ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3451/21 Справа № 191/4018/18 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2021 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.

за участю секретаря Піменової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», треті особи: ТОВ «Дніпроленд» та Державне підприємство «Дніпропетровський Державний Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України» про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання незаконним та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою

за апеляційноюскаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця»

на рішення Синельниківського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від04грудня 2020року,-

В С Т А Н О В И В:

01 жовтня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», треті особи: ТОВ «Дніпроленд» та Державне підприємство «Дніпропетровський Державний Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України» про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання незаконним та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, обґрунтовуючи вимоги тим, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ААМ 880613 від 08 серпня 1998 року, зареєстрованого за №499, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,1140 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , Іларіонівської селищної ради. Після оформлення зазначеного договору купівлі-продажу на ім`я позивача був виготовлений державний акт на право приватної власності на землю, серія ДП СВ №013239, який 01 вересня 1998 року зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 13239. У 2011 році Верховною радою України було прийнято Закон України «Про земельний кадастр» за №3613-VІ, згідно якого кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Відповідно до Порядку державної реєстрації на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 року за № 1127, для реєстрації земельної ділянки в реєстрі речових прав крім адреси земельної ділянки необхідно зазначити кадастровий номер земельної ділянки. У 2017 році він звернувся до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , який має кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № 013184 від 15.02.2017 року із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , на підставі якої Державний кадастровий реєстратор Відділу у Синельниківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області мав би зареєструвати його земельну ділянку в Державному земельному кадастрі України та присвоїти їй кадастровий номер. За його заявою ФОП ОСОБА_2 було розроблено зазначену технічну документацію на земельну ділянку, складовою якої є Акт встановлення (відновлення) та узгодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Зазначений акт підписується замовником - власником земельної ділянки, виконавцем - землевпорядником, селищним головою - збоку вулиці та суміжними землевласниками або землекористувачами. Одним із суміжних землекористувачів є відповідач 2 - Державне підприємство «Придніпровська залізниця». Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням узгодити межі між їхніми земельними ділянками, але кожного разу отримував безпідставну та необґрунтовану відмову у погодженні межі. Відповідач - 2 своїм листом № ДНКМ-1/146 від 10.11.2017 року повідомляє, що при аналізі поданих документів встановлено, що згідно технічної документації залізниці (лінія П`ятихатки - Чаплине від 210 км + 850 м. до 225 км + 050 м) та документацією позивача існує накладка - помилка геометрії ділянки, а тому погодити межу між їхніми земельними ділянками не мають можливості. Відповідач - 1 також відмовився погодити межі земельної ділянки позивача, яка є його приватною власністю, посилаючись у своєму листі за № 179 від 20.02.2018 року на те, що межу не погодив Відповідач 2 - ДП «Придніпровська залізниця», хоча він просив погодити межу збоку вулиці, яка є територією комунальної власності громади, від імені якої виступає селищна рада. Не отримавши обґрунтованої відповіді та належного результату від суміжних землекористувачів, Відповідача -1 та Відповідача -2, позивач подав заяву разом із розробленою технічною документацією із землеустрою щодо реєстрації його земельної ділянки у Державному земельному кадастрі до відділу у Синельниківському районі Головного управління Держгеокадастру Дніпропетровській області. 26 березня 2018 року Державним кадастровим реєстратором Відділу у Синельниківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області було винесено рішення № РВ-1200740042018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, у зв`язку із перетином з ділянкою, кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, площа співпадає на 2,1663% та відсутнє погодження суміжників земельної ділянки. Земельна ділянка з кадастровим номером 1224855300:02:003:0046 знаходиться у постійному користуванні Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на підставі державного акту на право постійного користування серія ЯЯ № 052091 від 25.11.2005 року. Відомості про земельну ділянку, кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.01.2018 року та відповідно перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру. Зазначена земельна ділянка смуги відводу залізниці площею 86.6714 га, кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, надана ДП «Придніпровська залізниця» на підставі рішення №362 від 26 березня 2004 року Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області. При встановленні в натурі меж смуги відводу залізниці, кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, нібито було проведено узгодження меж земельної ділянки з усіма суміжними землекористувачами, які жодних претензій при встановленні меж землекористування не заявляли. На момент затвердження технічної документації по встановленню меж смуги відводу Придніпровської залізниці у Синельниківському районі Дніпропетровської області Іларіонівською селищною радою, фізичні особи, як суміжні землекористувачі відсутні. Позивач намагався отримати від відповідачів пояснення щодо порушення його права власності, яке закріплене в статті 41 Конституції України, згідно якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. На час виникнення спірних відносин порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю було регламентовано Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 04 червня 1999 року за №354/3647. Відповідно до пункту 1.4 Інструкції, державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю або право постійного користування землею видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, селищної, сільської ради, а на право власності на землю - на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради. Пунктом 2.11 Інструкції встановлено, що державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею складається у двох примірниках, підписується сільським, селищним, міським головою або головою відповідної державної адміністрації і скріплюється відповідною гербовою печаткою. Сторінку державного акта з зображенням плану земельної ділянки підписує начальник районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів. Відповідно до пункту 3.1 Інструкції державні акти на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю або на право постійного користування землею видаються міськими, селищними, сільськими радами. Якщо рішення було прийнято Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим або обласною радою, то видача державного акта здійснюється районною радою. Пунктом 3.3 Інструкції передбачено, що державна реєстрація державних актів, що посвідчують право приватної власності на землю або право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) здійснюється районною, міською, селищною, сільською радою; договорів оренди - виконавчим органом міської, селищної, сільської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями; державних актів право власності на землю - місцевими державними органами земельних ресурсів. Пункт 3.4 Інструкції встановлює, що забезпечення державної реєстрації державних актів, що посвідчують право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю або право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею та договорів оренди покладається на державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське та Севастопольське міські управління земельних ресурсів. Таким чином, в порушенням вимог Інструкції, Іларіонівською селищною радою Синельниківського району Дніпропетровської області було складено, видано та зареєстровано районним відділом земельних ресурсів державний акт на право постійного користування серії ЯЯ №052091 від 25.11.2005 року, кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, зареєстрованого за Державним підприємством «Придніпровська залізниця» на підставі рішення Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області №362 від 26.03.2004 року для функціонування залізничного транспорту, при наявності державного акту на ім`я позивача про право приватної власності на землю на земельну ділянку площею 0,1140 га в межах згідно, з планом на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області по АДРЕСА_2 . Наявність зазначеного державного акту на право постійного користування оформленого з порушенням вимог Інструкції, унеможливлює оформлення кадастрового номеру на його земельну ділянку та реєстрацію її в реєстрі речових прав. Таким чином, безспірним є факт набуття позивачем права власності на спірну земельну ділянку ще у серпні-вересні 1998 року з дотриманням вимог діючого на той час законодавства, а також видання органами виконавчої влади рішень та державних актів на частину його земельної ділянки іншим особам, а саме ДП «Придніпровська залізниця» значно пізніше, у 2004 році, чим порушені його права, як власника земельної ділянки, якої у передбаченому законодавством порядку такого права не позбавляли. Тому, його право власності на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом визнання недійсним та скасування рішення Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області щодо виділення ДП «Придніпровська залізниця» земельної ділянки кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, загальною площею 86.6714 га, за рахунок частини його земельної ділянки, а також визнання недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування серії ЯЯ № 052091 від 25.11.2005 року, виданого Державному підприємству «Придніпровська залізниця». У зв`язку з вищенаведеним просить визнати незаконним та скасувати рішення Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області № 362 від 26 березня 2004 року щодо передачі земельної ділянки у постійне користування Державному підприємству «Придніпровська залізниця», кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, загальною площею 86.6714 га, за рахунок частини земельної ділянки ОСОБА_1 ; визнати незаконним та скасувати державний акт на право постійного користування серії ЯЯ № 052091 від 25 листопада 2005 року, кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, загальною площею 86.6714 га, виданого Державному підприємству «Придніпровська залізниця», на підставі рішення Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області № 362 від 26 березня 2004 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 030513100008; скасувати державну реєстрацію права постійного користування серії ЯЯ №052091 від 25 листопада 2005 року, кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, загальною площею 86.6714 га, зареєстрованого за Державним підприємством «Придніпровська залізниця», на підставі рішення Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області № 362 від 26 березня 2004 року для функціонування залізничного транспорту та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 030513100008 (а.с.3-9).

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії « Придніпровська залізниця» ПАТ « Укрзалізниця», треті особи: ТОВ « Дніпроленд» та Державне підприємство « Дніпропетровський Державний Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України» про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання незаконним та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою - задоволенні в повному обсязі.

Визнано незаконнимта скасованорішення Іларіонівськоїселищної радиСинельниківського районуДніпропетровської області№362від 26березня 2004року щодопередачі земельноїділянки упостійне користуванняДержавному підприємству« Придніпровськазалізниця»,кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, загальною площею 86,6714 га., за рахунок частини земельної ділянки ОСОБА_1 .

Визнано незаконним та скасовано державний акт на право постійного користування серії ЯЯ №052091 від 25 листопада 2005 року, кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, загальною площею 86,6714 га, виданого Державному підприємству « Придніпровська залізниця», на підставі рішення Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області №362 від 26 березня 2004 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №030513100008.

Скасовано державну реєстрацію права постійного користування серії ЯЯ №052091 від 25 листопада 2005 року, кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, загальною площею 86,6714 га, зареєстрованого за Державним підприємством « Придніпровська залізниця», на підставі рішення Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області №362 від 26 березня 2004 року для функціонування залізничного транспорту та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №030513100008.

Також вирішено питання щодо судових витрат (а.с. 176-181).

В апеляційнійскарзі апелянт посилаючись на порушення судом 1 інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (а.с.185-189).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу серії ААМ 880613 від 08 серпня 1998 року, зареєстрованого за № 499, належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,1140 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Після оформлення договору купівлі-продажу на ім`я ОСОБА_1 був виготовлений державний акт на право приватної власності на землю, Серія ДП СВ №013239, який 01 вересня 1998 року зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 13239.

У 2017 році ОСОБА_1 звертався до ФОП ОСОБА_2 , з заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі якої Державний кадастровий реєстратор Відділу у Синельниківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області мав би зареєструвати мою земельну ділянку в Державному земельному кадастрі України та присвоїти їй кадастровий номер.

ФОП ОСОБА_2 було розроблено зазначену технічну документацію на земельну ділянку, складовою якої є Акт встановлення (відновлення) та узгодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Зазначений акт підписується замовником - власником земельної ділянки, виконавцем - землевпорядником, селищним головою - збоку вулиці та суміжними землевласниками або землекористувачами. ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідачів з проханням узгодження межі між їхніми земельними ділянками, але отримав відмову у погодженні межі.

Відповідач Акціонернетовариство «Українськазалізниця» вособі Регіональноїфілії «Придніпровськазалізниця» усвоєму відзивуна позовнузаяву посилається,на те,що НаказомДержавного комітетуУкраїни поземельних ресурсах№ 43від 04.05.1999 затверджена Інструкція пре порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі.

В 2003 році Дніпропетровським державним проектно-вишукувальним інститутом залізничного транспорту України «Дніпрозалізничпроект» виготовлено технічний звіт з геодезичних робіт.

Відповідно до акту інвентаризації земельної ділянки із встановленням та узгодженням зовнішніх меж землекористування в натурі від 22.12.2003 встановлено в натурі межі земельної ділянки смуги відводу Придніпровській залізниці на лінії Дніпропетровськ-Чаплине від 210 км + 850 м до 225 км + 050 м в Іларіонівській селищній раді Синельниковського району Дніпропетровської області. За підсумками інвентаризації визначено, що загальна площа землі смуги відводу Придніпровської залізниці у Іларіонівській селищній раді становить 223,86 га. Зазначений акт узгоджено Головою Іларіонівської селищної ради Синельниковського району та начальником Синельниковського районного відділу земельних ресурсів Дніпропетровської області.

План встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування М 1:10000 інвентаризації земельних ділянок смуги відводу Придніпровської залізниці на лінії Дніпропетровськ-Чаплине від 210 км + 850 м до 225 км +050, який є невід`ємною частиною Державного акта про право власності на земельну ділянку, також узгоджено заступником голови Синельниковської райдержадміністрації та начальником Синельниковського районного відділу земельних ресурсів Дніпропетровської області. Крім того, відповідно до зазначеного плану зовнішніх меж, суміжними користувачами Придніпровської залізниці є Раївська селищна рада Синельниковського району, Мар`ївська сільська рада Синельниковського району, Любимівська сільська рада Дніпропетровського району.

При встановленні в натурі меж смуги відводу залізниці було проведено узгодження з усіма суміжними землекористувачами, які жодних претензій при встановленні меж землекористування не заявляли. На момент затвердження технічної документації по встановленню меж смуги відводу Придніпровської залізниці у Синельниковському районі Дніпропетровської області Іларіонівською селищною радою, фізичні особи, як суміжні землекористувачі відсутні.

На підставі зазначеного Технічного звіту з геодезичних робіт по встановленню меж смуги відводу Придніпровської залізниці у Дніпровському районі Дніпропетровської області від 2003 року та рішення 20 сесії XXIV скликання Іларіонівської селищної ради Синельииківського району від 26.03.2004 №362 Державному підприємству «Придніпровська залізниця» було видано Державний акт серії ЯЯ №9052091 від 25.11.2005 на право постійного користування земельною ділянкою площею 86.6714 га для функціонування залізничного транспорту (а.с.43-50).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 02.02.2018 за ПАТ «Українська залізниця» право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 86.6714 га з кадастровим номером 1224855300:02:003:0046 зареєстровано 29.01.2018. Спірна земельна ділянка перебуває у законному користуванні Придніпровської залізниці та відведена для потреб залізничного транспорту (а.с.44).

Протягом всього часу регіональна філія «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» здійснювала сплату податку на землю, догляд та облаштування зазначеної земельної ділянки з кадастровим номером 1224855300:02:003:0046.

26 березня 2018 Державним кадастровим реєстратором Відділу у Синельниківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області було винесено рішення №РВ- 1200740042018 про відмову ОСОБА_1 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку із перетином з ділянкою кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, яка надана Придніпровській залізниці на праві постійного користування на підставі Іларіонівської селищної ради Синельниківського району від 26.03.2004 №362.

Зміст рішення Іларіонівської селищної ради Синельниківського району від 26.03.2004 №362 фактично не містить зазначення про передачу залізниці ( Відповідачу) у користування конкретної земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 . Фактично вказаним рішенням сільської ради підприємству залізниці у постійне користування для функціонування залізничного транспорту надано земельну ділянку площею 86,6714 га по фактичному розміщенню під коліями. Тобто, фактично смуга відведення підприємству залізниці вказаної ділянки включала лише самі по собі, вже існуючі залізничні колії, розміщені уздовж неї.

Рішення Іларіонівської селищної ради Синельниківського району від 03.2004 №362 щодо передачі земельної ділянки у постійне користування ДП «Придніпровська залізниця» та надання Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою прийняті в рамках діючого на момент виникнення правовідносин законодавства. Тобто, землекористування земельною ділянкою з кадастровим номером 1224855300:02:003:0046 Регіональною філією «Придніпровська залізниця» здійснюється на законних підставах, згідно відповідних дозволів та погоджень компетентних державних органів, комісій.

19.04.2019 року по справі була призначена судова земельно-технічна експертиза.

Як вбачається з висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №2636-19 від 03.04.2020 року, зокрема, у дослідницькій частині вказаного висновку експерта зазначено, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю Серія ДП СВ №013239, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №13239 від 01 вересня 1998р. за адресою: АДРЕСА_1 площа земельна ділянка, що належить на праві власності ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд становить 0,1140 га.

Згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки державного акта на право приватної власності на землю Серія ДП СВ №013239, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №13239 від 01 вересня 1998р. земельна ділянка має конфігурацію у формі прямокутника, розмір земельної ділянки становив: -від А до Б - 38 м; -від Б до В - 30 м; -від В до Г - 38 м; - від Г до А- 30 м.

Фактичне користування земельною ділянкою ОСОБА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_2 відповідає конфігурації, межам та площі земельної ділянки на підставі державного акта на право приватної власності на землю Серія ДП СВ №013239, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №13239 від 01 вересня 1998р.

Відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ №9052091 від 25.11.2005, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №030513100008 (кадастровий номер 1224855300:02:003:0046) земельна ділянка надана в користування Державному підприємству Придніпровська залізниця на підставі рішення голови Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області за №362 від 26.03.2004р., площа земельної ділянки становить 86,67 та на території Іларіонівської селищної ради (а.с.101).

Існує порушення меж та накладання земельних ділянок, що розташовані по АДРЕСА_2 , площею 0,1140 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , та земельної ділянки, кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, що належить на праві користування Державному підприємству « Придніпровська залізниця», при цьому фактичне положення вказаної земельної ділянки за адресою: смт. Іларіонове не відповідає кадастровій межі 1224855300:02:003:0046 (а.с.103).

Накладання на земельну ділянку по АДРЕСА_2 складає 0,0025 та (25 кв.м.) в таких розмірах: від т.1 до т. 6 - 2,53м; від т. 6 до т. 5 -19,93м; від т. 5 до т. 1 - 19,82м.

Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив з того, що земельна ділянка з кадастровим номером 1224855300:02:003:0046 на теперішній час перебуває у постійному користуванні Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ « Укрзалізниця» та під час її формування не було враховано межі земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_2 , площею 0,1140 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , і вказана земельна ділянка накладається на земельну ділянку позивача, порушуючи тим самим його права власності.

Вказані висновки суду відповідають нормам матеріального та процесуального права й ґрунтуються на вимогах закону.

Так, відповідно до ст. 1 Закону №3613-VI: Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Відповідно до Порядку державної реєстрації на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 року за № 1127, для реєстрації земельної ділянки в реєстрі речових прав крім адреси земельної ділянки необхідно зазначити кадастровий номер земельної ділянки.

Пунктом 2.3. Інструкції встановлено, що межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами.

Відповідно до п.2.4. Інструкції перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив`язкою не менше двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі та до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки.

Згідно п. 2.6. Інструкції, кадастровий план земельної ділянки складається в масштабі, який забезпечує чітке зображення всіх елементів і написів. На план наносяться: межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів; поворотні точки меж земельної ділянки; лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки; річки, озера, канали, шляхи, лісосмуги, інші елементи ситуації; межі будинків і споруд, розташованих на земельній ділянці; межі вкраплених земельних ділянок сторонніх землевласників і землекористувачів (додається їх список); межі угідь та зон обмежень щодо використання земельної ділянки.

Згідно положень ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно ст. 68 Земельного кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Для забезпечення у межах смуги відведення нормальної експлуатації залізничних колій, ліній і електропостачання та зв`язку, інших пристроїв та об`єктів залізничного транспорту загального користування, а також у місцях, де є небезпека зсувів, обвалів, розмивів, селей, снігозанесень та інших небезпечних впливів, встановлюються охоронні зони.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про транспорт» від 10.11.1994 року №32/94- ВР землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, та виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно- технічної документації. Розміщення споруд та інших об`єктів транспорту на землях, наданих в користування підприємствам транспорту, здійснюється за погодженням з місцевими органами влади і самоврядування з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами.

Відповідно до положень ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, ст. 153 ЗК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до стаття 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав і посвідчується державним актом, який видається і реєструється сільськими, селищними, міськими, районними Радами.

Відповідно до статті 6 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Частиною 1 статті 9 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) встановлено, що до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; 2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі.

Згідно частини 1 стаття 17 Земельного кодексу України (в редакції 1992 року), передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування»- рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 04 червня 1999 року за №354/3647.

Згідно з частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України (в редакції 2001 р.) - захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 155 Земельного кодексу України (в редакції 2001 р.) - у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до пункту 22 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року №1021, запис про державну реєстрацію документа, що посвідчує право на земельну ділянку, в розділі Книги записів скасовується (поновлюється) посадовою особою на підставі рішення суду.

За змістом ч.1 ст.153 ЗК Українивласник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Статтями 22,23 Земельного кодексу України, прийнятого 18.12.1990 року, з відповідними змінами та доповненнями, що діяв на час виникнення правовідносин щодо набуття позивачем спірної земельної ділянки, право власності на землю виникало лише після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, який посвідчує право власності, а саме - державного акту, виданого і зареєстрованого селищною радою.

До 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

З 01 січня 2013 року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи. Державна реєстрація таких земельних ділянок може бути здійснена також без подання заяв зазначених осіб центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У разі відсутності у зазначеного органу документації із землеустрою з визначенням координат поворотних точок меж земельних ділянок цей орган забезпечує організацію проведення робіт з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок і здійснення державної реєстрації таких земельних ділянок.

Відповідно до частин 1, 2 статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частина 3 зазначеної статті визначає шляхи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, серед яких і визнання угоди недійсною та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтями 153, 140 Земельного кодексу України встановлені гарантії права власності на земельну ділянку за якими власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом, виключний перелік яких надає стаття 140 і який розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 158 ЗК України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

В силу ч.13 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (п. 10 ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 21 ЦК України).

Як вбачаєтьсяіз матеріалівсправи,а самез висновкуексперта зарезультатами проведеннясудової земельно-технічноїекспертизи №2636-19від 03.04.2020року, що існує порушення меж та накладання земельних ділянок, що розташовані по АДРЕСА_2 , площею 0,1140 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , та земельної ділянки, кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, що належить на праві користування Державному підприємству « Придніпровська залізниця», при цьому фактичне положення вказаної земельної ділянки за адресою: смт. Іларіонове не відповідає кадастровій межі 1224855300:02:003:0046 (а.с.103).

Тобто,земельна ділянказ кадастровимномером 1224855300:02:003:0046на теперішнійчас перебуваєу постійномукористуванні Регіональноїфілії «Придніпровськазалізниця» АТ« Укрзалізниця»та підчас їїформування небуло врахованомежі земельноїділянки,що розташованіпо АДРЕСА_2 ,площею 0,1140га длябудівництва таобслуговування житловогобудинку,господарських будівельі споруд,яка належитьна правівласності позивачу ОСОБА_1 ,і вказаназемельна ділянканакладається наземельну ділянкупозивача,порушуючи йогоправа власності.

Виходячи з встановлених конкретних обставин справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.

Колегія суддів вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права.

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, правові підстави для його скасування відсутні.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд 1 інстанції безпідставно дійшов висновку про задоволення позовних вимог, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Синельниківськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 04грудня 2020року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: