Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження11-сс/4809/196/21Слідчий суддя ОСОБА_1

Категоріяч. 4 ст. 187 КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2021 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалуслідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.04.2021, якою стосовно підозрюваного

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Калініно, Вірменія, вірменина, громадянина України, маючого вищу освіту, працюючого на посаді директора ПП «МАСИС - АГРО», не одруженого, немаючого утриманців, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

продовжено строктримання підвартоюпокримінальному провадженню,внесеному доЄРДР за№ 12020120200000357,за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч.3 ст.289 КК України на 60 (шістдесят) днів, а саме з тобто з 23.04.2021 до 21.06.2021 включно, без визначення розміру застави,

В С Т А Н О В И Л А:

Старший слідчий відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області майора поліції ОСОБА_9 звернулась до Ленінського районного суду м. Кіровограда з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч.3 ст.289 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначив, що в провадженні ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12020120200000357,за ознаками кримінального правопорушення, кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч.3 ст.289 КК України.

Органом досудового розслідуванням ОСОБА_8 повідомлено про підозру в тому, що він разом із ОСОБА_10 та невстановленою слідством особою, заздалегідь знаючи про те, що потерпілий ОСОБА_11 має власний прибутковий бізнес, за який отримує дохід, пов`язаний з продажем вирощеної сільськогосподарської продукції, з корисливих мотивів та з метою самозбагачення, прибули за адресою: АДРЕСА_3 , а саме за адресою розташування відділку ПСП «Елен», керівником якого є ОСОБА_11 .

Прибувши, 10.12.2020 за вищезазначеною адресою у ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та невстановленої слідством особи виник умисел на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, (розбій) вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у сховище, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 10.12.2020 року близько 21 години 00 хвилин ОСОБА_8 разом із ОСОБА_10 та невстановленою слідством особою, прибули на автомобілі марки «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, до території домоволодіння за вищезазначеною адресою.

Перебуваючи за вищевказаною адресою та відповідно до заздалегідь розподілених між собою ролей, маючи заздалегідь спланований план дій, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_10 та невстановленою слідством особою, будучи заздалегідь підготовленими до скоєння нападу, маючи з собою зброю, балончики з сльозоточивим газом та будучи одягнутими для конспірації в балаклави, діючи умисно, цілеспрямовано, маючи на меті незаконне збагачення, проникли шляхом пошкодження навісного замка, який висів на воротах при вході на територію ПСП «Елен» за вищевказаною адресою.

В подальшому, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_10 та невстановленою слідством особою зайшли до будинку, в якому перебували два охоронника: ОСОБА_12 , та ОСОБА_13 де відкрито, застосувавши зброю, здійснивши постріл в гору, застосували погрозу застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я охоронців: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а саме, один із невідомих тримаючи в руці предмет зовні схожий на пістолет, приставив його до голови ОСОБА_12 , інший невідомий забризкав очі газовим аерозольним балончиком ОСОБА_13 . В свою чергу, ОСОБА_8 погрожуючи застосуванням зброї, скував руки та ноги потерпілих пластиковими стяжками, для обмеження пересування, та збивши з ніг, кинули потерпілих на землю. Від вказаних протиправних дій потерпілий ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження у вигляді синця на передній поверхні правого передпліччя в нижній третині, які згідно висновку експерта № 131 від 15.12.2020 року відносяться до категорії легких тілесних ушкодження та від вказаних протиправних дій потерпілий ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді синця по тильній поверхні правої кісті, які згідно висновку експерта № 132 від 15.12.2020 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Продовжуючи реалізовувати свої злочинні дії, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_10 та невстановленою слідством особою, обстежили територію та зайшли до господарського приміщення ПСП «Елен», звідки відкрито викрали: трактор «КИЙ - 14102», 2019 року випуску, вартість якого згідно висновка судово авто - товарознавчої експертизи №5637/20-27/199/200/21-27 від 21.01.2021 року складає 447720 грн.; трактор «Беларус 920», 2008 року випуску, вартість якого згідно висновка судово авто - товарознавчої експертизи №5637/20-27/199/200/21-27 від 21.01.2021 року складає 194040 грн.; оприскувач ОПК 2000-18 «ОДІССЕЙ», 2020 року виготовлення, вартість якого згідно висновка судово авто - товарознавчої експертизи №5637/20-27/199/200/21-27 від 21.01.2021 року складає 150698 грн. 64 коп.; трьохкорпусний навісний плуг ПНБ №250, 2013 року виготовлення, який був придбаний за 10000 грн.; мобільний телефон «Fly FF 180» та мобільний телефон «Astro A186», чим завдали ПСП «Елен» в особі ОСОБА_11 матеріальної шкоди на загальну суму 802458 грн. 64 коп.

