ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/588/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Войтовича І.І.,

при секретарі: Бондарчук О.О.,

за участю:

представника позивача - Казанцевої С.А,

представника відповідача - Яцемирського С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення від 14.02.2021 р. № 0051755105, податкової вимоги від 06.04.2020 р. № 5506-10 та рішення від 06.04.2020 р. № 5506-10,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі відповідач, ДПС, контролюючий орган), в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення - рішення від 14.02.2020 № 0051755105 про застосування штрафної санкції по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 10 076,50 грн.;

- податкову вимогу від 06.04.2020 № 5506-10 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) за єдиним податком з фізичних осіб у сумі 8 138,36 грн.;

- рішення від 06.04.2020 № 5506-10 про опис майна в податкову заставу.

В позовній заяві позивач вказав, що згідно платіжного доручення № 43 від 18.02.2019 ним була сплачена сума 52320,10 грн. у рахунок єдиного податку з фізичних осіб - підприємців третьої групи згідно податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за четвертий квартал 2018 року, але дана сплата відбулась на помилковий розрахунковий рахунок UА 198999980000033113342021395, отримувач податку УДКСУ у Олешківському районі Херсонської області, код ЄДРПОУ 38045231, МФО 899998. В свою чергу, сплата мала бути проведена на рахунок UА198999980000031415699021395, отримувач податку УДКСУ у Олешківському районі Херсонської області, код ЄДРПОУ 38045231, МФ089999, у зв`язку з чим, 01.04.2019, позивач звернувся до ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі із заявою про перерахування помилково сплачених сум на вірний розрахунковий рахунок податкового органу. ОСОБА_1 . Також зазначив, що ним було самостійно визначено грошове зобов`язання, зазначене в податковій декларації платника єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємця) за 1 квартал 2019 року, вх.№18870681 від 24.04.2019, встановлений п.295.3 ст. 295 глави 1 розділу XIV ПК України, згідно квитанції № 8632 від 15.05.2019 своєчасно була сплачена сума 2500,00 грн. у рахунок єдиного податку з фізичних осіб - підприємців третьої групи згідно податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за 1 квартал 2019 року на належний розрахунковий рахунок. Суми єдиного податку з фізичних осіб - підприємців третьої групи сплаченого на помилковий розрахунковий рахунок було зараховано ГУ ДФС у Херсонській області на правильний розрахунковий рахунок у наступному порядку: 15.05.2019 2500,00 грн.; 17.05.2019 - 20987,90 грн.; 20.05.2019 - 28832,10 грн., що підтверджується додатком до акту перевірки від №714/21-22-51-05/ НОМЕР_1 від 16.01.2020. Позивач вважає, що помилково, але вчасно та в повному обсязі було перераховано податки до бюджету, тобто обов`язок платника податків щодо сплати податків було виконано вчасно, при цьому кошти не повернулись, а залишились на рахунках Державного бюджету України, що свідчить про виконання ним обов`язку як платника податку. Також, позивач зауважив, що дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, а оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове зазначення розрахункового рахунку у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою підставою для висновку про несплату ним необхідної суми грошового зобов`язання у визначений строк та як наслідок для застосування штрафних санкцій. 16.03.2020 рекомендованим листом №73000306971416 ОСОБА_1 звертався до ГУ ДФС України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 14.02.2020 №0051755105, отримано скаргу 18.03.2020 та рекомендованим листом №73000306971408 від 16.03.2020 направлено на адресу Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі повідомлення про адміністративне оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, яке отримано останнім 18.03.2020. Враховуючи положення п. 56.8, абз. 2 п. 56.9, п. 56.16 ст. 56 ПК України строк розгляду скарги контролюючим органом (без врахування строку продовження розгляду) з урахуванням дати отримання контролюючим органом скарги починає свій перебіг з 19.03.2020 та сплив 08.04.2020. Станом на день подання даної позовної заяви до суду, від контролюючого органу на адресу скаржника не надходило рішення про результат розгляду скарги, як і не надходило рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків. Відповідно до абз. 3 п. 56.9. ст. 56 ПК України скарга вважається також задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту. Виходячи з абз. 2 п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останньою відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. Позивач зазначив про те, що враховуючи факт неотримання ним від контролюючого органу як скаржником ані рішення за скаргою, ані рішення про продовження строків розгляду скарги, скарга до Державної фіскальної служби України на податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 14.02.2020 №0051755105 вважається задоволеною. В подальшому, позивач, не отримавши відповіді на скаргу, 05.05.2020 звернувся до Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі із заявою про відкликання податкової вимоги від 06.04.2020 № 5506-10 в частині єдиного податку з фізичних осіб, яка була відправлена адресату рекомендованим листом №7303400723581 та отримана 06.05.2020. Відповіді на дану заяву позивач не отримав. Позивач обґрунтовує свою позицію також висновками Верховного Суду викладену в постанові від 22.05.2018 по справі № 815/2405/16 та вважає, що у нього відсутнє грошове зобов`язання за спірним податковим повідомленням-рішенням від 14.02.2020 №0051755105, відповідач, у випадку помилкового визначення коду бюджетної класифікації не мав законних підстав застосовувати штраф, оскільки всі кошти зараховуються на єдиний казначейський рахунок, факт несплати чи бездіяльності платника податку не підтверджено, враховуючи позицію Верховного суду викладену в постанові від 13.02.2018 у справі №813/4374/16, з якої вбачається, що рішення контролюючого органу мають бути прийняті з дотриманням належного принципу пропорційності та відповідати критерію обґрунтованості, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

24.02.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 10.03.2021 о 09:30 год.

10.03.2021 ухвалою суду у зв`язку із неявкою в судове засідання представників сторін, відкладено розгляд справи на 31.03.2021 о 09:30 год.

18.03.2021, представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що контролюючим органом було проведено камеральну перевірку з повноти та своєчасності сплати до бюджету єдиного податку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 22.02.2019 по 20.05.2019. В результаті перевірки встановлено несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань, а саме: граничний термін сплати грошових зобов`язань по податковій декларації платника єдиного податку - 21.02.2019, фактично сплачено частину у розмірі 2500,00грн. 15.05.2019 із простроченням терміну сплати на 83 дні, відповідно нарахована штрафна санкція на суму 500,00грн.; наступна частина самостійно визначеної суми грошового зобов`язання за результатами річного декларування надійшла на відповідний рахунок 17.05.2019 у розмірі 20987,88 грн., тобто термін прострочення вже складав 85 днів, у зв`язку з чим була нарахована штрафна санкція 4197,58грн.; остання частина самостійно визначеного грошового зобов`язання за результатами річного декларування надійшла на відповідний рахунок 20.05.2019у розмірі 26894,58грн., термін прострочення складав 88 днів. В результаті несвоєчасного надходження грошових коштів на відповідні казначейські рахунки виникла заборгованість у вигляді 20% штрафної санкції від самостійно визначеної суми грошового зобов`язання, які позивач повинен був сплатити у зазначений законом строк, на загальну суму 10076,5 грн. та як наслідок, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2019 №0051755105. Представник відповідача звертає увагу суду на ту обставину, що заяву про перерахування надміру або помилково сплачених коштів ОСОБА_1 надано до контролюючого органу лише 01.04.2019. Відповідно до інтегрованої картки платника з єдиного податку з фізичних осіб станом на 28.02.2019 заборгованість склала 52320 грн. ДПС посилається на норму пп. 31.1 ст. 31 ПК України та зазначає, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Відповідно до п.1 розділу 11 Порядку ведення органами ДПС України оперативного обліку податків і зборів, інших платежів до бюджету, єдиного внеску, затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДПС відкриваються інтегровані картки платника за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Згідно Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.07.2015 №666 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.08.2015 за № 974/27419 при сплаті (стягненні) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійсненні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, поверненні помилково або надміру зарахованих коштів поле «Призначення платежу» розрахункового документа заповнюється таким чином: 1) - службовий код, 2) - код виду сплати, 3) - код за СДРПОУ платника, який здійснює сплату податку або реєстраційний номер облікової картки платника податків, 4) - друкується роз`яснювальна інформація про призначення платежу. Рознесені платежі відображаються в ІКП відповідними обліковими операціями зі сплати/повернення сум відповідно до поля «Призначення платежу» документів на переказ згідно з переліком кодів видів оплати, визначеним Порядком № 666. За даними інформаційної системи АІС «Податковий блок», в інтегрованій картці платника наявний податковий борг на загальну суму 18 272,69 грн. з яких: 10 076,5 грн. - це розмір штрафної санкції (20%) від несвоєчасного виплаченої суми грошового зобов`язання, самостійно визначеного за результатами річного декларування; 8138,36грн. - це сума, встановлена до сплати за єдиний податок з фізичних осіб станом на 31.03.2020 року та 57,83грн. - це сума земельного податку з фізичних осіб, відповідно до положень п. 89.2, п. 89.3 ст. 89, пп. 93.1.1 п.93.1 ст. 93 ПК України, лише після повного погашення даного боргу майно позивача буде звільнено з податкової застави. Також, представник вважає правомірними дії визначені п. 95.1 та п. 95.2 ст. 95 ПК України відносно здійснення заходів щодо погашення боргу платником податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності, шляхом продажу майна, що перебуває у податковій заставі. Дану позицію, ДПС обґрунтовує висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі №826/18574/14. Щодо посилання позивача про подання скарги на податкове повідомлення - рішення від 14.02.2020 №0051755105, проаналізувавши бази даних контролюючого органу АІС «Скарга», не було встановлено надходження та реєстрацію скарги, на яку посилається ОСОБА_1 , тому вона не може вважатися такою, що задоволена. Повідомлення про адміністративне оскарження від 10.03.2020 позивачем було надіслано до ДФС України, відповідно до ДПС України така скарга не надходила. У скарзі позивача щодо адресата отримувача зазначено будинок АДРЕСА_1 , тоді як адреса Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 73003, м. Херсон, просп. Ушакова. 75. Дану інформацію розміщено на загальнодоступному офіційному сайті за посиланням https://kherson.tax.goy.ua/, позивач не врахував постанову Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200, якою було прийнято рішення про реорганізацію Державної фіскальної служби України шляхом її поділу на дві служби: Державну податкову службу України та Державну митну службу України. Представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно поданої позивачем до суду 29.03.2021 відповіді на відзив, наполягає на задоволенні позовних вимог та зазначає, що відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податкове зобов`язання, згідно пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), податковий борг згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до п. 131.2 ст.131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені та відповідно до п. 87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. ОСОБА_1 також зазначив, що відповідно до пп. 168.4.8 ПК України, відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе фізична особа у випадках, визначених розділом ІV Податкового кодексу та з урахуванням положень ч. 1 ст. 43 та ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи держбюджету визнаються зарахованими до держбюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Також, з урахуванням положень пп. 93.1.1 п. 93.1 ст. 93 ПК України позивач вважає, що його майно підлягає звільненню з податкової застави, рішення від 06.04.2020 № 5506-10 просить скасувати. ОСОБА_1 також зауважив, що відповідач помилково вказує про наявність податкового боргу у сумі 18272,69 грн. згідно витягу з інтегрованої картки платника податків за період з 2019-2021 рік, що є штрафною санкцією нарахованою згідно акту перевірки від 16.01.2020 № 000714/21-22-51-0513263501398 за затримку на 83, 85, 88 календарних днів сплати фізичною особою грошового зобов`язання в сумі 50382,50 грн., але станом на 30.12.2018 у позивача обліковувалась переплата по єдиному податку в сумі 1937,54 грн. та станом на 20.02.2020 наявна переплата по єдиному податку в сумі 0,60 грн., у зв`язку з чим сума по штрафним санкціям з єдиного податку є меншою та дорівнює 8138,36 грн. Позивач вважає необґрунтованим посилання відповідача на реорганізацію податкової служби ДФС на ДПС та делегування відповідно повноважень, оскільки ОСОБА_1 під час надіслання скарги на адресу ДФС користувався офіційним сайтом ДФС http://sfs.gov.ua/, вважає, що ним правильно надіслано скаргу до ДФС, до належного суб`єкта оскарження.

31.03.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 22.04.2021 о 09:30 год.

22.04.2021 в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити у повному обсязі, представник відповідача підтримав подані до суду в письмовому вигляді заперечення проти позову, прийняті спірні податкове повідомлення-рішення, податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу вважає законними та обґрунтованими, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши позиції сторін, розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

Спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок прийняття Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі податкового повідомлення рішення від 14.02.2020 № 0051755105, податкової вимоги від 06.04.2020 № 5506-10, а також рішення від 06.04.2020 № 5506-10 про опис майна у податкову заставу.

Зокрема, податкове повідомлення рішення від 14.02.2020 № 0051755105 було прийнято контролюючим органом за висновками акту камеральної перевірки повноти та своєчасності сплати до бюджету єдиного податку з 22.09.2019 по 20.05.2019 від 16.01.2020 №0000714/21-22-51-05/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовано несвоєчасність сплати узгоджених сум грошового (податкового) зобов`язання з єдиного податку третьої групи, а саме: ФОП ОСОБА_1 порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання, зазначеного в податковій декларації платника єдиного податку третьої групи (фізичні особи-підприємці) за 2018 рік вх. №1596958 від 08.01.2019, встановлений п. 295.3 ст. 295 глави І розділу ХІV ПК України. Згідно Додатку до акту перевірки вбачається розрахунок штрафної санкції за порушення правил сплати (перерахування) єдиного податку: по операціям за період з 20.05.2019 22.02.2019 на суму 26894,60 грн. на підставі податкової декларації від 08.01.2019 №1596958 FO01033, кількість днів прострочення сплати податкового зобов`язання склала 88 днів, відповідно розмір штрафної санкції на дану суму визначено у вигляді 20 % та становить 5378,92 грн.; по операціям за період з 17.05.2019 22.02.2019 на суму 20987,90 грн. на підставі податкової декларації від 08.01.2019 №1596958 FO01033, кількість днів прострочення сплати податкового зобов`язання склала 85 днів, відповідно розмір штрафної санкції на дану суму визначено у вигляді 20 % та становить 4197,58 грн.; по операціям за період з 15.05.2019 22.02.2019 на суму 2500,00 грн. на підставі податкової декларації від 08.01.2019 №1596958 FO01033, кількість днів прострочення сплати податкового зобов`язання склала 83 дні, відповідно розмір штрафної санкції на дану суму визначено у вигляді 20 % та становить 500 грн. Даний акт перевірки та додаток до акту, надісланий на адресу позивача та отриманий 23.01.2020, що представником позивача та самим позивачем не заперечується.

Відповідно, сформоване за висновками перевірки податкове повідомлення-рішення від 14.02.2020 № 0051755105 з розрахунком штрафної санкції надіслано на адресу позивача 05.03.2020 та отримано ОСОБА_1 07.03.2020, є предметом оскарження у даній справі.

06.04.2020 контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми «Ф» №5506-10 щодо суми податкового боргу обраховану станом на 05.04.2020 по земельному податку у розмірі 57,83 грн. та по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 8138,36 грн., яка надіслана на адресу ОСОБА_1 та отримана ним 17.04.2020, що не заперечувалось позивачем та його представником.

Зазначену податкову вимогу позивач оскаржує у даній справі в частині штрафної санкції по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 8138,36 грн.

Також, контролюючим органом було прийнято рішення № 5506-10 від 06.04.2020 про опис майна у податкову заставу, яке отримано позивачем 17.04.2020 та є предметом розгляду у даній справі. Обставини отримання рішення про опис майна у податкову заставу позивачем та його представником не оскаржуються.

Позивач, відповідно до положень ст. 56 ПК України, подав скаргу до Державної фіскальної служби України на податкове повідомлення рішення від 14.02.2020 №0051755105 (підписана позивачем 11.03.2020) та надіслана адресату 16.03.2020 за накладною №7300306971416 на адресу м. Київ, Шевченківський район, Львівська площа, 8, м. Херсон, 04053, код ЄДРПОУ 39292179. Скарга отримана адресатом 18.03.2020.

В даній скарзі ОСОБА_1 вказав про не погодження із податковим повідомленням рішенням від 14.02.2020 № 0051755105, вважає його помилковим, безпідставними та просив його скасувати, наполягав на своєчасності сплати податкового зобов`язання з єдиного податку фізичних осіб. Зокрема, ОСОБА_1 вказав про помилкове перерахування згідно платіжного доручення від 18.02.2019 № 13 податкового зобов`язання у розмірі 52320,10 грн. згідно податкової декларації за четвертий квартал 2018 року на невірний розрахунковий рахунок. Згідно квитанції №8632 від 15.05.2019 була сплачена сума 2500,00 грн. у рахунок єдиного податку з фізичних осіб - підприємців третьої групи згідно податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за 1 квартал 2019 року на розрахунковий рахунок UА198999980000031415699021395, отримувач податку УДКСУ у Олешківському районі Херсонської області, код ЄДРГІОУ 38045231. МФ0899998. Додано відповідну квитанцію. ОСОБА_1 , керуючись ст. 10, п. 36.1 ст. 36, пп. «е» п. 176.1 ст. 176, пп. 168.4.8 п. 168.4 ст. 168, п. 295.3, п. 295.4 ст. 295 ПК України, ч. 1 ст. 43 та ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України, розділу І, п. 2.1 розділу ІІ Положення №122, та навівши висновки Верховного Суду в постанові від 22.05.2018 по справі №815/2405/16, вказав проте, що помилково, але вчасно та в повному обсязі було перераховано податки до бюджету, тобто обов`язок платника податків щодо сплати податків мною було виконано вчасно. При цьому кошти не повернулись, а залишились на рахунках Державного бюджету України, що свідчить про виконання ним обов`язку як платника податку про сплату ним податку. Дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове зазначення розрахункового рахунку у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою підставою для висновку про несплату ним необхідної суми грошового зобов`язання у визначений строк та як наслідок для застосування штрафних санкцій.

Відповідно, позивачем було надіслано до Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі повідомлення (підписано ОСОБА_1 10.03.2020) про адміністративне оскарження податкового повідомлення рішення від 14.02.2020 №0051755105, що підтверджено копією накладної №7300306971408 від 16.03.2020, яке було вручено за довіреністю 18.03.2020.

В даній справі, позивач та його представник наполягають на належному повідомленні ДФС України та Головне управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі про оскарження спірного податкового повідомлення-рішення, представник відповідача зауважив, що ОСОБА_1 було надіслано скаргу та повідомлення про оскарження не належному суб`єкту, оскільки на той час відбувалась реорганізація органів податкової служби та відповідно відбувалось делегування повноважень. Згідно доданого представником відповідача листа за № 7914/7/99-00-06-02-02-07 від 01.04.2021 вбачається, що Державною податковою службою України не отримувалось скарги від ОСОБА_1 на податкове повідомлення рішення від 14.02.2020 №0051755105.

З матеріалів справи також вбачається надіслання позивачем на адресу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі заяви від 29.04.2020 з проханням повідомити підстави надіслання податкової вимоги №5506-10 від 06.04.2020 в частині єдиного податку з фізичних осіб у сумі 8138,36 грн., мотивуючи відсутністю боргу з даного виду податку. Надіслання даної заяви адресату підтверджено копією фіскального чеку від 05.05.2020 №3000533231. Заяву отримано ДПС 06.05.2020, що підтверджується випискою відстеження поштового відправлення № 7303400723581. Отримання даної заяви не заперечувалось представником відповідача.

Таким чином, позиція позивача та його представника базується на відсутності зобов`язання зі сплати штрафної санкції у сумі 10076,50 грн. по єдиному податку з фізичних осіб, виставлену відповідачем податковим-повідомленням-рішенням від 14.02.2020 №0051755105, оскільки відповідно до абз. 3 п. 56.9 ст. 56 ПК України скарга подана ОСОБА_1 вважається задоволеною на користь скаржника, помилкове перерахування податкового зобов`язання на не вірний рахунок не може бути підставою для застосування щодо платника податку штрафної санкції, оскільки належні до сплати кошти перебували на рахунку Державного бюджету, що свідчить про своєчасне виконання обов`язку та відсутність ознаку бездіяльності ОСОБА_1 як платника податку, відповідно є неправомірним виставлення податкової вимоги від 06.04.2020 № 5506-10 та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу від 06.04.2020 №5506-10. В свою чергу, представник відповідача наполягає на законності дій контролюючого органу по винесенню спірного податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, наполягає на відсутності підстав для застосування абз. 3 п. 56.9 ст. 56 ПК України, зазначає про ненадходження на належний рахунок податку з фізичних осіб за декларацією за четвертий квартал 2018 року та вважає можливим звільнити майно позивача із податкової застави лише в разі повного погашення грошового зобов`язання позивачем на підставі пп. 93.1.1 п. 93.1 ст. 93 ПК України, у зв`язку з чим суд вважає необхідним встановити правомірність прийнятого ДПС податкового-повідомлення-рішення від 14.02.2020 №0051755105 за наслідками поданої ОСОБА_1 декларації за четвертий квартал 2018 року, наявність чи відсутність підстав для виставлення відповідачем спірної податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.

Вирішуючи спір суд виходить з наступних приписів законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України).

Суд вважає необхідним зазначити, що згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (в редакції від 04.02.2020, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилом п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. В даному випадку, відповідачем було застосовано відповідальність за абз. 2 п. 126.1 ст. 126 ПК України - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відтак, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Разом з тим, суд зазначає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відповідно дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Окрім того, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений вказаною нормою ПК України строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК України штрафних (фінансових) санкцій.

З обставин справи вбачається та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 було помилково перераховано згідно платіжного доручення від 18.02.2019 № 13 податкове зобов`язання у розмірі 52320,10 грн. згідно податкової декларації за четвертий квартал 2018 року на невірний розрахунковий рахунок. Згідно квитанції №8632 від 15.05.2019 була сплачена сума 2500,00 грн. у рахунок єдиного податку з фізичних осіб - підприємців третьої групи згідно податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за 1 квартал 2019 року на розрахунковий рахунок UА198999980000031415699021395, отримувач податку УДКСУ у Олешківському районі Херсонської області, код ЄДРГІОУ 38045231. МФ0899998, що не заперечувалось представником відповідача.

Але, виходячи з висновків акту перевірки від 16.01.2020 №000714/21-22-51-05/ НОМЕР_1 , контролюючим органом зроблено висновок про несвоєчасність сплати узгодженої суми грошового (податкового зобов`язання з єдиного податку третьої групи за податковою декларацією за 2018 рік вх.№1596958 від 08.01.2019, вказано саме про порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання. Згідно додатку до акту з розрахунку застосованої штрафної санкції вбачається встановлення порушення термінів сплати на 83, 85 та 88 днів. Представник відповідача визнає фактично сплачену частину податкового зобов`язання в сумі 2500,00 грн. 15.05.2019, але із простроченням її сплати на 83 дні, сплачену 17.05.2019 суму 20987,88 грн., зазначає прострочення терміну сплати на 85 днів та 20.05.2019 у розмірі 26894,58 грн. із простроченням термінів сплати на 88 днів. Також, представник відповідача зауважив, що ОСОБА_1 звернувся до контролюючого органу із заявою про помилкове перерахування коштів по податку з доходів фізичних осіб лише 01.04.2019, наполягає на наявності обставин порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання.

Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до п. 295.3 ст. 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси (п. 295.4 ст. 295 ПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 43 та ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VІ (в редакції від 11.01.2019, чинній на час сплати позивачем податкового зобов`язання), передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2436-ІІІ (в редакції від 07.02.2019, чинної на час сплати позивачем податкового зобов`язання) визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Виходячи з вищезазначеного, суд не вбачає в діях позивача бездіяльності щодо сплати єдиного податку з фізичних осіб, згідно платіжного доручення № 13 від 18.02.2019 вбачається наявність дії платника, хоча кошти надійшли на невірний рахунок, у зв`язку з чим, суд дійшов до висновку, що, якщо платник податку сплатив у строки податок, але вказав коди іншого податку, суд не вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк сплати податку, останній належним чином виконав свої податкові зобов`язання, у зв`язку з чим, у контролюючого органу були відсутні підстави для накладення на нього відповідальності у вигляді штрафу. Також, суд вважає неправомірним застосування відповідачем відповідальності за п. 126.1 ст. 126 ПК України, оскільки ДПС не об`єктивно було досліджено встановлені порушені терміни сплати податку на 83, 85 та 88 днів за проплатами в сумі 2500,00 грн. 15.05.2019, 17.05.2019 в сумі 20987,88 грн., та 20.05.2019 у розмірі 26894,58 грн., які відбулись після звернення 01.04.2019 ОСОБА_1 із заявою про перерахування коштів по єдиному податку на належний рахунок. На час проведення камеральної перевірки повноти своєчасності сплати податку до бюджету, а саме 16.01.2020 (дата проведення перевірки) та на час складання акту перевірки від 16.01.2020 № 714/21-22-51-05/ НОМЕР_1 , зазначені обставини були відомі перевіряючій особі.

Таким чином, за встановлених судом обставин справи щодо сплати ОСОБА_1 узгодженого податкового зобов`язання у встановлений законодавством строк, проте з помилковим зазначенням коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні, такий платник податку не вважається, що пропустив строк сплати податку, у зв`язку з чим нарахування грошового зобов`язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення від 14.02.2020 №0051755105 є протиправним та підлягає скасуванню.

Дана позиція суду узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16.06.2015 у справі 21-377а15, та у постанові від 22.05.2018 у справі 815/2405/16. В ході розгляду справи представник відповідача не навів суду належних правових обґрунтувань щодо правомірності застосування відповідальності щодо ОСОБА_1 у вигляді штрафу в загальній сумі 10076,50 грн.

Щодо обставин надіслання позивачем ОСОБА_1 скарги до ДФС України та повідомлення ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі про оскарження спірного податкового повідомлення-рішення суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», яка набрала чинності з 15.01.2019, постановлено утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу, відповідно Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності. Установлено, що Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску; забезпечення діяльності Державної податкової служби та Державної митної служби у 2018 та 2019 роках здійснюватиметься в межах видатків, передбачених Державній фіскальній службі.

Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби та Державної митної служби (абз. 4 п. 2 постанови від 18.12.2018 № 1200). Таким чином, за даною постановою, Державна фіскальна служба продовжувала здійснювати свої функції до утворення Державної податкової служби.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2019 № 395 «Питання Державної податкової служби», яка набрала чинності з 16.05.2019, утворено комісію з реорганізації Державної фіскальної служби та затверджено голову комісії начальника Одеської митниці Державної фіскальної служби О.С. Власова, на якого згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 №627 було тимчасово покладено виконання обов`язків голови Державної фіскальної служби. Голові комісії з реорганізації Державної фіскальної служби постановлено: затвердити персональний склад комісії; забезпечити здійснення заходів, пов`язаних з реорганізацією Державної фіскальної служби; поінформувати у тримісячний строк Кабінет Міністрів України про результати проведеної роботи.

Постановою від 06.03.2019 № 227 Кабінет Міністрів України затверджено Положення «Про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», яка почала діяти з 20.03.2019 (в редакції станом на 27.09.2019, чинній на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення), відповідно було утворено Державну податкову службу України до основних завдань якої віднесено реалізація державної податкової політики, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, а також здійснює перегляд рішень територіальних органів ДПС у встановленому законодавством порядку (п. 56 Положення №227); координує та контролює діяльність територіальних органів ДПС та організовує їх взаємодію з державними органами та органами місцевого самоврядування (п. 4 ч. 5 Положення №227).

Відповідно, постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» (чинна з 27.06.2019), утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1; реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2; установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби. Зокрема, згідно Додатку 1 до зазначеної постанови № 537 утворено Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Таким чином, з 06.03.2019 ліквідовано Державну фіскальну службу України та утворено Державну податкову службу України, з 19.06.2019 утворено Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, у зв`язку з чим, суд вважає спростованим чинними нормативно-правовими актами та наявними в матеріалах справи доказами, твердження позивача та його представника щодо належного надіслання скарги та повідомлення про оскарження спірного податкового повідомлення-рішення від 14.02.2020 № 0051755105, в березні 2020 року на адресу ДФС України та ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, оскільки в період винесення та оскарження вказаного податкового повідомленні-рішення були діючими ДПС України та Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Згідно з п. 55.1 ст. 55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Відповідно до п. 56.16. ст. 56 ПК України днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку (п. 56.8. ст. 56 ПК України).

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті (п. 56.9. ст. 56 ПК України).

Позивач та представник позивача наполягають на належному надісланні скарги на спірне податкове повідомлення-рішення на адресу ДФС України, що підтверджують копією накладної № 7300306971416 від 16.03.2019 та належного повідомлення про дане оскарження ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, що підтверджують копією накладної № 7300306971408. ОСОБА_1 зазначає про отримання ДФС України і ГУ ДФС у Херсонській області скарги та повідомлення 18.03.2020, що підтверджують виписками з відстеження поштового відправлення.

Відповідно до абз. 2 п. 56.9. ст. 56 ПК України якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту (абз. 3 п. 56.9. ст. 56 ПК України).

ОСОБА_1 та представник позивача наполягають на неотриманні від ДФС жодного рішення за результатами розгляду скарги та рішення про продовження строку розгляду скарги, у зв`язку з чим, вважають скаргу від 11.03.2020 задоволеною на користь ОСОБА_1 .

Судом досліджено наданий до справи представником відповідача лист ДПС України № 7914/7-99-00-06-02-02-07 від 01.04.2020, з якого вбачається наявність ведення діловодства у ДПС з використанням системи електронного документообігу відповідно до Інструкції з діловодства у Державній податковій службі України, затвердженої наказом ДПС від 20.12.2019 №222, розробленої на підставі постанови КМУ від 17.01.2018 № 55 «Про деякі питання документування управлінської діяльності» та за результатами опрацювання листа ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 12.03.2021 № 703/7/21-22-20-04-05, вказано про відсутність в пошуковій системі СЕД інформації щодо надходження до ДПС скарги ОСОБА_1 .

Суд враховує також ту обставину, що скарга була надіслана ОСОБА_1 за вірною адресою знаходження суб`єкта владних повноважень, що розглядає скарги на рішення контролюючих органів: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, але скаржником було невірно вказано назву адресата, що унеможливило отримання скарги належним адресатом, а також повідомлення про оскарження спірного податкового повідомлення - рішення було надіслано до ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі на адресу: м. Херсон, пр.-т Ушакова, 25, 73026, хоча належною адресою суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі є пр.-т Ушакова, 75, м. Херсон, 73022. Відповідно, позивач надіслав скаргу не належному адресату та повідомлення, як неналежному адресату так і за не наладженою адресою.

Суд погоджується із позицією позивача, що рішення контролюючого органу має відповідати принципу пропорційності та критерію обґрунтованості, у розумінні п. 3 та п. 8 ст. 2 КАС України, що узгоджується із позицією Верховного Суду викладеної в постанові від 13.02.2018 у справі 813/4374/16.

Враховуючи вищезазначене та виходячи із позиції позивача та представника позивача щодо наявності узгодження згідно абз. 3 п. 56.9 ст. 56 ПК України на користь платника податків скарги ОСОБА_1 на податкове повідомлення-рішення від 14.02.2020 №0051755105 Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, суд вважає її необґрунтованою та безпідставною, спростованою нормативно - правовими актами та матеріалами справи, у зв`язку з чим відмовляє у розгляді даної підстави як такої, що слугує скасуванню спірного податкового повідомлення-рішення від 14.02.2020 № 0051755105.

Щодо твердження позивача та його представника помилкового визначення відповідачем згідно інтегрованої картки платника податків за період з 2019-2020 рр. податкового боргу у сумі 18272,69 грн., суд зазначає, що дані обставини не є предметом розгляду у зазначеній справі та не підлягають з`ясуванню судом, роз`яснює право платника податків звернутись до контролюючого органу із відповідною заявою на підставі ст.17 ПК України щодо здійснення звірки виявлених та нарахованих податкових зобов`язань за наслідками розгляду даної справи.

Відповідно до підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду (п. 60.5 ст. 60 ПК України).

Таким чином, у зв`язку із визнанням судом неправомірним податкового повідомлення-рішення від 14.02.2020 № 0051755105, таким, що підлягає скасуванню, суд приходить до висновку, що винесена Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі податкова вимога від 06.04.2020 №5506-10 в частині визначення суми податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 8138,36 грн. є неправомірною, підлягає скасуванню та має бути відкликана контролюючим органом у порядку та за нормами п. 60.5 ст. 60 ПК України.

Щодо вимоги позивача про визнання неправомірним та скасування рішення ДПС від 06.04.2020 № 5506-10 про опис майна у податкову заставу, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 ПК України отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Пунктом 93.2 зазначеної статті визначено, що підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

Виходячи з вищезазначеного, та висновків суду у даній справі, рішення № 5506-10 від 06.04.2020 про опис майна у податкову заставу є неправомірним та майно ОСОБА_1 підлягає звільненню із податкової застави згідно рішення суду та виключенню відповідних відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд не погоджується із посиланням позивача на положення пп. 93.1.1 п. 93.1 ст. 93 ПК України щодо звільнення майна з податкової застави, оскільки в даному випадку здійснюється судове оскарження податкового - повідомлення від 14.02.2020 № 0051755105 та застосуванню підлягає відповідний пп. 93.1.4 п. 93.1 ст.93 ПК України, яка передбачає звільнення майна платника податків із податкової застави відбувається з дня отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Суд вважає також необґрунтованою позицію представника відповідача щодо наявності єдиної підстави для звільнення майна із податкової застави лише в разі повного погашення боргу платником податку, посилаючись на норми п. 89.2, п. 89.3 ст. 89, пп.93.1.1 п. 93.1 ст.93 ПК України та позицію Верховного Суду викладену у постанові від 10.04.2020 №826/18574/14, та зазначає, що у справі № 826/18574/14 предметом спору визначено правомірність надання дозволу суб`єкту владних повноважень на погашення узгодженої суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, саме після вжиття ДПС усіх необхідних заходів для забезпечення погашення боргу боржником, наявність за п. 95.9 ст. 95 ПК України права щодо продажу майна платника, яке перебуває в режимі господарського відання та перебуває у податковій заставі, оскільки податкове законодавство не передбачає такої заборони, а саме щодо вилучення органом стягнення майна та подальшого його продажу для погашення податкового боргу платника. В даному випадку, суд розглядає справу щодо нарахованої штрафної санкції за порушення строків сплати платником податку узгодженого податкового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб та наявності обставин такої сплати на не належний рахунок, що є зовсім іншим предметом спору та відповідно, зазначена позиція представника відповідача не може бути прийнято судом до уваги, як належна.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що представником відповідача не надано до суду належного обґрунтування щодо законності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 14.02.2020 № 0051755105, у зв`язку з чим, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржуване у справі рішення контролюючого органу є протиправними та підлягає скасуванню, як наслідок, податкова вимога від 06.04.2020 № 5506-10 та рішення про опис майна у податкову заставу від 06.04.2020 № 5506-10 є неправомірними та підлягають скасуванню, відповідно, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, позивачу підлягає відшкодуванню сума сплаченого ним судового збору у розмірі 908,00 грн., згідно квитанції № 54303832 від 16.02.2021.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 194, 242-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 14.02.2020 р. № 0051755105 про застосування до ОСОБА_1 штрафної санкції у розмірі 10 076,50 грн.;

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 06.04.2020 р. №5506-10 у частині штрафної (фінансової) санкції (штрафу) за єдиним податком з фізичних осіб з ОСОБА_1 в сумі 8 138,36 грн.;

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 06.04.2020 р. №5506-10 про опис майна в податкову заставу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201, просп. Ушакова, 75, м. Херсон, 73026) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ), сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн. (Дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27 квітня 2021 р.

Суддя І.І. Войтович

кат. 111030000