П О С Т А Н О В А

іменем України

"28" квітня 2021 р. Справа153/562/21

Провадження3/153/324/21-п

Код суду: 231

Суддя Ямпільського районного суду Вінницької області Гаврилюк Т.В. розглянувши адміністративну справу, яка надійшла від Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №729340 від 26.03.2021 ОСОБА_2 26.03.2021 о 20 годині у місті Ямпіль Вінницької області по вулиці Свободи,99 порушив п.9 та п.3 постанови КМУ №1236 від 09 грудня 2020 року, а саме: допустив роботу кафе «Атлантіс» з організацією дозвілля, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП.

ОСОБА_2 у судовому засіданні вину не визнав. Просив провадження у справі закрити у зв`язку із відсутність в його діях складу правопорушення передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП.

Дослідивши надані матеріали справи, а саме: дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення АПР18 №729340 від 26.03.2021, копію рапорту від 26.03.2021, письмові пояснення ОСОБА_2 від 26.03.2021; копії рапортів; наказ №217 від 26.03.2021; відеозапис фіксації правопорушення, а також враховуючи особисті пояснення ОСОБА_2 , приходжу до наступних висновків:

Суд зазначає, що до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №729340 від 26.03.2021 складеного відносно ОСОБА_2 додано письмові пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 26.03.2021, проте суд не бере зазначені письмові пояснення до уваги, так як вони є неналежним доказом, оскільки вказані особи у судовому засіданні не допитувалися та не попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а тому їх покази не можуть бути беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП.

Ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.

За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінов проти України» рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02).

Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013р., заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст.6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1статті 44-3 КУпАП передбачено відповідальність за Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбаченихЗаконом України«Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Диспозиція нормич.1 ст.44-3 КУпАПє бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні правила щодо карантину людей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020№1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесенимипостановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 №104) з 24 лютого 2021 року на територіїУкраїни встановлюєтьсяжовтий рівеньепідемічної небезпеки,відповідно доякого забороняється проведення дискотек, робота розважальних закладів (нічних клубів), діяльність закладів громадського харчування (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо) з організацією дозвілля, у тому числі проведення святкових заходів, банкетів, майстер-класів, публічних подій тощо.

З наведеної постанови Кабінету Міністрів України, а також із нормКУпАП, які регулюють порядок притягнення особидо адміністративної відповідальності витікає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності зач.1 ст.44-3 КУпАПза порушення правил щодо карантину людейнеобхідна наявність наступних умов: 1) суб`єкт господарювання повинен здійснювати роботу, яка передбачає прийняття відвідувачів, зокрема торгівельного і побутового обслуговування населення; 2) складання протоколу про адміністративне правопорушення має відбуватися з дотриманням вимогКУпАП.

Суд також враховує, що згідно ч.1ст.251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а, відповідно до вимог ч.2ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається саме на особу, уповноважену на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенуст.255 КУпАП.

Як доказ вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1 ст.44-3 КУпАП, працівник поліції послався на протокол про адміністративне правопорушення, рапорти працівників поліції, письмові пояснення осіб та відео фіксацію правопорушення.

У судовому засіданні встановлено, що до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №729340 від 26.03.2021 складеного відносно ОСОБА_2 не додано жодного належного доказу, що він є власником кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_2 , відсутні докази, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем. Окрім того, у протоколі про адміністративне правопорушення поліцейським не розбірливо зазначено, який саме пункт Постанови КМУ було порушено ОСОБА_2 .

Разом з тим, суддя зазначає, що рапорти працівників поліції, які додані до протоколу не можуть бути визнані доказом підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення, оскільки вони не підтверджуються іншими доказами. Рапорт є внутрішнім документом та не може слугувати доказом по справі, оскільки механізм складання рапорту не врегульований законодавцем, складається у вільній формі, тому не відображає всіх необхідних відомостей для судового провадження, та в ньому відсутні джерела отримання інформації, у зв`язку із чим, не може бути доказом у розумінніст.251 КУпАП. Крім цього, зазначені рапорти складені поліцейськими, а саме: який складав протокол про адміністративне правопорушення та які були при цьому присутні, що може свідчити про їх зацікавленість.

Окрім того, слід зазначити, що відеозапис не може братися судом до уваги, так як він є неналежним та недопустимим доказом, так як у матеріалах справи відсутня інформація, що доданий до матеріалів справи відеозапис отриманий у спосіб та порядок, який передбачений Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом МВС України №1026 від 18 грудня 2018 року.

Таким чином, у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП.

Суд звертає увагу, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суд дійшов висновку, що порушення зі сторони ОСОБА_2 . Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 не відбулось.

До справи не додано будь-яких доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 , тобто не зафіксовано вчинення правопорушення належними доказами. Будь-які докази про наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП відсутні. Викладені обставини виключають наявність в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно ст.17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.

Тому, враховуючи вищевикладене приходжу до висновку, що провадження у справі необхідно закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.7, 8, 44-3, 221, 245, 251, 266, 283, 284, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.3, 8, 9, 62, 68 Конституції України, ст.ст.13, 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративне провадження відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.44-3 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з часу її винесення через Ямпільський районний суд Вінницької області.

Суддя Ямпільського районного суду

Вінницької області Т. В. Гаврилюк