ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12793/20

провадження № 2/753/388/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Заставенко М.О.

з секретарем судового засідання - Долею М.А.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представників відповідача - Летич І.А., Шапошнікової І.О., Яковенка О.О., Фурманчука О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Компанії «Візз Ейр Хангарі Лтд.» про стягнення невиплаченої заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Компанії «Візз Ейр Хангарі Лтд.» (далі по тексту відповідач) з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати за січень 2020 року.

Вимоги позивача обґрунтовані такими обставинами. З травня 2013 року ОСОБА_1 працював в Компанії «Візз Ейр Хангарі Лтд.», де спочатку був працевлаштований на посаду другого пілота, а 31.08.2017 прийнятий на посаду командира повітряного судна, що підтверджується Трудовим договором №14 від 31.08.2017. У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Трудового договору встановлено розмір заробітної плати позивача - 3 523,75 євро на місяць, що виплачується у гривнях за офіційним обмінним курсом, встановленим НБУ. 26.12.2018 відповідачем було видано Наказ № 162-к про підвищення посадового окладу, згідно якого з 01.01.2019 позивачу встановлюється заробітна плата у розмірі 53 000 євро на рік, що виплачується 12 рівними частинами та виплачується у гривнях за офіційним обмінним курсом, встановленим НБУ, а також додаткові виплати: - виплата за Відстань з розрахунку 0,062 євро за кожний кілометр кожного виконаного польоту; - плата за Посадку з розрахунку 30,00 євро за сектор.

Так, позивач зазначає, що за січень 2020 року позивачу нарахована заробітна плата у розмірі 118 968,75 грн, що підтверджується випискою (PaySlip) з внутрішньої програми відповідача. Однак, на думку позивача, при нарахуванні заробітної плати за січень 2020 року йому не було враховано роботу у вихідні та святкові дні та роботу у нічний час, що порушує вимоги ст. 107, 108 Кодексу законів про працю. Позивач вказує, що у січні 2020 року ним було відпрацьовано 183 години 45 хвилин та надає розрахунок, в якому зазначає, що робота у нічний час у січні 2020 року складає 21 годину 00 хвилин, робота у святкові та вихідні дні - 57 годин 55 хвилин. Здійснивши розрахунок та уточнивши його у відповіді на відзив, позивач стверджує, що розмір невиплаченої заробітної плати за роботу у світкові та вихідні дні у січні 2020 року становить 37 498,10 грн, а у нічні години - 2 179,29 грн., що разом складає розмір невиплаченої заробітної плати позивачу у святкові і вихідні дні та у нічні години у січні 2020 року - 40 217,39 грн.

Відповідач - Компанія «Візз Ейр Хангарі Лтд.», який діє через представника - адвоката Летич І.А. - заперечує проти позову у повному обсязі, посилаючись на наступні обставини. Так, відповідно до п. 5.1. Трудового договору №14, укладеного між позивачем та відповідачем, робочий день працівника визначається в рамках графіка на два місяці, таким чином обліковий період при обраному підсумованому обліку робочого часу відповідача становить два місяці, що обумовлюється виробничою необхідністю та специфікою планування пасажирських і вантажних перевезень відповідачем.

Щодо роботи у вихідні дні. Відповідно до ст. 69 Кодексу законів про працю, на підприємствах, в установах, організаціях, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов`язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Так, відповідно до п. 11 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 №138, у разі підсумованого обліку робочого часу робота у святкові та неробочі дні за графіком включається у норму робочого часу за облікований період, установлену на підприємстві. Листом Міністерства праці та соціальної політки України від 18.05.2007 року №376/13/84-07 зазначено що, зокрема, у випадку коли працівник працює за графіком змінності, оплата згідно з ст. 107 Кодексу законів про працю за роботу у вихідний день проводить у тому випадку, коли працівник залучався до роботи безпосередньо у вихідний день, який визначений йому графіком змінності. Також, п. 5.3. Трудового договору визначено, що сторони погоджуються, що вихідні дні упродовж місяця можуть переноситися і надаватися як повний день або як його частина.

Щодо роботи у святкові дні. Відповідач стверджує, що відповідно до п. 3 ст. 107 Кодексу законів про працю, робота у святковий день оплачується у подвійному розмірі працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму, що не відноситься до позивача, оскільки графіком робочого часу для позивача стоякові дні у січні 2020 року визначені робочими днями і така робота проводилася у межах норми робочого часу за обліковий період.

Щодо роботи у нічні години. Відповідач зазначає, що положення Кодексу законів про працю щодо визначення нічного часу взагалі не можуть бути застосовані через специфіку посади позивача, оскільки його робота лише частково мала місце на території України та в часовому поясі України, що не дає можливості для визначення того, що слід вважати «нічним часом». Так, відповідно до ч. 2 ст. 53 Повітряного кодексу України, особливості умов праці, соціально-побутового, житлового забезпечення, режиму робочого часу, часу відпочинку окремих категорій авіаційного персоналу встановлюються законодавством з урахуванням міжнародних вимог та рекомендацій щодо безпечних умов праці та особливих умов соціального захисту окремих категорій авіаційного персоналу. Таким чином, як стверджує відповідач, правила щодо норм польотного часу та відпочинку встановлюються державою відповідача, як експлуатанта, якою саме є Угорщина. Загальним нормативним актом у сфері часу роботи та відпочинку працівників цивільної авіації країн Європейського Союзу є Регламент Комісії (ЄС) № 83/2014 від 29.01.2014 року про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 965/2012, щ встановлює технічні вимоги та адміністративні процедури, пов`язані з повітряними операціями, відповідно до Регламенту (ЄС) № 216/2008 Європейського Парламенту та Ради. Так, відповідно до п. 9 вказаного Регламенту, визначення «нічна робота» означає період роботи,що охоплює будь-яку частину періоду між 02:00 та 04:59 у часовій зоні, до якої екіпаж акліматизований. Таким чином, до роботи позивача не застосовується ч. 3 ст. 54 Кодексу законів про працю, а саме що нічними вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

ІІ. Рух справи, заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії суду.

04.08.2020 надійшла вказана позовна заява (а.с. 1-48)

14.08.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі (а.с. 50-52).

04.09.2020 відповідачем отримано копію ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками (а.с. 54).

09.09.2020 позивачем отримано копію ухвалу про відкриття провадження (а.с. 55).

14.09.2020 від представника відповідача надійшов відзив з додатками (а.с.74-116).

15.10.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме рішення суду у справі №766/9888/20.

15.10.2020 у судовому засіданні за участі позивача, представника позивача та представників відповідача головуючим суддею до матеріалів справи долучено відзив та відмовлено у задоволенні клопотання про долучення доказів, а саме рішення суду у справі №766/9888/20. Розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи та надання можливості надати відповідь на відзив (а.с.129-130).

21.10.2020 від представника позивача надійшла відповідь на відзив з додатками (а.с.132-140).

03.11.2020 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив з додатками (а.с.142-166).

10.12.2020 у судовому засіданні головуючим суддею долучено до матеріалів справи відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив. Представником позивача подано клопотання про долучення доказів, а саме копію адвокатського запиту представника позивача, копії листів відповідача, яке було задоволено частково, долучено до матеріалів справи копію адвокатського запиту. Було заслухано вступне слово позивача, представника позивача, представників відповідача. У судовому засіданні оголошено перерву. (а.с.172-173).

17.02.2021 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення з додатками (а.с.177-195).

18.02.2021 у судовому засіданні питання щодо долучення додаткових пояснень представника відповідача відкладено на стадію доповнень, головуючим суддею досліджено письмові докази, у судовому засіданні оголошено перерву (а.с.175).

12.04.2021 від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів (а.с.196-212).

15.04.2021 від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання представника позивача про приєднання доказів (а.с.213-225).

15.04.2021 у судовому засіданні головуючим суддею долучено додаткові пояснення представника відповідача, задоволено клопотання представника позивача про долучення доказів, долучено заперечення представника відповідача на клопотання представника позивача про долучення доказів (а.с.226).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права та мотиви їх застосування.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 01.09.2017 по 22.06.2020 був працівником Компанії «Візз Ейр Хангарі Лтд.», яка діє через своє Представництво «Візз Ейр Хангарі Лтд.», та виконував обов`язки командира повітряного судна, що підтверджується Трудовим договором № 14 від 31.08.2017 укладеним між позивачем та відповідачем (далі Трудовий договір) (а.с.6-20).

Тобто, робота позивача відноситься до робіт, які полягають у здійсненні пасажирських, вантажних та інших авіаційних робіт, які можуть здійснюватись у будь-який час доби, у тому числі і в нічний час, вихідні та святкові дні.

26.12.2018 відповідачем було видано Наказ № 162-к про підвищення посадового окладу, згідно якого з 01.01.2019 позивачу встановлюється заробітна плата у розмірі 53 000 євро на рік, що виплачується 12 рівними частинами та виплачується у гривнях за офіційним обмінним курсом, встановленим НБУ, а також додаткові виплати: - виплата за Відстань з розрахунку 0,062 євро за кожний кілометр кожного виконаного польоту; - плата за Посадку з розрахунку 30,00 євро за сектор.

Відповідно до розрахунку заробітної плати (PaySlip), позивачу виплачено заробітну плату за січень, яка включає в себе ставку, бонус за добровільний графік, оплату дистанції, плату посадок, додаткові польотні обов`язки, в розмірі 181 149,23 грн. (а.с.24).

22.06.2020 позивач був звільнений у зв`язку із скороченням працівників відповідача.

У ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) зазначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 61 КЗпП, на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.

Відповідно до п. 6 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 №138 (далі - Методичні рекомендації), обліковий період установлюється в колективному договорі підприємства. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді. Обліковим періодом при підсумованому обліку робочого часу, як правило, є місяць.

В окремих випадках застосовуються інші облікові періоди - декада (10 календарних днів місяця), квартал, півріччя, рік тощо. У сільському господарстві (в рільництві) може застосовуватися розрахунковий річний період (від початку весняно-польових до закінчення осінньо-польових робіт). Для окремих категорій працівників морського, річкового та залізничного транспорту обліковим періодом може бути тур (час з моменту явки на роботу для поїздки до моменту явки на роботу для наступної поїздки).

Отже, запровадження підсумкового обліку робочого часу має відбуватись або за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - згідно з колективним договором. Однак, з матеріалів справи вбачається, що у відповідача не було створено профспілкової організації і, відповідно, виборного органу профспілкової організації, а тому на дату укладення Трудового договору між позивачем та відповідачем не існувало суб`єкта погодження питання про запровадження підсумкового обліку робочого часу. Також між відповідачем та його працівниками не укладався колективний договір. З наведеного випливає, що запровадження підсумкового обліку робочого часу відбулось шляхом узгодження із працівником в трудовому договорі.

З підписаного Трудового договору, з умовами якого погодився позивач, вбачається що на підприємстві запроваджений підсумковий облік робочого часу працівників. Відповідно до п. 5.1. Трудового договору №14, укладеного між позивачем та відповідачем, робочий день працівника визначається в рамках графіка на два місяці (а.с.12). Таким чином обліковий період при обраному підсумованому обліку робочого часу відповідача становить два місяці, що обумовлюється виробничою необхідністю та специфікою планування пасажирських і вантажних перевезень відповідачем.

Отже, доводи представника позивача про те, що запровадження підсумкового обліку робочого часу не було погоджено з виборним органом первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - колективним договором (як передбачено Методичними рекомендаціями щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 №138), а тому не може бути застосовано до правовідносин між позивачем та відповідачем, не заслуговують на увагу, оскільки саме такі умови були встановлені в трудовому договорі, який підписаний позивачем та на умови якого він погодився.

Посилання позивача на Наказ Міністерства транспорту України від 02.04.2020 №219 Про затвердження Правил визначення робочого часу та часу відпочинку екіпажів повітряних суден цивільної авіації України (далі - Правила) не беруться до уваги, виходячи з того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач має діючий сертифікат експлуатанта цивільної авіації України, а оскільки дані Правила не застосовуються до експлуатантів іноземних держав, яким є відповідач, а поширюються на експлуатантів цивільної авіації України, такі Правила не можуть застосовуватись до правовідносин між позивачем та відповідачем.

Щодо вимог позивача про стягнення заробітної плати за роботу у вихідні дні у січні 2020 року.