Справа № 766/425/16-ц

н/п 2/766/5327/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

при секретарі Романенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , Херсонська міська рада, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору-купівлі продажу, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, передання транспортного засобу до відділу виконавчої служби, за зустрічним позовом ОСОБА_6 , поданим від імені та в інтересах ОСОБА_7 , до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання частково недійсними договорів поставки та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору застави недійсним,

встановив:

Позивач ФОП ОСОБА_1 07.04.2016 року звернулася до суду з вказаним позовом, свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що через неналежне виконання договорів поставки від 01.02.2013 року №Д-52 та 13.01.2014 року №Д-86, укладених між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_8 , позивач зареєструвала обтяження на рухоме майно ОСОБА_8 . Господарським судом Херсонської області від 19.12.2014 року у справі №923/1508/14 прийнято рішення про стягнення з ФОП ОСОБА_8 469864,98 грн. на користь ФОП ОСОБА_1 .Рішення набрало законної сили 19.02.2015 року. В результаті виконавчого провадження №4702953, відкритого щодо боржника ФОП ОСОБА_8 , було з`ясовано, що автомобіль «Volkswagen Transporter», 2004, державний номер НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_8 , 29.10.2014 року відчужено на користь ОСОБА_2 за довідкою-рахунком №ВІА 830611 від 28.10.2014 року. Таким чином, відчуження автомобіля відбулося через тиждень після відкриття провадження у Господарському суді Херсонської області. Про відчуження автомобіля позивача ніхто не повідомив. 24.02.2016 року позивачем зареєстровано звернення стягнення на зареєстровані ним обтяження. Разом з тим, інше обтяження на автомобіль «Volkswagen Transporter», 2004, державний номер НОМЕР_1 , зареєстроване за ФОП ОСОБА_4 25 лютого 2016 року та 26 лютого 2016 року на адресу ОСОБА_8 та ОСОБА_2 надіслано повідомлення про звернення на предмет забезпечувального обтяження. Протягом 30 днів з дати повідомлення про звернення стягнення, вимоги позивача задоволені не були, автомобіль знаходився у власності ОСОБА_2 . Дії з відчуження автомобіля ОСОБА_1 вважає протиправними. Таким чином, позивач вважає, що ОСОБА_8 та ОСОБА_2 здійснили неправомірне відчуження вказаного автомобіля, чим порушили вимоги ОСОБА_1 на отримання грошових коштів, а в подальшому право на звернення стягнення на автомобіль. У зв`язку з цим, позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу автотранспортного засобу «Volkswagen Transporter», 2004, державний номер НОМЕР_1 , за довідкою-рахунком №ВІА 830611 від 28.10.2014 року; в рахунок погашення заборгованості за договором поставки №Д-52 від 01.02.2013 та №Д-86 від 13.01.2014 року звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме: автотранспортний засіб «Volkswagen Transporter», 2004, державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , шляхом проведення публічних торгів виконавчою службою; для забезпечення збереження об`єкту обтяження, передати вказаний транспортний засіб до ВДВС Дніпровського району м.Херсона; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Ухвалою суддіХерсонського міськогосуду Херсонськоїобласті УсО.В.від 13.04.2016року відкритопровадження усправі тапризначено досудового розгляду.

01.07.2016 року ОСОБА_2 надала до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначила, що позовні вимоги позивача полягають у тому, що між позивачем та ФОП ОСОБА_8 було укладено договори поставки від 01.02.2013 року №Д-52 та 13.01.2014 року №Д-82. Через неналежне виконання обов`язку за вказаними договорами позивачем було зареєстровано обтяження на рухоме майно ОСОБА_8 (померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. За таких обставин між позивачем та ОСОБА_8 виникли цивільні правовідносини, за якими кожна із сторін повинна відповідати за своїми зобов`язаннями згідно умов. Позовні вимоги позивача щодо виконання зобов`язань за вказаними договорами пред`являються саме до ОСОБА_2 , яка взагалі не є стороною у даних правовідносинах, про укладання зазначених договорів не була повідомлена та жодної участі у них не приймала. Також, посилання позивача на той факт, що довідка-рахунок №ВІА 83061 від 28.10.2014 року, за якою відповідач набув права власності, є недійсною, дане твердження відповідач вважає хибним та таким, що не підлягає задоволенню. Дії щодо відчуження вказаного автомобіля були нібито в момент розгляду справи №923/1508/14 у Господарському суді Херсонської області, але в даному процесі участі відповідач не приймав та про розгляд справи не знав. До відповідача перейшло у встановленому законом порядку право власності на зазначений транспортний засіб та відповідачем було реально перераховані (передані) грошові кошти ОСОБА_8 , доказом якого є вказана довідка-рахунок. Про те, що існувала будь-яка заборона на відчуження даного транспортного засобу відповідач не знав. Реєстрацію було проведено УДАІ УМВС України м.Первомайська Миколаївської області, на момент реєстрації вказаного автомобіля вказаної заборони не було, оскільки за таких обставин провести його державну реєстрацію не було б за можливе. Крім цього, позивач посилається на той факт, що відповідач є донькою ОСОБА_8 та відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилося внаслідок його смерті. Відповідачем було подано заяву про відмову у прийнятті спадщини до Першої Херсонської нотаріальної контори в порядку ст.1270 ЦК України, у якій відповідач відмовився від спадщини.

17.08.2016 року позивач надав до суду заяву про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог. Зазначив, що з тексту судових рішень та ухвал Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області та Херсонського міського суду Херсонської області вбачається, що 15.03.2016 року ОСОБА_2 продала/відчужила транспортний засіб «Volkswagen Transporter», 2004 року, за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 , який зареєстрував своє право власності і отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 15.03.2016 року. Вказані дії були вчинені всупереч забороні відчуження даного транспортного засобу. Просить визнати недійсним договір купівлі-продажу автотранспортного засобу «VolkswagenTransporter»,2004,державний номер НОМЕР_1 ,укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 ,за довідкою-рахунком№ВІА 830611від 28.10.2014року;визнати недійнимдоговір купівлі-продажуавтотранспортного засобу«VolkswagenTransporter»,2004року випуску,укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 15.03.2016року (свідоцтвопро реєстраціютранспортного засобу№ НОМЕР_2 від 15.03.2016року);в рахунокпогашення заборгованостіза договорамипоставки №Д-52від 01.02.2013та №Д-86від 13.01.2014,звернути стягненняна предметзабезпечувального обтяження,а саме: автотранспортний засіб «Volkswagen Transporter», 2004, державний номер НОМЕР_1 , який з 15.03.2016 року на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 15.03.2016 року, шляхом проведення публічних торгів виконавчою службою; для забезпечення збереження об`єкту обтяження, передати вказаний автомобіль на зберігання до ВДВС Дніпровського району м.Херсона; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за подання первісного позову та заяви про забезпечення позову в сумі 3906,60 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені за подання заяви про зміну підстав позову та збільшення розміру позовних вимог в сумі 1378,00 грн.

10.01.2017року представникпозивача надавдо судудоповнення дозаяви прозміну підставпозову тазбільшення розмірупозовних вимог,в якійпросить врахуватиуточнення внесенідо позовнихвимог таприйняти їхв наступнійредакції: визнатинедійсним договіркупівлі-продажуавтотранспортного засобу«VolkswagenTransporter»,2004,державний номер НОМЕР_1 ,укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 ,за довідкою-рахунком№ВІА 830611від 28.10.2014року;визнати недійнимдоговір купівлі-продажуавтотранспортного засобу«VolkswagenTransporter»,2004року випуску,укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 15.03.2016року (свідоцтвопро реєстраціютранспортного засобу№ НОМЕР_2 від 15.03.2016року);в рахунокпогашеннязаборгованостіза договорамипоставки №Д-52від 01.02.2013та №Д-86від 13.01.2014,звернути стягненняна предметзабезпечувального обтяження,а саме: автотранспортний засіб «Volkswagen Transporter», 2004, державний номер НОМЕР_3 (попередній д.н.з. НОМЕР_1 ), який з 15.03.2016 року на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 15.03.2016 року, шляхом проведення публічних торгів виконавчою службою; для забезпечення збереження об`єкту обтяження, передати вказаний автомобіль на зберігання до Первомайського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за подання первісного позову та заяви про забезпечення позову в сумі 3906,60 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені за подання заяви про зміну підстав позову та збільшення розміру позовних вимог в сумі 1378,00 грн.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2017 року зазначена цивільна справа передана до провадження судді Херсонського міського суду Херсонської області Майдан С.І.

