Єдиний унікальний номер 229/693/21

Номер провадження 2/229/382/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2021 р. Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого судді: Гонтар А.Л.,

при секретарі судового засідання: Білик О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати ,

ВСТАНОВИВ:

позивач 15 лютого 2021 року звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати.

В позові зазначив, що він працював у виробничомупідрозділі структурногопідрозділу «Донецькадирекція залізничнихперевезень» регіональноїфілії "Донецьказалізниця"публічного акціонерноготовариства "Українськазалізниця".Позивача було звільнено з роботи 17 липня 2017 року на підставі п.1ст.40 КЗпП Українив зв`язку із скороченням штату. Просить стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену йому заробітну плату за період з березня 2017 року по липень 2017 року в сумі 20717,05 грн.

По теперішній час суми, що належать позивачу від відповідача не виплачені.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 22 лютого 2021 року провадження в справі було відкрито та справу призначено до підготовчого засідання на 05 березня 2021 року, та витребувано письмові докази по справі (а.с. 26-27).

Ухвалою суду від 30 березня 2021 року підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи до судового розгляду по суті на 14 квітня 2021 року (а.с. 41-42).

Представник відповідача АТ "Українська залізниця" 13 квітня 2021 року надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне.

З 16.03.2017 року, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 року №62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», також передачі з непідконтрольної території первинних документів.

За першуполовину березняпозивачу нарахованийаванс всумі 1785,80 грн., який позивач отримав 21.08.2017 року. Інша заборгованість з заробітної плати перед позивачем за період березень липень 2017 року у відповідача відсутня. Нарахування заробітної плати за інші періоди (друга половина березня липень 2017 року) не здійснювалося через відсутність первинних документів.

Через відсутність визнаної АТ Укрзалізниця заборгованості з невиплаченої заробітної плати за період березень липень 2017 року, вимогу щодо стягнення компенсації за втрату частини доходів відповідач вважає безпідставною та необґрунтованою.

Виходячи з викладеного у відзиві відповідач АТ "Українська залізниця" просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача до АТ "Українська залізниця".

В судове засідання представник позивача та позивач не з`явилися, позивач надав заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначив, що позовні вимоги він підтримує в повному обсязі, просить справу розглянути у його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином - судовими повістками про виклик. Надали клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

З огляду на таке, суд вважає за можливе відповідно дост. 247 ЦПК України, розглянути справу у відсутності сторін, без фіксації судового процесу, на підставі наявних у суду доказів.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Суд, встановив, що правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать державі, визначеноЗаконом України від 23.02.2012 № 4442-VI «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»(далі Закон № 4442-VI).

Згідно п.6 ст.2РозділуІІ Закону № 4442-VI, товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено Статут ПАТ «Укрзалізниця».

Згідно з пунктів 1, 2, 12 Статуту ПАТ «Укрзалізниця» є юридичною особою, утвореною відповідно доЗакону № 4442-VI,постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. N 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»(далі Постанова № 200); Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації.

Державну реєстрацію ПАТ «Укрзалізниця» здійснено 21 жовтня 2015 року, про що свідчить відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно доЗакону № 4442-VIпостановою № 200, утворено ПАТ «Укрзалізниця» на базі Укрзалізниці, підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

До переліку, наведеного у зазначеному додатку, включено ДП «Донецька залізниця».

Відповідно до частини 4ст.36 КЗпП Україниу разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

За змістом частини 1ст.104 ЦК Україниюридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31.10.2018 року, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменоване його в акціонерне товариство «Українська залізниця». Таким чином, товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємства залізничного транспорту.

Отже, АТ «Укрзалізниця» є належним відповідачем по справі.

Частиною 1ст. 94 КЗпП Українипередбачено, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю і заробітну плату, право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Так, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

В частині статті 115 КЗпП України зазначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідност. 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені вст. 116 цього Кодексу. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з вимогами статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже,закономпередбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати.

Статтею 110 КЗпП Українивстановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Уст. 30 Закону України «Про оплату праці»міститься аналогічна норма, доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Відповідно дост. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1ст. 89 ЦПК Українипередбачено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в його трудовій книжці, наказом про припинення трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблено відповідачем. Таким чином, суд вважає, що ПАТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.

Так, трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , виданою 01 вересня 2000 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджено, що позивач у період з 16 жовтня 2003 року по 17 липня 2017 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, на день звільнення обіймав посаду оглядача-ремонтника вагонів 5 розряду у виробничому підрозділі «Ясинуватське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с. 9-11).

Позивача було звільнено 17 липня 2017 року на підставі п.1ст.40 КЗпП України в зв`язку із скороченням штату (наказ № 5656/ДН-ос від 10 липня 2017 року). Відповідачем прийнято рішення про нарахування та виплату компенсації за невикористану відпустку 8 днів та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. Не відпрацьовані дні відсутні (а.с. 12).

З наданих позивачем табуляграм - розрахунків заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року вбачається , що ОСОБА_1 нараховано: в березні 2017 року всього нараховано 10276,67 грн., до виплати 8171,83 грн., в квітні 2017 року всього нараховано 1849,73 грн., до виплати 1470,88 грн. , в травні 2017 року всього нараховано 2801,02 грн., до виплати 2227,32 грн., в червні 2017 року всього нараховано 2783,40 грн., до виплати 2213,31 грн., в липні 2017 року всього нараховано 8358,02 грн., до виплати 6633,71 грн. (а.с.13-17).

Як вбачається з роз`яснень викладених у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 року, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.

Відповідно до листа Мінсоцполітики від 20.10.2017 року № 262/0/101-17 чіткої форми (виду) повідомлення про розмір заробітної плати нормативно-правовими актами не встановлено.

Як правило, на підприємстві працівнику при виплаті заробітної плати надається розрахунковий лист про дані щодо сум, які належать до виплати працівнику, та відрахувань з них.

Тому суд вважає належними та допустимим доказами надані позивачем розрахункові листки, (які не містять номерів та дат) як повідомлення про розмір заробітної плати, що містять відомості про нараховану заробітну плату.

Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі №243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), наданих до суду Костянтинівсько-Дружківськимоб`єднанимуправлінням Пенсійногофонду УкраїниДонецької області(датаформування виписки: 02травня 2018 року) вбачається, що в березні 2017 року відповідачем по справі позивачу ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату в розмірі 8032,07 грн. та у квітні 2017 року 2244,60 (що, до речі, збігається із розміром нарахованої заробітної плати за березень місяць 2017 року, зазначеної в табуляграмі, яка подана позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог); з квітня по липень 2017 року нарахування відсутні (а.с. 21).

Відповідно до довідки про доходи № 207/3 від 06 квітня 2021 року, виданої Структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» в березні 2017 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в сумі 2245,77 грн., до видачі 1785,80 грн.

Згідно до видаткового касового ордера № 592 від 21 серпня 2017 року ОСОБА_1 21 серпня 2017 року отримав заробітну плату за першу половину березня 2017 року в Структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень» у розмірі 1785,80 грн., про що свідчить його підпис в графі одержувач.

З наданих відповідачем довідки про доходи, видаткового касового ордера вбачається, що лише за березень 2017 року ОСОБА_1 нараховано всього 2245,77 грн., до видачі 1785,80 грн. Так, позивач отримав частину заробітної плати за березень 2017 року, чим спростовується його твердження щодо того, що за вказаний місяць він взагалі не отримував заробітну плату, проте включив її у свій розрахунок.

Таким чином, наявні розбіжності у інформації, яка надана відповідачем, а саме довідці про доходи та розрахунку оплати середньої зарплати проведеного позивачем.

Вказане вище не узгоджується із розрахунковими листами, які було надано позивачем.

Оскільки зазначені дані відповідачем частково, не спростовані, а також з огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до висновку, що докази надані позивачем стосовно наявної заборгованості по заробітній платі за березень - липень 2017 року є належними, допустимими, достовірними та достатніми і знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Відповідачем не надано до суду доказів на відсутність заборгованості перед позивачем. Станом на час ухвалення рішення судом заборгованість позивачу відповідачем не виплачена.

З позовної заяви вбачається, що позивач помилково при обчисленні заборгованості по заробітній платі виходив з сум до виплати після утримання податків і обов`язкових платежів, без урахування Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженоїнаказом Держкомстат, від 13.01.2004, № 5, яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників.

Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженоїнаказом Держкомстат, від 13.01.2004, № 5, яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників, зазначенісуминаводяться до утримання прибуткового податку та внесків працівників на обов`язкове державне соціальне страхування (п.1.4 Інструкції).

Частиною 1ст. 13 ЦПК Українипередбачено, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженоїнаказом Держкомстат, від 13.01.2004, № 5,яка міститьосновні методологічніположення щодовизначення показниківоплати праціу формахдержавних статистичнихспостережень зметою одержанняоб`єктивноїстатистичної інформаціїпро розмірита структурузаробітної платинайманих працівників,зазначені суми наводяться доутримання прибутковогоподатку тавнесків працівників на обов`язкове державне соціальне страхування (п.1.4 Інструкції).

Таким чином, оскільки позивачу в день звільнення відповідачем не виплачено всіх сум, що належать йому від АТ «Укрзалізниця», зокрема заробітну плату, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року по липень 2017 року у сумі 23823,07 грн. з утримання податку й інших обов`язковихплатежів.

Згідно зіст. 2 Закону України «Про оплату праці»структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Так, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку зазначені суми підлягають компенсації у зв`язку з порушенням строків.

Закон України від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 47, ст.116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановленихст.116 КЗпП України.

Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Проте заробітна плата не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати і жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини.

Відповідно до частини 1статті 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За положеннямистатті 117 КЗпП Україниобов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Згідностатті 4 КЗпП Українизаконодавство про працю складається зКЗпП Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частини першоїстатті 9 ЦК Україникореспондується з вищевказаною статтеюКЗпП Українищодо застосуванняЦК Українидо врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, а також відшкодування моральної шкоди, що регулюютьсяглавою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК Українипередбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першоїстатті 263 ЦК Українинаведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

З урахуванням викладеного відсутність вини відповідача у непроведені своєчасного розрахунку при звільненні позивача є обґрунтованою.

Згідно ізст. 10 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»протягом терміну дії цьогоЗаконуєдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Унеможливлення виконання обов`язків, передбачених статтями47,83,115та116 КЗпП Україниперед працівниками, що вивільнені, а саме в день звільнення кожному працівникові надати належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області та міста Луганська Луганської області, що є обставинами, які не залежать від волі сторін за трудовим договором, а також мають надзвичайний і невідворотний характер, що підтверджено висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року про наявність обставин непереборної сили та є підставами для звільнення відповідача від відповідальності.

Позивача ОСОБА_1 було звільнено 17 липня 2017 року у зв`язку із скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Тобто на момент звільнення існували форс-мажорні обставини, які є підставою для висновку про відсутність вини підприємства в несвоєчасному розрахунку з позивачем, а тому і відсутні правові підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Відсутність первинної документації, що унеможливлює нарахування заробітної плати та інших виплат не може бути підставою для відмови у задоволені позовних вимог, оскільки працівником доведено, що він продовжував працювати на підприємстві після 20 березня 2017 року (початок дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)), виконував роботу згідно трудового договору отже заробітна плата була йому нарахована, про що відповідач надав відповідні відомості та нарахування.

Таким чином,з відповідачана користьпозивача підлягаєстягненню 23823,07 грн. заборгованості по заробітній платі за березень-липень 2017 року (без утримання податків та обов`язкових платежів).

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у сумі 908,00 грн.

Згідно з п. 1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2021 року становить 2270 грн. 00 коп.

Тобто, за подання позовної заяви підлягає сплаті судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Від сплати судового збору за подачу позову позивач звільнений на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (з наступними змінами і доповненнями).

За частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями12,13,81,89,258,259,263-265 ЦПК України,36, 47, 94, 110, 116,117 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця", ЄДРПОУ 40075815, яке знаходиться за адресою: вул. Єжи Ґедройця, буд.5, м. Київ, 03680, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі за період з березня2017року полипень 2017року в розмірі 23823 (двадцять три тисячі вісімсот двадцять три) грн. 07 коп., з утриманням податку й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь держави, отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), на рахунок отримувача (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення в частині заробітної плати за березень 2017 року в сумі 8030 (вісім тисяч тридцять) грн. 90 коп. з утриманням податку й інших обов`язкових платежів, підлягає негайному виконанню, в іншій частині після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлений 26 квітня 2021 року.

Суддя Дружківського міського

суду Донецької області А.Л. Гонтар