Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представниківсторін,що з`явились, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В силувимог ст.367ч.1ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В силу вимог ст. 374 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п.1).…змінити рішення (п.2).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для …зміни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ст. 376 ч. 4 ЦПК України).

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд, першої інстанції, правильно відмовляючи у задоволенні позову позивача у цій справі, правильно керувався ст.ст. 2-4, 12-13, 17-18, 76-82, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268,274 ЦПК України.

Суд першої інстанції також при вирішенні цієї справи правильно встановив та виходив із такого.

Відповідно додовідки доакту МСЕКсерія 12ААА№305672від 18.07.2017року ОСОБА_1 є особоюз інвалідністю2групи з01.08.2019(а.с.7), має статус учасника бойових дій посвідчення, копія а.с.7).

Згідно з договором купівлі-продажу від 14.09.2009 року ТОВ «СПС-Ріелт» продало, а Державна іпотечна установа придбала квартиру АДРЕСА_1 (копія а.с. 9-11).

12.10.2009 року ОП ЗМБТІ провело реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за Державною іпотечною установою (а.с. 12-13).

Відповідно до розпорядження голови Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради від 14.01.2010 року № 23, зазначена квартира включена до числа службового житлової площі ГУ МВС України в Запорізькій області.

Відповідно до рішення виконкому Запорізької міської ради №625/3 від 24.10.2016 року квартира АДРЕСА_1 виключена з числа службових приміщень та вирішено оформити ордер на вказану квартиру ОСОБА_1 на сім`ю з 5 осіб (а.с. 29).

Відповідно до ордеру №371 від 01.11.2016 року, виданого виконкомом Запорізької міської ради Касай Д.І. отримав право на зайняття житлового приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_2 на сім`ю у кількості 5 осіб (а.с. 8).

Відповідно до листа №5426/15/28 від 15.11.2018 року (а.с. 14-19) Державна іпотечна установа повідомила представника позивача про те, що майно установи є державною власністю і закріплено за нею на праві господарського ведення. Розподіл квартири проведений відповідно до поіменних списків громадян, яким надають квартири, що придбані Державною іпотечною установою, у м. Запоріжжі, затверджених Розпорядженням КМУ від 29.12.2009 року №1665-р. 06.01.2010 року на виконання вимог Постанови КМУ від 5.08.2009 р. №832 «Питання забезпечення житлом окремих категорій громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов», Розпорядження КМУ від 3.09.2009 року №1947-р «Про придбання квартир для забезпечення житлом громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов» та Розпорядження КМУ від 29.12.2009 року №1665-р «Питання надання громадянам квартир, що були придбані ДІУ в м. Запоріжжі» квартира була передана МВС України згідно з актом прийому-передачі квартир від 6.01.2010 року для забезпечення житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Передача квартири для проживання не передбачає переходу права власності на неї. 27.07.2011 року КМУ було прийнято Постанову №855 «деякі питання передачі квартир, придбаних ДІУ», якою був затверджений Порядок безоплатної передачі квартир, що придбані Установою відповідно до актів КМУ та знаходяться на її балансі. Відповідно до п.2 Порядку №855 квартири передають безоплатно відповідно до актів КМУ в управління відповідного органу (Міноборони, МВС та інших). 4.05.2012 року на виконання вимог Постанови №855 комісією, створеною на підставі Наказу МВС України №632к від 3.05.2012 року був складений та підписаний Акт приймання-передачі квартир, придбаних ДІУ, згідно з яким квартира АДРЕСА_1 безоплатно передана в управління МВС України і на балансі ДІУ не перебуває.

Згідно з інформацією, викладеною у листі №374/04/14-2019 від 25.03.2019 року (а.с. 25) ГУНП в Запорізькій області повідомило представника позивача ОСОБА_2 про те, що право оперативного управління чи господарського відання за МВС України на спірну квартиру не проводилася.

Відповідно до рішення державного реєстратора № 48193398 від 12.08.2019 року (а.с.32), зазначено, що оскільки за Державною іпотечною установою за договором купівлі-продажу зареєстровано право власності, а не право господарського відання, реєстрація права власності та іншого речового права на квартиру, відбулася з порушенням вимог чинного законодавства, проведення державної реєстрації права оперативного управління за ГУ МВС України в Запорізькій області неможливо. В рішенні також зазначено, що внесення змін до записів Реєстру неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У даній справі позивач не заявляє самостійних вимог щодо оспорювання права власності на квартиру АДРЕСА_1 (визнання за ним права власності, витребування майна тощо).

Позивач просив скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (квартиру) та зобов`язати відповідача зареєструвати право оперативного управління на спірну квартиру за ГУМВС України в Запорізькій області.

Порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об`єкти незавершеного будівництва (далі - державна реєстрація прав), а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5, тут і далі в редакції, яка діяла на момент здійснення оскаржуваної державної реєстрації (далі по тексту - Тимчасове положення).

Згідно пункту 1.3 Тимчасового положення державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Проведення державної реєстрації прав у межах території однієї адміністративно-територіальної одиниці реєстраторами декількох БТІ не допускається.

Пунктом 2.1 Тимчасового положення встановлено, що для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.

Відповідно до пункту 2.2 Тимчасового положення заява про державну реєстрацію прав подається реєстратору того БТІ, яке здійснює свою діяльність відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об`єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.

Відповідальність за достовірність та повноту інформації у заяві про державну реєстрацію прав та доданих документах несе(уть) заявник (заявники).

У своїх діях реєстратор БТІ керується законодавством України.

Відповідно до пункту 3.5 Тимчасового положення реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо: заявлене право не є таким, що підлягає державній реєстрації відповідно до Положення; із заявою про державну реєстрацію прав звернулась особа (особи), яка не може бути заявником відповідно до Положення; об`єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, розташований у межах території, на якій свою діяльність здійснює інше БТІ відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав; подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; заявлене право вже зареєстроване; не проведено технічну інвентаризацію об`єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об`єкт; право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом; право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло з порушенням встановленого порядку відчуження; відчуження або інше визначення юридичної долі об`єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився; у тридцятиденний строк з моменту надіслання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав заявником (заявниками) не усунено обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

Таким чином, Тимчасове положення містить вичерпний перелік підстав, при наявності яких державний реєстратор відмовляє в проведенні державної реєстрації.

Окрім того, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі в редакції від 1.05.2009 року, яка діяла на момент вчинення оскаржуваних реєстраційних дій) визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно із абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Право на судовий захист реалізується фізичними та юридичними особами шляхом звернення до суду у передбачених законом процесуальних формах, зокрема, шляхом пред`явлення позову через суд до зобов`язаної особи (право на позов).

У свою чергу захист права досягається шляхом застосування судом визначених законом матеріально-правових заходів примусового характеру, за допомогою яких здійснюється відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав особи, компенсація втрат, викликаних правопорушенням, а також вплив на правопорушника з метою припинення або попередження правопорушення.

З наведеного вбачається, що право на позов здійснюється особами лише з приводу такого правовідношення, в якому володілець права на позов та його супротивник перебувають в якості суб`єктів, а їх відносини є приводом для судового процесу. Звертатися до суду з позовом можливо лише для захисту такого права, яке, за твердженням позивача, належить йому, або визнання такого юридичного стану, в якому позивач, за його твердженням, є безпосередньо заінтересованим.

Позов є нерозривно пов`язаним з наявністю у позивача юридичного інтересу щодо власних прав та обов`язків, а наявність останнього - обумовлює можливість винесення судом рішення по суті справи на користь позивача (правова вигода від судового рішення).

Отже, з самого поняття правової вигоди від судового рішення вбачається, що юридичний інтерес у позивача відсутній в усіх випадках, коли така вигода не може бути досягнута, зокрема, якщо рішення нездатне позитивно відобразитись на правовій сфері позивача, як, наприклад, за відсутності правовідносин між позивачем і відповідачем, відсутності у позивача суб`єктивного права, про яке він стверджував у позові тощо.

Нормативно зміст цього висновку можна розкрити такими виразами, як "неможна пред`являти позови по чужим правовідносинам", або "неприпустимо звертатися до суду зі спорами, що не мають практичного правового характеру" тощо.

Юридичний інтерес у судовому процесі уявляє ту правову вигоду, яку може принести позивачу судове рішення, а саме - укріплення прав позивача шляхом їх авторитетного підтвердження судом, в силу чого вони набувають ознак безспірності.

З точки зору теорії процесуального права наявність у позивача юридичного інтересу є однією з абсолютних умов виникнення і розвитку судового процесу. І навпаки, відсутність юридичного інтересу - має наслідком припинення процесу із знищуваною силою негайно, як тільки з`ясовується ця обставина.

Таким чином, при встановлені відсутності у позивача юридичного інтересу, відсутність в нього права на позов у матеріально-правовому значенні, має наслідком відмову в задоволенні позову.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Положеннями статті 2 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За своїм змістом державна реєстрація є актом індивідуальної дії, який вчиняється державним реєстратором стосовно речових прав конкретної фізичної чи юридичної особи.

У справі, що розглядалась, суд першої інстанції правильно встановив, що право власності на спірну квартиру було зареєстровано 12.10.2009 ОП «ЗМБТІ» за Державною іпотечною установою на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 14.09.2009 року. Вказаний правочин не визнавався недійсним.

Позивач не є власником вказаної квартири, а є наймачем відповідно до ордеру №371 від 1.11.2016 року, виданого виконкомом Запорізької міської ради на зайняття житлового приміщення квартири.

Хоча, суд першої інстанції правильно встановив, що жодні цивільно-правові чи публічно-правові відносини саме між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем - Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради (державним реєстратором) не виникали, оскільки на цей час право власності на спірну квартиру зареєстровану за Державною іпотечною установою, то вона перебуває у державній власності, а не у комунальній.

Проте, помилковим є висновок суду першої інстанції у цій справі в частинівідмови у задоволенні позовних вимог позивача щодо скасування державноїреєстрації прававласності нанерухоме майно з реєстраційним номером 24102174 квартири АДРЕСА_1 , проведеної 12.10.2009 року ОП «ЗМБТІ» за Державною іпотечною установою по суті з підстав того, що:

- реєстрація права власності на квартиру за Державною іпотечною установою відбулася ще до видачі ордеру на зайняття вказаної квартири, а тому не могла вплинути на права та обов`язки позивача стосовно житлового приміщення, оскільки вони ще не виникли;

- позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що він має які-небудь речові права чи зареєстровані обтяження по відношенню до спірної квартири, які б порушувались внаслідок реєстрації (переходу) права власності на неї.

Оскільки, хоча визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідача й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц(пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Позивач, звернувшись із позовом щодо захисту його права на вищезазначену квартиру АДРЕСА_1 , яка перебуває лише укористуванні його та членів його сім`ї, фактично оспорює право власності на цю квартиру Державної іпотечної установи, яка визначена у позовній заяві позивача у цій справі лише як третя особа, а не відповідач.

Хоча спір проскасування державноїреєстрації речовогоправа нанерухоме майномає розглядатисьяк спір,пов`язанийз порушеннямцивільних правпозивача нанерухоме майноіншою особою,за якоюзареєстроване відповідне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа,речове правона майноякої оспорюєтьсята щодоякої здійсненозапис уДержавному реєстріречових правна нерухомемайно.

При вищевикладених додатково встановлених апеляційним судом фактичних обставинах цієї справи:

- ОСОБА_1 є неналежним позивачем у цій справі щодо позовних вимог про зобов`язання Департаментуреєстраційних послугЗапорізької міськоїради зареєструватиправо оперативного управління за ГУМВС України в Запорізькій області, оскільки, апеляційним судом встановлено, що ГУМВС України в Запорізькій області на це його не уповноважувало у цій справі (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні), саме останнє має право самостійно звертатись до відповідного суду із відповідним позовом в разі, коли вважає, що його права при вищевикладених обставинах Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради будь-яким чином порушені;

-Департамент реєстраційнихпослуг Запорізькоїміської ради єненалежним відповідачем у цій справі в частині позовних вимог позивача ОСОБА_1 щодо скасуваннядержавної реєстраціїправа власностіна нерухомемайно з реєстраційним номером 24102174 квартири АДРЕСА_1 , проведеної 12.10.2009 року Орендним підприємством ЗМБТІ за Державною іпотечною установою, оскільки, належним відповідачем в частині цих позовних вимог є власник цієї квартири - Державна іпотечна установа, за якою зареєстроване це право у вищезазначеному державному реєстрі.

Відповідно дост. 51 ЦПК Українисуд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження… залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження…за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Проте, апеляційним судом встановлено, що позивач у цій справі клопотання про залучення в якості співвідповідача Державної іпотечної установи чи заміну неналежного відповідача належним в частинівказаних позовнихвимог у суді першої інстанції не заявляв, воно не було предметом розгляду суду першої інстанції, тому суд першої інстанції правильно розглядав дану справу в межах заявлених у цій справі позовних вимог позивача на підставі доказів сторін, яким надав певну оцінку, та, відповідно, воно не може і не є предметом апеляційного перегляду у цій справі в силу вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України.

При цьому, апеляційним судом також додатково встановлено, що з боку Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради права ОСОБА_1 при вищевикладених обставинах не були порушені. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.