Справа № 305/1468/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 квітня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів:Куштана Б.П., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря: Купар Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , до якої приєдналась ОСОБА_2 , на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2018 року у складі судді Бліщ О.Б. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу - Антонів Олеся Михайлівна про припинення права власності, скасування рішення та запису державного реєстратора, визнання права власності на об`єкт нерухомого майна,-

встановив:

У серпні 2016 року ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання права власності на майнові права на об`єкт незавершеного будівництва міні-готельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 »,який обґрунтувала тим, що, перебуваючи з відповідачами у договірних відносинах передала останнім грошові кошти на будівництво міні-готельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в сумі 1600000 доларів США, а відповідачі відмовляються виконувати домовленості щодо спільної діяльності.

30.09.2016 р. та 15.11.2016 р.позивачзмінила позовні вимоги,шляхом подачізаяв у порядку ст. 31 ЦПК України, у редакції ЦПК України, що діяла до 15.12.2017.

З урахуванням змін та уточнень, позовні вимоги позивач мотивує тим, щовідповідачі, з якими вона перебувала у дружніх відносинах,за відсутністю власних коштів на будівництво, неодноразово пропонували їй, на належній їм земельній ділянці 0,07 га,яка розташована на полонині «Драгобрат», за межами населеного пункту смт. Ясіня, Рахівського району Закарпатської області, вкласти власні кошти у будівництво міні-готельного комплексу, а після побудови та передачі його їй - позивачу, яка є замовником будівництва, отримати від останньої винагороду за послуги по організації будівництва та грошову компенсацію за вартість земельної ділянки під міні-готельним комплексом у сумі 200000 доларів США. Зацікавившись пропозицією відповідачів, маючи високі прибутки та цілковито довіряючи відповідачам, в 2006 році, позивач погодилася та прийняла їх пропозицію. Вона та відповідачі, розуміючи комерційну привабливість та свій зиск в умовах наведених вище домовленостей,вирішили та зобов`язалися діяти спільно, без створення юридичної особи задля досягнення мети в межах договору про спільну діяльність без об`єднання вкладів учасників, мета та предмет якого полягали в наступному: Сторони 2, 3 відповідачі передають Стороні 1 - позивачу під будівництво міні-готельного комплексу земельну ділянку площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101, за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина «Драгобрат», а Сторона 1 (замовник будівництва) шляхом передачі Сторонам 2, 3 грошових коштів здійснює фінансування будівництва міні-готельного комплексу на земельній ділянці кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101 і після повного фінансування набуває у власність міні-готельний комплекс та земельну ділянку під ним і здійснює готельний бізнес, у свою чергу Сторони 2, 3 зобов`язалися надавати Стороні 1 послуги по сприянню будівництва міні-готельного комплексу, а Сторона 1 зобов`язалася оплатити Сторонам 2, 3 вказані послуги та вартість земельної ділянку під міні-готельним комплексом, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101 на загальну суму 200000 дол. США.

Позивач вказує, що вона та відповідачі домовилися, що передача права власності від Сторін 2,3 Стороні 1 на земельну ділянку під міні-готельним комплексом буде реалізована у два етапи. Після будівництва половини міні-готельного комплексу Сторона 1 набуває у власність Ѕ частину земельної ділянки шляхом підписання договору купівлі-продажу із Стороною 3 (за нотаріальним дозволом Сторони 2) на загальну суму по курсу НБУ, що становить еквівалент 10 000 дол. США. Після завершення будівництва набуває у власність другу Ѕ частину земельної ділянки шляхом підписання договору купівлі-продажу із Стороною 3 (за нотаріальним дозволом Сторони 2) на загальну суму по курсу НБУ, що становить еквівалент 10 000 дол. США, водночас Сторона 1 зобов`язана сплатити Сторонам 2,3 вартість послуг в якості винагороди за сприяння та організацію будівництва міні-готельного комплексу на загальну суму по курсу НБУ, що становить еквівалент 180 000 дол. США, отримавши від Сторін 2,3 всю проектно-технічну та дозвільну документацію необхідну для введення міні-готельного комплексу в експлуатацію.

Щодо передачі грошових коштів, то позивач вказує, що сторони домовилися, що така передача буде оформлятися нотаріально, але, довідавшись, що нотаріальна послуга потребує додаткових грошових витрат, відповідачі переконливо запевнили позивача про те, що їм довіряти можна і про всі отримані грошові кошти вони будуть перед нею письмово звітувати. Також була досягнута домовленість, що ведення обліку отримання грошових коштів від позивача та понесених витрат буде проводитися відповідачем 1 (Сторона 2), а остання буде справедливо та добросовісно за них письмово звітувати перед позивачем (Сторона 1), а по завершенню будівництва міні-готельного комплексу, у разі наявності залишку коштів, поверне їх позивачу. З 2006 року по 2014 рік на виконання умов договору позивачем особисто та через членів своєї сім`ї, передавалися особисто відповідачам та членам їх сім`ї грошові кошти на суму 1600000 доларів США.

На виконання умов договору по реалізації першого етапу передачі права власності 19.12.2012 р. між ОСОБА_1 та позивачем, від імені якої діяв ОСОБА_4 було укладено письмовий Договір про намір купівлі продажі земельної ділянки, нотаріально посвідчений державним нотаріусом м. Рахів Пріц О.І. і зареєстрований в реєстрі за №1-1392.

Позивач зазначає, що довірливі відносини між нею та відповідачами тривали до 2014 року, оскільки відповідачі про отримані грошові кошти усно та письмово, роблячи всі записи про витрати у зошиті, нібито, добросовісно перед нею звітували. Вперше позивач зрозуміла, що відповідачі почали ухилятися від виконання договірних зобов`язань, коли не відбулося укладення основного договору згідно договору про намір купівлі продажі земельної ділянки. В період з 2015 року по 2016 рік між позивачем та відповідачами відбулися дві зустрічі з приводу добудови і введення міні-готельного комплексу в експлуатацію та державної реєстрації права власності на міні-готельний комплекс за позивачем. Однак, під час другої зустрічі в 2016 році відповідачі категорично відмовилися надати позивачу будь-які документи для введення міні-готельного комплексу в експлуатацію та державної реєстрації права власності на міні-готельний комплекс. В послідуючому, неодноразові спроби позивача врегулювати правовідносини, які склалися між сторонами, мирним шляхом, позитивних результатів не дали, що змусило її звернутися з захистом своїх прав до суду. Крім того, відповідачі, після відкриття провадження у справі та вжиття заходів забезпечення позову, ввели в експлуатацію міні-готельний комплекс,здійснивши державну реєстрацію права власності стосовно предмета позовута продовжуютьухиляються від виконання умов договору про спільну діяльність.

З урахувань змін та уточнень позовних вимог в порядкуст.31 ЦПК Українипозивачпросила:встановити факт ухилення відповідачами від укладення у письмовій формі та нотаріального посвідчення договору про спільну діяльність (купівлі-продажу земельної ділянки та надання послуг) та факт виконання нею умов даного договору; встановити факт укладення та визнати дійсним договір про спільну діяльність (купівлі-продажу земельної ділянки та надання послуг); припинити за відповідачами право спільної сумісної власності на міні-готельний комплекс, об`єкт нерухомості, загальною площею 2337,5 кв.м.; скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Антонів Олесі Михайлівна про державну реєстрацію прав та їх обтяження (з відкриттям розділу), індексний номер 31358118 від 13.09.2016 р.та запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно -міні-готельний комплекс, загальною площею 2337,5 кв.м., реєстраційний номер 1024832921236; визнати за нею право власності на міні-готельний комплекс; припинити за відповідачем право власності на земельну ділянку під міні готельним комплексом та визнати з нею право власності на дану земельну ділянку та стягнути на її користь з відповідачів суму13170207,4 грн.

Рішенням Рахівського районного суду від 12 жовтня 2018 року збільшені позовні вимоги задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 (ід. номер НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на міні-готельний комплекс, об`єкт нерухомості, загальною площею 2337,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101, за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина «Драгобрат».

Припинено за ОСОБА_1 (ід. номер НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) право власності на земельну ділянку площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101, за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина «Драгобрат».

Визнано за ОСОБА_3 (ід. номер НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на земельну ділянку площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101, за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина «Драгобрат»

У задоволенні позовних вимог, щодо припинення за ОСОБА_1 (ід. номер НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) право власності на міні-готельний комплекс, об`єкт нерухомості, загальною площею 2337,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101, за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина «Драгобрат» - відмовлено.

У задоволенні позовних вимог, щодо скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Антонів Олесі Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяження (з відкриттям розділу), індексний номер 31358118 від 13.09.2016 р. та запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно - міні-готельний комплекс, загальною площею 2337,5 кв.м., реєстраційний номер - 1024832921236, розташований на земельній ділянці площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101 за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина Драгобрат за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ід. номер НОМЕР_2 ) відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (ід. номер НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 (ід. номер НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_3 (ід. номер НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) суму 13170207 (тринадцять мільйонів сто сімдесят тисяч двісті сім) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 (ід. номер НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 (ід. номер НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) , на користь ОСОБА_3 (ід. номер НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати: - судовий збір у сумі 6890 (шість тисяч вісімсот дев`яносто) гривень, за подачу позовної заяви; - судовий збір у сумі 1657 (одна тисяча шістсот п`ятдесят сім) гривень 60 коп., за подачу заяв про забезпечення позову; - судовий збір за подачу заяви в порядку ст.31 ЦПК України від 16.11.2016 у сумі 2204 (дві тисячі двісті чотири ) гривні 04 копійки; - за професійну правничу допомогу (послуги адвокатів) у сумі 473600 (чотириста сімдесят три тисячі шістсот) гривень;- за витрати представників , що пов`язані з явкою до суду, у сумі 37170 (тридцять сім тисяч сто сімдесят) гривень;- витрати за проведення оціночно-будівельного експертного дослідження у сумі 8000 (вісім тисяч) гривень;- витрати за проведення експертного почеркознавчого дослідження у сумі 6000 (шість) тисяч гривень;- витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи у сумі 7440 (сім тисяч чотириста сорок ) гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , до якої приєдналась ОСОБА_2 , просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у заявленому позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказано, що неправильним є висновок суду, що земельна ділянка площею 0,07 га на полонині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та збудований на ній готель є спільною сумісною власністю відповідачів, а також, що позивачка вкладала кошти з метою набуття права власності на земельну ділянку та готель з подальшим одержанням грошової компенсації понесених витрат, оскільки не враховано, що дана земельна ділянка є майном фізичної особи підприємця ОСОБА_1 і будівництво готелю було здійснено ОСОБА_1 за власні кошти без укладення будь - яких договорів зі сторонніми особами; судом неправильно встановлено, що між ОСОБА_1 та позивачем укладений змішаний договір: спільна діяльність та договір купівлі - продажу, оскільки жодних доказів на підтвердження даних обставин матеріали справи не містять; суд неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють набуття права власності на новостворене майно, оскільки збудований ним - ОСОБА_1 в результаті підприємницької діяльності готель підлягає здачі в експлуатацію та державній реєстрації і ним 13.09.2016 року його здано в експлуатацію, однак його право на даний об`єкт анульовано; суд безпідставно припинив за ним та визнав за позивачкою право власності на земельну ділянку площею 0,07 га., не врахувавши, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку є чинними і не скасованими. Суд в основу рішення поклав неналежні, недопустимі, недостовірні докази, зокрема: покази свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в підтвердження факту укладення договору про спільну діяльність; особисті папери відповідачки ОСОБА_2 , які приєднав до справи без її згоди; висновок експерта ТОВ «ЕТЦ Статус» про вартість земельної ділянки, з яким ОСОБА_1 не укладав договір, і за яким експертом оглянуто належне йому майно без його відома і згоди; висновок експерта ОСОБА_8 , який надано без дослідження будівлі та який не містить попередження про кримінальну відповідальність експерта за неправдивий висновок; акти видачі товарів, фактури, розрахункові квитанції та квитанції про відправку та отримання матеріальних цінностей, які не містять інформації про предмет позову договір про спільну діяльність. Крім того, суддя Бліщ О.Б при розгляді справи проявила упередженість і підлягала відводу, однак безпідставно відхилила заявлений відвід.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 , її представник ОСОБА_9 , просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , пояснення представників відповідачів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1та 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з приписами ч.ч.3,4 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України)

