ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2021 р. Справа № 911/3214/20

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»

про стягнення 63621717,17 грн

за участю представників сторін:

позивач: Бернацька О.В. предст. за дов. № 14-337 від 22.12.2020;

відповідач: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулось Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі позивач, НАК «Нафтогаз України») з позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (далі відповідач, КП БМР «БЦТМ») про стягнення 63621717,17 грн, з яких: 54263902,35 грн основного боргу, 4141525,40 грн пені, 2475959,36 грн 3% річних, 1998462,07 грн інфляційних втрат та 741867,99 грн збитків.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами укладено договір постачання природного газу від 02.10.2018 № 2503/18-БО-17, на виконання умов якого відповідачеві поставлено природний газ на загальну суму 54263902,35 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Проте, за твердженнями позивача, КП БМР «БЦТМ» оплата за природний газ не виконана у строк визначений договором, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 54263902,35 грн основного боргу, 4141525,40 грн пені, 2475959,36 грн 3% річних, 1998462,07 грн інфляційних втрат, а також 741867,99 грн збитків на підставі п. 3.13 та п. 5.7 договору за різницю в обсягах замовленого та фактично спожитого природного газу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 07.12.2020.

Через канцелярію суду 30.11.2020 від КП БМР «БЦТМ» надійшов відзив № 1506 від 27.11.2020 на позовну заяву, у якому відповідач вважає позовні вимоги позивача необгрунтованими та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Зокрема, заперечуючи проти позовних вимог у частині щодо стягнення збитків, відповідач посилався на те, що у договорі встановлено досудовий порядок врегулювання спору. Позивачем цього порядку не дотримано, адже відповідачу надсилались акти-претензії без розрахунків збитків. Зі слів відповідача, таблиці з вихідними даними, які зазначені в актах-претензіях, не є тим розрахунком, з якого вбачається яким чином і на підставі чого позивачем нараховано збитки. Окрім того ці таблиці є відмінними від того розрахунку збитків, який наданий позивачем суду.

Також відповідач вважає, що перевищення обсягів споживання газу не є збитками в розумінні ст. 225 Господарського кодексу України, але може бути підставою для його визначення, якщо постачальник газу доведе, що таке перевищення привело до отримання збитків. Проте, на переконання відповідача, позивачем не доведено того факту, що в наслідок перевищення обсягів постачання газу позивачу були понесені збитки.

Водночас відповідач звертає увагу суду на те, що КП БМР «БЦТМ» перебуває у скрутному матеріальному становищі, а тому стягнення пені в повному обсязі призведе до понесення підприємством додаткових збитків, може паралізувати роботу підприємства, що в свою чергу призведе до зриву опалювального періоду та банкрутства підприємства. Посилаючись на норми ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідач просить суд зменшити розмір належної до стягнення пені на 90%.

На електронну пошту суду 07.12.2020 від НАК «Нафтогаз України» надійшла відповідь № 39/5-3816-20 від 07.12.2020 на відзив.

Так, заперечуючи проти викладених у відзиві доводів КП БМР «БЦТМ», позивач стверджує про те, що під час подання відповідачу (споживачу) акта-претензії НАК «Нафтогаз України» було дотримано порядку, визначеного умовами договору, в акті-претензії розрахунок здійснено у відповідності до формули, погодженої у договорі, який є аналогічним Розрахунку, доданого до позовної заяви (лише у вигляді таблиці), вихідні дані не змінені і сума не є відмінною ніж та, що була заявлена у акті-претензії.

Позивач також вважає, що нарахування НАК «Нафтогаз України» збитків відповідає положенням укладеного між сторонами правочину, узгоджується з приписами законодавства, а обставини щодо невиконання умов договору в частині використання природного газу в погоджених сторонами обсягах, свідчать про порушення відповідачем прав позивача.

Заперечуючи проти заявленого відповідачем клопотання про зменшення неустойки, позивач посилається на те, що наведені КП БМР «БЦТМ» обставини в обгрунтування необхідності зменшення пені не є винятковими. Крім того, на думку позивача, відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо, а також не позбавлений права на ведення активної роботи по стягненню заборгованості зі своїх контрагентів-боржників. З огляду на вказане, позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для застосування ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України.

З метою вирішення питань, визначених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), підготовче засідання неодноразово відкладалось, строк підготовчого провадження продовжувався на тридцять днів, про що 11.01.2021 судом постановлено ухвалу.

На підставі ухвали Господарського суду Київської області від 25.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2021.

Ухвалою суду від 15.02.2021 розгляд справи по суті відкладено на 01.03.2021.

На електронну пошту суду 01.03.2021 від КП БМР «БЦТМ» надійшло клопотання № 305 від 01.03.2021 про відкладення розгляду справи, мотивоване хворобою представника.

