Справа № 946/8294/20

Провадження № 2/946/427/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2021 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Присакар О.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Аубекерової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

23.12.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» про визнання договору позики №00923-08/2020 від 06.08.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» недійсним.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 06.08.2020 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики №00923-08/2020, однак, ознайомившись зі змістом договору, позивач вважає, що укладений договір є недійсним, зважаючи на те, що відповідачем було надано фінансову послугу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Однак позивачем не було підписано даний договір. Факт надання інформації відповідно до вимог частини другої ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Відповідачем не повідомлено письмово позивачу всю необхідну інформацію щодо умов договору. Оскільки порядок акцептування пропозиції відповідачем не відповідає положенням абзацу третього частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», Договір про надання позики, укладений між позивачем та відповідачем є таким, що не прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Позивач зазначає, що Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту укладений між ним та відповідачем містить ознаки кредитного договору. Також, позивач посилається на те, що в оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту. Працівниками ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» було проігноровано вимоги законодавства та не було надано позивачу розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. У зв`язку з цим реально нарахований позивачу відсоток за користуванні кредитними коштами став значно більшим, зазначений працівниками фінансової установи у розрахунку платежів. Також, позивач посилається на те, що вимога про нарахування та сплату неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч.1,2 ст. 627 ЦК.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

23.03.2021 року директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» до суду подано відзив на позовну заяву, згідно якого він заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що 06.08.2020 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 00923-08/2020 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого, відповідач надав позивачу грошові кошти у розмірі та на умовах, визначених Кредитним договором, а позивач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Договір був укладений відповідно до ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», в якій встановлено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Кредитний договір укладався між позивачем та відповідачем втретє, що свідчить про повне розуміння позивача щодо здійснення такого правочину. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладання електронного договору. Так, відповідно порядку зазначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Таким чином укладання Кредитного договору без прийняття пропозиції з боку позивача було б не можливим. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Так, відповідач має в мережі Інтернет сторінку з розміщеною пропозицією (офертою) на сайті https://www.zecredit.com.ua. На даній сторінці розміщена інформація про підприємство, скановані копії правовстановлюючих документів, фінансові звіти про діяльність підприємства, та пропозиції (оферти) щодо видачі кредитів з правилами їх отримання та повернення. В момент коли позивач заповнив заяву з метою отримання кредитних коштів, він автоматично прийняв пропозицію (оферту) відповідача та приєднався до умов публічного договору, щодо правил оформлення та видачі кредитних коштів. На сайті відповідача https://www.zecredit.com.ua в розділі «Про нас», розміщені «Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм». Відповідно до вище вказаних Правил визначено, що аналог власноручного підпису/АВП - реквізит заявки (іншого документу), призначений для її захисту від підробки, що отриманий внаслідок надання заявнику/позичальнику унікального персонального ідентифікатора (УПІ) коду, який дозволяє ідентифікувати заявника/позичальника, а також встановити відсутність викривлення інформації в заявці (іншому документі). Умовами Кредитного Договору чітко та конкретно встановлено, що за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 730,0% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,0% (проценти) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Посилання позивача на той факт, що кредитний договір № 00923-08/2020 укладений без додержання вимог ст. 1055 ЦК України та є нікчемним, не відповідає дійсності та суперечить вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та Цивільному Кодексу України. Враховуючи той факт, що позивач надає до суду в якості письмового доказу своїх порушених прав індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 00923- 08/2020, даний факт підтверджує, що позивач пройшов процедуру та отримав кошти на розрахункову карту. Враховуючи вище викладене відповідач вважає, що в діях позивача є зловживання процесуальними правами. Позивач отримав кредитні кошти 30.05.2020 року строком користування до 28.06.2020 року в розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок, але станом на сьогодні, не здійснив погашення заборгованості в обумовлені строки. Замість цього проводить оскарження кредитного договору. В своїй позовній заяві Позивач посилається на порушення норм Закону України «Про споживче кредитування». Однак, згідно п. 1, ч. 2 ст. З Закону України «Про споживче кредитування», цей закон в редакції до 01.01.2021 року не поширюється на: 1) договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця. Таким чином, на правовідносини які склали між позивачем та відповідачем не розповсюджується дія Закону України «Про споживче кредитування», оскільки кредитний договір укладався строком до одного місяця. Доводи позовної заяви про те, що умови кредитного договору №3518204404/306232 є несправедливими, так як сума компенсації за порушення позичальником виконання зобов`язань щодо погашення суми кредиту є завищеною, не має жодного значення та не повинна братися до уваги, оскільки кредит надавався позивачу на строк до тридцяти днів, відсоткова ставка за користування кредитними коштами була йому відома в момент укладення договору.

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області своєю ухвалою від 18.03.2021 року закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як встановлено судом на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» в мережі Інтернет https://www.zecredit.com.ua, розміщена Публічна пропозиція на укладення договору про надання фінансового кредиту (оферта) на укладення кредитного договору.

06.08.2020 року між ОСОБА_1 до Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» було укладено договір про надання фінансового кредиту № 00923-08/2020 відповідно до якого сторони погодили про надання ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 2000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності. Згідно з цим договором позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 1.2. договору кредит надається строком на 30 днів, тобто до 04.09.2020 року.

Згідно п. 1.6 індивідуальної частини договору № 00923-08/2020 від 06.08.2020 року його невід`ємною частиною є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту фінансового кредиту, які розміщені на сайтах Товариства - https://www.zecredit.com.ua.

Відповідно до Додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 00923-08/2020 сума кредиту складає: 2000 грн., сума нарахованих процентів за користування кредитом складає: 1200 грн. 00 коп., до оплати всього: 3200 грн.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № 00923-08/2020 від 06.08.2020 року, позивач 06.08.2020 року отримав суму у розмірі 2000 грн.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено,що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладенийв електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд вважає, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Тобто, спростовуються доводи позовної заяви в цій частині.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 року, справа № 524/5556/19, № реєстрі 94102130.

Стосовно посилання позивача, що в оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту, суд зазначає, що в п. 1.1 договору № 00923-08/2020 від 06.08.2020 року зазначена ціна договору, а саме 2000 грн., а в додатку № 1 до договору № 00923-08/2020 від 06.08.2020 року зазначена сукупна вартість кредиту в сумі 3200 грн.

Щодо посилання позивачем, як на підставу своїх позовних вимог, на те, що відповідач веде нечесну підприємницьку практику, то відповідно до статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Суд не погоджується із доводами позивача щодо недійсності договору у зв`язку з порушенням відповідачем норм ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки договір взагалі не містить умов стосовно нарахування та сплати неустойки за невиконання умов договору.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» про визнання недійсним договору позики №00923-08/2020 від 06.08.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» (код ЄДРПОУ 42201361, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 6) про визнання недійсним договору позики №00923-08/2020 від 06.08.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2021 року.

Суддя: О.Я.Присакар