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлено, що сторони спору познайомилися у 2005 році на одній з конференцій у м. Львові, і між родинами позивача та відповідачів з 2006 року і до 2014 року були міцні дружні довірливі стосунки, що підтверджено показаннями допитаних судом першої інстанції свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 і допитаної в якості свідка позивача- ОСОБА_3 та узгоджується з наданими поясненнями в суді 26.03.2018 представника відповідачів ОСОБА_15 , про те, що відповідачами не заперечується факт, що вони були знайомі і знали один одного, а також узгоджується з поясненнями відповідачки - ОСОБА_2 і підтверджується витягом із журналу судового засідання Апеляційного суду Закарпатської області від 18.11.2016, із змісту якого вбачається, що вона з позивачем познайомилися в 2005 року на одній з конференцій у м.Львів.

До 2006 року у ОСОБА_1 в оренді перебувала земельна ділянка 0,07 га,яка розташована на полонині «Драгобрат», за межами населеного пункту смт. Ясіня, Рахівського району, Закарпатської області, яка йому надана розпорядженням голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 18.01.2005. за №11 «Про передачу земельних ділянок за межами населених пунктів в оренду та затвердження втрат сільськогосподарських угідь» з Додатком до розпорядження від 18.01.2005 р. за №11 з Переліком фізичних осіб, яким надаються земельні ділянки в оренду. Цільове призначення земельної ділянки розміщення міні-готелю в вигляді малих архітектурних форм (а.с. 104-105, т.3).

10.02.2006 між відповідачем ОСОБА_1 та Рахівською районною державно адміністрацією був укладений договір купівлі продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, на підставі якого ОСОБА_1 став власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 700 кв.м. На підставі вказаного договору 12.03.2007 відповідач одержав Державний акт на право власності на дану земельну ділянку серії ЗК №047015.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2101523102016 від 09.09.2016 земельна ділянка площею 0,07 га,за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина «Драгобрат»значиться під кадастровим номером: 2123656200:08:001:0101 і зареєстрована за відповідачем ОСОБА_1 на праві приватної власності як фізичною особою.

Згідно Інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно спірний об`єкт розташований на вказаній вище земельній ділянці, власником якої є ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч.1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенніумов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості(ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно доч.1ст.641ЦК Українипропозицію укластидоговір (оферту)може зробитикожна ізсторін майбутньогодоговору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частина 1 ст. 644 ЦК України встановлює, що якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. (ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України).

Згідно із ч.2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони(учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1131 ЦК України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Глава 77 ЦК України «Спільна діяльність» не містить положення про недійсність правочину про спільну діяльність у разі недотримання простої письмової форми.

Встановлено, що сторони перебували у дружніх довірливих відносинах, які тривали із середини 2005 року і до 2014 року. Зі сторони відповідачів протягом 2005 року мав місце факт неодноразової усної пропозиції (оферти) позивачу на належній їм земельній ділянці 0,07 га,яка розташована на полонині «Драгобрат», за межами населеного пункту смт. Ясіня, Рахівського району, Закарпатської області вкласти власні кошти у будівництво міні-готельного комплексу, після побудови та передачі його позивачці, яка є замовником будівництва, отримати від останньої винагороду за послуги по організації будівництва та грошову компенсацію за земельну ділянку під міні-готельним комплексом у сумі 200000 доларів США. В березні 2006 року позивач у свою чергу заявила про прийняття пропозиції відповідачів та, на виконання домовленості, в серпні 2006 року, передала відповідачам першу суму коштів 5000 дол. США для оформлення документації для будівництва міні-готельного комплексу, після чого відповідачами почалися підготовчі роботи по будівництву міні-готельного комплексу. Як вбачається з довідки КП «Бюро технічної інвентаризації Рахівської районної ради» від 07.12.2006 за №387, ступінь готовності незакінченого будівництва міні-готельного комплексу становив 5% (а.с. 118, т.3).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що сторони у рамках домовленості про спільну діяльність погодили, що відповідачі передають позивачці, яка є замовником будівництва, під будівництво міні-готельного комплексу земельну ділянку площею 0,07 га, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101, за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина «Драгобрат» (далі земельна ділянка кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101), а позивачка ОСОБА_3 (замовник будівництва), шляхом передачі відповідачам грошових коштів здійснює фінансування будівництва міні-готельного комплексу на земельній ділянці кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101 і після повного фінансування набуває у власність міні-готельний комплекс та земельну ділянку під ним і здійснює готельний бізнес, у свою чергу відповідачі зобов`язалися надавати позивачці послуги по сприянню будівництва міні-готельного комплексу, а позивачка зобов`язалася оплатити відповідачам вказані послуги та земельну ділянку під міні-готельним комплексом, кадастровий номер: 2123656200:08:001:0101 на загальну суму 200000 дол. США.