Також, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_10 та невстановленою слідством особою, невстановленими особами відкрито, в приміщенні охорони з рюкзака ОСОБА_13 викрали гроші в сумі 4000 грн., чим завдали останньому матеріальної шкоди. З викраденими майном з місця вчинення злочину зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд.

За вказаних обставин, ОСОБА_8 , діючи спільно й узгоджено разом із ОСОБА_10 та невстановленою слідством особою, вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, (розбій) вчинений за попередньою змовою групою осіб,поєднаний з проникненням у сховище, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Крім того,досудовим розслідуванням встановлено, що 10.12.2020 року близько 21 години 00 хвилин ОСОБА_8 разом із ОСОБА_10 та невстановленою слідством особою, прибули на автомобілі марки «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, до території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , а саме за адресою розташування відділку ПСП «Елен», керівником якого є ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Перебуваючи за вищевказаною адресою та відповідно до заздалегідь розподілених між собою ролей, маючи заздалегідь спланований план дій, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_10 та невстановленою слідством особою, будучи заздалегідь підготовленими до скоєння нападу, маючи з собою зброю, балончики з сльозоточивим газом та будучи одягнутими для конспірації в балаклави, діючи умисно, цілеспрямовано, маючи на меті незаконне заволодіння транспортними засобами, проникли шляхом пошкодження навісного замка, який висів на воротах при вході на територію ПСП «Елен» за вищевказаною адресою.

В подальшому, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_10 та невстановленою слідством особою зайшли до будинку, в якому перебували два охоронника ОСОБА_12 , 1992 р.н., та ОСОБА_13 , 1997 р.н., де відкрито, застосувавши зброю, здійснивши постріл в гору, застосували насильство, яке є небезпечним для життя та здоров`я охоронців: ОСОБА_12 , 1992 р.н., та ОСОБА_13 , 1997 р.н., а саме, один із невідомих тримаючи в руці предмет зовні схожий на пістолет, приставив його до голови ОСОБА_12 , інший невідомий забризкав очі газовим аерозольним балончиком ОСОБА_13 . А ОСОБА_8 погрожуючи застосуванням зброї, скував руки та ноги потерпілих пластиковими стяжками, для обмеження пересування, та збивши з ніг, кинули на землю. Від вказаних протиправних дій потерпілий ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження у вигляді синця на передній поверхні правого передпліччя в нижній третині. Дані тілесні ушкодження згідно висновку експерта № 131 від 15.12.2020 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. А потерпілий ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді синця по тильній поверхні правої кісті Дані тілесні ушкодження згідно висновку експерта № 132 від 15.12.2020 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Продовжуючи реалізовувати свої злочинні дії, направлені на незаконне заволодіння транспортними засобами, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_10 та невстановленою слідством особою, обстежили територію та зайшли до господарського приміщення ПСП «Елен», звідки відкрито, незаконно заволоділи: трактором «КИЙ - 14102», 2019 року випуску, вартість якого згідно висновку судово-автотоварознавчої експертизи №5637/20-27/199/200/21-27 від 21.01.2021 року складає 447720 грн.; трактором «Беларус 920», 2008 року випуску, вартість якого згідно висновку судовоі авто - товарознавчої експертизи №5637/20-27/199/200/21-27 від 21.01.2021 року складає 194040 грн., чим завдали ПСП «Елен» в особі ОСОБА_11 матеріальної шкоди на загальну суму 641760 грн.

З викраденими транспортними засобами з місця вчинення злочину зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд.

За вказаних обставин ОСОБА_8 , діючи спільно й узгоджено разом із ОСОБА_10 та невстановленою слідством особою, вчинив незаконне заволодіння транспортними засобами, поєднане з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 289 КК України.

Ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого та підозрюваному ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

Ухвала мотивована тим, що заявлені ризики, передбачені п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились, завершення досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою наразі неможливе у зв`язку з особливою складністю провадження, та існування обґрунтованої необхідності проведення ряду й інших слідчих дій.

Водночас запобіжний захід у вигляді тримання під вартою сам по собі не обмежує підозрюваного у праві на отримання медичної допомоги у лікаря, якому він довіряє. Надання такої медичної допомоги може були забезпечено у порядку, передбаченому законодавством, зокрема відповідно до спільногонаказу Міністерство юстиції та Міністерство охорони здоров`я від 10.02.2012 № 239/5/104 "Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту", що в свою чергу спростовує доводи захисника про виключення такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою у зв`язку з наявністю у підозрюваного ОСОБА_8 тяжкої хвороби, а саме: «Саркаїдоз органів дихання ІІ ст.», та застосування запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою його підзахисному обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що всупереч вимогам ст.62 Конституції України щодо презумпції невинуватості та неможливості обґрунтування обвинувачення на припущеннях, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі стверджує, що обґрунтованість висунутої ОСОБА_8 підозри вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 сг.187 та ч.З ст.289 КК України підтверджується, на його думку, зазначеними у клопотанні доказами та долученими слідчим до клопотання матеріалами кримінального провадження.

Факт постійного проживання не за місцем реєстрації, а в оселі батьків слідчим суддею упереджено витлумачено на користь прийнятого рішення як відсутність постійного місця проживання та міцних соціальних зв`язків, а наявність позитивної характеристики з місця фактичного проживання та факт постійного місця роботи - керівником власного приватного підприємства, зареєстрованого і діючого у законний спосіб - взагалі проігноровані.

Також,не вмотивованожодним доказомприпущення слідчогоі прокурорапро існуваннятакого ризикуяк можливістьвпливати насвідків,потерпілих,інших підозрюванихз метоюзміни нимисвоїх показів,з чимслідчий суддяпогодився безбудь-якогообґрунтування,оскільки недослідив змістпояснень цихсвідків,в яких взагалі не міститься будь-яких посилань на особу ОСОБА_8 або ОСОБА_14

Наявнісгь у ОСОБА_8 тяжкого хронічного захворювання - саркаїдаз органів дихання II ст.,лімфатичних вузлів у стадії загострення, що потребує систематичного медичного нагляду і контролю та належної кваліфікованої медичної допомоги, які в умовах слідчого ізолятора забезпечити у повному обсязі неможливо, визнано обставиною, що не заслуговує на увагу з огляду на формальне існування спільного наказу МЮ і МОЗ України від 10.02.2012 р. № 239/5/104 «Про затвердження порядку взаємодії закладів охорони здоров`я ДКВС України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам , узятим під варту» , який, насправді, фактично не застосовується і не виконується, а надто в умовах ковідної пандемії.

Зокрема, незважаючи на чисельні звернення ОСОБА_8 до адміністрації ДУ Кропивницький слідчий ізолятор, йому жодного разу не забезпечена не тільки належна медична допомога, а навіть прийом у штатного лікаря.

За викладених обставин, вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню внаслідок необґрунтованості та невідповідності її висновків письмовим матеріалам та фактичним обставинам справи, з ухваленням нового рішення про обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 не пов`язаного з триманням під вартою.

Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та вважає, що слідчий суддя обґрунтовано застосував до ОСОБА_8 запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою, перевіривши матеріали клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, які надійшли із районного суду та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Проте, враховуючи обставини справи, апеляційний суд вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому, колегія суддів оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_8 та визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі зміни, обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного під вартою. Підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу не вбачається.

В суді апеляційної інстанції підозрюваний та сторона захисту вказували на необґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Однак, колегія суддів не враховує ці доводи. Не визнання вини у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість злочину у якому підозрюється ОСОБА_8 в сукупності з мірою покарання, яка загрожує у разі визнання його винуватим, свідчать про наявність високого ступеню ризиків переховування їх від суду, незаконного впливу на свідків.

Ризик переховування підозрюваного ОСОБА_8 від органу досудового розслідування та/або суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку.

