номер провадження справи 12/39/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2021 Справа № 908/410/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/410/21

за позовом: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50)

до відповідача: Фермерського господарства Усенка Дмитра Григоровича (71202, Запорізька область, Чернігівський район, смт. Чернігівка, вул. Бабенка, буд. 2)

про стягнення 40 389,33 грн.

за участю представників:

від позивача: Гурильов А.С., довіреність №0-8-0.62-4/62-21 від 04.01.2021

від відповідача: не з`явився

Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу комплексу «Акорд».

СУТЬ СПОРУ

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 16.02.2021 до Фермерського господарства Усенка Дмитра Григоровича про стягнення заборгованості 40 389,33 грн. шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття змелених ділянок.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2021 позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 22.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 12/39/21, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 22.03.2021 о 14:30.

22.04.2021 на адресу суду від позивача у справі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній зазначає, що у прохальній частини позовної заяви помилково зазначено, про стягнення з Фермерського господарства Усенка Дмитра Григоровича на користь держави шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, що є технічною опискою, адже адміністративними матеріалами, якими обґрунтовується позовна заява, підтверджується, що вказана шкода була заподіяна державі саме внаслідок використання земель не за цільовим призначенням. Відтак просить прийняти до розгляду вказану уточнення та стягнути з Фермерського господарства Усенка Дмитра Григоровича на користь держави саме шкоду, заподіяну внаслідок використання земель не за цільовим призначенням.

Представник відповідача в судове засідання 22.03.2021 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали суду.

Так, відповідно до відомостей з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku за штрихкодовим ідентифікатором 6900119712770 копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 22.02.2021 у справі № 908/410/21 вручена представнику позивача 03.03.2021.

Безпосередньо в судовому засіданні 22.03.2021 суд розпочав розгляд справи по суті та почав з`ясування обставин та дослідження доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Ухвалою суду від 22.02.2021 відкладено розгляд справи на 04.04.2021 о 14:45.

23.04.2021 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів відповідно до якого позивач надає докази направлення на адресу відповідача заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 05.04.2021 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали суду. Разом з тим, про дату та час судового засідання відповідача було повідомлено телефонограмою № 02-118/1 від 02.04.2021, яку прийняв ОСОБА_1 .

Безпосередньо в судовому засіданні позивача надав суду пояснення, підтримав заяву про уточнення позовних вимог та підтримав позовні вимоги.

Приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України визначено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 ГПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Оскільки заява про уточнення позовних вимог подана позивачем у відповідності до приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, з наданням доказів надіслання її на адресу відповідача, відтак вона прийнята судом до розгляду, про що зазначено безпосередньо в протоколі судового засідання 05.04.2021.

Ухвалою суду від 05.04.2021 відкладено розгляд справи на 20.04.2021 о 12:00.

12.04.2021 на адресу суду від позивача надійшли додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 20.04.2021 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали суду.

Безпосередньо в судовому засіданні позивача надав суду пояснення та підтримав позовні вимоги.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неприбуття у судове засідання 20.04.2021 представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги позицію позивача, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що за результатом проведеної переврки дотримання вимог земельного законодавства було виявлено факт використання не за цільовим призначенням Фермерським господарством Усенка Д. Г. земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 79,5092 га, кадастровий номер 2325585700:03:016:0005, яка розташована на території Чернігівської селищної об`єднаної територіальної громади Чернігівського району Запорізької області.

Відповідно до актів обстеження земельної ділянки від 18.06.2020 № 340-дк/176/но/10/01/-20 та перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 340-ДК/272/АП/09/01/-20, встановлено, що земельна ділянка площею 79,5092 га, кадастровий номер 2325585700:03:016:0005 за межами населених пунктів на території Їльїнського старостинського округу Чернігівської селищної об`єднаної територіальної громади Чернігівського району Запорізької області. Згідно Витягу з Державного земельного кадастру № НВ-2307396122020 від 16.04.2020 земельна ділянка державної форми власності площею 79,5092 га з кадастровим номером 2325585700:03:016:0005, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Їльїнського старостинського округу Чернігівської селищної об`єднаної територіальної громади (раніше Панфілівська сільська рада) Чернігівського району Запорізької області, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), вид використання земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; вид угідь - пасовища. Розпорядженням голови Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області від 24.03.2009 № 113 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду фермерському господарству « ОСОБА_1 » було передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 79,5092 га (пасовища) в контурі № НОМЕР_1 із земель державної власності Панфілівської сільської ради. 25.04.2009 між Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області та фермерським господарством Усенка Дмитра Григоровича було укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки б/н терміном на 10 років.Договір зареєстрований у Токмацькому МРВ ЗРФ ДП «ЦЕНТР ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.06.2010 за № 04102810019. Результати обстеження земельної ділянки: Виїздом на місце було здійснено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 2325585700:03:016:0005, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Їльїнського старостинського округу Чернігівської селищної об`єднаної територіальної громади Чернігівського району Запорізької області. На земельній ділянці присутні ознаки поверхневого обробітку ґрунту, наявні посіви пшениці, використовується не за цільовим призначенням, що є порушенням п. «Г» ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 53 КУпАП. Сільськогосподарську обробку земельної ділянки з кадастровим номером 2325585700:03:016:0005 проводить фермерське господарство Усенка Дмитра Григоровича.

За результатом вказаної перевірки складено протокол від 03.07.2020 № 340-ДК/0110П/07/01/-20.

Постановою від 13.07.2020 № 340-ДК/0117По/08/01/-20 визнано керівника фермерського господарства ОСОБА_1 ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 53 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 255, 00 грн.

На підставі складених у ході здійснення перевірки дотримання вимог земельного законодавства матеріалів, відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963, інспектором, 08.07.2020 було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням у розмірі 40389, 33 грн.

Позивач зазначає, що станом на момент підготовки позовної заяви та її подачі до суду у добровільному порядку шкода відповідачем не сплачена.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», далі Закону № 963-IV.

В силу статті 5 Закону № 963-IV Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

За приписами п. «а» ч. 1 ст. 6 Закону № 963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частинні виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Статтею 9 Закону № 963-IV передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема, проведення перевірок.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2020 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель i дотриманням вимог законодавства України Держгеокадастру у Запорізькій області - головним спеціалістом Відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Мізерною О.А. було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 79,5092 га кадастровий номер 2325585700:03:016:0005, розташованої на території Їльїнського старостинського округу Чернігівської селищної об`єднаної територіальної громади Чернігівського району Запорізької області.

Відповідно до актів обстеження земельної ділянки від 18.06.2020 № 340-дк/176/но/10/01/-20 та перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 340-ДК/272/АП/09/01/-20, встановлено, що земельна ділянка площею 79,5092 га, кадастровий номер 2325585700:03:016:0005 за межами населених пунктів на території Їльїнського старостинського округу Чернігівської селищної об`єднаної територіальної громади Чернігівського району Запорізької області. Згідно Витягу з Державного земельного кадастру № НВ-2307396122020 від 16.04.2020 земельна ділянка державної форми власності площею 79,5092 га з кадастровим номером 2325585700:03:016:0005, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Їльїнського старостинського округу Чернігівської селищної об`єднаної територіальної громади (раніше Панфілівська сільська рада) Чернігівського району Запорізької області, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), вид використання земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; вид угідь - пасовища. Розпорядженням голови Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області від 24.03.2009 № 113 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду фермерському господарству «Усенко Д.Г.» було передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 79,5092 га (пасовища) в контурі № НОМЕР_1 із земель державної власності Панфілівської сільської ради. 25.04.2009 між Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області та фермерським господарством Усенка Дмитра Григоровича було укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки б/н терміном на 10 років.Договір зареєстрований у Токмацькому МРВ ЗРФ ДП «ЦЕНТР ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.06.2010 за № 04102810019.

В матеріалах справи міститься договір оренди землі № 041028100019 від 25.04.2009, укладений між Чернігівською районною державною адміністрацією, як Орендодавцем, та Фермерським господарством Усенка Д.Г., як Орендарем, відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення яка надана на підставі розпорядження Голови Чернігівської районної державної адміністрації № 113 від 24.03.2009 на території Панфілівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області за рахунок земель державної власності в контурі № 320, - далі Договір.

Пунктом 2 Договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка площею 79, 5092 га., у тому числі 79, 5092 га. земель сільськогосподарського призначення (пасовища).

В ході проведеної перевірки складено акт обстеження земельної ділянки від 18.06.2020 № 340-дк/176/но/10/01/-20 та перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 340-ДК/272/АП/09/01/-20. У вищевказаних актах зафіксовані результати обстеження земельної ділянки. Зокрема встановлено, що на земельній ділянці присутні ознаки поверхневого обробітку ґрунту, наявні посіви пшениці, використовується не за цільовим призначенням, що є порушенням п. «Г» ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 53 КУпАП. Сільськогосподарську обробку земельної ділянки з кадастровим номером 2325585700:03:016:0005 проводить фермерське господарство Усенка Дмитра Григоровича.

За результатом вказаної перевірки складено протокол від 03.07.2020 № 340-ДК/0110П/07/01/-20.

Постановою від 13.07.2020 № 340-ДК/0117По/08/01/-20 визнано керівника фермерського господарства ОСОБА_1 ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 53 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 255, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 скористався своїм правом на оскарження вказаної постанови. Так, рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2020 року у справі № 329/587/20 за позовом ОСОБА_2 до головного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Мізерної О.А. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ст. 53 КУпАП № 340-ДК/0117По/08/01/-20 від 13.07.2020 позов залишено без задоволення, а постанову залишено без змін.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 329/587/20(2-а/329/9/2020) апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2020 року у справі № 329/587/20 залишено без змін.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що судом апеляційної інстанції встановлено наступне: «…До ділянок ріллі не належать сіножаті i пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення i використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви. У спірних відносинах позивачем розорані пасовища та вони засіяні не трав`яними кормовими культурами, а пшеницею, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.06.2020 року. Враховуючи те, що цільовим призначенням земельної ділянки площею 79,5092 га є сільськогосподарське призначення - пасовище, що не заперечується сторонами у справі, а також те, що позивачем було використано зазначену земельну ділянку для посіву сільськогосподарської культури - (пшениці), суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.53 КУпАП. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не допущено порушення процедури притягнення позивача до відповідальності, оскільки його повідомлено про день, час та місце розгляду справи, виходячи з наступного. Під час судового розгляду встановлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення був призначений на 11 год 00 хв 06.07.2020 року. Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується записом в протоколі про адміністративне правопорушення, копію якого отримав 03.07.2020 року (т.1 а.с.21). В подальшому 06.07.2020 року розгляд справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача було відкладено за його клопотанням на 11 год. 00 хв. 13.07.2020 року. Позивачу 07.07.2020 року було направлено повідомлення про розгляд справи (т.1 а.с.22, т.2 а.с.58-59, 60), яке отримано ним 11.07.2020 року, що підтверджено листом Запорізької дирекції AT «Укрпошта» № 03-03/08-1 від 03.08.2020 року (т.1 а.с.40). Тобто, позивач, був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, який повинен був відбутися 13.07.2020 року. При цьому, доводи позивача, про те, що його було повідомлено 14.07.2020 року про час та місце розгляду справи, який відбувся 13.07.2020 року, є необґрунтованими, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції не підтверджуються належними та допустимими доказами….».

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 1 Земельного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (частина третя статті 2 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, до яких відносять землі сільськогосподарського призначення.

Абзацом першим частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного Кодексу України (абзац другий частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України).

Відповідно до пункту «г» частини першої статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Приписами статті 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Закон України від 19 червня 2003 року № 962-IV «Про охорону земель», далі - Закон № 962-IV, визначає правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.

Статтею 2 Закону № 962-IV передбачено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Частиною першою статті 19 Закону № 962-IV закріплено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (частина друга статті 19 Закону № 962-IV).

Згідно з частиною третьою статті 19 Закону № 962-IV порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Статтею 35 Закону № 962-IV регламентовано, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку тощо.

Відповідно до частин першої, другої статті 36 Закону № 962-IV охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб. Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.

Власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється (частини перша, друга статті 37 Закону № 962-IV).

Відповідно до приписів частини третьої статті 37 Закону № 962-IV на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

Так, відповідно до наданих до матеріалів справи доказів, на підставі Договору оренди землі № 041028100019 від 25.04.2009, укладеного між Чернігівською районною державною адміністрацією, як Орендодавцем, та Фермерським господарством Усенка Д.Г., як Орендарем, останньому передано в оренду земельну ділянку площею 79, 5092 га., у тому числі 79, 5092 га. земель сільськогосподарського призначення (пасовища).

Згідно з Переліком угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ), який є Додатком 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051:

Рілля - сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви;

Сіножаті - сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки;

Пасовища - сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України від 9 квітня 1999 року № 591-XIV «Про рослинний світ» заготівля сіна та випасання худоби є спеціальним використанням природних рослинних ресурсів, яке може здійснюватись за умов додержання вимог законодавства.

Отже, діюче законодавство чітко дає зрозуміти, що в даному випадку вказані види сільськогосподарських угідь можуть використовуватися виключно для випасання худоби.

Не зважаючи на вищезазначені положення діючого законодавства України, Фермерським господарством Усенка Д.Г розорало одержану ним в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення пасовища, та вирощує на них сільськогосподарські культури пшеницю (зафіксовано у актах обстеження земельної ділянки від 18.06.2020 № 340-дк/176/но/10/01/-20 та перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 340-ДК/272/АП/09/01/-20), що суперечить статусу цих сільськогосподарських угідь і є порушенням вимог природоохоронного законодавства та законодавства щодо використання та охорони земель. Вказані обставини також встановлені рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2020 року у справі № 329/587/20 та Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 329/587/20(2-а/329/9/2020), які приймаються судом в порядку приписів ст. 75 ГПК України як обставини, які не потребують доказування.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року № 482 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (абзац перший пункту 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15).

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Держгекадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане (абзац перший пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308 у редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020).

Згідно з підпунктом 30 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області останнє відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля визначає Закон України від 19 червня 2003 року № 963-IV «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (далі - Закон № 963-IV).

Статтею 4 Закону № 963-IV визначено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно з статтею 5 Закону № 963-IV державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з положеннями статті 6 Закону № 963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Статтею 9 Закону № 963-IV передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно - і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Отже, до повноважень державного інспектора віднесено, зокрема, надання обов`язкових для виконання вказівок (приписів) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом.

На підставі складених у ході здійснення перевірки дотримання вимог земельного законодавства матеріалів, відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963, інспектором, 06.10.2020 було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням у розмірі 403889, 33 грн.

Згідно із ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розміні.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналогічним чином питання відшкодування збитків врегульовано Господарським кодексом України.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 3 ст. 56 Закону України Закону 962-IV «Про охорону земель» передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду порушення норм законодавства щодо використання земель та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням з боку відповідача та правомірність нарахування та стягнення заподіяної внаслідок цього шкоди.

Відповідач доказів добровільної оплати нарахованого розміру шкоди не надав. Контрозрахунок заявленої до стягнення суми також не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про стягнення з Фермерського господарства Усенка Дмитра Григоровича шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, в розмірі 403889, 33 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн. покладаються на відповідача у справі Фермерське господарство Усенка Дмитра Григоровича, згідно із п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.04.2021, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до Фермерського господарства Усенка Дмитра Григоровича задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства Усенка Дмитра Григоровича, 71202, Запорізька область, Чернігівський район, смт. Чернігівка, вул. Бабенка, буд. 2, ідентифікаційний код 24910221, на користь держави на розрахунковий рахунок UA728999980314070611000008403; банк: Казначейство України (ел. адм. подат.); код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997; отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ смт. Чернігів/24062200, шкоду, заподіяну внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням в сумі 40389 (сорок тисяч триста вісімдесят дев`ять) грн. 33 коп., видавши наказ.

3. Стягнути з Фермерського господарства Усенка Дмитра Григоровича, 71202, Запорізька область, Чернігівський район, смт. Чернігівка, вул. Бабенка, буд. 2, код ЄДРПОУ 24910221, на користь:

- Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, ідентифікаційний код 39820689, витрати зі сплати судового збору в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп., видавши наказ.

Повне рішення складено 28.04.2021 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.