ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року

м. Харків

Справа № 637/930/19

Провадження №22-ц/818/95/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Супрун Я.С.,

сторони справи:

позивач - акціонерне товариство «Ідея Банк»,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуапеляційну скаргу Жовтонецького Віктора Миколайовича, який діє в інтересах акціонерного товариства «Ідея Банк», на рішення Шевченківського районного суду Харківської області, ухвалене 3 грудня 2019 у складі судді Тордія Е.Н. (повний текст рішення складений 6 грудня 2019 року),

УСТАНОВИВ:

У липні 2019 року акціонерне товариство «Ідея Банк» (надалі АТ, Банк) звернулося до суду з позовом, після уточнення якого (т.1 а.с. 78 81) просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 910.25453 у сумі 502552 грн 18 коп; звернути стягнення на предмет застави, який належить ОСОБА_2 , а саме, на автомобіль TOYOTA PRADO, 2006 року випуску, чорного кольору ,номер шасі ( кузова, рами) НОМЕР_1 , актуальний номерний знак № НОМЕР_2 , вилучити зазначений автомобіль у ОСОБА_2 на період до його реалізації.

Позов обґрунтований тим, що 20 грудня 2013 року між АТ та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 910.25453, згідно з яким відповідач отримав кредит в розмірі 256292,63 грн, у тому числі на купівлю (фінансування купівлі) транспортного засобу TOYOTA PRADO, 2006 року випуску, чорного кольору ,номер шасі ( кузова ,рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак № НОМЕР_3 . Строк користування кредитними коштами - до 20 грудня 2017 року (надалі Договір Кредиту). З 20 лютого 2014 року за Договором Кредиту утворилася заборгованість в сумі 502552,18 грн, що складається з основного боргу по кредиту у сумі 0,00 грн, простроченого боргу у сумі 250173,94 грн, прострочених процентів у сумі 249124,96грн, строкові проценти у розмірі 3253,98 грн, нарахована комісія у сумі 0.00 грн, простроченої комісія 0,00 грн, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань у сумі 0.00 грн, віндикаційних витрат у сумі 0.00 грн, дебіторської заборгованості в сумі 0.00 рн, інші штрафні санкції у сумі 0.00 грн. У забезпечення виконання кредитних зобов`язань між ОСОБА_1 та АТ був укладений договір застави вищевказаного транспортного засобу та в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстроване відповідне обтяження.

Всупереч існуючому обтяженню, без письмової згоди позивача, заставодавцем було відчужено предмет застави, актуальним власником автомобіля є ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_1 має прострочене грошове зобов`язання за Договором Кредиту, що забезпечене заставою нерухомого майна, добровільно кошти не повертає, Банк просить захистити його порушене право в судовому порядку шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості та звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості у розмірі 502552 грн 18 коп. і його вилучення в останнього власника - ОСОБА_2 .

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 3 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з АТ на користь ОСОБА_2 понесені нею витрати напрофесійну правничудопомогу всумі 15 000 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 16 листопада 2016 року задоволений позов ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , звернуто стягнення та вилучено у ОСОБА_1 транспортний засіб TOYOTA PRADO, 2006 року випуску, чорного кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак № НОМЕР_3 шляхом передання його в управління Банку в рахунок кредитних зобов`язань відповідача за Договором Кредиту в розмірі 368407 грн. Звернувшись до суду з вищезазначеним позовом, кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, способу звернення стягнення на предмет застави , сплати процентів за користування кредитом. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за Договором Кредиту. Тому вимога Банку щодо стягнення заборгованості та відсотків за Договором Кредиту у дійсній справі задоволенню не підлягає. Звернувши стягнення на спірний автомобіль в судовому порядку позивач отримав притаманні права власника щодо володіння, розпорядження, реалізації транспортного засобу. Відповідно дост.387Цивільного кодексуУкраїни (надалі ЦК України), яка є підставою позову, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо рішення не виконувалось в добровільному порядку , позивач мав і має право звернутися задля його виконання в примусовому порядку, а також звернутися до суду з відповідними позовами про визнання угод щодо продажу автомобіля недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння. Відомостей щодо виконання рішення суду або причин його не виконання на час звернення до суду матеріали справи не містять. Банк в даному випадку мав звернутися до суду в іншій спосіб для захисту свого порушеного права, тому суд дійшов до висновку про відмову у задоволені позову про звернення стягнення на автомобіль та витребування його у ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , діючи в інтересах АТ, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд помилково вважав, що позов був заявлений з підстав захисту права власності на заставне майно відповідно до ст. 388 ЦК України та, як слідство, взагалі не розглянув вимогу Банку про звернення стягнення на предмет застави в рахунок стягнення заборгованості за Договором Кредиту та в порушення вимог ст.13 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) вийшов за межі пред`явленого Банком позову. Висновок суду про те, що рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 16 листопада 2016 року вже стягнута заборгованість за Договором Кредиту є помилковим, оскільки за змістом зазначеного рішення була стягнута заборгованість, що утворилася станом на 2016 рік у розмірі 368407,00 грн. На час звернення Банку до суду з дійсним позовом заборгованість за Договором Кредиту залишилася непогашеною та станом на 2019 рік збільшилася. Банк не пропустив строк позовної давності як за вимогою про стягнення заборгованості, так і за вимогою про звернення стягнення на предмет застави, оскільки умовами Договору Кредиту такий строк був збільшений до 5 років. Після ухвалення судом рішення від 16.11.2016 Банк вважав своє право захищеним, але згодом з`ясувалося, що заставне майно було незаконно відчужене, тому позивач змушений звернутися до суду з новим позовом. Вказане відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 18.12.2019 у справі № 450/18/15 ц. Під час стягнення з позивача на користь ОСОБА_4 15000 витрат на правову допомогу, суд не врахував заперечення Банку проти визначеного адвокатом розміру допомоги та стягнув витрати, понесення яких не доведено належним чином, а саме, суду не були надані первинні бухгалтерські документи відображені у Книзі обліку доходів та витрат, які ведуть фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність.

В письмових поясненнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , проти задоволення апеляційної скарги заперечила.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін у справі, дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої, частини другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як установлено судовим розглядом і вбачається з матеріалів справи, відповідно до кредитного договору № 910.25453 від 20 грудня 2013 року, укладеного між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит в розмірі 256292 грн 63 коп., у тому числі на купівлю (фінансування купівлі) транспортного засобу TOYOTA PRADO, 2006 року випуску, чорного кольору ,номер шасі ( кузова ,рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак № НОМЕР_3 . Строк користування кредитними коштами до 20 грудня 2017 року ( (надалі Кредитний договір ( т.1 а.с. 12 16)).

Виконання Кредитного договору було забезпечено заставою нерухомого майна - транспортного засобу TOYOTA PRADO, 2006 року випуску, чорного кольору ,номер шасі ( кузова ,рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак № НОМЕР_3 , що підтверджується даними укладеного між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 договору застави від 09.01.2014 ( т.1 а.с. 30 31).

Згідно даних довідки - розрахунку за Кредитним договором станом на 14 червня 2019 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 502552,18 грн, яка складається з основного боргу по кредиту у сумі 0,00 грн, прострочених процентів у сумі 249124.96грн, строкових процентів у розмірі 3253,98 грн, нарахованої комісії в сумі 0.00 грн, простроченої комісії 0,00 грн, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань у сумі 0.00 грн, віндикаційних витрати у сумі 0.00 грн, дебіторської заборгованості в сумі 0.00 грн, інших штрафних санкцій у сумі 0.00 грн ( т.1 а.с. 38).

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 43115381 від 10 січня 2014 року, до реєстру обтяжень рухомого майна внесено автомобіль TOYOTA PRADO, номер об`єкта НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 , легковий, чорний, НОМЕР_4 , 2006 року. Строк виконання зобов`язання до 20 грудня 2017 року ( т.1 а.с. 20 21).

За договором купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного через Територіальний сервісний центр МВД в Харьківській області, ОСОБА_2 придбала та зареєструвала 3 лютого 2015 року транспортний засіб TOYOTA PRADO, 2006 року випуску, чорного кольору ,номер шасі( кузова рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 ,що підтверджується даними довідки рахунку від 03.02.2015 ( т.1 а.с. 105) та копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 03.02.2015 за ОСОБА_2 ( т.1 а.с. 106).

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 16 листопада 2016 року у справі № 637/959/16 ц за позовною заявою ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави ухвалено: вилучити у ОСОБА_1 предмет застави: транспортний засіб TOYOTA PRADO, 2006 року випуску, чорного кольору, номер шасі ( кузова ,рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак № НОМЕР_3 , передавши його в управління ПАТ «Ідея Банк». Звернути стягнення на предмет застави в рахунок кредитних зобов`язань за договором № 910.25453 від 20 лютого 2013 року в розмірі 368 407.00 грн. на транспортний засіб TOYOTA PRADO, 2006 року випуску, чорного кольору, номер шасі ( кузова ,рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак № НОМЕР_3 , шляхом продажу зазначеного автомобіля від імені ОСОБА_1 з наданням ПАТ « Ідея Банк» усіх прав та повноважень на відчуження транспортного засобу, в тому числі з проведенням необхідних дій в органах ДАІ МВС України та інших державних та недержавних установах, отримання дублікатів, документів на транспортний засіб, отримання та виготовлення ключів, їх дублікатів, отримання відомостей про транспортний засіб , особу власника , які пов`язані з продажем автомобіля ( т.1 а.с. 153 154).

Згідно даних витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 18.07.2019, 03.08.2016 Банком було зареєстроване звернення стягнення на заставлене майно, обтяження рахується за фізичною особою ОСОБА_2 ( т. 1 а.с. 35, 36).

Таким чином, між Банком та відповідачем ОСОБА_1 виник спір з приводу неналежного виконання умов Кредитного договору, що був забезпечений заставою нерухомого майна.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першоїстатті 612ЦКУкраїни для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом відповідно до приписів стаття 611 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті1048та частини першої статті1054 ЦК Україникредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу другого частини першоїстатті 1048 Цивільного кодексу Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чиу разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та неустойку припиняється.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другоюстатті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначений правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18).

З огляду на вищезазначені положення закону та виходячи з того, що у вересні 2016 року Банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави Автомобіль в рахунок дострокового погашення заборгованості за Договором Кредиту в повному обсязі, що підтверджується змістом рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 14 листопада 2016 року та поясненнями представника Банку, які були надані в суді апеляційної інстанції, судова колегія погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні позову Банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором Кредиту станом на 14 червня 2019 року.

Разом з тим, судова колегія вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для відмови у задоволенні позову до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави та вилучення у ОСОБА_2 автомобіля з посиланням на вимоги ст.387 ЦК України, оскільки позову з підстав порушення належного Банку права власності на Автомобіль Банк не заявляв.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Банк посилався на гарантоване йому законом право звернути стягнення на Автомобіль, що належить ОСОБА_2 , оскільки на час набуття нею права власності та на теперішній час цей Автомобіль перебував і перебуває у заставі Банка на забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 за Договором кредиту. Оскільки на час пред`явлення позову зобов`язання за цим договором не виконане, Банк може звернути стягнення на предмет застави в рахунок існуючого боргу.

Таким чином, предметом позову є стягнення заборгованості за Договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет застави Автомобіль у спосіб вилучення його в останнього власника.

Зазначені правовідносини врегульовані положеннями ЦК України, Закону України « Про заставу».

Застава є способом забезпечення зобов`язань; в силу застави кредитор (заставодержатель) має права в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст.1 ЗаконуУкраїни «Прозаставу» від02жовтня 1992року №2654-ХІІ(далі Закон№ 2654-ХІІ) таст. 572 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 2654-ХІІзаставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно з ч. 1ст. 589 ЦК Україниу разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частини 1, 2ст. 590 ЦК України).

Відповідно дост. 27 Закону № 2654-ХІІ застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтями25,26 Закону України № 1255-IV від 18.11.2003 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Згідност. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно дост. 526 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору.

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтями 12-14 Закону № 2654-ХІІ у договорі застави визначаються суть, розмір та строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Так, за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойкою), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст. 19 Закону № 2654-ХІІ).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18листопада 2003року № 1255-IV (надалі Закон № 1255-IV) у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зістаттею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.

Обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.

Таким чином, ОСОБА_2 може бути добросовісним набувачем за умови, якщо на момент укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу був відсутній відповідний запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Відчуження майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, а тому вона зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.

Аналогічні висновки зроблено в постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2018 року у справі № 522/11377/13-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі № 461/12083/15-ц.

В судовому засіданні в суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 набула право власності на Автомобіль, що перебував та перебуває у заставі Банку, тому відповідно до вимог ст. 27 Закону № 2654-ХІІ застава зберігає силу та є чинною.

Проте звернути стягнення на зазначений автомобіль шляхом вилучення його у ОСОБА_2 не можливо у зв`язку із тим, що рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 16 листопада 2016 року у справі № 637/959/16 ц вже звернуто стягнення на Автомобіль шляхом вилучення його у ОСОБА_1 з переданням в управління ПАТ «Ідея Банк» в рахунок виконання ним кредитних зобов`язань за Кредитним договором в розмірі 368 407.00 грн. шляхом його продажу шляхом продажу зазначеного автомобіля від імені ОСОБА_1 , з наданням ПАТ « Ідея Банк» усіх прав та повноважень на відчуження транспортного засобу, в тому числі з проведенням необхідних дій в органах ДАІ МВС України та інших державних та недержавних установах, отримання дублікатів, документів на транспортний засіб, отримання та виготовлення ключів, їх дублікатів, отримання відомостей про транспортний засіб , особу власника , які пов`язані з продажем автомобіля (т.1 а.с. 153 154).

На час ухвалення зазначеного рішення суду у справі № 637/959/16 ц Автомобіль вже належав на праві власності ОСОБА_2 , проте остання до участі справи долучена не була.

Банком не надано жодних даних про пред`явлення рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 16 листопада 2016 року у справі № 637/959/16 ц до виконання та вчинення будь яких виконавчих дій.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням того, що повторне звернення стягнення на Автомобіль в рахунок однієї і тієї ж заборгованості не можливе, судова колегія вважає, що позов Банку в частині звернення стягнення на предмет застави шляхом його витребування не підлягає задоволенню.

Судова колегія також частково погоджується з доводами апеляційної скарги щодо недоведеності понесених відповідачкою витрат на правову допомогу у розмірі 15000 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності, що діє у цивільному процесі, знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності.

Також Велика Палата Верховного Суду в указаній вище додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу ОСОБА_2 . ОСОБА_5 надала укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 договір від 5 вересня 2019 року про представництво інтересів та надання правничої допомоги (т.1 а.с. 85-86), ордер № 000040 від 30.09.2019 (т.1 а.с. 84).

Також ОСОБА_5 надала акт прийому наданих послуг до договору про представництво інтересів та надання правничої допомоги від 25 листопада 2019 року з переліком виконаних адвокатом робіт, послуг і часом, витраченим на них (т.1 а.с. 170), копію квитанції № 455896 від 29 жовтня 2019 року про оплату ОСОБА_2 15000 грн на користь ОСОБА_5 (т.1 а.с. 171).

У відповіді на відзив, поданій до суду першої інстанції, представник АТ «Ідея Банк» заперечив проти розміру заявлених до стягнення судових витрат, посилаючись на те, що вони не співмірні з проведеною роботою та витраченим на це адвокатом часом. Представник також послався на те, що ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , завищила витрачений на підготовку до справи час, не готувала правовий висновок до суду, оскільки він відсутній в матеріалах справи. ОСОБА_5 не вказала судову практику, яка б заперечила доводи Банку, а також не надала доказів оплати ОСОБА_2 отриманих послуг (т.1 а.с. 114-122).

Так, в акті прийому наданих послуг до договору про представництво інтересів та надання правничої допомоги від 25 листопада 2019 року зазначено, що на виконання договору від 05.09.2019 ОСОБА_5 надала, а ОСОБА_2 отримала такі послуги:

1. Вивчення матеріалів цивільної справи №637/930/19 протягом 5 годин з виїздом з робочого місця адвоката до приміщення Шевченківського районного суду міста Харкова вартістю 3000 гривень (з розрахунку 500 гривень за годину);

2.Підготовка правового висновку з урахуванням судової практики стосовно пред`явленого позову до ОСОБА_2 позову вартістю 3000 гривень (500 грн за годину);

3.Виїзд з міста Харкова до Шевченківського районного суду Харківської області для здійснення представництва в судових засіданнях у зв`язку з розглядом цивільної справи № 637/930/19 вартістю 5000 гривень: 2 судових засідання по 2500 гривень кожне.

4. Підготовка процесуальних документів з направленням їх поштою сторонам по справі та суду: а) клопотання від 24.09.2019 щодо визнання обов`язкової участі представника позивача 2 аркуша по 250 гривень = 500 гривень; б) запит адвоката до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Харківській області щодо реєстрації спірного автомобіля від 08.11.2019 - 2 аркуша по 250 гривень = 500,00 гривень; в) клопотання до суду щодо застосування строку позовної давності 6 аркушів х 500,00 гривень = 2 000,00 гривень; г) письмові пояснення до суду на 5 аркушів за 1000 гривень.

Колегія суддів уважає, що адвокат Надьон О.В. не довела ознайомлення з матеріалами справи № 637/930/19 протягом п`яти годин, тому що матеріали цивільної справи № 637/930/19 не містять доказів як самого факту ознайомлення адвоката з матеріалами справи, так і тривалості такого ознайомлення. Тому у стягненні з Банку 3000 грн за ознайомлення з матеріалами справи слід відмовити.

Складений за результатами вивчення обставин справи та судової практики правовий висновок адвоката не обов`язково повинен бути викладений в письмовій формі, а може бути викладений особі усно, тому 3000 грн за правовий висновок підлягають стягненню з відповідача.

Виїзд ОСОБА_5 до Шевченківського районного суду Харківської області в судові засідання для представництва інтересів ОСОБА_2 підтверджений протоколом судового засідання від 30.09.2019 (т.1 а.с. 109) та протоколом судового засідання від 05.11.2019 (т.1 а.с. 143-144), тому заявлені 5000 грн за судові засідання мають бути відшкодовані відповідачу.

Викладені в акті прийому наданих послуг до договору про представництво інтересів та надання правничої допомоги від 25 листопада 2019 року документи, складені адвокатом, наявні в матеріалах справи (т.1 а.с. 99, т.1 а.с. 161-162, т.1 а.с. 158, т.1 а.с. 165-169), кількість аркушів відповідає кількості аркушів у матеріалах справи, тому 4000 грн за складені документи також є доведеною сумою.

Колегія суддів погоджується з запереченнями Банку лише в частині недоведеності витрат ОСОБА_2 на ознайомлення з матеріалами цивільної справи. Надання інших послуг з правничої допомоги на користь ОСОБА_2 з боку ОСОБА_5 доведене, колегія суддів не вважає їх вартість, викладену в акті прийому, неспівмірною зі складністю справи. Тому з Банку на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню не 15000 грн витрат на правничу допомогу, а 12000 грн.

Посилання Банку на недоведеність сплати ОСОБА_2 зазначених коштів спростовується наявною в матеріалах справи квитанцією, що є достатнім для обґрунтованого висновку про доведеність оплати відповідачем послуг адвоката.

Таким чином, доводи апеляційної скарги представника Банку знайшли своє часткове підтвердження під час перегляду справи Харківським апеляційним судом. Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Рішення суду від 03.12.2019 належить змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави та його витребування, стягнення витрат на правову допомогу. У задоволенні позову слід відмовити з мотивів, викладених в редакції цієї постанови, а з Банку на користь ОСОБА_2 стягнути не 15000, а 12000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 382 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Жовтонецького Віктора Миколайовича , який діє в інтересах акціонерного товариства «Ідея Банк», задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 03 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави та його витребування, стягнення витрат на правову допомогу змінити.

У задоволенніпозову акціонерного товариства«Ідея Банк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави та його витребування відмовити з мотивів, викладених в редакції цієї постанови.

Зменшити стягнутіз акціонерного товариства «ІдеяБанк» накористь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, стягнувши 12000 (дванадцять тисяч) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 27 квітня 2021 року.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук