ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" квітня 2021 р. Справа№ 910/16967/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря Островерхої В.Л.
за участю представників сторін зазначених у протоколі судового засідання від 27.04.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні режимі відеоконференції апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж Черкаської міської ради «Черкаситеплокомуненерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 (повний текст складено 15.12.2020)
у справі № 910/16967/19 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Комунального підприємства теплових мереж Черкаської міської ради «Черкаситеплокомунерего»
до Державного підприємства «Енергоринок»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача
1. Кабінет Міністрів України,
2. Міністерство енергетики України,
3. Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення заборгованості в розмірі 81 244,70 грн
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство теплових мереж Черкаської міської ради «Черкаситеплокомуненерго» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємство «Енергоринок» (далі - відповідач) про стягнення 57 956,63 грн основного боргу, 16 036,43 грн інфляційних збитків, 3 658,37 грн 3 % річних, 3 593,27 грн пені та судових витрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2020 залучено до участі у розгляді справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України (далі - третя особа 1), Міністерство енергетики та захисту довкілля України (далі - третя особа 2), Національну комісію, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі - третя особа 3). В подальшому судом першої інстанції було враховано зміну третьої особи 2 - Міністерство енергетики та захисту довкілля України на Міністерство енергетики України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на порушення відповідачем умов Договору №12462/01 від 24.06.2016 в частині оплати за отриману електроенергію. Заборгованість станом на 21.02.2019 складає 57 956,63 грн. Крім того, на суму боргу позивачем нараховано пеню у розмірі 3 593,27 грн згідно п. 5.6.1 Договору №12462/01 від 24.06.2016 та 16 036,43 грн інфляційних збитків, 3 658,37 грн 3 % річних згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/16967/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що запровадивши новий ринок електричної енергії з 01.07.2019, держава закріпила спеціальні умови, які є обов`язковими для сторін, щодо погашення заборгованості ДП «Енергоринок» у порядку, визначеному Законом України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії», яким визначені шляхи погашення заборгованості та механізм проведення розрахунків. Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували недотримання відповідачем встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку електричної енергії та порушення ним прав позивача на одержання спірних коштів за Договором.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство теплових мереж Черкаської міської ради «Черкаситеплокомуненерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/16967/19 та скасувати вказане рішення повністю, ухваливши нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної інстанції позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом не було розглянуто клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження та заяву про врегулювання спору за участі судді, яку позивач підтримав.
Апелянт зазначає, що норми п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про заходи спрямовані на погашення заборгованості, що утворилися на оптовому ринку електричної енергії» не поширюються на позивача, оскільки він є комунальним підприємством. Погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом, як зазначає апелянт, станом на 06.01.2020 Порядки, якими затверджуються примірні Договори не прийняті та не затверджені.
Апелянт вважає, що спір виник внаслідок того, що відповідач порушив алгоритм ОРЕ та не перерахував кошти, а не внаслідок наявності заборгованості, яка виникла через неповну оплату енергопостачальними компаніями купленої у ДП «Енергоринок» електроенергії.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж Черкаської міської ради «Черкаситеплокомуненерго» у справі №910/16967/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі №910/16967/19 апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж Черкаської міської ради «Черкаситеплокомунерего» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі № 910/16967/19 залишено без руху.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 задоволено клопотання Комунального підприємства теплових мереж Черкаської міської ради «Черкаситеплокомунерего» про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/16967/19 та поновлено зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства теплових мереж Черкаської міської ради «Черкаситеплокомунерего» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/16967/19. Розгляд апеляційної скарги призначено на 06.04.2021 об 11 год. 45 хв. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/16967/19. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, пояснення, заяви, клопотання до 19.03.2021.
У зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Владимиренко С.В. на лікарняному з 22.03.2021 по 14.04.2021 включно, судове засідання у справі №910/16967/19, призначене на 06.04.2021 не відбулося. Після виходу головуючого судді Владимиренко С.В. з лікарняного, справу призначено до розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 заяву представника Комунального підприємства теплових мереж Черкаської міської ради «Черкаситеплокомуненерго» Севастьянової Альони Валеріївни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Судове засідання в режимі відеоконференції призначено на 27.04.2021 об 11 год. 30 хв. 02.03.2021 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду надійшов від Кабінету Міністрів України відзив на апеляційну скаргу, за яким останній просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу КП теплових мереж Черкаської міської ради «Черкасикомуненерго» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/16967/19 - без змін, посилаючись на те, що заборгованість відповідача перед позивачем, що утворилася за Договором, підлягає погашенню у спеціальному порядку, визначеному державною.
Згідно письмового відзиву на апеляційну скаргу, який подано у встановлений апеляційним судом строк, відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просить відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/16967/19 залишити без змін. У своїх запереченнях на апеляційну скаргу відповідач зазначає про те, що позивачем не було дотримано приписів Господарського процесуального кодексу України, оскільки заява позивача про підтримання заяви відповідача про врегулювання спору за участю судді не була засвідчена електронним цифровим підписом, а тому суд обґрунтовано не прийняв її до розгляду.
Відповідач зазначає, що судом вірно застосовано до спірних правовідносин положення Закону України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії». Враховуючи положення названого Закону, заборгованість на спірну суму буде погашатись грошовими коштами згідно з алгоритмом перерахування коштів, який встановлений Регулятором, через поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2021 №98 «Про визначення уповноваженого банку, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання і додаткові поточні рахунки із спеціальним режимом використання учасників процедури погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії» визначено уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання і додаткові поточні рахунки із спеціальним режимом використання учасників процедури погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії, акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Відповідач на виконання вимог Закону України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії», з урахуванням звернення Регулятора, відкрив поточний рахунок із спеціальним режимом використання в АТ «Державний ощадний банк України».
Як вказує відповідач, розпорядження коштами, що накопичуються на поточному рахунку із спеціальним режимом використання ДП «Енергоринок», здійснюється НКРЕКР в межах його повноважень, шляхом затвердження постанов, якими встановлюється алгоритм розподілу коштів із застосуванням механізмів, передбачених Законом №719-IX.
05.04.2021 та 22.04.2021 від відповідача надійшли письмові додаткові пояснення, проте враховуючи пропуск строку, встановленого для їх подання за ухвалою суду від 22.02.2021, вказані пояснення підлягають залишенню без розгляду відповідно до приписів ч. 2 ст. 118 та ч. 2 ст. 207 ГПК України. При цьому, представники сторін не позбавлені права надати свої пояснення у судовому засіданні.
Міністерство енергетики України та Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг своїх представників в судове засідання 27.04.2021 не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином згідно ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, про що свідчить відмітка про отримання на поштових повідомленнях №№0411634122419, 0411634122400.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Представник позивача у судовому засіданні 27.04.2021 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/16967/19 скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні 27.04.2021 заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив апеляційний суд відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/16967/19 залишити без змін.
Представник третьої особи 1 у судовому засіданні 27.04.2021 заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив апеляційний суд відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/16967/19 залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи 1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Судом встановлено, 24 червня 2016 року між Державним підприємством «Енергоринок» (далі - ДПЕ) та Комунальним підприємством теплових мереж Черкаської міської ради «Черкаситеплокомунерего» (далі - ТЕЦ) укладено Договір № 12462/01 (далі - Договір), за умовами якого ТЕЦ зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ТЕЦ, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору. (т.1, а.с. 10-16).
Сторони визнають свої зобов`язання згідно з Договором між членами оптового ринку електричної енергії (далі - ДЧОРЕ) України, чинними додатками до нього та керуються його положеннями при виконанні цього Договору. У разі виявлення неузгодженості між положеннями ДЧОРЕ та цього Договору, перевагу мають положення ДЧОРЕ (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 2.2 Договору ТЕЦ зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати вироблену електроенергію в точках поставки - на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в Актах розмежування балансової належності електричних мереж (Додаток № 3 до цього Договору). Точки обліку електричної енергії наведені в Додатку № 1 «Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку». В разі змін в схемі обліку, сторони вносять відповідні зміни до додатків № 1 та 2 до цього Договору.
Згідно з п. 2.3 Договору тариф на електроенергію, яку ТЕЦ продає ДПЕ, затверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).
Вартість електричної енергії, купленої ДПЕ у ТЕЦ в розрахунковому місяці, визначається на підставі тарифу відповідно до п. 2.3 та фактичних обсягів електроенергії, купленої ДПЕ у ТЕЦ (п. 2.4 Договору).
Пунктом 2.5 Договору визначено, що ТЕЦ до 25 числа місяця попереднього до розрахункового надає до ДПЕ факсимільним зв`язком та електронною поштою повідомлення про договірній місячний обсяг продажу електричної енергії ДПЕ на розрахунковий місяць з розбивкою на кожний день місяця, підготовлене з урахуванням виробітку на ТЕЦ необхідного обсягу теплової енергії (далі - повідомлення), за формою додатка 7 до цього Договору. Договірний місячний обсяг продажу електричної енергії ДПЕ, вказаний у Повідомленні, не повинен перевищувати обсяг, вказаний в прогнозному балансі електроенергії ОЕС України на розрахунковий місяць, складеному та затвердженому відповідно до наказу Мінпаливенерго від 19.08.2005 № 413. Оригінал наданого повідомлення ТЕЦ надсилає на адресу ДПЕ рекомендованим листом протягом трьох діб після 25 числа місяця, попереднього до розрахункового.
Згідно п. 3.1 та п. 3.2 Договору обсяг фактично проданої та купленої електроенергії визначається згідно з Інструкцією про порядок здійснення розрахунків на ОРЕ України (далі - ІПР) з використанням погодинних даних, отриманих з автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (далі - АСКОЕ), яка охоплює точки обліку згідно з Інструкцією про порядок комерційного обліку електричної енергії. Облік електричної енергії, що ТЕЦ продає ДПЕ та експлуатація АСКОЕ здійснюється згідно з ІКО.
ТЕЦ визначає погодинні дані за допомогою АСКОЕ (або знімає покази розрахункових лічильників) на 24:00 останнього дня розрахункового місяця та оформлює акти звірки зняття показників лічильників на межі з ОРЕ, які до 12:00 3 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає до Центральної електроенергетичної системи ДП НЕК «Укренерго» (п. 3.5 Договору).
Відповідно до п. 3.6 Договору ТЕЦ до 12:00 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає ДПЕ факсом звітні дані фізичного балансу електроенергії за місяць у формі акта про виробіток, відпуск в мережу електроенергії, виробленої ТЕЦ (Додаток № 5 до цього Договору), і протягом 3 днів оригінал вищевказаного акта надсилає до ДПЕ поштою, або надає через уповноваженого представника.
Пунктами 3.7-3.10 Договору визначено, що ДПЕ до 6 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає ТЕЦ електронною поштою Акт купівлі-продажу електроенергії, між ДПЕ та ТЕЦ (далі - Акт), за формою Додатка № 6 до цього Договору. ТЕЦ до 10:00 7 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає ДПЕ підтвердження Акта факсограмою. До 15 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ надає ТЕЦ поштою підписаний зі свого боку Акт у двох примірниках. ТЕЦ в триденний термін після отримання Актів, підписує їх зі свого боку у двох примірниках та надає до ДПЕ один примірник поштою.
Згідно з п. 4.1 Договору розрахунок за куплену ДПЕ електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ТЕЦ, з урахуванням ПДВ, та, за згодою сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.
За умовами п. 4.2 Договору платежі за отриману ДПЕ у ТЕЦ електроенергію здійснюються кожного банківського дня з поточного рахунку із спеціальним режимом використання ДПЕ відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджується НКРЕКП.
Пунктами 4.3 та 4.4 Договору визначено, що до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим ТЕЦ надає ДПЕ рахунок-фактуру. ТЕЦ виписує та надає ДПЕ до 12 числа місця, наступного за розрахунковим, податкову накладну згідно чинного законодавства України.