Сторони домовились, що передача права власності від відповідачів позивачці на земельну ділянку під міні-готельним комплексом будуть реалізовані у два етапи. Після будівництва половини міні-готельного комплексу ОСОБА_3 набуває у власність Ѕ частину земельної ділянки шляхом підписання договору купівлі-продажу із ОСОБА_1 (за нотаріальним дозволом ОСОБА_2 ) на загальну суму по курсу НБУ, що становить еквівалент 10 000 дол. США. Після завершення будівництва набуває у власність другу Ѕ частину земельної ділянки шляхом підписання договору купівлі-продажу із ОСОБА_1 (за нотаріальним дозволом ОСОБА_2 ) на загальну суму по курсу НБУ, що становить еквівалент 10 000 дол. США. Водночас позивачка зобов`язана сплатити відповідачам вартість послуг в якості винагороди за сприяння та організацію будівництва міні-готельного комплексу на загальну суму по курсу НБУ, що становить еквівалент 180 000 дол. США, отримавши від відповідачів всю проектно-технічну та дозвільну документацію, необхідну для введення міні-готельного комплексу в експлуатацію.

Вказані умови є предметом та метою договору і відповідно є істотною умовою для договору, який відбувся між сторонами.

Також, сторони домовилися, що позивачка передає грошові кошти на будівництво міні-готельного комплексу відповідачам самостійно, або через членів родин сторін. Позивачка ОСОБА_3 зобов`язана завчасно передавати грошові кошти на будівництво відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , для забезпечення безперервного процесу будівельних робіт.

ОСОБА_2 письмово звітує перед ОСОБА_3 щодо ведення обліку понесених витрат на будівництво, а після завершення будівництва зобов`язана надати позивачці повний звіт про використані грошові кошти відповідно до калькуляції робіт.У випадку встановлення різниці між переданими позивачкою та використаними відповідачами для будівництва міні-готельного комплексу грошовими коштами,які не були використані в ході будівництва, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зобов`язаніповернути встановлену різницю ОСОБА_3

ОСОБА_1 замовляє необхідну дозвільну, проектно-технічну документацію для будівництваміні-готельного комплексу.Проектно-технічну документацію зобов`язані погоджувати з позивачкою, яка має право вносити зміни. Відповідачі виконують всі необхідні дії посприянню та організації будівництва міні-готельного комплексу, зокремазакуповують будівельні матеріали для будівництва, оплачують залучену для будівництва спецтехніку, заробітну плату робітникам та всі супутні витрати, що стосуються будівництва.

Такі висновки суду доведені належними, допустимими, достовірними доказами, яким суд надав належну правову оцінку, як кожному доказу окремо, так і в цілому, у їх сукупності і взаємозв`язку.

Дослідженими копією та оригіналом Договору про намір купівлі продажі земельної ділянки від 19.12.2012 р. (далі Договір про намір купівлі-продажу земельної ділянки), який нотаріально посвідчений державним нотаріусом м. Рахів Пріц О.І. і зареєстрований в реєстрі за №1-1392, стверджено, що між відповідачем 2 - ОСОБА_1 та позивачем - ОСОБА_3 , від імені якої діяв ОСОБА_4 , укладено договір про намір купівлі продажі земельної ділянки, предметом якого була Ѕ частина земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,070 га, кадастровий номер якої: 2123656200:08:001:0101, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту серії ЗК №047015 від 12.03.2007 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.02.2006 р. реєстраційний номер 430.

В позові позивачкою вказано, що вказаний Договірпро намір купівлі-продажу земельної ділянки укладався між сторонами з метою виконання умов домовленості про спільну діяльність по реалізації першого етапу передачі права власності від Сторони 1 на земельну ділянку під міні-готельним комплексом. Дані твердження позивачкою підтверджено в судому засіданні під час допиту її як свідка.

Відповідач ОСОБА_1 також вказав, що їхні з дружиною наміри про продаж двох об`єктів нерухомості у 2012 році - земельної ділянки та готельного комплексу повинні були бути реалізовані у два етапи. На першому етапі позивач повинна була купити у нього Ѕ частину земельної ділянки за грошову суму 200000 дол. США у підтвердження реальності її наміру купити другу частину земельної ділянки та міні готельного комплексу за грошову суму 1400000 дол. США, проте позивач не погодилася заплатити за комплекс 1600000 дол. США.

Однак, зі змісту договору про намір купівлі продажу земельної ділянки під спірним об`єктом, не вбачаються умови договору про намір позивачки купити другу частину земельної ділянки та міні-готельного комплексу за грошову суму 1400000 дол. США., як вказує ОСОБА_1 . Будь-яких доказів, які б підтверджували вказану обставину, відповідачами суду не подано, а тому суд правильно доводи ОСОБА_1 в цій частині відхилив як безпідставні. Крім того, такі посилання ОСОБА_1 не узгоджуються і з вартістю земельної ділянки.

Згідно наданого позивачем висновку експертної оцінки ринкової вартості земельної ділянки під спірним об`єктом її вартість станом на 01.01.2006 становила 14140 доларів США, що еквівалентно 71407 грн., а станом на 01.08.2016 р. - 6894,48 дол. США, що еквівалентно 171027,84 грн. (а.с. 65-118 , т. 2). Тобто, на час домовленості між сторонами в 2006 року вартість земельної ділянки становила 14140 доларів США. Відповідачі інших доказів, в яких би була вказана інша вартість земельної ділянки під спірним об`єктом, суду не подали.

В письмових поясненнях ОСОБА_2 з матеріалів кримінального провадження, відомості щодо якого внесені до ЄРДР за №12014070030000307, від 22.10.2012, які підписані ОСОБА_2 , і які підтриманні її представником в судовому засіданні, також вказано, що вона допомагає своєму чоловіку ОСОБА_1 , 1957 р.н. вести будівництво готелю у Драгобрат в смт. Ясіня, який вони будують на протязі семи років разом із подругою ОСОБА_3 і до кінця року планували закінчити будівництво готелю. 17.10.2012 р. приїхав гр. ОСОБА_16 чоловік громад. ОСОБА_17 та привіз гроші на спільне будівництво готелю в загальному суму 200 000 дол. США, із яких була і їх частка, дані гроші було отримано ОСОБА_2 в будинку, після чого ОСОБА_18 18.10.12 р. поїхав додому в Київ. (а.с.57-64, т.1матеріали кримінального провадження, відомості щодо якого внесені до ЄРДР за №12014070030000307).

З врахуванням наведеного суд правильно встановив факт передачі відповідачам грошових коштів в зобов`язання виконання умов договору про спільну діяльність 17.10.2012 у сумі 200 000 дол. США вартістьпослуг по сприянню будівництва та вартість земельної ділянки під міні-готельним комплексом.

У підтвердження факту виконання умов договору про спільну діяльність в частині передачі позивачкою відповідачам грошових коштів на будівництво міні-готельного комплексу та отримання звітності від ОСОБА_2 про витрачені кошти, до суду було поданокопію зошита -рукописних записів (формату А4, копії зошиту в кліточку) про витрати на будівництво готельного комплексу грошових коштів, виконаних власноруч відповідачкою ОСОБА_2 , який остання вела за умовами договору про спільну діяльність і в такій спосіб звітувала перед позивачкою (а.с. 13-28, 132-148, т.1), а також копію розписки ОСОБА_2 від 04.05.2007 про отримання грошових коштів від ОСОБА_3 на суму 30000 дол. США, оригінал розписки представником позивача було надано для проведеннясудово-почеркознавчої експертизи(а.с. 90, т.4).

Для підтвердження того, щорукописні тексти від імені ОСОБА_2 , що містяться в оригіналі розписки від імені ОСОБА_2 від 04.05.2007 та рукописні записи, що містяться в електрофотографічних копіях виконані однією особою, представниками позивачки було надано копію висновку експертного почеркознавчого дослідження ED-1710-7-618.16 від 17.11.2016(а.с. 99-137, т.4).

За результатамисудово-почеркознавчої експертизи судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Кучинською В.О. складено висновок криміналістичної експертизи з дослідження почерку та підписів за матеріалами цивільної справи №305/1468/16-ц від 14.08.2017, з якого вбачається, щорукописний текст розписки від імені ОСОБА_19 від 04.05.2007, що починається та закінчується відповідно словами: Розписка, Я, ОСОБА_2 …», «…на розвиток бізнесу на Драгобраті м. Ужгород 04.05.2007 р. ОСОБА_19 », виконаний ОСОБА_2 . Підпис від імені ОСОБА_2 , розташований під рукописним текстом Розписки від імені ОСОБА_2 від 04.05.2007 р. виконаний ОСОБА_2 (а.с. 49-52, т.5).

Суд правильно взяв до уваги, що данийжурнал звітності ведення розрахунків по будівництву міні-готельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (амбарна книга)стосується спірного об`єкта, в якому відповідачкою ОСОБА_2 відображено витрати по його будівництву, а також кошти, які передавалися їй та членам її сім`ї позивачкою; всі імена, вказані у зошиті, відповідають іменам учасників даного спору та їх членів сім`ї, а саме особами означеними іменами Іра є позивачка, ОСОБА_20 чоловік позивачки ОСОБА_6 , ОСОБА_21 - відповідачка ОСОБА_2 , а ОСОБА_22 син відповідачів. Заперечення відповідача ОСОБА_2 , що рукописні записи стосуються іншого об`єкта і до спірного об`єкту не мають жодного відношення, нічим не підтверджені і не доведені. На вимогу суду надати оригінал журналу звітності ведення розрахунків по будівництву міні-готельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (амбарна книга) ОСОБА_2 його не надала, вказавши, що його вкрадено, і не надавши доказів підтвердження такого.

Показання допитаного в судому засіданні в якості свідка позивача ОСОБА_3 щодо передачі відповідачам грошових коштів на будівництво готельного комплексу за період з 2006 року по 2014 рік узгоджується з письмовими доказами розрахунків надання грошових коштів відповідачам (а.с.141- 146, т.4).

Судом за наслідками дослідження та співставленняжурналу звітності ведення розрахунків по будівництву міні-готельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (амбарна книга)-рукописних записів відповідачки ОСОБА_2 та власноручних записів позивачки про суми, передані відповідачам, в їх сукупності правильно встановлено, що за період з 2006 року по 2014 рік позивачка передала відповідачам грошові кошти в загальній сумі 1600000 дол. США.

Наданими позивачем та дослідженими судом електронними доказами та фотознімками, датованими 10.09.2010, 03.06.2011, 03.09.2011, 08.01.2012, 09.01.2012, підтверджено, що сторони обмінювались інформацією, яка стосується будівництва спірного об`єкта: дизайн проект 1 поверху «холл ресепшн», 2 поверх ресторан бар, а ткож, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 , зображені на фоні недобудованого міні-готельного комплексу та в його приміщенні на фоні будівельних матеріалів в ході різних етапів проведення будівельних робіт. (а.с.147-163, т.4). При цьому відповідачами, їх представниками не подано жодних доказів на спростування, що дана інформація та фотознімки зроблені на фоні будь якого іншого об`єкту нерухомості. Крім того, вищенаведеними доказми повністю спростовуюється твердження відповідача ОСОБА_1 , що будівництво готельного комплексу ним завершено у 2008 році.

Договором купівлі продажу екскаватора і актом прийому-передачі від 15.06.2009, стверджено, що позивачкою ОСОБА_3 для будівництва готельного комплексу придбано екскаватор AIRMAN AX33U-878B000341 і після підписання договору купівлі продажу було відправлено через перевізника до смт. Ясіня на ім`я ОСОБА_2 , який і на даний час перебуває в гаражі міні-готельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». (а.с. 164-167, т.4),

Копіямиакту видачі товарів, рахунками-фактурою, видатковими та роздрібними накладними, товарно-транспортнними накладними, фіскальними чеками, квитанціями підтверджено купівлю позивачем речей, якіна даний час перебувають в міні-готельному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та які зазначені державним виконавцем під час виконання ухвали Рахівського районного суду від 16.09.2016 в акті опису і арешту майна від 23.09.2016 (а.с. 193-208, т.4).

Таким чином вищенаведеними матеріалми справи доведено, що сторонами укладено договір про спільну діяльність по будівництву міні готельного комплексу, оскільки сторонами договору було досягнуто згоди в усіх істотних умов цього договору; волевиявлення учасників було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; зазначений договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; і умови цього договору виконувалися сторонами, а саме відповідачами було передано позивачу під будівництво міні-готельного комплексу земельну ділянку, що також підтверджується укладеним договором про намір купівлі-продажу земельної ділянки, а позивачем здійснювалося фінансування будівництва міні-готельного комплексу, послуги по організації будівництва якого надавалася відповідачами з метою отримання винагороди та грошової компенсації, з врахуванням вартості земельної ділянки, в розмірі 200000 доларів США, в результаті чого досягнуто мети та відбулося повне виконання договору про спільну діяльність збудовано міні-готельний комплекс.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду, а тому не заслуговують на увагу.

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції в основу рішення поклав неналежні, недопустимі та недостовірні докази: покази свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в підтвердження факту укладення договору про спільну діяльність; особисті папери відповідачки ОСОБА_2 , які приєднав до справи без її згоди; висновок експерта ТОВ «ЕТЦ Статус» про вартість земельної ділянки, з яким ОСОБА_1 не укладав договір, і за яким експертом оглянуто належне йому майно без його відома і згоди, оскільки такі не ґрунтуються на законі та матеріалах справи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

З матеріалів справи, змісту самого рішення вбачається, що суд встановив фактичні обставини справи і зміст спірних правовідносини, які виникли між сторонами, не лише показаннями вищевказаних свідків, а і іншими вище наведеними письмовими доказами, які є належними, допустими та достовірними, і яким надав відповідну оцінку.

Щодо посилань про приєднання судом до справи особистих паперів ОСОБА_2 без її згоди, то такі не особистими паперами ОСОБА_2 , в розумінні поняття «особисті папери», оскільки не містять інформацію про особисте життя особи і на них не може поширюватися правовий режим, передбачений ст. 236 ЦПК України, ст 303 ЦК України. Слід зауважити, що дані документи є фактично фінансовою звітністю, яка підтверджує договірні правовідносини між сторонами.

Висновок експерта ТОВ «ЕТЦ Статус» про вартість земельної ділянки є письмовим і належним доказом, в якому наявна інформація експертної оцінки ринкової вартості земельної ділянки, на якій зведено спірний об`єкт, і такими даними обгрунотвуються заявлені вимоги. Відповідачі, їх представники пртягом всього розгляду справи не оспорювали ринкову вартість даної земельної ділянки і не подавали інших доказів, які б підверджували іншу вартість земельної ділянки.

Безпідставними і не обґрунтованими є доводи апеляційної скарги, що будівництво міні-готельного комплексу було здійснено ОСОБА_1 за власні кошти, які він отримував від підприємницької діяльності без укладення будь - яких договорів зі сторонніми особами, оскільки такі повністю спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми отриманих доходів відповідачами, підтверджено відсутність грошових коштів здобутих ОСОБА_1 внаслідок здійснення ним підприємницької діяльності.(дохід нуль.грн.) (а.с. 184-191, т.3).

З інформації про фізичну особу Міністерства юстиції України на безкоштовний запит, вбачається, що відповідач - ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем за кодом КВЕД 66.22 Діяльність страхових агентств і брокерів (основний), дата реєстрації 12.12.2003, дата зняття з обліку 22.04.2015; відповідач 2 - ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем за кодом КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна (основний); кодом КВЕД 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування з 11.10.2016; кодом КВЕД 55.20 Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання; кодом КВЕД 66.29 Інша допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення, дата взяття на облік 08.12.2015 р., дата зняття з обліку 31.03.2016 р.(а.с. 99.т.3, а.с.210-216, т.4). Дана інформація підтверджує, що діяльність у сфері готелів, ОСОБА_1 була відкрита вперше лише 11.10.2016 р., тобто після відкриття провадження у даній справі.

Відповідачем ОСОБА_1 не подано жодних доказів, які б підтверджували наявність у нього доходів та грошових коштів для будівництва спірного об`єкту, та будь яких доказів, які б підтверджували витрати коштів на будівництво даного об`єкту.

Натомість, у підтвердження своєї платоспроможності по будівництву міні-готельного комплексу позивачка подала суду письмові докази, а саме: відомості Державної фіскальної служби України про отримані доходи; довідку ОТП Банка від 26.08.2016 вих. №025-1/457, про відкриті рахунки в гривні, доларах США, Євро та активне користування депозитними продуктами банку з зазначенням суми грошових коштів отриманих нею з рахунків.З даних доказів вбачається, що у позивачки було достатньо коштів, щоб здійснити фінансування будівництва міні-готельного комплексу на загальну суму 1600000 дол. США. (а.с. 29-32, т. 1).

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги про неправильність висновку суду, що земельна ділянка площею 0,07 га на полонині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та збудований на ній готель є спільною сумісною власністю відповідачів і не враховано, що дана земельна ділянка є майном фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , оскільки такі не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що 10.02.2006 року між відповідачем ОСОБА_1 та Рахівською районною державно адміністрацією укладено договір купівлі продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення за адресою: полонина «Драгобрат», смт. Ясіня, Рахівський район, Закарпатська область, загальною площею 700 кв.м., на підставі якого ним 12.03.2007 одержано державний акт на право власності на дану земельну ділянку серії ЗК №047015.

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2101523102016 від 09.09.2016 вбачається, що земельна ділянка площею 0,07 га,за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина «Драгобрат»за кадастровимномером:2123656200:08:001:0101зареєстрована завідповідачем ОСОБА_1 на правіприватної власностіяк фізичноюособою.

Таким чином вищезазначена земельна ділянка, на якій розташований спірний об`єкт, отримана ОСОБА_1 як фізичною особою і належить йому на праві праві власності як фізичній особі.

З свідоцтва про одруження вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_23 укладено шлюб 12 квітня 1980 року, після укладення шлюбу чоловіку і дружині присвоєні прізвища ОСОБА_24 . (а.с. 66, т.6).

Згідно з ч.3 ст. 368 ЦК України та ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.

Оскільки земельна ділянка придбана відповідачем ОСОБА_1 , як фізичною особою, в період шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2 , дане майно є їх спільною сумісною власністю, а не майном фізичної особи підприємця ОСОБА_1 .

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про неправильність застовування норм матеріального права, які регулюють набуття права власності на новостворене майно, оскільки збудований ним - ОСОБА_1 в результаті підприємницької діяльності готель підлягає здачі в експлуатацію та державній реєстрації, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що спірний об`єкт побудований за грошові кошти позивача, а не в результаті підприємницької діяльності відповідача ОСОБА_1 і не за його кошти, оскільки такі твердження відповідача нічим не підтверджені.

Згідно укладеного між відповідачем 2 - ОСОБА_1 та позивачем - ОСОБА_3 договору про намір купівлі продажу земельної ділянки, основий договір повинен був бути укладений до 19.01.2013 року. Однак, такий укладений та посвідчений не був через відмову відповідача.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріальноправові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).

Матеріалами справи встановлено, що згідно умов договору про спільну діяльність по будівництву міні-готельного комплексу позивачем виконано усі умови даного договору, однак відповідачами такі не виконано, не укладено основний договір та не предано позивачу всю технічну документацію для проведення реєстрації права власності за позивачем. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі - 29.08.2016 р. відповідачі 06.09.2016 ввели в експлуатацію спірний об`єкт, шляхом подачі до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській областіта реєстрації в єдиному реєстрі за заявою та на ім`я ОСОБА_1 - декларації про готовність до експлуатації спірного об`єкта, а 13.09.2016 р., незважаючи на наявність заборон, вжитих ухвалами суду про забезпечення позову і достовірно знаючи про наявність заходів забезпечення позову, звернулися до державного реєстратора - приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Антонів Олесі Михайлівни, котрий 13.09.2016 р. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31358118 від 13.09.2016 р.,на підставі якого, вніс запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно спірний об`єкт за відповідачем 2 - ОСОБА_1 . В послідуючому право власності ОСОБА_1 на даний об`єкт було скасовано наказом Міністерства юстиції України від 31.01.2017р. за №230/5 (а.с.18-21 т.3, а.с. 58-60 т.1,а.с.235-236 т.3).

Виходчи з наведених обставин, враховуючи характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, змісту прав, за захистом яких звернулася позивач, та характеру порушення, яке допущено відповідачами, з врахуванням готовності до експлуатації спірного об`єкту, що підтверджено відповідною Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта (а.с.40-47 т.5), суд обґрунтовано захистив порушені права позивача із застосуванням способу захисту шляхом визнання права, який у даном випадку є належним та ефективним.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта, що суд безпідставно припинив за ним право власності на земельну ділянку та визнав за позивачкою право власності на земельну ділянку площею 0,07 га., оскільки матеріалами справи доведено, що за умовами договору про спільну діяльність, які позивачем повністю виконано, позивач набуває право власності на земельну ділянку, відповідачі отримали від позивача грошові кошти за земельну длянку в сумі 20000 доларів США, однак ухилилися від виконання договірних зобов`язань щодо передачі позивачу земельної ділянки шляхом укладення відповідного договору та державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Не можуть бути взяті до уваги також доводи апеляції, що суддя першої інстанції при розгляді справи проявила упередженість і підлягала відводу, оскільки такі посилання ґрунтуються на голослівних припущеннях, а незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, відповідно до ч.4 ст 36 ЦПК України, не може бути підставою для відводу.

Таким чином вищенаведені доводи апеляційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на законі і не спростовують висновків суду.

Разом з тим, судом першої інстанції, виходячи з умов договору, неправильно визначено різницю між переданими відповідачам та використаними ними для будівництва міні готельного комплесу коштами, оскільки суд взяв до уваги висновок експертного дослідження міні-готельного комплексу №128 від 10.11.2016 року, в якому експерт не попереджався про кримінальну відповідальність за неправдивий висновок, а тому не є належним та допустими доказом у справі.

З висновку судової будівельно технічної експертизи від 26.06.2020 року № 1125, проведеної на підставі ухвали суду апеляційної інстанції від 119.09.2019 року, вбачається, що вартість будівництва і будівельних робіт пов`язаних з будівництвом будівлі міні готельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », об`єкту нерухомості за адресою : АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці площею 0,07 га, кадастровий номер :2123656200:08:001:0101 станом на 08.08.2016 року(дата закінчення будівництва згідно з Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, поданою до ДАБІ ОСОБА_1 ) могла становити 31688748 грн. (а.с.7-190 т.10).

Дана сума є меншою і не відповідає сумі переданих позивачкою відповідачам коштів на його будівництво. Різниця між переданими відповідачам та використаними останніми для будівництва міні готельного комплексу коштами з урахуванням курсу гривні до долара станом на 08.08.2016 р. (24,80грн. за 1 дол. США) становить : 39680000 (ціна позову еквівалент 1600000 дол. США) - 4960000грн. (вартість послуг відповідачів з організації будівництва та земельної ділянки еквівалент 200000 доларів США) - 31 688748 грн. (вартість будівництва і будівельних робіт еквівалент 1277772 дол. США) = 3031252 грн. (еквівалент 122227 дол США).

Таким чином, до задоволення підлягає вимога позивача про стягнення з відповідачів на її користь вказаної суми. В цій частині рішення суду відповідно до ст. 376 ЦПК України підлягає зміні. В решті рішення слід залишити без змін, оскільки ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача подала суду заяву про судові витрати у справі, в якій просила стянути з відповідачів витрати за проведення судової будівельно технічної експертизи у сумі 26 219 грн., витрати представників, що пов`язані з явкою до суду у сумі 34589 грн. та витрати за професійну правничу дпомогу (послуги адвокатів ) в сумі 145400 грн.

Витрати понесені позивачем за проведення судової будівельно технічної експертизи у сумі 26 219 грн. та витрати представників, що пов`язані з явкою до суду у сумі 34589 грн., є обґрунтованими та доведеними і відповідно до ст. 138, 139,141 ЦПК України підлягають задоволенню.

Щодо стягнення витрат за професійну правничу дпомогу (послуги адвокатів ) в сумі 145400 грн. слід зауважити наступне.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

Колегія суддів вважає, що витрати на првову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 145400 грн., які складаються з наданих послуг, зокрема: ознайомлення з апеляційною скаргою, правового аналізу документів, пошуку судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання відзиву на апеляційну скаргу, вартість яких становить 20000грн,; підготовка копій відзиву на апеляційну скаргу, відправлення їх поштою, вартість якої становить 2400грн.; переїзд із м. Київ до м. Ужгорд та участь судових засіданнях в суді апеляційної інстанції 8 разів, вартість кожного переїзду та участі в судовому засіданні - 14000 грн.; підготовка письмових дебатів, вартість якої становить 18000 грн., підготовка та подання адвокатського запиту до управління ДАБІ Закарпатської області, вартістю 2400 грн., є не співмірною із складністю справи та наданими адвокатами послугами, не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності та необхідності) та розумності. Необхідно заначити, що як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, представництво інтересів позивача здійснювали ці самі адвокати, ними готувався позов, здійснювався на стадії підготовки і розгляду справи судом першої інстанції правовий аналіз документів та судової практики.

Враховуючи наведені обставини, оцінивши надані представниками позивача докази на підтвердження понесених витрат, виходячи з вищевказаних критеріїв та обставин справи, участі адвокатів у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково в сумі 30000грн.

Таким чином на користь позивача підлягає стягненню з відповідачів в рівних частинах 90808 грн. судових витрат у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 374,376, 382-384ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєдналась ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2018 року в частині стягнення із ОСОБА_1 (ід. номер НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 (ід. номер НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_3 (ід. номер НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) суми 13170207 (тринадцять мільйонів сто сімдесят тисяч двісті сім) гривень змінити, зменшивши дану суму до суми 3031252 (три мільйони тридцять одна тисяча двісті п`ятдесят дві ) гривень.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_1 (ід. номер НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 (ід. номер НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) порівну на користь ОСОБА_3 (ід. номер НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в сумі 90808 (дев`яносто тисяч вісімсот вісім) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 29 квітня 2021 року

Головуючий :

Судді: