівників цієї медичної установи та був предметом персонального ознайомлення під особистий підпис 57 працівників лікувального закладу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності.

Разом з цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною законодавства України.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом цієї норми утрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою статті 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.

Аналіз зазначеного національного законодавства та статті 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежить від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, вірно визначився з відсутністю юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, поняття якого викладено у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

При цьому, суди правильно наголосили, що сторони перебували у трудових відносинах, у межах яких відповідачем видано наказ про застосування до позивача дисциплінарного стягнення, який у подальшому було визнано незаконним та скасовано відповідачем.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у приниженні честі і гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

З огляду на безпідставність позову про спростування інформації у наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Не знайшли свого підтвердження доводи скарги про те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу неповноважним складом, оскільки ухвалою судді Київського апеляційного суду від 01 лютого 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів відмовлено, а повторну заяву про відвід головуючого судді, заявлену з тих же підстав, залишено без розгляду на підставі частини п`ятої статті 39 ЦПК України (а. с. 142-143, 161 т. 2).

Оскільки пред`явлений позов є безпідставним, доводи касаційної скарги про те, що підставою для скасування судових рішень є порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: необґрунтоване відхилення клопотання про допит свідків та порушення права на правову допомогу та вільний вибір захисника; суд не встановив, що ОСОБА_2 є поширювачем інформації, що призвело до визначення неналежного відповідача, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

При вирішенні справи суди попередніх інстанцій правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук І. М. Фаловська