ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/3850/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Краснов Є. В.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного агентства рибного господарства України

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 (суддя Мандриченко О. В.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 (головуючий суддя Демидова А. М., судді Владимиренко С. В., Ходаківська І. П.)

у справі № 910/3850/19

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Державного агентства рибного господарства України

про зобов`язання вчинити дії

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Цимбаліст В. В., відповідача - Франків Л. П.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства рибного господарства України (відповідач) про зобов`язання відповідача передати позивачу за актом приймання-передачі основних засобів нежитловий будинок № 41 літера А на вул. Гоголівській загальною площею 362,20 кв. м.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що після прийняття Київською міською радою рішення від 23.02.2017 № 946/1950 у відповідача виник обов`язок передати спірні нежилі приміщення у встановленому законом порядку згідно з актами приймання-передачі основних засобів зі свого балансу на баланс позивача.

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 позов задоволено. Зобов`язано Державне агентство рибного господарства України передати КП "Київжитлоспецексплуатація" за актом приймання-передачі основних засобів нежитловий будинок № 41 літера А на вул. Гоголівській у місті Києві загальною площею 362,20 кв. м.

4. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що після прийняття Київською міською радою рішення від 23.02.2017 № 946/1950 у відповідача виник обов`язок щодо передачі спірного нежилого приміщення у встановленому законом порядку згідно з актами приймання-передачі зі свого балансу на баланс позивача. Позивач, як балансоутримувач нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, зобов`язаний виконати рішення Київської міської ради від 23.02.2017 № 946/1950 та прийняти на баланс нежитловий будинок № 41 літ. А на вул. Гоголівській та утримувати його належним чином. Однак, як встановили суди, відповідач акт приймання-передачі не оформив, зі своєї сторони не підписав, спірний будинок на баланс позивача не передав.

5. Разом з тим, суд апеляційної інстанції стосовно доводів відповідача щодо необхідності проведення незалежної оцінки спірного об`єкта нерухомості для визначення розміру орендної плати та укладення договору оренди, зазначив, що згідно з пунктом 4.3 рішення Київської міської ради від 23.02.2017 № 946/1950 "Про повернення приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва із сфери управління державних установ і організацій" одночасно з укладенням актів приймання-передачі необхідно надати державним установам і організаціям, які підписали відповідний акт приймання-передачі і звернулися із заявою про надання повернутих приміщень в оренду, матеріали, необхідні для проведення незалежної оцінки приміщень, а також підготовки інших документів, передбачених Положенням про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженим рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015. Отже, проведенню незалежної оцінки спірного приміщення та укладенню договору оренди за вказаним рішенням має передувати повернення спірного приміщення, що відповідачем у встановленому порядку згідно з актом приймання-передачі здійснено не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Державне агентство рибного господарства України подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі № 910/3850/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

7. Скаржник не погоджується з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій зазначаючи, що судами не було надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності.

8. Відповідач зазначає, що враховуючи відсутність унормованого порядку повернення комунального майна з оперативного управління органу державної влади, та відповідно відсутність встановленої процедури та форми його реалізації, вимога позивача про зобов`язання відповідача передати майно є необґрунтованою та безпідставною. Крім того, Київською міською радою не приймалось рішення про припинення у Держрибагентства права оперативного управління майном, а лише визнано такими, що втратили чинність з 01.03.2017 рішення Київської міської ради.

9. За доводами скаржника, оскільки право оперативного управління майном зареєстровано за Держрибагентством, його припинення можливе лише після прийняття власником відповідного рішення та реєстрації припинення права у спосіб та в порядку визначеному законодавством. При цьому, Київська міська рада, прийнявши рішення, на які посилається позивач, не зверталась до органів державної реєстрації прав для внесення записів про припинення у відповідача права оперативного управління майном.

10. Скаржник зазначає, що після прийняття Київською міською радою рішення від 06.01.2012 № 31/7368 та виконання зазначеного рішення у відповідача виникло майнове право на нерухоме майно, а між Держрибагентством та Київською міською радою виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією права управління майном, зокрема, користування майном. Держрибагентство є фактичним користувачем (управлінцем) спірного нерухомого майна, якому останнє було передано у законний спосіб. Тобто зазначені приміщення передано фактично у користування Держрибагентства, яке набуло майнового права користування нерухомим майном та використовує його за призначенням.

11. Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначив про необхідність відступу від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17, з огляду на те, що Київська міська рада не мала повноважень скасовувати свої рішення про передачу нерухомого майна, оскільки відповідно до них у Держрибагентства виникли певні суб`єктивні права щодо користування цим майном і воно заперечувало проти їх припинення, а тому позивач не вправі зобов`язувати відповідача передати йому нерухоме майно.

Позиція інших учасників справи

12. Позивач подав відзив на касаційну скаргу у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, зазначаючи, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені в результаті повного дослідження наявних у справі доказів та є законною, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

13. КП "Київжитлоспецексплуатація" зазначає, що рішення Київської міської ради від 23.02.2017 № 946/1950 "Про повернення приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва із сфери управління державних установ і організацій" є рішенням суб`єкта владних повноважень, набуло чинності та є обов`язковим для виконання всіма розташованими на території міста Києва органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовим особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній територій. Вказане також підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі № 910/10794/18, яке набрало законної сили.

14. Позивач стверджує, що в силу норм чинного законодавства, після прийняття Київською міською радою рішення від 23.02.2017 № 946/1950 "Про повернення приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва із сфери управління державних установ і організацій" у відповідача виник обов`язок щодо передачі спірного нежилого приміщення у встановленому законом порядку за актами приймання-передачі з балансу на баланс, а позивач, як балансоутримувач нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Києва зобов`язаний виконати зазначене рішення Київради та прийняти на свій баланс спірне приміщення.

15. На підтвердження своїх доводів, позивач послався на правові висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17 та постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/350/18.

16. Також, КП "Київжитлоспецексплуатація" зазначило, що на виконання рішення Київської міської ради від 23.02.2017 № 946/1950 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/2166/18 відповідач уже передав на баланс позивача нерухоме майно, розташоване за іншою адресою.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Рішенням Київської міської ради від 26.01.2012 № 31/7368 "Про передачу до сфери управління Державного агентства рибного господарства України нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва" передано до сфери управління Державного агентства рибного господарства України нежилий будинок № 45, літ. А на вул. Артема загальною площею 1 321,10 кв. м та нежилий будинок № 41, літ. А на вул. Гоголівській загальною площею 362,20 кв. м. Встановлено, що Державне агентство рибного господарства України має право здійснювати всі дії щодо ефективного використання нежилих будинків, зазначених у пункті 1 цього рішення, крім відчуження та передачі у користування третім особам. Доручено Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) разом із Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" здійснити передачу нежилих будинків згідно з пунктом 1 цього рішення в установленому порядку.

18. На виконання рішення Київської міської ради від 26.01.2012 № 31/7368 нежилий будинок № 41, літ. А на вул. Гоголівській передано Державному агентству рибного господарства України згідно з актом № 34 приймання-передачі основних засобів від 01.03.2012.

19. Рішенням Київської міської ради від 23.02.2017 № 946/1950 "Про повернення приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва із сфери управління державних установ і організацій" визнано такими, що втратили чинність з 01.03.2017, рішення Київської міської ради, зокрема, від 26.01.2012 № 31/7368 "Про передачу до сфери управління Державного агентства рибного господарства України нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва". Пунктом 2 вказаного рішення встановлено, що приміщення, зазначені у додатку 2 до цього рішення, які належать територіальній громаді міста Києва і які були передані до сфери управління державних установ і організацій рішеннями Київської міської ради, підлягають передачі в оренду тим державним установам і організаціям, у сфері управління яких вони перебували до 01.03.2017, на підставі заяв, поданих такими установами і організаціями відповідно до встановленого порядку. Пунктом 3 цього рішення нерухоме майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, зазначене у додатку 2 до цього рішення, закріплено за КП "Київжитлоспецексплуатація" на праві господарського відання. Згідно з п. 4 вказаного рішення доручено КП "Київжитлоспецексплуатація" прийняти за актами приймання-передачі нерухоме майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, зазначене у додатку 2 до цього рішення, у тому числі й нежилий будинок на вул. Гоголівській № 41 літ. А.

20. Рішення Київської міської ради від 23.02.2017 № 946/1950 "Про повернення приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва із сфери управління державних установ і організацій" є рішенням суб`єкта владних повноважень, набрало чинності та є обов`язковим для виконання всіма розташованими на території міста Києва органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

21. Зазначене вище підтверджується і рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 у справі № 910/10794/18.