На думку колегії суддів про наявність вказаного ризику свідчить, що під час проведення обшуку 25.02.2021 року за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 чинив опір законним вимогам працівників поліції та намагався зникнути від слідчого, однак був затриманий співробітниками спецпідрозділу РПОР ГУНП в Кіровоградській області .

Крім того, в Доманівському районному суді Миколаївської області стосовно ОСОБА_8 перебуває обвинувальний акт на розгляді за ознаками кримінальних правопорушень передбаченихч.1 ст.121, ч.4 ст.296 КК України, однак останній належних висновків не зробив та на шлях виправлення не став та не зважаючи, що пройшов незначний час з моменту закінчення іспитового строку та погашення судимості вчинив новий тяжкий злочин.

Також, колегія суддів погоджується з думкою слідчого судді стосовно відсутності достатніх соціальних зв`язків, оскільки ОСОБА_8 не одружений та утримаців не має.

Що стосується тверджень захисника про те, що до ОСОБА_8 можливо застосуватизапобіжний західне пов`язанийз триманнямпід вартою,то такі доводи захисника на переконання колегії суддів не спростовують висновок судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про обрання щодо

ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.

Доводи захисту про необхідність скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 зміні запобіжного заходу на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою колегією суддів не можуть бути задоволено, оскільки на даному етапі досудового розслідування, яке ще не завершено, у нього наявні високий ризик можливості переховування від органів досудового розслідування та суду, впливу на свідків, та наявний високий ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Колегія суддів вважає, що на початковому етапі досудового слідства належна поведінка підозрюваного ОСОБА_8 на досудовому слідстві не може бути забезпечена шляхом застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та не зможе запобігти спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинення нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи наведене, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що інший більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою - не забезпечить виконанням підозрюваним процесуальних обов`язків, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисту про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

А тому, підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Доводи захисника про застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою на думку колегії суддів не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків оскільки останній зареєстрований у одній області, а проживає у іншій.

Також колегією суддів не можуть бути враховані доводи захисника стосовно наявності у ОСОБА_8 соціальних зв`язків та місця роботи оскільки вказані обставини не підтвердженні належними доказами.

Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року п. 175, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Також колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Крім того, слідчий суддя на стадії обрання запобіжного заходу не перевіряє правильність кваліфікації дій підозрюваного, наявність та достатність доказів для визнання вини чи питання допустимості доказів.

У справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, в якому він обвинувачується, а пред`явлена обвинувачення, є вірогідним та достатнім для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.

На думкуколегії суддів,слідчий суддязадовольняючи поданняслідчого тазастосовуючи відноснопідозрюваного ОСОБА_8 запобіжний західу виглядітримання підвартою обґрунтованозазначив,про наявністьобґрунтованої підозриу вчиненнікримінального правопорушення,так іпро існуванняризиків запобіганняспробам:переховуватися відорганів досудовогорозслідування тасуду; незаконно впливати на свідка; вчинити нові кримінальні правопорушення.

Дані обставини свідчать про наявність передбачених законом підстав для застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Відмовляючи апелянту у задоволенні його апеляційної скарги колегія суддів враховує обставини, визначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: повідомлення ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 187, ч.3 ст.289 КК України про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів доданих слідчим до матеріалів клопотання (протоколом огляду місця події від 11.12.2020 року, за місцем розташування відділення ПСП «Елен»; протокол огляду місця події від 11.12.2020 року в с. Вербівка Новоарханегельського району Кіровоградської області; протокол огляду місця події від 28.12.2020 року по вул. Веселій в с. Новогригорівка Миколаївського району Одеської області; протокол огляду місця події від 29.01.2021 року, де оглянуто складське приміщення по АДРЕСА_4 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_13 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 , відеоматеріалами, отриманих з камер відеоспостереження на АЗС, та торгівельних мереж в Кіровоградській, Миколаївській та Одеській областей; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 , протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_2 ; протоколом обшуку автомобіля «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_1 , що знаходився за адресою: АДРЕСА_2 .)