Відповідно до п. 4.5 Договору по результатах розрахунків за місяць ДПЕ надсилає ТЕЦ акт звірки розрахунків між ДПЕ та ТЕЦ до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. ТЕЦ в триденний термін після отримання цього акта надсилає до ДПЕ його примірник за підписом керівництва ТЕЦ. У випадку виникнення розбіжностей ТЕЦ надсилає їх обґрунтування. Якщо ТЕЦ не надішле до ДПЕ підписаний ТЕЦ примірник акта звірки розрахунків та обґрунтування розбіжностей (при їх наявності) протягом трьох днів з моменту його отримання, вважається що цей акт прийнятий ТЕЦ без розбіжностей.
Пунктом 5.5.2 Договору визначено, що ДПЕ зобов`язане здійснювати оплату ТЕЦ за фактично відпущену ДПЕ електроенергію грошовими коштами та іншими формами платежу, що не суперечать законодавству України. При цьому зобов`язання ДПЕ щодо сплати грошовими коштами за куплену електроенергію чітко обмежуються коштами, які відповідно до алгоритму ОРЕ підлягають перерахуванню ТЕЦ.
За актом купівлі-продажу електроенергії між ДП «Енергоринок» та виробником електроенергії КПТМ «Черкасикомуненерго» за грудень 2016 року загальна вартість електроенергії з ПДВ - 2 907 093,56 грн. (т.1, а.с. 42). З наданої позивачем картки рахунку 3611 за 31.12.2016 - 31.10.2018 вбачається, що заборгованість відповідача 57 956,63 грн. (т.1, а.с. 44-45).
Крім того, матеріали справи містять Акт звірки розрахунків ДП «Енергоринок» з Комунальним підприємством теплових мереж «Черкасикомунтеплоенерго» Черкаської міської ради за куповану ОРЕ електроенергію станом на кінець дня 31.01.2017, в якому зафіксовано заборгованість на суму 57 956,63 грн. (т.1, а.с. 17).
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово викладав правову позицію про те, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій. Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості, проте за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.08.2019 у справі №916/2377/18, від 20.06.2018 у справі №902/680/15, від 29.03.2018 у справі №925/1165/16, від 11.08.2020 у справі №910/4919/19.
Спір у справі стосується виконання відповідачем умов Договору, за яким позивач зобов`язався продавати, а відповідач зобов`язався купувати електроенергію, вироблену позивачем, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.
Конституційний суд України у своєму рішення у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» (справа про електроенергетику) від 12.02.2002 №3-рп/2002 зазначив, що електроенергетика має стратегічне значення для стабільного функціонування економіки держави.
Договір, стягнення за яким є предметом спору у справі, укладено у період дії Закону України «Про електроенергетику» та нормативно-правових актів, які приймалися на його виконання.
Для розуміння правовідносин, які склалися між сторонами спору, та правильного вирішення цієї справи необхідним є здійснення правового аналізу норм законодавства, яке діяло у період їх виникнення.
У ст. 4 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 №575/97-ВР (далі - Закон №575/97-ВР) (чинного на час дії Договору) було визначено, що регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані об`єктивними умовами функціонування галузі, зокрема постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електричної енергії, для забезпечення якого встановлюється єдине централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергетичною системою України.
Одним із принципів державної політики в електроенергетиці було державне регулювання діяльності в цій сфері (ст.5 Закону №575/97-ВР).
Згідно ст. 14 Закону №575/97-ВР зазначено, що в електроенергетиці України діє єдина централізована диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею, розподілом та постачанням електричної енергії. Функції централізованого диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об`єднаною енергетичною системою України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав виконує державне підприємство, яке визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі. Централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління поширюється на суб`єкти господарської діяльності, об`єкти електроенергетики яких підключені до об`єднаної енергетичної системи України.
Діяльність позивача як господарюючого суб`єкта у сфері енергопостачання визначається та регулюється законом.
За приписами ст.15 Закону №575/97-ВР оптовий ринок електричної енергії в Україні функціонував, зокрема з додержанням такої умови: у кожному розрахунковому періоді (місяці) забезпечується оплата вартості електричної енергії та послуг, закуплених у цьому періоді оптовим постачальником електричної енергії, у рівному відсотку кожній енергогенеруючій компанії (за винятком суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії- мікро-, міні- та малим гідроелектростанціям) та підприємству, яке здійснює централізоване диспетчерське управління об`єднаною енергетичною системою України і передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами. Ця оплата забезпечується з урахуванням остаточних платежів відповідно до договору, на підставі якого створено оптовий ринок електричної енергії.
Порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії було врегульовано у ст.15-1 Закону №575/97-ВР.
Аналіз положень зазначеної норми підтверджує правильність доводів відповідача щодо встановлення законодавцем спеціального порядку проведення розрахунків, який був обов`язковим для усіх учасників цього ринку.
Для проведення розрахунків оптовий постачальник електричної енергії (відповідач) відкривав в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Спеціальний режим використання поточних рахунків для оплати вартості електричної енергії полягав в тому, що перерахування грошових коштів з таких рахунків здійснювалося уповноваженим банком за алгоритмом, який встановлювався НКРЕКП. Тобто, як обґрунтовано вказує відповідач, порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії України можливий був лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП та був обов`язковим для виконання ДП «Енергоринок» як розпорядника коштів ОРЕ.
У п.5.2.2 Договору погоджено, що ДПЕ зобов`язане здійснювати оплату ТЕЦ за фактично відпущену ДПЕ електроенергію грошовими коштами та іншими формами платежу, що не суперечать законодавству України. При цьому зобов`язання ДПЕ щодо сплати грошовими коштами за куплену електроенергію чітко обмежуються коштами, які відповідно до алгоритму ОРЕ підлягають перерахуванню ТЕЦ.
Конституційний суд України у згаданому вище рішенні вказував, що особливістю функціонування об`єднаної енергетичної системи є безперервність процесу виробництва, накопичення, розподілу і споживання електричної енергії, що вимагає збалансованих, синхронних дій, централізованого диспетчерського управління та єдиного системного обліку електроенергії на всіх стадіях виробничого процесу. З огляду на це Національна комісія регулювання електроенергетики України встановлює алгоритм, тобто порядок розподілу уповноваженим банком коштів, отриманих за електричну енергію, а Державне підприємство «Енергоринок» готує щодобові звіти про фінансові розрахунки для усіх членів оптового ринку. У разі виникнення стосовно платежів спірних питань їх можуть вирішувати такі внутрішні, функціонально адаптовані до специфіки енергетичної галузі структури, як постійно діюча відомча Арбітражна комісія, Рада оптового ринку, загальні щорічні або позачергові збори суб`єктів Договору, НКРЕ, що мають повноваження і юридичні ресурси. В разі необхідності будь-який суб`єкт таких відносин може захистити свої інтереси також у судовому порядку. Ці майнові відносини є, по суті, складовою частиною особливих виробничих відносин.
Тобто особливістю розрахунків за Договором між сторонами спору було те, що розпорядження коштами, що накопичувалися на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання ДП «Енергоринок», здійснювалося НКРЕКП в межах наданих їй повноважень шляхом затвердження обов`язкових для виконання постанов, якими встановлювався алгоритм розподілу коштів, а тому відповідач самостійно не приймав рішень щодо розпорядження такими грошовими коштами. До 01.07.2019 ДП «Енергоринок» у відносинах з позивачем діяло згідно з умовами Договору та вимогами чинного на той час законодавства, здійснюючи розрахунок з позивачем відповідно до затверджених НКРЕКП алгоритмів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження недотримання відповідачем встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку електричної енергії.
Обґрунтованим є твердження відповідача щодо необхідності врахування у цій справі положень Закону України «Про ринок електричної енергії» в частині особливостей погашення заборгованості ДП «Енергоринок» на оптовому ринку електричної енергії в Україні.
Так, відповідно до п.2 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» з 01.07.2019 почав діяти балансуючий ринок та ринок допоміжних послуг, ринок «на добу наперед» та внутрішньодобовий ринок, двосторонні договори (далі - новий ринок електричної енергії).
Оптовий постачальник електричної енергії (тобто ДП «Енергоринок») провадить діяльність до повного погашення своєї кредиторської та дебіторської заборгованості за електричну енергію (п.15 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Кабінет Міністрів України згідно з приписами п.16 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» повинен був протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо особливостей погашення заборгованості за електричну енергію, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії.
Тобто, як правильно вказує відповідач, запровадивши новий ринок електричної енергії, держава закріпила спеціальні умови (обов`язкові для позивача та відповідача) щодо погашення заборгованості ДП «Енергоринок» в порядку, визначеному окремим законом.
Таким законом є ухвалений Верховною Радою України 17.06.2020 Закон України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії» № 719-IX, який набрав чинності з 16.07.2020 (далі - Закон №719-IX). Метою цього Закону є повне погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії України, тобто погашення заборгованості, що виникла до 01.07.2019, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень.
Положеннями цього Закону визначено як шляхи погашення заборгованості, так і механізми проведення розрахунків.
Згідно з приписами п.8 ст.1 Закону №719-IX процедура погашення заборгованості - це комплекс необхідних заходів, спрямований на остаточне врегулювання кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії, а також припинення діяльності оптового постачальника електричної енергії.
Учасниками процедури погашення заборгованості (далі - учасники) є учасники (члени) оптового ринку електричної енергії України, їх кредитори та дебітори та інші суб`єкти господарювання, визначені цим Законом (п.8 ст.1 Закону №719-IX).
В п.9 ст.1 Закону №719-IX визначено, що учасниками (членами) оптового ринку електричної енергії України є суб`єкти господарювання, які до дати початку дії ринку електричної енергії були стороною Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України від 15 листопада 1996 року та здійснювали (здійснюють) господарську діяльність, пов`язану з диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням об`єднаною енергетичною системою України, виробництвом електричної енергії, передачею, постачанням, розподілом, оптовим постачанням електричної енергії тощо.
В п.4 ст.1 Закону №719-IX зазначено, що оптовим постачальником електричної енергії є державне підприємство "Енергоринок", утворене для забезпечення функціонування оптового ринку електричної енергії України.
В пунктах 3, 5 ст.1 Закону №719-IX визначено, що заборгованість у розумінні цього Закону - це сума коштів, що виникла до 1 липня 2019 року, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень. Підтвердження заборгованості - це процес встановлення та уточнення сум заборгованості учасниками, за результатами якого складається акт про наявність та розмір заборгованості.
Згідно пунктів 6 та 7 ст.1 Закону №719-IX поточні рахунки із спеціальним режимом використання - це рахунки, відкриті в уповноваженому банку операторами системи розподілу, які є правонаступниками енергопостачальників і здійснювали господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, у частині прав та обов`язків, що виникають із договорів з оптовим постачальником електричної енергії, судових рішень та Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України від 15 листопада 1996 року, електропостачальниками, на яких покладено виконання функцій постачальника універсальних послуг та постачальника "останньої надії", і призначені виключно для накопичення коштів та розрахунків за електричну енергію, продану споживачам до 1 липня 2019 року. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання затверджується та оприлюднюється Регулятором. Поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового постачальника - рахунки оптового постачальника електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені для розрахунків за електричну енергію з учасниками (членами) оптового ринку електричної енергії України, операції на яких не можуть бути призупинені та на які не може бути звернено стягнення відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Законом №719-IX визначено і поняття «алгоритм розподілу коштів», що застосовується при проведенні розрахунків з учасниками на яких розповсюджується дія цього закону, яким є порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, додаткових поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, що встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), відповідно до цього Закону.
Враховуючи вищевикладене, погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії України, що виникла до 01.07.2019, підтверджена учасниками здійснюється відповідно до приписів Законом №719-IX.
За таких обставин заборгованість, що виникла станом на 21.02.2019, заявлена позивачем до стягнення з відповідача за поставлену електричну енергію підлягає погашенню згідно порядку, визначеного ст.2 Закону №719-IX, якою передбачено заходи щодо погашення заборгованості на оптовому ринку електричної енергії України, які включають в себе, зокрема: застосування процедури взаєморозрахунків з використанням механізмів, передбачених статтею 3 цього Закону.
Згідно ст.3 Закону №719-IX механізмом проведення взаєморозрахунків є проведення взаєморозрахунків учасниками з використанням власних та/або залучених ними коштів: у межах рівних сум підтвердженої заборгованості шляхом послідовного грошового виконання зобов`язань учасниками на підставі укладених договорів про проведення взаєморозрахунків; через додаткові поточні рахунки із спеціальним режимом використання; згідно з алгоритмом перерахування коштів, встановленим Регулятором (п.4 ч.1 ст.3 Закону №719-IX).
Відповідно до ст.2 Закону №719-IX алгоритм розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання операторів системи розподілу, електропостачальників, на яких покладено виконання функцій постачальника універсальних послуг та постачальника "останньої надії", передбачає:
1) у разі відсутності заборгованості за електричну енергію перед оптовим постачальником електричної енергії - перерахування всіх коштів на поточний рахунок операторів системи розподілу, електропостачальників, на яких покладено виконання функцій постачальника універсальних послуг та постачальника "останньої надії";
2) у разі наявності заборгованості за електричну енергію перед оптовим постачальником електричної енергії - перерахування всіх коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії до повного погашення такої заборгованості.
Алгоритм перерахування отриманих оптовим постачальником електричної енергії коштів встановлюється Регулятором і передбачає розподіл цих коштів у повному обсязі між виробниками електричної енергії та ПрАТ "НЕК "Укренерго" пропорційно до обсягів заборгованості, крім виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, яким погашення заборгованості здійснюється першочергово.
Апеляційним судом взято до уваги те, що відповідач на виконання Закону №719-IX та згідно постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.2021 №98 «Про визначення уповноваженого банку, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання і додаткові поточні рахунки із спеціальним режимом використання учасників процедури погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії» відкрив поточний рахунок із спеціальним режимом використання в АТ «Державний ощадний банк України».
НКРЕКП на виконання зазначеного Закону прийняв постанову від 14.04.2021 №639 «Про затвердження Переліку поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії, операторів системи розподілу, які є правонаступниками енергопостачальників і здійснювали господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, електропостачальників, на яких покладено виконання функцій постачальника універсальних послуг та постачальника «останньої надії», якою затверджено та оприлюднено перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання.
Водночас на виконання Закону №719-IX, НКРЕКП прийняв постанову від 14.04.2021 №640 «Про встановлення алгоритму перерахування отриманих оптовим постачальником електричної енергії коштів», якою встановлено алгоритм перерахування отриманих оптовим постачальником електричної енергії (далі - оптовий постачальник) коштів, згідно з яким оптовий постачальник 15 числа місяця (якщо 15 число вихідний, то банківського дня, що передує 15 числу) та останнього банківського дня місяця із суми коштів, що надходять на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника, здійснює перерахування коштів таким чином: 1) першочергово виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії пропорційно до обсягів заборгованості за електричну енергію, що утворилася до 01 липня 2019 року (далі - заборгованість за електричну енергію), до повного погашення заборгованості за електричну енергію; 2) виробникам електричної енергії та НЕК «УКРЕНЕРГО» пропорційно до обсягів заборгованості за електричну енергію, ураховуючи метод податкового обліку, який діяв у період виникнення заборгованості, до повного погашення заборгованості за електричну енергію та за послуги з диспетчерського управління об`єднаною енергетичною системою України та передачі електричної енергії магістральними і міждержавними електричними мережами відповідно, починаючи з заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення.
Кредиторська або дебіторська заборгованість ДП «Енергоринок», що залишилася після проведення процедури погашення заборгованості, списується учасниками, після чого Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо припинення державного підприємства «Енергоринок» (ч.1 ст.6 Закону №719-IX ). Тобто заборгованість відповідача перед позивачем, що утворилася за Договором, підлягає погашенню у спеціальному порядку, визначеному державою.
Отже, запровадивши з 01.07.2019 новий ринок електричної енергії держава змінила характер регулювання спірних правовідносин, що склалися між сторонами спору на підставі укладеного Договору. Тому, не зважаючи на те, що правовідносини між сторонами спору виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між позивачем та відповідачем регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема Законом №719-IX, реалізація положень якого підтверджується активними діями відповідача, спрямованими на погашення заборгованості за Договором у спеціальному порядку.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).
Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Таким чином, стягнення вказаної заборгованості можливе лише у відповідності до порядку, передбаченого законодавством щодо погашення заборгованості на оптовому ринку електричної енергії в Україні, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Доводи апелянта про необхідність укладення Договору на підставі примірного задля погашення (списання) заборгованості не заслуговують на увагу, оскільки погашення заборгованості здійснюється грошовими коштами через рахунок із спеціальним режимом використання за механізмом встановленим Регулятором.
Посилання апелянта на те, що положення Закону №719-IX не застосовуються до спірних правовідносин, апеляційним судом до уваги не приймається, оскільки метою названого Закону є повне погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії України.
Статтею 1 Закону №719-IX визначено, що заборгованість - це сума коштів, що виникла до 1 липня 2019 року, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень; процедура погашення заборгованості - комплекс необхідних заходів, спрямований на остаточне врегулювання кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії, а також припинення діяльності оптового постачальника електричної енергії; учасники процедури погашення заборгованості (далі - учасники) - учасники (члени) оптового ринку електричної енергії України, їх кредитори та дебітори та інші суб`єкти господарювання, визначені цим Законом.
Отже, норми Закону №719-IX поширюються на спірні правовідносини.
Помилкове застосування судом першої інстанції п.3 ч.1 та ч.5 ст.4 Закону №719-IX не зумовило неправильного вирішення справи, а тому не може бути підставою для скасування судового рішення згідно ст.277 ГПК України.
Стосовно доводів апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, то з матеріалів справи вбачається, що позивачем на електронну пошту Господарського суду міста Києва надіслано заяву від 07.12.2020 №07/1220 про проведення судового засідання без участі його представника, у вказаній заяві позивач також підтримав клопотання відповідача щодо проведення процедури врегулювання спору за участю судді. Разом з цим, вказана заява не скріплена електронним цифровим підписом представника позивача згідно приписів ч. 8 ст. 42 ГПК України, що є порушенням ст. 170 ГПК України. Таким чином, місцевим господарським судом не було допущено порушення норм процесуального права, оскільки заява подана без додержання вимог частини 1 або 2 ст. 170 ГПК України підлягає поверненню судом заявнику без розгляду згідно ч.4 ст. 170 ГПК України.
При цьому слід зазначити, що враховуючи приписи ч.1 ст.186 ГПК України, за якою врегулювання спору за участі судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті ухвалою від 27.07.2020 у даній справі, подане відповідачем 16.11.2020 клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження з метою подання спільної заяви сторін про врегулювання спору за участю судді, відсутність такої спільної заяви, судом підставно не задоволено 07.12.2020 озвучене представником відповідача клопотання про врегулювання спору за участю судді.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом надані вичерпні висновки на доводи апелянта, з посиланням на норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/16967/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Комунального підприємства теплових мереж Черкаської міської ради «Черкаситеплокомуненерго» задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж Черкаської міської ради «Черкаситеплокомуненерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі № 910/16967/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/16967/19 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/16967/19.
4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Комунального підприємства теплових мереж Черкаської міської ради «Черкаситеплокомуненерго».
5. Матеріали справи №910/16967/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 29.04.2021.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська
