Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 127/1363/21
Провадження №11-кп/801/570/2021
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2021 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 в режимі
відеоконференції,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянув увідкритому судовомузасіданні ум.Вінниці кримінальнепровадження заапеляційною скаргоюзасудженого ОСОБА_7 на ухвалуВінницького міськогосуду Вінницькоїобласті від18.03.2021,якою відмовлено йому в задоволенні клопотання про надання відпустки,
В С Т А Н О В И В:
Оскаржуваною ухвалою ОСОБА_7 , засудженому до довічного позбавлення волі, відмовлено у задоволенні клопотання про надання відпустки.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18.03.2021 та прийняти рішення про застосування відпустки щодо нього на підставі Рекомендації R (82) 16 (про відпустки з тюрем) та додатку до Рекомендації N Rec (2003) 23 із врахуванням порушень статей 3, 8, 14, 1 Конвенції, які вчиняються Україною. Посилається на тривалий строк перебування під вартою, своє виправлення та сімейні обставини.
Заслухавши доповідача, виступ засудженого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно матеріалів провадження, ОСОБА_7 засуджено 21.09.2000 судовою колегією в кримінальних справах Тернопільського обласного суду за ст. ст. 93 п. п. «а», «г», «і», 222 ч. 1, 229-6 ч. 1, 69, 42 КК України до довічного позбавлення волі у виправно трудовій колонії суворого режиму з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
Ухвалою Верховного Суду України від 12.12.2000 вирок щодо ОСОБА_7 в частині засудження за ч. 1 ст. 222 КК України скасовано і справу в цій частині на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, за відсутністю складу злочину, закрито. В решті вирок залишено без змін і постановлено вважати засудженим ОСОБА_7 за ст. 69, п. п. «а», «г», «і» ст. 93, ч. 1 ст. 229-6 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.04.2001 вирок судової колегії в кримінальних справах Тернопільського обласного суду від 21.09.2000 й ухвалу судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 12.12.2000 в частині призначеного ОСОБА_7 виду виправно-трудової колонії суворого режиму скасовано, а справу в цій частині направлено в той же суд на новий розгляд.
Згідно ухвали судової колегії в кримінальних справах Тернопільського обласного суду від 18.05.2001, ОСОБА_7 призначено відбувати довічне позбавлення волі в тюрмі суворого режиму.
Висновки суду першої інстанції, що засудженим, які відбувають покарання в установі суворого режиму, не передбачено такий вид заохочення як відпустка, колегія суддів вважає обґрунтованими та належним чином мотивованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 111 КВК України засудженим, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і дільницях соціальної реабілітації виправних колоній середнього рівня безпеки та виховних колоніях, дозволяються короткочасні виїзди за межі колонії на території України на строк не більше семи діб, не включаючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці (не більше трьох діб).
Згідно п. 7, 8 Інструкції про порядок надання засудженим короткочасних виїздів за межі установ виконання покарань, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 22.11.2011 № 3361/5 передбачено, що дозвіл на короткочасний виїзд дається начальником установи з урахуванням особи і поведінки засудженого під час відбування покарання, не пізніше доби з часу одержання документів.
Рекомендації R (82) 16 та додаток до Рекомендації N Rec (2003) 23, на які посилається засуджений, не відносяться до нормативно-правових актів, які є обов`язковими до застосування на території України та мають лише рекомендаційний характер.
Законодавством України не передбачено можливість надання відпустки особам, які засудженні до покарання у виді довічного позбавлення волі та відбувають покарання в установах суворого режиму.
Доводи наведені ОСОБА_7 в апеляційній скарзі про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права надумані і свого підтвердження під час розгляду справи в апеляційному суді не знайшли.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів висновки місцевого суду та були безумовною підставою для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Ухвала суду є обґрунтованою, належним чином вмотивованою та відповідає як фактичним обставинам справи так і вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18.03.2021, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_7 про надання йому відпустки, залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим з дня отримання копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