Ухвалою суду від 31.05.2018 року, постановленою на місці, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

17.07.2018 року ОСОБА_6 від імені та в інтересах ОСОБА_7 звернувся до суду з зустрічним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання частково недійсними договорів поставки. Вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_9 не погоджується з вимогами позивача, оскільки вважає, що договори поставки Д-86 від 13.01.2014 року та Д-52 від 01.02.2013 року в частині застави транспортного засобу «Volkswagen Transporter», 2004 року, є нікчемними, а сторона позивача не набула права для здійснення звернення саме на вказаний автомобіль. Так, відповідно до наданих документів, арешт на майно ФОП ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , був накладений на підставі договору поставки Д-52 від 17.09.2013 року та договору поставки Д-86 від 01.04.2014 року. Однак договори поставки Д-52 та Д-86 з такими датами не укладались. До матеріалів справи надано копії договір Д-52 від 01.02.2013 року, а не від 17.09.2013 року та копію договору Д-86 від 13.01.2014 року, а не від 01.04.2014 року, як зазначено в витязі про державну реєстрацію обтяжень. Також договори поставки Д-86 від 13.01.2014 року та Д-52 від 01.02.2013 року є ідентичні. В пункті 8.9 договорів зазначено, що сторони усвідомлюють, що відвантажений покупцеві товар є предметом обтяження в розумінні ст.7 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». У разі виникнення заборгованості постачальник має право зареєструвати в державному реєстрі обтяжень рухомого майна та на переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження. З наведеного вбачається, що відповідно до вищезазначених договорів предметом обтяження є саме товар, який був поставлений за цими договорами поставки. І на виконання вимог договору поставки обтяження повинно було бути накладено на рухоме майно, що було предметом договорів поставки, а не все рухоме майно, як про це зазначає сторона позивача. Сторона позивача обгрунтовує свої вимоги, посилаючись на рішення Господарського суду Херсонської області від 04.12.2014 року №923/1508/14 як підтвердження обґрунтованості вимоги на спірний транспортний засіб. Разом з тим предметом розгляду справи були договори №Д-52 від 01.02.2013 року, а не від 17.09.2013 року та №Д-86 від 13.01.2014 року, а не від 01.04.2014 року, що в свою чергу підтверджує факт реальної відсутності взагалі в природі договорів №Д-52 від 17.09.2013 року та №Д-86 від 01.04.2014 року. Крім цього, ФОП ОСОБА_8 не був власником вказаного автомобіля. Транспортний засіб в силу ст.65 СК України перебував у спільній сумісні власності подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , які на час набуття права власності на майно перебували у шлюбі та спірне майно могло бути предметом застави лише за спільною згодою подружжя. В даному випадку ФОП ОСОБА_8 не мав жодного права власності на спірний автомобіль, а сам транспортний засіб в силу ст.65 СК України перебував у спірній сумісній власності подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , крім того ФОП ОСОБА_1 не надала жодних договорів застави, які б свідчили, що транспортний засіб було передано у заставу на виконання будь-яких зобов`язань перед нею. Самі договори взагалі в природі не існують та є нікчемними. Жодним пунктом договорів поставки Д-86 від 13.01.2014 року та Д-52 від 01.02.2013 року не передбачено, що спірний транспортний засіб є предметом застави. У зв`язку з викладеним, представник позивача просить визнати недійсними договори поставки Д-52 від 01.02.2013 року та Д-86 від 13.01.2014 року, укладені між ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_1 в частині застави транспортного засобу «Volkswagen Transporter», 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .

01.08.2018 року позивач за первісним ФОП ОСОБА_1 надала до суду відзив на зустрічний позов ОСОБА_10 , згідно якого вимоги зустрічної позовної заяви не визнала. Вказала, що із копії свідоцтва про укладення шлюбу, доданої до зустрічної позовної заяви, вбачається, що подружжям були ОСОБА_8 та ОСОБА_11 . В позовній заяві не зазначено яке саме право позивачки за зустрічним позовом порушено, як не члена подружжя. ОСОБА_2 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 на день смерті ОСОБА_8 і не відмовилась від прийняття спадщини у встановленому законом порядку, тому, відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину. Отже, даний зустрічний позов є спробою уникнути відповідальності від виконання зобов`язань, які входять до спадкової маси. В позовній заяві позивач просить визнати недійсним договори поставки в частині застави транспортного засобу. В договорах поставки взуття відсутні положення договору застави, а заборона відчуження рухомого майна відноситься до інших забезпечувальних засобів відповідно до закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який є спеціальним законом перед Законом України «Про заставу» та ЦК України. Обтяження автомобіля є приватним та договірним, яке не віднесено до забезпечувальних обтяжень. Враховуючи вищевказане, є підстави вважати, що між сторонами відсутній предмет спору. В матеріалах справи міститься рішення Господарського суду Херсонської області, яким підтверджено факт дійсності договорів поставки, які оспорює позивач. ОСОБА_8 приймав участь у всіх судових засіданнях, але не скористався своїм правом визнати в судовому порядку договори поставки недійсними. Не скористалася цим правом і ОСОБА_11 , як дружина. Крім того, доходами від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_8 користувалася його дружина ОСОБА_5 . Отже, договори поставки були визнані подружжям. Про існування договорів поставки позивачу було достовірно відомо в день відчуження автомобіля 29.10.2014 року, тобто через чотири дні після винесення ухвали Господарського суду Херсонської області про відкриття провадження у справі. Враховуючи те, що строк позовної давності складає 3 роки, позивач фактично втратила право звернення до суду про визнання договорів поставки недійсними внаслідок пропущеного строку позовної давності. ФОП ОСОБА_1 просить відмовити у зустрічному позові.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 08.08.2018 року зустрічний позов ОСОБА_6 , поданий від імені та в інтересах ОСОБА_7 , про визнання частково недійсними договорів поставки прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

13.08.2018 року від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_5 до суду надійшла до суду позовна заява до ФОП ОСОБА_1 про визнання договору застави недійсним. Вимоги обґрунтувала тим, що з вимогами ФОП ОСОБА_1 не погоджується, оскільки визнання договорів купівлі-продажу автомобіля та звернення стягнення на нього вплине на права третьої особи, оскільки автомобіль перебував у спільній сумісній власності її та чоловіка на час нібито передачі його у заставу. Крім того, його відчуження на користь ОСОБА_2 було здійснено з відома третьої особи та вона не заперечувала проти цього. Самі договори поставки Д-86 від 13.01.2014 року та Д-52 від 01.02.2013 року в частині застави транспортного засобу «Volkswagen Transporter», 2004 року, є нікчемними, а сторона позивача не набула права для здійснення звернення стягнення саме на автомобіль «Volkswagen Transporter», 2004 року випуску. Так відповідно до наданих документів арешт на майно ФОП ОСОБА_8 був накладений на підставі договору поставки Д-52 від 17.09.2013 року та договору поставки Д-86 від 01.04.2014 року. Однак договори поставки Д-52 та Д-86 з такими датами не укладались. До матеріалів справи надано копії договорів Д-52 від 01.02.2013 року, а не від 17.09.2013 року та копію договору Д-86 від 13.01.2014 року, а не від 01.04.2014 року, як зазначено у витязі про державну реєстрацію обтяжень. Також договори поставки Д-86 від 13.01.2014 року та Д-52 від 01.02.2013 року є ідентичними. В пункті 8.9 договорів зазначено, що сторони усвідомлюють, що відвантажений покупцеві товар є предметом обтяження в розумінні ст.7 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». У разі виникнення заборгованості постачальник має право зареєструвати в державному реєстрі обтяжень рухомого майна та на переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження. З наведеного вбачається, що відповідно до зазначених договорів предметом обтяження є саме товар, який був поставлений за цими договорами поставки. І на виконання вимог договорів поставки обтяження повинно було бути накладено на рухоме майно, що було предметом договорів поставки, а не на все рухоме майно, як про це зазначає сторона позивача. Крім того, сторона позивача обгрунтовує свої вимоги, посилаючись на рішення Господарського суду Херсонської області від 04.12.2014 року №923/1508/14 як на підтвердження обґрунтованості вимог на спірний транспортний засіб. Разом з тим, предметом розгляду справи були договори №Д-52 від 01.02.2013 року, а не від 17.09.2013 року та №Д-86 від 13.01.2014 року, а не від 01.04.2014 року, що в свою чергу підтверджує факт реальної відсутності взагалі в природі договорів №Д-52 від 17.09.2013 року та №Д-86 від 01.04.2014 року. Також, ФОП ОСОБА_8 не був власником вказаного автомобіля. Транспортний засіб в силу ст.65 СК України перебував у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , які на час набуття права власності на майно перебували у шлюбі та спірне майно могло бути предметом застави лише за спільною згодою подружжя. ОСОБА_5 зазначає, що жодного дозволу на надання транспортного засобу у заставу вона не надавала згідно договорів поставки Д-52 від 01.02.2013 року та Д-86 від 13.01.2014 року. Та погодилася на відчуження транспортного засобу за договором купівлі-продажу від 28.10.2014 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 . В даному випадку ФОП ОСОБА_8 не мав жодного права власності на зазначений автомобіль, а саме транспортний засіб в силу ст.65 СК України перебував у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , крім того ФОП ОСОБА_1 не надала жодних договорів застави які б свідчили, що транспортний засіб було передано у заставу на виконання будь-яких зобов`язань перед нею. Самі договори №Д-52 від 17.09.2013 року та №Д-86 від 01.04.2014 року взагалі в природі не існують та є нікчемними. Жодним пунктом договорів поставки Д-86 від 13.01.2014 року та Д-52 від 01.02.2013 року не передбачено, що спірний транспортний засіб є предметом застави. У зв`язку з викладеним, просить визнати недійсним договори поставки Д-52 від 01.02.2013 року та Д-86 від 13.01.2014 року, укладені між ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_1 в частині застави транспортного засобу «Volkswagen Transporter», 2004, державний номер НОМЕР_1 .