22. Згідно з пунктом 2.1 Статуту КП "Київжитлоспецексплуатація" основною метою діяльності Підприємства є забезпечення належної експлуатації та ремонту інженерних мереж, споруд та обладнання, утримання нежитлового фонду, закріпленого на праві господарського відання за Підприємством, отримання прибутку.

23. 12.04.2017 позивач надіслав відповідачу лист від 30.03.2017 № 062/15/1/13-2388 стосовно прийнятого Київською міською радою рішення від 23.02.2017 № 946/1950 та передачі спірного нерухомого майна, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень.

24. Листом від 24.05.2017 № 3-11.1-17/2757-17 відповідач просив позивача направити акти приймання-передачі основних засобів для їх подальшого підписання.

25. Листом від 03.08.2017 № 062/15/1/13-5101 позивач повідомив відповідача про можливість уточнення площі нерухомого майна за результатами проведення технічної інвентаризації, необхідності замовити у КП КМР БТІ проведення технічної інвентаризації та виготовлення технічних паспортів та надати їх до КП "Київжитлоспецексплуатація" разом з актами приймання-передачі основних засобів (форма ОЗ-1).

26. Відповідач листом від 08.09.2017 № 3-11.1-17/5013-17 повідомив позивача про те, що акти приймання-передачі основних засобів (форма ОЗ-1) можуть бути підготовлені після затвердження складу комісії з приймання-передачі майна. При цьому, відповідач запропонував свого кандидата для включення до вищезазначеної комісії.

27. Листом від 09.10.2017 № 3-11.1-17/5701-17 відповідач просив позивача надати гарантійний лист щодо укладення договору оренди та проекти договорів оренди, у тому числі на спірне приміщення.

28. Листом від 23.10.2017 № 062/15/1/05-6630 позивач вкотре просив відповідача повернути нежилі приміщення, у тому числі спірне приміщення, до комунальної власності територіальної громади міста Києва. Щодо надання проектів договорів оренди на вищезазначені приміщення, позивач повідомив, що вони будуть надані після зарахування нежилих будинків на баланс КП "Київжитлоспецексплуатація".

29. Відповідач листом від 30.11.2017 № 3-11.1-17/7364-17 надав позивачу інформацію та копії технічних паспортів щодо нежилих будинків, у тому числі й щодо спірного будинку, для підготовки акта приймання-передачі та запропонував кандидатури, які входитимуть до складу комісії з приймання-передачі будинків. Разом з цим, відповідач повідомив позивача про намір укласти договір оренди на вказані будівлі, у зв`язку з чим просив надати рекомендації щодо суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, який може провести незалежну оцінку на дані будівлі

30. Листом від 19.12.2017 № 062/15/1/16-8684 позивач передав відповідачу акти приймання-передачі, зокрема, акт приймання-передачі нежилого будинку № 41 літ. А на вул. Гоголівській, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передаються зі сфери управління Державного агентства рибного господарства України відповідно до рішення Київської міської ради від 23.02.2017 № 946/1950, для підписання, скріплення печаткою та повернення до підприємства.

31. Листом від 05.02.2018 № 062/15/1/16-648 позивач повторно повідомив відповідача про необхідність повернення нежилих будинків, у тому числі спірного будинку, та можливість уточнення площі нерухомого майна за результатами проведення технічної інвентаризації, необхідності замовити у КП КМР БТІ проведення технічної інвентаризації та виготовлення технічних паспортів та надати їх до КП "Київжитлоспецексплуатація" разом з актами приймання-передачі основних засобів (форма ОЗ-1).

32. Відповідач листом від 14.03.2018 № 3-11.1-17/1539-18 повідомив позивача, що питання передачі нежилих приміщень, у тому числі спірного приміщення, потребує більш детального вивчення та фінансового планування, у зв`язку із чим просив надати інформацію щодо очікуваного розміру орендної плати, яку відповідач повинен буде сплачувати як центральний орган виконавчої влади, що фінансується з державного бюджету.

33. 21.03.2018 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу від 20.03.2018 № 062/15/1/03-1362 про передачу нежилого приміщення площею 362,20 кв. м в будинку № 41 літ. А на вул. Гоголівській за актом приймання-передачі основних засобів Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та КП "Київжитлоспецексплуатація". На підтвердження відправлення зазначеної вимоги до матеріалів справи долучено список згрупованих поштових відправлень та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

34. Відповідач листом від 04.04.2018 № 3-11.1-17/2111-18 повідомив позивача, що питання передачі нежилих приміщень, у тому числі спірного приміщення, потребує більш детального вивчення та фінансового планування, у зв`язку із чим просив надати інформацію щодо очікуваного розміру орендної плати, яку відповідач повинен буде сплачувати як центральний орган виконавчої влади, що фінансується з державного бюджету.

35. У листі від 17.04.2018 № 062/15/1/05-1898, адресованому відповідачу, позивач вказав, що станом на 17.04.2018 спірний будинок не переданий на баланс позивача, тому визначити суму орендної плати неможливо; для визначення суми орендної плати позивач запропонував прискорити виконання рішення Київської міської ради від 23.02.2017 № 946/1950 в частині передачі на баланс КП "Київжитлоспецексплуатація" нежилого будинку № 41 літер А на вул. Гоголівській, після чого виконати оцінку вказаного майна.

36. Доказів виконання відповідачем рішення Київської міської ради від 23.02.2017 № 946/1950 "Про повернення приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва із сфери управління державних установ і організацій" щодо повернення позивачу нежилого будинку № 41, літ. А на вул. Гоголівській загальною площею 362,20 кв. м до суду не подано.

РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

37. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.04.2021 у зв`язку з перебуванням судді Мачульського Г. М. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/3850/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Случ О. В. (головуючий), судді: Волковицька Н. О., Уркевич В. Ю.

38. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.04.2021 у зв`язку з перебуванням судді Уркевича В. Ю на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/3850/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Случ О. В. (головуючий), судді: Волковицька Н. О., Краснов Є. В.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

39. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

Щодо суті касаційної скарги

40. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник зазначає пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України і таке обґрунтування полягає у необхідності відступу від правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17.

41. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17 (провадження № 12-147гс18) міститься такий правовий висновок:

" 50. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання, а відтак пункти 1, 2, 3 рішення міськради від 23 лютого 2017 року № 946/1950 «Про повернення приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва із сфери управління державних установ і організацій» підлягають визнанню недійсними.

51. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що міськрада під час прийняття спірного рішення в частині вилучення з оперативного управління позивача відповідного майна не врахувала те, що у прокуратури не перебувало надлишкове майно, а також майно, що не використовується або використовується нею не за призначенням, і як наслідок застосували вимоги статті 137 Господарського кодексу України.

52. Проте такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є помилковими з огляду на таке.

53. Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

54. Статтею 1 Закону № 280/97-ВР (ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні") встановлено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

55. За змістом пунктів 30, 31 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить, зокрема прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна, прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

56. Наведені приписи законодавства дають підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив повноваження самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території.

57. У даному випадку оскаржуваним рішенням міськради було визнано такими, що втратили чинність з 01 березня 2017 року, рішення міськради щодо надання приміщень в користування прокуратурі. Рішення міськради, чинність яких припинилася, виступали правовою підставою для користування майном прокуратурою.

58. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що законодавче визначення поняття «сфера управління», яке вживається в оскаржуваному рішенні міськради - відсутнє. Проте зі змісту деяких нормативно-правових актів (зокрема, законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про управління об`єктами державної власності») можна дійти висновку, що це поняття використовується у випадку реалізації органами місцевого самоврядування, державними органами своєї компетенції, наділення відповідними повноваженнями інших органів, що уповноважені реалізовувати управлінські функції. Звідси передача майна до сфери управління не вказує на передачу певному суб`єктові відповідного майна на праві оперативного управління.

59. За змістом частини першої статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління є речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

60. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 280/97-ВР відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

61. Натомість частина друга статті 135 Господарського кодексу України регламентує, що власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

62. З наведених норм права вбачається, що майно комунальної власності не може передаватися в оперативне управління підприємствам, установам, організаціям, які не були утворені відповідним органом місцевого самоврядування та не знаходяться в його підпорядкуванні.

63. За таких обставин у прокуратури право оперативного управління щодо спірних приміщень не виникло і не могло виникнути (незалежно від того чи було воно зареєстровано, чи ні). Звідси й доводи касаційної скарги про потребу державної реєстрації прокуратурою права оперативного управління відхиляються як необґрунтовані.

64. Водночас власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Звідси власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також вилучення цього майна у відповідних суб`єктів.

65. За таких обставин, у цій справі між сторонами виникли правовідносини щодо передачі майна міськрадою прокуратурі у безоплатне користування на невизначений період - доки воно не знадобиться власнику (позичка). Відповідно до частини першої статті 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Водночас стаття 831 Цивільного кодексу України регламентує, що якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею; відповідно до частини третьої статті 834 Цивільного кодексу України особа, яка стала власником речі, переданої у користування, має право вимагати розірвання договору, який укладено без визначення строку. Отже, строк користування не є істотною умовою договору позички, а річ за таким договором може передаватися у користування без визначення строку. У такому разі, якщо строк користування річчю не може бути визначений відповідно до мети користування нею, за аналогією закону має застосовуватися частина друга статті 763 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо строк найму не встановлений, то договір найму вважається укладеним на невизначений строк; кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Тобто відповідач у цій справі скористався своїм правом на відмову від договору позички.

66. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що частиною третьою статті 91 Закону № 1697-VII, норми якої кореспондуються з частиною четвертою статті 52 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру», що діяли на час прийняття міськрадою рішень про передачу прокуратурі нежилих будинків та приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва, передбачено, що місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують розташовані на їх території органи та установи прокуратури відповідними службовими приміщеннями на умовах оренди.

67. За таких обставин міськрада, яка від імені та в інтересах територіальної громади міста Києва відповідно до закону здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, має право самостійно вирішувати питання щодо передачі об`єктів права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, зокрема передавати їх в оренду.

68. З огляду на викладене, рішення судів попередніх інстанції у цій справі постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема внаслідок застосування до спірних правовідносин статті 137 Господарського кодексу України, яка застосуванню не підлягала. Це є підставою для скасування судових рішень з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог".

42. Касаційний господарський суд погоджується із зазначеними висновками Верховного Суду і не вбачає підстав для відступу від них.

43. При цьому Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій переглянули рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідно до висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, який викладений у наведеній постанові.

44. З огляду на викладене, враховуючи встановлені судами обставини, зокрема, що відповідно до рішення Ради від 23.02.2017 № 946/1950 "Про повернення приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва із сфери управління державних установ і організацій" рішення Ради "Про передачу до сфери управління Державного агентства рибного господарства України нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва", на підставі якого приміщення було передано відповідачу на баланс, втратило чинність з 01.03.2017, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що у відповідача виник обов`язок з передачі спірного приміщення у встановленому законом порядку на підставі актів приймання-передачі зі свого балансу на баланс позивача, у якого, в свою чергу, як у балансоутримувача майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, - прийняти на баланс приміщення та утримувати його належним чином.

45. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, та зазначає, що вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2019 у справі № 910/350/18.

46. При цьому, доводи скаржника, наведені у пунктах 8-10 цієї Постанови, спростовуються встановленими фактичними обставинами даної справи (доводи, направлені на переоцінку доказів та обставин справи, Судом відхиляються, оскільки їх оцінка виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України), правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17 (пункт 40 цієї Постанови), з якою колегія суддів, як зазначалося у пункті 41 цієї постанови, погоджується, а також відповідними висновками судів попередніх інстанцій, які вказаній позиції Верховного Суду відповідають.

47. За таких обставин, Верховний Суд не вбачає в доводах касаційної скарги достатніх аргументів для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17, який був застосований судами першої та апеляційної інстанції у справі № 910/3850/19.

48. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

49. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що інші доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, (1) не обґрунтовані підставами, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, (2) не доводять порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, а (3) направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, а тому відхиляються Судом (касаційний розгляд здійснюється в межах, передбачених статтею 300 ГПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Під час касаційного розгляду справи Судом не виявлено порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

51. Відповідно до частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

52. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17, відсутні, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення місцевого суду та постанови суду апеляційної інстанції у справі № 910/3850/19.

53. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Державного агентства рибного господарства України залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого суду та постанову апеляційного господарського суду - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Розподіл судових витрат

54. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного агентства рибного господарства України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі № 910/3850/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

Є. В. Краснов