Справа № 761/40768/20

Провадження № 3/761/1210/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Антонюк Марина Станіславівна, за участю секретаря Тарасенка В.В. захисника особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, адвоката Гуленка Ю.М., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , заступника директора - розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212-3 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

15 січня 2021 року з Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до Шевченківського районного суду м. Києва після доопрацювання надійшов протокол про адміністративне правопорушення, складений заступником начальника Управління - начальником відділу з дотримання права на доступ до публічної інформації Управління моніторингу прав на звернення та інформацію Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 , від 30 листопада 2020 року відносно керівника заступника директора - розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 , зі змісту якого вбачається наступне.

Так, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшли заяви потерпілої ОСОБА_3 стосовно порушення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб її права на доступ до публічної інформації.

За результатами перевірки скарги потерпілої встановлено, що на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» потерпіла звернулася до Фонду із запитом на інформацію від 14.08.2020 з проханням надати копії відповідних внутрішніх нормативних документів, що регламентують порядок та строки перевірки правочинів на предмет виявлення ознак нікчемності з урахуванням правової позиції викладеної в рішеннях Верховного Суду, інформацію щодо стану їх виконання та щодо діяльності уповноваженої особи Фонду. Листом Фонду від 25.09.2020 № 27-036-12180 за підписом заступника директора - розпорядника Фонду ОСОБА_1 потерпілій повідомлено про діяльність уповноваженої особи Фонду та чинний нормативно-правовий акт, яким врегульовано порушене питання та про відсутність інформації щодо статистики виконання правових норм, однак не надано копії запитуваного нормативного документа (Інструкції про порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затверджена Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 26.05.2016 № 826 (далі - Інструкція). Крім того, зазначено про те, що запитуваний документ знаходиться в публічному доступі.

Однак, у листі Фонду від 25.09.2020 № 27-036-12180 за підписом заступника директора-розпорядника Фонду ОСОБА_1 потерпілій не надано копії нормативного запитуваного документу (Інструкції), і таким чином, у діях заступника директора - розпорядника Фонду ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: неповне надання інформації.

На неодноразові виклики суду ОСОБА_1 не з`явилася, повідомлялася про розгляд справи завчасно та належним чином, а тому приймаючи до уваги, що участь особи при розгляді справ за ст. 212-3 КУпАП не є обов`язковою, суддя вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

В суді захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокат Гуленко Ю.М. оголосив письмове клопотання щодо закриття провадження у справі. Зазначив, що на прохання ОСОБА_3 надати копії внутрішніх документів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб їй було повідомлено, що таких документів Фондом не приймалось, що унеможливлює їх надання, при цьому, додатково інформативно повідомлено про те, що правовідносини, якими цікавиться заявник врегульовані нормативно-правовим актом та надано його реквізити. Крім того, вказав, що ОСОБА_3 звернулась до Фонду саме із заявою в порядку статті 15 Закону України «Про звернення громадян», про що заявниця сама ж зазначила в своїй заяві, а тому Фонд не міг порушити вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки із запитом на публічну інформацію в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», ОСОБА_3 не зверталась.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, суд прийшов до наступного висновку.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно частин першої та другої статті 19 Закону запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Порушення вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме: необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації, утворює склад адміністративного правопорушень, передбаченого за ч. 2 ст. 212-3 КУпАП.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення від 30 листопада 2020 року зазначено про те, що до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшли заяви потерпілої ОСОБА_3 стосовно порушення заступником директора - розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: неповне надання інформації.

На підтвердження обставин, викладених у протоколі, до протоколу долучено відповідну заяву ОСОБА_3 від 14 серпня 2020 року у якій остання просить надати їй копії відповідних внутрішніх нормативних документів, що регламентують порядок та строки перевірки правочинів на предмет виявлення ознак нікчемності з урахуванням правової позиції викладеної в рішеннях Верховного Суду, інформацію щодо стану їх виконання та щодо діяльності уповноваженої особи Фонду, керуючись при цьому положеннями ст.ст. 34, 38, 39, 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст. ст. 1, 4, 7.14, 16 Закону України «Про звернення громадян», ст. 19 Конституції.

Листом Фонду від 25.09.2020 № 27-036-12180 за підписом заступника директора - розпорядника Фонду ОСОБА_1 потерпілій повідомлено про діяльність уповноваженої особи Фонду та чинний нормативно-правовий акт, яким врегульовано порушене питання та про відсутність інформації щодо статистики виконання правових норм, однак не надано копії запитуваного нормативного документа (Інструкції про порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженої Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 26.05.2016 № 826). Крім того, зазначено про те, що запитуваний документ знаходиться в публічному доступі.

Таким чином, вбачається, що ОСОБА_3 звернулась до Фонду саме із заявою в порядку Закону України «Про звернення громадян», про що заявниця сама ж зазначила в своїй заяві, в той час, як протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 30 листопада 2020 року за ч. 2 ст. 212-3 КУпАП, тобто за порушення останньою вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

При цьому, порушення норм Закону України «Про звернення громадян» утворюють зовсім інший склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 7 ст. 212-3 КУпАП.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями захисника про те, що заявник ОСОБА_3 звернулася до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з заявою, в порядку Закону України «Про звернення громадян», а не з запитом про надання публічної інформації, а тому правовідносини, що склалися між учасниками підпадають під дію Закону України «Про звернення громадян».

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Враховуючи положення ст. 6 Конвенції про захист людини і основоположних свобод, а також беручи до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії», рішення від 30.05.201З, та «Карелін проти Росії», рішення від 20.09.2016, ЄСПЛ серед іншого зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготовитися до захисту ) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Також суд звертає увагу на те, що обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.

Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене вище та розглядаючи справу на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, які є конституційними засадами судочинства, суддя приходить до висновку, що доказами, які містяться в матеріалах справи, не доведено поза розумним сумнівом наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212-3 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 188-40, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212-3 КУпАП - закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя Шевченківського

районного суду міста Києва М.С. Антонюк