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 08.05.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійнв миги щодо предмету спору, ОСОБА_5 та її позов як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, про визнання договору застави недійсним прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.12.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 28.09.2020 року витребувано у Першої Херсонської нотаріальної контори завірену у встановленому законом порядку копію спадкової справи після ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та інформації чи залишив ОСОБА_8 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіт.

11.11.2020 року на виконання ухвали суду про витребування доказів з Першої Херсонської нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи №314/2015, заведена щодо майна ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно наданих матеріалів із заявою про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_5 як дружина померлого, ОСОБА_2 як дочка померлого та ОСОБА_12 як матір померлого. Також від ОСОБА_13 до нотаріальної контори надійшла вимоги (претензія) як кредитора спадкодавця, з якої вбачається наявність боргу у спадкодавця на момент смерті у розмірі 13500,00 доларів США та 35251,02 гривень відсотків за користування кредитними коштами.

Позивач ОСОБА_1 за первісним позовом в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позові та заявах про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог. Зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, не визнав, просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі за необґрунтованістю. В останнє судове засідання представник позивача за первісним позовом ОСОБА_14 не з`явився, надав до суду заяву, якою просив закінчити розгляд справи за його відсутності, зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, проти зустрічного позову та позову третьої особи заперечує та просить відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_7 та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмет у спору, ОСОБА_5 ОСОБА_6 в судовому засіданні первісний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у запереченнях. Зустрічний позов ОСОБА_7 та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмет у спору, ОСОБА_5 підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у них. В останнє судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , просив відмовити у задоволенні вимог ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі, задовольнити зустрічний позов ОСОБА_5 та позов третьої особи ОСОБА_5 .

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмет у спору, ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила.

Третя особа ФОП ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила.

Представник третьої особи Херсонської міської ради в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, при вирішенні даної справи покладався на розсуд суду.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно з ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно із частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли у зв`язку із вчиненням особами нікчемного правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч.3 ст.215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Правочин, вчинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору).

При цьому та обставина, що правочин із відповідачем ОСОБА_2 , за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Судом встановлено, що згідно витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №45326546 від 08.10.2014 року та №45326602 від 08.10.2014 року, на підставі договорів поставки від 17.09.2013 року №Д-52 та 01.04.2014 року №Д-86, укладених між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_8 , ОСОБА_1 зареєструвала обтяження на рухоме майно, а саме: автотранспортний засіб «Volkswagen Transporter», 2004, державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 .

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 04.12.2014 року у справі №923/1508/14 стягнуто з ФОП ОСОБА_8 на користь ФОП ОСОБА_1 389369,93 грн. основного боргу, 28837,76 грн. пені, 39313,56 грн. штрафу, 4130,69 грн. 3% річних, 9213,04 грн. витрат по оплаті судового збору. Рішенням суду встановлено, що між ФОп ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_8 були укладені договори поставки Д-52 від 01.02.2013 року та №Д-86 від 13.01.2014 року, за якими умови ОСОБА_1 виконані.

Згідно актового запису про укладення шлюбу №107, зробленого 04.03.1994 року Міським відділом реєстрації актів громадянського стану м.Херсона, 04.03.1994 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_15 , після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_16 .

Згідно актового запису про смерть №210, зробленого 28.02.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №40595068 від 08.06.2015 року Першою Херсонською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 .

Згідно листа ВДВС Дніпровського РУЮ у м.Херсоні від 30.10.2015 року №21526 вбачається, що 27.05.2015 року до відділу ДВС Дніпровського РУЮ надійшов лист в якому повідомлено, що боржник ОСОБА_8 помер. 28.05.2015 року винесено постанову про зупинення виконавчого провадження. 25.08.2015 року направлено запит до МРЕВ ДАІ, для встановлення за ким саме зареєстрований транспортний засіб «Volkswagen Transporter», 2004, державний номер НОМЕР_1 . 03.09.2015 року згідно відповіді МРЕВ ДАІ, встановлено, що згідно облікової картки №50982939 від 29.10.2014 року власником даного транспортного засобу присвоєно д/н НОМЕР_4 являється ОСОБА_2 29.09.2015 року повторно направлено запит до МРЕВ ДАІ для надання інформації щодо теперішніх та попередніх власників вищезазначеного автомобіля починаючи з 2013 року. Відповідь до відділу ДВС не надходила. 16.10.2015 року направлено запит до першої Херсонської державної нотаріальної контори для надання інформації про стадію вступу у спадщину спадкоємців відносно ОСОБА_8 .

Згідно листаВиконавчого комітетуХерсонської міськоїради від17.03.2016року №8-2276-9/12у провадженнівиконавчих органівміської радине перебуваєспір провизнання майна ОСОБА_8 відумерлою спадщиноюу контекстістатті 1277ЦК України.

Відповідно до інформації, наданої Центром ДАІ №6501 м.Херсон, власником транспортного засобу «Volkswagen Transporter» з 29.10.2014 року є ОСОБА_2 , з 25.09.2008 року по 28.10.2014 року власником був ОСОБА_8 28.10.2014 року транспортний засіб знято з обліку ВРЕР ДАІ з обслуговування м.Первомайськ та Первомайського району УДАІ УМВС для реалізації.

З постанови Дніпровського районного суду м.Херсона від 03.06.2015 року, якою визнано ОСОБА_2 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн., а також постанови Дніпровського районного суду м.Херсона від 08.06.2015 року, якою за адміністративне правопорушення накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 306 грн., вбачається, що спірний транспортний засіб Volkswagen Transporter, 2004, державний номер НОМЕР_1 , перебував у користуванні ОСОБА_17 .

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №49260612 від 25.03.2016 року, 24.02.2016 року ФОП ОСОБА_1 зареєструвала зверненнястягнення назареєстровані неюобтяження.Загальний розмірневиконаної боржником ОСОБА_8 забезпеченої обтяженнямвимоги становить476469,51грн.Предметом забезпечувальногообтяження єавтомобіль«Volkswagen Transporter», 2004, державний номер НОМЕР_1 .

24.02.2016 року, 26.02.2016 року ФОП ОСОБА_1 на адресу ФОП ОСОБА_8 надіслано повідомлення про звернення стягнення на автомобіль Volkswagen Transporter, 2004, державний номер НОМЕР_1 , у власність ФОП ОСОБА_1 в рахунок виконання зобов`язання забезпеченого обтяженням протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 28.04.2016 року відхилено заяву ВДВС Дніпровського РУЮ у м.Херсоні від 04.04.2016 року про заміну сторони у виконавчому провадженні, оскільки підприємницька діяльність ОСОБА_8 з 01.09.2015 року припинена.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.06.2016 року виконавче провадження з примусового виконання наказу №923/1508/14, виданого 19.02.2015 року Господарським судом Херсонської області, про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 борг 469864,98 грн., закінчено у зв`язку з тим, що боржник ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №210.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.06.2016 року виконавче провадження з примусового виконання наказу №923/1508/14, виданого 10.12.2014 року Господарським судом Херсонської області, про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 борг 182520,13 грн., закінчено у зв`язку з тим, що боржник ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №210.

З витягуз ЄДРМВС щодореєстрації,перереєстрації автомобіля «Volkswagen Transporter», 1896 (2004 року випуску), номерний знак НОМЕР_1 , вбачається, що власником вказаного автомобіля 25.09.2008 року був ОСОБА_8 (перереєстрація при переобладнанні без зміни номерних агрег), 29.10.2014 року ОСОБА_8 (зняття з обліку для реєстрації ВРЕР ДАІ з обслуговування м.Первомайськ та Первомайського району УДАІ УМВС), 27.10.2015 року ОСОБА_2 (вторинна реєстрація т/з, придбаного в торговельній організації), 15.03.2016 року ОСОБА_3 (перереєстрація на нового власника за договором купівлі-продажу).

Згідно листа Регіонального сервісного центру в Херсонській області МВС України від 17.10.2016 року №31/21/8-2883 повідомлено, що згідно з даними автоматизованого обліку «НАІС» МВС України 19.09.2016 року транспортний засіб «Volkswagen Transporter» (2004 року випуску), зареєстровано з номерним знаком НОМЕР_5 за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 25.09.2008 року проведено перереєстрацію автомобіля на вищевказану особу у зв`язку із переобладнанням та видано номерний знак НОМЕР_1 .

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24.05.2016 року відмовлено у відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення права власності на автомобіль як за добросовісним набувачем у термін з 29.10.2014 року по 15.03.2016 року.

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 15.03.2018 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20.12.2017 року скасовано і ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , третя особа фізична особа підприємець ОСОБА_1 про зняття арешту з майна відмовлено. Провадження у справі №766/192/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа фізична особа підприємець ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання права власності на транспортний засіб, як добросовісним набувачем, закрито.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 3 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли в установленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.

Обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

З урахуванням положень ст.216 ЦК України наслідок недійсності правочину - реституція - настає незалежно від наявності вини сторін правочину в тому, що правочин є недійсним. Майно повертається стороні, яка передала його за недійсним правочином, лише тому, що правочин визнано недійсним і добросовісність сторони, яка набула майно за таким правочином, до уваги не береться.

Згідно ст.28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача.

До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону. Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов`язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, якою передбачено продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження і рішенні суду зазначаються заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження, шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Відповідно до ст.30 вказаного Закону, обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних торгах. Договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно.

Покупець набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, зобов`язаний надіслати боржнику письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Повідомлення повинно містити вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Системний аналіз положень Закону України «Про заставу» і Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» дає підстави для висновку про те, що у разі відчуження боржником предмета обтяження без згоди заставодержателя, обтяження рухомого майна, що є предметом застави, зберігає свою силу для нового власника (покупця) у разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Покупець може бути добросовісним набувачем за умови, якщо на час укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був відсутній відповідний запис.

Реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи і на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статями 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Вказаний правовий висновок викладено Верховним Судом України в постановах від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13, від 19 листопада 2014 року у справі №6-168цс14 та Верховним Судом у постановах від 10 жовтня 2019 року у справі №463/3582/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 619/4033/18.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєструвала обтяження на рухоме майно, а саме: автотранспортний засіб «Volkswagen Transporter», 2004, державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 , що підтверджується витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №45326546 від 08.10.2014 року та №45326602 від 08.10.2014 року на підставі договорів поставки від 17.09.2013 року №Д-52 та 01.04.2014 року №Д-86, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Судом встановлено, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матеріалів спадкової справи встановлено, що із заявами про прийняття спадщини звертались ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_12 .

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п.3.21 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 N 296/5 та Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за N 282/20595: «спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї».

Відповідно до ст.620 ЦК України, у разі невиконання боржником обов`язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

З витягуз ЄДРМВС щодореєстрації,перереєстрації автомобіля «Volkswagen Transporter», 1896 (2004 року випуску), номерний знак НОМЕР_1 , судом встановлено, що власником вказаного автомобіля 25.09.2008 року був ОСОБА_8 (перереєстрація при переобладнанні без зміни номерних агрег), 29.10.2014 року ОСОБА_8 (зняття з обліку для реєстрації ВРЕР ДАІ з обслуговування м.Первомайськ та Первомайського району УДАІ УМВС), 27.10.2015 року ОСОБА_2 (вторинна реєстрація т/з, придбаного в торговельній організації), 15.03.2016 року ОСОБА_3 (перереєстрація на нового власника за договором купівлі-продажу).

ОСОБА_7 у запереченнях зазначено, що нею реально були перераховані (передані) грошові кошти ОСОБА_8 , проте не було надано суду належних та допустимих доказів того, що вказане обтяження на момент придбання нею спірного автомобіля у ОСОБА_8 було скасоване, тому її доводи про те, що станом на 28.10.2014 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було відсутнє вище вказане обтяження не відповідають дійсності та спростовується встановленими судом обставинами.

Доводи відповідача за зустрічним позовом про те, що ОСОБА_7 є добросовісним набувачем, яка набувала право власності на автомобіль марки «Volkswagen Transporter», 2004, державний номер НОМЕР_1 , є безпідставними, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства України, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави.

Судом встановлено, що застава спірного транспортного засобу була належним чином зареєстрована й автомобіль відчужувався у періоди, коли був під обтяженням, тобто відчуження транспортного засобу було заборонено, а тому відсутні правові підстави визначені законодавством України для визнання ОСОБА_7 добросовісним набувачем.

08.10.2014 року обтяження спірного автомобіля було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, обтяжувачем значиться ОСОБА_1 . Всупереч указаним положенням матеріального права ОСОБА_8 відчужив майно, яке обтяження якого на час відчуження було зареєстровано відповідно до закону, не повідомивши про це заставодержателя та не отримавши його згоди.

Закон прямо покладає на заставодавця обов`язок запитати згоду заставодержателя на відчуження обтяженого майна; цей обов`язок презюмується і йому кореспондує право заставодержателя на захист шляхом визнання правочину недійсним у разі відчуження майна без його згоди.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що договори купівлі-продажу спірного транспортного засобу Volkswagen Transporter, 2004, державний номер НОМЕР_1 , укладені за довідкою-рахунком №ВІА 830611 від 28.10.2014 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 та 15.03.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вчинені боржником ОСОБА_8 на шкоду кредитору ОСОБА_1 та направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, є недійсними на підставі загальних засад цивільного законодавства. А тому первісний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Щодо заявлених зустрічного позову ОСОБА_7 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання частково недійсними договорів поставки та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору застави недійсним, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 17.07.2018 року відповідач та 01.08.2018 року третя особа звернулися до суду з позовними вимогами про визнання недійсними договорів поставки від 01.02.2013 року та 13.01.2014 року в частині застави спірного транспортного засобу.

Представник позивача за первісним позовом зазначив у відзиві на зустрічний позов про те, що ОСОБА_7 пропущено строк позовної давності на звернення до суду з таким позовом.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього (пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14).

Таким чином, підставами для відмови в позові у зв`язку з пропуском позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності.

Отже, позовна давність застосовується до обґрунтованого позову і лише щодо вимог про захист прав або інтересів.

Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасника правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами, визначені у главі 19 ЦК України.

У зустрічному позові стороною позивача не зазначено коли саме позивач довідалася про порушення її прав та інтересів, не навів поважних причин пропуску строку позовної давності, не надав відповідних доказів та не просить такий строк поновити, з урахуванням того, що відповідачем пропущено строк позовної давності, який представник позивача за первісним позовом просить застосувати, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.

У задоволенні позову третьої особи суд вважає, що також слід відмовити з тих підстав, що позивачем не доведено, що договори поставки не були визнані подружжям, не зазначено, що на момент придбання спірного транспортного засобу позивач із ОСОБА_8 вели спільне господарство, проживали разом, а автомобіль був придбаний за їх спільні кошти. Судом також встановлено, що ОСОБА_5 не приймала участь під час продажу ОСОБА_8 спірного транспортного засобу ОСОБА_2 та не надавала на це свою згоду.

З підстав, визначених ст.81 ЦПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, за необґрунтованістю.

З урахуванням положень ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, понесені на сплату судового збору в сумі 3906,60 гривень, та з ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на сплату судового збору в сумі 1378,00 гривень.

Керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.16, 19, 215, 216, 256, 257, 258, 526, 620, 1218 ЦК України, ст.ст.1, 3, 27 Закону України «Про заставу», ст.ст.9, 10, 12, 24, 25, 26, 28, 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», суд

вирішив:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , Херсонська міська рада, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору-купівлі продажу, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, передання транспортного засобу до відділу виконавчої служби задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу автотранспортного засобу «Volkswagen Transporter», 2004, державний номер НОМЕР_1 , укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , за довідкою-рахунком №ВІА 830611 від 28.10.2014 року.

Визнати недійним договір купівлі-продажу автотранспортного засобу «Volkswagen Transporter», 2004 року випуску, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 15.03.2016 року (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 15.03.2016 року).

В рахунок погашення заборгованості за договорами поставки №Д-52 від 01.02.2013 та №Д-86 від 13.01.2014, звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме: автотранспортний засіб «Volkswagen Transporter», 2004, державний номер НОМЕР_3 (попередній д.н.з. НОМЕР_1 ), який з 15.03.2016 року на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 15.03.2016 року, шляхом проведення публічних торгів виконавчою службою.

Для забезпечення збереження об`єкту обтяження, передати вказаний автомобіль на зберігання до Первомайського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на сплату судового збору в сумі 3906,60 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені сплату судового збору в сумі 1378,00 гривень.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 , поданого від імені та в інтересах ОСОБА_7 , до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання частково недійсними договорів поставки відмовити.

У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору застави недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІПерехідних положень ЦПК Українив новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: https://court.gov.ua/sud2125/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.І.Майдан