Закінчити розслідування до вказаного часу не є можливим, оскільки для всебічного, повного й неупередженого розслідування всіх обставин кримінального провадження необхідно виконати наступні дії: продовжити строки тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 ; продовжити строки тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_10 ; провести ряд товарознавчих експертиз, з метою встановлення вартості викраденого майна; провести ряд судово-біологічних експертиз та належності ДНК, з метою виявлення генетичних ознак клітин з ядрами, з предметів та змивів виявлених та вилучених під час огляду місця події; долучити до матеріалів досудового розслідування ухвали, клопотання, доручення та постанови про проведення негласних слідчих (розшукових) дій після їх розсекречування; провести детальний аналіз телефонних з`єднань вилучених у операторів мобільного зв`язку; оглянути та передати на зберігання речові докази; встановити та допитати інших осіб, які купували у підозрюваних викрадене майно; урахуванням всіх проведених експертиз, всіх показань потерпілих, свідків та в цілому матеріалів досудового розслідування, повідомити всім підозрюваним змінену підозру; допитати підозрюваних після повідомлення про зміну підозри; зібрати в повному обсязі характеризуючі матеріали на підозрюваних; при необхідності провести інші слідчі (розшукові) дії; виконати вимоги ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

Отже, враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, що їх передбачено ст. 177 КПК України, а також зважаючи на дані матеріалів клопотання, колегія суддів переконана у необхідності продовження підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання його під вартою. Наявні у матеріалах клопотання дані підтверджують те, що заявлені ризики не зменшились та дають достатні підстави суду вважати, що у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, вказане не забезпечить на початковому етапі досудового розслідування та у подальшому, належного виконання останнім процесуальних обов`язків і надасть йому змогу переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

На даний час наявні достатні підстави вважати, що за матеріалами даного кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 існують ризики,передбачені п.п.1,2,3ч.1ст.177КПК України,а інші, більш м`які запобіжні заходи (домашній арешт/особисте зобов`язання), на думку колегії суддів не забезпечать запобігання встановленим ризикам та виконанню підозрюваним процесуальних обов`язків, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Згідно ч. 1ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Відповідно дост. 49 Конституції Україникожен має право на охорону здоров`я та медичну допомогу. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини,стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпокладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я осіб, позбавлених волі.

Держава має забезпечити належний захист здоров`я ув`язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (п.72 рішення ЕСПЛ від 18.12.2008 року у справі «Ухань проти України», заява №30628/02).

Зміст права громадян на охорону здоров`я визначається статтею 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», що, зокрема, передбачає медичний догляд, який є необхідним для підтримки здоров`я людини.

Положеннямист. 11 Закону України «Про попереднє ув`язненнята ст.ст. 6, 39, 72 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я», передбачено, що особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини порушенням ст. 3 Конвенції визнається ненадання належної медичної допомоги особам, що тримаються під вартою («Каприковський проти Польщі» від 03.02.2009, «Алєксанян проти Росії» від 22.12.2008 та ін.)

Враховуючи, що особи, які перебувають під вартою, позбавлені можливості самостійно вживати заходів для отримання належної медичної допомоги та медичного догляду, відповідний обов`язок покладений на службових осіб місць попереднього увязнення.

Так,статтею 21 Закону України «Про попереднє ув`язненняна адміністрацію місць попереднього ув`язнення покладений обов`язок забезпечити особам, взятим під варту, медичне обслуговування.

Отже,колегія суддів виходячи з принципів верховенства права та поваги до людської гідності, з метою забезпечення додержання прав особи, яка тримається під вартою, приходить до висновку про необхідність зобов`язати процесуального прокурора забезпечити надання невідкладної медичної допомоги підозрюваному ОСОБА_8 в умовах медичного закладу.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.04.202, необхідно залишити без змін, зобов`язавши процесуального прокурора забезпечити надання невідкладної медичної допомоги підозрюваному ОСОБА_8 в закладі охорони здоров`я.

Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.04.2021, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 ,продовжено строктримання підвартоюпокримінальному провадженню,внесеному доЄРДР за№ 12020120200000357,за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч.3 ст.289 КК України на 60 (шістдесят) днів, а саме з тобто з 23.04.2021 до 21.06.2021 включно, без визначення розміру застави, - залишити без змін.

Зобов`язати процесуального прокурора забезпечити надання невідкладної медичної допомоги підозрюваному ОСОБА_8 в закладі охорони здоров`я.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4