- у відборі зразків приймали участь представники ТОВ «Укрхімресурс» (в.о. начальника лабораторії Гунько О.М., інженер-лаборант ОСОБА_4 , комірник ОСОБА_6 ) та представники ТОВ «Нікспецтранс» (представник Амбарцумян А. С.);

- на відбір проб складено акти відбору проб за № В-115/1 від 27.02.2019 та за № В-115/2 від 27.02.2019, які є невід`ємною частиною даних висновків;

- по два зразки середньої проби № 1 та № 2 залишені на відповідальне зберігання у вантажоодержувача, 2 зразки (один - за № 1, один - за № 2) направлені для дослідження у Випробувальний та науково-дослідний центр харчової та промислової продукції ДП «Дніпропетровський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації».

Вищевказані експертні висновки підписано 28.03.2019 експертом С. Я. Теплицькою. До висновків додано додаткові аркуші з висновками.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами здійнювалось досудове врегулювання спору.

20.02.2019 позивачем ТОВ «Укрхімресурс» направлено на адресу відповідача ТОВ МП «Термінал-УХЗС» лист № 17, в якому позивач зазначив, що ТОВ МП «Термінал-УХЗС» завантажив автомобілі Вольво НОМЕР_1 , напівпричіп-автоцистерна НОМЕР_2 та Вольво НОМЕР_3 , напівпричіп-автоцистерна НОМЕР_4 , завідомо неякісним вантажем, що призвело до втрати гліцерину сирого на загальну суму 284 951, 68 грн. У листі позивач вимагав відшкодувати збитки у розмірі 284 951, 68 грн. (том 1, арк. 56-58).

22.02.2019 у відповідь на лист від 20.02.2019 року № 17 відповідач ТОВ МП «Термінал-УХЗС» направив на адресу позивача ТОВ «Укрхімресурс» лист № 10, в якому відповідач зазначив, що до зобов`язань експедитора відповідно до умов договору належить приймання вантажів клієнта на причалах ДБМП, зберігання вантажу у власних резервуарах (забезпечуючи його схоронність по кількості та якісним показникам) та за письмовими інструкціями клієнта здійснювати навантаження вантажу у автоцистерни). Після здійснення завантаження вантажу у автоцистерни експедитор не має зобов`язань по забезпеченню кількісних та якісних показників вантажу (вказані ризики переходять до компанії перевізника або клієнта). Договором не передбачено обов`язку експедитора здійснювати пломбування автоцистерн, які навантажуються в адресу клієнта, жодних інструкцій по пломбуванню вантажу ТОВ «Укрхімресурс» надано не було. ТОВ МП «Термінал-УХЗС» у листі зазначає, що в ході службового розслідування встановлено, що працівниками експедитора пломбування автоцистерн автомобілів Вольво НОМЕР_1 та Вольво НОМЕР_3 не проводилось, пломби були надані на прохання водіїв ОСОБА_3 та Столяренко О.В. Про неможливість завантаження гліцерину сирого неналежної якості свідчить те, що вантаж, належний клієнту, зберігається в окремому резервуарі № 2 об`ємом 5000 тон, який має окрему систему трубопроводів від інших вантажів. Починаючи з 30.01.2019 кожного дня здійснюється відвантаження гліцерину сирого у автоцистерни клієнта. Крім того, 13.02.2019 було завантажено ще дві цистерни, однак претензій щодо якості не було. На думку відповідача ТОВ МП «Термінал-УХЗС», вказане свідчить про зміну якості вантажу саме в проміжок часу його перевезення (том 1, арк. 59-60).

26.02.2019 позивачем ТОВ «Укрхімресурс» направлено на адресу відповідача ТОВ «Нікспецтранс» лист № 31, в якому позивач вимагав відшкодувати збитки у розмірі 284 951,68 грн., завдані ТОВ «Укрхімресурс» внаслідок неналежного виконання умов договору із сторони ТОВ «Нікспецтранс» (том 1, арк. 61-63). Факт направлення листа від 26.02.2019 року № 31 підтверджується копією опису вкладення та фіскальним чеком (том 1, арк. 64).

25.03.2019 ТОВ «Нікспецтранс» направлено на адресу позивача ТОВ «Укрхімресурс» відповідь на претензію (вх. № 19 від 29.03.2019), в якій відповідач зазначив, що відповідальність згідно норм законодавства та умов договору лежить виключно на замовнику перевезення, яким є ТОВ «Укрхімресурс», та вантажовідправнику, яким є ТОВ МП «Термінал-УХЗС». Перед відправкою вантажу будь-яких відборів зразків вантажу та його аналізу в присутності представників ТОВ «Нікспецтранс» не проводилось, як не проводилось такої процедури і під час розвантаження вантажу (том 1, арк. 65-67).

26.07.2019 ТОВ «Нікспецтранс» направлено на адресу ТОВ «Укрхімресурс» лист вих. № 71, в якому ТОВ «Нікспецтранс» зазначило, що слідчими Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області вилучено у ТОВ «Укрхімресурс» та повернуто на відповідальне зберігання ТОВ «Нікспецтранс» транспортні засоби марки Вольво д/н НОМЕР_1 з напівпричепом Wecon д/н НОМЕР_2 та марки Вольво д/н НОМЕР_3 з напівпричепом STL д/н НОМЕР_4 разом із залишком вантажу, який ТОВ «Укрхімресурс» відмовилося приймати в пункті розвантаження, та запропонувало одержати вказаний вантаж за місцезнаходженням ТОВ «Нікспецтранс» протягом місяця (том 1, арк. 69).

Предметом спору у даній справі є відшкодування позивачу відповідачем-1 ТОВ «Нікспецтранс» завданих збитків, які складаються з:

- 293 248, 00 грн. - загальної вартості втраченого вантажу, яка розрахована позивачем, виходячи з умов укладеного між ТзОВ «Укрхімресурс» та ТзОВ «Гліхім» (РФ) договору на переробку сировини № 01112018 від 01.11.2018, специфікацій до нього;

- 2 154, 40 грн. - послуги з експедирування 80 тон вантажу. Вартість послуг експедитора пропорційно кількості вартості втраченого вантажу розраховано позивачем, виходячи зі встановленої умовами договору експедирування комплексної ставки експедитора (вартості) послуг за кожну тону вантажу, помноженої на кількість втраченого вантажу. Оплату послуг за транспортно-експедиторське обслуговування позивач підтверджує платіжними дорученнями на загальну суму 1 458 263, 96 грн. та актом надання послуг на транспортно-експедиторське обслуговування (том 1, арк. 82-89);

- 5 302, 80 грн. - витрат, пов`язані із проведенням експертиз ДП «Дніпростандартметрологія» та Вінницькою торгово-промисловою палатою України. Вартість понесених витрат позивач підтверджує укладеним між ДП «Дніпропетровський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» (виконавець) та ТОВ «Укрхімресурс» договором № 130556 на виконання робіт № 130556 від 07.03.2019, актом здачі-прийняття робіт від 28.03.2019, платіжними дорученнями № 3775 від 21.03.2019 на суму 3 240 грн. та № 3637 від 12.03.2019 від 2 062, 80 грн. (том 1, арк. 90-96);

- 166 950, 00 грн. - упущеної вигоди, яка полягає в тому, що ТОВ «Укрхімресурс» не змогло здійснити переробку сировини у готову продукцію за замовленням ТзОВ «Гліхім» (РФ), відповідно до умов, що передбачені договором на переробку давальницької сировини та специфікацією. Розмір упущеної вигоди позивачем розраховано, виходячи з вартості готової сировини, яка б могла бути виготовлена з сировини (гліцерину сирого);

- 15 048, 41 грн. - інфляційних втрат та 13 973, 30 грн. - 3 % річних. Позивач зазначає, що у ТзОВ «Нікспецтранс» виникло грошове зобов`язання у вигляді відшкодування збитків, у зв`язку з чим позивачем нараховано інфляційні втрати та 3 % річних.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Згідно із частиною третьою статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань. Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача. З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила (п. 5.16 постанови ВП ВС від 18.06.2019 у справі № 920/85/18).

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до частин першої третьої статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Статтею 917 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник зобов`язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.

Відправник повинен пред`явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог.

Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Відповідно до статті 918 Цивільного кодексу України завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 308 Господарського кодексу України вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов`язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем.

Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Частинами першою третьою статті 310 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник зобов`язаний повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу.

Одержувач зобов`язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.

Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно із частиною п`ятою статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 925 Цивільного кодексу України до пред`явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред`явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами).

Позов до перевізника може бути пред`явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Статтею 924 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

У разі якщо вантаж, за втрату чи нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач (відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу, повернувши одержане за його втрату чи нестачу відшкодування.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (надалі - Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні), визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Пунктами 9.1., 9.2., 9.4., 9.5. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що пломбування вантажів проводиться Замовником з його ініціативи або на вимогу Перевізника. Пломбуватися можуть завантажені спеціалізовані автомобілі та причепи (фургони, цистерни, рефрижератори), а також контейнери та окремі вантажні місця. Про опломбування вантажу в товарно-транспортній накладній робиться відмітка із зазначенням змісту відтиску пломби. На пломбах повинні бути контрольні знаки Замовника. Пломби слід навішувати таким чином, щоб виключалася можливість доступу до вантажу без їх знімання або порушення цілості.

Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді (пункт 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Відповідно до пунктів 13.1. - 13.3. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.).

Вантажі, які прибули у непошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць.

Відповідно до пунктів 13.6 - 13.8 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні в разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, перевізник i вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин i суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу Перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами.

Експертиза проводиться у присутності представників Перевізника і Замовника. Результати експертизи оформляються актом. Акт експертизи підписується експертами й особами, які були присутні при проведенні експертизи.

Витрати по експертизі (винагорода експерту, вартість його проїзду в належних випадках від місця роботи або проживання до місця видачі вантажу і назад та ін.) оплачуються Перевізником або Замовником залежно від того, хто проявив ініціативу по виклику експерта. В подальшому витрати по проведенню експертизи відносяться на сторону, яка буде у встановленому порядку визнана винною в недостачі, ушкодженні або зіпсутті вантажу.

Відповідно до пунктів 15.1 - 15.6 Правил № 363 у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом, що може бути складений у паперовій або електронній формі, за формою, що наведена в додатку 4.

Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини: а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.

Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом.

При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони.

Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної зазначається дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.).

Відповідно до приписів пунктів 6, 26 28 Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за якість, затвердженої Держарбітражом СРСР від 25.04.1966 за №П-7, перевірка якості та комплектності продукції, яка надійшла в тарі, здійснюється при розкритті тари. У всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки, іншими обов`язковими правилами або договором для визначення якості продукції передбачений відбір зразків (проб), особи, які приймають участь у прийнятті продукції за якістю, зобов`язані здійснити відбір зразків (проб) цієї продукції. Відбір зразків (проб) здійснюється в точній відповідності вимогам вказаних вище нормативних актів. Про відбір зразків (проб) складається акт.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач, обґрунтовуючи належну якість вантажу, відвантаженого відповідачу ТОВ «Нікспецтранс», посилається на сертифікат якості SAIPOL SCS 1901030088 від 27.12.2018, складеному на англійській та французькій мові, відповідно до якого масова доля чистого гліцерину становила 80%. Як пояснено представником позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.04.2021, вказаний сертифікат якості видано на всю партію вантажу у кількості 4504,581т, що прибув морським транспортом та прийнятий ТОВ МП «Термінал-УХЗС» за генеральним актом №1 від 16.01.2019 на зберігання у береговому резервуарі об`ємом 5000т.

Судова колегія, дослідивши вказаний доказ, зазначає, що вказаний документ не є належним доказом на підтвердження якості вантажу у розумінні статей 73, 74, 76 Господарського кодексу України, оскільки він не підтверджує якість саме тієї партії вантажу у кількості 4504,581т, що прибула морським транспортом на адресу позивача та прийнята ТОВ МП «Термінал-УХЗС» за генеральним актом №1 від 16.01.2019 на зберігання у береговому резервуарі об`ємом 5000т, та не містить підпису лабораторії.

Посиланна скаржника на те, що вантажні митні декларації є належним підтвердженням якості вантажу, судовою колегією відхиляються, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що при оформленні митницею вказаних документів здійснювався аналіз товару (гліцерину сирого).

Судовою колегією встановлено, що відповідачем-2 ТОВ МП «Термінал-УХЗС» вантаж, який прибув морським транспортом та прийнятий ТОВ МП «Термінал-УХЗС» за генеральним актом №1 від 16.01.2019, розміщено на зберігання у береговому резервуарі об`ємом 5000т без проведення лабораторних випробувань якості вантажу.

У зв`язку з наведеним позивачем не доведено якість гліцерину, що прибув морським транспортом та був розміщений на зберігання у береговому резервуарі ТОВ МП «Термінал-УХЗС».

В подальшому вантаж із вказаної партії відвантажено ТОВ «Нікспецтранс» для його перевезення позивачу за укладеним між ними договором про надання транспортних послуг №1901 від 08.01.2019.

Обидві сторони під час здійснення перевезення допустили порушення умов договору, а саме:

в порушення умов пункту 1.4 договору № 1901 замовником заявки не направлялись;

в порушення умов підпункту 2.1.2 пункту 2.1. договору № 1901 виконавцем сертифікат про миття не складався, а позивач не скористався передбаченим пунктом 4.5. договору № 1901 правом проведеня аналізу транспорту виконавця, пред`явленого під завантаження, на перевірку можливих залишків продуктів від попередніх перевезень та не вимагав від виконавця усунення недоліків або заміни транспорту;

в порушення підпункту 2.2.2. пункту 2.2. договору №1901 та пункту 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Мінтрансу №363, позивачем не забезпечено перед завантаженням вантажу у автотранспорт відповідача проведення лабораторних аналізів з видачею сертифікату якості або іншого документа про якість вантажу, який перевозився згідно із товарно-транспортною накладною № ОТ-0000085-Н від 12.02.2019 (автомобіль Вольво реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп/напівпричіп НОМЕР_2 ; водій ОСОБА_2 ) та згідно із товарно-транспортною накладною № ОТ-0000086-Н від 12.02.2019 (автомобіль Вольво реєстраційний номер НОМЕР_3 та причіп/напівпричіп НОМЕР_4 ; водій ОСОБА_3 ).

Таким чином, вантаж двічі перевантажувався (із судна в береговий резервуар і з берегового резервуара в автотранспорт), і жодного разу якість гліцерину не встановлювалася, у зв`язку з чим неможливо встановити на якому етапі відбулося суттєве погіршення якості вантажу.

Після завантаження до автотранспорту вантаж було опломбовано, що вбачається із товарно-транспортних накладних, в яких зазначено номери пломб, а також із акту встановлення невідповідності якості вантажу від 15.02.2019, складеного представниками позивача та водіями ТОВ «Нікспецтранс», в якому зазначено: «Після завантаження вказаних автомобілів на ТОВ МП «Термінал-УХЗС», представниками ТОВ «МП Термінал УХЗС» опломбовано напівпричіп-автоцистерну ВЕ 88-24 ХТ пломбами L56872881, L56872882, L56872883, L56872884; напівпричіп-автоцистерну ВЕ 21-73 ХО пломбами L56872874, L56872875, L56872876, L5687287, L56872878 , L56872879. Під час приймання вантажу було встановлено цілісність пломб, після чого представниками ТОВ «Укрхімресурс» інженером-лаборантом ОСОБА_4 та начальником лабораторії Полістрат Л.Л. відібрано зразки вантажу».

Доводи скаржника про те, що він не давав розпорядження ТОВ МП «Термінал-УХЗС» на пломбування транспортних засобів, ТОВ МП «Термінал-УХЗС» пломбування не здійснювало, а пломби були передані водіям ТОВ «Нікспецтранс» на їх прохання, підтвердженням чого є лист ТОВ МП «Термінал-УХЗС» №65 від 22.02.2019 та відеоматеріали, надані з листом ТОВ МП «Термінал-УХЗС», суд оцінює критично, оскільки наявність пломб зафіксовано в товарно-транспортних накладних, яким перевозився вантаж, та в акті встановлення невідповідності якості вантажу від 15.02.2019, в якому позивач сам визнав, що ТОВ МП «Термінал-УХЗС» вантаж було опломбовано та доставлено позивачем без пошкодження пломб.

Стосовно наданого позивачем відеозапису завантаження транспортних засобів на території ТОВ МП «Термінал-УХЗС» (том 1, арк. 119), то судом першої інстанції в судовому засіданні 09.11.2020 досліджено вказаний доказ та встановлено, що в наданих позивачем відеозаписах неможливо встановити номера автомобілів, які подано під завантаження. Крім того, відеозапис на один з автомобілів не містить дати та часу завантаження вантажем.

Твердження скаржника про те, що його представник не бачив, яке саме відео досліджувалось судом, оскільки брав участь в режимі відеоконференції, судовою колегією відхиляються з підстав того, що вказаний відеозапис надано самим позивачем при зверненні із заявою про зміну предмета позову як на доказ того, що вантаж ТОВ МП «Термінал-УХЗС» не пломбувався. Окрім того, позивач не був позбавлений права, передбаченого статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, ознайомитися з матеріалами справи, зробити з них витяги та копії, проте не скористався таким правом.

Отже, 15.02.2019 вантаж прибув до пункту призначення з цілими пломбами на двох автомобілях, що свідчить про відсутність доступу до вантажу. Також вантаж прибув у непошкоджених цистернах, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідних актів, складених ТОВ «Укрхімресурс» та ТОВ «Нікспецтранс» відповідно до пунктів 15.1. 15.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Як вказано в акті встановлення невідповідності якості вантажу від 15.02.2019, підписаного представниками ТОВ «Укрхімресурс» та водіями ТОВ «Нікспецтранс», в цей день представниками позивача було відібрано зразки вантажу, які за результатами виконаних позивачем лабораторних досліджень не відповідають якісним показникам. При цьому, в акті не зазначено кількість відібраних зразків вантажу, їх вагу, маркування тощо. Під час відбору проб представники ТОВ «Нікспецтранс» не були присутні.

В свою чергу, 19.02.2019 позивач склав ще один акт відбору зразків гліцерину сирого з автоцистерн (із зазначенням кількості екземплярів відібраних зразків та їх маркування), проте без участі представників відповідача ТОВ «Нікспецтранс».

В подальшому, 28.03.2019 року Вінницькою ТПП проведена експертиза на замовлення позивача, яку здійснено на підставі листа-заявки позивача № 18 від 05.02.2019, тобто ще до здійснення перевезення вантажу відповідачем. Як вбачається з експертних висновків, на дослідження подано відібрані зразки гліцерину згідно актів від 27.02.2019, що дозволяє суду стверджувати, що фактично експертизу проведено на підставі зразків вантажу, який перебував у відкритих автоцистернах (пломби знято 15.02.2019) майже два тижні. При цьому, представниками ТПП за участю позивача відібрано зразки вантажу з автоцистерн, які знаходились весь цей час на території позивача. В свою чергу, суду не подано жодного доказу на підтвердження участі представників ТОВ «Нікспецтранс» під час відбору зразків.

До експертних висновків не додано акти відбори проб, на які міститься посилання у самих висновках.

Матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував участь представників ТОВ «Нікспецтранс» у відборі проб вантажу та проведенні експертизи вантажу.

При цьому, відбір проб повинен здійснюватись за участю представників замовника та перевізника саме під час прийняття вантажу замовником та перевірки якості. Відтак, проведення експертизи на підставі зразків, які відібрано представниками позивача через два тижні після зняття пломб, є порушенням чинного законодавства.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про недоведеність самого факту втрати вантажу (через погіршення якості), що в свою чергу виключає відповідальність перевізника за втрату вантажу.

Відтак, у зв`язку з недоведеністю втрати вантажу, судом апеляційної інстанції не надається правова оцінка всім елементам, необхідним для складу цивільного правопорушення для відшкодування збитків.

Посилання скаржника на порушення судом норм процесуального права, оскільки судом не було розглянуто клопотання позивача про зміну процесуального статусу ТОВ МП «Термінал-УХЗС» з відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, судовою колегією відхиляються, оскільки вказане клопотання позивача розглянуто судом першої інстанції в підготовчому судовому засіданні 11.09.2020, та у задоволенні якого відмовлено, що вбачається з протоколу судового засідання від 11.09.2020 та ухвали про продовження строку підготовчого провадження і відкладення підготовчого засідання від 11.09.2020.

Доводи скаржника про те, що місцевим господарським судом в порушення положень Господарського процесуального кодексу України не прийнято документ про якість вантажу, який складений англійською та французькою мовами, та не витребувано від позивача офіційного перекладу наданих доказів, що є порушенням права позивача на справедливий захист, є безпідставними, оскільки частинами першою і четвертою статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а вказане судове рішення слід залишити без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімресурс» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.11.2020 у справі №915/176/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.04.2021.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран