Справа № 490/161/21

н\п 2/490/22/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі Коптєвій Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року позивач ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернулась до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом в якому просить стягнути з Виконавчого комітету Миколаївської міської ради моральну шкоду в розмірі 42 507 грн.

В обгрунтування вимог позивач вказує, що 31 березня 2020 року вона звернулась до відповідача із запитом про надання публічної інформації про наявність на території м. Миколаїв вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову житлового будинку, господарських будівель і споруд, проте відповіді на нього не отримала. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію. Позивач зазначає, що протиправними діями виконавчого комітету Миколаївської міської ради їй була завдана моральна шкода, яка полягає у стражданні та приниженні честі та гідності, оскільки їй довелося витратити багато часу та сил на захист порушеного права. Моральні страждання підписувалися також тим, що позивачка є інвалідом другої групи.

Протоколом автоматизованого розподілу між суддями від 11 січня 2021 року визначеного головуючого по справі суддю ОСОБА_2 .

Ухвалою від 14 січня 2021 року відкрито провадження по даній справи та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі.

У судове засідання 21 квітня 2021 року з`явився представник відповідача.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, надіславши до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі. Крім того, позивачка просила справу розглядати без її участі.

Представник виконавчого комітету Миколаївської міської ради Горобченко О.В. у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог та просила відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позов.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволення з огляду на таке.

З матеріалів справи слідує, що 31 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради із запитом про надання доступу до публічної інформації, а саме: просила повідомити інформацію про наявність на території м. Миколаєва вільних земельних ділянок, що можуть бути використані на забудову жилого будинку , господарських будівель і споруд. Відповідь просила направити за адресою АДРЕСА_1 .

Зазначений запит Виконавчий комітет Миколаївської міської ради отримав 03 квітня 2020 року, а 10 квітня 2020 року листом за № Б-69/02.02.03-09 надана відповідь на запит ОСОБА_1

ОСОБА_1 , посилаючись на те, що вона не отримала відповідь на свій запит про надання публічної інформації звернулася до суду з позовом про визнання бездіяльності виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено (справа № 400/1613/20).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит про інформацію скасовано.

Прийнято нове рішення судове рішення, яким позов ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит про інформацію задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит про інформацію. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року залишено без змін.

П`ятим апеляційним адміністративного судом під час апеляційного перегляду справи № 400/1613/20 встановлено, що 31 березня 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради із запитом про надання публічної інформації, який було отримано відповідачем 03 квітня 2020 року.

Листом від 10 квітня 2020 року № Б-69/02.02.03-09 Виконавчий комітет Миколаївської міської ради надав відповідь на запит ОСОБА_1 . Однак доказів направлення цього листа на адресу позивачки під час розгляду справи № 400/1613/20 до суду надано не було. Натомість судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідь на запит було направлено на адресу позивачки разом з відзивом на позов тільки 23 червня 2020 року. Докази направлення до вказаної дати відсутні.

З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що інші позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо ненадання публічної інформації за її запитом від 31 березня 2020 року та зобов`язання відповідача розглянути запит, задоволенню не підлягають, оскільки є фактично виконаними.

З огляду на приписи частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції у справі № 400/1613/20 не доказуються під час розгляду даної справи.

Отже, під час розгляду справи № 400/1613/20 судом апеляційної інстанції встановлено, що запит ОСОБА_1 на надання інформації отримано Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 03 квітня 2020 року, а відповідь на нього направлена на адресу позивачки 23 червня 2020 року.

За такого, суд відхиляє доводи позовної заяви про те, що позивачка протягом дев`яти місяців не отримувала відповідь на запит (за період з квітня 2020 року до грудень 2020 року).

Окремо, суд вважає за необхідне зауважити, що адресою, на які позивачка просила направити відповідь на її запит про надання інформації є: АДРЕСА_2 , тоді як адресою для листування у даній справі вказано: АДРЕСА_3 , тобто інша адреса.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд виходить із такого.

Стаття 3Конституції Українивказує нате,що людина,її життяі здоров`я,честь ігідність,недоторканність ібезпека визнаютьсяв Українінайвищою соціальноюцінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Відповідно до статті 15 ЦКУкраїни кожнаособа маєправо назахист свогоцивільного правау разійого порушення,невизнання абооспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ізчастиною другоюстатті 16ЦК Україниспособами захистуцивільних правта інтересівможуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9).

Частиною першоюстатті 302ЦК Українифізична особамає правовільно збирати,зберігати,використовувати іпоширювати інформацію. Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Фізична особа,яка поширюєінформацію,зобов`язанапереконатися вїї достовірності. Фізичнаособа,яка поширюєінформацію,отриману зофіційних джерел(інформаціяорганів державноївлади,органів місцевогосамоврядування,звіти,стенограми тощо),не зобов`язанаперевіряти їїдостовірність тане несевідповідальності вразі їїспростування. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов`язана робити посилання на таке джерело (частина друга статті 302 ЦК України).

Відповідно достатті 1Закону України«Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року

№ 2657-XII (далі закон № 2657-XII) інформаціяце будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Стаття Закону № 2657-XII визначає, що основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Частина перша статті 31 Закону № 2657-XII вказує на те, що у разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 20 закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі Закон № 2939-VI) розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 24 Закону № 2939-VI визначено, що відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, зокрема, несвоєчасне надання інформації (частина перша цієї статті).

Частиною другою статті 24 Закону № 2939-VI визначено, що особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

При цьому слід зазначити, що відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже, і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У пункті 71 рішення ЄСПЛ у справі «Антоненков проти України» заява № 14183/02 вказано на те, що суд не вбачає жодного причинного зв`язку між встановленим порушенням та матеріальною шкодою, що вимагається; відповідно він відхиляє ці вимоги. Однак Суд вважає, що заявники цілком обґрунтовано могли зазнати певних розчарувань та незручностей в результаті встановлених у цій справі порушень. Вирішуючи на засадах справедливості, Суд присуджує В.С. 2000 ЄВРО, а О.А. та О.Д. 3000 ЄВРО кожному як компенсацію нематеріальної шкоди.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Згідно із частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частина друга названої статті вказує на те, що моральна шкодавідшкодовується незалежновід виниоргану державноївлади,органу владиАвтономної РеспублікиКрим,органу місцевогосамоврядування,фізичної абоюридичної особи,яка їїзавдала: 1)якщо шкодизавдано каліцтвом,іншим ушкодженнямздоров`яабо смертюфізичної особивнаслідок діїджерела підвищеноїнебезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Відповідно до частини першої статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Під час розгляду справи № 490/161/21 судом апеляційної інстанції встановлено, що Виконавчий комітет Миколаївської міської ради пропустив визначений законодавством п`ятиденний строк для наданні відповіді на запит ОСОБА_1 . Так, отримавши 03 квітня 2020 року запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації, мав надати відповідь на нього до 08 квітня 2020 року включно. Однак відповідь на цей запит відповідач надав лише 23 червня 2020 року, тобто з пропуском строку на 77 днів.

Отже, суд дійшов висновку, що саме протягом цього періоду (протягом 77 днів) позивачу завдана моральна шкода, яка полягала у психологічному напруженні, розчаруванні та незручностях, що виникли внаслідок порушення органом місцевого самоврядування її права на отримання публічної інформації у строки, визначені чинним законодавством.

Вирішуючи питання про грошове відшкодування моральної шкоди суд зазначає, що його розмір залежить від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, обґрунтовуючи розмір моральної шкоди позивач виходила з того, що моральна шкода відповідачем завдана їй протягом дев`яти місяців. Кожен місяць її порушеного права вона оцінює у розмірі мінімальної заробітної плати 4723* 9 місяців (період з квітня 2020 року по грудень 2020 року) = 42 507 грн.

Згідно з пунктом 9 Постанови ПленумуВСУ «Просудову практикув справахпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди» від31березня 1995року №4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Із наведеного вище слідує, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи №400/1613/20 встановлено, що запит ОСОБА_1 відповідач отримав 03 квітня 2020 року, а відповідь на нього надав лише 23 червня 2020 року.

З огляду на те, що зазначені обставини не підлягають доказуванню у цій справі та у справі відсутні будь-які докази того, що моральна шкода позивачу завдана відповідачем протягом дев`яти місяців суд відхиляє наданий позивачем розрахунок моральної шкоди у розмірі 42507 грн.

На думку суду розмір грошової компенсації повинен компенсувати моральні страждання особи, однак не повинен призводити до її збагачення.

Вирішуючи питання про характер правопорушення та розмір коштів, які підлягають відшкодуванню як компенсація за завдану моральну шкоду, суд бере до уваги що інформація про надання якої просила ОСОБА_1 стосується населеного пункту, що є віддаленим від її місця проживання (у позові місцем проживання вказано АДРЕСА_3 ), а запитувана інформація стосується м. Миколаєва, тобто іншого населеного пункту. Також суд враховує тривалість моральних страждань позивачки (77 днів).

Суд звертає увагу на те, що адресою, на яку відповідач мав би надіслати відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 , тобто інша адреса аніж адреса проживання, яка зазначена у позові ( АДРЕСА_3 ).

Враховуючи зазначене, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає обґрунтованим та виправданим присудження позивачу відшкодування моральної шкоди з відповідача у розмірі 700 грн.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення на її користь з відповідача моральної шкоди у розмірі 700 грн.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 14 грн 90 коп. (1,3%), тобто пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 76-81,141,263-265,273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого комітету Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 700 грн 00 коп.

Стягнути з Виконавчого комітету Миколаївської міської ради на користь державного бюджету судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 14 грн 90 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційному суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26 квітня 2021 року.

Суддя Л.М. Шолох