ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" квітня 2021 р. Справа№ 910/7914/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Козир Т.П.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 15.04.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері
та Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 (повний текст рішення складено 10.12.2020)
у справі №910/7914/20 (суддя Балац С.В.)
за позовом військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі 1) Міністерства оборони України
2) Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ"
про стягнення 1586801,98 грн,
ВСТАНОВИВ:
Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі за текстом - позивач-1) та Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління (далі за текстом - позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ" про стягнення 1586801,98 грн, з яких: 961122,03 грн - пеня та 625679,95 грн - штраф.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено строк виконання зобов`язання по завершенню робіт за укладеним між Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ", як генпідрядником, договором підряду від 21.06.2018 №168/2018/168.
У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, вказуючи про те, що прокурором не обґрунтовано визначення суми вартості невиконаних робіт по кожному етапу договору за договором підряду від 21.06.2018 № 168/2018/168; вартість кожного з етапів робіт договором не визначена; в деяких поданих до суду розрахунках вартості невиконаних робіт включено роботи віднесені до інших етапів; вказані в розрахунках вартості невиконаних робіт суми є завищеними; при цьому відповідач посилався на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 20.08.2019 у справі № 910/3554/18; в поданому до суду позові прокурором не обґрунтовано у зв`язку з чим необхідним є здійснення останнім представництва інтересів держави у даному спорі.
У відповіді на відзив позивач-2 вказував, що розрахунок вартості робіт по етапам здійснюється шляхом простого додавання вартості окремих видів робіт у відповідності до договірної ціни, що в сукупності становить вартість робіт за етапом; вартість невиконаних робіт за окремим етапом визначається простим додаванням вартості невиконаних робіт цього етапу згідно кошторису; позивач-2 звернув увагу на те, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/3362/18 відступила від висновку, викладеного у постанові від 20.08.2019 у справі № 910/3554/18.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначав про наступне: при застосуванні штрафних санкцій на підставі п. 7.4 договору підряду від 21.06.2018 № 168/2018/168 має бути враховано вартість невиконаних робіт за кожним етапом прострочення; власний розрахунок вартості невиконаних робіт відповідачем не надається у зв`язку з відсутністю правових підстав для здійснення такого розрахунку; постанова Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/3362/18 стосується інших правовідносин.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/7914/20 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що відсутність погодження сторонами договору умов щодо строків виконання та вартості виконання окремих етапів за договором виключає підстави для застосування до відповідача як положень пунктів 7.2, 7.4 Договору, так і положень абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, Військова прокуратура Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України подала до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/7914/20 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує, що висновки суду про відсутність узгодження у договорі умов щодо строків виконання та вартості виконання окремих етапів за договором, що виключає підстави для застосування до відповідача як положень пунктів 7.2, 7.4 Договору, так і положень абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, суперечить положенням ст.ст. 11, 213, 509, 629, 637 - 639 Цивільного кодексу України та ст.ст. 230 - 232 Господарського кодексу України. При цьому скаржник стверджує, що пункт 5.1 договору розкриває зміст етапів через конкретні види робіт, які детально визначені у Локальних кошторисах (додаток №2 до договору) та Календарному графіку виконаних робіт (додаток №3 до договору), за невиконання яких відповідно до п.7.4 договору передбачені штрафні санкції. Сторони, укладаючи договір підряду, у відповідності до вищевказаних правових норм, мали право та визначили механізм нарахування штрафних санкцій, який пов`язаний з видами та вартістю робіт, які визначені у Локальних кошторисах (додаток №2 до договору) та Календарному графіку виконаних робіт (додаток №3 до договору); договір підряду має тлумачитись та аналізуватись у цілому разом з додатками, у тому числі щодо правильного розуміння строків та вартості певних робіт, які входять в етапи виконання договору. Також прокурор зазначає, що обмежившись лише необґрунтованим посиланням на практику Верховного Суду, суд першої інстанції в порушення ст.ст. 86, 210, 237, 238 ГПК України не надав оцінку умовам договору в цілому (разом з додатками), не надав оцінку розрахунку штрафних санкцій, не взяв до уваги аргументи позивача та прокуратури щодо підстав та порядку нарахування штрафних санкцій.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/7914/20; призначено апеляційну скаргу до розгляду.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Міністерство оборони України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі Міністерства оборони України є ідентичними доводам, викладеним в апеляційній скарзі Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України.
У відзивах на апеляційні скарги відповідач просить рішення суду залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в них щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому, відповідач вважає, що судом першої інстанції правомірно враховано неможливість нарахування штрафних санкцій, оскільки вартість робіт кожного окремого етапу в договорі не було визначено сторонами; судом правильно трактовано умови договору підряду, з урахуванням наявних додаткових угод та додатків до договору, та з урахуванням висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 20.08.2020 у справі №910/3553/18, судом правильно вирішено спір у справі №910/7914/20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 задоволено заяву Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України про заміну сторони у справі №910/7914/20. Постановлено замінити Військову прокуратуру Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України її правонаступником - Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері (код ЄДРПОУ 38296363, 49005, м. Дніпро, вулиця Феодосійська, 2).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 задоволено заяву Міністерства оборони України про заміну сторони у справі №910/7914/20. Постановлено замінити позивача 2 - Східне територіальне квартирно-експлуатаційне управління його правонаступником - Міністерством оборони України (код ЄДРПОУ 0003434022, 03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6).
В судовому засіданні апеляційної інстанції представники прокуратури та позивача підтримали апеляційні скарги з викладених у них підстав, просили суд скаргу задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти апеляційних скарг, просив суд залишити скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
21.06.2018 між Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ", як генпідрядником, укладено договір підряду від №168/2018/168 (далі - Договір), відповідно до предмету якого замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до проектно-кошторисної документації та умов Договору виконання робіт з будівництва об`єкта: "Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування № 3, 25 опдбр, смт. Гвардійське, Дніпропетровська обл., військове містечко № 1" (код 45210000-2 - "Будівництво будівель" відповідно до ДК 021:2015) (далі - об`єкт), що виконується за рахунок коштів державного бюджету України (п. 1.1 Договору).
Пунктом 1.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 24.05.2019 №6 до Договору) визначено, що генпідрядник зобов`язується у строк до 30.09.2019 без врахування технологічної перерви, пов`язаної з відсутністю кошторисних призначень та фінансування замовника або з причин невідповідності погодних умов технології виконання робіт та інше, виконати роботи з будівництва об`єкту та передати їх замовнику, а замовника прийняти і оплатити виконані роботи.
Положеннями пункту 3.1 Договору передбачено, що договірна ціна становить 13.999.999,00 грн. з ПДВ.
Розділом 4 Договору визначений порядок здійснення оплати за виконані роботи, а саме: розрахунки за виконані роботи по об`єкту проводяться на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 (п. 4.1.1 Договору).
Розділом 5 Договору (в редакції додаткової угоди від 24.05.2019 №6 до Договору) сторонами узгоджений порядок виконання робіт, а саме:
- термін завершення виконання робіт по об`єкту з урахуванням граничних строків виконання нижченаведених етапів визначається Календарним графіком виконання робіт, який розробляється генпідрядником, погоджується замовником та є невід`ємною частиною цього Договору та становить 30.09.2019 (п. 5.1 Договору):
Терміни виконання етапів:
- 2 етап: по 10.08.2019 - повинні бути завершені наступні будівельні роботи: улаштування стін цегляних 1-го поверху з перемичками; улаштування вводів інженерних мереж; розведення мереж каналізації та водопостачання нижче відм. 0; улаштування підлоги по ґрунту до відм. 0; улаштування монолітного поясу по стінам 1-го поверху; монтаж плит перекриття 1-го поверху з монолітними ділянками;
- 3 етап: по 14.08.2019 - повинні бути завершені наступні будівельні роботи: улаштування стін цегляних 2-го поверху з перемичками; улаштування монолітного поясу по стінам 2-го поверху; монтаж плит перекриття 2-го поверху з монолітними ділянками; монтаж вікон 1-го поверху; прокладка внутрішніх мереж електропостачання на 1-му поверсі; прокладка внутрішніх мереж тепло-, водопостачання та каналізації на 1-му поверсі; улаштування внутрішніх стін (перегородок) 1-го поверху; улаштування бетонної стяжки підлоги 1-го поверху; улаштування бетонної стяжки підлоги 1-го поверху; монтаж сходів між 1-м та 2-м поверхом;
- 4 етап: по - 21.09.2019 - повинні бути завершені наступні будівельні роботи: улаштування стін цегляних горища; улаштування покрівлі; монтаж вікон 2-го поверху та горища; прокладка внутрішніх мереж електропостачання на 2-му поверсі; прокладка внутрішніх мереж тепло-, водопостачання та каналізації на 2-му поверсі; внутрішня штукатурка та облицювання керамічною плиткою стін 1-го поверху; монтаж профілів підвісних стель 1-го поверху; улаштування внутрішніх стін (перегородок) 2-го поверху; улаштування бетонної стяжки підлоги 2-го поверху; улаштування зовнішніх схдів;
- 5 етап: по - 27.09.2019 - повинні бути завершені наступні будівельні роботи: внутрішня штукатурка та облицювання керамічною плиткою стін 2-го поверху; монтаж профілів підвісних стель 2-го поверху; утеплення та оздоблення фасаду; улаштування зливової системи; встановлення внутрішніх дверей; внутрішні оздоблювальні роботи (монтаж стельового гіпсокартону, штукатурка стін та стель, улаштування підлоги, монтаж армстронгу, поклейка шпалер, фарбування та покриття лаком тощо); встановлення сантехнічних приладів; улаштування світильників та електрофурнітури; благоустрій території; інші будівельні роботи згідно проекту;
- 6 етап: по - 30.09.2019 - повинні бути завершені наступні будівельні роботи: під`єднання будівлі до зовнішніх електричних мереж електро-, водопостачання та каналізації; наведення порядку на об`єкті та прилеглій території (вивіз всього будівельного сміття, очищення конструкцій об`єкту від бруду та пилу тощо); підготовка будівлі до передачі в експлуатацію позивачу-2 (передача виконавчої, технічної та іншої документації на об`єкт, будівельні матеріали та конструкції, що використовувались при будівництві); усунення недоліків, виявлених позивачем-2 при прийняття об`єкта (п. 5.1 Договору).
З урахуванням зазначених етапів робіт та граничних строків їх виконання генпідрядником розробляється Календарний графік виконаних робіт (додаток №3 до договору), який погоджується замовником та є невід`ємною частиною цього Договору.
Також у відповідності до п.12.1 Договору, невід`ємними частинами договору є Договірна ціна (додаток №1 до договору), Локальні кошториси (додаток №1 до договору), Вимоги до оздоблювальних робіт казарми поліпшеного планування (додаток №4 до договору), Графік фінансування робіт з будівництва об`єкта (додаток №5 до договору).
В Локальних кошторисах (додаток №1 до договору) та Календарному графіку виконаних робіт (додаток №3 до договору) визначено конкретні види робіт та їх вартість відповідно до п.5.1 Договору.
Розділом 7 Договору передбачена відповідальність сторін, а саме:
- у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань за Договором генпідрядник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня), а також понад штрафні санкції відшкодовує завдані замовнику збитки у відповідності до пункту 7.3 Договору та вимогами ст. 231 Господарського кодексу України (п. 7.2 Договору);
- сторони домовились, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодуванню замовником за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості, скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення) (п. 7.3 Договору);
- види порушень та штрафні санкції, які застосовуються до генпідрядника за Договором: за порушення строків виконання робіт по будь-якому з етапів, визначених пунктом 5.1 Договору, стягується пеня у розмірі 0,2 % від вартості робіт, з яких допущене прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення виконання робіт понад 20 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості таких робіт; за виконання робіт неналежної якості штраф в розмірі 25 % від вартості неякісно виконаних робіт (п. 7.4 Договору).
У зв`язку з невиконанням генпідрядником умов Договору, 28.10.2019 на підставі пункту 6.2 Договору, замовником було направлено на адресу генпідрядника повідомлення №516/ю/4710 від 28.10.2019 про розірвання договору в односторонньому порядку, згідно якого датою розірвання договору є 07.11.2019.
Предметом позову є стягнення з відповідача на користь Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління (правонаступником якого є Міністерство оборони України) 961122,03 грн пені та 625679,95 грн штрафу.
Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України обґрунтував підстави звернення з позовом тим, що визначені ним компетентні органи - Міністерство оборони України та Східне територіальне квартирно-експлуатаційне управління не здійснюють захист інтересів держави, хоча мають повноваження на звернення до суду (бездіяльність позивачів стала підставою для звернення прокурора до суду).
Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 ГПК України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.
При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).
Колегія суддів звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, у якій наведено такі правові висновки:
"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
Разом з тим, обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
В матеріалах справи міститься копія листа Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 29.04.2020, в якому повідомлено прокуратуру Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України про направлення 10.12.2019 Товариству з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ" двох претензій про стягнення пені та штрафу за вихідними номерами 516/ю/5442 та 516/ю/5443; повідомлено, що неподання позову зумовлено відсутністю коштів на сплату судового збору.
В листі Міністерства оборони України вих. №370/2/2365 від 19.05.2020 (копія якого наявна в матеріалах справи) повідомлено прокуратуру Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, що Міністерством оборони України позов про стягнення штрафних санкцій до суду не подавався.
Враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, судом апеляційної інстанції встановлено, що зверненню прокурора з даним позовом передувало відповідне листування з Міністерством оборони України та Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, з якого вбачається, що компетентні органи були достеменно обізнані з фактом порушення відповідачем умов договору підряду та наявності заборгованості зі сплати штрафних санкцій, проте самостійно не захистили інтереси держави в суді.
З наведених мотивів суд апеляційної інстанції вважає, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено строки виконання робіт за Договором, а саме: за 2-м, 3-м, 4-м, 5-м та 6-м етапами.
Укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Положеннями ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Приписами частин 2 та 4 статті 849 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Положеннями частин першої, другої статті 877 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Частина перша статті 883 Цивільного кодексу України передбачає, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Колегією суддів встановлено, що станом на 07.11.2019 (дата розірвання договору в односторонньому порядку) генпідрядником не виконано зобов`язань відповідно до умов Договору, а саме положень пунктів 5.1, 5.1.3, 5.1.5 - 5.1.7, 6.3.2 Договору в редакції додаткової угоди №6 від 24.05.2019 щодо завершення виконання робіт: 2-го етапу, який встановлено по 10.08.2019, 3-го етапу, який встановлено по 14.08.2019, 4-го етапу, який встановлено по 21.09.2019, 5-го етапу, який встановлено по 28.09.2019, 6-го етапу, який встановлено по 30.09.2019, та відповідно порушено строки виконання робіт: 2-го етапу на 89 днів, 3-го етапу на 85 днів, 4-го етапу на 46 днів, 5-го етапу на 40 днів, 6-го етапу на 38 днів.
За розрахунком позивача, який здійснено з урахуванням вартості та виду робіт, визначених у Локальних кошторисах (додаток №1 до договору) та Календарного графіку виконаних робіт (додаток №3 до договору), в яких визначено конкретні види робіт та їх вартість відповідно до п.5.1 Договору, вартість невиконаних робіт за етапами №№2, 3, 4, 5 за Договором становить 8938285,00 грн, а саме: за етапом 2 - 368276,00 грн, за етапом 3 - 2001998 грн, за етапом 4 - 2482363,00 грн, за етапом 5 - 4085648,00 грн., та відповідно за здійсненим позивачем розрахунком штрафних санкцій, які заявлено до стягнення, пеня за порушення строків виконання робіт по 2-му етапу, нарахованої за період з 11.08.2019 по 07.11.2019 (кількість днів прострочення - 89) становить 65553,13 грн, штрафу за прострочення понад 20 календарних днів по 2-му етапу становить 25779,32 грн; пеня за порушення строків виконання робіт по 3-му етапу, нарахованої за період з 15.08.2019 по 07.11.2019 (кількість днів прострочення - 85) становить 340339,66 грн, штрафу за прострочення понад 20 календарних днів по 3-му етапу становить 140139,86 грн; пеня за порушення строків виконання робіт по 4-му етапу, нарахованої за період з 22.09.2019 по 07.11.2019 (кількість днів прострочення - 46) становить 228377,40 грн, штрафу за прострочення понад 20 календарних днів по 2-му етапу становить 173765,41 грн; пеня за порушення строків виконання робіт по 5-му етапу, нарахованої за період з 29.09.2019 по 07.11.2019 (кількість днів прострочення - 40) становить 326851,84 грн, штрафу за прострочення понад 20 календарних днів по 2-му етапу становить 285995,36 грн.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування штрафу та пені, колегією суддів встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає положенням чинного законодавства та умовам Договору.
З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку щодо виконання робіт не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Міністерства оборони України (який є правонаступником Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління) про стягнення 961122,03 грн пені та 625679,95 грн штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню.
Помилковим є посилання сторін на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 20.08.2019 №910/3554/18 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/3362/18, в якій суд касаційної інстанції відступив від висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 20.08.2019 №910/3554/18, оскільки правовідносини у цих справах не є аналогічними з правовідносинами, за якими виник спір у справі №910/7914/20.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері та Міністерства оборони України підлягають задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/7914/20 - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на відповідача, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281 - 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері та Міністерства оборони України задовольнити.
Рішення Господарського суду Київської області від 07.12.2020 у справі №910/7914/20 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ" на користь Міністерства оборони України пеню у розмірі 961122,03 грн та штраф у розмірі 625679,95 грн., 35703,05 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ" на користь Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері 23802,03 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 35703,05 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити суду першої інстанції видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.
Матеріали справи №910/7914/20 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 29.04.2021.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Т.П. Козир