Присутня у судовому засіданні представник позивача залишила вирішення вказаного клопотання на розсуд суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Правовий аналіз приписів наведеної вище норми чинного процесуального законодавства свідчить про те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не наявність відповідного клопотання учасника судового процесу, а саме неможливість вирішення спору у даному судовому засіданні.

Судом також враховано, що відповідачем у даній справі є юридична особа, яка на власний розсуд обирає представників для захисту та представництва її інтересів. Відповідачем не доведено суду неможливості заміни представника, а також неможливості розгляду справи без участі його представника на підставі письмових доказів у справі.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд відхилив та розгляд справи вирішив здійснити без участі уповноваженого представника КП БМР «БЦТМ», за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 01.03.2021 представник позивача обґрунтувала в усному порядку заявлені вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, 01.03.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та КП БМР «БЦТМ» (споживач) 02.10.2018 укладено договір № 2503/18-БО-17 постачання природного газу (далі Договір), відповідно до п. 1.1. (у редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України (п. 1.3. Договору в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018).

Постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.09.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 7002,724 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі розрахункові періоди) (тис. куб. м): жовтень 2018 року 257,947; листопад 2018 року 1246,261; грудень 2018 року 1522,491; січень 2019 року 1607,550; лютий 2019 року 1182,833; березень 2019 року 856,146; квітень 2019 року 213,846; травень 2019 року 34,0; червень 2019 року 22,6; липень 2019 року 22,750; серпень 2019 року 16,7; вересень 2019 року 19,6 (п. 2.1. Договору в редакції додаткових угод: № 6/5 від 20.03.2019; № 8 від 22.04.2019; № 11 від 28.05.2019; № 12 від 25.06.2019; № 14 від 30.07.2019; № 17 від 29.08.2019; № 19 від 30.09.2019).

За умовами п. 2.5. Договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі ± 5 відсотків (плюс/мінус п`ять відсотків) від зазначеного в пункті 2.1 обсягу без підписання додаткової угоди.

Згідно з п. 3.8. Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

В акті-приймання передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього Договору) (абзац другий п. 3.8. Договору в редакції додаткової угоди № 10 від 21.05.2019, яка поширює дію на правовідносини сторін, що фактично склались з 01.05.2019).

За умовами п. 4.2. Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) ціна за 1000 куб. м газу становить 6235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%. Усього разом з податком на додану вартість 7482,61 грн.

Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.05.2019 по 31.05.2019 (включно) 5990,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%. Усього разом з податком на додану вартість 7188,00 грн (підпункт 4.2.1. пункту 4.2. Договору в редакції додаткової угоди № 10 від 21.05.2019).

Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.06.2019 по 30.06.2019 (включно) 5553,89 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%. Усього разом з податком на додану вартість 6664,67 грн (підпункт 4.2.2. пункту 4.2. Договору в редакції додаткової угоди № 13 від 27.06.2019).

Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.07.2019 по 31.07.2019 (включно) 4905,675 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%. Усього разом з податком на додану вартість 5886,81 грн (підпункт 4.2.3. пункту 4.2. Договору в редакції додаткової угоди № 15 від 30.07.2019).

Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.09.2019 по 30.09.2019 (включно) 4493,6363 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20% (підпункт 4.2.5. пункту 4.2. Договору в редакції додаткової угоди № 18 від 12.09.2019).

Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.08.2019 по 31.08.2019 (включно) 4653,544 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20% (підпункт 4.2.4. пункту 4.2. Договору в редакції додаткової угоди № 16 від 29.08.2019).

Згідно з п. 4.3. Договору (у редакції додаткової угоди № 10 від 21.05.2019, яка поширює дію на правовідносини сторін, що фактично склались з 01.05.2019) до ціни газу, зазначеної в пункті 4.2 цього Договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001 157,19 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 188,63 грн за 1000 куб. м на добу.

Пунктом 5.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) обумовлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.09.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 11.1. Договору в редакції додаткової угоди № 10 від 21.05.2019).

На виконання умов Договору у період з жовтня 2018 року по вересень 2019 року постачальник передав, а споживач прийняв природний газ на загальну суму 54263902,35 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2018 на суму 2447566,22 грн; від 30.11.2018 на суму 9325287,52 грн; від 31.12.2018 на суму 11392209,43 грн; від 31.01.2019 на суму 12028672,92 грн; від 28.02.2019 на суму 8850680,40 грн; від 31.03.2019 на суму 7568011,06 грн; від 30.04.2019 на суму 1921003,50 грн; від 31.05.2019 на суму 232562,95 грн; від 30.06.2019 на суму 154898,20 грн; від 31.07.2019 на суму 136999,67 грн; від 31.08.2019 на суму 96405,73 грн; від 30.09.2019 на суму 109604,75 грн. Зазначені акти приймання-передачі оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств.

Звертаючись з позовом до суду, позивач стверджує, що оплату за переданий газ відповідач не виконав у строк визначений Договором чим порушив умови господарського зобов`язання. У зв`язку з цим НАК «Нафтогаз України» заявила до стягнення з КП БМР «БЦТМ», зокрема, 54263902,35 грн основного боргу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір постачання природного газу № 2503/18-БО-17 від 02.10.2018 за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За змістом ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

На підставі наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що станом на день звернення з позовом до суду та на день вирішення спору в суді, внаслідок неналежного виконання споживачем свого обов`язку з оплати вартості природного газу, має місце заборгованість перед постачальником у сумі 54263902,35 грн. Доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем у вказаній сумі матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 54263902,35 грн основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.

З підстав порушення строків грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4141525,40 грн пені, 2475959,36 грн 3% річних та 1998462,07 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

До позовної заяви НАК «Нафтогаз України» долучено детальний розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, з якого вбачається, що нарахування пені здійснено позивачем від кожного акта приймання-передачі окремо в межах шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за загальний період з 27.11.2018 по 25.04.2020. Розрахунок 3% річних позивачем здійснено від кожного акта приймання-передачі окремо за загальний період з 27.11.2018 по 31.08.2020. Інфляційні розраховано за загальний період з грудня 2018 року по серпень 2019 року по кожному акту приймання-передачі окремо.

Перевіркою виконаних позивачем розрахунків порушень норм чинного законодавства та умов Договору судом не встановлено. Відповідачем вірність розрахунків не заперечено, власного контррозрахунку не надано.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення 4141525,40 грн пені, 2475959,36 грн 3% річних та 1998462,07 грн інфляційних втрат є такими, що заявлені обґрунтовано.

Водночас у відзиві на позовну заяву КП БМР «БЦТМ» заявлено про зменшення розміру належної до стягнення пені на 90%.

Обгрунтовуючи клопотання про зменшення неустойки, відповідач зауважує на те, що КП БМР «БЦТМ» перебуває у скрутному матеріальному становищі, на підтвердження чого до відзиву долучено баланси (звіти про фінансовий стан) та звіти про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» за 2018 рік, 2019 рік та 9 місяців 2020 року, з яких вбачається, що підприємство має нестійкий (передкризовий) фінансовий стан та є збитковим. Стягнення пені в повному обсязі, на переконання відповідача, призведе до понесення підприємством додаткових збитків, може паралізувати роботу підприємства, що, в свою чергу, призведе до зриву опалювального періоду та банкрутства підприємства.

Оскільки, як зазначає відповідач, КП БМР «БЦТМ» є комунальним підприємством, що створене для задоволення потреб споживачів (населення та установ бюджетної сфери м. Біла Церква) в теплопостачанні, зважаючи на те, що пеня це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України відповідач просить суд зменшити розмір належної до стягнення пені на 90%.

Позивач, заперечуючи проти клопотання відповідача про зменшення належної до стягнення неустойки, посилався на те, що відповідачем не доведено виключних та достатніх підстав для застосування ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України. На думку позивача, відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо, а також не позбавлений права на ведення активної роботи по стягненню заборгованості зі своїх контрагентів-боржників.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення належної до стягнення неустойки, суд виходив з такого.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Неустойка (штраф, пеня) має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 908/1661/17 та від 05.06.2019 у справі № 904/3763/18.

Судом враховано, що згідно з п. 1.2. договору № 2503/18-БО-17 постачання природного газу від 02.10.2018 природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Отже відповідач не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, придбаного за договором, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам (населенню), а здійснення оплати поставленого позивачем природного газу значною мірою залежить від розрахунків споживачів з відповідачем за спожиту теплову енергію.

Крім того позивач під час вирішення спору у даній справі не надав та, відповідно, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення ним збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором № 2503/18-БО-17 від 02.10.2018.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе застосувати приписи ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 90% і стягнути з відповідача пеню в сумі 414152,54 грн.

Зменшуючи належну до стягнення суму пені на 90%, суд виходив з того що газ, який поставлений за Договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; позивачем не надано доказів понесення ним збитків унаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору; пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення боргу, інфляційних втрат і 3% річних; інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом задоволення вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 414152,54 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені позов задоволенню не підлягає з мотивів, викладених судом.

Щодо стягнення з КП БМР «БЦТМ» 741867,99 грн збитків, розрахованих на підставі п. 3.13 та п. 5.7 договору та п.1 Розділу VІ Правил постачання природного газу, суд зазначає наступне.

Між сторонами 20.03.2019 підписано додаткову угоду № 5/6 до Договору, у якій погодили, що пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац п`ятий підп.5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абзац третій підп. 2) п. 6.4 договору застосовуються сторонами з 01.03.2019, а пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз.1) підп. 3.9.2 п. 3.9, абзац четвертий підп.5) п. 6.2., абзац другий підп.2 п.6.4 договору з 01.03.2019 року втрачають чинність.

Пунктом 3.13. Договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. цього Договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7. договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином:

- якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;

- якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф - Vп) х Ц х К,

де: Vф об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу;

Vп замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 Договору;

Ц ціна природного газу за цим Договором;

К коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Згідно з п. 5.7 Договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) відшкодування постачальнику збитків, розрахованих, відповідно до умов п. 3.13 цього Договору, здійснюється таким чином:

- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 цього Договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб. м) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 Договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п. 3.13 цього Договору;

- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

За умовами підпункту 8 п. 6.2. Договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п. 3.13. цього Договору.

Водночас підпунктом 4 п. 6.3. Договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 цього Договору у разі, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.

Вказані вище пункти договору, що почали діяти з 01.03.2019, узгоджуються з положеннями п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин, далі Правила), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (із змінами).

Пунктом 2.1. Договору (в редакції додаткових угод: № 6/5 від 20.03.2019; № 8 від 22.04.2019; № 11 від 28.05.2019) сторони погодили, що постачальник передає споживачу у березні 2019 року 856,146 тис. куб. м природного газу, у квітні 2019 року 213,846 тис. куб. м природного газу, у травні 2019 року 34,0 тис. куб. м природного газу.

З актів приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 та від 30.04.2019 вбачається, що обсяг фактично переданого природного газу у березні 2019 року становив 1011,413 тис. куб. м, у квітні 2019 року 256,72900 тис. куб. м.

Наведене вище свідчить про те, що КП БМР «БЦТМ» фактично спожито природний газ у більшому розмірі ніж узгодили сторони, а саме: у березні 2019 року на 155,26700 тис. куб. м (18,14%) більше, а у квітні 2019 року на 42,88300 тис. куб. м (20,05%) більше.

Також, як вбачається з акта приймання-передачі природного газу від 31.05.2019, обсяг фактично переданого природного газу у травні 2019 року становив 31,52700 тис. куб. м, тобто на 2,47300 тис. куб. м (7,27%) менше ніж погоджено сторонами.

Постачальник звертався до споживача з актами-претензіями щодо відшкодування збитків з відповідними розрахунками, а саме:

- акт-претензія № 26-1320-19 від 16.05.2019 щодо відшкодування збитків у сумі 580901,20 грн, завданих внаслідок фактичного споживання природного газу в обсязі більшому, ніж замовлено, у березні 2019 року; акт-претензія № 26-1320-19 від 16.05.2019 вручена споживачу 27.05.2019;

- акт-претензія № 26-1682-19 від 06.06.2019 щодо відшкодування збитків у сумі 160438,38 грн, завданих внаслідок фактичного споживання природного газу в обсязі більшому, ніж замовлено, у квітні 2019 року; акт-претензія № 26-1682-19 від 06.06.2019 вручена споживачу 22.06.2019;

- акт-претензія № 26-2899-19 від 04.11.2019 щодо відшкодування збитків у сумі 528,41 грн, завданих внаслідок фактичного споживання природного газу в обсязі меншому, ніж замовлено, у травні 2019 року; акт-претензія № 26-2899-19 від 04.11.2019 вручена споживачу 29.11.2019.

На час розгляду справи збитки позивача в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з правових наслідків порушення зобов`язання є відшкодування збитків.

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунок збитків, розрахованих на підставі пунктів 3.13 та 5.7 Договору, а також п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496, суд дійшов висновку про правомірність нарахування збитків у загальній сумі 741867,99 грн, з огляду на що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на що з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 54263902,35 грн основного боргу, 414152,54 грн пені, 2475959,36 грн 3% річних, 1998462,07 грн інфляційних втрат та 741867,99 грн збитків.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати витрати на сплату судового збору суд, відповідно приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору в повному обсязі.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3; код ЄДРПОУ 04654336) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720): 54263902 (п`ятдесят чотири мільйони двісті шістдесят три тисячі дев`ятсот дві) грн 35 коп. основного боргу, 414152 (чотириста чотирнадцять тисяч сто п`ятдесят дві) грн 54 коп. пені, 2475959 (два мільйони чотириста сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 36 коп. 3% річних, 1998462 (один мільйон дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста шістдесят дві) грн 07 коп. інфляційних втрат, 741867 (сімсот сорок одну тисячу вісімсот шістдесят сім) грн 99 коп. збитків та 735700 (сімсот тридцять п`ять тисяч сімсот) грн 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.04.2021.

Суддя О.В. Щоткін