ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/733/21 Справа № 175/1886/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Шабанов А. М. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2015 року по справі за позовом прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у Дніпропетровській області до Кіровської селищної ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у Дніпропетровській області звернулась до суду із позовом до Кіровської селищної ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення.

Позов мотивовано тим, що рішенням 22сесії 4скликання Кіровськоїселищної радиДніпропетровського районуДніпропетровської областівід 23березня 2005року «Проприватизацію земельнихділянок» в частині передачі земельних ділянок ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 прийнято з порушенням ст.ст. 116, 118 ЗК України, проект відведення вказаної земельної ділянки не розроблявся, погодження компетентних органів не отримувались. Зазначене рішення видано лише на підставі акту виносу в натурі меж земельної ділянки і розбивки будівель, в якому до того ж відсутній підпис представника Кіровської селищної ради. Крім того, земельні ділянки, знаходяться у прибрежній захисній смузі річки Дніпро, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Держсільгоспінстпекції у Дніпропетровській області від 01 лютого 2013 року. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель, а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худовби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;влаштування звалищ сміття, гноєсхочищ, накопичувачів рідких та твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

Рішенням Дніпропетровського райсуду Дніпропетровської області від 18 вересня 2015 року задоволено позов Прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у Дніпропетровській області до Кіровської селищної ради, ухвалено визнати недійсним рішення 22 сесії 4 скликання Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області «Про приватизацію земельних ділянок» від 23 березня 2005 року в частині передачі земельних ділянок ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 в розмірі 1500кв.м., розташованих відповідно за адресами: АДРЕСА_1 .

Рішення суду мотивоване тим, що рішення 22 сесії 4 скликання Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 23 березня 2005 року «Про приватизацію земельних ділянок» в частині передачі земельних ділянок ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 прийнято з порушенням чинного законодавства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що рішенням 22 сесії 4 скликання Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 23 березня 2005 року «Про приватизацію земельних ділянок» вирішено питання щодо приватизації земельних ділянок громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 кожному - у розмірі 1500кв.м., розташованих відповідно за адресами: АДРЕСА_2 (а.с. 9).

Дане рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: проект відведення вказаної земельної ділянки не розроблявся, погодження компетентних органів не отримувались.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеного головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням та охороною земель державним інспектором Державної інспекції сільського господарства у Дніпропетровській області від 01 лютого 2013 року встановлено, що земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_1 розміщені у прибережно-захисній смузі рокуДніпро (а.с.22-24).

Відповідно до топографо-геодезичної схеми вказані земельні ділянки знаходяться у 100-метровій прибережній смузі річки Дніпро, а саме на відстані від 17,72м до 21,32м від ріки (а.с.47).

Задовольняючи позовні вимоги районний суд обґрунтовано виходив з того, що рішення 22 сесії 4 скликання Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 23 березня 2005 року «Про приватизацію земельних ділянок» в частині передачі земельних ділянок ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 прийнято з порушенням чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Так, відповідно до ч. 2, 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За положеннями ст. 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі ст. 83, 84 ЗК України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 80 ЗК України передбачено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 22 цього Кодексу.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З аналізу наведеного вище вбачається, що у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних правовідносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характе року У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права оренди земельної ділянки), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Положеннями ст.13 Конституції України, зокрема, передбачено, що земля, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об`єктами права власності українського народу і кожний громадянин має право користуватись природними об`єктами права власності народу. За ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується виключно відповідно до закону.

Законодавством України встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. Так, відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.83, ч.4 ст.84 ВК України землі водного фонду не можуть бути передані у приватну власність, а за вимогами ч.4 ст.59 ЗК України, ч.2 ст.85 ВК України земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів із земельного фонду можуть передаватись громадянам та юридичним особам лише у тимчасове користування на умовах оренди.

За положеннями ч.1,2 ст.60 ЗК України, ч.2 ст.88 ВК України вздовж річок з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Для великих річок прибережні смуги встановлюються по їх берегах шириною 100 метрів.

При цьому вимогами п.г ч.2 ст.61 ЗК України, п.4 ст.89 ВК України у прибережних захисних смугах уздовж річок забороняється будівництво будь-яких споруд.

Доводи апеляційної скарги про те, що акт перевірки складений з порушенням та не стосується предмету спору, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки актом чітко встановлений факт знаходження спірних земельних ділянок у 100-метровій прибережній смузі р.Дніпро та підтверджується і відповідною топографо-геодезичною схемою.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем при зверненні до суду порушено строк позовної давності, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки порушення вимог земельного законодавства виявлено та зафіксовано Державною інспекцією сільського господарства у Дніпропетровській області у відповідному акті, складеному 01 лютого 2013 року, а з позовом в інтересах держави в особі вказаного державного органу прокурор звернувся 14 травня 2015 року, тобто в межах трирічного строку для такого звернення.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не враховано при вирішенні даного спору преюдиційного значення є постанова Жовтневого райсуду м. Дніпропетровськ від 02 серпня 2013 року Колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за предметом адміністративного позову за вказаною постановою з`ясовувалась законність іншого рішення - рішення 9 сесії 5 скликання Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 12 грудня 2006 року про розгляд протесту прокурора.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження і при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

З`ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2015 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т. Р. Куценко